Ухвала

від 26.07.2024 по справі 127/24095/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/24095/24

Провадження №11-сс/801/581/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання: ОСОБА_5

за участю учасників провадження:

прокурора ОСОБА_6

підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

та його захисник: ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.07.2024 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.08.2023 за №42023022420000128,

якою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 33 дні, до 20.08.2024 з визначенням розміру застави, відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмільник, громадянина України, українця, з ЯКОЮ освітою, одруженого, директор ТОВ «Лофт індастрі Україна», волонтера «Фонд GC-Допомагає», проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .

Клопотання мотивовано тим, що слідчим провадиться досудове розслідування кримінального провадження № 42023022420000128 від 17.08.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 191, ч.5 ст. 191 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_7 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що в невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше березня 2023 року, ОСОБА_10 , розробив план реалізації ліжок армійських двох`ярусних за ціною, що є значно вищою за середньо ринкову, шляхом укладення з Квартирно-експлуатаційними відділами Збройних Сил України прямого неконкурентного договору з метою отримання надприбутків.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на створення організованої групи з метою розтрати коштів ІНФОРМАЦІЯ_2 , та підбираючи її учасників, ОСОБА_10 при невстановлених під час досудового розслідування обставинах та невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше березня 2023 року, запропонував своїм знайомим ОСОБА_7 та ОСОБА_11 створити товариство з обмеженою відповідальністю, за допомогою якого зайнятись реалізацією ліжок армійських двох`ярусних на користь Квартирно-експлуатаційних відділів Збройних Сил України за ціною, що є значно вищою за середньо ринкову з метою отримання надприбутків шляхом укладення прямих неконкурентних договорів. На що ОСОБА_7 та ОСОБА_11 надали свою згоду.

Всім учасникам даної групи було доведено план спільної злочинної діяльності, розподілені ролі і функції, направлені на успішне виконання спільного плану та досягнення злочинної мети. Також всім співучасникам групи були доведені загальні правила поведінки, обумовлені конспірацією злочинної діяльності.

Дії та функцій ОСОБА_7 та ОСОБА_11 були заздалегідь розподілені та контролювались ОСОБА_10 , що проявлялось у наданні вказівки ОСОБА_11 створити, очолити ТОВ «КМГ Груп» та виступати підписантом документів зі сторони ТОВ «КМГ Груп», а ОСОБА_7 як директору ТОВ «Лофт індастрі Україна» надати фіктивну цінову пропозицію щодо вартості ліжка армійського двох`ярусного на адресу КЕВ м. Вінниця від імені зазначеного товариства.

В подальшому ОСОБА_11 з метою реалізації розробленого злочинного плану 21.03.2023 створено ТОВ «КМГ Груп» (код ЄДРПОУ 45088572) з основним видом діяльності «Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі».

Розуміючи, що реалізація вказаного плану є довготривалим процесом, який потребує ретельної підготовки та залучення сторонніх осіб, в тому числі працівників КЕВ м. Вінниця, ОСОБА_10 вирішив залучити до складу організованої групи в якості співорганізатора начальника КЕВ м. Вінниця ОСОБА_12 , який в свою чергу залучив до злочинних дій службових осіб КЕВ м. Вінниця ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Після чого при невстановлених під час досудового розслідування обставинах та невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше липня 2023 року ОСОБА_10 досягнув домовленостей з начальником КЕВ м. Вінниця ОСОБА_12 щодо укладання прямої неконкурентної угоди на реалізації за завищеними цінами ліжок армійських двоярусних шляхом сприяння у визначенні вартості предмета закупівлі через надання комерційних пропозиції від підконтрольних суб`єктів господарювання, серед яких буде ТОВ «КМГ Груп» з найнижчою ціновою пропозицією.

25.07.2023 ОСОБА_7 будучи директором ТОВ «Лофт індастрі Україна» (код ЄДРПОУ 40336441) дотримуючись розробленого злочинного плану з метою належного оформлення документів необхідних КЕВ м. Вінниця, що стануть підставою для підписання саме прямого господарського договору з ТОВ «КМГ Груп» на поставку ліжок армійських двох`ярусних підписав комерційну пропозиції щодо вартості вказаних ліжок від імені ТОВ «Лофт індастрі Україна» за ціною умисно вказаною вищою ніж пропонує ТОВ «КМГ Груп», яку в подальшому ОСОБА_10 надіслав до КЕВ м. Вінниця, разом з іншими комерційними пропозиціями підконтрольних ТОВ «КМГ Груп» та ТОВ «Бетонроформ».

В подальшому 28.07.2023 ОСОБА_12 як начальником КЕВ м.Вінниця та ОСОБА_11 як директором ТОВ «КМГ Груп» всупереч вимог ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про публічні закупівлі», п. 13 постанови КМУ від 11.10.2022 №1178 підписано прямий неконкурентний договір № 6114 купівлі-продажу товарі на закупівлю ліжок армійських двоярусних, що розроблений ОСОБА_13 за договірною ціною сформованою ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в сумі 5600 грн за ліжко без ПДВ в кількості 2000 штук на загальну суму 11 200 000 грн без ПДВ.

Водночас, відповідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 001/1 від 06.12.2023 ринкова вартість без ПДВ одного ліжка армійського 2-х ярусного, яке відповідає технічним умовам (характеристикам) відповідно до договору купівлі-продажу товарів № 6114 від 28.07.2023 станом на 28.07.2023 складала 3455,57 грн.

У цей же час, згідно висновку судово-економічної експертизи № 18/5 від 12.01.2024 матеріальна шкода (збитки) документально підтверджується Державному бюджету України в особі КЕВ м. Вінниця Міністерства оборони України внаслідок закупівлі «ліжок армійських 2-х ярусних згідно ТУ» у ТОВ «КМГ Груп» в межах договору купівлі-продажу товарів № 6114 від 28.07.2023 з урахуванням ринкової вартості вищезазначеного товару визначеної у висновку судово-товарознавчої експертизи № 001/1 від 06.12.2023 на загальну суму 4 288 860 грн без ПДВ, яка більше, ніж у шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

16 липня 2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_2 , громадянину України, українцю, обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

У подальшому, ОСОБА_7 затримано у порядку п. ч. 1 ст. 615 КПК України оскільки виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи (п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України).

Вина підозрюваного ОСОБА_7 підтверджується зібраними доказами, а саме:

- рапортом про кримінальне правопорушення;

- протоколом огляду документу від 21.12.2023;

- висновком судово-товарознавчої експертизи від 06.12.2023;

- висновком судово-економічної експертизи від 12.01.2024;

- висновком судово-психологічної експертизи Заболотного від 17.06.2024;

- протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

- висновком аналітичного дослідження №25/02-32-08-00-13/08320218 від 10.06.2024;

- аналітичною довідкою про опрацювання номерної інформації від операторів мобільного зв`язку від 15.07.2024;

- протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками ОСОБА_15

- іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

ОСОБА_7 підорзюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого корупційних злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що зумовлює необхідність обрання останньому міри запобіжного заходу.

При цьому існують ризики, передбачені п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Зокрема, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний обізнаний з методами роботи правоохоронних органів та має навики конспірації своїх протиправних дії від органів досудового розслідування, тяжкість вчиненого злочину унеможливлює кладення угоди про визнання винуватості з метою узгодження покарання менш суворого ніж позбавлення волі, а також існує високий ступінь ризику того, що підозрюваний під страхом ймовірної кримінальної відповідальності переховуватиметься від органу досудового розслідування, суду. З огляду на те, що санкція інкримінованої підозрюваному статті вчиненого злочину є такою, що спроможна в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, то думки останнього з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань закритого типу сприятимуть наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що підозрюваний не надавав документи на запити які і ми запитували, не повідомляв як надавались цінові пропозиції, надають перекручену інформацію у запитах, систематично підроблював документи під час фіктивного моніторингу.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні полягає в тому, що КЕВ м. Вінниця виявив бажання виступати потерпілою стороною у кримінальному провадженні, що є підтвердженням незаконності дій ТОВ «КМГ Груп». Окрім цього доведеність вини підозрюваного, у вчинені злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в значній мірі базуватиметься на показах свідків, в тому числі показах працівників КЕВ м. Вінниці. З огляду на це підозрюваний, перебуваючи поза умовами ізоляції, намагатиметься здійснювати вплив на свідків для викривлення обставин кримінальних правопорушень на власну користь, у зв`язку з тим, що при призначенні покарання за вчинений злочин судом може бути застосована міра покарання у виді позбавлення волі на значний строк. Усе це вплине на повноту, всебічність розслідування кримінального провадження, у зв`язку з цим існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином полягає в тому, що підозрюваний може перетнути державний кордон поза межами пунктів пропуску, заздалегідь покинули місце проживання без повідомлення слідчого, прокурора.

Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо вчинення іншого кримінальне правопорушення, полягає в тому, що підозрюваний організував злочинне групування з метою вчинення не одного злочину, а ряду подібних правопорушень.

Частина 3 статті 183 КПК зобов`язує слідчого суддю під час застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначати розмір застави. І лише щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування; злочинів, які спричинили загибель людини; або якщо у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений особою слідчому судді згідно ч. 4 ст.183 КПК України надається право, застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, не визначати розмір застави. При цьому, слідчий суддя зобов`язаний обґрунтувати у рішенні незастосування застави.

Таким чином, визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу у разі застосування тримання під вартою є обов`язком слідчого судді, за винятком випадків, передбачених ч. 4 ст.183 КПК України.

Відповідно до абзацу 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Оскільки досудовим розслідуванням установлено, що діями підозрюваного заподіяно шкоду Державному бюджету України в сумі 4 288 860 грн., враховуючи тяжкість вчиненого злочину та матеріальне становище підозрюваного найбільш дієвим, відповідно до вимог абзацу 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, буде розмір застав в межах 30 млн. грн.

Беручи до уваги вищевикладене, існування ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість запобігти вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, а тому, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати допідозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, слідчому судді пояснив, що по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_16 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тому може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання слідчого, просили слідчого суддю застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі. Крім того, заперечили і в частині розміру застави визначеної слідчим, оскільки застава у розмірі 30 000 000,00 грн, слідчим та прокурором в судовому засіданні жодним чином не обґрунтована.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19 липня 2024 року клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 задоволено.

Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Визначено, що строк тримання під вартою діє протягом 33 (тридцяти трьох) днів з моменту затримання ОСОБА_7 , тобто до 20 серпня 2024 року, в межах строку досудового розслідування.

Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено до 20 серпня 2024 року.

Одночасно визначено ОСОБА_7 , заставу в розмірі 30 000 000 (тридцять мільйонів) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави покладено на ОСОБА_7 наступні обов`язки:

- прибувати до прокурора за першою вимогою;

- не відлучатись з міста Києва без дозволу прокурора;

- повідомляти прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утриматись від спілкування з свідками у кримінальному провадженні, іншими підозрюваними, потерпілими, службовими особами КЕВ м. Вінниця, Центрального управління інженерно інфраструктурного забезпечення Командування Сил Логістики та Командування Сил логістики;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Розяснено, що якщо ОСОБА_7 не виконає покладені на нього обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

У разі внесення застави та покладення обов`язків на підозрюваного ОСОБА_7 визначено термін їх дії відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, тобто в межах строку досудового розслідування на час покладення обов`язків.

В обґрунтування своїх висновків слідчий суддя вказав, що що під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчий суддя враховував вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Зокрема слідчий суддя враховував те, що ОСОБА_7 має постійне місце реєстрації та місце проживання, раніше не судимий, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Разом із тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Вказав, що на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, суд під час розгляду клопотання дійшов висновку, що підозрюваний ОСОБА_7 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

При цьому, слідчий суддя не вбачав підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_7 .

Також суд звернув увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішення у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).

Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.

Разом з цим, слідчий суддя враховуючи, що стороною обвинувачення в клопотанні та в судовому засіданні доведено виключний випадок того, що розмір застави за тяжке кримінальне правопорушення та особливо тяжке кримінальне правопорушення не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, тому слідчий суддя вважав за необхідне визначити розмір застави, який перевищує встановлений КПК України розмір для тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.

В апеляційній скарзі поданій в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду від 19.07.2024 року та постановити нову ухвалу, якою обрати у відношенні ОСОБА_7 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, або визначити альтернативний запобіжний захід в межах передбачених ч.5 ст.182 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що слідчим суддею допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, також судове рішення не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема, з наданих слідчому судді доказів обґрунтованості підозри не вбачається будь-яких відомостей, які б вказували на наявність будь-яких протиправних дій ОСОБА_7 , оголошена підозрюваному підозра слідчим суддею безпідставно визнана доведеною. Стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а висновки слідчого судді в цій частині не відповідають матеріалам клопотання.

Також звернув увагу суду, що підозрюваний є раніше не судимою особою, має постійне місце проживання, не має шкідливих звичок, характеризується виключно позитивно, що свідчить про сталі соціальні звязки та про позитивну репутацію. Підозрюваний з`явився на перший виклик слідчого, при цьому розуміючи, що йому буде вручатися повідомлення про підозру і клопотання про обрання запобіжного заходу.

Окрім того, сторона захисту вважає, що клопотання слідчого та додані до нього докази не містять відомостей, які б свідчили про виключний випадок, а тому визначений на теперішній час розмір застави, є таким, що завідомо не може бути виконаний підозрюваним, оскільки є надмірно завищеним. Також слідчим суддею не прийнято до уваги майновий стан підозрюваного та його боргові зобов`язання, дані про його особу та інші важливі обставини, які вказують на незаконність та необґрунтованість рішення щодо розміру застави.

Позиції учасників судового розгляду.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_8 та сам підозрюваний ОСОБА_7 подану в його інтересах апеляційну скаргу захисника підтримали та наполягали на її задоволенні.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника та просив ухвалу слідчого судді залишити без задоволення, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Мотиви і висновки суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.

При розгляді апеляційної скарги, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Так, положеннями ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 131 КПК України визначено, що запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 2 частиною 3 та частиною 5 статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Перевіряючи в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.07.2024 року апеляційним судом встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України віднесене до особливо тяжкого злочину, санкція статті якої передбачає строк покарання у вигляді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Це узгоджується також із нормою п.4 ч.2 ст.183 КПК України, за змістом якої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що в контексті практики Європейського суду з прав людини наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин (рішення від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства»).

Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".

На початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно обґрунтованості підозри ОСОБА_7 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Частиною 1 ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У відповідності до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди в заподіянні якої підозрюється особа.

За змістом ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Також Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтями 19, 68 Конституції України визначено, що громадяни зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Своїми діями підозрюваний ОСОБА_7 показав свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, вчиняючи інкриміноване кримінальне правопорушення з корисливих мотивів в період дії воєнного стану в Україні, проявив самовпевненість у безкарності за свій вчинок.

На думку колегії суддів у даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає в необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства. При цьому належить враховувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків як досудового, так і судового розгляду, а також належне дотримання процесуальних прав та обов`язків.

У відповідності до п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Наявність в підозрюваного ОСОБА_7 постійного місця проживання в м. Києві, дружини, позитивних характеризуючих даних, те що він є особою раніше не судимою, має постійне місце роботи, є волонтером «Фонд GC-Допомагає», на даний час не є безумовними підставами ні для скасування, ні для застосування більш м`якого запобіжного заходу, визначеного положенням ст.176 КПК України, оскільки вказане не має такого ступеню довіри, що може бути враховане апеляційним судом, як таке, що має запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є таким, що спростовує встановлені судом ризики.

Крім того ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, або ж про інші обставини, які б переважили встановлені ризики, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству. При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує також установлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, правила оцінки таких доказів під час судового розгляду, встановлені ст.ст.7, 23, 224, 225, 615 КПК України, те, що є взаємообумовленість дій між підозрюваним ОСОБА_7 та іншими особами, які можуть бути причетні до вчинення вказаного кримінального правопорушення, обґрунтованість підстав вважати про наявність у підозрюваного зв`язків серед службових осіб КЕВ м. Вінниця, його роль у вчинюваному кримінальному правопорушенні, який йому інкримінується (співучасник), а тому приходить до висновку, що ОСОБА_7 використовуючи свої зв`язки, авторитет, приязні стосунки з такими особами, інший незаконний вплив (шантаж, підкуп, погрози), безпосередньо або опосередковано через інших осіб може впливати на свідків/інших підозрюваних у кримінальному провадженні з метою зміни ними своїх показань/відмови від дачі показань задля уникнення/мінімізації можливої кримінальної відповідальності.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного ОСОБА_7 переховуватися від суду, апеляційний суд бере до уваги те, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, може вдатися до відповідних дій. Згідно відомостей наданих 19.07.2024 Державною прикордонною службою останній 21.06.2022, в період дії воєнного стану в Україні уже здійснював перетин кордону в пункті пропуску Ягодин.

Встановлені в ході апеляційного розгляду та зазначені захисником в апеляційній скарзі обставини, існували і на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці останнього.

На думку колегії суддів наведені доводи захисника щодо відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного є непереконливими, оскільки належні докази, які б свідчили про достатні стримуючі фактори в матеріалах провадження відсутні.

Слідчий суддя суду першої інстанції, враховуючи вимоги ст.29 Конституції України, ст.5 Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, в повній мірі дослідив і дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання підозрюваного, а також інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що вказаний запобіжний захід є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у даному кримінальному провадженні на даний час, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування.

Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.

За такихобставин, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, оцінивши в сукупності встановлені судом обставини у контексті конкретних фактичних обставин, зокрема наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, яким з іншими особами було виконано протиправний механізм розкрадання та привласнення коштів оборонного бюджету держави призначених на закупівлю товарів (предметів), робіт та послуг для забезпечення нагальних потреб органів та підрозділів ЗС України, відсутність достатніх соціально-стримуючих зв`язків, тому апеляційний суд вважає, що на даний час буде достатнім та обґрунтованим застосування до ОСОБА_7 саме виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що також дає підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та забезпечити належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Колегія суддіввважає,що слідчийсуддя розглядаючиклопотання прозастосування щодопідозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою,всебічно з`ясуваввсі обставини,з якимизакон пов`язуєможливість застосуваннявиняткового запобіжногозаходу,вірно оціниву сукупностінаявність обґрунтованоїпідозри увчиненні кримінальногоправопорушення,тяжкість покарання,що загрожуєособі уразі визнанняйого винуватим,а такожіснування викладенихвище ризиків,передбачених ст.177КПК України,з урахуваннямданих проособу підозрюваного,необхідність проведенняслідчих (розшукових)заходів спрямованихна виявленнята фіксаціюдоказів,що можутьмати доказовезначення підчас досудовогорозслідування тасудового розгляду,встановив наявністьпідстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, що на переконання колегії суддів апеляційного суду в повній мірі відповідає вимогам закону.

Виходячи з положень п.3 ч.2 ст.183 КПК України, а також практики Європейського суду з прав людини при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»).

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Встановлено, що слідчий у своєму клопотанні навів обґрунтовані дані про наявність у ОСОБА_7 великих прибутків внаслідок діяльності, яка поставлена йому у провину, грошових заощаджень, наявність у власності цінного майна, що станом на день застосування запобіжного заходу дозволяло застосувати до підозрюваного розмір застави, який значно перевищує встановлені законом розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий суддя, визначаючи щодо ОСОБА_7 заставу у розмірі 30 000 000 гривень в повній мірі врахував вказані норми закону та навів у своїй ухвалі підстави, з яких дійшов висновку, що саме такий розмір здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, співставив його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, його майновим та сімейним станом, тяжкістю кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється.

Таким чином на думку апеляційного суду, при визначенні розміру застави слідчий суддя суду першої інстанції враховуючи обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, прийшов до правильного висновку щодо визначення підозрюваному застави у розмірі тридцяти мільйонів гривень, який не буде завідомо непомірною для підозрюваного, здатна запобігти встановленим ризикам та забезпечити його належну процесуальну поведінку у кримінальному провадженні.

Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання слідчого, зазначені стороною захисту у поданій до суду апеляційній скарзі не спростовують висновків слідчого судді.

Неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним, вмотивованим і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування. Також порушень правових позицій Європейського суду з прав людини, які могли б стати підставою для її скасування, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст.28, 336, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересахпідозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19 липня 2024 року про застосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюз визначеннямрозміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4