Ухвала

від 12.11.2024 по справі 140/21049/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 листопада 2024 року

м. Київ

справа №140/21049/23

адміністративне провадження №К/990/36759/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Єресько Л.О.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року

у справі № 140/21049/23

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)»

про визнання дій та бездіяльності протиправними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)», а якому просив у з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог:

- визнати протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 07 жовтня 2009 року;

- стягнути невиплачену щомісячну надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 07 жовтня 2009 року;

- визнати протиправною бездіяльності щодо непроведення в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 04 серпня 1999 року по 31 грудня 2015 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- стягнути індексацію грошового забезпечення за період з 04 серпня 1999 року по 31 грудня 2015 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- визнати протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням пункту 5 Порядку проведення індексації грошового забезпечення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- стягнути індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 022 року з урахуванням пункту 5 Порядку проведення індексації грошового забезпечення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- визнати протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 08 липня 2022 року;

- стягнути невиплачену додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 08 липня 2022 року у розмірі 160 218,61 грн;

- визнати протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму одноразової грошової допомоги при звільненні за весь час затримки такої виплати з 25 травня 2023 року по 30 червня 2023 року;

- стягнути невиплачену компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму одноразової грошової допомоги при звільненні за весь час затримки такої виплати з 25 травня 2023 року по 30 червня 2023 року;

- визнати протиправною бездіяльності щодо невиплати всіх сум, належних у день звільнення;

- стягнути середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 25 травня 2023 року по 30 червня 2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення розрахунку та невиплати з 01 січня 2018 року по 25 травня 2023 року грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадових окладів і окладів за військовим званням, визначеного з урахуванням пункту 1 примітки додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про державний бюджет України» на 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, при нарахуванні яких враховується розмір посадового окладу та окладу за військовим званням;

- стягнути з відповідача на його користь за період з 01 січня 2018 року по 25 травня 2023 року грошове забезпечення, обчислене із розмірів посадових окладів і окладів за військовим званням, визначене з урахуванням пункту 1 примітки додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про державний бюджет України» на 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, при нарахуванні яких враховується розмір посадового окладу та окладу за військовим званням.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» щодо неврахування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року включно.

Зобов`язано Державну установу «Маневицька виправна колонія (№42)» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року включно зі встановленням січня 2008 року як базового місяця (місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін), з урахуванням виплачених сум, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за час затримки виплати з 26 травня 2023 року по 29 червня 2023 року.

Зобов`язано Державну установу «Маневицька виправна колонія (№42)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за час затримки виплати з 26 травня 2023 року по 29 червня 2023 року.

Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» щодо непроведення 25 травня 2023 року з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні із служби.

Стягнуто з Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» на користь ОСОБА_1 11656,87 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Визнано протиправними дій Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 25 травня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року.

Зобов`язано Державну установу «Маневицька виправна колонія (№42)» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, а також перерахунок та виплату щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, при нарахуванні яких враховується розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, у урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Крім того ухвалою того ж суду від 19 грудня 2023 виправлено допущену описку в судовому рішенні від 14 грудня 2023 року. Восьмий і дев`ятий абзаци резолютивної частини рішення викладено в такій редакції.

Визнано протиправними дії Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 25 травня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року.

Зобов`язано Державну установу «Маневицька виправна колонія (№42)» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 25 травня 2023 року, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, а також перерахунок та виплату щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, при нарахуванні яких враховується розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням виплачених сум.

29 вересня 2024 року на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Верховний Суд ухвалою від 10 жовтня 2024 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника, надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.

На усунення недоліків касаційної скарги, позивачем подано до суду уточнену касаційну скаргу.

Так, в уточненій касаційній скарзі заявник підставою касаційного оскарження вказує пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України зазначаючи, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду викладені в постановах від 18 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/4911/17, від 20 листопада 2019 року №620/1892/19, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21 щодо необхідності виплати індексації грошового забезпечення за місцем перебування військовослужбовця та стосовно того, що обмеження фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Крім того вказує, що суди попередніх інстанції застосували положення пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення без врахування висновків Верховного Суду викладених в постановах від 26 січня 2022 року у справі №400/11118/21 та від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а.

Серед іншого зазначає, що судами не враховано висновок Верховного Суду викладений в постанові від 12 травня 2022 року 580/3335/21 щодо ефективного захисту порушеного права позивача на отримання в повному обсязі індексації грошового забезпечення.

Крім того, підставою касаційного оскарження визначає пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у подібних правовідносинах.

Наведені скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень, з врахуванням уточненої касаційної скарги, передбачених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.

Отже, скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки.

У касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що в межах тридцятиденного строку позивач вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою. Проте, ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2024 року касаційну скаргу було повернуто позивачу.

В той же час, касаційну скаргу подано за допомогою засобів поштового зв`язку 18 вересня 2024 року.

За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

За такого правового регулювання, обставин справи та доказів доданих скаржником на підтвердження зазначених обставин, Суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.

Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що позивач займав посаду, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності.

Таким чином, враховуючи предмет позову, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності.

Крім того, як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції розглянув справу №480/13844/21 в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що ця справа законом віднесена до справ незначної складності, та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.

В касаційні скарзі скаржник, посилаючись на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначає та обґрунтовує, що та справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Таким чином, оскаржуючи судові рішення у справі, яка віднесена до справ незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі наводить підстави, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328, 330, 334, 340 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.

3. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі № 140/21049/23.

4. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.

5. Витребувати Волинського окружного адміністративного суду справу №140/21049/23.

6. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Л.О. Єресько ,

Судді Верховного Суду