Ухвала

від 26.07.2024 по справі 909/639/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/639/24

УХВАЛА

26.07.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянувши матеріали позовної заяви від 01.07.2024 № 698/05-28/14в (вх. № 6119/24 від 04.07.2024) Долинської міської ради до Калуської районної ради про зобов`язання передати майно,

ВСТАНОВИВ:

Долинська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Калуської районної ради, в якому просить суд зобов`язати Калуську районну раду передати у комунальну власність територіальної громади Долинської міської ради об`єкт спільної власності територіальної громади, а саме:

- двоповерхову нежитлову будівлю загальною площею 1470,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- вечірню школу загальною площею 534,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Долина, вул. Медична, буд. 3.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2024 зазначену вище позовну заяву залишено без руху; зобов`язано позивача у десятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати Господарському суду Івано-Франківської області:

- письмову заяву в якій вказати: а) ціну позову (вартість спірного майна), підтверджену належними та допустимими доказами; б) правильну повну назву позивача;

- на вибір позивача: докази, які підтверджують доплату судового збору в розмірі 982 271,98 грн (сума встановлена судом) або докази, які підтверджують доплату судового збору, виходячи з визначеної позивачем ціни позову (вартості спірного майна), підтвердженої належними та допустимими доказами.

Згідно з даними довідки про доставку електронного листа, копія ухвали суду від 09.07.2024 була доставлена в електронній формі в електронний кабінет Долинської міської ради 09.07.2024 19:10 в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", отже, десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви розпочався 10.07.2024 та закінчився 19.07.2024.

Відповідно до ч. 9 статті 42 ГПК України, якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.

Позовна заява від 01.07.2024 № 698/05-28/14в (вх. № 6119/24 від 04.07.2024) подана до Господарського суду Івано-Франківської області засобами поштового зв`язку, отже, заяву та докази про усунення недоліків останньої, позивач мав право подати засобами поштового зв`язку.

22.07.2024 засобами поштового зв`язку до Господарського суду Івано-Франківської області від Долинської міської ради надійшла заява (вих. № 774/05-28/14в від 19.07.2024; вх. № 11896/24 від 22.07.2024).

Згідно з відтиском штампу Укрпошти на поштовому конверті, зазначена вище заява направлена до Господарського суду Івано-Франківської області 19.07.2024, тобто у строк, встановлений судом.

У заяві (вих. № 774/05-28/14в від 19.07.2024; вх. № 11896/24 від 22.07.2024), на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 09.07.2024, вказано правильну повну назву позивача; решта вимог ухвали позивач не виконав.

Відтак, у заяві (вих. № 774/05-28/14в від 19.07.2024; вх. № 11896/24 від 22.07.2024) Долинська міська рада просить суд прийняти подану заяву та відкрити провадження у справі за позовом Долинської міської ради до Калуської районної ради про зобов`язання вчинити дії з передачі майна спільної власності територіальних громад.

Позивач у зазначеній вище заяві, як і в позовній заяві, стверджує, що зобов`язання відповідача вчинити дії щодо передачі нерухомого майна, яке є об`єктом спільної власності територіальних громад, у комунальну власність територіальної громади, в даному випадку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (виконання вимоги спеціальної норми Закону), а об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці.

Обґрунтовуючи свої заперечення позивач зазначає, що правовий режим майна спільної власності територіальних громад визначається не учасниками, а законом. Тобто для випадків, коли зміна правового режиму - обов`язок передати майно спільної власності територіальних громад району у комунальну власність конкретної територіальної громади, згода інших територіальних громад для такої передачі не потрібна. При цьому не має значення вартість майна, щодо якого районна рада повинна вчинити дії, що є предметом даного позову.

На думку позивача, цей спір не пов`язаний з визнанням права власності на майно, як і не пов`язаний з питаннями витребування чи повернення нерухомого майна, про що зазначено в ухвалі суду про залишення позову без руху. Позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити дії з передачі нерухомого майна, у даному випадку носять немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання закріпленого Законом обов`язку в натурі (передання двоповерхової нежитлової будівлі та вечірньої школи), об`єктом вимоги - є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій оцінці. Вимога зобов`язати вчинити дію щодо майна у правовідносинах які врегульовані договором, або законом, як в даному випадку, свідчить про немайновий характер спору між сторонами.

Розглянувши матеріали позовної заяви від 01.07.2024 № 698/05-28/14в (вх. № 6119/24 від 04.07.2024) та заяву (вих. № 774/05-28/14в від 19.07.2024; вх. № 11896/24 від 22.07.2024), суд дійшов висновку, що недоліки позовної заяви позивачем усунуті не в повному обсязі, а отже наявні передбачені законом підстави для повернення без розгляду позовної заяви Долинської міської ради від 01.07.2024 № 698/05-28/14в (вх. № 6119/24 від 04.07.2024) та доданих до неї документів.

При цьому суд врахував таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Отже, процесуальний закон гарантує кожному право на звернення до суду, проте таке право може бути реалізовано лише в порядку, визначеному цим кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162, п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 923/441/18.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Позовні вимоги Долинської міської ради про зобов`язання Калуської районної ради передати у комунальну власність територіальної громади Долинської міської ради об`єкти спільної власності територіальної громади є вимогами майнового характеру, оскільки вирішення даного спору впливає на склад майна сторін спору та змінює власника.

Отже, розмір ставок судового збору за її подання визначається на підставі статті 4 Закону України "Про судовий збір" виходячи з розміру вартості спірного майна.

Проте, позивачем в позовній заяві не визначено ціну позову та не вказано вартість майна, що витребовується.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 164 ГПК України, до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розміри ставок судового збору визначені у статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з підп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше 3028,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не більше 1059800,00 грн).

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов`язаннях - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Як зазначалася вище, позивачем в позовній заяві не визначено ціну позову та не вказано вартість майна, щодо якого він заявив вимогу про передачу та кого в комунальну власність територіальної громади.

При цьому у позовній заяві позивач зазначив, що ним заявлено дві вимоги немайнового характеру, та сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру. Однак, як вище зазначив суд даний позов є майновим, а відтак судовий збір має бути сплачений виходячи з вартості майна, щодо заявлено позовну вимогу про передачу такого у комунальну власність.

У відповідності до абзацу першого частини другої статті 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Також частиною 2 статті 163 ГПК України передбачено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Здійснивши системний аналіз зазначених норм, суд дійшов висновку про необхідність у даному випадку, при залишенні позовної заяви без руху, попереднього визначення суми судового збору, яку позивач повинен доплатити.

Оскільки в позовній заяві та додатках до неї відсутні будь-які відомості щодо вартості спірного нерухомого майна, відсутні інші можливості попереднього визначення судом ціни позову у даній справі, суд визнав за необхідне отримати довідку про оціночну вартість спірних об`єктів нерухомості, з допомогою сервісу автоматичної оцінки нерухомості, розміщеного на вебсайті Фонду державного майна України https://evaluation.spfu.gov.ua/,

Така довідка формується для цілей оподаткування операцій з продажу нерухомого майна у відповідності до вимог статті 172 Податкового кодексу України, Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 17.05.2018 № 658, тобто має офіційний характер і містить дані про вартість нерухомого майна.

З метою отримання відомостей про нерухоме майно, необхідних для отримання довідки, судом, шляхом безпосереднього доступу до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримано копії технічних паспортів спірних об`єктів нерухомості.

Відповідно до отриманих судом довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 08 липня 2024 року: оціночна вартість об`єкта оцінки - двоповерхової нежитлової будівлі загальною площею 1470,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 47 487 311,63 грн; оціночна вартість об`єкта оцінки - вечірня школа, загальною площею 534,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 становить 18 355 353,54 грн.

В контексті викладеного, загальна вартість спірного майна - 65 842 665,17 грн.

За наведеного, за подання позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 987 639,98 грн (1,5 відсотка загальної вартості спірного майна).

Натомість, при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 5368,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2 від 07 березня 2023 року.

Отже, судовий збір сплачено позивачем у неналежному розмірі. У зв`язку з чим, за подання позовної заяви необхідно доплатити судовий збір в розмірі 982 271,98 грн.

При цьому позивач не позбавлений можливості подати суду належні та допустимі доказами (наприклад звіт (висновок) про оцінку нерухомого майна), яким підтвердити іншу ціну позову у даній справі виходячи з вартості спірного нерухомого майна та сплатити судовий збір виходячи з підтвердженої документально ціни позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

З огляду на наведене, та враховуючи те, що позивач не усунув недоліків поданої ним позовної заяви, про які зазначено в ухвалі про залишення заяви без руху, суд дійшов висновку, що в строк, встановлений судом, заявник не усунув недоліки позовної заяви, а відтак, позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

За правилами частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд вважає нерелевантними покликання позивача на правову позицією Верховного суду України у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладену у постанові від 02.12.2020 по справі № 905/105/20, оскільки між сторонами спору у цій справі існували договірні правовідносини щодо оренди, майно (земельна ділянка), щодо повернення якої заявлено вимогу, із власності (орендодавця) не вибувало, а передавалося лише у користування, тому вимоги мають зобов`язальний характер; безпосереднім наслідком задоволення позовних вимог не є зміна складу майна сторін спору та не змінює власника майна, а тому вони не є майновими.

На відміну від обставин справи № 909/105/20, у даній справі, що надійшла до суду, задоволення позовних вимог вплине на склад майна сторін, змінить його власника, оскільки предмет спору перейде із спільної власності територіальних громад району у комунальну власність Долинської міської територіальної громади.

Відповідно до частини першої статті 142 Конституції України, яка також відтворена і в частині 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

В розвиток цих положень, частиною 4 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

За змістом абзацу другого п. 10 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування", майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Відтак, задоволення позову у справі № 909/639/24 змінить власника і вплине на склад майна сторін, так як спірне майно перейде у комунальну власність Долинської міської територіальної громади, інтереси якої представляє позивач, та перестане бути об`єктом спільної власності територіальних громад Калуського району Івано-Франківської області.

Слід також зазначити, що у справі № 925/1846/21, по якій Верховним Судом ухвалено постанову від 05.09.2023, на правові висновки у якій позивач покликається як такі, що висловлені у спорі з подібними обставинами, суди теж виходили з того, що вимога про зобов`язання Черкаської районної ради передати у комунальну власність територіальної громади - Канівської міської ради Черкаської області об`єктів спільної власності територіальної громади має майновий характер, і позивач сплачував судовий збір виходячи з вартості спірного майна. Зазначене слідує з ухвал Господарського суду Черкаської області від 03.02.2022 та від 11.02.2022 у справі № 925/1846/21, копії яких є загальнодоступними в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, зокрема, рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти України").

В контексті викладеного, та враховуючи те, що позивач не усунув недоліків поданої ним позовної заяви, про які зазначено в ухвалі суду про залишення заяви без руху, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що за приписами частини 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву Долинської міської ради від 01.07.2024 № 698/05-28/14в (вх. № 6119/24 від 04.07.2024) та додані до неї документи повернути заявнику.

Повідомити позивача, що згідно з частиною 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.07.2024.

Суддя І.Є. Горпинюк