Рішення

від 24.07.2024 по справі 914/1061/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2024 Справа № 914/1061/24

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., за участю секретаря судового засідання Вашкевич Н. І., розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу

за позовом: Львівської міської ради, м. Львів,до відповідача:Приватного підприємства «Кемпі-плюс», м. Львів, про:стягнення 312962,40 грн безпідставно збережених коштів.За участю представників учасників процесу:позивача:Петрівська М. М. представниця,відповідача:Мельник О. С. адвокатка.Судові процедури.

1.На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Львівської міської ради до Приватного підприємства «Кемпі-плюс» про стягнення 312962,40 грн безпідставно збережених коштів.

2.Ухвалою суду від 29.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті на 21.05.2024 та встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

3.13 травня 2024 року адвокаткою відповідача подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 12858/24 від 14.05.2024).

4.15 травня 2024 року від адвокатки відповідача до суду надійшла заява про проведення усіх судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференцій поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 13086/24), яка задоволена в ухвалі від 16.05.2024.

5.16 травня 2024 року позивачем подано відповідь на відзив (вх. № 13188/24).

6.20 травня 2024 року позивачем подано клопотання про долучення доказу, а саме витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки 4610136600:01:004:0011 станом на 2023 рік (вх. № 13456/24). У поданому клопотанні позивач також просить суд поновити строк на подання такого доказу.

7.Також, 20.05.2024 адвокаткою відповідача подано заяву про продовження строку для подання заперечення на відповідь на відзив (вх. № 13563/24).

8.За наслідками судового засідання 21.05.2024 протокольною ухвалою продовжено відповідачу процесуальний строк для подачі заперечення до 24.05.2024, відкладено вирішення клопотання позивача про долучення доказу та оголошено перерву у судовому засіданні до 03.06.2024.

9.23 травня 2024 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (вх. № 13970/24), у яких зокрема викладено заперечення проти долучення до матеріалів справи доказів, поданих позивачем.

10.31 травня 2024 року позивачем подано додаткові пояснення (вх. № 14545/24) та клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх. № 14603/24).

11.За наслідками судового засідання 03.06.2024 протокольною ухвалою відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання доказу та долучено такий доказ до матеріалів справи, а також оголошено перерву у судовому засіданні до 01.07.2024.

12.27 червня 2024 року відповідачем подано заперечення на письмові пояснення позивача (вх. № 16802/24), а також клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №1.380.2019.000737 (вх. № 2496/24).

13.28 червня 2024 року позивачем подано додаткові пояснення (вх. № 16887/24), а також заперечення проти зупинення провадження у справі (вх. № 16944/24).

14.Судове засідання 01.07.2024 не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Трускавецького В. П. у період з 01.07.2024 до 12.07.2024. Ухвалою суду від 15.07.2024 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 24.07.2024.

15.22 липня 2024 року відповідачем подано заперечення на додаткові пояснення позивача (вх. № 18568/24).

16.У судове засідання 24.07.2024 сторони забезпечили явку своїх повноважних представників, які підтримали подані ними клопотання та надали пояснення по суті позовних вимог.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Відповідач вважає, що наявні підстави для зупинення провадження у справі №914/1061/24, те, що предметом позову у дані справі є стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за адресою: м. Львів, вул. Короленка, 8а за 2020, 2021 та 2022 роки. Сума позову, яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача, розрахована на підставі листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Управління надання адміністративних послуг від 29.02.2024 № 0-13-0.91-819/15-24 та витягу № НВ-4600779942023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4610136600:01:004:0011.

Як вбачається з наданих до позовної заяви актів Львівської міської ради, нормативна грошова оцінка земель міста Львова визначається на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова, прийнятої на підставі Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 24.12.2014 № 1792-14, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 631 від 30.06.2016 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова».

Разом з тим, у справі № 1.380.2019.000737, яка направлена на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, вирішується питання про чинність ухвали Львівської міської ради від 30.06.2016 №631 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова» від 30 червня 2016 року та висновку державної експертизи землевпорядної документації від 24.12.2014 № 1792-14, затвердженого Держземагенством України.

Таким чином, на думку відповідача, мають місце об`єктивні обставини для зупинення розгляду даної справи № 914/1061/24 до набрання законної сили рішенням у справі № 1.380.2019.000737, адже питання нормативної грошової оцінки земель м. Львова станом на даний час залишається неврегульованим остаточно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: 5) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За вищевказаною нормою Господарського процесуального кодексу України, обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати:

1) як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом;

2) чим саме зумовлена неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

На думку суду, незалежно від результату розгляду справи №1.380.2019.000737, Господарський суд Львівської області має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті спору у справі № 914/1061/24 так, як зібрані у справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими сторони обгрунтовують позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами та які мають суттєве значення для вирішення цього спору.

Разом з тим, слід зазначити, що частиною 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України визначено наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним та встановлено, що відповідний акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

У рішенні від 13.05.1997 № 1-зп Конституційний Суд України вказав, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Щодо визнання підзаконного нормативно правового акту протиправним у контексті адміністративного судочинства є визначення моменту настання правових наслідків скасування або ж встановлення нечинності такого акту.

З аналізу словосполучення «визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту» вбачається його неоднозначність, оскільки відсутні чіткі вказівки на зміну правовідносин у випадку оскарження нормативно-правового акта на перспективу (після набрання законної сили рішенням за принципом ех tuns) або ж із застосування ретроспективності (визнання нормативно-правового акту фактично недійсним з початку його дії відповідно до принципу ех nuns).

В пункті 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз`яснено, що скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Відтак, рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти. Аналогічний висновок щодо дії та правових наслідків рішень Конституційного Суду України та рішень адміністративних судів у справах про оскарження нормативно-правових актів викладено Верховним Судом у постановах від 02.04.2018 у справі № 814/396/17, від 18.04.2018 у справі № 810/3687/16, від 20.08.2019 у справі № 817/368/16, від 10.09.2019 у справі № 826/3785/16, від 20.05.2020 у справі № 817/57/17.

Отже, у разі, якщо за результатами розгляду справи №1.380.2019.000737 буде визнано нечинною ухвалу Львівської міської ради від 30.06.2016 №631 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова» від 30 червня 2016 року, то вона буде нечинною з моменту набрання відповідним рішенням законної сили, тобто така ухвала не поширюватиметься на правовідносини, що виникли після набрання рішенням суду законної сили

Разом з тим, для правовідносин, що виникли до прийняття судом відповідного рішення, скасування такої ухвали Львівської міської ради не матиме жодного значення.

Таким чином, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

17.У судовому засіданні 24.07.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи сторін.

18.В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним та відповідачем було укладено Договір оренди землі № Г-843 від 23.03.2010 строком на 5 років до 18.02.2015.

В подальшому, ухвалою Львівської міської ради № 563 від 26.05.2016 продовжено ПП «Кемпі-Плюс» на 5 років термін оренди земельної ділянки за вказаним договором. Однак у зв`язку з ухиленням ПП «Кемпі-Плюс» від укладення договорів оренди землі, ухвалою Львівської міської ради № 4566 від 24.01.2019 скасовано ухвалу Львівської міської ради № 563 від 26.05.2016.

В той же час, відповідач фактично продовжив використовувати земельну ділянку на вул. Короленка, 8а у м. Львів для обслуговування автостоянки, що належить йому на праві приватної власності. Відтак, позивач стверджує, що у відповідача виник обов`язок сплачувати орендну плату за користування такою земельною ділянкою.

Крім того, позивач зазначає, що внаслідок невжиття з боку відповідача заходів щодо оформлення права землекористування та оформлення відповідного договору оренди землі територіальна громада в особі Львівської міської ради не отримала плату за використання земельної ділянки у вигляді збережених без достатньої правової підстави коштів орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності. Отже, ухилення відповідача від обов`язкової сплати коштів за фактичне використання земельної ділянки є підставою для застосування положень ст.ст. 1212, 1214 ЦК України.

Розмір заборгованості позивачем розраховано за період з 01.01.2021 до 31.12.2023 на підставі ухвали Львівської міської ради № 1995 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» від 25.05.2017.

19. Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з таких підстав:

- по-перше, орендна плата не може застосовуватись по замовчуванню, в односторонньому порядку, у розмірі, який визначений самостійно позивачем, без укладеного відповідного договору та без погодження сторонами його істотних умов;

- по-друге, відповідачем належним чином виконувався обов`язок шляхом своєчасної сплати земельного податку;

- по-третє, з доданого до позовної заяви листа ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 29.02.2024 №0-13-0.91-819/15-24 не вбачається на підставі яких саме документів визначено нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки. З огляду на незрозумілі коливання розміру нормативної грошової оцінки впродовж останніх 4 років (спочатку в сторону збільшення, потім у сторону зменшення), відповідач не погоджується з розміром нарахованої орендної плати;

- по-четверте, позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, а його доводи, аргументи (міркування, припущення), викладені у позові є безпідставними.

Крім того, у запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі № 1.380.2019.000737, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023, задоволено позов юридичних осіб до Львівської міської ради та визнано протиправною та нечинною ухвалу Львівської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова» від 30 червня 2016 року № 631.

Таким чином, протиправна та нечинна ухвала Львівської міської ради від 30.06.2016 №631 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова» не може бути покладена в основу здійснення нарахування безпідставно збережених відповідачем коштів.

20.Позивач, у свою чергу, в додаткових поясненнях вказав, що ухвалою Львівської міської ради від 25.12.2014 № 4250 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова» 30.05.2024 було ухвалено затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Львова, яка містить: середню (базову) вартість 1 кв. м. земель міста станом на 01.01.2014 у розмірі 423,10 грн.

Ухвалою Львівської міської ради від 30.06.2016 № 631 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова» було ухвалено затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Львова, яка містить: середню (базову) вартість 1 кв. м земель міста станом на 01.01.2014 у розмірі 423,10 грн.

Відтак, скасування ухвали Львівської міської ради від 30.06.2016 № 631 автоматично вводило в дію попередню ухвалу Львівської міської ради від 25.12.2014 № 4250, якою було встановлено ту саму середню (базову) вартість 1 кв. м земель міста станом на 01.01.2014 у розмірі 423,10 грн.

Обставини справи.

21.Ухвалою Львівської міської ради № 912 від 07.06.2007 погоджено ПП «Кемпі-Плюс» місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1848 га на вул. В. Короленка, 8-а в оренду терміном до 30.11.2009 для обслуговування автостоянки за рахунок земель житлової та громадської забудови.

22.Ухвалою Львівської міської ради № 1433 від 27.12.2007 затверджено ПП Кемпі-Плюс» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,1848 га на вул. В. Короленка, 8-а в оренду терміном до 30.11.2009 для обслуговування автостоянки, перевівши із земель житлової та громадської забудови до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, за функцією використання землі транспорту, зв`язку.

23.29 січня 2008 року між Львівською міською радою та ПП «Кемпі-Плюс» укладено Договір оренди землі, а саме земельної ділянки на вул. Короленка, 8а у м. Львів строком до 30.11.2009.

24.11 листопада 2009 року за ПП «Кемпі-Плюс» зареєстровано право приватної власності на автостоянку, розташовану на вул. Короленка В., 8а у м. Львів, що підтверджується інформаційною довідкою № 364975265 від 08.02.2024, що наявна у матеріалах справи.

25.Зазначене майно відповідача розташовується на земельній ділянці кадастровий номер 4610136600:01:004:0011 загальною площею 0,1848 га, власником якої є Львівська міська рада. Вказане підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру № НВ-0002040802023.

26.Ухвалою Львівської міської ради № 3328 від 18.02.2010 продовжено ПП «Кемпі-Плюс» на 5 років термін оренди земельної ділянки площею 0,1848 га на вул. В. Короленка, 8-а.

27.23 березня 2010 року між Львівською міською радою та ПП «Кемпі-Плюс» укладено Договір оренди землі Г-843, а саме земельної ділянки на вул. Короленка, 8а у м. Львів строком до 18.02.2015.

28.Ухвалою Львівської міської ради № 563 від 26.05.2016 продовжено ПП «Кемпі-Плюс» на 5 років термін оренди земельної ділянки площею 0,1848 га на вул. В. Короленка, 8-а.

29.Ухвалою Львівської міської ради № 4566 від 24.01.2019 скасовано ухвалу Львівської міської ради № 563 від 26.05.2016 (п. 1.20).

30.12 березня 2021 року представниками Львівської міської ради, проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. В. Короленка, 8а та встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 4610136600:01:004:0011 використовується відповідачем для обслуговування автостоянки за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про надання земельної ділянки в користування (оренду) та за відсутності правочину щодо такої. За результатами вчинення відповідних дій складено Акт обстеження земельної ділянки № 25 від 12.03.2023. Такий акт скеровано відповідачу.

31.14 лютого 2024 року Департамент містобудування Львівської міської ради звернувся до ГУ ДПС у Львівській області з листом № 24-вих-18065, у якому просив надати інформацію щодо надходження до місцевого бюджету м. Львова коштів (плати) за користування (оренду) земельною ділянкою площею 0,1848 га кадастровий номер 4610136600:01:004:0011 на вул. В. Короленка, 8а у м. Львів за період з 01.01.2021 до 31.12.2023 від ПП «Кемпі-Плюс» та надати податкові декларації.

32.Листом № 2249/5/13-01-04-07 від 15.02.2024 ГУ ДПС у Львівській області повідомило, що за період з 01.02.2021 по 31.12.2023 за користування земельною ділянкою площею 0,1848 га кадастровий номер 4610136600:01:004:0011 на вул. В. Короленка, 8а у м. Львів ПП «Кемпі-Плюс» нараховано та сплачено земельний податок у розмірі 156489,05 грн, на підтвердження чого долучено податкові накладні.

33.У листі № 0-130.91-819/15-24 від 29.02.2024 ГУ Держгеокадастру у Львівській області повідомило, що нормативна грошова оцінка 1 м.кв. земельної ділянки у м. Львова на вул. Короленка, 8а кадастровий номер 4610136600:01:004:0011 станом на 2022 рік -2768,06 грн, станом на 2020-2021 роки 2516,41 грн.

Позиція суду.

34.Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси і континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

35.Суб`єктами права на землі комунальної власності, згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

36.Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

37.Згідно з ст. ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

38.Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

39.Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та п. 14.1.147. ст.14 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

40.Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

41.Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

42.Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

43.Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

44.Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

45.Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

46.Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

47.Для кондиційних зобов`язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

48.Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності. Набувач має обов`язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість.

49.Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування норм, передбачених ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

50.Такі висновки суду відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

51.З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки у м. Львові, без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею її власнику. Такими діями відповідач порушив право позивача (власника земельної ділянки) на отримання вказаних коштів. Це право позивача підлягає захисту в судовому порядку на підставі ст. 1212 Цивільного Кодексу України.

52.Відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

53.Зважаючи на аргументи сторін, а також практику вирішення подібних спорів Верховним Судом, для вирішення спору суду необхідно встановити такі обставини справи: формування земельної ділянки, фактичне, без правових підстав користування відповідачем земельними ділянками, правильність нарахування.

54.Щодо формування земельної ділянки.

55.Згідно ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

56.Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (постанова Верховного Суду від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20). Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

57.Згідно з наявними в матеріалах справи Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку дата державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:01:004:0011 16.04.2008, що свідчить про те, що відповідна земельна ділянка є сформованою.

58.Щодо користування відповідачем земельною ділянкою без правових підстав.

59.Суд звертає увагу, що відповідач не є постійним землекористувачем чи користувачем земельною ділянкою на підставі договору, оскільки останнім день строку Договору оренди земельної ділянки на вул. Короленка, 8а № Г-843 від 23.03.2010, укладеного між сторонами, був 18.02.2015.

60.Ухвалою Львівської міської ради № 4566 від 24.01.2019 скасовано ухвалу Львівської міської ради № 563 від 26.05.2016, якою продовжено термін оренди на 5 років за вказаним Договором.

61.Інших договорів щодо оренди спірної земельної ділянки суду не надано. Також, відповідач не надав інших первинних документів, на підставі яких у нього виникло право користування такою земельною ділянкою (наприклад, акту про право постійного користування). Відтак, суд констатує, що з 19.02.2015 відповідач використовує земельну ділянку без правових підстав.

62.Щодо розміру безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2021 до 31.12.2023.

63.Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

64.Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

65.Частиною 1 п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки (дохід, який можна отримати із землі як фактору виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель»).

66.Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).

67.Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено приписами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України.

68.Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»). Частиною 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

69.Суд враховує, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18).

70.При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові ВС від 29.05.2020 у справі №922/2843/19).

71.Суд зауважує, що Верховний Суд у справі № 922/2060/20 вказує, що «витяг може бути доказом проведення оцінки та визначати дані про актуальну оцінку як на момент його видачі, так за попередній період, за умови, що нормативно-грошова оцінка була сталою і не зазнала змін у цей період».

72.З Витягу № НВ-4600779942023 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:01:004:0011 вбачається, що нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки станом на 24.10.2023 становила 5882682,96 грн.

73.Пунктом 1 ухвали Львівської міської ради від 25.05.2017 № 1995 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» затверджено Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові (далі - Порядок). Пунктом 5 даної ухвали встановлено, що ця ухвала набирає чинності з 01.01.2018.

74.Пунктом 7.5.1 вказаного Порядку визначено, що річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6 7.16 цього Порядку. Відповідач не стверджує про віднесення земельної ділянки до одного із видів користування, передбаченого у пунктах 7.6 7.16 Порядку.

75. Крім того, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства (п. 289.1 Податкового кодексу України); Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок (п. 289.2 Податкового кодексу України).

76.Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру листом від № 6-28-0.222-323/2-23 від 12.01.2023 роз`яснила, що відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 30.11.2021 № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень») індекс споживчих цін, що використовується для визначення коефіцієнта із значенням 100 відсотків: за 2017-2022 роки для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); за 2017-2020 року для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення.

77.Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06, 2017 рік - 1,0: 2018 рік 1,0; 2019 рік 1,0; 2020 рік 1,0; 2021 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1, 1 (для земель несільськогосподарського призначення).

78.Відповідно, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік становить: для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) 1,0; для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) 1,15.

79.Індекс, встановлений у 2020 році (1,0), застосовується у 2021 році; індекс, встановлений у 2021 році (1,1), застосовується у 2022 році; індекс, встановлений у 2022 році (1,15), застосовується у 2023 році.

80.Беручи до уваги вищенаведене, суд зазначає, що при розрахунку суми недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки з кадастровим номером 4610136600:01:004:0011 без документів, які підтверджують право користування, позивачем правомірно було враховано ставку орендної плати у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки землі з врахуванням цільового призначення такої земельної ділянки, а також правильно визначено коефіцієнт індексації нормативного грошової оцінки за 2021-2023 роки.

81. Разом з тим, суд також зауважує, що за попередні періоди 2021-2023 роки позивачем застосовано менший розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що не суперечить юридичному призначенню витягу із технічної документації, сформованому станом на 24.10.2023.

82.Позивач, з урахуванням суми, сплаченої відповідачем за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності (156489,05 грн-земельного податку) визначив, що за період з 01.01.2021 до 31.12.2023 з відповідача підлягає стягненню 312962,40 грн.

83.Здійснивши перерахунок розміру орендної плати, з урахуванням нормативно грошової оцінки земельної ділянки, застосований позивачем у своєму розрахунку (оскільки суд не вправі виходи за межі позовних вимог), з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації (1,0 за 2021 рік, 1,1 за 2022 рік та 1.15 за 2023 рік), ставки орендної плати (3%), а також, здійсненої відповідачем оплати (156489,05 грн), суд встановив, що позивачем правильно здійснено відповідні нарахування.

84.Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

85.Щодо аргументу відповідача про те, що ухвала Львівської міської ради від 30.06.2016 №631 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова», яка визнана протиправною і нечинною рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі № 1.380.2019.000737 не може бути покладена в основу здійснення нарахування безпідставно збережених відповідачем коштів, суд зазначає, що станом на момент прийняття даного рішення, Восьмим апеляційним адміністративним судом судове рішення у справі № 1.380.2019.000737 не прийнято, тому рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі № 1.380.2019.000737 є таким, що не набрало законної сили, а відтак, ухвала Львівської міської ради від 30.06.2016 № 631 вважається чинною.

86.Разом з тим, суд повторно звертає увагу, що частиною 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України визначено наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним та встановлено, що відповідний акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

87.Відтак, рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти. Аналогічний висновок щодо дії та правових наслідків рішень Конституційного Суду України та рішень адміністративних судів у справах про оскарження нормативно-правових актів викладено Верховним Судом у постановах від 02.04.2018 у справі № 814/396/17, від 18.04.2018 у справі № 810/3687/16, від 20.08.2019 у справі № 817/368/16, від 10.09.2019 у справі № 826/3785/16, від 20.05.2020 у справі № 817/57/17.

88.Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Судові витрати.

89.Пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 4'694,44 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 79, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Кемпі-Плюс» (79058, м. Львів, пр-т В. Чорновола, буд. 103, кв. 20; ідентифікаційний код 32713123) на користь Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл Ринок, буд. 1; ідентифікаційний код 04055896) 312962,40 грн - безпідставно збережених коштів та 4'694,44 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 26.07.2024.

Суддя Трускавецький В.П.