Постанова

від 23.07.2024 по справі 2-316/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7019/24 Справа № 2-316/11 Суддя у 1-й інстанції - Нанічкіна Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Свистунової О.В.

суддів Деркач Н.М., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря Попенко Ю.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року

по справіза скаргою ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Марганецького відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Напалюк Н.О., заінтересована особа ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області із скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця Марганецького відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Напалюк Н.О., заінтересована особа ОСОБА_2 .

Скарга мотивована тим, що в 2023 році ОСОБА_1 дізнався, що державною виконавчою службою накладено арешт на його майно, в тому числі і на банківські рахунки.

04.01.2024 року скаржник звернувся до Марганецького відділу виконавчої служби із заявою про зняття арешту з належного йому майна, та 14.01.2023 року отримав відповідь від державного виконавця Напалюк Н., де було зазначено, що в електронному архіві Марганецького відділу ДВС містяться записи по виконавчому провадженню АСЗП 25636216 по виконавчому листу № 2-592/11 від 31.03.2011 року про стягнення аліментних платежів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 200 грн., яке було відкрито 31.03.2011 року. За результатами заходів примусового виконання заборгованість не стягнута. Керуючись ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про арешт майна боржника. 26.01.2021 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Підстави для зняття арешту з усього майна за заявою від 04.01.2024 року відсутні.

Скаржник вказав,що державнийвиконавець порушивнорми законодавстваУкраїни,оскільки повиненбув позакінченню виконавчогопровадження знятиарешт зівсього рухомогота нерухомогомайна боржника.

У звязку з чим просив визнати діїдержавного виконавцяНапалюк Н.про відмовуу вжиттізаходів щодозняття арештуз належногойому майнапо виконавчомупровадженню АСЗП25636216по виконавчомулисту №2-592/11від 31.03.2011про стягненняаліментних платежівз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 надоньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в розмірі200грн. незаконними.Зобов`зати державноговиконавця НапалюкН.вжити передбаченізаконом заходипро зняттяарешту повиконавчому провадженнюАСЗП 25636216.

Ухвалою Марганецькогоміського судуДніпропетровської областівід 23травня 2024року у задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , на дії (бездіяльність) державного виконавця Марганецького відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Напалюк Н. -відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити його скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

У відзиві, Марганецький відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_1 , 22 липня 2024 року подав до суду апеляційної інстанції відповідь на відзив на апеляційну скаргу, згідно до якого просив скасувати ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року та задовольнити його скаргу у повному обсязі.

Ухвалою Дніпровськогоапеляційного судувід 10липня 2024 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено Марганецькому міськомусуду Дніпропетровськоїобласті забезпечити проведеннясудового засіданняв режимівідеоконференції,яке відбудеться 23 липня 2024 року о 10 год. 50 хв. за участю ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпровського апеляційногосуду від15липня 2024 року задоволено клопотання представника Марганецького відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено Марганецькому міськомусуду Дніпропетровськоїобласті забезпечити проведеннясудового засіданняв режимівідеоконференції,яке відбудеться 23 липня 2024 року о 10 год. 50 хв. за участю представника Марганецького відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса).

Проте, судове засідання призначене на 23 липня 2024 року о 10 год. 50 хв. у режимі відеоконференції не відбулося у зв`язку з відсутністю світла у Марганецькому міському суду Дніпропетровської області, що підтверджується довідкою № 01-14/204/24 від 23.07.2024, складеною старшим секретарем Марганецького міського суду Дніпропетровської областіОксаною Сисоєвою.

Відповідно до ч.5 ст. 212 ЦПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про день та час розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Як було в телефонному режимі повідомлено працівником Марганецького міського суду Дніпропетровської області, для розгляду справи зявився ОСОБА_1 . Секретарем судового засідання було розяснено ОСОБА_1 в телефонному режимі його право на направлення до суду апеляційної інстанції заяви як про можливість розгляду справи за його відсутності, так і заяви про відкладення розгляду справи на іншу дату. Апелянт повідомив, що він не заперечує проти розгляду справи та направить відповідну заяву на електронну адресу Дніпровського апеляційного суду. Між тим, відповідної заяви до суду апеляційної інстанції так і не надійшло.

З урахуванням належного повідомлення всіх учасників справи про дату, час і місце розгляду справи, відсутності заяв про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанціїне вбачає перешкод для розгляду справи за відсутності належним чином сповіщених сторін.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК Українинеявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі наведеного, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та представника Марганецького відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), що не з`явилася та повідомлялася завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Судом встановлено, що на виконанні в Марганецькому відділі державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебувало виконавче провадження АСВП 25636216 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-592/11, виданого Марганецьким міським судом Дніпропетровської області 13.03.2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 аліментних платежів на користь ОСОБА_2 на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 200 грн., починаючи з 25.03.2011 року.

Виконавче провадження відкрито 05.04.2011 року.

В ході примусового виконання рішення суду державним виконавцем 06.03.2018 року винесено постанову про арешт майна ОСОБА_1 з оголошенням заборони на його відчуження.

26.01.2021 року державним виконавцем Напалюк Н.О. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

На момент повернення виконавчого документа заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 по аліментним платежам становила 66776,12 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що повернення стягувачу виконавчого листа є підставою для зняття арешту з майна боржника, зважаючи на наступне.

Відповідно достатті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеномузакономпорядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зістаттею 18 ЦПК Українивизначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Відповідно достатті 1 Закону № 1404-VIIIвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Встановлено, що виконавче провадження було відкрито 05.04.2011 року, тобто під час діїЗакону № 606-XIV.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цимЗаконом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цимЗакономвиконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно зістаттею 11 Закону № 606-XIV(у редакції, чинній на час винесення постанови про арешт майна) державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно достатті 30 Закону № 606-XIVдержавний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цимЗакономпорядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно зістаттею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно зістаттею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно зістаттею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 47 Закону № 606-XIVвиконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цьогоЗаконузаходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 22 цього Закону(частина п`ятастатті 47 Закону № 606-XIV).

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом (частина другастатті 24 Закону № 606-XIV).

Статтею 49 Закону № 606-XIVпередбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченогозакономдля відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьоюстатті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначеністаттею 51 цього Закону; 14) списання згідно ізЗаконом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Згідно з частиною другоюстатті 50 Закону № 606-XIVу разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до пункту 3.17Інструкція № 512/5у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну нормуЗакону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Отже, з огляду на наведені нормиЗакону № 606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21, від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 242/4601/20, від 04 листопада 2022 року у справі № 686/6010/14-ц.

ЧиннийЗакон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIIIтакож передбачає право стягувача, у разі повернення йому виконавчого документу, повторно пред`явити виконавчий документ до виконання (частина п`ятастатті 37 Закону № 1404-VIII).

26.01.2021 року державним виконавцем Напалюк Н.О. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону № 1404-VIII, згідно з яким виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цьогоЗаконузаходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Колегія суддів зазначає, що державний виконавець, повернувши виконавчий документ, керувався нормамиЗакону № 1404-VIII, проте відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII мав керуватисяЗаконом № 606-XIV, тобто пунктом 2 частини першоїстатті 47 Закону № 606-XIV.

Проте, вказане не впливає на підставу повернення виконавчого документа, оскільки норма вЗаконі №1404-VIIIє ідентичною нормі, якою керувався державний виконавець.

Враховуючи положення пункту 2 частини першоїстатті 47 Закону № 606-XIV, повернення виконавчого документа стягувачу у разі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цьогоЗаконузаходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановленихзакономстроків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно врахував, що постановою державного виконавця від 26.01.2021 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першоїстатті 47 Закону № 606-XIV, тобто, виконавче провадження не є закінченим, а тому немає підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною другоюстатті 50 Закону № 606-XIV, у вигляді зняття арешту.

Така правова позиція узгоджується із постановою ВС від 29 березня 2023 року у справі № 202/1182/22.

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння апелянтом вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючивикладене таконкретні обставинисправи,оскаржувана ухваламісцевого судувідповідає вимогамнорм процесуальногоправа ітому,колегія апеляційногосуду вважає,що правовихпідстав дляїї скасуваннянемає,а томудоводи апеляційноїскарги підлягаютьзалишенню беззадоволення,а ухваласуду першоїінстанції залишеннюбез змін.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Н.М. Деркач

І.А. Єлізаренко