Рішення

від 04.07.2024 по справі 752/27626/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/27626/21

Провадження № 2/752/598/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04.07.2024 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

секретаря - Беляєвої К.Д.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Гришка В.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права на приватизацію,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2021 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права на приватизацію.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що він з 2010 року проживає разом зі своєю сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 на тій підставі, що 30.12.2010 між ОСОБА_3 та ВАТ «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого Повстання 1918 р.» був підписаний договір найму. Згідно з яким ОСОБА_3 передавалась в користування квартира за адресою: АДРЕСА_1 з правом бути зареєстрованим за вказаною адресою особисто та зареєструвати членів його сім?ї. Дана квартира знаходиться на балансі ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» та належить йому на праві загальнодержавної власності. 13.06.2016 позивач надіслав до відповідача лист, в якому зазначив, що бажає приватизувати вищезазначену квартиру. Разом з цим, відповідач звернувся з позовом до суду з вимогою розірвати договір між ним та ОСОБА_3 від 30.12.2010. 08.02.2021 позивачем повторно надіслано лист на адресу відповідача з проханням розглянути питання початку процедури приватизації ОСОБА_3 та членами його сім?ї квартири за адресою: АДРЕСА_1 , проте вказаний лист залишився без відповіді.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просив визнати за ОСОБА_3 і членами його сім?ї право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 із зобов`язанням Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» вчинити дії на проведення приватизації вказаної квартири.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17.11.2021 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.09.2022 заяву представника третьої особи-1 ОСОБА_7 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права на приватизацію - задоволено. Залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: малолітню дитину ОСОБА_6 , в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_4 ; Службу у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації. Витребувано від ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» (03049, м. Київ, вул. Ползунова, 2): відповідь на лист позивача ОСОБА_3 від 08 лютого 2021 року (якщо така відповідь готувалась) та зобов`язати письмово повідомити про причини ненадання позивачу даної відповіді; витребувати нормативні акти ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод», які регулюють питання про приватизацію житлового фонду.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.01.2023 заяву позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права на приватизацію - задоволено частково. Заборонено ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» (ЄДРПОУ 00480247, адреса місцезнаходження: 03049, м. Київ, вул. Ползунова, 2) та його посадовим (службовим) особам та працівникам вчиняти дії та приймати рішення щодо проникнення у житло за адресою: АДРЕСА_1 та щодо виселення, позбавлення права користування або чинення інших перешкод у проживанні позивачем та членами його родини (сім`ї) вказаною квартирою / у вказаній квартирі, в тому числі відносно забезпечення житла комунальними та іншими послугами, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. Заборонено ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» (ЄДРПОУ 00480247, адреса місцезнаходження: 03049, м. Київ, вул. Ползунова, 2) вчиняти дії та приймати рішення щодо передання у користування, надання для проживання іншим, окрім позивача та членів його родини (сім`ї), особам, купівлі продажу та іншого відчуження чи безоплатного передання іншим особам квартири АДРЕСА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. Заборонено Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «АКАДЕМІКА ВІЛЬЯМСА 9» (ЄДРПОУ 41047789, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 9) вчиняти дії щодо виселення, позбавлення права користування або чинення інших перешкод у проживанні та користуванні, в тому числі комунальними та іншими послугами, вищевказаною квартирою позивачеві та членам його родини (сім`ї), до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. В решті вимог заяви позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову в даній цивільній справі - відмовлено.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.05.2023 у задоволенні клопотання представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Київські електровагоноремонтний завод» - адвоката Замули Ростислава Олеговича про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права на приватизацію - відмовлено.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання з`явився представник позивача, зазначив, що позивач працював на підприємстві відповідача. Відповідачем надано було житло позивачу, де потім народився і був зареєстрований його син та дві доньки проживають в цій квартирі. Після звільнення позивача з Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» квартирою за адресою: АДРЕСА_1 користується позивач та члени його сім?ї, які мають право на приватизацію вказаної квартири. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В судове засідання з`явився представник відповідача, який зазначив, що відповідно до займаної посади позивача у Приватному акціонерному товаристві «Київський електровагоноремонтний завод» на день укладення договору останній не міг безоплатно отримати дане майно, що підтверджується статутом Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» 2009 року. Вважає, що позивач протиправно зайняв спірну квартиру, а отже не може приватизувати її. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зокрема, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Інші особи в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, будь-яких заяв та клопотань до суду не надали. Третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації надали до суду письмові пояснення, в яких зазначили, що підтримують позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним задовольнити позов, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.12.2010 між ОСОБА_3 та ВАТ «Київський електровагоноремонтний завод імені січневого повстання 1918 р.» був укладений договір найму № КЕВРЗ/СПВ-10345/Ю, відповідно до якого ОСОБА_3 передавалась в користування квартира за адресою: АДРЕСА_1 , з правом бути зареєстрованим за вищевказаною адресою особисто та зареєструвати членів сім?ї.

01.11.2011 складено Акт приймання-передачі житлового приміщення: квартири по АДРЕСА_1 , загальною площею 75,0 кв.м., складається з трьох кімнат житловою площею 41,9 кв.м. Ключі від квартири та від кімнат отримав ОСОБА_3 .

12.01.2004 ОСОБА_3 призначено на посаду заступника голови правління з виробництва ВАТ «Київський ЕВРЗ» (правонаступником якого є ПрАТ «КЕВРЗ»), що підтверджується витягом з наказу № 3/ОС від 12.01.2004.

27.07.2015 ОСОБА_3 звільнено з посади за власним бажанням, що підтверджується витягом з наказу № 441-ос від 27.07.2015.

13.06.2016 ОСОБА_8 направив лист на ім`я заступника Голови правління ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» Міслявчуку М.В., в якому зазначив, що бажає приватизувати квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідь на зазначений лист відповідач не надав, що не спростовано відповідачем.

Крім того, позивач звернувся з листом до Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), у відповідь отримав лист № 056/Г83-3877 від 25.10.2019, в якому зазначено, що за інформацією Голосіївської районної і місті Києві державної адміністрації, згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» квартиру АДРЕСА_1 не включено до переліку майна, що належить територіальній громаді міста Києва та не віднесено до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації. За наявними даними, зазначена квартира на праві власності належить Київському державному електровагоноремонтному заводу ім. Січневого повстання 1918 р. згідно зі свідоцтвом про право власності, виданим на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення (Департамент будівництва та житлового забезпечення) від 17.10.2001 № 1152-С.

08.02.2021 позивач повторно звернувся до відповідача з листом, в якому просив розглянути початок процедури приватизації ним та членами його сім?ї квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з цим, позивач не отримав відповіді на вказаний лист, що не спростовано відповідачем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області 31.05.2008, про що зроблено відповідний актовий запис № 186. У вказаному свідоцтві батьками зазначені: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_9 .

Як вбачається з копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 06.03.2012.

Крім того, як вбачається з паспорта громадянина України ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , виданий Вишнівським МВМГУМВС України в Київській обл. 17.06.1997 відсутні відмітки про використання права на приватизацію.

06.09.2022 ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, в якій зазначив, що 05.09.2022 близько 10 год. 15 хв. п`ять раніше невідомих заявнику осіб, які у подальшому виявились службовими особами ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» незаконно проникли до житла ОСОБА_10 , із погрозами та застосуванням насильства до дружини заявника - ОСОБА_11 , без рішення суду провели незаконний огляд квартири.

За фактом розгляду встановлено, що 04.11.2022 до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві надійшла ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/14161/22 від 01.09.2022. На виконання цієї ухвали слідчим відділом управління відомості за заявою ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100010002611 від 15.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у цивільній справі № 752/9886/16-ц у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про припинення договору безоплатного користування житловим приміщенням та виселення - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 26.07.2023 рішення Голосіївського районного суду м. Києва у цивільній справі № 752/9886/16-ц залишено без змін.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

31.01.2023 та 18.08.2023 посадовою особою Служби у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації проведено обстеження умов проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що діти проживають за зазначеною вище адресою разом з батьком.

Крім того, у вказаному Акті від 18.08.2023 зазначено, що у квартирі проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_3 , 1955 р.н., дідусь ОСОБА_4 , 1984 р.н., батько, ОСОБА_12 , 1956 р.н., бабуся, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька, ОСОБА_13 , 1983 р.н., мати.

Разом з цим у Акті від 18.08.2023 зазначено, що умови для проживання дітей створено належним чином на момент проведення обстеження.

Статтею 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини й громадянина проголошено право на житло.

У статті 47 Конституції передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 345 Цивільного Кодексу України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного або комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЖК Української PCP жилі будинки і жилі приміщення в будівлях, що належать державі, є державним житловим фондом.

Частиною 1 ст. 5 ЖК Української PCP передбачено, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду.

Згідно ч.ч. 1, 3, 5 ст. 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

За змістом ст. 2 Закону до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Необхідно зазначити, що ч. 2 цієї статті містить вичерпний перелік об`єктів, які не піддягають приватизації, а саме: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири будники), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Як встановлено судом, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , - не відноситься до жодного пункту вищезазначеного переліку приміщень, що не підлягають приватизації.

Частинами 5 ст. 5 Закону передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Відповідно до офіційного тлумачення положення п. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Рішенням Конституційного Суду № 15 р-п/2010 від 10.06.2010 року кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Згідно з п. 1 рішення Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року № 15-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення п. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (справа про безоплатну приватизацію житла) в аспекті конституційного звернення положення п. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-XII, згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 кв. м. загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 кв. м. на сім`ю; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Статтею 8 Закону встановлено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному; управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, до приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Оскільки, згідно з договором найму, ОСОБА_3 , має право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , проживає у ній постійно з 2010 року, вказане приміщення є жилим та підлягає приватизації, оскільки належить до житлового фонду та на праві власності Державі в особі ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод», а відтак останнє виступає органом приватизації, а тому я відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК України, ч. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» позивач та члени його сім`ї, які також проживають та зареєстровані у квартирі мають право на приватизацію цього житла.

У ч.10 ст.8 закону «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (ч.2 ст. 1 закону «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (ч.4 ст.1 закону «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ч.2 ст.2 закону «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з п.17 положення №396 «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 положення №396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати ВС від 20.06.2018 у справі №200/18858/16-ц.

Статтею 8 конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для країни заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У п.36 рішення від 18.11.2004 у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд людини визначив, що концепція «житла» за змістом ст.8 конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі §1 ст.8 конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11.01.95, п.63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні ст.8 конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права на приватизацію, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права на приватизацію - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) і членами його сім?ї ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 , в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_4 право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 із зобов`язанням Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» вчинити дії на проведення приватизації вказаної квартири.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ю.Ю.Мазур