Рішення

від 22.07.2024 по справі 910/4019/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2024Справа № 910/4019/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Данилюк М.Д., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 00032112)

до Первинної організації профспілки працівників Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 44756998)

про визнання незаконним та скасування рішення,

Представники сторін:

від позивача: Фурсов Вадим

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі за текстом - АТ «Укрексімбанк», Позивач) з позовом до Первинної організації профспілки працівників Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі за текстом - ПОПП АТ «Укрексімбанк», Відповідач), в якому Позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення засідання профспілкового комітету первинної організації профспілки працівників АТ «Укрексімбанк», оформлене протоколом від 12.03.2024 № 3 щодо затвердження та направлення Наглядовій раді АТ «Укрексімбанк» письмової вимоги про розірвання трудового договору з Головою Правління АТ «Укрексімбанк».

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що оскаржуване рішення Відповідача є незаконним оскільки в діях Голови Правління АТ «Укрексімбанк» ОСОБА_3 не вбачається порушень законодавства України про працю, оскільки при підписанні наказу про звільнення ОСОБА_1 він діяв та керувався висновками, викладеними у рішенні Наглядової ради та Правління банку.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із наданих заперечень вбачається, що Відповідач заперечує щодо задоволення позову та зазначає, що його рішення оформлене протоколом від 12.03.2024 № 3 є законним та обґрунтованим, а незаконність дій Голови Правління АТ «Укрексімбанк» ОСОБА_3 підтверджується висновками судів у справі № 357/15166/21 при вирішення спору про поновлення на роботі ОСОБА_1 .

Крім того Відповідач зазначає, що Голова Правління АТ «Укрексімбанк» ОСОБА_3 всіляко перешкоджав діяльності Відповідача, а даний позов підписано не належним позивачем.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 06.05.2024.

Підготовче засідання 06.05.2024 відкладено на 13.05.2024.

Підготовче засідання 13.05.2024 не відбулося у зв`язку із триваючою повітряною тривогою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 підготовче засідання призначено на 27.05.2024.

У підготовчому засіданні 27.05.2024 судом оголошено перерву до 03.06.2024.

У підготовчому засіданні 03.06.2024 оголошено перерву до 10.06.2024.

03.06.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

04.06.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.

10.06.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача із запереченнями на клопотання Відповідача про поновлення процесуального строку.

У підготовчому засіданні 10.06.2024, заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши клопотання Відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості.

Проте, з метою повного та всебічного розгляду даної справи суд дійшов висновку поновити такий строк за власною ініціативою та відповідно долучити відзив на позовну заяву до матеріалів справи. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 10.06.2024.

Крім того у даному засіданні судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 08.07.2024.

17.06.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 08.07.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.07.2024.

05.07.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові докази Позивача.

15.07.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Позивача.

Судове засідання 15.07.2024 відкладено на 22.07.2024.

У судовому засіданні 12.07.2024 представник Позивача просив суд задовольнити позов.

Представник Відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про місце, дату та час розгляду справи.

Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 22.07.2024 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

13.09.2022 відповідно до статті 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та протоколу установчих зборів від 13.09.2022 № 1 створено Первинну організацію профспілки працівників Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (Відповідача).

30.09.2022 Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) Первинна організація профспілки працівників акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридична особа, номер запису 1009511020000002655, код ЄДРПОУ 44756998.

15.03.2024 до Наглядової ради АТ «Укрексімбанк» надійшла вимога (вхідний № 4722-24 від 15.03.2024) за підписом ОСОБА_2 , члена профспілкового комітету Первинної організації профспілки працівників акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» щодо розірвання трудового договору (контракту) з Головою Правління Банку ОСОБА_3 за систематичне, грубе порушення трудового законодавства та законодавства про профспілки (далі за текстом - Вимога).

З документів, які отримані Позивачем вбачається, що підставою направлення Вимоги стало рішення профспілкового комітету Профспілки від 12.03.2024, прийняте за результатами засідання цього комітету, оформлене протоколом № 3 під головуванням ОСОБА_1 (далі за текстом - Рішення Профспілки).

На зазначеному засіданні Профспілкового комітету Профспілки його членами, серед іншого, прийняті наступні рішення:

1) затверджено Вимогу до Наглядової Ради АТ «Укрексімбанк» про звільнення Голови Правління Банку ОСОБА_3 ;

2) уповноважено ОСОБА_4 на підписання та направлення Вимоги до Наглядової Ради АТ «Укрексімбанк» про звільнення Голови Правління Банку ОСОБА_3 .

У Вимозі Профспілка зазначає про:

- наявність факту незаконного ухвалення ОСОБА_3 рішення про звільнення ОСОБА_1 ;

- перешкоджання діяльності Профспілки 1 з мотивів неповаги до її членів та через побоювання, що організація викриє численні порушення трудових прав працівників з боку ОСОБА_3 Перешкоджання діяльності Профспілки полягає в незабезпеченні приміщенням, необхідним для роботи та проведення зборів працівників, з усім необхідним обладнанням; не наданні відповіді на запит щодо організації діяльності Профспілки від 15.01.2024; в ухиленні від будь яких комунікацій; у вимаганні документів, що стосуються внутрішньої діяльності Профспілки; в створенні перешкод працівникам, які виявили бажання бути членами Профспілки; в мобінгу щодо діючих членів Профспілки; в забороні членам Профспілкового комітету відвідувати, з метою перевірки умов праці, робочі місця членів Профспілки, інше;

- те, що дії ОСОБА_3 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 172 Кримінального кодексу України «Грубе порушення законодавства про працю».

Позивач зазначає, що ОСОБА_3 призначено на посаду Голови Правління банку Наглядовою радою АТ «Укрексімбанк».

Крім того, Позивач звертає увагу суду на те, що станом на 12.03.2024 в АТ «Укрексімбанк» створено та діяло кілька первинних профспілкових організацій, зокрема і Відповідач.

Так, Позивач наголошує на тому, що Рішення Профспілки (Відповідача) № 3 від 12.03.2023 є незаконним з огляду на наступне:

- ухвалення Головою Правління Банку ОСОБА_3 рішення про звільнення ОСОБА_1 приймалося на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, а саме на підставі виявленої Наглядовою радою банку невідповідності цього працівника займаній посаді і виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, які перешкоджають продовженню даної роботи;

- рішення не містить обґрунтувань щодо наявності у діях Голови Правління Банку ОСОБА_3 ознак складу злочину, передбаченого фабулою статті 172 Кримінального кодексу України;

- у Наглядової ради банку відсутні докази того, що звільнення ОСОБА_1 з роботи відбулося з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення;

- Верховний суд, переглядаючи у касаційному порядку справу № 357/15166/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрексімбанк» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, у постанові від 28.02.2024 погодився з тим, що характер допущених ОСОБА_1 порушень трудової дисципліни є суттєвим;

- інформація про те, що Голова Правління банку ОСОБА_3 здійснює перешкоджання у діяльності Профспілки (Відповідача) не підтверджена жодними доказами та не відповідає дійсності, оскільки між сторонами відсутній колективний договір, а питання матеріального забезпечення сторонами не піднімалося;

- оспорюване рішення приймалося без повідомлення та без участі Голови Правління банку ОСОБА_3.

Окрім викладеного у позові Позивач звертає увагу суду на те, що Відповідач зареєстрований 30.09.2022, тобто вже після подій, які стали підставою для звільнення ОСОБА_1 з роботи в АТ «Укрексімбанк» на підставі наказу Голови Правління останнього.

Так, на момент створення і прийняття рішення щодо затвердження Вимоги від 12.03.2024 Профспілка налічувала лише п`ять членів, а жодних вимог про розірвання трудового договору з ОСОБА_3 чи то порушення вказаною особою законодавства України про працю, ухилення від участі в переговорах щодо укладення або зміні колективного договору, невиконання зобов`язань за колективним договором, допущення інших порушень законодавства України про колективний договір від інших створених профспілок Позивача до Наглядової ради банку не находило.

Позивач вважає, що в діях Голови Правління банку ОСОБА_3 не вбачається порушень законодавства України про працю, адже, при підписання наказу про звільнення ОСОБА_1 він керувався висновками, викладеними у рішенні Наглядової ради та Правління АТ «Укрексімбанк»

Відтак, зазначене вище є підставами для визнання незаконним та скасування Рішення Профспілки, оформлене протоколом від 12.03.2024 № 3.

Заперечуючи щодо задоволення позову та не погоджуючись з доводами Позивача про відсутність порушень законодавства України про працю у діях Голови Правління банку ОСОБА_3 , Відповідач посилається на судові рішення у справі № 357/15166/21, в яких встановлені порушення вимог трудового законодавства зазначеною особою, а відтак підтверджують законність Вимоги Відповідача від 12.03.2024.

Аргументуючи відсутність підстав для задоволення позову Відповідач звертає увагу суду на не забезпечення Профспілки приміщенням, необхідним для роботи профспілки, що унеможливлює її належне функціонування і виконання покладених на неї функцій.

При цьому, Відповідач зазначає, що чинне законодавство України не містить заборони дії на підприємстві декількох профспілок, а вимога про звільнення керівника підприємства не обов`язково має бути заявлено тією профспілкою, з якою підписано колективний договір.

Крім того, необхідність узгодження винесення оскаржуваної вимоги з іншими профспілками та безпосередньо з Головою Правління банку не ґрунтується на вимогах закону та є безпідставними, а належним позивачем за даним позовом могла бути або Наглядова рада банку або фізична особа ОСОБА_3 .

У поданій відповіді на відзив Позивач не погоджується з доводами Відповідача та зокрема, зазначає, що останній бездоказово стверджує про вчинення Головою Правління банку ОСОБА_3 перешкод у діяльності профспілки, а позов подано саме від імені юридичної особи оскільки оскаржуване рішення пов`язане з діяльністю банку й управлінням.

В подальшому, в ході розгляду справи, судом встановлено, що рішенням Наглядової ради АТ «Укрексімбанк» від 26.06.2024 припинено повноваження ОСОБА_3 на посаді Голови Правління банку та звільнено його з цієї посади відповідно до пункту 14.1.3 трудового договору від 15.04.2022 укладеного між банком та ОСОБА_3 та на підставі пункту 5 частини 1 статті КЗпП України, а саме у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи 30.06.2024.

Зазначене також вбачається із листа Позивача від 12.07.2024 № 0024701/20304-24, адресованого Відповідачу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі за текстом - Закон 1045-XIV) визначає особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок.

Статтею 1 вказаного закону визначено, що первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному закладі освіти.

Відповідно до статті 6 та 7 Закону 1045-XIV громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.

Членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в закладі освіти.

Згідно з частиною статті 16 Закону 1045-XIV профспілка, об`єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення). Статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі її статуту.

Як встановлено судом вище, Відповідач зареєстрований у відповідності до вимог чинного законодавства та діє на підставі затвердженого установчими зборами членів Первинної організації профспілки працівників Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» протоколом № 1 від 13.09.2022.

Докази, визнання вказаних правових актів недійсними матеріали справи не містять, а відтак діяльність Відповідача презюмується як правомірна з метою досягнення основної мети діяльності: здійснення представництва та захисту соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (згідно статут Профспілки).

Так, статтею 33 Закону 1045-XIV закріплено, що профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди.

Вимога профспілкових органів про розірвання трудового договору (контракту) є обов`язковою для розгляду і виконання. У разі незгоди з нею керівник, стосовно якого прийнято рішення, або орган чи особа, від яких залежить звільнення керівника, можуть у двотижневий строк оскаржити рішення профспілкового органу до місцевого суду. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

Так, із вхідної відмітки на листі Відповідача від 15.03.2024 № 003 вбачається, що вимога від 12.03.2024 та оскаржуване рішення, на підставі якого направлено вказану вимогу отримані Позивачем 15.03.2024, а позов здано до відділення поштового зв`язку 28.03.2024, що відповідно свідчить про дотримання Позивачем вказаних вище строків.

Пунктом 9 частини 1 статті 38 Закону 1045-XIV закріплено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації приймає рішення про вимогу до роботодавця розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, ухиляється від участі у переговорах щодо укладення або зміни колективного договору, не виконує зобов`язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори.

Зазначене кореспондується з положеннями пункту 9 частини 1 статті 247 КЗпП України.

Відповідно до статті 45 КЗпП України «Розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)» на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) роботодавець повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Якщо роботодавець, або керівник, стосовно якого пред`явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

У разі, коли рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) не виконано і не оскаржено у зазначений строк, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) у цей же строк може оскаржити до суду діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації.

З огляду на викладене, враховуючи межі заявлених вимог та їх обґрунтування, суд дійшов висновку, що оскаржуване Позивачем рішення Відповідача ухвалено у відповідності до наданих йому повноважень та у визначеному чинним законодавством порядку.

Натомість, із заявлених позовних вимог та їх обґрунтування судом не вбачається за можливе встановити, яким саме нормам чинного законодавства України не відповідає рішення засідання профспілкового комітету первинної організації профспілки працівників АТ «Укрексімбанк», оформлене протоколом від 12.03.2024 № 3 щодо затвердження та направлення Наглядовій раді АТ «Укрексімбанк» письмової вимоги про розірвання трудового договору з Головою Правління АТ «Укрексімбанк» та відповідно має бути визнане судом недійсним та скасовано.

Суд зазначає, що незгода Позивача із оскаржуваним рішенням не свідчить про його незаконність.

Згідно із частинами 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання правочину недійсним, який згідно частини 1 статті 202 ЦК України є дією особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, статтею 203 ЦК України закріплено загальні вимоги, додержання яких необхідним для чинності правочину, а статтею 215 підстави визнання його недійсності.

Проте, як зазначено судом, Позивачем не наведено конкретну підставу незаконності оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання порушенням.

При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або законних інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, становлять підставу позову, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. При цьому відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, може бути порушене, невизнане або оспорюване право.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. До таких правових висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 28.05.2020 у справі № 917/750/19.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Законний інтерес, який підлягає судовому захисту, має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово "її" (постанова Верховного Суду від 07.12.2021у справі № 810/1110/18).

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспорюванню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити з його ефективності, тобто вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд зазначає, що даний позов, враховуючи фактичне звільнення ОСОБА_3 з посади Голови Правління Позивача, в результаті не відновить порушене право Позивача оскільки таке порушення саме по собі відсутнє, а зазначений позов стосується більше ділової репутації вказаної фізичної особи, що також виключає можливість задоволення такого позову.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище та встановлені судом обставини за сукупністю наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено наявність підстав для визнання незаконним та скасування рішення Відповідача, та яким чином останнє впиває на права юридичної особи, що на переконання суду є підставою для відмови у задоволенні позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Позивача та йому не відшкодовуються.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - відмовити.

2. Судові витрати Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 26.07.2024

Суддя Антон ПУКАС