Рішення

від 17.07.2024 по справі 903/349/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 липня 2024 року Справа № 903/349/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.,

за участю представників:

від позивача: Хомич О.В. адвокат (ордер серії АС №1090044 від 20.05.2024),

від відповідача: Овчарук А.О. адвокат (ордер серії АС №1090082 від 16.04.2024),

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ренопласт, м. Луцьк

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка, с. Губин Перший, Горохівського району, Волинської області

про стягнення 469000 грн.,

в с т а н о в и в:

11.04.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Ренопласт до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення 469000,00 грн. заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору, укладеного у спрощений спосіб, неоплату за переданий товар та надані послуги (монтажні роботи) із встановлення товару.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2024 справу № 903/349/24 було розподілено судді Вороняку А. С.

Ухвалою суду від 15.04.2024 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме: подати суду докази надіслання на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.

23.04.2024 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви. Ця заява з додатком приєднана до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 29.04.2024 (суддя Вороняк А.С.) відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.05.2024, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив, позивачу відповідь на відзив.

15.05.2024 через систему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить:

- зобов`язати позивача надати господарському суду нотаріально засвідчений переклад з російської на українську мову копії видаткової накладної №171 від 14.02.2023 року, що долучена до позову ТОВ Ренопласт, оскільки вказаний документ частково викладений російською мовою (при цьому, ні керівник, як самопредставник ПОСП ім. І. Франка, ні залучений представник, у необхідній мірі не володіють російською мовою, щоб самостійно та досконало здійснити переклад слів Основной договор). Відповідно до ч. 1 ст. 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою - українською;

- у задоволенні позовної заяви позивача відмовити повністю;

- зменшити розмір витрат на правничу допомогу (у випадку покладення на відповідача) до 5 000,00 грн.

Також відповідач у відзиві на підставі абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України заявляє, що докази на підтвердження судових витрат (зокрема витрат на правничу допомогу) будуть надані Господарському суду Волинської області протягом п`яти днів після ухвалення рішення (ухвали).

21.05.2024 через систему Електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 29.05.2024 (суддя Вороняк А.С.) постановлено відвести суддю Господарського суду Волинської області Вороняка А.С. від розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Ренопласт до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення 469000,00 грн.; позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ренопласт до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення 469000,00 грн. передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.05.2024 справу №903/349/24 розподілено судді Якушевій І.О.

Ухвалою від 03.06.2024 справу №903/349/24 було прийнято до провадження зі стадії підготовчого провадження; постановлено повідомити учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 03.07.2024.

03.07.2024 в судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання, що міститься у відзиві на позовну заяву, про зобов`язання позивача надати господарському суду нотаріально засвідчений переклад з російської на українську мову копію видаткової накладної №171 від 14.02.2023 року, що приєднана ТОВ Ренопласт до позовної заяви і містить напис Основной договор.

03.07.2024 в судовому засіданні представник позивача заперечила проти задоволення клопотання відповідача.

Клопотання представника відповідача, що міститься у відзиві на позовну заяву, про зобов`язання позивача надати господарському суду нотаріально засвідчений переклад з російської на українську мову копію видаткової накладної №171 від 14.02.2023 року, що приєднана ТОВ Ренопласт до позовної заяви і містить напис Основной договор, не підлягає до задоволення, оскільки рівень знання мов, якими володіє суд, дозволяє оцінити доказ, приєднаний позивачем до позовної заяви. Також представник відповідача, посилаючись на норми законодавства, не обгрунтував необхідності нотаріального засвідчення перекладу.

Також у судовому засіданні 03.07.2024 представник позивача просила поновити строк для подачі позивачем відповіді на відзив, оскільки директор товариства перебував у відрядженні з 15.05.2024 по 20.05.2024, і не було доступу до електронного кабінету

Зважаючи на перебуванні директора Товариства з обмеженою відповідальністю Ренопласт у відрядженні у м.Києві з 15.05.2024 по 20.05.2024 і відсутністю доступу до електронного кабінету, на підставі ч.1 ст.119 ГПК України позивачу було поновлено пропущений процесуальний строк на подачу відповіді на відзив.

03.07.2024 в судовому засіданні представники позивача та відповідача висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 03.07.2024 було закрито підготовче провадження; постановлено призначити справу до судового розгляду по суті на 17.07.2024.

17.07.2024 представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі.

17.07.2024 представник відповідача позовних вимог не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступні обставини.

У період з 31.08.2021 по 14.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Ренопласт передало Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству ім. Івана Франка товар та здійснило монтажні роботи зі встановлення товару на загальну суму 3814575,49 грн., що підтверджується копіями документів:

- рахунком на оплату № 1160 від 14 грудня 2021 року, видатковою накладною № 1348 від 23 грудня 2021 року, ТТН № Р1348 від 23 грудня 2021 року на суму 53 699,55 грн; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1349 від 23 грудня 2021 року на суму 5 649,09 грн;

- рахунком на оплату № 876 від 18 жовтня 2021 року, видатковою накладною № 61 від 19 січня 2022 року, ТТН № Р61 від 19 січня 2022 року на суму 682 515,86 грн; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 63 від 19 січня 2022 року на суму 192 484,71 грн;

- рахунком на оплату № 917 від 18 жовтня 2021 року, видатковою накладною № 64 від 19 січня 2022 року, ТТН № Р64 від 19 січня 2022 року на суму 390 009,28 грн; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 65 від 19 січня 2022 року на суму 109 991,00 грн;

- рахунком № 607 від 09.08.2022, видатковою накладною № 1055 від 21 жовтня 2022 року, ТТН № Р1055 від 21 жовтня 2022 року на суму 96 330,00 грн; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1056 від 21 жовтня 2022 року на суму 13 460 грн;

- рахунком № 731 від 30.08.2021, видатковою накладною № 1057 від 21 жовтня 2022 року, ТТН № Р1057 від 21 жовтня 2022 року на суму 563 513.08 грн; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1058 від 21 жовтня 2022 року на суму 158 923,43 грн;

- рахунком № 794 від 20.09.2022, видатковою накладною № 171 від 14 лютого 2023 року, ТТН № РН000000104 від 14 лютого 2023 року на суму 1 210 204,89 грн; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 172 від 14 лютого 2023 року на суму 337 794.60 грн.

Видаткові накладні, товаро-транспортні накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять підписи представників сторін та скріплені печатками товариств, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку у відповідача оплатити отриманий товар та надані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставляв рахунки на оплату товару, сторони підписували видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідач частково оплатив переданий товар, виконані роботи, тобто, своїми діями сторони засвідчили волю на укладення договору купівлі-продажу, надання послуг у спрощений спосіб.

У зв`язку з цим підставою позовних вимог не є договір №30/08/21 від 30.08.2021, як стверджує відповідач у відзиві на позов.

Жодних претензій щодо переданого товару, виконаних робіт відповідач не заявляв.

Відповідач переданий товар та роботи із встановлення металопластикових вікон оплатив частково - на суму 3345575,49 грн., у зв`язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 469000 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач пред`являв вимогу відповідачу про оплату за переданий товар у розмірі 499000 коп.

Вимога була отримана відповідачем 30.11.2023, що підтверджується роздруківкою із сайту «Укрпошти» (а.с. 24). Однак, вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Остання оплата була здійснена відповідачем 19.12.2023.

На час розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за переданий товар і виконані роботи становить 469000 грн.

Доказів, які б спростовували цю заборгованість, або доказів її оплати відповідач суду не надав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України . ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як передбачено ст. 147 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар передано відповідачу згідно з видатковими накладними та прийнято останнім без зауважень та заперечень, тому обов`язок оплатити його вартість виникає у відповідача в силу припису ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України після прийняття товару від позивача, тобто з дати підписання видаткових накладних.

Відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Надіслана відповідачу вимога залишена без відповіді та задоволення.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки видаткові накладні, товаро-транспортні накладні та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані представниками сторін, скріплені їх печатками без будь-яких зауважень та претензій, то у відповідача виник обов?язок оплатити переданий товар та виконані позивачем роботи.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 469000 грн. заборгованості за товар, переданий на підставі видаткових накладних, заборгованості за виконані роботи із встановлення металопластикових вікон обгрунтована і підлягає до задоволення.

Позивач просить також стягнути з відповідача на його користь 25000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність).

Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими представником позивача доказами:

- копією договору про надання правової допомоги №02/08-01 від 08.01.2024;

- копією додаткової угоди №1 від 04.04.2024 до договору про надання правової допомоги №02/08-01 від 08.01.2024;

- копією акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 21.05.2024.

- копією квитанції №1 від 21.05.2024 на суму 25000 грн.

Надання правової допомоги за договором №02/08-01 від 08.01.2024 саме адвокатом підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АС №1090044 від 20.05.2024.

Договір про надання правової допомоги №02/08-01 від 08.01.2024 укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренопласт» (надалі-клієнт) та адвокатом Хомич Оленою Володимирівною (надалі адвокат) (а.с.102).

Відповідно до п.п. 2.1.-2.2. цього договору предметом цієї угоди є домовленість сторін про захист прав та представництво інтересів клієнта адвокатом (за умови належного забезпеченн, з відшкодуванням фактичних витрат, які були необхідні для виконання доручення) за винагороду (гонорар). Фактичний розмір винагороди (гонорар) та обсяг послуг встановлюється додатковою угодою до даного договору.

Відповідно до п.п. 1-3 додаткової угоди №1 від 04.04.2024 до договору про надання правової допомоги №02/08-01 від 08.01.2024 дана додаткова угода визначає фіксований розмір винагороди (гонорару) адвокату та порядок оплати за надання правової допомоги у спорі про стягнення заборгованості з ПОСТІ їм. Івана Франка:

Правова допомога згідно з договором № 02/08-01 від 08.01.2024:

- консультування клієнта з приводу спору, вивчення наявних документів, надання правового аналізу, узгодження правової позиції, підготовка та подання позовної заяви від ТОВ «Ренопласт» до ПОСП ім. Івана Франка про стягнення заборгованості - 10 000 (десять тисяч) грн.;

- підготовка та подання відповіді на відзив - 5000 грн.;

- підготовка та подання до суду додаткових заяв, клопотань - 5 000 грн;

- участь у судових засіданнях (одне підготовче засідання та одне судове засідання при розгляді справи) -- 10000 грн.

Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить 30000 грн.

Сторони погодили, що вартість одного засідання, у якому адвокат буде приймати участь у суді від імені клієнта, вартує 5000 грн.

Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання- передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами.

Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом в готівковому або безготівковому порядку після підписання сторонами акту прийняття- передачі робіт.

Сторони претензій одна до одної не мають.

Згідно з актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 21.05.2024 адвокатом були надані послуги на загальну суму 25000 грн., що включали:

- консультування клієнта з приводу спору, вивчення наявних документів, надання правового аналізу, узгодження правової позиції, підготовка та подання позовної заяви від ТОВ «Ренопласт» до ПОСП ім. Івана Франка про стягнення заборгованості 10 000 грн.;

- підготовка та подання відповіді на відзив 5000 грн.;

- участь в судових засіданнях (одне підготовче засідання та одне судове засідання при розгляді справи) -- 10000 грн.

Як вбачається з копії квитанції №1 від 21.05.2024 позивач перерахував адвокату Хомич О.В. 25000 грн. за надання правової (правничої) допомоги на підставі договору про надання правової допомоги №02/08-01 від 08.01.2024, додаткової угоди №1 від 04.04.2024, акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 21.05.2024.

Відповідач у відзиві на позов просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу (у випадку покладення на відповідача) до 5000 грн.

Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст. 126 ГПК України та ст. 30 Закону. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Надані докази в їх сукупності підтверджують реальне надання позивачу послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №903/349/24.

Разом з цим для включення всієї суми витрат на професійну правничу допомогу, яка узгоджена адвокатом та клієнтом у договорі, та сплачених позивачем адвокату для відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).

Оцінка тих чи інших витрат сторін, як судових, здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Проаналізувавши пояснення, надані представником позивача щодо відшкодування судових витрат, подані докази, врахувавши, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а й документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, суд вважає за можливе не присуджувати на користь позивача заявлену ним суму у повному обсязі.

З урахуванням позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2022 у справі 910/7765/20, заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим в частині витрат на консультування клієнта з приводу спору, вивчення наявних документів, надання правового аналізу, узгодження правової позиції, підготовки та подання позовної заяви від ТОВ «Ренопласт» до ПОСП ім. Івана Франка про стягнення заборгованості в розмірі 10 000 грн.; підготовку та подання відповіді на відзив в розмірі 5000 грн., участь в судових засіданнях (одне підготовче засідання та одне судове засідання з розгляду справи по суті) в розмірі 10000 грн.

З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини цієї справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, витрачений адвокатом час, визначений представником позивача розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, наданої у справі №903/349/24, на переконання суду є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Крім цього, жодною ухвалою явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою.

Виходячи із засад розумності і справедливості, враховуючи обсяг наданої представником позивача правової допомоги в цілому, на думку суду до стягнення з відповідача на користь позивача у зв`язку із задоволенням позову у цій справі підлягає 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. є документально підтверджені, обґрунтовані, у зв`язку із задоволенням позову їх слід покласти на відповідача, а тому в частині стягнення з відповідача 20000 грн. (25000 грн. 5000 грн.) витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати позивача, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 7035 грн., у зв`язку із задоволенням позову слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, с. Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ренопласт (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького , буд. 42, код ЄДРПОУ 35353678)

- 469000 грн. заборгованості,

- 7035 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору,

- 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У стягненні 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 26.07.2023.

Суддя І. О. Якушева