Рішення

від 26.07.2024 по справі 344/584/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/584/24

Провадження № 2/344/1430/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Кондратів Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування позову зазначила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Небит-Даг Туркменської РСР, її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . 20 лютого 1988 року вона одружилася з ОСОБА_7 та змінила прізвище на « ОСОБА_8 ». 18 грудня 1990 року вона розірвала шлюб із ОСОБА_7 , та після розірвання шлюбу залишила собі прізвище « ОСОБА_8 ». 17 травня 1994 року вона одружилася із ОСОБА_9 , при одруженні змінила прізвище на « ОСОБА_10 ». У її діда та баби було п`ятеро дітей, а саме син ОСОБА_11 , 1926 р.н., дочки ОСОБА_12 (у документах - ОСОБА_13 ), 1929 р.н., син ОСОБА_14 , 1930 (31) р.н., ОСОБА_15 (у документах ОСОБА_16 ), 1932 р.н., та ОСОБА_17 , 1938 р.н. (її мама).

У жовтні 1947 році її дід ОСОБА_18 з бабою ОСОБА_19 і дітьми як члени сім`ї учасника ОУН були вивезені на спецпоселення в Карагандинську область Казахської РСР. Відповідно до постанови судової колегії по кримінальних справах Верховного Суду УРСР від 27.03.1948 р. Постановою Верховного Суду УРСР від 19.12.1968 року дід позивачки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , а також ОСОБА_25 були реабілітовані з поверненням конфіскованого майна. Дід позивачки ОСОБА_18 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мама позивачки ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . За її відомостями дядько ОСОБА_11 був убитий у ОСОБА_26 ще до реабілітації сім`ї у 1968 році, будучи неодруженим, відповідно ні дітей, ні дружини у нього не було. За її відомостями дядько ОСОБА_14 був убитий НКВД-стами ще до виселення сім`ї у ОСОБА_26 , тобто до 1947 року, будучи неповнолітнім, відповідно своєї сім`ї не мав, дітей також. За її відомостями тітка ОСОБА_15 (у документах ОСОБА_16 ) одружена не була, проте була мамою двоюрідного брата позивачки ОСОБА_18 , батьком якого зазначений ОСОБА_27 . За її відомостями тітка позивачки ОСОБА_12 була одружена, при одруженні змінила прізвище на ОСОБА_28 , була мамою її двоюрідних брата ОСОБА_3 та її двоюрідної сестри ОСОБА_4 .

Позивачкою зазначається, що вона із сім`єю постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 . За життя вона підтримувала гарні сімейні відносини зі своїм двоюрідним братом ОСОБА_18 та його мамою ОСОБА_29 . Двоюрідний брат позивачки ОСОБА_18 був хресним батьком її сина ОСОБА_30 . У зв`язку із обставинами особистого життя як позивачки, так і її брата ОСОБА_18 підтримання відносин переважно відбувалося у дистанційній формі - за допомогою телефонного зв`язку, а також особистими зустрічами з нагоди свят, ювілеїв чи подій певного характеру (весілля, хрестини, похорон) інших їхніх родичів. Брат позивачки ОСОБА_18 у зв`язку із характером роботи (він постійно працював з межами України - в росії за вахтовим методом) тривалі періоди був відсутній за місцем свого проживання, і в ці періоди з ним могло не бути зв`язку, що однак не сприймалося із тривогою, це було звично. Вона в свою чергу була зосереджена на особистому житті, постійно знаходилася у с. Сокирчин, виховувала четверо дітей та доглядала важко хвору (паралізовану) бабусю її чоловіка, відповідно не могла досить часто відвідувати інших її родичів, серед них і ОСОБА_18 .

ОСОБА_18 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно. Після смерті ОСОБА_18 Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Шеленко І.І. було відкрито спадкову справу. Із заявами про прийняття спадщини звернулися співвідповідачі у даній справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також ОСОБА_2 , яка стверджує, що проживала із її братом ОСОБА_18 як чоловік і дружина однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

У березні 2018 року позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до територіальної громади міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради про встановлення факту перебування в родинних відносинах з померлим ОСОБА_18 і визнання за ними права власності на майно померлого, а 29 травня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом про встановлення факту проживання з її померлим братом ОСОБА_18 із нею як чоловіка і дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання за нею права власності. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2023 року позов ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задоволено повністю, а позов ОСОБА_2 відхилено повністю. В подальшому дане рішення було предметом перегляду Івано-Франківським апеляційним судом, а пізніше Верховним Судом, за результатами чого справу було направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Весь хід розгляду справи позивачка не була залучена до участі у ній, дізналася про неї та про вищезазначені обставини тільки коли справа перебувала на розгляді Верховним Судом. Позивачем було подано до Верховного Суду та Івано-Франківського апеляційного суду письмові пояснення по справі, а також подано та прийнято до розгляду Івано-Франківським апеляційним судом її апеляційну скаргу на Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2023 року, яка розглядається спільно із апеляційною скаргою ОСОБА_2 . На даний час рішення судом апеляційної інстанції ще не винесено, Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2023 року законної сили не набуло.

Позивачем зазначається, що вона є сестрою її двоюрідного брата ОСОБА_18 та його спадкоємцем, за умови законного (в нотаріальному порядку) розподілу спадщини за правом представлення її частка як спадкоємця становила б 1/2 від спадкового майна, а частка ОСОБА_4 та ОСОБА_3 становила б по 1/4 спадкового майна кожному. Ніхто із її родичів не повідомив позивачку про смерть її двоюрідного брата, яка сталася 19.04.2017 року у росії, де він перебував на той час на роботі, відповідно до недавнього часу їй зовсім не відомо було про його смерть. Вона не була залучена ні іншими учасниками, ні судом до розгляду справи на жодному з етапів судового розгляду, відповідно була позбавлена можливості участі у судових засіданнях як учасник справи, а також користуватися процесуальними правами учасника справи. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повідомлено Суду, що вони як двоюрідні сестра і брат померлого ОСОБА_18 є єдиними його родичами. У зв`язку із цим вона тільки нещодавно зрозуміла причини такої ситуації, та вважає, що її родичі у даній ситуації поступили негідно, не повідомивши її про смерть двоюрідного брата та незалучивши до участі у судовому провадженні. На думку позивачки це було вчинено ними умисно, з метою подальшого розподілу спадкового майна між ними.

Позивач, як спадкоємець за правом представлення, звернулася до Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Шеленко I.I. із заявою про прийняття спадщини за померлим двоюрідним братом ОСОБА_18 . 24 серпня 2023 року на її заяву приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Шеленко I.I. повідомлено позивача про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із пропуском встановленого строку для прийняття спадщини, на підтвердження чого надано Лист №15/01-16 від 24.08.2023 року. Також нотаріусом було роз`яснено їй, що пропущено встановлений ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини строк у шість місяців, рекомендовано звернутися до суду для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позивачкою зазначається, що вказаний строк для прийняття спадщини (шість місяців) був пропущений з поважних причин - поширенню на території України коронавірусу COVID-19, а в подальшому введення в Україні воєнного стану у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, що унеможливило оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку. Враховуючи наведене просить суд визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті двоюрідного брата ОСОБА_18 , на три місяці, після набрання рішенням суду законної сили.

07.02.2024 року представником ОСОБА_4 адвокатом Павликівською Г.М. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачкою пропущено строк на прийняття спадщини більше як шість років, враховуючи, що ОСОБА_18 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_4 . Звертаючись з позовом ОСОБА_1 вказує, що їй не було відомо про смерть ОСОБА_31 , а останній раз приїжджала до покійного в липні 2016 року, пізніше з ним не спілкувалася. При цьому, позивачка не зазначає коли саме їй стало відомо про смерть спадкодавця, а неодноразово зазначає у тексті позовної заяви термін «пізніше». Крім того, посилається, що про увесь хід справи їй нічого не було відомо, а про обставини їй стало відомо тільки тоді, коли справа перебувала на розгляді у Верховному Суді. Підставою для визначення додаткового строку на прийняття спадщини позивачка посилається на постанову КМУ від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», про встановлення карантину на території України, а також на Указ Президента України №64/2022, яким на території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжується і триває до цього часу. Дані твердження не заслуговують на увагу, оскільки позивачка не навела ніяких поважних причин пропуску шестимісячного строку для звернення за прийняттям спадщини, зокрема протягом 2017-2020 років.

Із позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернулася лише під час слухання справи №344/3725/18 у Івано-Франківському апеляційному суді. Рішенням по даній справі встановлено факт перебування в родинних відносинах з померлим ОСОБА_18 , учасників справи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , визнано право власності за кожним на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , як спадкоємцями за правом представлення після смерті ОСОБА_18 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 та право власності на 1/2 частину транспортних засобів. Даним рішенням у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання ОСОБА_2 , із ОСОБА_32 , як чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 142,5 кв.м., житловою площею 68,9 кв.м. - відмовлено. Також, зазначають, що ОСОБА_1 ще у серпні 2023 року звернулася з касаційною скаргою у Верховний Суд, де вказувала про порушення її прав. Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2023 року справа передана на новий апеляційний розгляд з підстави неналежного повідомлення учасника справи ОСОБА_2 ОСОБА_1 не звернулася в суд першої інстанції із позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а у вересні 2023 року подала письмові пояснення до Івано-Франківського апеляційного суду, де виклала обставини аналогічні до тих, які вказані у позовній заяві. 16 жовтня 2023 року апеляційний суд роз`яснив порядок подання апеляційної скарги і ухвалою від 24.11.2023 року задовольнив заяву на продовження строку на апеляційне оскарження на рішення Івано-Франківського міського суду від 18.02.2022 року. 12.01.2024 року апеляційним судом оголошено перерву в судовому засіданні і цього ж дня ОСОБА_1 подає позовну заяву, а 15 січня 2024 року Івано-Франківським міським судом постановлено ухвалу про відкриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а 16.01.2024 року така ухвала подана представником позивачки у засідання апеляційного суду, тобто усі дії зроблено у терміновому порядку. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.01.2024 року по справі 344/3725/18 зупинене апеляційне провадження до набрання законної сили рішення міського суду у даній справі. Постановляючи дану ухвалу судом зазначено, що в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснила, що є спадкоємцем померлого ОСОБА_18 разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Оскільки її не повідомили про смерть дядька та не залучили до участі у справі, вона не змогла своєчасно прийняти спадщину в зв`язку із чим звернулася до суду із позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. При цьому, є посилання на те, що з наданої представником ОСОБА_1 адвокатом Семенцівим В.Д. ухвали судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в справі № 344/584/24 вбачається, що 15 січня 2024 року відкрито провадження у справі за її позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про надання додаткового строку для прийняття спадщини та у справі призначено підготовче засідання на 12 лютого 2024 року. Суд вказав, що оскільки у справі, яка переглядається, спірні правовідносини виникли з приводу спадкування майна померлого ОСОБА_18 , суду необхідно встановити коло його спадкоємців. Тому до вирішення питання надання ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після померлого об`єктивно унеможливлює розгляд апеляційним судом цієї справи. Наведене свідчить, що позивачка ОСОБА_1 достовірно знаючи про смерть спадкодавця ОСОБА_18 і наявність спору з ОСОБА_2 , яка заявляла самостійні вимоги щодо спадкового майна, чекала реальних наслідків і тільки тоді коли судовими інстанціями право власності було визнано на будинок та транспортні засоби за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , почала звертатися з касаційними та апеляційними скаргами. Таким чином враховуючи, що позивачка ОСОБА_1 не навела поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини, підстави для задоволення позову відсутні.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, та просили позов задовольнити. Позивач зазначила, що про смерть ОСОБА_18 їй стало відомо в липні 2023 року від його сусіда. Родичі не повідомили її про смерть ОСОБА_18 .

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, вважала, що позивач має право на спадкування разом з іншими родичами померлого ОСОБА_18 . Також зазначила, що позивач не спілкувалася з ОСОБА_18 з 2009 року. З ОСОБА_18 вона проживала з 2009 року. Він працював вахтовим методом в РФ. ОСОБА_18 підтримував родинні відносини з відповідачами. Вона займалася похованням ОСОБА_18 . Позивачка не була присутня на похоронах ОСОБА_18 .

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову. Суду пояснив, що він підтримував родинні відносини з ОСОБА_18 . Позивачка не була присутня на похоронах ОСОБА_18 . Про смерть ОСОБА_18 він позивачку не повідомляв, оскільки не було відомо її місця проживання.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Дослідивши письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_33 , батьками якої зазначені ОСОБА_34 та ОСОБА_35 (а.с.80).

02.07.1956 року між ОСОБА_36 та ОСОБА_37 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 (а.с.88).

ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_3 , батьками якого зазначені ОСОБА_34 та ОСОБА_38 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 (а.с.87).

ІНФОРМАЦІЯ_7 народилась ОСОБА_39 , батьками якої зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтв про народження Серія НОМЕР_3 , перекладеного з російської мови на українську (а.с.7-8).

Постановою Верховного Суду УРСР від 19.12.1968 року ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 були реабілітовані з поверненням конфіскованого майна або його вартості, що підтверджується копією довідки судової колегії по кримінальних справах Верховного Суду УССР (а.с.12).

12.08.1978 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_46 та ОСОБА_29 , після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на ОСОБА_47 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу (а.с.79).

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_18 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 від 12.04.1980 року (а.с.13).

20 лютого 1988 року між ОСОБА_48 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_8 », що підтверджується довідкою начальника відділу реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції від 17.05.2005 року №3-55/757 (а.с.9).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_5 від 18.12.1990 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_49 розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище позивачки не змінювалось (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_6 від 19.08.1993 року (а.с.14).

17.05.1994 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_49 зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_10 » (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_18 , в Пуровському районі, Ямало-Ненецький автономний округ, Російська Федерація, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_7 від 20.04.2017 року (а.с.94).

15.03.2002 року заведена будинкова книга для прописки громадян, що проживають у будинку АДРЕСА_3 . Згідно зазначеної будинкової книги домовласником зазначеної квартири був ОСОБА_18 , та зареєстровані були ОСОБА_18 та його мама ОСОБА_29 (а.с.95-97).

Відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду від 23.05.2017 року відкрито провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (а.с.99).

Згідно копії спадкової справи №6/2017, яка була витребувана судом у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Шеленко І.І. вбачається, що 25.07.2017 року до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Шеленко І.І. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_18 звернулась ОСОБА_4 , що підтверджується копією її заяви (а.с.76).

Також, 25.07.2017 року до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Шеленко І.І. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_18 звернувся ОСОБА_3 , що підтверджується копією його заяви (а.с.84).

Крім того, 25.08.2017 року ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_18 (а.с.89).

Відповідно до копії інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, станом на 25.07.2017 року у реєстрі відсутні відомості щодо спадкової справи після смерті ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.81).

25.07.2017 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Шеленко І.І. зареєстрована спадкова справа №60982709 (номер у нотаріуса 6/2017) після смерті ОСОБА_18 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.83).

07.11.2017 року ОСОБА_4 зверталась до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Шеленко І.І. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_18 (а.с.100).

01.12.2017 року ОСОБА_2 зверталась до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Шеленко І.І. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_18 (а.с.101).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.02.2022 року позов ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до територіальної громади міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради про встановлення факту перебування в родинних відносинах з померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_18 ; визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 за кожним із позивачів, як спадкоємцями за правом представлення після смерті ОСОБА_18 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визнання права власності на 1/2 частину автомобіля марки BMW 525 td номерний знак НОМЕР_8 року випуску та 1/2 частину автомобіля марки Mitsubishi Galant 2.0 TD номерний знак НОМЕР_9 1983 року випуску за кожним із позивачів, як спадкоємцями за правом представлення після смерті ОСОБА_18 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 є двоюрідними сестрою та братом ОСОБА_18 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом за правом представлення після померлого ОСОБА_18 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом за правом представлення після померлого ОСОБА_18 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 право власності на 1/2 частину автомобіля марки BMW 525 td номерний знак НОМЕР_8 року випуску та 1/2 частину автомобіля марки Mitsubishi Galant 2.0 TD номерний знак НОМЕР_9 1983 року випуску в порядку спадкування за законом за правом представлення після померлого ОСОБА_18 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 право власності на 1/2 частину автомобіля марки BMW 525 td номерний знак НОМЕР_8 року випуску та 1/2 частину автомобіля марки Mitsubishi Galant 2.0 TD номерний знак НОМЕР_9 1983 року випуску в порядку спадкування за законом за правом представлення після померлого ОСОБА_18 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 із ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , як чоловіка та дружини однією сімєю без реєстрації шлюбу; визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 142,5 кв.м., житловою площею 68,9 кв.м. відмовлено.

Як вбачається з листа приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Шеленко І.І. від 24.08.2023 року №15/01-16 ОСОБА_1 зверталась із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_18 . ОСОБА_9 повідомлено про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із пропуском встановленого строку для прийняття спадщини. Рекомендовано звернутися до суду для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_18 (а.с.15).

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17. З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).

Вирішуючи по суті спори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, обов`язковому встановленню підлягають факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини.

Вказаний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, Верховним Судом у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц (провадження № 61-1750св18); від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц (провадження № 61-2397св18), від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц (провадження № 61-200св18), від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18).

Так, судом встановлено, що на час відкриття спадщини позивач ОСОБА_1 проживала в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області, а спадкодавець ОСОБА_18 проживав в м.Івано-Франківську, працював вахтовим методом у Російській Федерації. Протягом тривалого часу позивач не підтримувала родинні відносини із ОСОБА_18 .

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, позивачка зазначила, що встановлений законодавством шестимісячний строк прийняття спадщини з часу смерті спадкодавця, вона пропустила, у зв`язку з поширенням на території України коронавірусу COVID-19, а в подальшому введення в Україні воєнного стану у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, що унеможливило оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку.

Крім того у позовній заяві позивачка зазначила, що ніхто із родичів не повідомив її про смерть двоюрідного брата, яка сталася 19.04.2017 року у росії, де він перебував на той час на роботі, відповідно до недавнього часу їй зовсім не відомо було про смерть ОСОБА_18 .

Слід зазначити, що згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року на усій території України був запроваджений карантин та згідно із змінами до вказаної постанови від 25.03.2020 року були обмежені регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення, а також посилені інші карантинні, протиепідемічні заходи, обмежено роботу суб`єктів господарювання, нотаріальних контор та приватних нотаріусів.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого продовжується та триває на даний час.

В той же час, суд враховує, що ОСОБА_18 помер в квітні 2017 року, а карантин запроваджено через 2 роки 11 місяців. Так само, як воєнний стан введено через 4 роки 10 місяців після відкриття спадщини.

Суд вважає, що зазначені ОСОБА_1 обставини не підтверджують поважних причин, які пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.

Твердження про те, що ніхто із її родичів не повідомив позивачку про смерть ОСОБА_18 не свідчить про поважність причин пропуску звернення із заявою про прийняття спадщини у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк, а тому суд не може взяти їх до уваги.

За наведених обставин, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів, та не доведено обставин, які б підтвердили існування об`єктивних перешкод, у зв`язку з якими у ОСОБА_1 виникли істотні труднощі для вчинення такої дії, а тому вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст.ст.1268,1269,1270,1272 ЦК України, ст. ст.12,13,81,263-265 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Татарінова О.А.

Повний текст рішення складено 26 липня 2024 року