Постанова

від 25.07.2024 по справі 200/1886/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року

м. Київ

справа № 200/1886/24

адміністративне провадження № К/990/23047/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джеремін"

на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року (суддя Троянова О.В.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року

(головуючий суддя Гаврищук Т.Г., судді: Блохін А.А., Компанієць І.Д.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джеремін"

до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕМІН» (далі - Позивач, ТОВ «ДЖЕРЕМІН», скаржник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (надалі - Відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - Відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про зменшення/збільшення розміру позивних вимог, просило зобов`язати Відповідача 2 зареєструвати податкову накладну №4 від 04 листопада 2020 року датою її отримання, як передбачено пунктом 19 постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних», а також на виконання пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) про задоволення скарги ненаданням рішення.

На обґрунтування заявленого змісту позовних вимог Позивач зазначає, що ним у встановлений законом строк було оскаржено відмову Відповідача 1 від 02 лютого 2024 року № 709/6/05-99-18-03, якою було відмовлено у задоволенні заяви від 26 січня 2024 року щодо реєстрації податкових накладних, однак у визначений пунктом 56.9 статті 56 ПК України строк рішення Відповідачем 2 надіслано не було, що у розумінні закону вважається задоволенням скарги.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху й встановлено Позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, зокрема, шляхом подання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку (з доказами поважності пропуску строку звернення до суду).

Залишаючи позовну заяву без руху суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в цьому випадку відсутнє рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних, то строк на звернення до адміністративного суду підлягає обчисленню з моменту зупинення реєстрації спірних податкових накладних, а саме з 30 листопада 2020 року, проте, з позовом Позивач звернувся лише 29 березня 2024 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, який встановлено статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суд запропонував Позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом 10 днів й, у тому числі надати обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року, позовну заяву повернуто Позивачу.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції зробив висновок про те, що оскільки реєстрацію податкової накладної №4 від 4 листопада 2020 року було зупинено, про що складено квитанцію від 30 листопада 2020 року, водночас при цьому не прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, то строк на звернення до адміністративного суду підлягає обчисленню з моменту зупинення реєстрації податкової накладної, а саме з 30 листопада 2020 року.

Суд першої інстанції не прийняв посилання Позивача на те, що перебіг строк звернення не є розпочатим у зв`язку з відсутністю рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, з огляду на те, що про зупинення реєстрації податкової накладної ТОВ «ДЖЕРЕМІН» стало відомо саме з квитанції з особистого кабінету під час здійснення реєстрації податкової накладної. При цьому наголосив, що в квитанції зазначено про зупинення реєстрації податкової накладної і запропоновано надати пояснення та документи щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування для завершення реєстрації податкової накладної.

Також суд зазначив, що в цьому випадку правопорушення не є триваючим, оскільки після направлення на реєстрацію податкової накладної, податковим органом було зупинено реєстрацію податкової накладної, про що Позивач був обізнаний після отримання відповідної квитанції.

Суд першої інстанції відхилив посилання Позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 23 листопада 2022 року у справі № 340/5033/22 та від 30 листопада 2023 року у справі № 340/5054/22, оскільки предметом спору у зазначених справах була бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській щодо не нарахування та не виплати судді суддівської винагороди, тобто стосується зовсім інших правовідносин, тому не може вважатися релевантною.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, констатувавши, що звернувшись з даним позовом до суду 29 березня 2024 року Позивач пропустив шестимісячний строк на звернення до суду з позовом, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, наголосив, що Позивачем у позові та заяві про усунення недоліків не наведено жодних обґрунтувань того, що заважало (робило) для нього неможливим звернутися до суду в установленні законодавством строки.

Оскільки Позивач не виконав вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, суд апеляційної інстанції погодив висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі Позивач стверджує про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуальних норм та просить Суд скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу до суду першої інстанції для розгляду справи по суті.

Скаржник зазначає про те, що, на його думку, суд невірно визначив предмет судового оскарження та невірно розуміє обраний ним спосіб захисту. Вказує на те, що предметом оскарження є не зупинення реєстрації податкової накладної чи прийняте відповідне рішення від 30 листопада 2020 року, не рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, а предметом позову є зобов`язання Відповідача 2 виконати обов`язок, який виник після задоволення скарги ТОВ «ДЖЕРЕМІН» від 9 лютого 2024 року № 09022 та в силу вимог пункту 19 Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246), а саме: зареєструвати податкову накладну від 4 листопада 2020 року №4.

Наполягає на тому, що початком перебігу строку на звернення до суду є 4 березня 2024 року, тобто наступний день після закінчення строку на прийняття рішення щодо скарги ТОВ "ДЖЕРЕМІН" від 09 лютого 2024 року № 090224, яка була отримана Відповідачем 2 12 лютого 2024 року.

Зауважив, що рішення від 30 листопада 2020 року про зупинення податкової накладної № 4 від 04 листопада 2020 року не є предметом судового оскарження.

Також акцентує увагу на тому, що Суд не роз`яснив, що саме Позивач мав оскаржувати починаючи з 30 листопада 2020 року, який обов`язок виник у Відповідачів в день зупинення податкової накладної та в чому полягає їх бездіяльність, яку на думку суду Позивач не встиг оскаржити, і що саме зобов`язані були вчинити Відповідачі протягом шести місяців з дня зупинення реєстрації ПН.

2.2. Позиція Відповідача 2 (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Відповідач 2 вважає, що ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції представник Відповідача 2 повністю підтримав позицію викладену судами в оскаржуваних рішеннях.

Також зазначив, що в судовому порядку можуть бути оскаржені лише рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН. При цьому, прийняттю таких рішень, відповідно до вимог пунктів 3-9 Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 року за № 1245/34216 (далі Порядок № 520), передує подання платниками податку на додану вартість письмових пояснень та копій документів, зазначених у пункті 5 Порядку № 520, за результатами розгляду яких і приймаються відповідні рішення комісіями регіонального рівня відповідно до пункту 4 Порядку № 520.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів скаржника і висновку суду апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судом наслідків пропущення строків звернення до суду саме по собі не є порушенням права на доступ до суду.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Як встановлено у частині другій статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У касаційній скарзі Позивач зазначає про те, що предметом позову є зобов`язання Відповідача 2 зареєструвати податкову накладну №4 від 04 листопада 2020 з огляду на наступне.

26 січня 2024 року Відповідачу 1 була подана заява про реєстрацію податкових накладних №260124/1. В заяві позивач просив зареєструвати податкові накладні № 3 від 3 листопада 2020 року та № 4 від 4 листопада 2020 року, з огляду на те, що їх зупинення відбулось на підставі скасованих в судовому порядку рішень податкового органу (рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 200/10825/20-а та від 3 листопада 2022 року у справі № 200/10624/21).

Позивач зазначає про те, що 2 лютого 2024 року Відповідач 1 надав йому відмову №709/6/05-99-18-03 у задоволенні вказаної заяви, з посиланням на ненадання документів, зазначених у квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних.

Як вказує Позивач у позові, ним у встановлений законом строк було подано Відповідачу 2 скаргу від 9 лютого 2024 року № 090224/1 на відмову Відповідача 1 від 02 лютого 2024 року № 709/6/05-99-18-03, водночас у визначений пунктом 56.9 статті 56 ПК України строк рішення за вказаною скаргою ним отримано не було.

Відповідно до пункту 56.9 статті 56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Згідно з підпунктом 56.23.4 пункту 56.23 статті 56 ПК України оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням таких особливостей, зокрема, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Пунктом 19 Порядку № 1246 встановлено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на вказані норми права вказує про те, що оскільки скарга від 9 лютого 2024 року № 090224/1 була отримана 12 лютого 2024 року, то останнім днем для прийняття рішення за нею є 3 березня 2024 року.

За неведеного, за твердженням позивача, 4 березня 2024 року, в силу вимог пункту 56.9, підпункту 56.23.4 пункту 56.23 статті 56 ПК України та пункту 19 Порядку № 1246, у Відповідача 2 виник обов`язок здійснити реєстрацію податкової накладної № 4 від 4 березня 2024 року, щодо невиконання якого і було подано цей позов.

Разом з тим, у касаційній скарзі Позивач наполягає на тому, що рішення від 30 листопада 2020 року про зупинення реєстрації податкової накладної № 4 від 04 листопада 2020 року не є предметом судового оскарження.

Визначаючись щодо дотримання ТОВ «ДЖЕРЕМІН» строку звернення до суду з цим позовом суди на підставі доданих Позивачем до позовної заяви матеріалів встановили, що реєстрацію податкової накладної №4 від 04 листопада 2020 року було зупинено, про що складено квитанцію від 30 листопада 2020 року, якою запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас у цьому випадку відсутнє рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних прийняте відповідно до Порядку № 520.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тож відлік строку для звернення до суду у випадку, зокрема, незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).

З огляду на зазначене, встановлюючи дату з якої має обчислюватись строк на звернення до суду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки предметом оскарження є невчинення Відповідачем 2 дій щодо реєстрації податкової накладної № 4 від 04 листопада 2020 року, то відповідний строк підлягає обчисленню з 30 листопада 2020 року, а саме, дати зупинення її реєстрації.

Таким чином, судами попередніх інстанцій під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі не було належним чином надано оцінку доводам Позивача про те, що він не пов`язує порушення свого права з зупиненням 30 листопада 2020 року реєстрації податкової накладної № 4 від 04 листопада 2020 року.

Так, в обґрунтування підстав звернення до суду з позовом про зобов`язання Відповідача 2 зареєструвати податкову накладну №4 від 04 листопада 2020 року датою її отримання, Позивач вказував на неприйняття Відповідачем 2, у строки визначені пунктом 56.9 статті 56 ПК України, рішення щодо його скарги від 9 лютого 2024 року № 090224/1, яка була отримана 12 лютого 2024 року.

як передбачено пунктом 19 Порядку № 1246, а також на виконання пункту 56.9 статті 56 ПК України, Позивач вказував на неприйняття Відповідачем 2 рішення щодо розгляду його скарги на відмову Відповідача 1 від 02 лютого 2024 року № 709/6/05-99-18-03.

Отже, суди попередніх інстанцій зробили передчасні висновки про порушення Позивачем строку звернення до суду з позовом у цій справі.

Судам належало з`ясувати з якими саме діями, рішенням чи бездіяльністю Відповідачів Позивач пов`язує порушення свого права та відповідно виходячи з цього слід встановити момент з якого Позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності/відсутності підстав для повернення позовної заяви є передчасними та такими, що сформовані за неповної оцінки обставин.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Отже, зважаючи на положення статті 353 КАС України та враховуючи, що питання відкриття провадження у цій справі судами не вирішене, касаційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення - скасувати із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джеремін" задовольнити частково.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх