Рішення

від 22.07.2024 по справі 918/565/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/565/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Західного офісу Державної аудиторської служби України

до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до відповідача - 2 Рівненського державного гуманітарного університету

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 173 967 грн. 00 коп.

В засіданні приймали участь:

Від прокуратури: Кривецька-Люліч Тетяна Анатоліївна (в залі суду);

Від позивача: Крук Віра Романівна (в залі суду);

Від позивача: Довгополюк Валентина В`ячеславівна (в залі суду);

Від відповідача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

13 червня 2024 року керівника Рівненської окружної прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі - позивач - 1) та Західного офісу Державної аудиторської служби України (далі - позивач - 2) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - відповідач - 1) до відповідача - 2 Рівненського державного гуманітарного університету (далі - відповідач - 2) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 173 967 грн. 00 коп.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%.

Перевищення 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 927/1058/21, у якій зроблено висновок про те, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Всупереч даним вимогам, укладення додаткових угод № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 призвело до збільшення вартості електроенергії на 40%.

Крім того, як зазначає прокурор, ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

У свою чергу, за переконанням прокуратури, спірні додаткові угоди укладені безпідставно, адже представленими у справі документами (порівняльний аналіз роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньо добового ринку ДП "Оператор ринку" не доведено фактичне коливання ціни на ринку електричної енергії. В даному випадку постачальником документально не підтверджено підставу збільшення ціни її коливання ціни на ринку в бік збільшення.

Оскільки, на переконання прокуратури, додаткові угоди № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі на постачання електричної енергії № 16651-ВЦ від 04 лютого 2021 року. Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію мала місце переплата коштів у розмірі 173 967 грн. 00 коп., які мають бути стягнуті з відповідача - 1 на користь позивача.

Відповідач - 1 позовні вимоги прокуратури не визнає та подав до суду відзив на позовну заяву, наступного змісту.

Оскільки позовні вимоги, що є предметом розгляду в межах даного спору, фактично зводяться до зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" повернути на користь позивача 173 967 грн. 00 коп., що є складовою частиною ціни договору та вартості поставленого товару, задоволення даного позову призведе до зміни такої істотної умови договору, як ціна, після його повного виконання, що суперечить приписам ч. 3 ст. 632 ЦК України, згідно якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Також, відповідач - 1 вважає, що при зверненні до суду прокурор обрав неналежний спосіб захисту.

Так, предметом позову у справі № 918/565/24, як вказує прокурор, є визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, як таких, що укладені з порушенням ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 цього Закону.

Таким чином, визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, а визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Відповідач - 2 у свою чергу не скористався наданим останньому процесуальним правом на поданання відзиву на позовну заяву чи будь-яких письмових заперечень.

Окрім того, від позивачів до суду надійшли письмові пояснення щодо суті спору, відповідно до яких останні позовні вимоги підтримують.

В судовому засіданні 22 липня 2024 року представник прокуратури та представники позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Решта учасників процесу в судове засідання не з`явилися.

Заяви та клопотання у справі.

25 червня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача Міністерства освіти і науки України надійшли пояснення.

28 червня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача Західного офісу Державної аудиторської служби України надійшли пояснення.

01 липня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 1 в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує.

07 липня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив, в якій останній спростовує аргументи відповідача - 1 викладені у відзиві.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14 червня 2024 року відкрито провадження у справі № 918/565/24 за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Західного офісу Державної аудиторської служби України до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до відповідача - 2 Рівненського державного гуманітарного університету про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 173 967 грн. 00 коп., розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено підготовче судове засідання на 08 липня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08 липня 2024 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/565/24 за позовом за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Західного офісу Державної аудиторської служби України до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до відповідача - 2 Рівненського державного гуманітарного університету про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 173 967 грн. 00 коп. та призначено розгляд справи № 918/565/24 до судового розгляду по суті на 22 липня 2024 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд встановив наступне.

Рівненським державним гуманітарним університетом проведено закупівлю UA-2021-01-21-004529-b за предметом: "Електрична енергія", фінансування якої здійснюється з державного бюджету.

За результатами переговорної процедури переможцем визначено учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", з яким надалі укладено Договір № 16651-ВЦ на постачання електричної енергії від 04 лютого 2021 року на суму 1 360 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 226 666 грн. 67 коп. (далі - Договір).

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції. Відповідно до комерційної пропозиції (Додаток №2), ціна за електричну енергію (кВт*год) (одиницю товару) становить 2,92 грн/кВт*год без ПДВ.

Відповідно до п. 13.8. Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, у тому числі, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед» (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за відповідний період, які оприлюднюються ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" згідно законодавства або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

Надалі між сторонами, на підставі даних з сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" та висновків Рівненської торгово-промислової палати, підписано ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару із посиланням на коливання ціни такого товару на ринку, а саме:

- додатковою угодою № 2 від 11 березня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 2,99449 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з лютого 2021 року (+2,5 %);

- додатковою угодою № 3 від 10 вересня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,17175 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 01 серпня 2021 року (+7,9 %);

- додатковою угодою № 4 від 14 вересня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,36671 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 16 серпня 2021 року (+13,3%);

- додатковою угодою № 5 від 15 вересня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,58116 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 26 серпня 2021 року ( + 18,5 %);

- додатковою угодою № 6 від 06 жовтня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,79341 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 01 вересня 2021 року ( +23, %);

- додатковою угодою № 7 від 07 жовтня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,97155 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 14 вересня 2021 року (+26,5 %);

- додатковою угодою № 8 від 08 жовтня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,21759 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 15 вересня 2021 року (+30,8 %);

- додатковою угодою № 9 від 29 жовтня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,51865 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 01 жовтня 2021 року (+35,4 %);

- додатковою угодою № 10 від 01 листопада 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,84978 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 14 жовтня 2021 року (+39,7 %).

На виконання Договору поставлено 246 602 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 038 060 грн. 50 коп. з ПДВ, а саме:

- згідно акту №А-6029300784 за січень 2021 року 25927 кВт*год на суму 88 151,70 грн. з ПДВ що підтверджується платіжним дорученням №215 від 25.02.2021 на суму 88 151,70 грн.;

- згідно акту №А-6073714930 за лютий 2021 року 41 727 кВт*год на суму 141 871,65 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №384 від 30.03.2021 на суму 141 871,65 грн.,

- згідно акту №А-6074618528 за березень 2021 року 27442 кВт*год на суму 115 219,03 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №439 від 15.04.2021 на суму 115 219,03 грн.;

- згідно акту №А-6075797339 за квітень 2021 року 20 255 кВт*год на суму 72 784,10 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №124 від 18.05.2021 на суму 72 784,10 грн.;

- згідно акту №А-6089441536 за травень 2021 року 19 217 кВт*год на суму 69 054,11 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №163 від 18.06.2021 на суму 69 054,11 грн.;

- згідно акту №А-6220737917 за червень 2021 року 18 364 кВт*год на суму 65 988,96 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №194 від 22.07.2021 на суму 65 988,96 грн.;

- згідно акту №А-6078010748 за липень 2021 року 9 669 кВт*год на суму 34 744,45 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №221 від 17.08.2021 на суму 34 744,45 грн.;

- згідно акту №А-6125169653 за серпень 2021 року 9524 кВт*год на суму 40 928,37 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №822 від 23.09.2021 на суму 40 928,37 грн.;

- згідно акту №480030747/9/1 за вересень 2021 року 16789 кВт*год на суму 78047,12 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями №929 та №290 від 21.10.2021 на суму 78047,12 грн.;

- згідно акту №480030747/10/1 за жовтень 2021 року 26778 кВт*год на суму 151382,95 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №433 від 24.12.2021 на суму 151382,95 грн.;

- згідно акту №480030747/11/1 за листопад 2021 року 16688 кВт*год на суму 97 119,76 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №434 від 24.12.2021 на суму 97 119,76 грн.;

- згідно акту №480030747/12/1 за грудень 2021 року 14222 кВт*год на суму 82768,30 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №482 від 28.12.2021 на суму 82 768,3 грн.

На переконання прокуратури, укладаючи додаткові угоди № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 до Договору та збільшуючи ціну товару на 40% від передбаченої правочином, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди підлягають визнанню недійсним в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з відповідача - 1 в дохід державного бюджету України.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, джерела права й акти їх застосування та висновок суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону, Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Як зазначено в ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%, загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Отже, внаслідок підписання додаткової угоди № 2 від 11 березня 2021 року ціна за одиницю товару збільшилася на 2,5%, що суперечить вимогам п. 13.8 Договору та положенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якими передбачена можливість збільшити ціну, але не більше як па 10%.

При підписанні додаткової угоди № 2 сторонами допущено порушення ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо обмеження у збільшенні ціни за одиницю товару більш як 10%, що перевищує максимально дозволену межу.

Подальше укладення додаткової угоди № 3 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на 7,9 % відносно ціни, визначеної за умовами Договору; додаткової угоди № 4 - на 13,3%; додаткової угоди № 5 - на 18,5 %; додаткової угоди № 6 - на 23 %; додаткової угоди № 7 - на 26,5 %; додаткової угоди № 8 - на 30,8 %; додаткової угоди № 9 - на 35,4 %; додаткової угоди № 10 - на 39,7 %.

Суд зазначає, що вказані дії з боку постачальника призвели до збільшення ціни за одиницю товару на 40 %.

Відтак, оскільки додаткова угода № 2 укладена з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підлягає визнанню судом недійсною, наступні додаткові угоди також підлягають визнанню недійсними, адже їх укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом.

Надаючи оцінку правомірності такого підняття вартості товару, суд враховує наступне.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Верховним Судом у постанові від 07 вересня 2021 року у справі № 927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

У п.52 - п.63 та п.88 - п.90 постанови Великої Палати Верховного суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 (провадження №12-57гс23) викладено правову позицію:

"Відповідно до частини четвертої ст. 41 Закону №922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої ст. 41 була викладена в ст. 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як вбачається з пояснювальної записки до проекту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.".

Отже, з огляду на висновки, викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, максимальний ліміт збільшеної вартості ціни електроенергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 16651-ВЦ від 04 лютого 2021 року не міг перевищувати 2,92 грн. без ПДВ за 1 кВт*год., яка встановлена у договорі.

Тому, суд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Як встановлено судом вище, укладення додаткових угод № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на більше ніж на 10% відносно ціни, що визначена за умовами Договору (2,92 грн. без ПДВ).

Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог ст. 41 Закону, з огляду на що суд доходить висновку, що додаткові угоди № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16651-ВЦ від 04 лютого 2021 року підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Крім того, розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. Аналогічна правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17.

Також прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача - 1 коштів у розмірі 173 967 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи зазначену вимоги, як на підставу стягнення прокурор посилається на ч. 1 ст. 670 ЦК України, згідно якої, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як встановлено з матеріалів справи, за період дії Договору, відповідачем - 1 поставлено 246 602 кВт*год на загальну суму 1 038 060 грн. 50 коп.

В той же час, враховуючи що додаткові угоди № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16651-ВЦ від 04 лютого 2021 року є недійсними та не породжують правових наслідків в періоди, на які розповсюджували свою дію, правовідносини між відповідачами щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором в ці періоди мали регулюватись самою угодою.

Таким чином розрахунок за поставлену енергію у період дії додаткових угод № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 повинен здійснюватися за ціною 2,92 грн. без ПДВ.

Отже, за поставлений період товар, позивачу належало сплатити 864 093 грн. 40 коп.

При кваліфікації спірних правовідносин суд застосовує норми ст. 1212 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства, доведеною у цій справі є переплата коштів у розмірі 173 967 грн. 00 коп.

З урахуванням того, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем - 1 було отримано грошові кошти на загальну суму 173 967 грн. 00 коп., які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем - 1 (підстава їх набуття відпала), то відповідач - 1 зобов`язаний повернути їх позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 березня 2024 року у справі № 918/323/23.

Щодо договірних відносин, суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач - 1 зазначає, що з аналізу умов Договору та норм законодавства вбачається, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків не обмежується строками зміни ціни за одиницю товару.

Тобто, законодавство дозволяє однією додатковою угодою збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків, при цьому не обмежує кількість таких додаткових угод в часі, а тому заявлені прокурором вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Окрім того, вказує, що оскільки позовні вимоги, що є предметом розгляду в межах даного спору, фактично зводяться до зобов`язання відповідача - 1 повернути на користь Млинівської селищної ради кошти у розмірі 173 967 грн. 00 коп., яка є складовою частиною ціни договору та вартості поставленого товару, задоволення даного позову призведе до зміни такої істотної умови договору, як ціна, після його повного виконання, що суперечить приписам ч. 3 ст. 632 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, грошові кошти в сумі 173 967 грн. 00 коп. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем - 1, підстава набуття відпала, а тому товариство зобов`язане їх повернути в дохід державного бюджету України, що відповідає приписам статей 216,1212 ЦК України.

Окрім того, безпідставно сплачені кошти у розмірі 173 967 грн. 00 коп. є прямими збитками місцевого бюджету, які виникли внаслідок неправомірного збільшення ціни, шляхом укладення відповідачами оспорюваних додаткових угод до договору, в чому і полягає протиправна поведінка відповідачів, тому у даному випадку наявний безпосередній причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

З огляду на викладене, вимога про стягнення 173 967 грн. 00 коп. безпідставно сплачених грошових коштів є правомірною.

Щодо тверджень відповідачів про законність додаткових угод та способу захисту обраного прокурором, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що оцінка правомірності укладеним додатковим угодам надана вище.

За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частиною 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямовані на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладанні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Вказане кореспондується і зі ст. 638 ЦК України.

До того ж, положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

Відповідно до п. 13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, зокрема крім випадку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку.

Разом з тим, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.

Ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Виходячи з наведеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладання договору до моменту укладання додаткової угоди.

Постановою Великої Палати Верховного суду у справі № 922/2321/22 від 24.01.2024 надано правовий висновок про застосування норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до якого, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились.

Водночас, вказаним рішенням Великої Палати Верховного Суду зазначено, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

У поданій позовній заяві детально викладені обставини, що свідчать про те, що надані відповідачем - 1 порівняльні аналізи роботи ринку «на добу наперед» та внутрішньо добового ринку, не містять інформації про коливання цін на електроенергію на момент звернення товариства щодо внесення змін до договору, а також на момент підписання спірних додаткових угод.

До того ж, внесення змін до договору щодо збільшення ціни у додаткових угодах № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 до Договору № 16651-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04 лютого 2021 року перевищує максимально допустиму 10 % межу збільшення ціни за одиницю товару від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

При цьому, Верховним Судом висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 927/1058/21, від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину, зокрема, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, прокурором застосовано належний та ефективний спосіб захисту, оскільки з посиланням на норми ст.ст. 203, 215 ЦК України заявлено вимогу про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 19 серпня 2021 року, № 3 від 30 серпня 2021 року, № 4 від 24 вересня 2021 року, № 5 від 27 вересня 2021 року, № 6 від 29 вересня 2021 року, № 7 від 22 жовтня 2021 року, № 8 від 25 жовтня 2021 року до Договору № 10062-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 18 лютого 2021 року ,оскільки останні укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду.

За наслідками розгляду справи судом встановлено, що правочини - додаткові угоди: № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 підлягають до визнання недійсними.

Також за наслідками розгляду справи суд зробив висновок про необхідність стягнення з відповідача сплачених відповідно до вказаних додаткових угод коштів в сумі 173 967 грн. 00 коп. Така сума стягується з відповідача - 1 на підставі статті 1212 ЦК України, як безпідставно кошти, сплачені за товар, який так і не було поставлено.

Судові витрати.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 30 280 грн. 00 коп. у зв`язку з задоволенням позову покладається на відповідачів та підлягає до стягнення на користь органу прокуратури.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 11 березня 2021 року до Договору № 16651-ВЦ на постачання електричної енергії від 04 лютого 2021 року, укладеного між Рівненським державним гуманітарним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 10 вересня 2021 року до Договору № 16651-ВЦ на постачання електричної енергії від 04 лютого 2021 року, укладеного між Рівненським державним гуманітарним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 14 вересня 2021 року до Договору № 16651-ВЦ на постачання електричної енергії від 04 лютого 2021 року, укладеного між Рівненським державним гуманітарним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 15 вересня 2021 року до Договору № 16651-ВЦ на постачання електричної енергії від 04 лютого 2021 року, укладеного між Рівненським державним гуманітарним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

6. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 06 жовтня 2021 року до Договору № 16651-ВЦ на постачання електричної енергії від 04 лютого 2021 року, укладеного між Рівненським державним гуманітарним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

7. Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 07 жовтня 2021 року до Договору № 16651-ВЦ на постачання електричної енергії від 04 лютого 2021 року, укладеного між Рівненським державним гуманітарним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

8. Визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 08 жовтня 2021 року до Договору № 16651-ВЦ на постачання електричної енергії від 04 лютого 2021 року, укладеного між Рівненським державним гуманітарним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

9. Визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 29 жовтня 2021 року до Договору № 16651-ВЦ на постачання електричної енергії від 04 лютого 2021 року, укладеного між Рівненським державним гуманітарним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

10. Визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 01 листопада 2021 року до Договору № 16651-ВЦ на постачання електричної енергії від 04 лютого 2021 року, укладеного між Рівненським державним гуманітарним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Міністерства освіти і науки України (01001, м. Київ, пр-т. Берестейський, 10, код. 38621185) в дохід державного бюджету України кошти у розмірі 173 967 (сто сімдесят три тисячі дев`ятсот шістдесят сім) грн. 00 коп.

12. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-б, код 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп. судового збору.

13. Стягнути з Рівненського державного гуманітарного університету (33028, м. Рівне, вул. Степана Бандери, 12, код. 25736989) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп. судового збору.

14. Видати накази після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26 липня 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.