Рішення

від 26.06.2024 по справі 911/72/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/72/24

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариство з обмеженою

відповідальністю «БІТ-ОІЛ»

до Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО»

про стягнення 4 685 949,04 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: Нагірняк Я.В. (довіреність б/н б/д);

від відповідача: Гаврись Я.Б. (довіреність б/н б/д).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІТ-ОІЛ» (далі позивач, ТОВ «Біт-Оіл») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» (далі відповідач, ПАТ «Центренерго») та просить стягнути з відповідача 4 685 949,04 грн., з яких: 3 873 995,04 грн. інфляційні втрати за період червня 2020 по грудень 2023; 811 954,00 грн. - 3 % річних за період з 13.06.2020 по 03.01.2024.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі наказу Господарського суду Київської області від 26.02.2021 № 910/8658/20 здійснюється примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2021 у справі № 910/8658/20, яким вирішено спір щодо стягнення боргу за договором поставки вугілля №111/61 від 17.10.2019, однак, відповідне зобов`язання щодо оплати товару за договором не виконано.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2024 року по справі № 911/72/24 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 28.02.2024 року.

14.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення вимог заперечує у повному обсязі. Так, відповідач вважає, що: позивачем не надано жодних первинних документів, які б підтвердили наявність заборгованості, підстави її виникнення, терміни настання прострочення зобов`язання; стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних має місце лише після пред`явлення відповідної вимоги, однак позивач на адресу відповідача таку вимогу не надсилав. Окрім того, відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

В підготовчому засіданні 29.05.2024 позивач не з`явився, просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в підготовчому засіданні 29.05.2024 просив у задоволенні заявлених вимог відмовити повністю. Також зазначив і про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.06.2024 року.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 26.06.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з долучених до матеріалів справи судових рішень по справі № 910/8658/20 судами встановлено наступне: 17.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біт-Оіл» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (покупець) укладено договір поставки вугілля № 111/61 (далі - договір поставки).

Відповідно до пункту 1.1 договору поставки постачальник поставить (передасть) у власність покупця, а покупець прийме та оплатить вугільну продукцію (далі - вугілля) на зазначених у договорі умовах.

Згідно з пунктом 1.2 договору поставки необхідні для виконання договору відомості вказуються в специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною договору (далі - специфікації).

Поставка вугілля по договору здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з "Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі", з урахуванням передбачених договором особливостей (пункт 2.1 договору поставки).

Пунктом 3.6 договору поставки передбачено, що результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання умов договору, відображаються в актах звіряння кількості і якості та актах приймання-передачі вугілля.

Акт звіряння кількості та якості отриманого по договору вугілля повинен містити (в тому числі, але не виключно) назви виробника та вантажовідправника, період відвантаження та надходження, марку вугілля, номери посвідчень якості, визначені відповідно до умов договору кількісні і якісні показники, прізвища, ініціали та підписи уповноважених представників постачальника та вантажоотримувача.

Акт приймання-передачі вугілля повинен містити (в тому числі, але не виключно) основні дані, вказані в акті звіряння кількості та якості, розрахунок фактичної ціни та фактичної вартості поставленого вугілля відповідно до умов договору, ПДВ у разі його нарахування, код товару згідно з УКТ ЗЕД (не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду), прізвища, ініціали і підписи уповноважених представників вантажоотримувача, покупця та постачальника, завірені печатками (за умови, що відповідні особи здійснюють діяльність з використанням печатки).

Сторони у пункті 5.3 договору поставки встановили, що для визначення фактичних якісних показників, які застосовуються для виконання умов договору, з отриманого вантажоотримувачем вугілля відбирають проби, готують їх для лабораторних випробувань та здійснюють випробування за відповідними чинними нормативними документами на методи відбору і підготовки проб до лабораторних випробувань та на методи аналізування.

Арбітражні зразки проб зберігаються у вантажоотримувача до моменту підписання актів звіряння кількості та якості партій вугілля, з яких відбирались ці зразки (пункт 5.4 договору поставки).

Відповідно до пункту 5.6 договору поставки для виконання умов договору застосовуються отримані за результатами приймання на території і на обладнанні вантажоотримувача якісні показники вугілля без врахування похибки випробувань у всіх випадках, крім вказаних в пунктах 5.7 та 5.8 договору.

Згідно із пунктом 7.1 договору поставки оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється покупцем на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі вугілля та актів відшкодування вартості доставки в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з моменту підписання відповідних актів.

Покупець зобов`язаний підписати і завірити печаткою отримані від постачальника акти приймання-передачі вугілля у разі відсутності зауважень до їх змісту та повернути постачальнику його примірники (пункт 8.3.4 договору поставки).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 11.1 договору поставки).

Відповідно до специфікації № 1 до договору поставки сторони погодили залізничну станцію призначення - Зміївська ТЕС код 4479, марку вугілля - ДГР (0-200), а також строк (термін) поставки вугілля: з 18.10.2019 до 30.11.2019.

28.11.2019 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки, відповідно до якого змінено пункт 2 специфікації №1 від 17.10.2019 та вказано, що строк (термін) поставки вугілля: з 18.10.2019 до 31.12.2019.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2021, що залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 у справі № 910/8658/20 задоволено позов ТОВ «Біт-Оіл» до ПАТ «Центренерго» в частині стягнення заборгованість за поставлений товар за вказаним договором у розмірі 7 604 902, 21 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи тотожний склад сторін у даній справі та справі № 910/8658/20, обставини, встановлені постановою суду у вказаній справі, є преюдиційними для даної справи.

Предметом спору у даній справі є застосування до ПАТ «Центренерго» відповідальності, встановленої чинним законодавством, за порушення зобов`язання з оплати поставленого товару.

Заявлені позивачем вимоги суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч. 1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець - прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Схоже визначення договору поставки надано і ст. 712 ЦК України, відповідно до якої продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України визначено, що: продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як визначено ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, за загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 692 ЦК України, яким установлена черговість виконання взаємних зобов`язань, виконання зобов`язання з передачі товару передує виконанню зобов`язання з оплати.

Враховуючи, що рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2021, що залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 у справі № 910/8658/20 встановлено факт порушенням зобов`язань з оплати переданого товару, які не потребують доведенню знов у даній справі, а також не подання відповідачем під час розгляду справи доказів сплати коштів за виконані роботи, позивач має право вимагати з відповідача сплати втрат від інфляції та 3% річних, нарахованих на відповідний борг. Так, із прийняття рішення у справі № 910/8658/20 не є підставою для припинення відповідного зобов`язання, що виникло в силу укладеного договору, оплатити такий товар та зазначене зобов`язання продовжує існувати на момент розгляду даної справи.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Однак, як установлено ч.1 ст.625 ЦК України, яка є спеціальною, оскільки порушене відповідачем зобов`язання є грошовим, боржник не звільняється відвідповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.617 ЦК України, ч. 2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язання з оплати поставленого товару, вимоги позивача про сплату втрат від інфляції та процентів є обґрунтованими.

За розрахунком суду, враховуючи період прострочення, який є іншим ніж у справі № 910/8658/20 (з 19.12.2019 по 12.06.2020), розмір боргу, за заявлений у даній справі період з 13.06.2020 по 03.01.2024, розмір втрат від інфляції складає 3 873 995,04 грн. (за період з червня 2020 по грудень 2023), а розмір 3% річних за період з 13.06.2020 по 03.01.2024 811 954 грн.

За таких обставин, вимоги про стягнення 3% річних суд задовольняє у розмірі 811 954 грн., а вимоги в частині стягнення втрат він інфляції у розмірі 3 873 995,04.

Окрім того, заперечення відповідача, що позивачем не долучено первинних документів, яким суд у даній справі повинен надати оцінку відхиляються як безпідставні, оскільки дослідження обставин справи, які встановлені в іншій справі, рішення в якій набрало законної сили, суд позбавлений можливості здійснювати перегляд та надавати повторну оцінку таким обставинам, доказам, оскільки такі дії будуть порушувати принцип остаточності судового рішення. Слід зауважити, що принцип правової визначеності вимагає, крім іншого, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Інакше кажучи, остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження в інших судових справах. Принцип правової визначеності передбачає повагу до вирішеної справи і не припускає повторного її розгляду або екстраординарного перегляду без вагомих на те підстав.

Разом з тим, висновок відповідача про сплив позовної давності за вимогами, з якими звернувся позивач, є невірним з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, як унормовано ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, обчислення позовної давності здійснюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 ЦК України, що передбачено ч. 1 ст. 260 ЦК України.

В силу ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

До спливу трьохрічного строку позовної давності за вимогами щодо повернення надмірно сплачених коштів, початок якого пов`язаний із припиненням дії договору оренди, на території України з 12.03.2020 оголошено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», дія якого неодноразово продовжувалась численними постановами Кабінету Міністрів України. Поряд з цим, до закінчення карантину Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався і триває на момент розгляду справи.

При цьому, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений, зокрема, ст.257 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Окрім того, у відповідності з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що у даній справі позовна давність позивачем пропущена за заявленими вимогами.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 69 092,32 грн. покладається судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Центренерго (вул. Рудиківська, 49, смт Козин, Обухівський район, Київська обл., 08711, ідентифікаційний код 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Біт-Оіл (вул. Бажова, 9, м. Київ, 02100, ідентифікаційний код 41855286) 811 954 (вісімсот одинадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. 3% річних; 3 873 995 (три мільйони вісімсот сімдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 04 коп. інфляційних 69 092 (шістдесят дев`ять тисяч дев`яносто дві) грн. 32 коп. судового збору.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Центренерго (вул. Рудиківська, 49, смт Козин, Обухівський район, Київська обл., 08711, ідентифікаційний код 22927045) в дохід Державного бюджету України 1 196 (одна тисяча сто дев`яносто шість) грн. 92 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.07.2024 р.

Суддя Т.П. Карпечкін