Постанова

від 24.07.2024 по справі 461/10139/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/10139/23 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.

Провадження № 22-ц/811/122/24 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Назар Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 05 грудня 2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

у грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської обласної організації політичної партії «Громадянська позиція», політичної партії «Громадянська позиція», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівської обласної територіальної виборчої комісії, про визнання протиправним та скасування протоколу про відкликання депутата.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05 грудня 2023 року у відкритті провадження у цивільній справі за позовом адвоката Луки Тараса Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 , до Львівської обласної організації політичної партії «Громадянська позиція», політичної партії «Громадянська позиція», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівської обласної територіальної виборчої комісії про визнання протиправним та скасування протоколу про відкликання депутата відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що ОСОБА_1 на чергових виборах депутатів обраний депутатом Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від Львівської обласної організації політичної партії «Громадянська пропозиція». Протоколом № 3 конференції Львівської обласної організації політичної партії «Громадянська позиція» від 19 березня 2023 року, на якій позивач був відсутній, вирішено звернутися до вищого керівництва органу партії, а саме Координаційної ради партії, з пропозицією про відкликання депутата Івано-Франківського ОТГ Романа Спільника, а рішенням засідання Координаційної ради політичної партії «Громадянська позиція» від 23 березня 2023 року, оформленим протоколом № 7 відкликано депутата Івано-Франківського ОТГ Романа Спільника. Зазначає, що він не був повідомлений про проведення конференції, у зв`язку з чим не зміг взяти в ній участі, а вищезазначені рішення порушують його права. Вказує, що звертався до суду в порядку адміністративної юрисдикції, однак ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року йому відмовлено у відкритті провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. На думку апелянта спір щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень є спором щодо формування органу місцевого самоврядування, а відтак підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Покликається на відсутність підстав для його відкликання, оскільки інформація про те, що його діяльність не відповідає принципам і положенням передвиборної програми партії, не відповідає дійсності. Зазначає, що депутату місцевої ради гарантується право бути присутнім під час розгляду вищим керівним органом політичної партії звернення щодо його відкликання та при прийнятті відповідного рішення, крім того він має право надавати пояснення щодо суті питань стосовно його діяльності, а невиконання цих гарантій тягне за собою порушення права особи на безпосередню участь у процесі прийняття рішення. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Частиною 4ст.268ЦПК Українипередбачено,що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки текстпостанови складено24липня 2024року,то незважаючина те,що судовезасідання призначенена 22липня 2024року,датою ухваленняпостанови єсаме 24липня 2024року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані дії та рішення належать до внутрішньо організаційної діяльності політичної партії і є її виключною компетенцією, а втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється законом, за винятком передбачених Законом №2365-III випадків, і суди не належать до органів, які відповідно до цього Закону можуть здійснювати контроль за діяльністю політичних партій, у тому числі й стосовно дотримання ними вимог їх статуту, то заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду, а отже, вирішення питань, які є предметом цього спору, належить до внутрішньо організаційної діяльності партії та є виключною компетенцією відповідного статутного органу, законність рішень якого не може бути перевірена в судовому порядку взагалі, тому у відкритті провадження у справі слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, та, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем в цій справі є ОСОБА_1 , обраний депутатом Івано-Франківської селищної ради на місцевих виборах у 2020 році шляхом висування від Львівської обласної організації політичної партії «Громадянська позиція», відповідачами, які прийняли оспорювані позивачем рішення, є Львівська обласна організація політичної партії «Громадянська позиція» та Політична партія «Громадянська позиція», а предметом позову є оскарження протоколу Конференції Львівської обласної організації політичної партії «Громадянська позиція» №3 в частині відкликання депутата Івано-Франківської ОТГ Спільника Р.Б. та протоколу засідання Координаційної ради політичної партії «Громадянська позиція» №7 від 22 березня 2023 року в частині відкликання депутата Івано-Франківської ОТГ Спільника Р.Б.

Відповідно до ч. 1 ст.1Закону України«Про політичніпартії вУкраїні» від05.04.2001№ 2365-III (далі також - Закон № 2365-ІІІ), право громадян на свободу об`єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.

Згідно зі статтею 2 Закону № 2365-ІІІ, політична партія це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку (частина перша статті 3 Закону № 2365-ІІІ).

Згідно ст. 4 Закону України «Про політичні партії в Україні», політичні партії є рівними перед законом. Органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам заборонено виокремлювати у своєму ставленні певні політичні партії чи надавати їм привілеї, а також сприяти політичним партіям, якщо інше не передбачено законом, у провадженні їх діяльності. Втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Отже, політична партія є добровільним об`єднанням громадян, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах і не здійснює владних управлінських функцій.

При цьому рішення, що приймаються на з`їздах партії віднесені до її внутрішньої діяльності.

Так згідно частини 8 статті 41 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», рішення вищого керівного органу партії, прийняте відповідно до її статуту, передається до відповідної територіальної виборчої комісії, яка інформує про зміст рішення ініціативну групу.

Частиною 9 цієї статті встановлено, що на підставі рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, за народною ініціативою, а у разі якщо депутат був обраний шляхом самовисування, - на підставі свого рішення, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, відповідна територіальна виборча комісія зобов`язана у порядку, передбаченому Виборчим кодексом України, визнати обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації політичної партії або призначити проміжні вибори депутата у відповідному багатомандатному виборчому окрузі.

Отже, з урахуванням статті 41 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», Львівська ТВК, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, отримавши рішення партії про дострокове припинення повноважень депутата, вчиняє дії щодо фіксації припинення повноважень і зобов`язана протягом 30 днів прийняти рішення про визнання обраним наступного за черговістю кандидата в депутати.

Із урахуванням приписів ст.ст. 283, 284 Виборчого кодексу України, з моменту прийняття такого рішення відбувається зміна складу органу місцевого самоврядування.

Отже, керівний орган політичної партії самостійно своїм рішенням не змінює склад органу місцевого самоврядування, оскільки без відповідних дій виборчої комісії зміна складу ради не відбувається.

Порядок державного контролю за діяльністю політичних партій визначений розділом V Закону України «Про політичні партії в Україні» (ст.ст. 18.24).

До переліку випадків можливості втручання суду у діяльність політичної партії, передбачених Законом України «Про політичні партії в Україні», заявлені позовні вимоги не відносяться.

Колегія суддів, зважаючи на предмет спору, яким є оскарження рішення політичної партії з посиланням на недотримання відповідачем процедури, що фактично свідчить про незгоду позивача із внутрішньо організаційною діяльністю політичної партії, погоджується з висновками суду першої інстанції, що цей спір пов`язаний із відносинами, які відповідно до Закону №2365-ІІІ, віднесені до її внутрішньої діяльності та виключної компетенції партії.

У мотивувальній частині Рішення КонституційногоСуду Українивід 23.05.2001№6-рп/2001 по справі №1-17/2001 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п`ятого статті 248-3 ЦПК України та за конституційними зверненнями громадян щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 ЦПК України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) вказано, що частиною другою статті 8Закону №4572-VI визначено, що втручання державних органів та службових осіб у діяльність об`єднань громадян не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом. Заборона втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків, крім випадків, передбачених зазначеним Законом, міститься також в нормативних приписах частини третьої статті 4 Закону № 2365-III. Об`єднання громадян діє на основі закону, статуту, положення (стаття 13 Закону № 4572-VI).

Конституційний Суд України роз`яснив, що внутрішня організація, взаємовідносини членів об`єднань громадян, їх підрозділів, статутна відповідальність членів цих об`єднань регулюються корпоративними нормами, встановленими самими об`єднаннями громадян, які базуються на законі; визначаються питання, які належать до їх внутрішньої діяльності або виключної компетенції і підлягають самостійному вирішенню. Отже, втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у здійснювану в рамках закону діяльність об`єднань громадян не допускається.

Обгрунтовуючи підставність звернення до суду в порядку цивільного судочинства, позивач посилався на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року, якою було залишено без змін ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 року про відмову у відкритті провадження у справі з огляду на те, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що відмова Львівського окружного адміністративного суду у відкритті провадження у справі з огляду на те, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, не є достатньою підставою вважати, що даний спір підлягає розглядові в порядку цивільного судочинства.

Окрім цього, відмовляючи у відкритті провадження, Львівський окружний адміністративний суд не вказав, що даний спір безспірно підлягає розглядові в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернення до суду із даним позовом в порядку цивільного судочинства також є помилковим.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23.03.2021 року у справі № 761/3540/20 зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду як в порядку цивільного судочинства, так і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Вказаний висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 9901/787/18, від 13 березня 2019 року у справі № 9901/947/18, від 12 червня 2019 року у справі № 9901/70/19, від 13 травня 2020 року у справі № 9901/527/19, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/485/19 та інших.

Вірними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що оскільки оскаржувані дії та рішення належать до внутрішньо організаційної діяльності політичної партії і є її виключною компетенцією, а втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється законом, за винятком передбачених Законом №2365-III випадків, і суди не належать до органів, які відповідно до цього Закону можуть здійснювати контроль за діяльністю політичних партій, у тому числі й стосовно дотримання ними вимог їх статуту, то заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду, а отже, вирішення питань, які є предметом цього спору, належить до внутрішньо організаційної діяльності партії та є виключною компетенцією відповідного статутного органу, законність рішень якого не може бути перевірена в судовому порядку взагалі, тому у відкритті провадження у справі слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Галицькогорайонного судум.Львова від05грудня 2023року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Постанова складена 24.07.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк