Постанова

від 24.07.2024 по справі 911/1833/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2024 р. Справа№ 911/1833/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

секретар судового засідання Медведєва К.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024

у справі № 911/1833/23 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом ОСОБА_1

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Васильків-Млин»;

2. Обухівської районної державної адміністрації Київської області

треті особи: 1. ОСОБА_2 ;

2. ОСОБА_3

про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

14.06.2024 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Васильків-Млин» та Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані ігноруванням Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Васильків-Млин» заяви позивача про звільнення з посади директора в Товаристві з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Васильків-Млин».

Під час розгляду справи місцевим господарським судом позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій позич просив суд припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Васильків-Млин» у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади керівника (Директора) Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Васильків-Млин» за власним бажанням на підставі ст. 38 КпП України із виключенням відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_1 як керівника юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Васильків-Млин» з графи «Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо», виключити відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_1 як керівника юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Васильків-Млин» з графи «Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо» з дати набрання цим судовим рішенням законної сили; зобов`язати Обухівську районну державну адміністрацію Київської області внести зміни до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Васильків-Млин», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виключивши ОСОБА_1 із зазначеного реєстру як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Васильків-Млин» з графи «Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо».

Вказану заяву прийнято судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі № 911/1833/23 у задоволенні позову позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що задоволення першої позовної вимоги про припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем-1 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади керівника (директора) Товариства за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України прямо суперечить статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», крім того, з урахуванням змісту цієї вимоги та висновків суду про відсутність доказів наявності трудових відносин між сторонами, позивачем не доведено, що до спірних відносин застосовується Кодекс законів про працю України, а задоволення другої позовної вимоги прямо суперечить статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Не погоджуючись із висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції при прийнятті рішення, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 01.04.2024, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення було прийняте за нез`ясування обставин, що мають значення для справи (факт виникнення трудових правовідносин між позивачем та відповідачем 1), за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (відсутність трудових відносин, неналежність загальних зборів у питанні звільнення позивача за власним бажанням, наявність виключно корпоративних відносин між позивачем та відповідачем 1), при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (наявність виключно корпоративних відносин), із порушенням норм процесуального права (ч. 5 ст. 236 ГПК України, п. 4 та п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (ч. 1 ст. 38 КЗпП України, ч. 13 ст. 9 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»), а це відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі № 911/1833/23. Розгляд апеляційної скарги призначити на 26.06.2024.

11.06.2024 від Обухівської районної військової адміністрації Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача 2.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 розгляд справи № 911/1833/23 відкладено до 24.07.2024.

У судове засідання 24.07.2024 учасники справи не з`явились. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника останньої.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за відсутності учасників справи.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням загальних зборів учасників ТОВ Виробнича фірма «Васильків-Млин», що оформлено протоколом № 2 від 13.01.2015, ОСОБА_1 обрано на посаду директора ТОВ Виробнича фірма «Васильків-Млин».

У відповідності до наказу № 7-к від 14.01.2015 позивач приступив до виконання обов`язків директора ТОВ Виробнича фірма «Васильків-Млин» з 14.01.2015.

У грудні 2021 року ТОВ Виробнича фірма «Васильків-Млин» діяло на підставі статуту, затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 18.11.2014 № 8.

03.12.2021 ОСОБА_1 подала заяву про звільнення з посади директора ТОВ Виробнича фірма «Васильків-Млин» за власним бажанням (припинення трудового договору за ініціативою працівника) відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України, яка була направлена листом з описом вкладення за місцезнаходженням Товариства та на адреси інших учасників Товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Васильків-Млин» є:

1) ОСОБА_3 (третя особа-2);

2) ОСОБА_2 (третя особа-1);

3) ОСОБА_1 (позивач).

Відповідно до пунктів 8.3., 8.4.1. Статуту ТОВ ВФ «Васильків-Млин» організація та проведення Загальних зборів відноситься до компетенції Голови Товариства, яким відповідно до протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ ВФ «Васильків-Млин» від 13.01.2015 є ОСОБА_2 , однак він не скликав Загальних зборів.

12.09.2022 позивачем як директором Товариства, відповідно до пункту 8.4.1. Статуту ТОВ ВФ «Васильків-Млин», прийнято рішення про скликання позачергових загальних зборів учасників за ініціативою директора Товариства ОСОБА_1 на 12.10.2022, що підтверджується наказом № 12092022 від 12.09.2022.

Повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ ВФ «Васильків-Млин» від 12.09.2022 було направлено листом з описом вкладення на адресу усіх учасників товариства.

До порядку денного загальних зборів згідно вказаного повідомлення включено питання щодо розгляду відкликання директора ТОВ ВФ «Васильків-Млин» ОСОБА_1 на підставі її заяви (попередження, повідомлення) про звільнення з посади директора товариства за власним бажанням та обрання нового директора товариства.

Відповідно до Акту від 12.10.2022, складеного ОСОБА_1 як директором та учасником ТОВ ВФ «Васильків-Млин», інші учасники товариства для участі у позачергових Загальних зборах не з`явились, а збори не відбулися.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просила визнати припиненими його трудові відносини та відносини з управління з ТОВ ВФ «Васильків-Млин», у зв`язку із звільненням за власним бажанням, оскільки товариством, в особі його вищого органу загальних зборів, відповідне питання не вирішено.

Заявлені вимоги є мотивованими з наступних підстав.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (аб.1 ч.1 ст. 19 ЦПК України).

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому п. 3.2 рішення №1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення ч.3 ст. 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме ч.1 ст. 98 та ч.1 ст. 99 ЦК України, а також чинні на той час ч.1 ст. 23, п. «г» ч.5 ст. 41, ч.1 ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» і ч.5 ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України у відповідному рішенні наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у п.54 постанови від 14.06.2023 у справі №443/362/22, звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади генерального директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. У п.55 відповідної постанови зауважено, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої; належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

Зважаючи на зазначене, а також враховуючи положення п. 12 ч.1 ст. 20 ГПК України, яка відносить до повноважень господарського суду розгляд справи у спорах між юридичною особою та посадовою особою, розгляд переданого спору належить до компетенції саме господарського суду.

Стаття 16 ЦК України та ст.20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) містять перелік способів захисту суб`єктивного матеріального права та охоронюваних законом інтересів, які не є вичерпним.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).

Як визначено ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації (відповідні висновки містяться в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21).

Свобода праці невід`ємно пов`язана із правом особи у встановленому порядку припинити трудові відносини.

Судом у даній справі встановлено виникнення між позивачем та ТОВ ВФ «Васильків-Млин» трудових відносин, про що свідчить наказ ТОВ ВФ «Васильків-Млин» № 7-к від 14.01.2015 відповідно до чинного у відповідний період законодавства.

Також в матеріалах справи наявна виписка з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2015 по 3 квартал 2023, з якої вбачається регулярне отримання Позивачем доходу від ТОВ ВФ «Васильків-Млин» за кодом 101 - заробітна плата.

Так, ч. 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Письмова форма трудового договору обов`язкова лише у випадках, визначених ч.1 ст.24 КЗпП України.

Відповідно до ч.4 ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про прийняття працівника на роботу.

Згідно зі ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

За загальними правилами трудового законодавства України, керівник товариства, як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

Окрім того, у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст. 98 ЦК України визначено, що: загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом; рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом; порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства; учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 99 ЦК України: загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад; виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб; виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим ч.2 ст. 98 цього Кодексу; повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Так, ч.1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», норми якого є спеціальними у відповідних відносинах, оскільки відповідач створений у формі товариства з обмеженою відповідальністю, визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства (ч. 1 ст. 30 вказаного Закону).

В силу п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що до компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства. При цьому, ч.4 такої статті установлено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

У постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (ч. 1 ст. 99 ЦК України, п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону № 2275-VIII), або в окремих випадках наглядової ради товариства (ч.2 ст. 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини, як вказала Велика Палата Верховного Суду у відповідній постанові також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (ч. 12 ст. 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Відповідно до ч.ч.2-3 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства; виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене ч. 3 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», надсилається поштовим відправленням з описом вкладення, що установлено ч.4 статті. При цьому, вказаною нормою передбачено, що статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення учасників. Згідно ч.5 ст.32 Закону, у повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

Судом встановлено, що позивач у порядку, визначеному статутом товариства та ст. 32 вказаного Закону, скликав загальні збори товариства, направивши повідомлення про їх проведення у встановленому статутом порядку, із включенням до порядку денного зборів питання про своє звільнення з посади генерального директора товариства.

Як визначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21, для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення. При цьому, у п.8.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 зазначено, що до порядку денного має бути включено питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків.

Як визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22, у випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позивач вжив необхідних заходів для повідомлення учасників ТОВ ВФ «Васильків-Млин» про своє волевиявлення звільнитись з посади директора за власним бажанням та ініціював скликання загальних зборів учасників для вирішення відповідного питання компетентним органом загальними зборами, натомість відповідач 1 в особі компетентного органу загальних зборів учасників не зібрався та, відповідно, не розглянув таку заяву позивача про звільнення по суті, а також не звільнив позивача з інших підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

З урахуванням зазначеного, а також враховуючи, що у відповідності з п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника, заявлені вимоги в частині припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ ВФ «Васильків-Млин» у зв`язку зі звільненням його з посади директора за власним бажанням з дати набрання цим судовим рішенням законної сили є такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача 2 внести зміни до відомостей про керівника ТОВ ВФ «Васильків-Млин», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом виключення ОСОБА_1 із зазначеного реєстру як керівника ТОВ ВФ «Васильків-Млин» з графи «Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо».

Відповідна вимога є такою, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В силу п. 4. ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону № 755-IVдо Єдиного державного реєстру підлягають внесенню відомості, зокрема про керівника юридичної особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону №755-IV, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі, щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Суд апеляційної інстанції враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, колегія суддів вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який підтверджує припинення відносин з управління товариством у зв`язку з цим.

Однак, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині виключення (вилучення) відомостей про керівника товариства, адже особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до Єдиного державного реєстру недостовірних відомостей, може вимагати їх захисту шляхом корегування відомостей Єдиного державного реєстру та відображення в ньому відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема шляхом їх вилучення. Однак, у даному випадку відомості про позивача як керівника ТОВ ВФ «Васильків-Млин» внесені правомірно у зв`язку із призначенням ОСОБА_1 на посаду директора товариства та управлінням товариством за посадою.

Таким чином, враховуючи, що відомості про керівника ТОВ ВФ «Васильків-Млин» достовірні, суд вважає, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню, шляхом зобов`язання відповідача 2 внести зміни до відомостей про керівника юридичної особи шляхом внесення запису про припинення трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Васильків-Млин» на підставі судового рішення у даній справі.

Висновок суду

Відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлене, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції невірно встановив обставини справи, що призвело до хибних висновків і прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - частковому скасуванню.

Розподіл судових витрат

За умовами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В апеляційній скарзі скаржник просив покласти на відповідачів витрат на професійну правничу допомогу адвоката понесені в суді першої інстанції в розмірі 13 300,00 грн.

Разом з тим, у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України позивач не подав такі докази до закінчення судових дебатів у справі, а також не робив заяву, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду такі докази будуть подані місцевому господарському суду та, відповідно, не подавав доказів понесених судових витрат суду першої інстанції.

У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості дослідити такі докази та здійснити розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Колегія суддів зауважує, що долучена до апеляційної скарги платіжна інструкція за № 0.0.3528289837.1 на суму 13 300,00 грн не підтверджує наданий обсяг наданих адвокатом позивачу послуг в суді першої інстанції.

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги суд покладає на відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі № 911/1833/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі № 911/1833/23 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4. Припинити трудові відносини ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Васильків-Млин» (ідентифікаційний код 30463507; 08600, Київська обл., Васильків, вул. Комінтерна, 75) у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Васильків-Млин» на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

5. Зобов`язати Обухівську районну державну адміністрацію Київської області (ідентифікаційний код 04054725; 08700, Київська обл., м. Обухів(пн), вул. Малишка, буд. 10) внести зміни до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Васильків-Млин» (ідентифікаційний код 30463507; 08600, Київська обл., Васильків, вул. Комінтерна, 75) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме до графи: «відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по-батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» внести запис про припинення трудових відносин ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Васильків-Млин» шляхом звільнення з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 911/1833/23.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Васильків-Млин» (ідентифікаційний код 30463507; 08600, Київська обл., Васильків, вул. Комінтерна, 75) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) 5 368,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

7. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Васильків-Млин» (ідентифікаційний код 30463507; 08600, Київська обл., Васильків, вул. Комінтерна, 75) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) 6 441,60 грн (шість тисяч чотириста сорок одну гривню шістдесят копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Доручити місцевому господарському суду видати накази.

10. Матеріали справи № 911/1833/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.07.2024.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко