Ухвала

від 25.07.2024 по справі 320/28535/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 липня 2024 року

м. Київ

справа № 320/28535/23

адміністративне провадження № К/990/26847/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024

у справі № 320/28535/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України від 04.08.2023 № 16-дс про накладення дисциплінарного стягнення, яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 04.08.2023 № 16-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким застосовано до заступника начальника Головного управління ДПС у Чернігівській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу, у перший день після виходу на роботу.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем 10.07.2024 через підсистему «Електронний суд» подано до Верховного Суду касаційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

В обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі скаржник посилається на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду з питання щодо припинення державної служби за вчинення дисциплінарного проступку визначеного пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», що згідно з частиною п`ятою статті 66 та пунктом 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачає застосування стягнення у вигляді звільнення державного службовця та відповідно є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Так, предметом розгляду цієї справи є правомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з займаної посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (порушення Присяги державного службовця).

Суд звертає увагу на те, що у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 803/1303/16, від 05.06.2019 у справі № 826/13803/16, від 14.04.2020 у справі № 815/6549/16 викладалися висновки у справах за подібними правовідносинами щодо підстав припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги державним службовцем. Так, при розгляді справ Верховний Суд здійснив аналіз приписів Закону України «Про державну службу», якими врегульовано питання щодо притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, такого як порушення Присяги.

Відтак, зазначене свідчить, що скаржник просить сформувати висновок щодо застосування норм права по правовідносинам, стосовно яких вже наявний висновок Верховного Суду.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу касаційного оскарження.

Щодо посилання заявника на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв`язку із пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України Суд зазначає таке.

Так, за змістом пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, вказане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.

З огляду на викладене Суд відхиляє посилання заявника на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, та не викладення відповідачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 328, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі № 320/28535/23 - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддяЖ.М. Мельник-Томенко