Ухвала

від 15.07.2024 по справі 404/6351/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/6351/24

Номер провадження 1-кс/404/2415/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 року м. Кропивницький

Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні Кіровського районного суду міста Кіровограда клопотання слідчого відділу Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження 12024121010001962 з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий своєчасно звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому заявив вимогу, про накладення арешту на автомобіль Volkswagen Crafter, реєстраційний номер НОМЕР_1 (VIN НОМЕР_2 ), власником якого являється ТОВ «Спецмеханізм», та фактичним володільцем ОСОБА_5 , із забороною користування та розпорядження транспортним засобом.

Передумовою застосування такого заходу забезпечення стали наступні обставини: 12.07.2024 року близько 14 год. 00 хв. на перехресті проїзної частини АДРЕСА_1 мало місце ДТП за участю автомобіля Volkswagen Crafter, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В результаті ДТП, пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження.

Під час огляду місця події від 12.07.2024 року транспортний засіб вилучили, а згодом визнали речовим доказом в порядку ст.98 КПК України, оскільки він був учасником ДТП, залишається рухомим майном, - джерелом підвищеної небезпеки, тому заявлений до арешту транспортний засіб відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України.

Мета звернення - забезпечення належних умов зберігання речового доказу.

Слідчий/прокурор в судове засідання не з`явились, слідчий надав заяву про слухання клопотання без нього, просить накласти арешт на транспортний засіб, так як він є речовим доказом, існує необхідність у збереженні незмінного стану авто для подальших експертних досліджень.

Власник/Володілець майна викликався, в судове засідання не з`явився.

Враховуючи такі обставини, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України розгляд клопотання проведено за відсутності учасників процесу та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали клопотання, приходжу до наступного.

За результатами огляду місця події транспортний засіб вилучили і помістили на майданчик тимчасового зберігання транспортних засобів Кіровоградської філії державного підприємства «Інформ-ресурси», де він і знаходиться. Автомобіль визнали речовим доказом. Згідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб має механічні пошкодження, а саме: стертя лаку на передньому бампері зліва, пошкоджене кріплення передньої лівої блок фари (а.к.5-6).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні. Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Майно, яке є речовим доказом та відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості відчуження, майна.

Відповідно до п. 10.1 ПДР, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. (п.п.12.1 та 12.3 ПДР)

Предметом доказування цього провадженні є дії водія, зокрема: чи вибрав водій авто безпечну швидкість руху; визначити момент виявлення небезпеки та можливість уникнути ДТП.

Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. (ст. 2 КПК України).

Правила дорожнього руху Україні гарантують кожному учаснику дорожнього руху право на безпеку життя та здоров`я. Дотримання безпеки дорожнього руху повинні перевірити представники сторони обвинувачення (ст.36-40 КПК України) шляхом організації проведення ефективного досудового розслідування. Слідчий суддя контролює дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України).

У випадку незастосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо засобу пересування з участю якого відбулось ДТП, він може бути переданий, відчужений. Як наслідок, учасники та сторони кримінального не зможуть виконати положення ст. 290 КПК України та по завершенню проведення досудового розслідування відкрити речові докази на ознайомлення. Крім того, під час судового розгляду неможливо буде досягнути загальної засади щодо безпосередності дослідження доказів судом. Відсутність заходу забезпечення на речовий доказ ставить під загрозу досягнення мети легітимної мети цього провадження, що є неприйнятним.

Кожен має право відстоювати власну правову позицію, тому існують обґрунтовані підстави вважати, що власники рухомого майна джерела підвищеної небезпеки та речового доказу зможуть його передати/відчужити, що порушить розумні строки, ускладнить розгляд справи. Таким чином, арешт на це майно, з підстав передбачених ч. 2 та 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна (ч. 5 ст. 171 КПК України).

Практика застосування статті першої Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, передбачає, що будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи. На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту. На виконання національного закону та міжнародної практики слідчий у лопотанні обґрунтував, що результати зафіксовані в протоколі огляду місця події; протокол огляду транспортного засобу, схема зіткнення, доводять обґрунтовану підозру щодо самої події вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна. (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).

На початковій стадії досудового розслідування слідчий суддя, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що факт визнання речовим доказом, необхідність проведення спеціальних досліджень, ризик передачі речового доказу є достатньою умовою для застосування щодо цього рухомого майна співрозмірного виду забезпечення кримінального провадження, яким є накладення арешту на майно та заборона його розпорядження.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. (ч.11 ст.170 КПК України)

Заявлений до арешту транспортний засіб механічно контактував з іншими учасниками дорожньо-транспортної пригоди, тому на ньому містяться унікальні трассологічні сліди взаємодії. За таких умов, вірогідність знищення, продажу, ремонту авто, зможе призвести до втрати першочергових визначальних слідів, та як наслідок, втрати доказів кримінального провадження, а відтак не буде досягнуто завдань у цьому кримінальному провадженні.

Тимчасове втручання в права та інтереси власників та володільців арештованого майна шляхом накладення арешту, заборони розпорядження транспортним засобом співмірно і відповідає ступеню порушених суспільних інтересів захищених законом. Негативних наслідків від такого заходу забезпечення кримінального провадження, не встановлено. Арешт суттєво не позначитися на інтересах власника і третіх осіб. Керуючись ст. 170-173 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт, заборонивши розпоряджатись та користуватись автомобілем Volkswagen Crafter, реєстраційний номер НОМЕР_1 (VIN НОМЕР_2 ), власником якого являється ТОВ «Спецмеханізм», та фактичним володільцем ОСОБА_5 .

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим слідчого відділу Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області ОСОБА_3 в частині реєстрації арешту майна та забезпеченню умов його зберігання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Слідчий суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда ОСОБА_1