Постанова

від 23.10.2024 по справі 918/565/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року Справа № 918/565/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача 1: не з`явився

позивача 2: Кравчук Н.П.

відповідача 1: Крук В.Р.

відповідача 2: не з`явився

прокурор: Рункевич І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 липня 2024 року у справі №918/565/24 (повний текст складено 26 липня 2024 року, суддя Войтюк В.Р.)

за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Західного офісу Державної аудиторської служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (відповідач 1)

та до Рівненського державного гуманітарного університету (відповідач 2)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 173 967 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі - позивач - 1) та Західного офісу Державної аудиторської служби України (далі - позивач - 2) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - відповідач 1) та до Рівненського державного гуманітарного університету (далі відповідач 2) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 173 967 грн. 00 коп.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22 липня 2024 року у справі №918/565/24 задоволено позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Західного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та до Рівненського державного гуманітарного університету про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 173 967 грн. 00 коп.

Визнано недійсними Додаткові угоди №2 від 11 березня 2021 року, №3 від 10 вересня 2021 року, №4 від 14 вересня 2021 року, №5 від 15 вересня 2021 року, №6 від 06 жовтня 2021 року, №7 від 07 жовтня 2021 року, №8 від 08 жовтня 2021 року, №9 від 29 жовтня 2021 року та №10 від 01 листопада 2021 року до Договору № 16651-ВЦ на постачання електричної енергії від 04 лютого 2021 року, укладеного між Рівненським державним гуманітарним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Міністерства освіти і науки України (01001, м. Київ, пр-т. Берестейський, 10, код. 38621185) в дохід державного бюджету України кошти у розмірі 173967 (сто сімдесят три тисячі дев`ятсот шістдесят сім) грн. 00 коп.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-б, код 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп. судового збору.

Присуджено до стягнення з Рівненського державного гуманітарного університету (33028, м. Рівне, вул. Степана Бандери, 12, код. 25736989) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп. судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах №2-8 по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема пункту 2 частини 5 статті 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення. Сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин, на переконання місцевого суду, зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі" та здійснена з порушенням вимог статті 41 Закону. Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства, доведеною у цій справі є переплата коштів у розмірі 173967 грн. 00 коп.

Не погодившись із винесеним рішенням, ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 22 липня 2024 року у справі №918/565/24 та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що оцінюючи подані сторонами докази з точки зору застосування норм Закону України "Про публічні закупівлі" суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок підписання додаткової угоди №2 від 11 березня 2021 року ціна за одиницю товару збільшилась на 2,5%, що суперечить вимогам пункту 13.8 Договору та положенням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Такий висновок суду, на переконання апелянта, є суперечливим не лише з точки зору застосування норм законодавства та реалізації умов договору, а й власне за своїм змістом, оскільки збільшення ціни за одиницю товару на 2,5% не є збільшенням більш як на 10%, а, відтак, не є порушенням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Аналогічна оцінка зроблена судом і стосовно додаткової угоди №3 від 10 вересня 2021 року в результаті укладення якої, як на думку позивача так і за висновком суду, відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 7,9%.

Скаржник звертає увагу суду, що зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" (далі РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі ВДР), та інші показники які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та діяльність ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за відповідний період, які оприлюднюються ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" згідно законодавства або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати ціни товару на ринку.

Апелянт стверджує, що законодавцем не обмежено будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії, змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. При цьому зберігається обмеження щодо можливості збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що ця зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у разі коливання ціни такого товару на ринку, якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю).

Також, на переконання скаржника, при розгляді справи суд фактично ухилився від дослідження усіх обставин справи з метою всебічного та об`єктивного розгляду справи та надав лише перевагу доводам Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Західного офісу Державної аудиторської служби України, що є порушенням статті 86 ГПК України.

Листом №918/565/24/5637/24 від 21 серпня 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.

29 серпня 2024 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/565/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 вересня 2024 року у справі №918/565/24 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 липня 2024 року у справі №918/565/24. Зобов`язано апелянта протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: надати докази надсилання апеляційної скарги Рівненській окружній прокуратурі до її електронного кабінету.

13 вересня 2024 року від скаржника через "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази направлення апеляційної скарги Рівненській окружній прокуратурі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2024 року у справі №918/565/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 липня 2024 року у справі №918/565/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на "23" жовтня 2024 р. об 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

27 вересня 2024 року від Рівненської окружної прокуратури через "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу. Прокурор зазначає, що наведені доводи відповідача в апеляційній скарзі є необгрунтованими та обгрунтовано були відхилені судом першої інстанції, який прийняв оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

01 жовтня 2024 року від Міністерства освіти і науки України надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

02 жовтня 2024 року від Західного офісу Держаудитслужби надійшли письмові пояснення. Заявник просить суд залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 22 липня 2024 року у справі №918/565/24 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" без задоволення. При цьому позивач 2 зауважує, що допущені відповідачами порушення були встановлені під час проведення контрольного заходу, а саме перевірки дотримання законодавства про закупівлі, зокрема правомірності внесення змін до істотних умов договорів, укладених за результатами закупівель, зокрема, закупівлі UA-2021-01-21-004529-b (ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія, очікувана вартість 1360000,00 грн).

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача 1 повністю підтримала вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі. Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечила, при цьому посилаючись на доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Представник позивача 2 повністю підтримала позицію прокурора.

Представники позивача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Рівненським державним гуманітарним університетом проведено закупівлю UA-2021-01-21-004529-b за предметом: "Електрична енергія", фінансування якої здійснюється з державного бюджету.

За результатами переговорної процедури переможцем визначено учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", з яким надалі укладено Договір №16651-ВЦ на постачання електричної енергії від 04 лютого 2021 року на суму 1 360 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 226 666 грн. 67 коп. (далі - Договір).

Згідно витягу з річного плану закупівлі, джерелом фінансування закупівлі UA-2021-01-21-004529-b є Державний бюджет України.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції. Відповідно до комерційної пропозиції (Додаток №2), ціна за електричну енергію (кВт*год) (одиницю товару) становить 2,92 грн/кВт*год без ПДВ.

Згідно з пунктом 13.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання (додаток № 1 до Договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток №3 до Договору) та укладається на строк до 31 грудня 2021 року включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) Договір діє до їх повного виконання.

Відповідно до пункту 13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, у тому числі, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку на добу на перед (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за відповідний період, які оприлюднюються ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" згідно законодавства або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

Надалі між сторонами, на підставі даних з сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" та висновків Рівненської торгово-промислової палати, підписано ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару із посиланням на коливання ціни такого товару на ринку, а саме:

- додатковою угодою №2 від 11 березня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 2,99449 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з лютого 2021 року;

- додатковою угодою №3 від 10 вересня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,17175 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 01 серпня 2021 року;

- додатковою угодою №4 від 14 вересня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,36671 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 16 серпня 2021 року;

- додатковою угодою №5 від 15 вересня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,58116 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 26 серпня 2021 року;

- додатковою угодою №6 від 06 жовтня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,79341 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 01 вересня 2021 року;

- додатковою угодою №7 від 07 жовтня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,97155 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 14 вересня 2021 року;

- додатковою угодою №8 від 08 жовтня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,21759 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 15 вересня 2021 року;

- додатковою угодою №9 від 29 жовтня 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,51865 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 01 жовтня 2021 року;

- додатковою угодою №10 від 01 листопада 2021 року збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,84978 грн. без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватися до договірних величин споживання електричної енергії з 14 жовтня 2021 року.

На виконання Договору поставлено 246 602 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 038 060 грн. 50 коп. з ПДВ, а саме:

- згідно акта №А-6029300784 за січень 2021 року 25927 кВт*год на суму 88151,70 грн. з ПДВ що підтверджується платіжним дорученням №215 від 25 лютого 2021 року на суму 88151,70 грн.;

- згідно акта №А-6073714930 за лютий 2021 року 41 727 кВт*год на суму 141871,65 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №384 від 30 березня 2021 року на суму 141871,65 грн.,

- згідно акта №А-6074618528 за березень 2021 року 27442 кВт*год на суму 115219,03 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №439 від 15 квітня 2021 року на суму 115219,03 грн.;

- згідно акта №А-6075797339 за квітень 2021 року 20 255 кВт*год на суму 72784,10 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №124 від 18 травня 2021 року на суму 72784,10 грн.;

- згідно акта №А-6089441536 за травень 2021 року 19 217 кВт*год на суму 69 054,11 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №163 від 18 червня 2021 року на суму 69054,11 грн.;

- згідно акта №А-6220737917 за червень 2021 року 18 364 кВт*год на суму 65988,96 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №194 від 22 липня 2021 року на суму 65988,96 грн.;

- згідно акта №А-6078010748 за липень 2021 року 9 669 кВт*год на суму 34744,45 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №221 від 17 серпня 2021 року на суму 34744,45 грн.;

- згідно акта №А-6125169653 за серпень 2021 року 9524 кВт*год на суму 40928,37 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №822 від 23 вересня 2021 року на суму 40928,37 грн.;

- згідно акта №480030747/9/1 за вересень 2021 року 16789 кВт*год на суму 78047,12 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями №929 та №290 від 21 жовтня 2021 року на суму 78047,12 грн.;

- згідно акта №480030747/10/1 за жовтень 2021 року 26778 кВт*год на суму 151382,95 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №433 від 24 грудня 2021 року на суму 151382,95 грн.;

- згідно акта №480030747/11/1 за листопад 2021 року 16688 кВт*год на суму 97119,76 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №434 від 24 грудня 2021 року на суму 97119,76 грн.;

- згідно акта №480030747/12/1 за грудень 2021 року 14222 кВт*год на суму 82768,30 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №482 від 28 грудня 2021 року на суму 82768,3 грн.

На переконання прокуратури, укладаючи додаткові угоди №2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 до Договору та збільшуючи ціну товару на 40% від передбаченої правочином, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди підлягають визнанню недійсним в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з відповідача - 1 в дохід державного бюджету України.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22 липня 2024 року у справі №918/565/24 позов задоволено в повному обсязі.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються поставки товару. Спірний характер правовідносин базується на тому, що прокурор вважає порушеними інтереси держави з огляду на недотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткових договорів, якими внесено зміни до вартості товару що закуповувався.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3 статті 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше, ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 24 січня 2024 року по справі №922/2321/22).

Наведене підтверджується також тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону України "Про публічні закупівлі" редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше, ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон України "Про публічні закупівлі" було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше, ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як також видно з пояснювальної записки до проекту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу", коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

З дослідженого колегією суддів вбачається, що Рівненським державним гуманітарним університетом проведено закупівлю UA-2021-01-21-004529-b за предметом: "Електрична енергія", з очікуваною вартістю 1 360 000 грн. За результатами переговорної процедури переможцем визначено учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", з яким надалі укладено Договір №16651-ВЦ на постачання електричної енергії від 04 лютого 2021 року.

Додатковими угодами №2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 сторони збільшили ціну за одиницю товару (спожиту електричну енергію) в загальному на 66,08 %.

Помилкове зазначення місцевим господарським судом та прокурором загального збільшення ціни за одиницю товару в розмірі 40% не призвело до ухвалення неправильного рішення. Загальне відсоткове збільшення ціни не має визначального значення для вирішення даного спору.

Із встановленого судами вбачається, що поставлений товар був не тільки прийнятий відповідачем 2 у власність, а й спожитий.

З матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" ініціювало підписання додаткових угод, внаслідок чого збільшено ціну за одиницю товару у порівнянні з первинним договором.

Між сторонами укладено додаткову угоду №2 від 11 березня 2021 року, якою на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшено ціну за одиницю товару до 2,99449 грн/кВт*год. без ПДВ, тобто на 2,5% вище відносно ціни Договору, при цьому вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 лютого 2021 року.

10 вересня 2021 року між сторонами укладено додаткову угоду №3, якою збільшено ціну за (одиницю товару) кВт*год спожитої електричної енергії до 3,17175 грн/кВт*год. без ПДВ, що на 7,9% вище відносно ціни у додатковій угоді №2.

14 вересня 2021 року додатковою угодою №4 встановлено ціну за (одиницю товару) кВт*год спожитої електричної енергії в розмірі 3,36671 грн/кВт*год. без ПДВ, що на 13,3% вище відносно ціни у додатковій угоді №3.

З дослідженого колегією суддів вбачається, що внаслідок укладення додаткових угод №2 -10 відбулося збільшення ціни за одиницю товару на 66,08 % від ціни, що була визначена сторонами в основному договорі, з 2,92 грн./кВт*год до 4,84978 грн/кВт*год.

Відповідач - 2 уклав з Рівненським державним гуманітарним університетом спірні додаткові угоди, в тому числі на підставі експертних висновків торгово-промислової палати, які лише вказують на середньозважені ціни у відповідну дату, проте не відображають коливання ціни на електроенергію між укладенням конкретних додаткових угод, не встановлюють для сторін договору будь-яких прав та обов`язків, містять лише відомості про ціну ринку електричної енергії станом на певну дату.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №915/346/18, від 12 лютого 2020 року у справі №913/166/19, від 21 березня 2019 року у справі №912/898/18, від 25 червня 2019 року у справі №913/308/18, від 12 вересня 2019 року у справі №915/1868/18).

Чинним законодавством України не визначений виключний перелік органів, до компетенції яких належить надання підтверджувальних документів щодо коливання ціни товару на ринку, а також жодним нормативно-правовим актом не затверджений виключний перелік підтверджувальних документів щодо коливання ціни товару на ринку, в тому числі відсутні законодавчо визначені обов`язкові вимоги до назви, змісту, зазначення конкретного виробника товару, проміжку часу або конкретної дати, коли визначається коливання ціни, для таких документів.

Згідно з частинами 5, 6 статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний ринок "на добу наперед" та внутрішньодобовий ринок. Ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" визначається для кожного розрахункового періоду Оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення "по заявленій (пропонованій) ціні" відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку (частина 5).

За результатами торгів відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна і обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду, та інші показники (частина 6).

Відповідно до роз`яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (яке є уповноваженим органом, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель) №3304-04/33869-06 від 14 серпня 2019 року "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії" оприлюднення результатів торгів на ринку "на добу наперед" та "внутрішньодобовому ринку" забезпечує ДП "Оператор ринку" на своєму вебсайті.

У документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Особливості проведення торгів, оприлюднення результатів, розрахунків та вказаних ринків визначаються Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №308, відповідно до яких:

- розрахунковий період - мінімальний відрізок часу, щодо якого визначаються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН/ВДР (60 хвилин);

- торги на РДН - процес визначення обсягів та ціни на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на РДН;

- торги на ВДР - процес визначення обсягів та цін на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання після завершення торгів на РДН та впродовж доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на ВДР.

За результатами торгів відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники.

Отже, на підтвердження коливання ціни на електричну енергію відповідач до своїх листів повинен був додати копії звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць.

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (постанова Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №927/491/19 від 18 червня 2021 року).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

Із листів ТОВ "РОЕК", якими направлялися додаткові угоди до договору вбачається, що відповідач 2 посилався на офіційний вебсайт ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" та зазначав, що відбулось зростання ціни електричної енергії на ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку (РДН, ВДР) виключно у певних місяцях, наприклад у серпні (додаткова угода №2). Також апелянтом було отримано експертні висновки Рівненської торгово-промислової палати, наприклад від 19 серпня 2021 року, з якого вбачається, що експертом проводився моніторинг цін на електроенергію з 08 серпня 2021 року по 15 серпня 2021 року. Аналогічна ситуація із експертним висновком від 25 серпня 2021 року, який відображає сердньозважені ціни на 15 серпня 2021 року та 25 серпня 2021 року.

З наданих доказів не вбачається аналізу цін за електричну енергію на "ринку доба на перед" починаючи з дати укладення договору (04 лютого 2021 року) до 11 березня 2021 року (дата укладення першої додаткової угоди).

Безпідставні є твердження апелянта про те, що додаткова угода №2 від 11 березня 2021 року відповідає вимогам частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" з посиланням на те, що даною угодою ціну електроенергії було збільшено лише на 2,5%, тобто в межах 10%, оскільки підставою визнання такої угоди недійсною є відсутність належного документального підтвердження коливання ціни у відповідний період, а не порушення відсоткового збільшення. Аналогічна ситуація з додатковою угодою №3 від 10 вересня 2021 року, якою ціна була збільшена в межах норми проте без належного документального підтвердження. В свою чергу, додаткові угоди починаючи з №4 укладені, як без документального підтвердження коливання цін за період з моменту укладення договору до моменту укладення таких угод, так і з перевищенням 10% обмеження.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 Цивільного кодексу України.

Водночас, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Судами обох інстанцій із фактичних обставин справи встановлено відсутність доказів зміни вартості електричної енергії у зв`язку із коливанням цін на ринку; неправомірність перегляду ціни в бік збільшення на підставі даних, які передували укладення договору про закупівлю та проведенню переговорів щодо ціни; підвищення ціни шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод, що є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, що призвела до нівелювання результатів відкритих торгів.

Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами державного бюджету. Відтак таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що додаткові угоди №2-№10 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №16651-ВЦ від 04 лютого 2021 року суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі", тому вони підлягають визнанню недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 червня 2024 року у справі №922/2595/23.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як встановлено судами з матеріалів справи, за період дії Договору, відповідачем - 1 поставлено 246 602 кВт*год на загальну суму 1 038 060 грн. 50 коп.

В той же час, враховуючи що додаткові угоди № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №16651-ВЦ від 04 лютого 2021 року є недійсними та не породжують правових наслідків в періоди, на які розповсюджували свою дію, правовідносини між відповідачами щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором в ці періоди мали регулюватись самою угодою.

Таким чином розрахунок за поставлену енергію у період дії додаткових угод № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 повинен здійснюватися за ціною 2,92 грн. без ПДВ.

Отже, за поставлений період товар, позивачу належало сплатити 864 093 грн. 40 коп.

Таким чином, як правильно встановив Господарський суд Рівненської області, грошові кошти в сумі 173967 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 2, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22.

Щодо доводів ТОВ "РОЕК" про те, що Законом України "Про публічні закупівлі" передбачена можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю товару на 10%, колегія суддів зазначає наступне.

Доводи відповідача 2 в цій частині фактично зводяться до того, що сторони правомірно вносили зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару, але не більше ніж на 10 відсотків кожного разу, з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, при цьому, що такі зміни не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами та зауважує, що обмеження (10%) застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни /в т.ч. і електроенергію/, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22, постанови Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі №903/366/22, від 18 червня 2024 року у справі №922/2595/23, від 28 травня 2024 року у справі №915/75/23).

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного слід також враховувати, окрім іншого, й рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року №3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

У даному випадку, укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі №912/989/18).

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону, належать органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності. Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод Рівненським державним гуманітарним університетом фактично отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків. Укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі" є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Таким чином, позовна заява подана правомірно прокурором в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, як органу, уповноваженого державою здійснювати розподіл освітніх субвенцій та здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері освіти, оскільки користувачем вказаних коштів був Університет як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня. Міністерство освіти і науки України є уповноваженим органом, який приймає рішення щодо виділення державних коштів на функціонування Університету, який розпорядившись вказаними коштами, підписав Договір про постачання електричної енергії споживачу №16651 від 04 лютого 2021 року.

Крім того, суб`єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах є Західний офіс Держаудитслужби в Рівненській області, який є співпозивачем у справі з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Відповідно до пунктів 8, 11, 15 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Згідно пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03 лютого 2016 року, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктом 20 пункту 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Згідно пункту 7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Згідно статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Викладене свідчить, що Держаудитслужба та її територіальні підрозділи наділені достатніми повноваженнями, щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах в тому числі шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Відтак, Рівненською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Міністерства освіти і науки України відповідний лист №50-56-3971вих-24 від 02 травня 2024 року та на адресу Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області №50-56-3970 ВИХ-24, якими повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.

З наданих відповідей вбачається, що заходи реагування не вживались та не плануються.

Таким чином, у прокурора наявні повноважень для звернення до суду із позовом про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 173967 грн. Прокуратурою доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі статтею 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЕК" залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 22 липня 2024 року у справі №918/565/24 - без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом даної справи, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 липня 2024 року у справі №918/565/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 22 липня 2024 року у справі №918/565/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/565/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "24" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.