Постанова

від 25.07.2024 по справі 380/905/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року

м. Київ

справа № 380/905/21

касаційне провадження № К/990/37452/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року (головуючий суддя - Брильовський Р.М.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ніколін В.В.; судді: Гінда О.М., Пліш М.А.)

у справі № 380/905/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО»

до Головного управління ДПС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» (далі - ТОВ «НВП «ІМВО», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 квітня 2020 року № 0004510503 та № 0004520503.

Справа розглядалась судами неодноразово.

За наслідками останнього її розгляду Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 серпня 2023 року залишив без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року, яким було задоволено позовні вимоги.

Приймаючи такі рішення, судові інстанції виходили з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з контрагентами.

Ухвалою від 12 грудня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Львівській області.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судових інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судовими інстанціями норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну планову виїзну перевірку ТОВ «НВП «ІМВО» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, валютного - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, за результатами якої склав акт від 23 березня 2020 року № 611/05.3/19177304.

Відповідно до висновків акта перевірки податковий орган встановив порушення платником вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на 848 097,36 грн та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2019 року на 1 217 990,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган зазначив, що господарські операції позивача з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «Складтехкомплект» (далі - ТОВ «Складтехкомплект») та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) фактично не здійснювались, оскільки у ТОВ «Складтехкомплект» відсутні матеріально-технічні та технологічні можливості для виконання робіт для позивача з урахуванням часу, оперативності проведення робіт, відсутності трудових ресурсів та технічної бази для надання послуг (приміщення, оргтехніка тощо). В свою чергу, ФОП ОСОБА_1 не має найманих працівників, не залучав до виконання робіт для позивача третіх осіб, а підписання актів виконаних робіт в деяких випадках відбувалось в один день при тому, що об`єкти знаходяться на значних відстанях один від одного.

На підставі названого акта перевірки контролюючий орган 30 квітня 2020 року прийняв податкові повідомлення-рішення:

№ 0004520503, яким зменьшив суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2019 року на 1 217 990,00 грн;

№ 0004510503, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1 060 121,70 грн, з яких за податковим зобов`язанням 848 097,36 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 212 024,34 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Судовий розгляд встановив, що 01 жовтня 2012 року між ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) та ТОВ «НВП ІМВО» (Замовником) укладено договір № 01МО1012, за умовами якого позивач доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання з виконання власними силами та засобами на власний ризик робіт зі складання та встановлення на об`єкті кінцевого Замовника стелажів металевих збірно-розбірних, виробництва Замовника, в обсягах та на умовах, визначених договором. Конкретний об`єкт кінцевого Замовника, на якому виконуються роботи Виконавцем, визначаються в письмовому замовленні.

Між ТОВ «НВП «ІМВО», як виробником, та ТОВ «Складтехкомплект», як дилером, укладено дилерський договір від 02 січня 2014 року № 02-01/14-д, яким передбачено ділове співробітництво з просування, маркетингу та продажу дилером стелажних систем виробника безпосереднім (кінцевим) споживачам на території України за погодженими умовами. Поставки продукції для забезпечення потреб безпосередніх споживачів здійснюється виробником за окремими договорами поставки.

На підтвердження факту виконання робіт позивач надав замовлення, акти виконаних робіт, платіжні доручення, банківські виписки.

Відповідно до долучених до матеріалів справи актів виконаних робіт ТОВ «Складтехкомплект» виконувало для ТОВ «НВП «ІМВО» роботи з: опрацювання заявок виробника на виготовлення і поставку стелажного устаткування від замовників (споживачів) продукції; надання комерційних пропозицій; проведення переговорів з потенційними замовниками (споживачами) продукції; здійснення дослідження потреб потенційних партнерів на ринках Республіки Польщі, Королівства Бельгії, Нідерландів, Чеської Республіки, Словацької Республіки, Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії, Литовської республіки, Естонської Республіки; проведення інспекційного огляду встановленого стелажного устаткування на складах замовників виробника; здійснення візитів до іноземних країн для проведення переговорів з потенційними клієнтами.

Судами встановлено, що результат виконаних робіт знайшов своє підтвердження в господарській діяльності позивача, оскільки контрагенти, яким надавались комерційні пропозиції, уклали угоди з позивачем, а в подальшому на їх об`єктах виконувались роботи із встановлення стелажних систем.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу, судові інстанції обґрунтовано виходили з того, що податкова інформація, на основі якої відповідач дійшов висновку щодо неспроможності контрагентів виконати спірні операції, не може бути самостійною підставою для висновку щодо нереальності операцій з позивачем, оскільки податкові перевірки або зустрічні звірки контрагентів не проводились.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова