Рішення

від 27.06.2024 по справі 911/950/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2024 р. Справа № 911/950/16 (911/3488/20)

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Дідик Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до 1) Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»

2) Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»

про визнання недійсними правочинів

в межах справи № 911/950/16

за заявою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»

про банкрутство

Представники: згідно протоколу судового засідання

Обставини справи:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/950/16 за заявою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2016 порушено провадження у справі № 911/950/16 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Київської області від 14.12.2016 визнано банкрутом Дочірнє підприємство «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (ідентифікаційний код 19412538) та відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Макового Олександра Віталійовича.

До Господарського суду Київської області від кредитора - Акціонерного товариства «Укртрансгаз» надійшла позовна заява № 1001вих-20-7413 від 30.11.2020 (вх. № 3533/20 від 03.12.2020) про визнання недійсними правочинів в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме договору купівлі-продажу № 23-216 від 26.07.2013 та договору купівлі-продажу № 26-2013-003 від 31.10.2013, що укладені між Дочірнім підприємством «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2020 (суддя Лопатін А.В.) вищезазначену заяву Акціонерного товариства «Укртрансгаз» № 1001вих-20-7413 від 30.11.2020 (вх. № 3533/20 від 03.12.2020) про визнання недійсними правочинів прийнято до розгляду у межах провадження у справі № 911/950/16 про банкрутство Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» та призначено її розгляд на 27.01.2021.

16.01.2021 до Господарського суду Київської області від відповідача 2 - Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Макового Олександра Віталійовича надійшов відзив б/н від 14.01.2021 (вх. № 981/21 від 16.01.2021, вх. № 1120/21 від 18.01.2021) на позову заяву про визнання недійсними правочинів, у якому він даний позов визнає у повному обсязі та просить його задовольнити.

До Господарського суду Київської області від відповідача 1 - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надійшов відзив № 1650 від 15.01.2021 (вх. № 1055/21 від 18.01.2021) на позовну заяву про визнання недійсними правочинів, у якому він заперечує проти задоволення даного позову.

Також, 18.01.2021 до Господарського суду Київської області від відповідача 1 - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надійшла заява № 1649 від 15.01.2021 (вх. № 2347/21 від 18.01.2021) про застосування строку позовної давності.

22.01.2021 та 27.01.2021 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 21.01.2021 (вх. № 1604/21 від 22.01.2021, вх. № 1604/21 від 27.01.2021) про зміну підстав позову, у якій він доповнив даний позов додатковими підставами недійсності оспорюваних правочинів, а саме, п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 13Цивільного кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України.

До Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь б/н від 22.01.2021 (вх. № 1603/21 від 22.01.2021, вх. № 1897/21 від 27.01.2021) на відзив відповідача 1.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2021, за клопотанням відповідача 1, розгляд даної справи відкладено на 24.02.2021.

18.02.2021 до Господарського суду Київської області від відповідача 1 - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надійшли заперечення № 1801 від 17.02.2021 (вх. № 3933/21 від 18.02.2021) на заяву про зміну підстав позову та відповідь на відзив позивача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.02.2021 розгляд даної справи відкладено на 14.04.2021.

Судове засідання, призначене на 14.04.2021, не відбулося, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Київської області від 16.04.2021 розгляд даної справи призначено на 16.06.2021.

До Господарського суду Київської області від відповідача 2 - Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Макового Олександра Віталійовича надійшло клопотання б/н від 15.06.2021 (вх. № 14867/21 від 16.06.2021) про перенесення судового засідання, що призначено на 16.06.2021, на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2021 провадження у справі № 911/950/16 (911/3488/20) за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до 1)Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», 2) Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» про визнання недійсними правочинів зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 904/7905/16.

14.09.2021 до Господарського суду Київської області від відповідача 1 - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надійшло клопотання № 941 від 14.09.2021 (вх. № 21472/21 від 14.09.2021) про зупинення провадження у справі.

До Господарського суду Київської області від відповідача 2 - Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Макового Олександра Віталійовича надійшло клопотання б/н від 14.05.2022 (вх. № 5174 від 16.05.2022) про поновлення розгляду даної справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.05.2022 поновлено провадження у справі № 911/950/16 (911/3488/20) за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» про визнання недійсними правочинів, розгляд справи призначено на 29.06.2022.

24.06.2022 до Господарського суду Київської області від відповідача 1 - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надійшли письмові пояснення № 1600 від 22.06.2022 (вх. № 7384 від 24.06.2022) по справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2022, за клопотанням позивача, розгляд даної справи відкладено на 10.08.2022.

До Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення б/н б/д (вх. № 9769/22 від 04.08.2022) по справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.08.2022 (суддя Лопатін А.В.) у справі № 911/950/16 (911/3488/20) позовну заяву Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» про визнання недійсними правочинів залишено без задоволення.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 ухвалу Господарського суду Київської області від 10.08.2022 у справі № 911/950/16 (911/3488/20) залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.04.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 та ухвалу Господарського суду Київської області від 10.08.2022 у справі № 911/950/16 (911/3488/20) скасовано, справу № 911/950/16 (911/3488/20) направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

04.05.2023 матеріали справи № 911/950/16 (911/3488/20) надійшли до Господарського суду Київської області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд судді Лутак Т.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.05.2023 справу № 911/950/16 (911/3488/20) прийнято до свого провадження суддею Лутак Т.В., розгляд справи призначено на 29.05.2023, зобов`язано учасників провадження у даній справі надати суду нормативно обґрунтовані письмові пояснення по суті спору з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.04.2023 у справі № 911/950/16 (911/3488/20).

До Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення № 1001вих-23-1270 від 23.05.2023 (вх. № 10245/23 від 25.05.2023, вх. № 10245/23 від 01.06.2023) про справі та клопотання б/н б/д (вх. № 10345/23 від 26.05.2023, вх. № 10906/23 від 05.06.2023) про призначення судової автотоварознавчої експертизи у даній справі.

29.05.2023 до Господарського суду Київської області від ліквідатора Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» арбітражного керуючого Макового Олександра Віталійовича надійшли письмові пояснення б/н від 26.05.2023 (вх. № 10349/23 від 29.05.2023) по справі, у яких він, крім іншого, просить розгляд зазначеного позову провести за відсутності ліквідатора Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз».

До Господарського суду Київської області від відповідача 1 - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надійшли письмові пояснення № 1228 від 23.05.2023 (вх. № 10410/23 від 29.05.2023) по справі.

У судовому засіданні 29.05.2023 судом оголошено перерву до 15.06.2023.

14.06.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача 1 - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надійшли письмові пояснення № 1423 від 12.06.2023 (вх. № 11635/23 від 14.06.2023) на клопотання позивача про призначення автотоварознавчої експертизи.

До Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення № 1001вих-23-1389 від 14.06.2023 (вх. № 11690/23 від 14.06.2023) проти пояснень відповідача 1 щодо призначення судової експертизи у даній справі, а також заперечення № 1001вих-23-1388 від 14.06.2023 (вх. № 11693/23 від 14.06.2023) проти пояснень відповідача 1 № 1228 від 23.05.2023 по справі.

15.06.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача 1 - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надійшли заперечення № 1031 від 15.06.2023 (вх. № 11749/23 від 15.06.2023) на письмові пояснення позивача № 1001вих-23-1270 від 23.05.2023 по справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2023 призначено у справі № 911/950/16 (911/3488/20) судову експертизу, проведення якої доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Червоного Хреста, будинок 16, ідентифікаційний код - 26207431); на вирішення експерта винесено такі питання: Яка ринкова вартість товарів, обладнання, що були предметом договору купівлі-продажу № 23-216 від 26.07.2013, укладеного між Дочірнім підприємством «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» ПАТ «Київоблгаз» та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», станом на 26.07.2013?, Яка ринкова вартість товарів, обладнання та сировини, що були предметом договору купівлі-продажу № 26-2013-003 від 31.10.2013, укладеного між Дочірнім підприємством «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» ПАТ «Київоблгаз» та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», станом на 31.10.2013?; попереджено експертів, які безпосередньо проводитимуть судову експертизу, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків; зобов`язано Акціонерне товариство «Укртрансгаз» забезпечити оплату витрат по проведенню судової експертизи, докази про що надати експертній установі та суду; зобов`язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надати в розпорядження експерта (експертів) всі необхідні матеріали для проведення експертизи, які буде вимагати експерт та забезпечити належні умови, в тому числі доступ до товарів, обладнання та сировини, що були предметом договору купівлі-продажу № 23-216 від 26.07.2013 та договору купівлі-продажу № 26-2013-003 від 31.10.2013, для проведення судової експертизи; зобов`язано Волинське відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України після закінчення судової експертизи надати суду експертний висновок, копії якого направити сторонам у справі; матеріали справи № 911/950/16 (911/3488/20) надіслано Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; провадження у справі № 911/950/16 (911/3488/20) на час проведення експертизи зупинено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 ухвалу Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі № 911/950/16 (911/3488/20) залишено без змін.

15.12.2023 до Господарського суду Київської області від Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист № 7814/15/вих.-23/ЛЕП від 27.10.2023 (вх. № 23117/23 від 15.12.2023) про організацію виконання експертизи, до якого додано клопотання б/н від 27.10.2023 експерта про надання додаткових документів та забезпечення огляду об`єктів дослідження, необхідних для проведення товарознавчої експертизи за матеріалами справи № 911/950/16, а також рахунок № 23-4264 від 27.10.2023 на оплату експертизи.

До Господарського суду Київської області від ліквідатора Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» арбітражного керуючого Макового Олександра Віталійовича та позивача надійшли письмові пояснення б/н від 18.12.2023, № 1001вих-23-9941 від 26.12.2023 (вх. № 23537/23 від 26.12.2023, вх. № 23629/23 від 28.12.2023) щодо клопотання експерта у справі № 911/950/16 (911/3488/20).

12.02.2024 до Господарського суду Київської області від Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист № 1138/15/вих.-24/ЛЕП від 07.02.2024 (вх. № 112/24 від 12.02.2024) про направлення повідомлення, до якого додано, крім іншого, повідомлення № 4264-Е від 07.02.2024 про неможливість надання висновку судової товарознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2024 поновлено провадження у справі № 911/950/16 (911/3488/20), розгляд даної справи призначено на 14.03.2024.

До Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 11.03.2024 (вх. № 2577/24 від 11.03.2024), у якій він просить суд визнати встановленою ту обставину, що Дочірнє підприємство «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» здійснило відчуження майна реалізованого за оспорюваними договорами за ціною, нижчою від ринкової ціни аналогічного майна станом на час укладення оспорюваних договорів.

12.03.2024 до Господарського суду Київської області від ліквідатора Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» арбітражного керуючого Макового Олександра Віталійовича надійшли письмові пояснення б/н від 11.03.2024 (вх. № 3377/24 від 12.03.2024) по справі, у яких він просить даний позов задовольнити та провести його розгляд за відсутності ліквідатора Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.03.2024 розгляд даної справи відкладено на 28.03.2024 та зобов`язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» подати до суду докази виконання клопотання судового експерта від 27.10.2023 в частині надання додаткових документів, необхідних для проведення експертного дослідження, призначеного у справі або письмові пояснення із обґрунтуванням та доказами неможливості виконання клопотання судового експерта протягом 14 днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.03.2024, у зв`язку з неявкою у судове засідання відповідача 1 та невиконання ним вимог суду, розгляд даної справи відкладено на 11.04.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2024 розгляд даної справи відкладено на 29.04.2024; застосовано до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» заходи процесуального примусу у вигляді штрафу; стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 9 084, 00 грн; звернуто увагу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», що суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків; втретє зобов`язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 14.03.2024, а саме: надати суду докази виконання клопотання судового експерта від 27.10.2023 в частині надання додаткових документів, необхідних для проведення експертного дослідження, призначеного у справі або письмові пояснення із обґрунтуванням та доказами неможливості виконання клопотання судового експерта.

18.04.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача 1 - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надійшла заява б/н від 17.04.2024 (вх. № 4181/24 від 18.04.2024) про вступ у справу як представника та продовження процесуального строку у справі № 911/950/16 (911/3488/20), у якій він просив залучити адвоката Артюхова Дмитра Сергійовича в якості представника АТ «Київоблгаз» у справі № 911/950/16 (911/3488/20), надати доступ до електронної справи № 911/950/16 (911/3488/20) в підсистемі «Електронний суд» та продовжити строк виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 11.04.2024 у справі № 911/950/16 (911/3488/20) в частині зобов`язання виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 14.03.2024, а саме: надати суду докази виконання клопотання судового експерта від 27.10.2023 в частині надання додаткових документів, необхідних для проведення експертного дослідження, призначеного у справі або письмові пояснення із обґрунтуванням та доказами неможливості виконання клопотання судового експерта - до 29.04.2024.

До Господарського суду Київської області від відповідача 1 - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надійшли письмові пояснення б/н від 29.04.2024 (вх. № 4587/24 від 29.04.2024) щодо витребуваних документів у справі, у яких він просив суд поновити строк виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 11.04.2024 у справі № 911/950/16 (911/3488/20) на надання письмових пояснень, врахувати ці письмові пояснення у справі № 911/950/16 (911/3488/20) під час розгляду справи та скасувати заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, застосовані ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2024 у справі № 911/950/16 (911/3488/20).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2024, за клопотання відповідача 1, розгляд даної справи відкладено на 23.05.2024, зобов`язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» виконати ухвалу Господарського суду Київської області від 14.03.2024 та подати витребувані цією ухвалою документи у строк до 17.05.2024.

20.05.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача 1 - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надійшли письмові пояснення б/н від 17.05.2024 (вх. № 5317/24 від 20.05.2024) щодо витребуваних документів у справі.

До Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 21.05.2024 (вх. № 5420/24 від 21.05.2024), у якому він просить суд визнати встановленою ту обставину, що Дочірнє підприємство «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» здійснило відчуження майна реалізованого за оспорюваними договорами за ціною, нижчою від ринкової ціни аналогічного майна станом на час укладення оспорюваних договорів.

У судовому засіданні 23.05.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання про скасування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті на 10.06.2024, про що зазначено в ухвалі суду від 23.05.2024.

У судовому засіданні 10.06.2024 розгляд даної справи по суті відкладено на 27.06.2024.

25.06.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача 2 - Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» надійшли письмові пояснення б/н від 25.06.2024 (вх. № 6818/24 від 25.06.2024) щодо відсутності спливу/пропуску строку позовної давності.

До Господарського суду Київської області від відповідача 1 - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 27.06.2024 (вх. № 6905/24 від 27.06.2024) щодо клопотання про застосування строку позовної давності у даній справі.

У судове засідання 27.06.2024 з`явилися представники сторін та надали свої усні пояснення по справі.

Представник позивача - Акціонерного товариства «Укртрансгаз» у судовому засідання 27.06.2024 підтримав заявлені позовні вимоги і просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові, заяві про зміну підстав позову та поданих ним письмових поясненнях.

Представник відповідача 1 - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» у судовому засіданні 27.06.2024 заперечив проти задоволення даного позову з підстав викладених у його відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні даного позову.

Представник відповідача 2 - Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» у судовому засіданні 27.06.2024 визнав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 27.06.2024, відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового провадження, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2013 між Дочірнім підприємством «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (продавець, відповідач 2, боржник у праві про банкрутство № 911/950/16) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», в подальшому змінено найменування на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», (покупець, відповідач 1) укладено договір купівлі-продажу № 23-216, згідно якого продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар (далі-товар) за номенклатурою, кількістю та ціною згідно специфікацій № 1, № 2 та № 3, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору № 23-216 загальна вартість цього договору зазначається в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору № 23-216 покупець сплачує вартість товару продавцеві шляхом оплати суми, зазначеної в специфікаціях, протягом 2 календарних місяців з дати поставки товару покупцю.

Пунктом 4.2 договору № 23-216 передбачено, що платежі за цим договором здійснюються покупцем в безготівковій формі в гривнях. Сторони погодились, що оплата товару за цим договором також може бути здійснена у будь-якій іншій формі, відмінній від безготівкової, в тому числі шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до п. 5.1 договору № 23-216 продавець протягом п`яти робочих днів з дати підписання сторонами цього договору зобов`язаний передати у власність покупця товар та документи, що підлягають передачі разом з товаром (технічний паспорт, сертифікат якості тощо). Порядок передачі товару покупцю визначається за погодженням сторін.

Згідно з п. 5.2договору № 23-216 передача товару продавцем та прийняття товару покупцем засвідчується актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками та скріплюється печатками сторін в день прийняття-передачі товару. Датою поставки товару є дата складання акту приймання-передачі товару.

Пунктом 11.1 договору № 23-216 передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представникам та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Судом встановлено, що сторонами підписано та скріплено відтисками печаток вищевказаний договір.

Специфікаціями № 1, № 2, № 3 до договору купівлі-продажу № 23-216 від 26.07.2013, які є додатками та невід`ємними частинами вказаного договору, сторони визначили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю без ПДВ, вартість без ПДВ, ПДВ та загальну вартість товару з ПДВ.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 23-216 від 26.07.2013 продавцем передано, а покупцем прийнято товар на загальну суму 655472,56 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі товару від 26.07.2013.

В свою чергу, покупцем було сплачено продавцю загальну вартість товару згідно договору купівлі-продажу № 23-216 від 26.07.2013 у розмірі 655472,56 грн, що підтверджується банківськими виписками за 29.07.2013 та за 20.03.2014, а також платіжними дорученнями № 3217 від 29.07.2013 та № 3690 від 28.08.2013.

31.10.2013 між Дочірнім підприємством «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (продавець, відповідач 2, боржник у праві про банкрутство № 911/950/16) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»», в подальшому змінено найменування на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», (покупець, відповідач1) укладено договір купівлі-продажу № 26-2013-003, згідно якого продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар (далі-товар) за номенклатурою, кількістю та ціною згідно специфікацій № 1, № 2 та № 3, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору № 26-2013-003 загальна вартість цього договору зазначається в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору № 26-2013-003 покупець сплачує вартість товару продавцеві шляхом оплати суми, зазначеної в специфікаціях, до 31.12.2013.

Пунктом 4.2 договору № 26-2013-003 передбачено, що платежі за цим договором здійснюються покупцем в безготівковій формі в гривнях. Сторони погодились, що оплата товару за цим договором також може бути здійснена частинами та у будь-якій іншій формі, відмінній від безготівкової, в тому числі шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до п. 5.1 договору № 26-2013-003 продавець протягом п`яти робочих днів з дати підписання сторонами цього договору зобов`язаний передати у власність покупця товар та документи, що підлягають передачі разом з товаром (технічний паспорт, сертифікат якості тощо). Порядок передачі товару покупцю визначається за погодженням сторін.

Згідно з п. 5.2договору № 26-2013-003 передача товару продавцем та прийняття товару покупцем засвідчується актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками та скріплюється печатками сторін в день прийняття-передачі товару. Датою поставки товару є дата складання акту приймання-передачі товару.

Пунктом 11.1 договору № 26-2013-003 передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представникам та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Судом встановлено, що сторонами підписано та скріплено відтисками печаток вищевказаний договір.

Специфікаціями № 1, № 2, № 3 до договору купівлі-продажу № 26-2013-003 від 31.10.2013, які є додатками та невід`ємними частинами вказаного договору, сторони визначили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю без ПДВ, вартість без ПДВ, ПДВ та загальну вартість товару з ПДВ.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 26-2013-003 від 31.10.2013 продавцем передано, а покупцем прийнято товар на загальну суму 1 151 340, 77 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі товару від 31.10.2013.

В свою чергу, покупцем було сплачено продавцю загальну вартість товару згідно договору купівлі-продажу № 26-2013-003 від 31.10.2013 у розмірі 1 151 340, 76 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 210 від 20.03.2014.

Позивач - Акціонерне товариство «Укртрансгаз» стверджує, що договір купівлі-продажу № 23-216 від 26.07.2013 та договір купівлі-продажу № 26-2013-003 від 31.10.2013 підлягають визнанню недійсними, оскільки вони вчиненні протягом трьох років, що передували відкриттю провадженню у справі про банкрутство із заінтересованою особою, а також вчинені на шкоду кредиторам (фраудаторні правочини) з огляду на таке: на момент укладення оспорюваних договорів існувала підтверджена судовими рішеннями заборгованість відповідача 2 перед позивачем та іншими кредиторами; контрагент, з яким боржник уклав оспорювані договори є пов`язаною та заінтересованою особою; відповідач 1, як єдиний засновник боржника, був обізнаний про наявність заборгованості відповідача 2 перед позивачем та іншими кредиторами на момент укладення оспорюваних правочинів; відчуження майна за оспорюваними правочинами було здійснено без огляду на права кредиторів щодо забезпечення їхніх вимог активами боржника.

Отже, позивач обґрунтовує свої вимоги як на підставі, що визначена у п. 2 ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства так і на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) та неприпустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України), а також спеціальної норми ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідач 1 Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» заперечуючи проти задоволення даного позову стверджує таке: на момент укладення та виконання оспорюваних договорів діяв Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», стаття 20 якого не передбачала такої спеціальної підстави для визнання недійсним договору як укладення його боржником із заінтересованою особою; в силу вимог ст. 203 Цивільного кодексу України оспорювані договори укладені з дотриманням загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст оспорюваних правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; сторони оспорюваних правочинів на момент їх укладення мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їх внутрішній волі; особливої форми для оспорюваних правочинів законом не передбачено; оспорювані правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та були виконані обома сторонами в повному обсязі. Також, відповідач 1 вказує на те, що оспорювані позивачем правочини не відносяться до правочинів, які порушують публічний порядок, оскільки останні не посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямовані на порушення публічного порядку, а відтак не є такими, що порушують публічний порядок. При цьому, вина відповідачів, яка б виражалась в намірі порушити публічний порядок щодо незаконного заволодіння майном позивачем не доведена, його правова позиція побудована виключно на припущеннях. Крім того, відповідачем 1 заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідач 2 - Дочірнє підприємство «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Макового Олександра Віталійовича у своєму відзиві визнає даний позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.04.2023 зазначив, що: суди попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень, надаючи оцінку твердженням позивача, належним чином не дослідили наявність чи відсутність заінтересованості або пов`язаності осіб продавця та покупця за оспорюваними договорами, та можливий вплив вказаних обставин на обґрунтованість заявленого позову; суди попередніх інстанцій не досліджували ні ринкову вартість реалізованого майна, станом на момент продажу, ні розмір наявної на час укладення оспорюваних договорів заборгованості боржника перед кредиторами, ні розмір активів самого боржника на той час; судами попередніх інстанцій також не надано належної оцінки аргументам позивача щодо наявності у боржника, станом на момент укладення оспорюваних договорів, заборгованості перед ним у розмірі 9 960 982, 27 грн згідно судових рішень від 22.05.2013 у справі № 911/1696/13 та від 31.05.2013 у справі № 911/1774/13.

Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.04.2023 вказав, що при новому розгляді суду необхідно належним чином 1) дослідити наявність чи відсутність заінтересованості або пов`язаності осіб продавця та покупця за оспорюваними договорами купівлі-продажу та можливий вплив вказаних обставин на обґрунтованість заявленого позову, 2) встановити відповідність ціни продажу майна реалізованого за оспорюваними договорами ринковій ціні аналогічного майна станом на час укладення оспорюваних договорів, 3) встановити розмір наявної на час укладення оспорюваних договорів заборгованості боржника перед кредиторами, 4) дослідити розмір активів боржника наявних станом на момент укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу та з огляду на встановлені обставини дослідити легітимність/нелегітимність мети з якою відбулося відчуження майна за оспорюваними договорами, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Беручи до уваги вказівки Верховного Суду, що зазначені у постанові від 25.04.2023 у справі № 911/950/16 (911/3488/20), оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Отже, в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Разом з тим, суд звертає увагу, що провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб. Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, а до введення в дію цього Кодексу - Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.

Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються вони тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

Особливості спеціального закону у сфері банкрутства виключають можливість керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання в межах справи про банкрутство правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

На відміну від вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, законодавство про банкрутство (як ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, так і ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції чинній з 19.01.2013) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство та містить спеціальні положення щодо строків (підозрілого періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

Критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих у справах про банкрутство, провадження у яких відкрито після введення в дію цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що провадження у справі № 911/950/16 про банкрутство Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» порушено ухвалою суду від 02.06.2016, тобто до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (21.10.2019), суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування при розгляді даної позовної заяви про визнання правочинів недійсними положень ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Водночас, враховуючи дату укладення оспорюваних правочинів (26.07.2013 та 31.10.2013), до спірних правовідносин також не можуть бути застосовані спеціальні положення ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з огляду на відсутність, встановленого вказаною нормою, підозрілого періоду.

Щодо наявності підстав для застосування ст. 228 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин сторін, суд зазначає таке.

Зі змісту ст. 228 Цивільного кодексу України вбачається, що вона об`єднує два види правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (ч. 1 та ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України) і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 2ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, відносяться: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Суд вважає, що оспорювані позивачем правочини не відносяться до правочинів, які порушують публічний порядок, оскільки вони не посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямовані на порушення публічного порядку, а відтак, не є такими, що укладені в порушення ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, приписами ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

У законодавстві відсутні визначення поняття «інтерес» та поняття «інтерес держави і суспільства». Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді певною мірою конкретизував, що «державні інтереси» - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Також «інтереси держави» розуміють як закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

У ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Отже, здійснивши правовий аналіз ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/6271/17, від 20.10.2021 у справі № 910/4089/20, від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15.

Суд звертає увагу, що для визнання правочину таким, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, позивачу необхідно довести, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін. Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Разом з тим, суд вважає, що до оспорюваних правочинів не можуть бути застосовані наслідки, передбачені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Водночас, суд звертає увагу, що інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності, містить спеціальні положення щодо строків (підозрілого періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними), переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними, а також наслідків визнання недійсними правочинів.

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

Суд зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України).

При цьому формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що:

1) особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;

2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);

3) враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Суд наголошує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Отже, можна стверджувати, що учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

З огляду на вищезазначене вбачається, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

При цьому, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Фраудаторними правочинами в юридичній науці та в судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.

Щодо фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм «шикани» (зловживання правом).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (у підозрілий період)

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), наявність/відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Слід звернути увагу, у контексті цього спору, на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, відповідно до якої боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

З огляду на вищевикладене вбачається, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч. 3, ч. 6 ст. 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які подаються сторонами повинні бути належними, допустимими, достовірними та вірогідними.

Згідно з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Щодо моменту вчинення оспорюваних правочинів, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу № 23-216 укладено між відповідачами26.07.2013, а договір купівлі-продажу № 26-2013-003 - 31.10.2013.

Провадження у справі № 911/950/16 про банкрутство Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» порушено 02.06.2016.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що оспорювані правочини вчиненні відповідачами у підозрілий період - упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз».

Щодо контрагента, з яким боржник вчинив оспорювані договори, наявності чи відсутності заінтересованості або пов`язаності осіб продавця та покупця за оспорюваними договорами купівлі-продажу і можливого впливу вказаних обставин на обґрунтованість заявленого позову, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи оспорювані договори укладені між Дочірнім підприємством «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз».

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 4.1 статуту Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», а також інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним засновником (власником) Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз».

Згідно з п. 1.1 статуту Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз».

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що заінтересовані особи стосовно боржника це юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 922/2154/22 (922/3793/23), якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб, передбачених у ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу.

Згідно з ст. 14 Податкового кодексу України пов`язані особи - це юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв: для юридичних осіб - одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків (крім міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб`єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації).

У ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» міститься визначення поняття контролю, як вирішального впливу однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання.

Отже, з огляду на вищезазначене та наявне у законодавстві тлумачення понять «заінтересовані особи» та «пов`язані особи», суд дійшов висновку, що оспорювані договори купівлі-продажу укладено із заінтересованою особою щодо боржника, яка могла впливати на укладення цих правочинів.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до п. 9.2.1 статуту Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» Наглядовою радою Головного підприємства - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» схвалено укладення договору купівлі-продажу № 23-216 від26.07.2013 на суму 655 472, 56 грн та договору купівлі-продажу № 26-2013-003 від 31.10.2013 на суму 1 151 340, 77 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом № 04/08-2020 засідання Наглядової ради Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» від 04.08.2020.

Щодо встановлення відповідності ціни продажу майна реалізованого за оспорюваними договорами ринковій ціні аналогічного майна станом на час укладення оспорюваних договорів, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу № 23-216 від 26.07.2013 боржником було передано, а відповідачем 1 прийнято та оплачено майно (товар) на загальну суму 655472,56 грн, а відповідно до договору купівлі-продажу № 26-2013-003 від 31.10.2013 боржником було передано, а відповідачем 1 прийнято та оплачено майно (товар) на загальну суму 1 151 340, 77 грн.

Суд звертає увагу, що з метою встановлення ринкової вартості реалізованого за оспорюваними договорами майна станом на момент його продажу ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у даній справі призначено судову експертизу та зобов`язано відповідача 1 - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надати в розпорядження експерта (експертів) всі необхідні матеріали для проведення експертизи, які буде вимагати експерт і забезпечити належні умови, в тому числі доступ до товарів, обладнання та сировини, що були предметом договору купівлі-продажу № 23-216 від 26.07.2013 і договору купівлі-продажу № 26-2013-003 від 31.10.2013.

Проте, вказана судова експертиза проведена не була у зв`язку з невиконанням відповідачем 1 вимог ухвали суду від 15.06.2023 та клопотання експерта щодо надання додаткових документів і організації проведення огляду об`єктів дослідження.

Враховуючи те, що позивач оплатив, призначену ухвалою суду від 15.06.2023, судову експертизу і вона має істотне значення для вирішення даного спору по суті, ухвалами Господарського суду Київської області від 14.03.2024, від 28.03.2024, від 11.04.2024, від 29.04.2024 було зобов`язано відповідача 1 надати докази виконання клопотання судового експерта в частині надання додаткових документів, необхідних для проведення експертного дослідження призначеного у справі, або письмові пояснення із обґрунтування та доказами неможливості виконання клопотання судового експерта.

29.04.2024 та 20.05.2024 до Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надійшли письмові пояснення щодо витребуваних документів, відповідно до яких відповідач-1 зазначив про неможливість їх надання суду та експерту з огляду на те, що: при укладанні договору купівлі-продажу № 23-216 від 26.07.2013 та договору купівлі-продажу № 26-2013-003 від 31.10.2013 акти технічного стану не складались; товарно-матеріальні цінності було частково списано одразу після придбання, а частково з часом в наслідок експлуатації; у бухгалтерському обліку придбання товарно-матеріальних цінностей згідно оспорюваних договорів було віднесено до складу основних засобів (об`єкти, вартість яких на той час складала більше ніж 2 500, 00 грн без ПДВ), малоцінних необоротних матеріальних активів та матеріалів відповідно до наказу «Про облікову політику підприємства на 2013 рік» № 203 від 29.12.2012.

Водночас, жодних доказів на підтвердження обставин, зазначених Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» у поданих письмових поясненнях 29.04.2024 та 20.05.2024, останнім надано не було.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи та поданого відповідачем 1 відзиву на позов, майно, яке було предметом оспорюваних договорів, призначене для забезпечення надійного розподілу природного газу та серед вказаного майна є кілька кілометрів газопроводу.

Отже, з вищезазначеного та матеріалів справи вбачається, що відповідачем 1 на неодноразові вимоги суду не надано необхідних для проведення експертизи матеріалів і документів та незабезпечено доступ експерта до об`єктів дослідження за місцем їх розташування, а також не доведено поважних причин неможливості їх подання та забезпечення доступу.

Згідно з ч. 4 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Суд звертає увагу, що судова експертиза у даній справі була призначена ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2023 на виконання п. 25.36 постанови Верховного суду від 25.04.2023, оскільки встановлення ринкової вартості реалізованого за оспорюваними договорами майна станом на момент його продажу має істотне значення для вирішення спору по суті, водночас, для з`ясування вказаних обставин необхідні спеціальні знання, якими суд не володіє.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачами не надано суду жодних доказів на підтвердження відповідності ціни продажу майна, реалізованого за оспорюваними договорами, ринковій ціні аналогічного майна станом на час укладення оспорюваних договорів.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні у матеріалах справи документи, суд вважає за можливе, в порядку ч. 4 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, а саме: визнати встановленою ту обставину, що Дочірнє підприємство «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» здійснило відчуження майна, реалізованого за договором купівлі-продажу № 23-216 від 26.07.2013 та договором купівлі-продажу № 26-2013-003 від 31.10.2013, за ціною, нижчою від ринкової ціни аналогічного майна станом на час укладення вказаних оспорюваних договорів.

Щодо встановлення розміру наявної на час укладення оспорюваних договорів заборгованості боржника перед кредиторами, суд зазначає таке.

Як вже зазначалося, договір купівлі-продажу № 23-216 укладено між відповідачами 26.07.2013, а договір купівлі-продажу № 26-2013-003 - 31.10.2013.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2016 у справі № 911/950/16 визнано Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» кредитором Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» з безспірними грошовими вимогами у розмірі 20 879586,97 грн, які підтвердженні:

- рішенням Господарського суду Київської області від 29.01.2014 у справі № 911/46/14, яким стягнуто 29 109, 78 грн - пені, 66 392, 74 грн - штрафу, 5 821, 96 грн -3 % річних за несвоєчасну сплату фактично отриманого у 2012 році природного газу, а також 2 026, 49 грн судового збору;

- рішенням Господарського суду Київської області від 25.02.2014 у справі № 911/43/14, яким стягнуто заборгованість (основний борг) за фактично отриманий природний газ за період з березня 2012 року по грудень 2012 року у розмірі 154 755, 59 грн, а також 3 095, 11 грн судового збору;

- рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2013 у справі № 911/3078/13, яким стягнуто заборгованість (основний борг) за фактично отриманий природний газ за період з березня 2012 року по грудень 2012 року у розмірі 1 573 944, 85 грн, а також 108 372, 55 грн пені, 112 377, 17 грн штрафу, 21 674, 51 грн 3 % річних та 36 327, 28 грн судових витрат;

- рішенням Господарського суду Київської області від 18.02.2014 у справі № 911/44/14, яким стягнуто заборгованість (основний борг) за фактично отриманий природний газ за період з березня 2012 року по грудень 2012 року у розмірі 7 366 099, 94 грн, а також 68 820, 00 грн судового збору;

- рішенням Господарського суду Київської області від 21.04.2015 у справі № 911/1167/15, яким стягнуто 133 289, 41 грн- пені, 49 288, 19 грн - 3% річних, 448 315, 59 грн - інфляційних втрат за несвоєчасну сплату фактично отриманого у період з березня 2012 року по грудень 2012 року природного газу, а також 12 617, 86 грн - судового збору;

- рішенням Господарського суду Київської області від 14.04.2015 у справі № 911/1170/15, яким стягнуто 11 562, 15 грн - пені, 4 846, 18 грн - 3% річних, 44 079, 92 грн - інфляційних втрат за несвоєчасну сплату фактично отриманого у період з березня 2012 року по грудень 2012 року природного газу, а також 1 827, 00 грн - судового збору;

- рішенням Господарського суду Київської області від 15.06.2015 у справі № 911/1431/15, яким стягнуто заборгованість (основний борг) за фактично переданий природний газ за період з жовтня 2011 року по серпень 2012 року у розмірі 6 093 353, 21 грн, а також 864 972, 97 грн 3 % річних, 1 713 880, 02 грн інфляційних втрат та 72 284, 25 грн судового збору;

- рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2015 у справі № 911/1168/15, яким стягнуто 550 338, 48 грн - пені, 230 669, 92 грн - 3% річних, 2 099 338, 48 грн - інфляційних втрат за несвоєчасну сплату фактично отриманого у період з березня 2012 року по грудень 2012 року природного газу, а також 39 044, 02 грн - судового збору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2016 у справі № 911/950/16 визнано кредиторами з грошовими вимогами до боржника - Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»:

1) Дочірню компанію «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на суму 8 421 408, 21 грн, вимоги якої підтверджені:

- рішенням Господарського суду Київської області від 30.09.2013 у справі № 911/3321/13, яким стягнуто 22980,17 грн - основного боргу за фактично переданий природний газ за вересень 2011 року, 68,94 грн - індексу інфляції, 1279,49 грн - 3% річних, а також 1720,50 грн - судового збору;

- рішенням Господарського суду Київської області від 26.09.2013 у справі № 911/3323/13, яким стягнуто 25 625,49 грн - основного боргу за фактично переданий природний газ з січня 2011 року по вересень 2011 року,36 213,49 грн - пені, 87 274,40 грн - інфляційної складової боргу, 18 815,06 грн - 3% річних, а також 3 358,57 грн - судового збору;

- договором поставки природного газу № 06/09-2171 від 31.12.2009 та договором про реструктуризацію заборгованості № 14/12-118 від 28.05.2012, згідно яких заборгованість, з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, становить 1628545,47 грн;

- договором № 06/09-2268 від 31.12.2009 та договором про реструктуризацію заборгованості № 14/12-119 від 28.05.2012, згідно яких заборгованість, з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних,становить 6641376,29 грн.

2) Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на суму 18 515139,05 грн, вимоги якого підтверджені:

- рішенням Господарського суду Київської області від 27.01.2014 у справі № 911/41/14, яким стягнуто 1 425 882, 62 грн основного боргу за фактично переданий природний газ у період з жовтня 2011 року по серпень 2012 року, 2177,98 грн - пені, 133231,54 грн 3 % річних, 6188,10 грн інфляційних втрат, а також 31349,60 грн судового збору;

- рішенням Господарського суду Київської області від 23.04.2015 у справі № 911/1171/15, яким стягнуто 48440,95 грн - пені, 44651,61 грн - 3% річних, 406142,19 грн - інфляційних втрат за несвоєчасну сплату фактично отриманого у період з березня 2012 року по серпень 2012 року природного газу, а також 9984,70 грн - судового збору.

Також, Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було заявлено до визнання нараховані на суми прострочених платежів, які були предметом розгляду в справах № 911/41/14, № 911/1171/15, № 911/1431/15, № 911/43/14, № 911/1170/15, № 911/1167/15, № 911/3078/13, № 911/44/14, № 911/1168/15, інфляційні втрати та 3 % річних.

3) Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» на суму 6 414 817, 16 грн, вимоги якого підтверджені рішенням Господарського суду Київської області від 30.12.2009 у справі № 98/9-2000/9/6-02/17.

4) Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» на суму 18 195 856, 44 грн, вимоги якого підтверджені:

- рішенням Господарського суду Київської області від 22.05.2013 у справі № 911/1696/13, яким стягнуто 01 (одна) коп - заборгованості, 1 123, 08 грн - пені, 223,86 грн - 3% річних та117,06 грн - судового збору;

- рішенням Господарського суду Київської області від 31.05.2013 у справі № 911/1774/13, яким стягнуто 9154 430, 89 грн - основного боргу за надані згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21 від 27.09.2011 послуги, який виник за період з січня 2012 року по грудень 2012 року, 520 523, 13 грн - пені, 19 054, 48 грн - інфляційних втрат, 207 593,65 грн - 3 % річних та 57 916,11 грн - судового збору.

Також, Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз», у зв`язку з прострочення виконання боржником зобов`язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21від 27.09.2011, було нараховано на суму простроченого основного платежу за період, який не був предметом розгляду в справі № 911/1774/13 (з 01.04.2013 по 02.06.2016) інфляційні втрати на суму 7 366623,22 грн та 3 % річних на суму 869456,31 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2017 у справі № 911/950/16 визнано кредиторами:

1) Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» з грошовими вимогами у розмірі 2 306106,00 грн, які підтвердженні:

- рішенням Господарського суду Київської області від 04.11.2010 у справі № 13/155-10, з урахуванням постанови Вищого господарського суду від 06.04.2011, яким стягнуто 1 675 247, 30 грн - основного боргу, 293 910, 81 грн - пені, 258 874, 98 грн - інфляційних збитків, 113 499, 15 грн - 3% річних, а також судові витрати: 25 500, 00 грн - державного мита та 236, 00 грн - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2) Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк з грошовими вимогами у розмірі 4720,00 грн, які підтвердженні договором банківського рахунку № 66 від 11.02.2015 та додатком № 1 до вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.12.2017 у справі № 911/950/16 визнано кредитором Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» Головне управління ДФС у Київській області з грошовими вимогами на суму 131 581, 14 грн, які підтвердженні картками особового рахунку, податковими деклараціями та звітами.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що більша частина заборгованості боржника перед його кредиторами виникла в період з 2011 року по 2013 рік та в подальшому була підтверджена судовими рішеннями.

Так, проаналізувавши зміст ухвал Господарського суду Київської області у справі № 911/950/16, якими розглядалися кредиторські вимоги до Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», а також наявні у матеріалах справи документи, судом встановлено, що розмір наявної на час укладення оспорюваних договорів заборгованості боржника перед кредиторами перевищував 44 мільйони гривень (44 103 113, 26 грн), в тому числі розмір заборгованості перед позивачем 12 328 250, 51 грн.

Відповідно до п. 9.3.1 статуту Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» до компетенції Правління Головного підприємства - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» належить надання згоди на прийняття рішень щодо: узгодження мирових угод; визнання вимог, пред`явлених до Дочірнього підприємства; відмови від позову; визнання позову; укладення мирової угоди й інших дій в судовому процесі та виконавчому провадженні.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач 1 як єдиний засновник (власник) відповідача 2, який здійснював 100 % контроль за його діяльністю, не міг не знати про судові провадження та судові рішення по стягненню заборгованості з відповідача 2 на користь кредиторів, в тому числі і позивача.

Щодо розміру активів боржника наявних станом на момент укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу, суд зазначає таке.

Відповідно до наявних у матеріалах справи балансів (звітів про фінансовий стан) станом на 30.09.2013 та на 31.12.2013, звітів про фінансові результати (звітів про сукупний дохід) за 9 місяців 2013 року та за 12 місяців 2013 року, звіту про рух грошових коштів (за прямим методом) за 2013 рік, звіту про власний капітал за 12 місяців 2013 року, примітки до річної фінансової звітності за 2013 рік, а також звіту аудитора про фактичні результати щодо дослідження розміру активів Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», відповідно до фінансової звітності, станом на 01.01.2013, 01.01.2014, 01.01.2015, 01.01.2016, 30.06.2016, судом встановлено, що активи підприємства боржника (відповідача 2) становили станом на 01.01.2013 88 646 тис.грн, станом на 01.01.2014 44 680 тис.грн, станом на 01.01.2015 23 448 тис.грн, станом на 01.01.2016 5 570 тис.грн, станом на 30.06.2016 4 581 тис.грн.

Так, активи підприємства боржника (відповідача 2) станом на 01.01.2013 становили всього 88 646 тис.грн, у тому числі:

- основні засоби 3 875 тис.грн (відображені за залишковою вартістю) та представлені: будинки, споруди та передавальні пристрої 2 922 тис.грн; машини та обладнання 329 тис.грн; транспортні засоби 488 тис.грн; інші основні засоби 136 тис.грн;

- нематеріальні активи 35 тис.грн;

- запаси товарно-матеріальних цінностей 525 тис.грн;

- дебіторська заборгованість 57 237 тис.грн;

- грошові кошти та їх еквіваленти 15 803 тис.грн;

- інші оборотні активи 11 171 тис.грн.

Активи підприємства боржника (відповідача 2) станом на 01.01.2014 становили всього 44 680 тис.грн, у тому числі:

- основні засоби 1 837 тис.грн (відображені за залишковою вартістю) та представлені: будинки, споруди та передавальні пристрої 1 736 тис.грн; машини та обладнання 76 тис.грн; транспортні засоби 24 тис.грн; інші основні засоби 1 тис.грн;

- нематеріальні активи 10 тис.грн;

- запаси товарно-матеріальних цінностей 6 тис.грн;

- дебіторська заборгованість 35 695 тис.грн;

- грошові кошти та їх еквіваленти 292 тис.грн;

- інші оборотні активи 6 840 тис.грн.

Отже, в період з 01.01.2013 по 01.01.2014 загальні активи підприємства боржника (відповідача 2) зменшилися на 43 966 тис.грн, у тому числі: основні засоби на 2 038 тис.грн, нематеріальні активи на 25 тис.грн, запаси товарно-матеріальних цінностей на 519 тис.грн, дебіторська заборгованість на 21 542 тис.грн, грошові кошти та їх еквіваленти на 15 511 тис.грн, інші оборотні активи на 4 331 тис.грн.

На момент порушення провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», станом на 30.06.2016, активи підприємства боржника (відповідача 2) становили всього 4 581 тис.грн, у тому числі:

- основні засоби 409 тис.грн (відображені за залишковою вартістю) та представлені: будинки, споруди та передавальні пристрої 409 тис.грн;

- нематеріальні активи 0 тис.грн;

- запаси товарно-матеріальних цінностей 6 тис.грн;

- дебіторська заборгованість 4 158 тис.грн;

- грошові кошти та їх еквіваленти 8 тис.грн;

- інші оборотні активи 0 тис.грн.

Отже, в період з 01.01.2013 до порушення провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» загальні активи підприємства боржника (відповідача 2) зменшилися на 84 065 тис.грн, у тому числі: основні засоби на 3 466 тис.грн, нематеріальні активи на 35 тис.грн, запаси товарно-матеріальних цінностей на 519 тис.грн, дебіторська заборгованість на 52 079 тис.грн, грошові кошти та їх еквіваленти на 15 795 тис.грн, інші оборотні активи на 11 171 тис.грн.

Крім того, суд звертає увагу на наявні у матеріалах справи договори купівлі-продажу, укладені між Дочірнім підприємством «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (продавець, відповідач 2, боржник у праві про банкрутство № 911/950/16) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», в подальшому змінено найменування на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», (покупець, відповідач 1), а саме:

- договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 01.04.2013, згідно якого відповідач 2 відчужив на користь відповідача 1 нежитлові будівлі загальною площею 314,0 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. Лесі Українки, буд. № 10;

- договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 01.04.2013, згідно якого відповідач 2 відчужив на користь відповідача 1 нежиле приміщення під літ. «А» загальною площею 958,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. № 17;

- договір купівлі-продажу транспортних засобів від 07.02.2013, згідно якого відповідач 2 відчужив на користь відповідача 1 двадцять шість транспортних засобів.

Відповідно до п. 9.2.1 статуту Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» до компетенції Наглядової ради Головного підприємства - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» належить прийняття рішення про укладення будь-яких правочинів (договорів, контрактів) на суму 500 000, 00 грн та більше або її еквіваленту в іноземній валюті згідно офіційного курсу НБУ, в тому числі правочинів, предметом яких є розпорядження майном, коштами Дочірнього підприємства.

Згідно з п. 9.3.1 статуту Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» до компетенції Правління Головного підприємства - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» належить прийняття рішення про укладення правочинів (договорів/контрактів) на суму від 50 000, 00 грн, проте не більше 500 000, 00 грн або її еквіваленту в іноземній валюті згідно офіційного курсу НБУ, предметом яких є розпорядження майном, коштами Дочірнього підприємства, крім договорів на транспортування, постачання, купівлю, продаж природного, нафтового газу, газу (метану) вугільних родовищ та скрапленого газу.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що відповідач 1 шляхом прямого керівного впливу на відповідача 2, знаючи про наявність у останнього значної заборгованості перед кредиторами, в тому числі і позивачем, протягом 2013 року перевів на себе майже всі ліквідні активи боржника, чим порушив інтереси кредиторів.

Підсумовуючи вищевикладене, судом встановлено таке:

- оспорювані правочини вчиненні відповідачами у підозрілий період - упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»;

- Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» є заінтересованою особою щодо боржника, тобто оспорювані договори купівлі-продажу укладено із заінтересованою особою щодо боржника, яка могла впливати на укладення цих правочинів;

- судом, в порядку ч. 4 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, визнано встановленою обставину, що боржник здійснив відчуження майна, реалізованого за оспорюваними договорами, за ціною, нижчою від ринкової ціни аналогічного майна станом на час укладення оспорюваних правочинів;

- на момент вчинення оспорюваних договорів у боржника - Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» існували невиконанні грошові зобов`язання перед юридичними особами, зокрема, розмір наявної на час укладення оспорюваних договорів заборгованості боржника перед кредиторами перевищував 44 мільйони гривень, в тому числі розмір заборгованості перед позивачем становив 12 328 250, 51 грн, що підтверджується судовими рішеннями у справах № 911/1696/13, № 911/1774/13, № 13/155-10;

- відповідач 1 як єдиний засновник (власник) відповідача 2, який здійснював 100 % контроль за його діяльністю, не міг не знати про судові провадження та судові рішення по стягненню заборгованості з відповідача 2 на користь кредиторів, в тому числі і позивача;

- розмір активів боржника станом на момент укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу та в подальшому зменшувався, відповідачем 1, знаючи про наявність у боржника значної заборгованості перед кредиторами, вчинялися дії щодо переведення на себе ліквідних активів боржника.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, вбачається, що оспорювані договори відповідають критеріям фраудаторності правочинів, зокрема, але не виключно, таким критеріям:

- момент вчинення правочину - оспорювані правочини вчиненні відповідачами у підозрілий період, у продовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», а також у період наявної значної заборгованості боржника перед кредиторами, в тому числі перед позивачем;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори оспорювані договори купівлі-продажу укладено із заінтересованою особою щодо боржника, яка мала змогу впливати на укладення цих правочинів;

- ціна (ринкова, неринкова ціна) судом, в порядку ч. 4 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, визнано встановленою обставину, що боржник здійснив відчуження майна, реалізованого за оспорюваними договорами, за ціною, нижчою від ринкової ціни аналогічного майна станом на час укладення оспорюваних правочинів.

Отже, боржником, при наявності несплаченої суми заборгованості перед кредиторами, було здійснено, згідно договору купівлі-продажу № 23-216 від 26.07.2013 та договору купівлі-продажу № 26-2013-003 від 31.10.2013, відчуження на користь заінтересованої особи належного йому майна, що погіршило фінансове становище боржника, змінило його економічний та юридичний стан.

За таких обставин, суд вважає, що боржник, а також його власник (відповідач 1), укладаючи оспорювані договори, вдалися до використання належного їм суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою уникнення відповідальності боржника перед кредиторами, в тому числі і позивачем, оскільки оспорювані договори не мали очевидної економічної мети, призвели до зменшення майнових активів боржника та зменшення його неплатоспроможності, у зв`язку з чим є такими, що спрямовані на завдання шкоди кредитору.

При цьому, відповідачі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів розумності та добросовісності свої дій при вчиненні оспорюваних правочинів суду не надали.

Отже, враховуючи те, що договори купівлі-продажу № 23-216 від 26.07.2013, № 26-2013-003 від 31.10.2013 укладені з метою уникнення виконання зобов`язання зі сплати заборгованості є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, так як унеможливлюють виконання зобов`язання і завдають шкоди кредитору, то такі договори можуть вважатися фраудаторним та можуть бути визнані судом недійсними за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

З огляду на вищевикладене, повно та всебічно дослідивши дійсні обставини справи, надавши оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, а також їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності, враховуючи наявність заінтересованості та пов`язаності осіб продавця та покупця за оспорюваними договорами купівлі-продажу і можливий вплив вказаних обставин на обґрунтованість заявленого позову, недоведеність відповідності ціни продажу майна, реалізованого за оспорюваними договорами, ринковій ціні аналогічного майна станом на час укладення оспорюваних договорів, значний розмір наявної на час укладення оспорюваних договорів заборгованості боржника перед кредиторами, а також вчинення відповідачами дій щодо зменшення розміру активів боржника наявних станом на момент укладення оспорюваних договорів купівлі продажу, суд дійшов висновку про нелегітимність мети, з якою відбувалося відчуження майна за оспорюваними договорами, наявність обставин, що дозволяють кваліфікувати оспорювані договори як такі, що вчиненні на шкоду кредиторам та наявність підстав для визнання їх недійсними.

Щодо заявленої відповідачем 1 вимоги про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, суд зазначає таке.

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

Тобто на спірні правовідносини поширюються положення ст. 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, а на підставі ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вже зазначалося, договір купівлі-продажу № 23-216 укладено між відповідачами 26.07.2013, а договір купівлі-продажу № 26-2013-003 - 31.10.2013.

Суд звертає увагу, що предметом оспорюваних договорів було рухоме майно, а тому вказані договори не підлягали нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, вони укладені в простій письмовій формі та інформація щодо їх укладення, а також щодо переходу права власності на передане за ними рухоме майно ніде офіційно не відображалася.

Позивач стверджує, що він дізнався про наявність оспорюваних договорів під час засідання зборів комітету кредиторів Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», яке відбулося 26.02.2020, де арбітражним керуючим Маковим О.В. було оголошено поточний звіт ліквідатора Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», в якому йшлося, крім іншого, про оспорювані договори, що підтверджується протоколом № 7 від 26.02.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2016 у справі № 911/950/16 позивача - Акціонерне товариств «Укртрансгаз» визнано кредитором Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», а 18.11.2016 позивача обрано до комітету кредиторів Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (протокол № 1 зборів кредиторів від 18.11.2016), а тому саме з цього часу позивач, відповідно до положень ч. 3 ст. 22 та ч. 8 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», міг отримувати від розпорядника майна інформацію щодо боржника.

Разом з тим, згідно наявних у матеріалах справи документів, арбітражний керуючий Маковий О.В., який виконував повноваження розпорядника майна боржника і на даний час виконує повноваження ліквідатора Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», дізнався про наявність оспорюваних договорів 31.08.2017, що підтверджується актом № 1 про передачу документів та печатки Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» від 31.08.2017, відповідно до якого директором боржника було передано ліквідатору боржника певні документи, в тому числі і оспорювані договори.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували отримання арбітражним керуючим Маковим О.В. і позивачем оспорюваних договорів, а також інформації щодо них раніше 31.08.2017 суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позивач міг дізнатися про існування оспорюваних договорів і про порушення ними свого права з 31.08.2017, а тому саме з 31.08.2017 у позивача виникло право пред`явити вимогу про визнання оспорюваних договорів недійсними.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), (що був встановлений на усій території України з 12.03.2020 та діяв до 30.06.2023), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з тим, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, з огляду на приписи статей 256, 257Цивільного кодексу України, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також враховуючи дату звернення позивача із даним позовом до суду 02.12.2020 та дату, коли заінтересованій особі стало відомо про укладення оспорюваних договорів 31.08.2017, суд дійшов висновку, що строк позовної давності у даній справі позивачем не пропущено.

За таких обставин, зважаючи на вищезазначене, вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання недійсними договору купівлі-продажу № 23-216 від 26.07.2013 та договору купівлі-продажу № 26-2013-003 від 31.10.2013, що укладені між Дочірнім підприємством «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідачів.

Керуючись статтями 7, 59-61 Кодексу України з процедур банкрутства та статтями2, 73-79, 86, 102, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 23-216 від 26.07.2013, укладений між Дочірнім підприємством «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз».

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 26-2013-003 від 31.10.2013, укладений між Дочірнім підприємством «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз».

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»(08150, Київська область, Фастівський район, місто Боярка, вулиця Шевченка Т., будинок 178, ідентифікаційний код - 20578072) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз»(01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код - 30019801) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп судового збору.

5. Стягнути з Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (08150, Київська область, Фастівський район, місто Боярка, вулиця Білогородська, будинок 17, ідентифікаційний код - 19412538) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код - 30019801) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп судового збору.

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення підписано: 26.07.2024.

Суддя Т.В. Лутак