Рішення

від 26.07.2024 по справі 916/5438/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5438/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/5438/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676);

до відповідача: 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (49000, Херсонська область, місто Нова Каховка, вул. Першотравнева, буд. 3; код ЄДРПОУ 38368427);

про стягнення 21 024,42 грн.

1. Суть спору.

14.12.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх. № 6022/23) Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до відповідача 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача кошти, в розмірі 21 024,12 грн, в т.ч.: основний борг у розмірі 834,83 грн; пеню у розмірі 12 346,44 грн; три проценти річних у розмірі 1 113,02 грн та інфляційні втрати у розмірі 6730,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору №20-1026/21-БО-Т постачання природного газу від 02.11.2021 в частині оплати за спожитий газ.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 було відкрито провадження у справі №916/5438/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст.ст. 247-252 ГПК України.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України.

08.01.2024 до суду від 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 832/24).

18.01.2024 від ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг надійшла відповідь на відзив (вх. №2224/24).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд здійснив розгляд даної справи в межах розумного строку.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та 4 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області 02.11.2021 укладено договір № 20-1026/21-БО-Т постачання природного газу.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, він передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 101 881,55 грн, що підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача, які підтверджують обсяги природного газу, що були поставлені відповідачу за листопад 2021 квітень 2022, з ресурсу позивача у відповідності до п.п. 3.5.4 п. 3.5 Договору. З відповіді на адвокатський запит Оператора ГТС від 16.11.2023 ТОВВИХ-23-16450 вбачається, що в листопаді 2021 відповідачем спожито природний газ з ресурсу позивача в обсязі 576,22 куб.м., в грудні 2021 1 250,43 куб.м., в січні 2022 1 479,33 куб.м., в лютому 2022 1 238,22 куб.м., в березні 2022 1 128,45 куб.м., в квітні 2022 483,30 куб.м., що відповідає обсягам, зазначеним позивачем в актах приймання передачі природного газу за листопад 2021 квітень 2022, які не підписані відповідачем.

Позивач звертає увагу, що відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту прийманняпередачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Однак позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору.

Так на думку позивача, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором складає 834,83 грн.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного борту відповідача перед позивачем за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 12 346,44 грн, 3% річних у розмірі 1 113,02 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 730,13 грн.

3.2. Доводи 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області.

Відповідач зазначає, що протягом дії договору оплати проводились у повному обсязі, згідно виставлених рахунків та актів. У кінці бюджетного 2022 року, для закриття всіх бюджетних зобов`язань по договору, згідно наданої інструкції від кураторів ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», ДПРЗ зробив додаткову угода на зменшення кількості спожитого газу на суму 101 046,72 грн., та 14.12.2022 надіслав на електрону пошту компанії для підпису.

Як наголошує відповідач, відповідь, з іншим варіантом угоди на суму 101 881,55 грн., ДПРЗ отримав 20.12.2022. Різниця між додатковими угодами склала 834,83 грн.

У зв`язку з різницею по сумам у додаткових угодах ДПРЗ 21.12.2022 надіслав лист до «Нафтогаз Трейдинг» від 21.12.2022 № 66-332/24 4з з проханням надати на адресу ДПРЗ акт звірки та рахунок-акт для сплати заборгованості. Лист направлявся електронною поштою на всі електроні адреси з яких проводилось листування між сторонами.

До кінця року ДПРЗ так і не отримав від «Нафтогаз Трейдинг» документи про наявність боргу та його сплати. Так як ДПРЗ бюджетна установа всі оплати здійснюються через державну Казначейську службу України.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п. 5.1 договору розрахунки здійснюються на підставі акту приймання-передачі природного газу. Так як ніякого фінансового документу на оплату боргу у сумі 834,83 грн. ДПРЗ від «Нафтогаз Трейдинг» не отримувало то і підстав для оплати не було.

Також, відповідач стверджує, що ДПРЗ не отримувало від «Нафтогаз Трейдинг» ніякої відповіді на лист від 21.12.2022 № 66-332/24 4з, а отже, позивачем проігноровано в повному обсязі вимоги абзацу 4 п. 6.4 договору, за яким постачальник зобов`язаний забезпечити споживача прозорим та простим способом досудового вирішення спорів, розглянути скарги споживача і протягом одного місяця повідомити про результати їх розгляду.

4. Обставини справи, встановлені судом.

02.11.2021 між ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг та 4 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області, на підставі заяви приєднання було укладено договір № 20-1026/21-БО-Т постачання природного газу (Договір), згідно п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (далі- газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 Газове паливо (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.4. Договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього Договору у споживача є в наявності укладений договір на постачання природного газу між споживачем та Оператором газорозподільної мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код га/або укладений договір транспортування природного газу між Споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти Споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережи).

Положеннями п. 1.5. Договору передбачено, що у разі якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим Договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ Херсонгаз, з яким споживач уклав відповідний договір.

Згідно п. 2.1. Договору, постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 01.11.2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 9,160 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис.куб.м.):

- листопад 2021 0,900 тис.куб.м.;

- грудень 2021 1,200 тис.куб.м.;

- у січні 2022 1,400 тис.куб.м.;

- у лютому 2022 1,400 тис.куб.м.;

- у березні 2022 1,000 тис.куб.м;

- у квітні 2022 0,300 тис.куб.м.;

- у травні 2022 0,012 тис.куб.м.;

- у червні 2022 0,012 тис.куб.м.;

- у липні 2022 0,012 тис.куб.м.;

- у серпні 2022 0,012 тис.куб.м.;

- у вересні 2022 0,012 тис.куб.м.;

- у жовтні 2022 0,350 тис.куб.м.;

- у листопаді 2022 1,150 тис.куб.м.;

- у грудні 2022 1,400 тис.куб.м.;

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору (п. 2.1.3. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору, постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу.

На запит Постачальника Споживач надає інформацію щодо планового використання газу за розрахунковий період (місяць) в розрізі добових обсягів та до 13:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо фактичних обсягів використання газу за минулу добу, планових обсягів використання газу на наступну добу та до 24:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо використання газу за поточну добу.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5. Договору).

У п. 3.5.1. Договору сторони погодили, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Відповідно до п. 3.5.2. Договору, на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.

Згідно п. 3.5.3. Договору, споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

За умовами п. 3.5.4. Договору, у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача па Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора 1 ТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

У п. 3.6. Договору сторони погодили, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Згідно п. 4.1. Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ. який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 гри.,

крім того податок на додану вартість за ставкою 20%.

ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 гри;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 гри. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 554,00 грн.

Згідно у п. 5.1. Договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідній розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

У п. 5.3. Договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору.

Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові період.

Згідно п. 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.

Відповідно до положень п. 7.2. Договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За умовами п. 10.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення Договору, і сторони не могли передбачити їх.

У п. 10.2. Договору сторони погодили, щострок виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Згідно п. 10.3. Договору, сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.

Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (10.4. Договору).

Відповідно до п. 13.1. Договору, він набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

На виконанням умов Договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 101 881,55 грн, на підтвердження чого до суду надано копії актів приймання передачі природного газу:

- від 30.11.2021 за листопад 2021 року про поставку 0,57622 тис.м.куб. газу всього на суму 9538,74 грн з ПДВ;

- від 31.12.2021 за грудень 2021 року про поставку 1,25043 тис.м.куб. газу всього на суму 20 699,62 грн з ПДВ;

- від 31.01.2022 за січень 2022 року про поставку 1,47933 тис.м.куб. газу всього на суму 24 488,82 грн з ПДВ;

- від 28.02.2022 за лютий 2022 року про поставку 1,23822 тис.м.куб. газу всього на суму 20 497,49 грн з ПДВ;

- від 31.03.2022 за березень 2022 року про поставку 1,12845 тис.м.куб. газу всього на суму 18 680,35 грн з ПДВ;

- від 25.04.2022 коригуючий акт за березень 2022 року про поставку 1,12845 тис.м.куб. газу всього на суму 18 663,54 грн з ПДВ;

- від 30.04.2022 за квітень 2022 року про поставку 0,48330 тис.м.куб. газу всього на суму 7993,34 грн з ПДВ.

Також позивачем до матеріалів справи додано роздруківки із електронної пошти, щодо виконання приписів п.п. 3.5.2 п. 3.5 Договору, а саме направлення засобами електронної пошти на електронну адресу Відповідача, яка зазначена в розділі 14 Договору, актів приймання-передачі природного газу за період постачання природного газу з січня 2022 по квітень 2022.

Водночас, на підтвердження обсягу спожитого 4 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області газу, позивачем до матеріалів справи надано відповідь за вих. №ТОВВИХ-23-16450 від 16.11.2023 (т. 1 а.с. 59-64), на адвокатський запит від 11.10.2023 (т. 1 а.с. 13-16), щодо отримання інформації з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідачем природного газу з ресурсу позивача.

Згідно наданої відповіді 4 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (ЕІС - код 56XS00012A8BV00E), обсяг природного газу, використаний споживачем становить:

з 24.11.2021 по 30.11.2021 - 576,22 м3;

з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 1 250,43 м3;

з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 1 479,33 м3;

з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 1 238,22 м3;

з 01.03.2022 по 31.03.2022 - 1 128,45 м3;

з 01.04.2022 по 30.04.2022 - 483,30 м3.

Позивачем до матеріалів позову також додано лист Акціонерного товариства Державний ощадний банк України № 16/2-09/4766/2023 від 18..008.2023 з інформацією про надходження коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, з якого вбачається оплата вартості спожитого природного газу на загальну суму 101 046,72 грн, а саме:

- 21.12.2021 здійснено оплату спожитого у листопаді 2021 року природного газу на суму 9538,74 грн з ПДВ;

- 28.12.2021 відповідачем здійснено перерахування коштів на рахунок позивача у розмірі 19 864,79 грн;

- 14.03.2022 відповідачем здійснено перерахування коштів на рахунок позивача у розмірі 17000,00 грн;

- 27.12.2022 відповідачем здійснено перерахування коштів на рахунок позивача у розмірі 7488,82 грн;

- 27.12.2022 відповідачем здійснено перерахування коштів на рахунок позивача у розмірі 7993,34 грн;

- 27.12.2022 відповідачем здійснено перерахування коштів на рахунок позивача у розмірі 18663,54 грн;

- 27.12.2022 відповідачем здійснено перерахування коштів на рахунок позивача у розмірі 20 497,49 грн.

Також ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг звернулось до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області із вимогою про сплату боргу за вих. № 125/2/3-6652 від 31.07.2023 шляхом направлення цієї вимоги засобами електронної пошти на електронну адресу відповідача, яка зазначена в розділі 14 Договору.

Відповіді на вказану вимогу або мотивованої відмови від підписання таких актів матеріали справи не містять.

При цьому матеріали справи містять лист 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області за вих. № 66-332/24 4з від 21.12.2022 із проханням про надання акту звірка або рахунку-акту на сму 834,83 грн для погашення заборгованості.

Так, відсутність повної та своєчасної оплати вартості поставного природнього газу і стало підставою для нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також для звернення до господарського суду із даним позовом.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, уклавши Договір №20-1026/21-БО-Т постачання природного газу сторони за цим Договором набули певних зобов`язань, які мали виконувати виходячи з положень законодавства та умов Договору.

При цьому, не знайшли свого підтвердження повідомлення відповідача, шо в кінці бюджетного 2022 року, для закриття всіх бюджетних зобов`язань по договору, згідно наданої інструкції від кураторів ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області зробив додаткову угоду на зменшення кількості спожитого газу на суму 101 046,72 грн, та 14.12.2022 надіслав на електрону пошту компанії для підпису. Відповідь, з іншим варіантом угоди на суму 101 881,55 грн., відповідач отримав 20.12.2022. Різниця між додатковими угодами склала 834,83 грн.

Так, матеріали справи не містять ні інструкції від кураторів ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», ні додаткової угоди на зменшення кількості спожитого газу на суму 101 046,72 грн, ні доказів надсилання їх на електрону пошту компанії для підпису.

При цьому, судом не приймаються до уваги твердження відповідача, що ДПРЗ так і не отримав від «Нафтогаз Трейдинг» документи (акт звірки та рахунок-акт) для сплати заборгованості, оскільки позивачем до матеріалів справи додано роздруківки із електронної пошти, щодо виконання приписів п.п. 3.5.2 п. 3.5 Договору, а саме направлення засобами електронної пошти на електронну адресу Відповідача, яка зазначена в розділі 14 Договору, актів приймання-передачі природного газу, зокрема і акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 за зобов`язаннями квітня 2022 року, щодо яких позивач звернувся із вимогами про стягнення 834,83 грн вартості несплаченого спожитого природного газу.

За приписами до ст.193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 101 881,55 грн, на підтвердження чого до суду надано копії актів приймання передачі природного газу:

- від 30.11.2021 за листопад 2021 року про поставку 0,57622 тис.м.куб. газу всього на суму 9538,74 грн з ПДВ;

- від 31.12.2021 за грудень 2021 року про поставку 1,25043 тис.м.куб. газу всього на суму 20 699,62 грн з ПДВ;

- від 31.01.2022 за січень 2022 року про поставку 1,47933 тис.м.куб. газу всього на суму 24 488,82 грн з ПДВ;

- від 28.02.2022 за лютий 2022 року про поставку 1,23822 тис.м.куб. газу всього на суму 20 497,49 грн з ПДВ;

- від 31.03.2022 за березень 2022 року про поставку 1,12845 тис.м.куб. газу всього на суму 18 680,35 грн з ПДВ;

- від 25.04.2022 коригуючий акт за березень 2022 року про поставку 1,12845 тис.м.куб. газу всього на суму 18 663,54 грн з ПДВ;

- від 30.04.2022 за квітень 2022 року про поставку 0,48330 тис.м.куб. газу всього на суму 7993,34 грн з ПДВ.

Відповідачем не надано доказів на спростування факту поставки, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої обов`язки за Договором.

Проте, матеріали справи не місять доказів виконання відповідачем умов Договору № 20-1086/21-БО-Т в частині повної та своєчасної оплати за спожитий газ, чим порушено умови господарського зобов`язання, згідно п. 5.1. Договору.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Так, матеріали справи містять докази оплати спожитого 4 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області лише на загальну суму 101 046,72 грн, в той час, як вартість спожитого відповідачем газу складає 101 881,55 грн, отже вартість спожитого та неоплаченого природного газу складає 834,83 грн.

Між тим у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оплати спожитого 4 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області природнього газу на загальну суму 834,83 грн, на підставі чого суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови Договору №20-1026/21-БО-Т та не здійснив оплату отриманого природнього газу у повному розмірі і у визначений строк, з огляду на що, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 834,83 грн обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне:

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1,2 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Так за ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Варто зауважити, що передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/639/18, від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі №910/11857/17).

Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц та підтверджені постановою ВП ВС від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 14.01.2020 по справі №924/532/19 та від 05.07.2019 по справі № 905/600/18.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 1 113,02 грн, за вибрані позивачем періоди, судом встановлено їх обґрунтованість та арифметичну правильність.

Водночас при перевірці здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат в сумі 6730,13 грн, за вибрані позивачем періоди, судом встановлено їх хибність.

Позивачем під час розрахунку інфляційних втрат, які нараховані за зобов`язаннями квітня 2022 допущено помилки, так за розрахунком суду:

- сума інфляційних втрат на суму боргу 7 993,34 грн за період з 01.07.2022 по 30.11.2022 складає 565,92 грн;

- сума інфляційних втрат на суму боргу 834,83 грн за період з 01.12.2022 по 30.06.2023 складає 44,35 грн.

Отже загальна сума інфляційних втрат, яка є вірною, обґрунтованість та арифметично правильною складає 6 700,06 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 12 346,44 грн, господарський суд зазначає наступне:

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до положень п. 7.2. Договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Перевіривши наданий позивачем разом із позовною заявою розрахунок пені у розмірі 12 346,44 грн, суд вважає його правильним та обґрунтованим.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Правовий аналіз названих статей ЦК і ГК свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Поряд з цим суд враховує, що 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст.219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені та штрафу, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Російської Федерації проти України, враховуючи, що на теперішній час місцезнаходження відповідача - Каховська міська територіальна громада віднесена до «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України», відповідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України: «Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією від 22.12.2022 №309, приймаючи до уваги активні дії відповідача щодо часткового погашення заборгованості та неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, зменшення розміру нарахованої пені до 3000,00 грн.

На думку суду, стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. При цьому суд також враховує, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних, також певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.

Між тим, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, однак підлягають частковому задоволенню, у зв`язку зі зменшенням суми пені.

Отже, враховуючи те, що рішенням суду було частково задоволено позовні вимоги, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, частково покладаються на відповідача без урахування зменшеного розміру пені.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (49000, Херсонська область, місто Нова Каховка, вул. Першотравнева, буд. 3; код ЄДРПОУ 38368427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) основний борг у розмірі 834/вісімсот тридцять чотири/грн 83 коп., три проценти річних у сумі 1113/одна тисяча сто тринадцять/грн 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 6700/шість тисяч сімсот/грн 06 коп., пеню у розмірі 3 000/три тисячі/грн 00 коп., а також 2 144/дві тисячі сто сорок чотири/грн 13 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 26 липня 2024 року.

Суддя Ю.М. Невінгловська