Рішення

від 15.07.2024 по справі 477/3004/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/3004/23

Провадження №2/477/296/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судового засідання Клюсевич-Шараповою Н.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 (не з`явилася),

представників третіх осіб не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог:

- служба у справах дітей Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області,

- орган опіки та піклування в особі Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області,

- ОСОБА_3 ,

про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

07 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до своєї дружини ОСОБА_2 , з якою у них відбувається процес розірвання шлюбу, про визначення місця проживання їх дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх вимог вказував, що вони з відповідачкою перебувають у шлюбі, під час якого народилася дочка ОСОБА_5 , але їх відносини погіршилися і орієнтовно з березня 2022 року сімейно-шлюбних відносин не підтримують. З 2023 року в Жовтневому районному суді Миколаївської області відбувається розгляд справи про розірвання їх шлюбу. Але з квітня 2022 року дочка проживає з ним і перебуває на його утриманні. При цьому дочку йому привезла дружина в Одеську область, де він мешкає зі своєю матір`ю ОСОБА_3 . Там дитині були створені всі умови для проживання, виховання та розвитку, а відповідачка втратила будь-який інтерес до дитини, не піклується нею, не цікавиться, не надає матеріального утримання, хоча судовим наказом з неї стягуються аліменти на її утримання.

Вказуючи, що має постійне місце проживання та роботу, піклується про дитину, створює всі їй належні умови для існування та розвитку, не притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності, тому просив визначити місце проживання дитини разом з батьком.

В судовому засіданні позивач позовні вимог підтримав та просив про їх задоволення, вказавши, що на теперішній час і шлюб з відповідачкою розірвано, і рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області її позбавлено батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 . Проте наполягав на задоволенні позову, оскільки позитивне рішення за його позовом дозволить йому проживати спільно з дочкою в будинку матері, так як місце їх проживання на тепер перебуває в прикордонній зоні України, тому рішення суду буде правовою підставою для його законного перебування там.

Відповідачка ОСОБА_2 на розгляд справи не з`явилася, про місце та час розгляду справи повідомлялася належним чином, як за відомим її місцем проживання, так і реєстрації, будь-яких заяв чи заперечень або ж відзиву не подала.

Представники третіх осіб у судове засідання також не з`явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином, їх представники надали заяви з проханням розглядати справу без їх участі.

При цьому Служба у справах дітей Воскресенської селищної ради Миколаївськго району Миколаївської області подала пояснення, в яких позов підтримала, оскільки відповідачка рішенням суду позбавлена батьківських прав відносно дочки, тому задоволення позовних вимог ОСОБА_1 буде відповідати інтересам дитини.

Від Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області також надійшла заява про підтримання позову, до якої був доданий висновок орган опіки та піклування від 11 червня 2024 року про доцільність визначення місця проживання дитини з позивачем.

Третя особа ОСОБА_3 заяв не подала.

Суд вважаючи можливим здійснити розгляд справи за відсутності відповідачки та третіх осіб, оскільки судом були вчинені всі дії по належному її виклику до суду, заслухавши доводи і пояснення позивача, дослідивши докази у справі, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 із 06 липня 2018 року перебували у шлюбі, за час якого в них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак їх шлюб не склався і рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області (справа № 477/2276/23) він був розірваний.

При цьому, з квітня 2022 року відповідачка привезла свою дочку до батька та його матері в Болградський район Одеської області, залишила її там, а сама виїхала проживати в іншу місцевість, як тепер встановлено - до м. Краматорська Донецької області. З того часу вона з нею не спілкувалася, не переймалася її життям.

Частиною 1 статті 141 Сімейного кодексу України (далі СК України), визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

В силу ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за згодою батьками та дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (ч. 3 ст. 160 СК України).

Частинами 1, 2 ст. 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Крім того, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст. 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Згідно ст. 11 Закону України Про охорону дитинства, кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. ст. 8, 11, 15 того ж Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р., у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральності та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, для розлучення малолітньої дитини з матір`ю мають бути встановлені виняткові обставини, які визначені у ч. 2 ст. 161 СК України.

Відповідно акту обстеження умов проживання від 11 серпня 2023 року за місцем проживання дитини, складеного службою у справах дітей Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області, забезпечення у дитини в повній наявності: є місце відпочинку, дозвілля та навчання, з нею проживає батько позивач, та її бабуся ОСОБА_3 , дитиною опікуються та виховують належним чином, але мати дитини з нею не спілкується, матеріально не забезпечує.

Відповідно до судового наказу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2023 року з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання їх дочки ОСОБА_5 .

Також, рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 05 квітня 2024 року (справа № 477/42/24) відповідачка ОСОБА_2 була позбавлена батьківських прав відносно своєї дочки.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області від 11 червня 2024 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету цієї сільради № 45 від тієї ж дати, орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання дитини із батьком ОСОБА_1 .

Наявні у справі докази дозволяють визначити, що батько неповнолітньої ОСОБА_4 має постійне місце проживання, постійне місце роботи та джерела існування, він створив всі умови для проживання, виховання та розвитку дитини. Дочка з ним проживає вже близько двох років і задоволена своїм існуванням.

Даних і доказів про умови і місце проживання матері дитини, наявності за її місцем проживання належним умов для проживання і розвитку дитини, суду не надано.

З врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин та досліджених доказів, суд вважає, що доцільним і таким, що відповідає інтересам дитин буде залишити її проживати з батьком.

Оскільки позивач є учасником бойових дій і згідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір був звільнений від сплати судового збору при поданні позову, то судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь держави.

На час завершення розгляду справи даних про понесені судові витрати, в тому числі витрат на правничу допомогу, суду не надано.

За викладеного, керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 262-263 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на тепер проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення за завершення карантину, введено Кабінету Міністрів України.

Суддя Р.В. Козаченко