Рішення

від 25.07.2024 по справі 1328/6904/12

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 1328/6904/12

Провадження № 2/466/2/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2024 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Свірідової В.В.

при секретарі Мошовській М.-О.П.

з участю представника відповідача ОСОБА_1 -адвоката Дмитренко В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у загальному позовному провадженні цивільну справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (правонаступником якого є АТ "ПроКредит Банк") до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про визнання недійсними договорів про надання траншу, -

встановив:

02.09.2009р. Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк"</a> (правонаступником якого є АТ "ПроКредит Банк"), місце знаходження: м. Київ, проспект Перемоги, 107 «А», надалі Банк, звернулось до Залізничного районного суду м. Львова з позовною заявою до ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь Банку заборгованість у гривневому еквіваленті за Кредитним договором № 3.17439/0134 від 31.05.2007р. у розмірі 188783,63 грн, за Кредитним договором № 3.22785/0134 від 29.08.2008р. у розмірі 206939,21 грн, за Кредитним договором № 3.15751/0134 від 28.12.2006р. у розмірі 235772,52 грн та судові витрати в сумі 1952,00 грн, з яких судовий збір 1700,00 грн і 252,00 грн витрати на інформаційно-технічне забезпечення, надалі Позовна заява від 02.09.2009р. (т. 1, а.с. 2 10).

30.07.2012р. Залізничним районним судом м. Львова постановлено ухвалу, якою справу за позовом Банку для розгляду за підсудністю скеровано до Шевченківського районного суду м. Львоваяка, яка поступила на адресу Шевченківського районного суду м.Львова 22.08.2012 та перебувала у провадженні судді Глинської Д.Б. (т. 1, а.с. 196-205).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2019 року матеріали цивільної справи були передані від судді Глинської Д.Б. для продовження розгляду справи по суті судді ОСОБА_3 (т.3 а.с.163).

06.09.2012р. Банк подав до Шевченківського районного суду м. Львова заяву про уточнення позовних вимог № 4297/12, надалі Заява від 06.09.2012р. (т. 1, а.с. 201), в якій просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 3 459 310,86 грн, яка складається із заборгованості:

за Договором про надання траншу № 3.17439/0134 від 31.05.2007р.:

- 165298,28 грн заборгованість за капіталом кредиту,

- 20698,99 грн заборгованість по відсоткам по графіку,

- 56599,07 грн заборгованість по відсоткам за фактичне користування кредитом,

- 791503,69 грн заборгованість за пенею;

за Договором про надання траншу № 3.22785/0134 від 29.08.2008р.:

- 186326,66 грн заборгованість за капіталом кредиту,

- 33640,30 грн заборгованість по відсоткам по графіку,

- 57235,48 грн заборгованість по відсоткам за фактичне користування кредитом,

- 817794,57 грн заборгованість за пенею;

за Договором про надання траншу № 3.15751/0134 від 28.12.2006р.:

- 212840,80 грн заборгованість за капіталом кредиту,

- 7952,08 грн заборгованість по відсоткам по графіку,

- 91872,26 грн заборгованість по відсоткам за фактичне користування кредитом,

- 1017548,62 грн заборгованість за пенею.

В обґрунтування позовних вимог Банк покликається на те, що мiж ним та ОСОБА_1 укладена Рамкова угода № 0134 від 28.12.2006р., відповідно до якої Банк зобов`язувався здійснювати кредитування ОСОБА_1 у межах наступних лімітів кредитування: ліміт суми 150 000,00 дол. США, ліміт строку 180 місяців, надалі Рамкова угода від 28.12.2006р.

На пiдставi та в межах Рамкової угоди від 28.12.2006р. Банк та ОСОБА_1 уклали Договори про надання траншу:

- № 3.17439/0134 від 31.05.2007р., за яким, згідно заяви на видачу готівки № 407_9 від 31.05.2007р. видано кредитні кошти в сумі 30 000,00 дол. США за процентною ставкою 14% річних на 48 місяців;

- № 3.22785/0134 від 29.08.2008р., за яким, згідно заяви на видачу готівки № 1604_8 від 29.08.2008р. видано кредитні кошти в сумі 25 000,00 дол. США за процентною ставкою 15% річних на 48 місяців;

- № 3.15751/0134 від 28.12.2006р., за яким видано кредитні кошти в сумі 45000,00 дол. США за процентною ставкою 16% річних на 48 місяців.

Банк вказує, що оскільки перед ним зобов`язання ОСОБА_1 за Договорами про надання траншу забезпечені порукою ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконав, то тому Банком заявлена вимога про солідарне стягнення на свою користь із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості у загальному розмірі 3 459 310,86 грн.

ОСОБА_1 , діючи в суді через свого представника адвоката Дмитренка Володимира Павловича, 30.10.2015р. пред`явив зустрічний позов до Банку, надалі Зустрічний позов від 30.10.2015р. (т. 2, а.с. 10 11), в редакції заяви від 21.04.2017р. про зміну предмета зустрічного позову, надалі Заява від 21.04.2017р. (т. 3, а.с. 68), в якому просить суд визнати недійсними Договори про надання траншу № 3.17439/0134 від 31.05.2007р., № 3.22785/0134 від 29.08.2008р. та № 3.15751/0134 від 28.12.2006р.

В обґрунтування підстав Зустрічного позову від 30.10.2015р., в редакції Заяви від 21.04.2017р., ОСОБА_1 покликається на те, що в порушення вимог пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007р. № 168, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 р. за № 541/13808 (надалі Правила № 168), Банком під час укладання оспорюваних договорів, за якими передбачено надання кредиту в іноземній валюті, не було попереджено Позичальника, що валютні ризики під час виконання зобов`язань за цими договорами буде нести саме Позичальник, як споживач, а не Банк, як кредитна установа згідно пункту 2 частини 1 ст. 1 Закону України від 12.07.2001р. № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», надалі Закон № 2664-III, та суб`єкт господарювання, згідно ст. 42 Господарського кодексу України, надалі ГК.

Проти вимог Зустрічного позову від 30.10.2015р. (т. 2, а.с. 10 11), в редакції Заяви від 21.04.2017р. (т. 3, а.с. 68), Банк заперечень не подав.

18.03.2019р. ОСОБА_1 також подав суду відзив на Позовну заяву від 02.09.2009р., в редакції Заява від 06.09.2012р., в якому проти позовних вимог Банку заперечив з підстав їх необґрунтованості та просив у задоволенні їх відмовити, надалі Відзив від 18.03.2019р. (т. 3, а.с. 168 174).

Представник позивача за первісним позовом адвокат Грішина Наталія Олександрівна в судове засідання не з`явилася, однак подала до суду клопотання від 18.04.2024, в якому просить суд розгляд справи здійснювати без участі представника Банку.(т.5 а.с.211-212).

Про судове засідання 15.07.2024 Банк та представник адвокат Грішина Н.О. належним чином були повідомлені, про що свідчать долучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про отримання судових повісток (т.5, а.с.220, 221).

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Дмитренко В.П., який проти Позовної заяви від 02.09.2009р., в редакції Заяви від 06.09.2012р., заперечив з підстав, викладених у Відзиві від 18.03.2019р., а вимоги Зустрічного позову від 30.10.2015р., в редакції Заяви від 21.04.2017р., підтримав повністю.

Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлена у судове засідання в черговий раз не прибула, про поважність причин неявки суд не повідомила, про що свідчать долучені до справи рекомендовані повідомлення про виклики її в судові засідання (т.5 а.с.182,192,199,205,222).

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача та відповідача ОСОБА_2 , які належним чином повідомлені судом про час та місце розгляду справи, заяв про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дмитренка В.П., з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши та дослідивши зібрані по справі письмові докази, суд приходить до висновку, що первісний та зустрічний позови не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За визначенням, що міститься у статтях 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої, другої статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Мiж Банком та ОСОБА_1 укладена Рамкова угода від 28.12.2006р. (т. 1, а.с. 13, т. 4, а.с. 155), в редакції угоди від 28.12.2006р. (т. 1, а.с. 14, т. 4, а.с. 156), на пiдставi та в межах якої Банк та ОСОБА_1 уклали Договори про надання траншу:

- № 3.17439/0134 від 31.05.2007р., за яким Банк зобов`язувався видати ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 30000,00 дол. США за процентною ставкою 14% річних на 48 місяців, надалі Кредитний договір № 3.17439/0134 (т. 1, а.с. 15 17, т. 4, а.с. 157 161);

- № 3.22785/0134 від 29.08.2008р., за яким Банк зобов`язувався видати ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 25000,00 дол. США за процентною ставкою 15% річних на 48 місяців, надалі Кредитний договір № 3.22785/0134 (т. 1, а.с. 22 25, т. 4, а.с. 164 167);

- № 3.15751/0134 від 28.12.2006р., за яким Банк зобов`язувався видати ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 45000,00 дол. США за процентною ставкою 16% річних на 48 місяців, надалі Кредитний договір № 3.15751/0134 (т. 1, а.с. 30 32).

Банк стверджує, що на виконання Кредитного договору № 3.17439/0134 ним були видані ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 30000,00 дол. США згідно заяви на видачу готівки № 407_9 від 31.05.2007р., однак такого доказу ні до Позовної заяви від 02.09.2009р., ні в продовж всього підготовчого провадження і судового розгляду Банк не надав суду.

Банк також стверджує, що на виконання Кредитного договору № 3.22785/0134 ним були видані ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 25000,00 дол. США згідно заяви на видачу готівки № 1604_8 від 29.08.2008р., надалі Заява № 1604_8 від 29.08.2008р. (т. 1, а.с. 26), однак оригіналу такого доказу Банк не надав суду.

Щодо видачі ОСОБА_1 Банком на виконання Кредитного договору № 3.15751/0134 кредитних коштів у сумі 45000,00 дол. США, то Банк не зазначає у Позовній заяві від 02.09.2009р., яким саме доказом підтверджується ця обставина.

Натомість, Банк в ході підготовчого провадження надав суду для приєднання до матеріалів копії меморіальних ордерів, оригінали яких оглянуто судом 24.02.2021 у судовому засіданні згідно відповідного протоколу судового засідання (т. 4, а.с. 188 189):

- № 407_9 від 31.05.2007р. для підтвердження перерахування Банком ОСОБА_1 30000,00 дол. США на рахунок № НОМЕР_1 на підставі Кредитного договору № 3.17439/0134, надалі Ордер № 407_9 від 31.05.2007р. (т. 4, а.с. 54, 163);

- № 3335_21 від 29.08.2008р. для підтвердження перерахування Банком ОСОБА_1 25000,00 дол. США на рахунок № НОМЕР_1 на підставі Кредитного договору № 3.22785/0134, надалі Ордер № 3335_21 від 29.08.2008р. (т. 4, а.с. 53, 175);

- № 1603_30 від 26.12.2006р. для підтвердження перерахування Банком ОСОБА_1 45000,00 дол. США на рахунок № НОМЕР_1 на підставі Кредитного договору № 3.15751/0134, надалі Ордер № 1603_30 від 26.12.2006р. (т. 4, а.с. 52, 174).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже,суд вважає, що Ордери № 407_9 від 31.05.2007р. (т. 4, а.с. 54, 163), № 3335_21 від 29.08.2008р. (т. 4, а.с. 53, 175) та № 1603_30 від 26.12.2006р. (т. 4, а.с. 52, 174) не можуть підтверджувати перерахування Банком кредитних коштів в іноземній валюті (доларах США) ОСОБА_1 з огляду на таке.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 1.191 ст. 1 Закону України від 05.04.2001р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», чинного на дату оформлення зазначених меморіальних ордерів, надалі Закон № 2346-III, меморіальний ордер розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до пункту 1.35 ст. 1 Закону № 2346-III, розрахунковий документ документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Відповідно до абзацу першого пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2346-III, форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів встановлюються Національним банком України. Реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, обробки та захисту встановлюються Національним банком України.

З метою встановлення порядку оформлення та подання клієнтами до уповноважених банків і інших фінансових установ платіжних доручень в іноземній валюті, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти та їх виконання Правлінням Національного банку України своєю постановою від 05.03.2003р. № 82, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20.03.2003р. за № 224/7545, затверджено Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання, надалі Положення № 82.

У Додатку 6 до Положення № 82, встановлено форму меморіального валютного ордера, яка має назву «Меморіальний валютний ордер».

Ця форма меморіального валютного ордера була чинною до 12.10.2008р., тобто у період оформлення Ордерів № 1603_30 від 26.12.2006р., № 407_9 від 31.05.2007р. та № 3335_21 від 29.08.2008р. і до дати, коли на підставі постанови від 28.07.2008р. № 216 Правління Національного банку України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.10.2008р. за № 910/15601, Положення № 82 втратило чинність.

При співставленні форми меморіального валютного ордера, визначеної Додатком 6 до Положення № 82, з формою Ордерів № 1603_30 від 26.12.2006р., № 407_9 від 31.05.2007р. та № 3335_21 від 29.08.2008р., судом встановлено наступні розбіжності:

- у назві документа: у формі, визначеній Додатком 6 до Положення № 82, - «меморіальний валютний ордер», в ордерах, використаних Банком, - «меморіальний ордер»;

- напроти найменування і реквізитів документа (дати і номера) в ордерах, наданих Банком, у прямокутнику використано реквізит з цифровим позначенням «0408009», якого у формі, визначеній Додатком 6 до Положення № 82, не передбачено;

- знизу ордерів, наданих Банком, використано графи «додаткові реквізити» у вигляді абревіатури «ДР», а також «Штамп банку», який у формі, визначеній Додатком 6 до Положення № 82, також не передбачено.

Застосована ж Банком в Ордерах № 407_9 від 31.05.2007р. (т. 4, а.с. 54, 163), № 3335_21 від 29.08.2008р. (т. 4, а.с. 53, 175) та № 1603_30 від 26.12.2006р. (т. 4, а.с. 52, 174) форма, була визначена Додатком 1 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/8976, чинної у період оформлення зазначених меморіальних ордерів, надалі Інструкція № 22, і стосувалась оформлення банківської операції з переказу коштів у національній, а не іноземній валюті.

При цьому п. 1.1 Положення № 82 визначено, що це Положення встановлює загальні вимоги Національного банку України, зокрема до порядку зарахування коштів в іноземній валюті на рахунки бенефіціарів, якими за абзацом другим п. 1.2 Положення № 82, є кінцевий одержувач коштів, на рахунок якого зараховуються кошти в іноземній валюті.

Тобто бенефіціаром (кінцевим одержувачем коштів) з переказу Банком кредитних коштів за Кредитними договорами № 3.17439/0134, № 3.22785/0134 та № 3.15751/0134 мав би бути ОСОБА_1 .

Однак, як вже згадувалось вище, Банком для підтвердження виконання умов Кредитних договорів № 3.17439/0134, № 3.22785/0134 та № 3.15751/0134 з переказу кредитних коштів ОСОБА_1 саме в іноземній валюті (доларах США), не надано суду меморіальних валютних ордерів за формою, визначеною Додатком 6 до Положення № 82, тобто не надано платіжного документу, який би відповідав загальним вимогам Національного банку України, щодо порядку зарахування коштів в іноземній валюті на рахунки бенефіціарів.

Суд акцентує увагу також на тому, що первинно Банк до Позовної заяви від 02.09.2009р. надав суду копію документу з тими ж самими реквізитами (дата і номер), надалі Варіант № 1 Ордеру № 407_9 від 31.05.2007р. (т. 1, а.с. 18), що і Ордер № 407_9 від 31.05.2007р. (т. 4, а.с. 54, 163), але:

- з найменуванням не «меморіальний ордер», а «меморіальний валютний ордер» та за формою, визначеною Додатком 6 до Положення № 82, однак замість оригіналу останнього надав суду оригінал Ордеру № 407_9 від 31.05.2007р. (т. 4, а.с. 54, 163);

- у Варіанті № 1 Ордеру № 407_9 від 31.05.2007р. (т. 1, а.с. 18) під його текстом у правому нижньому куті проставлено прямокутний штамп від 31 травня 2007 року з номером «145», на якому вчинено підписи двох невідомих осіб, а в Ордері № 407_9 від 31.05.2007р. (т. 4, а.с. 54, 163) в цьому ж місці проставлено інший штамп з номером «153», на якому відсутні будь-які підписи, хоча також від 31 травня 2007 року.

Причин наведених розбіжностей в оформленні однієї і тієї ж платіжної операції від 31.05.2007р. різними платіжними документами: Варіантом № 1 Ордеру № 407_9 від 31.05.2007р. (т. 1, а.с. 18) та Ордером № 407_9 від 31.05.2007р. (т. 4, а.с. 54, 163), Банком не надано суду.

Суд також звертає увагу на те, що в Ордерах № 407_9 від 31.05.2007р. (т. 4, а.с. 54, 163), № 3335_21 від 29.08.2008р. (т. 4, а.с. 53, 175) та № 1603_30 від 26.12.2006р. (т. 4, а.с. 52, 174) відсутні обов`язкові реквізити, передбачені для первинних документів.

Так, ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», надалі Закон № 996-XIV, п. 1.19-1 ч. 1 ст. 1, ст. 6 Закону № 2346-III, п.п. 4.8., 4.10., 4.11. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою від 18.06.2003р. №254 Правління Національного банку України, в редакції, чинній у період з 26.12.2006р. по 29.08.2008р., коли були оформлені меморіальні ордери, надані Банком, надалі Положення № 254, пп. 2.1.1. п. 2.1. глави 2 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998р. № 566, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.02.1999р. за № 56/3349, в редакції, чинній у період з 26.12.2006р. по 29.08.2008р., коли були оформлені меморіальні ордери, надані Банком, надалі Положення № 566, п.п. 4.3., 4.4., 4.6., 4.7. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою від 18.06.2003р. № 254 Правління Національного банку України, в редакції, чинній у період з 26.12.2006р. по 29.08.2008р., коли були оформлені меморіальні ордери, надані Банком, надалі Положення № 254, визначено обов`язкові реквізити первинних документів.

Відповідно до абзацу шістнадцятого пп. 2.1.1. п. 2.1. глави 2 Положення № 566 первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

У наданих Банком Ордерах № 407_9 від 31.05.2007р., № 3335_21 від 29.08.2008р. та № 1603_30 від 26.12.2006р. відсутня більшість визначених п.п. 4.10., 4.11. Положення № 254, пп. 2.1.1. п. 2.1. глави 2 Положення № 566, обов`язкових реквізитів, передбачених для первинного документу, а саме:

- місце складання;

- назва підприємства (банку), що склало документ;

- посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення;

- інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Отже, відсутність у зазначених вище меморіальних ордерах, наданих Банком, більшості обов`язкових реквізитів, передбачених п.п. 4.10., 4.11. Положення № 254, пп. 2.1.1. п. 2.1. глави 2 Положення № 566 для первинного документу, має наслідком, згідно абзацу шістнадцятого пп. 2.1.1. п. 2.1. глави 2 Положення № 566, недійсність цих меморіальних ордерів.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у своїй постанові від 11.07.2018р. у справі № 752/6743/16-ц, пр. № 61-17735св18, дійшов висновку, що в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

При цьому суд враховує висновки Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладені у постанові від 11.07.2018р. у справі № 752/6743/16-ц, пр. № 61-17735св18, згідно яких виписки за рахунком не є первинними бухгалтерськими документами, з яких можна встановити усі здійснені операції за кредитом, в тому числі й факти надання позичальнику кредитних коштів, оскільки ці виписки, складені позивачем без участі відповідача, не доводять існування відповідного його волевиявлення, а отже й укладення сторонами певного правочину із дотриманням правил ст. 1055 Цивільного кодексу України.

Водночас, з метою забезпечення всебічності та повноти дослідження обставин справи, засад рівності сторін перед законом і судом у доведеності обставин, на яких ґрунтуються підстави їх вимог та заперечень, судом досліджено у судовому засіданні також надану Банком виписку за період з 01.01.2005р. по 22.05.2019р. по рахунку 262070145551.840 USD, надалі Виписка (т. 4, а.с. 46 51, 176 181), на предмет підтвердження нею видачі Банком кредитних коштів ОСОБА_1 за Кредитними договорами № 3.17439/0134, № 3.22785/0134 та № 3.15751/0134, а також відображення у ній банківських операцій з повернення таких кредитних коштів, нарахованих відсотків та штрафних санкцій.

При дослідженні Виписки (т. 4, а.с. 46 51, 176 181) суд звернув увагу на те, що в ній облік банківських операцій розпочинається з 01 січня 2005 року, а кредитні зобов`язання між Банком та ОСОБА_1 в межах Рамкової угоди від 28.12.2006р. (т. 1, а.с. 13, т. 4, а.с. 155), в редакції угоди від 28.12.2006р. (т. 1, а.с. 14, т. 4, а.с. 156), виникли з 28 грудня 2006 року.

Окрім цього, Банком у Виписці обліковуються банківські операції не лише за Кредитними договорами № 3.17439/0134, № 3.22785/0134 та № 3.15751/0134, тобто за якими Банк заявив вимоги до ОСОБА_1 , а і за кредитними зобов`язаннями невідомої особи:

- на першій, другій, третій сторінках Виписки за Кредитним договором від 17.06.2005 № 3.8970/0134;

- на дев`ятій, десятій, одинадцятій сторінках Виписки за Кредитним договором від 15.08.2005 № 3.9437/0134.

Прикметним при цьому є те, що незважаючи на охоплення у Виписці періоду дат, в які були нібито укладені Кредитні договори від 17.06.2005 № 3.8970/0134 та від 15.08.2005 № 3.9437/0134, у самій Виписці не відображено перерахування сум відповідних кредитних коштів за цими договорами, а натомість відображається лише повернення сум кредиту і сплати відсотків за користування ним.

Більше того, на сторінках з шостої по дев`яту та сторінці одинадцятій Виписки відображено банківські операції з погашення основного боргу (капіталу) за кредитом, прострочених процентів і пені з покликанням як на їх підставу у призначенні таких платежів на п. 6 Загальних положень та умов надання банківських послуг, хоча такого документу Банк як доказ суду не надавав, відношення його до зобов`язань як загалом за Рамковою угодою від 28.12.2006р. (т. 1, а.с. 13, т. 4, а.с. 155), в редакції угоди від 28.12.2006р. (т. 1, а.с. 14, т. 4, а.с. 156), так і зокрема за кожним з Кредитних договорів № 3.17439/0134, № 3.22785/0134 та № 3.15751/0134, не обґрунтовував.

Ухвалою від 28.01.2021р. (т. 4, а.с. 148) суд постановив витребувати у Банку, з поміж інших документів, оригінали для огляду в судовому засіданні, а належним чином засвідчені копії для приєднання до матеріалів справи, меморіального ордеру № 407_9 від 31.05.2007 (т. 1 а.с. 18), заяви на видачу готівки №1604_8 від 29.08.2008 (т. 1 а.с. 26), меморіального ордеру № 3335_21 від 29.08.2008 та меморіального ордеру № 1603_30 від 28.12.2006.

Щодо причин ненадання суду на виконання Ухвали від 28.01.2021р. оригіналів заяв на видачу готівки № 1604_8 від 29.08.2008 та № 407_9 від 31.05.2007 Банк Довідкою від 15.07.2020 (т. 4 а.с. 182), тобто документом, створеним ще до постановлення Ухвали від 28.01.2021р., повідомив, що не може надати оригінали вказаних документів у зв`язку з тим, що вони відносяться до касової документації, строк зберігання яких 5 років, тому ці заяви були знищені по закінченню строку зберігання.

Однак, доказів знищення заяв на видачу готівки № 1604_8 від 29.08.2008 та № 407_9 від 31.05.2007 Банк суду не надав.

Ухвалою від 24.02.2021р. (т. 4, а.с. 190) суд постановив витребувати у Банку оригінали для огляду в судовому засіданні, а належним чином засвідчені копії для приєднання до матеріалів справи, наступних документів:

1) акти про вилучення для знищення справ, строки зберігання яких закінчилися, затверджені керівником Банку і погоджені з відповідним державним архівом, щодо знищення серед касових документів за травень 2007 року та серпень 2008 року, відповідно, заяви № 1604_8 від 29.08.2008 на видачу готівки за підписом від імені ОСОБА_1 , та заяви № 407_9 від 31.05.2007 на видачу готівки за підписом від імені ОСОБА_1 ;

2) договори про відкриття Банком поточних рахунків № 262070145551.840 USD та № 262070145551.980.

На виконання Ухвали від 24.02.2021р. (т. 4, а.с. 190) Банком разом з клопотанням від 29.03.2021 вих. № 2021/03/29 (т. 4, а.с. 194) надано суду копії таких документів:

1) договору № FIL.45551 від 19.05.2005р. про відкриття та використання поточного рахунку у ЗАТ «ПроКредит Банк», надалі Договір № FIL.45551 (т. 4, а.с. 196 198);

2) протоколу засідання експертної комісії АТ «ПроКредит Банк» № 7 від 18.08.2014р., надалі Протокол № 7 (т. 4, а.с. 199 200);

3) протоколу засідання експертної комісії АТ «ПроКредит Банк» № 9 від 26.01.2015р., надалі Протокол № 9 (т. 4, а.с. 201 205).

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у своїх постановах наголошує на тому, що встановлення обставин справи повинно здійснюватися на підставі оригіналів документів: від 30.01.2018 у справі № 306/14115/15-ц; від 21.02.2018 у справі № 758/561/15-ц; від 21.03.2018 у справі № 279/11008/15-ц; від 08.05.2018 у справі № 201/503/16-ц; від 16.05.2018 у справі № 305/1136/15; від 06.06.2018 у справі № 299/540/15-ц; від 27.06.2018 у справі № 758/10001/16-ц; від 27.06.2018 у справі №519/15/17; від 07.11.2018 у справі № 446/154/16.

Відповідно до ч. 7 ст. 84 ЦПК України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Водночас, Банк на виконання Ухвали від 24.02.2021р. не надав оригіналів Договору № FIL.45551 та Протоколів № 7 і № 9 та в порушення вимог ч. 7 ст. 84 ЦПК України не повідомив причин неможливості подати оригіналів цих доказів.

При цьому суд звертає увагу, що Протоколи № 7 і № 9 не підтверджують і не можуть в силу вимог чинного законодавства підтвердити знищення банківських документів.

Так, відповідно до п. 28 Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженого постановою від 08.12.2004р. №601 правління Національного банку України, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.12.2004р. за №1646/10245, чинного до 01.01.2019р., надалі Перелік № 601, за результатами експертизи цінності документів складаються описи справ постійного строку зберігання, тривалого (понад 10 років) строку зберігання, з особового складу, а також акти про вилучення для знищення справ, строки зберігання яких закінчилися. Зведені описи та акти розглядаються ЕК банківської установи одночасно.

Отже, за змістом п. 28 Переліку № 601 знищення заяв на видачу готівки № 1604_8 від 29.08.2008 та № 407_9 від 31.05.2007 могло бути здійснено Банком лише на підставі Актів, а не протоколів.

Відповідно до п. 33 Переліку № 601, знищення документів проводиться після затвердження акта керівником банківської установи і його погодження з відповідним державним архівом.

Актів знищення банківських документів Банк суду не надав, а Протоколи № 7 і № 9 в порушення вимог п. 33 Переліку № 601 не погоджені з відповідним державним архівом.

Відповідно до п. 35 Переліку № 601 знищення документів без відповідного оформлення і погодження, а також порушення строків їх зберігання забороняється. Посадові особи, винні в недбалому зберіганні, псуванні і знищенні документів, відповідно до Закону України від 24.12.1993 № 3814-XII «Про Національний архівний фонд та архівні установи», надалі Закон № 3814-XII, несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Отже, заяви на видачу готівки № 1604_8 від 29.08.2008 та № 407_9 від 31.05.2007, за змістом п. 35 Переліку № 601, без оформлення і погодження у порядку, визначеному п.п. 28, 33 Переліку № 601, знищені Банком не могли бути.

Ухвалою від 29.06.2021р. (т. 4, а.с. 224) суд постановив витребувати у Банку оригінали для огляду в судовому засіданні, а належним чином засвідчені копії для приєднання до матеріалів справи, наступних документів:

- Кредитного договору від 17.06.2005 № 3.8970/0134, з усіма змінами і доповненнями до нього;

- Кредитного договору від 15.08.2005 № 3.9437/0134, з усіма змінами і доповненнями до нього.

14.09.2021 за вих. № 2021/09/14 (т. 4, а.с. 237) Банком повідомлено суд про неможливість надання Кредитних договорів від 17.06.2005, з усіма змінами і доповненнями до нього, № 3.8970/0134 та від 15.08.2005 № 3.9437/0134, з усіма змінами і доповненнями до нього, у зв`язку з їх знищенням на підставі Протоколу № 7, тобто документу, за яким таке знищення, згідно п.п. 28, 33, 35 Переліку № 601, неможливе з юридичної точки зору.

З урахуванням суперечливої поведінки Банку, який ініціював спір в суді з вирішення спору з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак доказів як на підтвердження видачі ОСОБА_1 кредитних коштів за Кредитними договорами № 3.17439/0134, № 3.22785/0134 та № 3.15751/0134, так і для підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 за цими договорами не надав суду навіть після постановлення Ухвал від 28.01.2021р. (т. 4, а.с. 148), від 24.02.2021р. (т. 4, а.с. 190), від 29.06.2021р. (т. 4, а.с. 224), суд приходить до переконання, що Банк, в порушення вимог:

- п. 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, не сприяв своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи;

- п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, не подав усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені як законом, так і судом, приховуючи такі докази з підстав їх нібито знищення, однак без подання допустимих доказів для підтвердження цих аргументів.

Таким чином, на переконання суду, обставини на яких ґрунтуються вимоги Банку про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за Кредитними договорами № 3.17439/0134, № 3.22785/0134 та № 3.15751/0134, є недоведеними наданими доказами, тому у задоволенні позову Банку слід відмовити за безпідставністю.

З урахуванням недоведеності Банком обставин, на яких ґрунтуються його вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за первісним позовом, а відтак наявності підстав для відмови у його задоволенні повністю, суд вважає за недоцільне надавати юридичну оцінку контррозрахунку ОСОБА_1 від 30.01.2023р. (т. 5 а.с. 84), в частині аргументів Відзиву від 18.03.2019р. (т. 3, а.с. 168 174), що після пред`явлення Банком за Кредитними договорами № 3.17439/0134, № 3.22785/0134 та № 3.15751/0134 вимог від 20.02.2009р. вих. № ВВ-275/2009 (т. 1 а.с. 21), вих. № ВВ-277/2009 (т. 1 а.с. 29) та вих. № ВВ-273/2009 (т. 1 а.с. 35), у Банку відсутні законні правові підстави нараховувати за цими кредитними договорами проценти за користування кредитними коштами, оскільки такі аргументи стосуються часткового задоволення первісного позову Банку.

Щодо аргументів зустрічного позову, як підстав для визнання недійсними Кредитних договорів № 3.17439/0134, № 3.22785/0134 та № 3.15751/0134, що незважаючи на вимоги пункту 3.8 Правил № 168 Банком під час укладання оспорюваних кредитних договорів і наданні за ними кредиту в іноземній валюті не було попереджено Позичальника, що валютні ризики під час виконання зобов`язань за цими договорами буде нести саме Позичальник, як споживач, а не Банк, як кредитна установа згідно пункту 2 частини 1 ст. 1 Закону № 2664-III, та суб`єкт господарювання, згідно ст. 42 ГК, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), постанова Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 754/15711/17 (провадження № 61-15261св23) та інші).

ОСОБА_1 уклав з Банком Кредитні договори № 3.17439/0134, № 3.22785/0134 та № 3.15751/0134, власноручно їх підписавши, що не оспорюється сторонами по справі.

Тому покликання ОСОБА_1 , що до укладення Кредитних договорів № 3.17439/0134, № 3.22785/0134 та № 3.15751/0134, його не попередив Банк про валютні ризики та подальша поведінка щодо оспорення таких договорів з цих підстав свідчить про недобросовісність ОСОБА_1 як позичальника та звернення останнього до суду не для захисту своїх цивільних прав, а ініціювання спору заради спору.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що Банком та ОСОБА_1 не доведено обставин, на яких ґрунтуються підстави їх, відповідно, первісного та зустрічного позовів, тому у задоволенні обох слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 84 ч.10, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 612, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства « ПроКредит Банк» (правонаступником якого є АТ «ПроКредит Банк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу-відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про визнання недійсними договорів про надання траншу-відмовити.

Позивач: Акціонерне товариство "ПроКредит Банк", ідентифікаційний код 21677333, пр. Перемоги, 107 "А", м. Київ, 03115.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 25.07.2024.

Суддя В. В. Свірідова