Ухвала

від 22.07.2024 по справі 509/3578/24

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/3578/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Козирський Є.С.,

секретар Лисенко О.Д.,

представника скаржника адвоката Кобильника Д.О.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду, скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокірби Єлизавети Олегівни,

ВСТАНОВИВ:

13червня 2024року скаржникзвернувся досуду звищевказаною скаргою, обґрунтовуючи тим, що 03.05.2024 року державним виконавцем Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокірбою Єлизаветою Олегівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74916036. Оскаржувана постанова мала бути прийнята державним виконавцем не пізніше 02.05.2024 року. Але фактично її було прийнято днем пізніше 03.05.2024 року (після спливу граничних строків), не зважаючи на те, що виконавчий документ сфабриковано саме цим виконавцем (про його існування і дату було відомо).

Також, у змісті оскаржуваної постанови вказано: «Мною, державним виконавцем Овідіопольськoго відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокірбою Єлизаветою Олегівною, розглянуто заява про примусове виконання». Зазначені відомості не відповідають дійсності в матеріалах АСВП заява на примусове виконання відсутня.

17.04.2024 року Боржник звернувся до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), повідомивши про своє місцеперебування (Королівство Бельгія) й контактну інформацію (копія заяви, підписаної КЕП й надісланої на e-mail). 19.04.2024 року вищезазначена заява з контактною інформацією була відправлена повторно, у зв`язку із відсутністю відповіді. 24.04.2024 року засобами електронного зв`язку (Viber) державного виконавця було повторно письмово повідомлено, що Боржник і його сім`я перебувають у Бельгії. 4.04.2024 року від Овідіопольського відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Боржником отримано лист, що не містив інформацію, яку запитував Боржник, проте, свідчив, що комунікація між Боржником та ДВС існує. Цей лист також свідчить, що ДВС абсолютно точно знає куди слід направляти кореспонденцію, адресовану Боржнику і за яким телефоном з ним можна зв`язатися. Тим не менш, заздалегідь знаючи, що Боржник не знаходиться на території України, не має адреси проживання, не зареєстрований в Україні, державний виконавець зазначила адресу, з якої сама виселяла Боржника: АДРЕСА_1 . Таким чином, це дії, які вчинялися свідомо, умисно, і спрямовані на уникнення оскарження під час порушення прав людини і привласнення належних Боржнику коштів. На цю адресу мали відправлятися документи виконавчого провадження. Замість того, щоб спрямувати їх по e-mail Боржнику для реагування й оскарження. Але документи взагалі нікуди не відправляли в системі АСВП відсутні доказі щодо фактичних поштових відправлень.

Оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 74916036 від 03.05.2024 року є інструментом для виконання інших неправомірних постанов (які оскаржуються окремо). Без її прийняття виконавець не змогла б розпочати виконавче провадження, оприлюднити інформацію про особу у Реєстрі боржників, заблокувати грошові кошти на рахунках й отримати частину цих коштів у свою власність.

У зв`язку із чим, просить суд визнати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №74916036 від 03.05.2024 року прийняту державним виконавцем Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокірбою Єлизаветою Олегівною - неправомірною, зобов?язавши державного виконавця усунути порушення скасувавши виконавчий документ та заходи примусового виконання оскаржуваної постанови.

В судовому засіданні скаржник вимоги скарги підтримав, просив задовольнити.

Державний виконавець Овідіопольського ВДВС в Одеському районі Одеської області ПМУЮ (м. Одеса) Сокірба Є.О. в судове засідання не з`явилась, надала суду заперечення на скаргу, в якому просила відмовити в задоволенні скарги, у зв`язку з необгрунтованістю та безпідставністю, оскільки державним виконавцем відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження за виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню, здійснено усі передбачені чинним законодавством дії щодо неупередженого, своєчасного та фактичного виконання виконавчого документу.

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Так, згідно з п. 9 ч. 3 ст. 124 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України « Про виконавче провадження » виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню..

За правилами п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частина 5 ст. 26 вищезгаданого Закону передбачає, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

08.05.2024 року відповідно до вимог ст. 3, 4, 24, 25, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу відкрито виконавче провадження, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку надіслано сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією.

Згідно виконавчого документу боржник - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання, АДРЕСА_1

23.04.2024 року державним виконавцем закінчено виконавче провадження згідно п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно доч.3ст.40Закону України«Про виконавчепровадження», у разізакінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Однак, в порушення зазначених норм Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень , державним виконавцем постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не винесена.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому Закону України «Про виконавче провадження».

29.04.2024 року начальником відділу здійснено перевірку виконавчого провадження, якою постанову про закінчення виконавчого провадження скасовано, та зобов`язано державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору.

01.05.2024 року державним виконавцем відповідно до вимог 27 Закону України «Про виконавче провадження винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 13400 грн. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів, за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.5 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Скаржник в судовому засіданні в обґрунтування своїх вимог зазначив, що вважає постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2024 року такою, що підлягає скасуванню, так як винесена з порушенням процесуальних строків, а саме 03.05.2024 року. При цьому, підставою для відкриття провадження стала постанова про стягнення виконавчого збору від 01.05.2024 року, що на думку представника скаржника є порушення чинного законодавства. Інших обгрунтувань незаконності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження в судовому засіданні представником скаржника не зазначено.

При дослідженні матеріалів скарги та матеріалів виконавчого провадження, судом встановлено, що 01.05.2024 року державним виконавцем відповідно до вимог 27 Закону України «Про виконавче провадження «винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 13400 грн., яку цього ж дня передано на реєстрацію для АСВП між державними виконавцями.

Згідно АСВП :74916036 передано до виконання державному виконавцю Сокірбі Є.О. 02.05.2024 року.

Відповідно доч.5ст.26ЗаконуУкраїни «Провиконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження

03.05.2024 року відповідно до ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74916036 .

Таким чином, суд вважає, що відсутній факт суттєвого порушення державним виконавцем вимог чинного законодавства при винесенні постанови від 03.05.2024 року про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку із чим, скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 451Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючисьст.ст. 259, 447-451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокірби Єлизавети Олегівни відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги з дня її проголошення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення в поряду ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Повний текст ухвали суду складений 26.07.2024 року.

Суддя Є.С. Козирський