Постанова

від 22.10.2024 по справі 344/584/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/584/24

Провадження № 22-ц/4808/1284/24

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О.В.,

суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.

з участю секретаря Кузнєцова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 23 липня 2024 року, у складі судді Татарінової О.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 .

В обґрунтування позову зазначила, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя вона підтримувала сімейні відносини зі своїм двоюрідним братом ОСОБА_5 та його мамою ОСОБА_6 . Двоюрідний брат позивачки був хресним батьком її сина ОСОБА_7 .

У зв`язку із обставинами життя підтримання відносин переважно відбувалося у дистанційній формі за допомогою телефонного зв`язку, а також особистими зустрічами з нагоди свят, ювілеїв та інших подій у їх родині.

ОСОБА_5 у зв`язку із характером роботи ( він постійно працював за межами України в росії вахтовим методом) він тривалі періоди був відсутній за місцем свого проживання.

У липні 2016 року вона приїжджала до ОСОБА_5 разом із сином та чоловіком щоб запросити його на весілля його похресника, однак його на той час не було вдома, сусіди повідомили що він знаходиться на роботі в росії.

Пізніше позивачці стало відомо, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно.

Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Шеленко І.І. було відкрито спадкову справу. Із заявами про прийняття спадщини звернулися співвідповідачі у даній справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також ОСОБА_2 , яка стверджує, що проживала із її братом ОСОБА_5 як чоловік і дружина однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

У березні 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до територіальної громади міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради про встановлення факту перебування в родинних відносинах з померлим ОСОБА_5 і визнання за ними права власності на майно померлого, а 29 травня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом про встановлення факту проживання з її померлим братом ОСОБА_5 із нею як чоловіка і дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання за нею права власності.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 лютого 2023 року позов ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задоволено повністю, а позов ОСОБА_2 відхилено. В подальшому дане рішення було предметом перегляду Івано-Франківським апеляційним судом, а пізніше Верховним Судом, за результатами якого справу було направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Весь хід розгляду справи позивачка не була залучена до участі у ній, дізналася про про вищезазначені обставини тільки коли справа перебувала на розгляді Верховним Судом.

Івано-Франківським апеляційним судом прийнято до розгляду її апеляційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2023 року, яка розглядається спільно із апеляційною скаргою ОСОБА_2 . На даний час рішення судом апеляційної інстанції ще не винесено, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2023 року законної сили не набуло.

Позивачка зазначала, що за умови законного (в нотаріальному порядку) розподілу спадщини за правом представлення її частка як спадкоємця становила б 1/2 від спадкового майна, а частка ОСОБА_4 та ОСОБА_3 становила б по 1/4 спадкового майна кожному. Ніхто із її родичів не повідомив позивачку про смерть її двоюрідного брата, яка сталася 19.04.2017 року у росії, де він перебував на той час на роботі, відповідно до недавнього часу їй зовсім не відомо було про його смерть. Вона не була залучена ні іншими учасниками, ні судом до розгляду справи на жодному з етапів судового розгляду, відповідно була позбавлена можливості участі у судових засіданнях як учасник справи, а також користуватися процесуальними правами учасника справи. ЇЇ родичі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повідомили суд, що вони є єдиними родичами померлого, не повідомили її про смерть двоюрідного брата та не залучили до участі у судовому провадженні.

Позивачка, як спадкоємець за правом представлення, звернулася до Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Шеленко I.I. із заявою про прийняття спадщини за померлим двоюрідним братом ОСОБА_5 24 серпня 2023 року приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Шеленко I.I. її повідомлено про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із пропуском встановленого строку для прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позивачка зазначала також, що строк для прийняття спадщини (шість місяців) був пропущений з поважних причин - поширення на території України коронавірусу COVID-19, а в подальшому введення в Україні воєнного стану у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, що унеможливило оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку.

Просила суд визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті двоюрідного брата ОСОБА_5 , на три місяці, після набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

На вказанерішенняОСОБА_1 подала апеляційну скаргу . Вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, не повністю з`ясовано всі обставини справи, допущено недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та ухвалено рішення з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Зазначає, що позивачка, відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та померлий ОСОБА_5 є двоюрідними братами і сестрами.

Позивачка із сім`єю постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 . За життя вона підтримувала сімейні відносини зі своїм двоюрідним братом ОСОБА_5 , підтримання відносин переважно відбувалося у дистанційній формі - за допомогою телефонного зв`язку, а також особистими зустрічами з нагоди свят, ювілеїв чи подій. Брат позивачки у зв`язку із характером роботи (він постійно працював за межами України - в росії за вахтовим методом) тривалі періоди був відсутній за місцем свого проживання, і в ці періоди з ним могло не бути зв`язку. Востаннє вона приїжджала до нього додому в липні 2016 року, однак ОСОБА_5 перебував за межами України.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в Пуровському районі, Ямало-Ненецький автономний округ, російська федерація. На випадок своєї смерті заповіту не залишив, тому спадкування відбувається за законом.

Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом відкрито спадкову справу. Проте виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення в пресі після смерті ОСОБА_5 не здійснювався.

Позивачка зазначає, що ніхто з родичів не повідомив її про смерть ОСОБА_5 в квітні 2017 року, яка сталась в росії, де він перебував на роботі, та до липня 2023 року, їй не було відомо про смерть спадкодавця взагалі.

Дані обставини були встановлені судом, в даній справі, визнані відповідачами, які підтвердили що ОСОБА_9 не була на похороні ОСОБА_5 та їй не повідомляли про його смерть, оскільки не знали її місця проживання.

Вважає, що її родичі умисно не повідомили її про смерть двоюрідного брата, щоб усунути її від спадкування, приховували від неї інформацію про розгляд справи №344/3725/18, не здійснювали жодних дій для залучення її по справі як третьої особи, співвідповідача чи свідка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року на усій території України був запроваджений карантин.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого продовжується та триває на даний час.

Відповідно до ч. 2 ст. 1272 ЦУ України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

В ході розгляди справи судом встановлено, що на момент відкриття спадщини за померлим ОСОБА_5 відповідачі достеменно знали про існування ОСОБА_1 та її родинні зв`язки з померлим.

Однак судом не встановлено чому відповідачі не повідомили нотаріуса про наявність іншої потенційної спадкоємиці, для того щоб нотаріус повідомив її про відкриття спадщини відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та самі не проінформували її про смерть ОСОБА_5 . Дані обставини не оцінені судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вважає, що ситуація коли спадкоємець не знав про факт смерті спадкодавця та про виникнення у нього обов`язків щодо прийняття чи відмови у прийнятті спадщини, та дії будь-якого іншого спадкоємця, який вживає заходів про не повідомлення інших спадкоємців про факт смерті з метою усунення його від спадкування, мають вивчатися судом не предмет добросовісності чи недобросовісності таких дій з настанням відповідних наслідків.

Зазначає, що поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини Верховний суд визнає необізнаність спадкоємців про наявність заповіту. Тому незнання спадкоємця про факт смерті спадкодавця також є поважною причиною пропуску такого строку.

Тобто незнання про смерть спадкодавця це не факт, який підтверджує об`єктивні, непереборні та істотні труднощі спадкоємця, який знає про смерть спадкодавця, у зв`язку з чим знає про строк для прийняття спадщини, а факт який унеможливлює подання заяви про прийняття спадщини до моменту, коли особа дізналася про смерть спадкодавця. Тому є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

Відповідачі правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_10 підтримав доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Відповідачка ОСОБА_4 та представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_11 заперечили доводи апеляційної скарги, посилаючись на обгрнутованість висновків суду обставинам справи.

Від представника відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_12 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судове рішенняухвалене судомпершої інстанціївідповідає вищезазначеним вимогам.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів, та не доведено обставин, які б підтвердили існування об`єктивних перешкод, у зв`язку з якими у ОСОБА_1 виникли істотні труднощі для звернення до нотаріуса у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.

З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_6 , батьками якої зазначені ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с.80).

02.07.1956 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 (а.с.88).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьками якого зазначені ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 (а.с.87).

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_15 , батьками якої зазначені ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , що підтверджується копією свідоцтв про народження Серія НОМЕР_3 , перекладеного з російської мови на українську (а.с.7-8).

Постановою Верховного Суду УРСР від 19.12.1968 року ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 були реабілітовані з поверненням конфіскованого майна або його вартості, що підтверджується копією довідки судової колегії по кримінальних справах Верховного Суду УССР (а.с.12).

12.08.1978 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_24 та ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на ОСОБА_25 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу (а.с.79).

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 від 12.04.1980 року (а.с.13).

20 лютого 1988 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_26 зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_27 », що підтверджується довідкою начальника відділу реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції від 17.05.2005 року №3-55/757 (а.с.9).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_5 від 18.12.1990 року шлюб між ОСОБА_26 та ОСОБА_28 розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище позивачки не змінювалось (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_17 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_6 від 19.08.1993 року (а.с.14).

17.05.1994 року між ОСОБА_29 та ОСОБА_28 зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_9 » (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , в Пуровському районі, Ямало-Ненецький автономний округ, Російська Федерація, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_7 від 20.04.2017 року (а.с.94).

15.03.2002 року заведена будинкова книга для прописки громадян, що проживають у будинку АДРЕСА_2 . Згідно зазначеної будинкової книги домовласником зазначеної квартири був ОСОБА_5 , та зареєстровані були ОСОБА_5 та його мама ОСОБА_6 (а.с.95-97).

Відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду від 23.05.2017 року відкрито провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (а.с.99).

Згідно копії спадкової справи №6/2017, витребуваної судом у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Шеленко І.І. вбачається, що 25.07.2017 року до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Шеленко І.І. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулась ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується копіями їх заяв (а.с.76, 84).

Крім того, 25.08.2017 року ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_5 (а.с.89).

25.07.2017 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Шеленко І.І. зареєстрована спадкова справа №60982709 (номер у нотаріуса 6/2017) після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.83).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.02.2022 року задоволено позов ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до територіальної громади міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради про встановлення факту перебування в родинних відносинах та визнання права власності на майно.

Встановлено факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 є двоюрідними сестрою та братом ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом за правом представлення після померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом за правом представлення після померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 право власності на 1/2 частину автомобіля марки BMW 525 td номерний знак НОМЕР_8 року випуску та 1/2 частину автомобіля марки Mitsubishi Galant 2.0 TD номерний знак НОМЕР_9 1983 року випуску в порядку спадкування за законом за правом представлення після померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 право власності на 1/2 частину автомобіля марки BMW 525 td номерний знак НОМЕР_8 року випуску та 1/2 частину автомобіля марки Mitsubishi Galant 2.0 TD номерний знак НОМЕР_9 1983 року випуску в порядку спадкування за законом за правом представлення після померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , як чоловіка та дружини однією сімєю без реєстрації шлюбу; визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 142,5 кв.м., житловою площею 68,9 кв.м. відмовлено.

Згідно листа приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Шеленко І.І. від 24.08.2023 року №15/01-16 ОСОБА_1 зверталась із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , однак їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із пропуском встановленого строку для прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с.15).

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача (стаття 1233 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Даючи оцінку зібраним доказам у справі суд першої інстанції правильно зазначив, що на час відкриття спадщини позивач ОСОБА_1 проживала в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області, а спадкодавець ОСОБА_5 проживав в м.Івано-Франківську, працював вахтовим методом у Російській Федерації.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, позивачка зазначила, що їй не було відомо про смерть ОСОБА_5 19.04.2017 року, оскільки ніхто із родичів її не повідомили про смерть ОСОБА_5 .

Позивачка у своїй позовній заяві не зазначила коли саме та за яких обставин їй стало відомо про смерть ОСОБА_5 . Із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . ОСОБА_1 звернулася у 2023 році, тобто через шість років після смерті спадкодавця.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16 та у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц, від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц.

Крім того, у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 Верховний Суд дійшов висновку, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18.

Позивачка також посилалася на те, що встановлений законодавством шестимісячний строк прийняття спадщини з часу смерті спадкодавця, вона пропустила, у зв`язку з поширенням на території України коронавірусу COVID-19, а в подальшому введення в Україні воєнного стану у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, що унеможливило оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року на усій території України був запроваджений карантин та згідно із змінами до вказаної постанови від 25.03.2020 року були обмежені регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення, а також посилені інші карантинні, протиепідемічні заходи, обмежено роботу суб`єктів господарювання, нотаріальних контор та приватних нотаріусів.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого продовжується та триває на даний час.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що ОСОБА_5 помер в квітні 2017 року, а карантин запроваджено через 2 роки 11 місяців. Так само, як воєнний стан введено через 4 роки 10 місяців після відкриття спадщини.

А отже зазначені ОСОБА_1 обставини не підтверджують поважних причин, які пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківськогоміського судувід 23липня 2024року без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2024 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.В. Бойчук

О.О. Томин