Ухвала

від 05.08.2024 по справі 320/28535/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 320/28535/23

адміністративне провадження № К/990/29639/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024

у справі №320/28535/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України від 04.08.2023 №16-дс про накладення дисциплінарного стягнення, яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 04.08.2023 № 16-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким застосовано до заступника начальника Головного управління ДПС у Чернігівській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», у перший день після виходу на роботу.

Ухвалами Верховного Суду від 24.04.2024, 23.05.2024, 02.07.2024 та 25.07.2024 касаційні скарги Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі №320/28535/23 повернуто заявникові.

30.07.2024 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі №320/28535/23.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Так, у тексті касаційної скарги заявник повторно вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі №320/28535/23 є пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повторно зазначає, що «вирішуючи спір, судами попередніх інстанцій невірно застосовано норму права, а саме відповідно до частини першої статті 36 та пункту 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 не враховано висновки щодо застосування такої норми Верховного Суду, визначених постановою від 08.12.2021 у справі № 826/5308/18 (де справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції), судом касаційної інстанції зроблено висновки щодо оцінки правовідносин, які виникли у зв`язку із звільненням позивача за порушення Присяги».

Разом з цим Верховним Судом встановлено, що ухвалами від 02.07.2024 (адміністративне провадження №К/990/23001/24) та від 23.05.2024 (адміністративне провадження №К/990/17566/24) вже надавалась оцінка вказаним скаржником доводам щодо висновків, які висловлені в постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №826/5308/18, із посиланням, зокрема на те, що аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях у справі, у якій подано касаційну скаргу (№320/28535/23), не свідчить про їхню невідповідність висновкам, наведених у вказаній скаржником постанові Верховного Суду (№826/5308/18). Крім цього, Верховним Судом наголошено, що мотиви, наведені Державною податковою службою України, із загальним посиланням на правову позицію Верховного Суду, висловлену у подібному, на її думку, спорі, не містять належного обґрунтування, а доводи скаржника зводяться до загальних фраз щодо обґрунтованості оскарженого наказу та аргументів щодо недотримання позивачем вимог законодавства під час організації ним роботи структурного підрозділу, що свідчить про порушення ним Присяги.

Водночас, звертаюсь вп`яте із касаційною скаргою, відповідач так і не врахував зазначені зауваження в цій частині, зміст касаційної скарги є майже ідентичним попередньо поданим касаційним скаргам, які Верховний Суд визнав неналежно оформленими.

Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Тобто обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Натомість, вп`яте подана Державною податковою службою України касаційна скарга зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки не містить належних доводів та обґрунтувань щодо визначеної ним підстави оскарження судових рішень у цій справі.

Також, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.04.2020 у справі №826/8164/16, «відповідно до якої дисциплінарний проступок державного службовця, згідно із законодавством про державну службу, може проявлятися у недодержанні вимог Присяги, зокрема на невиконанні або неналежному виконанні службових обов`язків, перевищення прав, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством, чи вчинення інших дій, що ганьблять або дискредитують особу як представника державної служби. У даному випадку факт вчинення позивачем порушення законодавства може складати об`єктивну сторону дисциплінарного проступку лише тоді, коли до його посадових обов`язків віднесено дотримання чи виконання тієї чи іншої вимоги законодавства».

Водночас, покликаючись на постанову Верховного Суду від 17.04.2020 у справі №826/8164/16, скаржником лише наведено витяг із вказаного рішення суду касаційної інстанції.

При цьому Суд зазначає, що таке формальне посилання на постанову Верховного Суду (зокрема, тільки цитування її окремих абзаців) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не зазначено норми, щодо застосування якої не ураховано висновок Верховного Суду та не обґрунтовано подібності правовідносин у справі, на яку він посилається.

Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу і врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах та без чіткої вказівки на норму права (пункт, частину, статтю), щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду) не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

З огляду на викладене, заявником належним чином не обґрунтовано посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Щодо посилання заявника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, Суд зазначає таке.

Так, за змістом пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.

Отже, у відсутності обґрунтованих підстав, визначених пунктом 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

З огляду на викладене Суд відхиляє посилання заявника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

У решті подана касаційна скарга відповідача містить цитування Кодексу законів про працю України та КАС України, Закону України «Про державну службу», виклад обставин справи, незгоду з постановою суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Також варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням приписів процесуального закону, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).

Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі №320/28535/23 - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддяЖ.М. Мельник-Томенко