Рішення

від 24.07.2024 по справі 552/314/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/314/23

Провадження 2/552/970/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м у к р а ї н и

24.07.2024 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

секретаря судового засідання Резніченко О.С.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в приміщенні суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 552/314/23 за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю«УЄК» до ОСОБА_3 простягнення матеріальноїшкоди,завданої підчас виконаннятрудових обов`язків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ«УЄК» 20.01.2023 звернувся вКиївський районнийсуд м.Полтави зпозовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої під час виконання трудових обов`язків.

Позовна заява обґрунтована тим, що 02.06.2021 відповідача ОСОБА_3 ТОВ «УЄК» прийнято на роботу до виробничого відділу виконавцем робіт, 02.06.2021 проведено з ним навчання та інструктаж з питань охорони праці, виробничої санітарії та пожежної безпеки, ознайомлено з посадовою інструкцією та 02.06.2021 укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Позивач вказував, що відповідно до наказу № 19 від 14.06.2021 у зв`язку з проведенням робіт по об`єкту «Будівництво мультитемпературного складу по АДРЕСА_1 » ОСОБА_3 було призначено відповідальним за проведення робіт на об`єкті.

12.11.2021 на об`єкті сталася пожежа, винним у виникненні якої було визнано відповідача.

Вважає, що ОСОБА_3 несе повну матеріальну відповідальність за завдані збитки.

Зазначав, що розмір збитків визнано на суму 202300 грн, з яких 46660 грн було повернуто, залишок складає 155640 грн.

В поданій до суду позовній заяві позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «УЄК» матеріальну шкоду, завдану під час виконання трудових обов`язків, в розмірі 155640 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07.02.2023 відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ТОВ «УЄК» з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18.04.2023 позов ТОВ «УЄК» до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЄК» матеріальну шкоду, завдану під час виконання трудових обов`язків у розмірі 155640 гривень, 2684 грн. судового збору.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20.12.2023 за заявою ОСОБА_3 скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 18.04.2023 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті.

Відповідачем ОСОБА_3 23.02.2024 подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що позивачем пропущено строк в один рік для звернення до суду з вимогами про стягнення шкоди. Також вважає, що шкода завдана не з його вини, договір про повну матеріальну відповідальність є недійсним. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини,

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, що викладені в поданому до суду відзиву на позовну заяву.

Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали позовної заяви та дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що згідно з наказом № 14-к від 01.06.2021 ОСОБА_3 прийнятий на роботу з 02.06.2021 у виробничий відділ виконавцем робіт.

02.06.2021 ОСОБА_3 ознайомлений з переліком посадових обов`язків, умов праці, з правилами внутрішнього трудового розпорядку, техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони у ТОВ «УЄК».

02.06.2021 між ТОВ «УЄК» та ОСОБА_3 укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Також дослідженими в справі доказами встановлено, що 14.06.2021 між ТОВ «Нордіс» та ТОВ «УЄК» укладено договір підряду № 37П/21, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобовязується, використовуючи власне обладнання з будівельних матеріалів, наданих замовником (за винятком видаткових матеріалів, що будуть узгоджені додатково сторонами) своєчасно та якісно здійснити підготовчі роботи на об`єкті «Будівництво мультитемпературного складу по вулиці АДРЕСА_1 ».

Наказом № 19 від 14.06.2021 відповідача ОСОБА_3 призначено відповідальним за ведення робіт на зазначеному об`єкті.

Також встановлено та не оспорюється сторонами по справі, що 12.11.2021 на об`єкті будівництва по АДРЕСА_1 сталася пожежа, в результаті якої було знищено, зокрема, плита полістирольна.

Наказом № 35 від 12.11.2021 створено комісію з розслідування випадку пожежі на будівництв, до якої було включено також відповідача ОСОБА_3 .

Згідно з даними акту про пожежу, який було складено 12.11.2021, пожежею знищено 85 м3 екструзійних полістирольних плит товщиною 50 мм; причиною пожежі є складування легкозаймистих матеріалів (в умовах обмеженої території будівництва) в зоні проведення електрозварювальних робіт.

Відповідно до наказу № 36 від 12.11.2021 визнано причиною пожежі складування легкозаймистих матеріалів (в умовах обмеженої території будівництва) в зоні проведення електрозварювальних робіт; винним у пожежі ОСОБА_3 ; причиною пожежі визнано невиконання ОСОБА_3 пункту 13 Посадової інструкції виконавця робіт ТОВ «УЄК», встановлено розмір збитків 202300 грн та притягнуто до повної матеріальної відповідальності ОСОБА_3 .

Також наказом № 37 від 12.11.2021 притягнуто відповідача ОСОБА_3 до матеріальної відповідальності в розмірі 202300 грн.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Предметом регулювання законодавства про працю є забезпечення гарантій при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації (глава ІХ КЗпП України).

Згідно зі статтею 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді (стаття 131 КЗпП України).

Пунктом першим статті 134 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до статті 135-1 КЗпП письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та:

1) займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

2) виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Під прямою дійсною шкодою необхідно розуміти, зокрема втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).

Звертаючись до суду з позовом, позивач ТОВ «УЄК» обґрунтовує позовні вимоги тим, що з відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Водночас, такий договір в силу норм ст. 135-1 КЗпП може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та, зокрема займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. А перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Станом на час вирішення справи судом Кабінетом Міністрів України відповідний перелік посад і робіт не затверджено.

В правовому висновку, викладеному у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.10.2018 року у справі № 491/961/16-ц зазначено, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт перший статті 134 КЗпП України), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

Відповідно до Закону України «Про дерадянізацію законодавства України» від 21.04.2022 певні нормативно-правові акти Союзу РСР та Української РСР (Української СРР) або втратили чинність, або перестали застосовуватись на території України або були змінено відповідно до теперішніх реалій.

Відповідно до Додатку № 1 Закону України «Про дерадянізацію законодавства України» визначений Перелік актів органів державної влади і органів державного управління Союзу РСР, що не застосовуються на території України відповідно до пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. У п. 362 вказаного Додатку зазначено про Указ Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 року № 4204-IX «Об утверждении Положения о материальной ответственности рабочих и служащих за ущерб, причиненный предприятию, учреждению, организации» (із наступними змінами).

У межах вказаного Указу Президії Верховної Ради СРСР у п. 11 зазначено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли 18-річного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР.

Як наслідок, Перелік, що був Додатком №1 до постанови Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 р. №447/24 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 14.09.1981 року №259/16-59) не підлягає застосуванню на території України, не є чинним станом на час вирішення справи судом.

Вирішуючи питання про можливість укладення з відповідачем договору про повну матеріальну відповідальність відповідно до положень ст. 135-1 КЗпП суд враховує наступне.

Відповідач ОСОБА_3 перебував на посаді виконавця робіт.

Відповідно до посадової інструкції виконавця робіт ТОВ «УЄК» він, зокрема, організовує приоб`єктне складське господарство й охорону матеріальних цінностей (п. 13).

Разом з тим, норми посадової інструкції виконавця робіт не передбачають, що дана посада безпосередньо пов`язана із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей, як то передбачає ст. 135-1 КпП.

Тому суд приходить до висновку що з відповідачем ОСОБА_3 роботодавцем не міг бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, твердження позивача про те, що ОСОБА_3 несе повну матеріальну відповідальність є безпідставними.

Суд приходить до висновку, що на ОСОБА_3 може бути покладена відповідальність з відшкодування шкоди лише в межах його середньомісячного заробітку в силу норм ст. 132 КзПП.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю» від 11.12.2015 року №12, зі змісту ст. 132 КЗпП при заподіянні працівником прямої дійсної шкоди в розмірі, що менше середнього місячного заробітку, працівник зобов`язаний відшкодувати пряму дійсну шкоду повністю. Якщо ж пряма дійсна шкода, що заподіяна працівником підприємству, перевищує середній місячний заробіток працівника, з останнього стягується лише сума, що дорівнює середньому місячному заробітку, а решта шкоди працівником не покривається.

Звертаючись до суду з позовом, позивач не надає до суду розрахунків розміру середнього місячного заробітку відповідача.

Відповідно до наказу № 14-к від 01.06.2021 відповідач ОСОБА_3 був прийнятий на посаду виконавця робіт з посадовим окладом 6700 грн.

Також позивач в поданій до суду заяві вказує на ту обставину, що відповідачем ОСОБА_3 добровільно відшкодовано шкоду на суму 46660 грн, до дає суду підстави вважати, що відповідачем відшкодовано шкоду понад розмір середнього заробітку.

При вирішення позовних вимог ТОВ «УЄК» судом також враховано таке.

Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі, організації була завдана майнова шкода.

Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

Для покладення на працівника відповідальності з відшкодування шкоди також підлягає встановленню наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; неправомірність дій працівника і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними.

Позивач обґрунтовує своїх вимоги тим, що причиною пожежі, яка мала місце 12.11.2021, є складування легкозаймистих матеріалів (в умовах обмеженої території будівництва) в зоні проведення електрозварювальних робіт, а також те, що мало місце невиконання ОСОБА_3 пункту 13 Посадової інструкції виконавця робіт ТОВ «УЄК».

Пункт 13 Посадової інструкції виконавця робіт ТОВ «УЄК» передбачає, що виконавець робіт організовує приоб`єктне складське господарство й охорону матеріальних цінностей.

Висновки акту про пожежу від 12.11.2021 та наказу № 36 від 12.11.2021 на містять даних про те, хто саме та за чиїм розпорядженням (наказом), здійснював безпосередньо електрозварювальні роботи, чи проводилися такі роботи працівниками ТОВ «УЄК» чи іншими особами, чи було дотримано при приведенні таких робіт правила безпеки.

Також матеріали справи не містять даних про наявність чи відсутність актів про пожежу, складених уповноваженими державними органами, які залучалися безпосередньо до її гасіння.

Тому суд приходить до висновку про недоведеність позивачем наявності вини ОСОБА_3 у виникненні пожежі, що сталася 12.11.2021.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що позивачем не доведено наявність вини відповідача у виникненні пожежі, а також відсутні підстави для покладення на ОСОБА_3 обов`язку повної матеріальної відповідальності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОв «УЄК» до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої під час виконання трудових обов`язків є безпідставними та не підлягають задоволенню.

У ЦПК України визначено види судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог понесені позивачем ТОВ «УЄК» судові витрати зі сплати судового збору та на правову допомогу не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УЄК» до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої під час виконання трудових обов`язків відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УЄК», місцезнаходження 49010, м. Дніпро, вул. Лабораторна, 61, код ЄДРПОУ 39376575;

- відповідач ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 26.07.2024.

Головуючий суддя Н.Л.Яковенко