Постанова

від 03.09.2024 по справі 2-316/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6835/24 Справа № 2-316/11 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С.І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року м.Кривий Ріг

справа № 2-316/11

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

заявникТовариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс»

заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 травня 2024 року, яка постановлена суддею Сіденко С.І. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей про дату складення повного судового рішення матеріали справи не містять,

УСТАНОВИВ:

В квітні 2024 рокузаявник ТОВ «Укрдебт Плюс» звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого документа.

В обгрунтування заяви ТОВ «Укрдебт Плюс» посилається на відступлення права вимоги за кредитним договором та втрату виконавчого листа та просить суд здійснити заміну стягувача у цивільній справі № 2-316/11 з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Укрдебт Плюс» у зв`язку з переходом до «Укрдебт Плюс» прав кредитора, відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги № 2245/К від 13.05.2020 та витади ТОВ «Укрдебт Плюс» дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 2-316/11.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 травня 2024 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа відмовлено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою ТОВ «Укрдебт плюс» подало апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про видачу дубліката виконавчого листа.

В обґрунтування послалось на те, що згідно даних АСВП на сьогодні жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з ОСОБА_1 на підставі рішення суду немає. Отже, виконавчий документ по справі № 2/435/13208/11, виданий 21березня 2019року,було втрачено при пересилці, шо в свою чергу є поважною підставою для видачі ТОВ «Укрдебт Плюс» дублікату.

У зв`язку з вказаним ТОВ «Укрдебт Плюс» наразі не може реалізувати свої права, як стягувана, що гарантовані законодавством України.

Вважає, що строк пред`явлення виконавчого листа у справі 2/435/13208/11, виданого 21 березня 2019 року, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 з моменту винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувану від 26 травня 2020 року згідно Закону України «Про виконавче провадження» становить три роки, тобто до 26 травня 2023 року.

У зв`язку з веденням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та внесенням відповідних змін до Закону України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення до виконання виконавчого листа по справі № 2/435/13208/11, який згідно Закону України «Про виконавче провадження» становив три роки, тобто до 26 травня 2023 року, перервався.

Враховуючи вищевикладене, строк пред`явлення виконавчого листа по справі № 2/435/13208/11 до виконання стягувачем станом на сьогодні не пропущено.

Відтак, виконавчий лист на даний час може бути пред`явлено до примусового виконання до органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Від заявникаТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника товариства.

Судова повістка-повідомлення про розгляд справи 03 вересня 2024 року об 11:10 годині, надіслана апеляційним судом на адресу заінтерисованої особи ОСОБА_1 не вручена адресату та повернута на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України, є днем вручення судової повістки.

Отже сторони, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки учасників по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2011 року у справі № 2-316/11 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визначення способу реалізації майна, встановлення початкової ціни продажу квартири, позов задоволено частково. Звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для задоволення вимог Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк`за кредитним договором № 16/83/07-Склн від 04.09.2007 у сумі 18732, 76 доларів США, що по офіційному курсу НБУ станом на 1 вересня 2011 року складає 149322 грн.58 коп. Визначено спосіб реалізації квартири АДРЕСА_1 - шляхом проведення прилюдних торгів. Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судові витрати: по сплаті державного мита - в сумі 1493 грн.23 коп. та 120 грн. 00 коп. - по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Надано відстрочку виконання рішення по даній цивільній справі до 29 вересня 2012 року. (том. 1, а. с. 212 - 216).

Ухвалою суду від 07 листопада 2011 року виправлено в рішенні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 вересня 2011 року допущені описки: вважати вірним найменування позивача як «Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», вважати вірною суму судового збору, що підлягає стягненню в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача як «1493грн.23коп.» (том 1 а. с. 239)

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2011 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 вересня 2011 року в частині надання відстрочки виконання рішення по даній цивільній справі до 29 вересня 2012 року скасовано (том 1, а. с. 252 - 254).

Ухвалою суду від 25 лютого 2019 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчих листів у справі № 2-316/11 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 шляхом проведення прилюдних торгів, для задоволення вимог ПАТ «Кредитпромбанк» за кредитним договором № 16/83/07-Склн від 04 вересня 2007 року у сумі 149 322 грн 58 коп, а саме первісного стягувача Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк». Видано дублікат виконавчих листів по справі № 2-316/11 та поновлено Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів по справі № 2-316/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визначення способу реалізації майна, встановлення початкової ціни продажу (том 2 а. с. 19 - 21).

26 травня 2020 року державним виконавцем Саксаганського ВДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з того, що з заявою про видачу дубліката виконавчого листа ТОВ «Укрдебт Плюс» звернулось з пропуском строку, проте з клопотанням про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання заявник не звертався.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII та пунктами 2.12, 2.13 «Інструкції з організації примусового виконання рішень» затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція) передбачено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження (у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно частин 1,2,5 статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду. Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно зі статтею 515 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах , що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Перелік підстав матеріального правонаступництва, які спричиняють процесуальне правонаступництво, містяться в статті 37 ЦПК України, відповідно до якої воно можливе на будь-якій стадії процесу, в тому числі у зобов`язанні на стадії виконання.

Так, 13 травня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс», як новим кредитором, було укладено договір № 2245/К про відступлення прав вимоги, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів,зазначених у додатку № 1до цього договору, надалі за текстом боржники, включаючи права вимоги за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами)… згідно реєстру у додатку № 1до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та в порядку, визначених цим договором.

На підтвердження набуття права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором, заявником надано копію договору № 2245/К про відступлення прав вимоги від 13 травня 2020 року, копію протоколу електронного аукціону, копію платіжного доручення про сплату за придбання активу згідно з протоколом електронних торгів, витяг з додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Укрдебт Плюс» набуло права кредитора до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на законних підставах.

На час набрання чинності рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2011 року, діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у статті 22 якого було визначено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі Закон № 1404-VIII), пунктом 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Пунктом 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналіз пункту 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.

Дублікат це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10.

У постанові від 21 серпня 2019 року Суду у справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19) Велика Палата Верховного зробила висновок, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі №2-1316/285/11 (провадження №61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частини друга статті 55 ЦПК України).

Постановою державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 26 травня 2020 року, в рамках виконавчого провадження № 60341758 з примусового виконання виконавчого листа № 2/435/13208/11 виданого 21 березня 2019 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу, в частині боржника ОСОБА_1 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження», що в свою чергу свідчить про те, що строк пред`явлення виконавчих документів до виконання переривався, відповідно виконавчий лист № 2/435/13208/11 міг бути пред`явленим до виконанняпротягом трьох років, в даному випадку до 26 травня 2023 року.

Станом на час звернення з заявою про видачу дубліката виконавчого листа (03 квітня 2024 року), в Україні діяв воєнний стан, який було продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб (Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 5 лютого 2024 року № 49/2024, затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 лютого 2024 року № 3564-IX).

Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15 березня 2022 року - «визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану».

Тобто, законодавець передбачив переривання строків до скасування воєнного стану. Проте, згідно статті 58 Конституції України «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі» відповідно, стягувач не мав змоги пред`явити виконавчий документ № 2/435/13208/11 до виконання на підставі вище зазначеного закону.

Таким чином, заявник був позбавлений прав, гарантованих йому Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, стосовно повного та належного виконання рішення, які об`єктивно не залежали від його волі.

Відповідно до частини 1 статті 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відмова у видачі дубліката виконавчого листа перешкоджає ТОВ «Укрдебт Плюс» в реалізації права на примусове виконання рішення в межах виконавчого провадження.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 18-p/2012 від 13 грудня 2012 року зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

В рішенні № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року Конституційний Суд України вказав, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина. а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення.

Відповідно до положень Конституції України та ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для виконання. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтею 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судових рішень покладено законом на Державну виконавчу службу України, а порядок виконання визначений Законом України «Про виконавче провадження». Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують: Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Сферою регулювання статті 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що пунктом 1 статті 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто, право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 Конвенції тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10 березня 1997 року (п. 40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено представнику ТОВ «Укрдебт Плюс» про видачу дубліката виконавчого листа, без урахування всіх обставин справи та чинного законодавства.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «Укрдебт Плюс» слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ТОВ «Укрдебт Плюс» про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа № 2/435/13208/11 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

У відповідності до вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, заява ТОВ «Укрдебт Плюс» підлягає задоволенню, то з боржника ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені заявником судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 028 грн.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» задовольнити.

Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого документа - задовольнити.

Замінити стягувача у цивільній справі № 2-316/11 з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Укрдебт Плюс».

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» дублікат виконавчого листа у справі № 2-316/11 за позовом ПАТ «Дельта Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги по 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 вересня 2024 року.

Головуючий:

Судді: