Рішення

від 16.07.2024 по справі 918/416/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/416/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюк В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Керівник Сарненської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: Сарненської міської ради Рівненської області

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до відповідача 2: Комунального некомерційного підприємства "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської міської ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 40 350 грн 27 коп.

В засіданні приймали участь:

Представник прокуратури: Мельничук Лілія Олександрівна (в залі суду) - службове посвідчення № 071640 від 01 березня 2023 року;

представник відповідача 1:Мельник Олена Петрівна (поза межами залу) - (Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія");

представник відповідача 2: Фесовець Олена Володимирівна (в залі суду) Сарненська міська рада Рівненської області та Комунальне некомерційне підприємство "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської міської ради не забезпечили явку уповноважених представників.

Описова частина:

22 квітня 2024 року Керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сарненської міської ради Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія» та до відповідача Комунального некомерційного підприємства "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської міської ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 40 350 грн 27 коп.

Ухвалою суду від 25 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/416/24 та визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 21 травня 2024 року.

10 травня 2024 року через підсистему електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшов відзив на позовну заяву в якому останнє просить суд відмовити Керівнику Сарненської окружної прокуратури в інтересах Сарненської міської ради в задоволенні позовної заяви про визнання недійсними додаткових угод №3,4 та стягнення 40 350 грн 27 коп.

16 травня 2024 року через підсистему електронний суд від Сарненської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника Сарненської міської ради.

17 травня 2024 року через підсистему електронний суд від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшло клопотання про залучення адвоката Мельник О.П., як представника Відповідача та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

20 травня 2024 року через підсистему електронний суд від Сарненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій остання зазначає, що доводи відповідача викладені у відзиві на позов є необґрунтованими, безпідставним.

Ухвалою суду від 20 травня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача 1 про участь у судовому засіданні 21.05.2024 року на 11:40 год. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 21 травня 2024 року відкладено підготовче засідання на "04" червня 2024 року.

28 травня 2024 року через підсистему електронний суд від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому останній просить суд відмовити Керівнику Сарненської окружної прокуратури в інтересах Сарненської міської ради в задоволенні позовної заяви про визнання недійсними додаткових угод №3,4 та стягнення 40 350 грн 27 коп.

03 червня 2024 року через підсистему електронний суд від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшло клопотання про доручення доказів.

03 червня 2024 року через підсистему електронний суд від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 04 червня 2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/416/24 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на "25" червня 2024 року.

24 червня 2024 року через підсистему електронний суд від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшло клопотання про залучення адвоката Мельник О.П., як представника Відповідача та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 24 червня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача 1 про участь у судовому засіданні 25.06.2024 року в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

25 червня 2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - Комунального некомерційного підприємства "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської міської ради надійшло клопотання про доручення матеріалів (доказів) до справи.

Ухвалою суду від 25 червня 2024 року закрито підготовче провадження у справі № 918/416/24. Призначено справу до судового розгляду по суті на "16" липня 2024 року.

01 липня 2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - Комунального некомерційного підприємства "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської міської ради надійшло клопотання про доручення матеріалів (доказів) до справи.

У судовому засіданні 16 липня 2024 року прокурор підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві, у свою чергу відповідач 1 та відповідач 2 заперечили проти позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Мотивувальна частина:

Встановлено, що Комунальним некомерційним підприємством "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської міської ради (надалі - КНП "Сарненська ЦРЛ") проведено закупівлю UА-2021-02-04-012884 за предметом: "Електрична енергія" очікуваною вартістю 3 420 000,00 гривень.

За результатами аукціону переможцем визначено учасника ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі ТОВ "РОЕК") з ціновою пропозицією 3 420 000 грн. та укладено Договір постачання електричної енергії споживачу № 14199-ВЦ від 15.02.2021 (надалі - Договір, а.с. 25 - 30).

У відповідності до вказаного Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу (за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору.

Згідно з п. 5.1. Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціна електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про сплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі зміни.

Цей договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання (додаток № 1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток № 3 до Договору) та укладається на строк до 31.12.2021 включно (п. 13.1. Договору).

Відповідно до Додатку № 1 Договору (заява приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу), початок постачання електричної енергії з 01.01.2021.

Згідно з Додатком № 2 до Договору "Комерційна пропозиція" до Договору, ціна за електричну енергію (кВт/год) (одиницю товару) становить 3,60 грн/кВт*год з ПДВ та визначається відповідно до формули: Ц (спож) = Цзак + ЦП + Тпередача+Трозподіл (грн/кВт*год) (а.с. 34-36).

Відповідно до п.13.8 Договору, умови договору повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України".

Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному вебсайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії".

У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за відповідний період, які оприлюднюються ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" згідно законодавства або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

Нова (змінена) ціна застосовується з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).

З матеріалів справи судом встановлено, у подальшому між сторонами підписано ряд додаткових угод, якими збільшувалася ціна за одиницю товару:

- додатковою угодою № 2 від 23.08.2021 визначено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год становить 3,17781 грн. без ПДВ, що на 5,93% більше ціни Договору (дія угоди починається з 01.08 2021);

- додатковою угодою № 3 від 01.09.2021 визначено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год становить 3,37338 грн. без ПДВ, що на 12,45% більше ціни Договору (дія угоди починається з 01.08.2021);

- додатковою угодою № 4 від 14.09.2021 визначено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год становить 3,58849 грн. без ПДВ, що на 19,62% більше ціни Договору (дія угоди починається з 01.08.2021);

Отже, матеріалами справи стверджено, внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 19,62 %.

Крім того, ТОВ "РОЕК" на виконання даного Договору поставлено 691 023,30 кВт*год електричної енергії на загальну суму 2 589 697,42 грн, а саме:

- згідно акту №А-6073193432 за лютий 2021 року (від 10.03.2021) - 95525 кВт*год на суму 343890 грн. з ПДВ, платіжне доручення №15 від 11.03.2021;

-згідно акту №А-6074395101 за березень 2021 року (від 08.04.2021) - 85522 кВт*год на суму 307 879,20 грн. з ПДВ, платіжне доручення №38 від 13.04.2021;

-згідно акту №А-6074305886 за березень 2021 року (від 08.04.2021) - 27330 кВт*год на суму 98388 грн, з ПДВ платіжні доручення №4 від 13.04.2021, № 37 від 13.04.2021;

-згідно акту №А-6027808838 від 01.03.2021 - 12289,30 кВт*год на суму 36813,62 грн. з ПДВ, платіжне доручення №6 від 02.03.2021;

-згідно акту №А-6075179520 за квітень 2021 року (від 24.05.2021) - 6000 кВт*год на суму 21600 грн. з ПДВ, платіжне доручення №61 від 27.05.2021;

-згідно акту №А-6862930440 за квітень 2021 року (від 24.05.2021)- 74081кВт*год на суму 266691,60 грн. з ПДВ, платіжні доручення №62 від 27.05.2021, №6 від 27.05.2021;

-згідно акту №А-6170762931 за травень 2021 року (від 22.06.2021)- 3780 кВт*год на суму 13608 грн. з ПДВ, платіжне доручення №67 від 24.06.2021;

-згідно акту №А-6122913426 за червень 2021 року (від 28.07.2021) - 1950 кВт*год на суму 7020 грн. з ПДВ платіжне доручення №87 від 29.07.2021;

-згідно акту №А-6076904041 за червень 2021 року (від 28.07.2021) - 25262 кВт*год на суму 90 943,20 грн. з ПДВ платіжне доручення №88 від 29.07.2021;

-згідно акту №А-6077532262 за липень 2021 року (від 18.08.2021)- 1890 кВт*год на суму 6804 грн. з ПДВ, платіжне доручення №94 від 19.08.2021;

-згідно акту №А-6319806078 за липень 2021 року (від 18.08.2021)- 33585 кВт*год на суму 120906 грн. з ПДВ, платіжне доручення №93 від 19.08.2021;

-згідно акту №А-6124531069 за серпень 2021 року (від 20.09.2021)- 29257 кВт*год на суму 125986,12 грн. з ПДВ, платіжне доручення №110 від 21.09.2021.

-згідно акту №А-6078738645 за серпень 2021 року (від 20.09.2021)- 1260 кВт*год на суму 5425,80 грн. з ПДВ, платіжне доручення №109 від 21.09.2021.

-згідно акту №480030827/9/1 за вересень 2021 року (від 20.10.2021)- 2850 кВт*год на суму 13797,36 грн. з ПДВ, платіжне доручення №117 від 21.10.2021.

-згідно акту №480031121/12/1 за грудень 2021 року (від 29.12.2021)- 128572 кВт*год на суму 553655,21 грн. з ПДВ, платіжні доручення №169 від 29.12.2021, №18 від 29.12.2021;

-згідно акту №480030827/12/1за грудень 2021 року (від 22.12.2021)- 5970 кВт*год на суму 16843,31 грн. з ПДВ, платіжне доручення №156 від 23.12.2021;

-згідно акту №480031121/02/1 за січень 2022 року (від 07.02.2022) - 155900 кВт*год на суму 559446 грн. з ПДВ, платіжне доручення №1 від 09.02.2022.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю иА-2021 -02-04- 012884-а, що сформований 28.03.2022 на веб-порталі "Prozorro", правовідносини за вказаним Договором припинені.

Враховуючи вказане вище, на переконання прокуратури, додаткові угоди № 3-4 до Договору укладені всупереч положенням Закону України "Про публічні закупівлі", а тому мають бути визнані недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягнуті з відповідача на користь місцевого бюджету.

При цьому, як вбачається із відзиву відповідача 1, останній зокрема зазначає, що Прокурор звертаючись в інтересах держави в особі Сарненської міської ради в позовній заяві не наводить жодних обставин та не надає до позову належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення прав та/або інтересів Сарненської міської ради по Договору (спірних додаткових угод). При тому, що даний Договір (спірні додаткові угоди) укладені між КНП "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської міської ради та ТОВ "РОЕК", до яких Сарненська міська рада немає жодного відношення та більш того не є стороною даного Договору. Оскільки, Сарненська міська рада у даній справі не є належним позивачем, то звернення Прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі Сарненської міської ради є безпідставним. Крім того, зазначає, що оскільки позовні вимоги, що є предметом розгляду в межах даного спору, фактично зводяться до зобов`язання ТОВ «РОЕК» повернути на користь Сарненської міської ради кошти у розмірі 40 350,27 грн., яка є складовою частиною ціни договору та вартості поставленого товару, задоволення даного позову призведе до зміни такої істотної умови договору, як ціна, після його повного виконання, що суперечить приписам ч. 3 ст. 632 ЦК України.

На підставі викладеного вважає позовні вимоги прокурора необґрунтовані та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вказаних тверджень, суд вказує на наступне.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (надалі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону, замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Як зазначено в ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Разом з тим, аналізуючи підстави внесення змін до Договору шляхом підписання додаткових угод встановлено, що упродовж 2021 року мало місце як збільшення, так і зменшення цін на електричну енергію.

Внаслідок підписання додаткової угоди № 3 від 01.09.2021 ціна за одиницю товару збільшилася на 12,45%, що суперечить вимогам п. 13.8 Договору та положенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якими передбачена можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Отже, при підписанні додаткової угоди № 3 від 01.09.2021 сторонами допущено порушення ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо обмеження у збільшенні ціни за одиницю товару більш як 10%, що перевищує максимально дозволену межу.

Внаслідок укладення додаткової угоди № 4 від 14.09.2021 до Договору, що поширює свою дію до договірних величин споживання електричної енергії з 01.08.2021, Сторонами збільшено ціну за одиницю товару до 3,58849 грн/кВт*год., тобто на 19,62%.

Щодо вказаних обставин справи, слід вказати на наступні норми закону.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

При цьому, Верховним Судом висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21).

Крім того, Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі та мети проведення відкритих тендерів, визначених Законом.

У постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначено, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №916/2536/22, де судом, поміж іншого, зазначено, що приписи Закону України "Про публічні закупівлі" є зрозумілими та Суд неодноразово висловлював правову позицію, зокрема стосовно пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону (п. 8.61 Постанови).

Враховуючи наведене, перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є кошти місцевого бюджету, та укладення договору про закупівлю електричної енергії з ціною за 1 кВт*год електричної енергії 3,00 грн та її подальше підвищення шляхом укладення оспорюваних додаткових угод (без відповідного коливання ціни на ринку), що призвело до загального збільшення ціни на 19,62%, є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача.

Аналогічну правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, та, окрім вищенаведеного, вказано, що відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Поряд з цим, перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи усе зазначене вище, додаткові угоди №3 від 01.09.2021, №4 від 14.09.2021 укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону, а тому, з огляду на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, оскільки судом визнаються недійсними додаткові угоди, якими було збільшено ціну за одиницю товару, відповідно потрібно здійснити перерахунок за поставлену електроенергію за Договором про постачання електричної енергії за ціною, вказаною за умовами додаткової угоди №2 від 23.08.2021, де визначено, що ціна за одинцю товару (кВт*год) становить 3,17781 грн. без ПДВ (збільшено ціну на 5,93%). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.08.2021.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену впродовж серпня 2021, вересня 2021, грудня 2021 та січня 2022 року електричну енергію за тарифом, , визначеним у Договорі з урахуванням додаткової угоди №2 від 23.08,2021, де збільшено ціну за 1 кВТ/год. до 3,17781 грн. без ПДВ ( 3,81337 з ПДВ) тобто збільшено ціну на 5,93 %, КНП "Сарненська ЦРЛ" Сарненської міської ради повинно була сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 323809 кВт*год кошти у розмірі 1 234 803,53 гривень (323809 кВт * (3,17781 грн/кВт.год + 20% ПДВ) = 323809 кВт * 3,81337 грн/кВт.год з ПДВ = 1 234 803,53 грн).

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни за електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 40 350 грн 27 коп.

Відповідно до ч, 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 2 статті 208 ГК визначено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав, кожна сторона зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ч. 2 ст. 712 ЦК передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК.

Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 40 350 грн 27 коп. за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 3 БК України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснення Міністерства фінансів України, наданих листом від 06.03.2003 р. № 021-03/6 та Державного казначейства України від 09.03.2006 №3.4 - 22/498 та від 12.02.2008 №7.1-10/744, якщо спочатку нового бюджетного періоду здійснюються повернення зайво виплачених в минулих бюджетних періодах коштів, то зазначені кошти не можуть бути відображені як відновлення касових видатків, а повинні бути перераховані до бюджету.

Згідно зі Статутом Комунального некомерційного підприємства "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради № 93 від 14.02.2022, засновником та власником Підприємства є Сарненська міська територіальна громада в особі Сарненської міської ради.

Крім того, згідно плану закупівлі, джерелом її фінансування є місцевий бюджет.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі № 126/2157/19 вказала, що у випадку, коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228).

Так, абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку № 228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Враховуючи наведене, в даному випадку, КНП "ЦРЛ" Сарненської міської ради у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, визначених Сарненською міською радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня). Таким чином, заперечення відповідача 1 щодо представництва прокурору у даній справі спростовується вище викладеним.

Згідно з ч. 4 ст. 48 БК України, зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Водночас з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців громади, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладання підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами.

Вказані висновки висвітлені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, безпідставно отримані ТОВ "РОЕК" кошти в результаті укладення додаткових угод, стягуються на користь Сарненської міської ради в дохід місцевого бюджету.

Відтак, позов в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" коштів в сумі 40 350 грн 27 коп. є доведений та обґрунтований матеріалами справи, відповідачами не спростований, відтак підлягає до задоволення.

Щодо звернення прокуратури з даним позовом, слід зазначити наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В даному випадку правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.3 даного Закону.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

В даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва порушених інтересів держави органами прокуратури.

Також, слід врахувати, що органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально- економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.

Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважені органи надані їм повноваження не використали.

Вказане відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі Сарненської міської ради Рівненської області шляхом звернення до суду з даним позовом.

Отже, підсумовуючи зазначене, прокуратурою обґрунтовано правомірність звернення з даним позовом.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що оспорюванні додаткові угоди № 3,4 до Договору на постачання електричної енергії укладено з порушенням законодавства, а відтак суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про визнання недійсними таких додаткових угод.

Крім того, судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата позивачем коштів в розмірі 40 350 грн 27 коп, а відтак вимоги прокурора про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" зазначених коштів також визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші аргументи, доводи та міркування сторін не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч.9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 9 084 грн 00 коп. покладаються на відповідачів рівномірними частинами.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 01.09.2021 до Договору № 14199-ВЦ на постачання електричної енергії споживачу від 15.02.2021, укладеного між Комунальнимнекомерційним підпиємством "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ".

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 14.09.2021 до Договору № 14195-ВЦ на постачання електричної енергії споживачу від 05.02.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підпиємством "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (вулиця Князя Володимира, будинок 71-Б, місто Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Сарненської міської ради Сарненського району (вул. Широка ,31, м.Сарни, Сарненський район, Рівненська область, 34500, код ЄДРПОУ 04057770) в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 40 350 грн. 27 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013 код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р ИА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн 00 коп.

6. Стягнути з Комунального некомерційного підпиємства "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської міської ради (34500, Рівненська область, Сарненський район. м. Сарни, вул. Ярослава Мудрого, 3, код ЄДРПОУ 01999796) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р ИА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн 00 коп.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 23 липня 2024 року.

Суддя Вадим Торчинюк