Рішення

від 15.07.2024 по справі 921/238/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 липня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/238/24 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

за участю секретаря судового засідання Василишин О.С.

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафотогаз України", вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз", вул. Митрополита Шептицького, буд. 20, м. Тернопіль, 46008

про: стягнення 184 701 398,13грн, з яких: 120 525 466,99грн основний борг за Договором купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3151-ОГРМ від 22.03.2022, 36 062 242,23грн пеня, 6 179 314,47грн 3% річних та 21 934 374,44грн інфляційні втрати.

За участі представників

позивача адвоката Овчарука Олександра Олексійовича, довіреність №29/12-2023/2 від 29.12.2023 (в режимі відео конференції);

відповідача: адвоката Панчука Сергія Миколайовича, довіреність №б/н від 22.08.2023.

В порядку ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Ухвалою суду від 19.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.05.2024, сторони повідомлені про дату і час судового розгляду ухвалою надісланою до Електронного кабінету (22.04.2024).

У судовому засіданні 10.05.2024, враховуючи подані представником відповідача (Панчук С.М., довіреність №б/н від 17.11.2023) відзив на позов №б/н від 03.05.2024 (вх. №3591 від 06.05.2024) та клопотання про відкладення судового засідання №б/н від 09.05.2024 (вх. №3739 від 09.05.2024), у зв`язку із його перебуванням у службовому відрядженні у м. Києві, представником позивача (Овчарук О.О., довіреність №29/12-2023/10 від 29.12.2023) відповідь на відзив №б/н від 08.05.2024 (вх. №3712 від 09.05.2024), оголошено перерву до 07.06.2024, з врахуванням ухвали від 03.06.2024, сторони повідомлені про дату і час судового розгляду ухвалою надісланою до Електронного кабінету (03.06.2024).

Ухвалою суду від 07.06.2024, враховуючи подане представником відповідача (Панчук С.М.) клопотання про відкладення судового засідання №311 від 07.06.2024 (вх.№4563 від 07.06.2024), у зв`язку із його перебуванням у щорічній відпустці в період з 27.05.2024 по 19.06.2024, заслухавши думку представника позивача (адвокат Верхацький І.В., довіреність №29/12-2023/2 від 29.12.2023) щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.07.2023, а у судовому засідання 05.07.2024, враховуючи подане головою правління Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" (Бобрівець В.В., витяг з ЄДР) клопотання про відкладення судового засідання №373 від 05.07.2024 (вх.№5370 від 05.07.2024), у зв`язку із перебуванням представника відповідача адвоката Панчука С.М. у службовому відрядженні у м. Києві у період з 03 по 05 липня 2024 року, заслухавши думку представника позивача (Овчарук О.О.), який не заперечив щодо задоволення поданого представником відповідача клопотання про відкладення судового засідання, постановлено ухвалу про оголошення перерви до 15.07.2024, яку занесено у протокол судового засідання, представник позивача повідомлений про дату і час судового розгляду під звукозапис, а відповідач ухвалами суду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, на обґрунтування таких посилається на належне виконання позивачем умов Договору купівлі - продажу природного газу №101/ПГ-3151-ОГРМ від 22.03.2022, підтвердженням чого є акти приймання передачі природного газу, поставленого за березень 2022 року на суму 12 923 710,79грн та на суму 67 040 871,71грн та квітень 2022 року 8 388 829,39грн та на суму 73 953 363,47грн, всього на загальну суму 162 306 775,36грн. Відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу виконав частково , у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 120 525 466,99грн. За порушення грошових зобов`язань відповідач повинен згідно чинного законодавства, на вимогу кредитора, сплатити суму нарахованих інфляційних відрахувань, 3% річних та пені. Щодо клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат заперечив, так як встановлений положеннями ст.625 ЦК України розмір процентної ставки на рівні 3% річних та компенсаційна функція внаслідок інфляційних нарахувань це мінімальний визначений законодавцем розмір грошових виплат, що має на меті гарантовано відновити права кредитора, а отже суд не наділений правом зменшення таких мінімальних нарахувань, які не є штрафною санкцією. При цьому посилається нам практику Верховного Суду викладену у постановах від 13.09.2023 у справі №910/8741/22 та від 065.07.2019 у справі №905/600/18. Щодо клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій заперечив, так як зменшення розміру пені суперечить принципам розумності, справедливості, добросовісності, що призводить до зловживання з боку боржника, а останнім не надано доказів, які дають підстави для зменшення розміру пені виходячи з інтересів сторін. Звертає увагу суду, що заявлена сума пені не є надміру великою до боргу відповідач враховуючи процентне співвідношення виконання зобов`язання і становить лише 29,9% від суми основного боргу, а тому позовні вимоги щодо стягнення пені є обґрунтованими. Заперечує проти клопотання відповідача розстрочити виконання рішення посилаючись на те, що відповідачем не наведено обставин для розстрочки виконання рішення, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а надання розстрочення виконання рішення судом не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє боржнику і в подальшому порушувати свої зобов`язання, оскільки надання розстрочки буде порушувати майнові інтереси стягувача, а вчасні розрахунки з позивачем за отриманий природний газ, є важливими для інтересів та безпеки держави, оскільки позивач відповідно до постанови НКРЕКП №880 від 04.07.2017 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. Звертає увагу суду, що ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені відповідачем ризики не можуть бути ризиками другої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін Просить позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов, його представник в судовому засіданні, позовні вимог в частині основного боргу у сумі 120 525 466,99грн визнає у повному обсязі.

При цьому, не заперечує щодо правомірності проведених нарахувань позивачем пені, відсотків та інфляційних нарахувань, а подав клопотання про зменшення їх розміру на 90% від заявленої позивачем суми, в обґрунтування, якого посилається на важкий фінансовий стан товариства, що ставить під загрозу його нормальне функціонування та надання послуг з безперебійного газопостачання, просить суд врахувати, що додаткові покладення на товариство надмірних економічних санкцій призведе до його фактичної неплатоспроможності, нездатності вести господарську діяльність та виконувати своїх функції. На підтвердження важкого фінансового стану підприємства надав Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 рік, за 2023 рік за І квартал 2024 року та Баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2022, на 31.12.2023 та на 31.03.2024.

Крім того, просить суд врахувати важкий фінансовий стан товариства та розстрочити виконання рішення суду на один рік від дати набрання законної сили рішенням у справі, що надасть можливість підприємству з меншими збитками продовжити господарську діяльність та оплати стягнених коштів на користь позивача.

Щодо заявлених клопотань посилається на правову позицію Верховного суду викладену постановах від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 03.12.2018 від №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.012.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та від 16.04.2018 у справі №920/199/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, судом встановлено:

- між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі Продавець) та Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (далі Покупець), керуючись Законом України Про ринок природного газу, Кодексом газотранспортної систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493, постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №222, іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють відносини у сфері купівлі-продажу природного газу, уклали 22.03.2022 Договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3151-ОГРМ (далі Договір) .

Відповідно до умов Договору сторони взяли на себе зобов`язання:

Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю природний газ в обсягах та строки, що узгоджені Сторонами у Договорі, а Покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені Договором ( п 1.1 Договору);

- Продавець передає покупцеві на умовах Договору замовлений обсяг (об`єм) природного газу з 01.03.2022 по 30.04.2022 (включно) (п.2.1 Договору);

- Загальний обсяг природного газу за Договором складається з сум загальних обсягів на всі періоди протягом строку дії Договору, а саме: - обсяг І (фіксований) обсяг нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат, погоджених Національною комісією, що здійснює регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) на березень квітень 2022, а саме 2 872,310 тис.куб.м, в тому числі по місяцях: березень 1 741,740 тис.куб.м та квітень 1 130,570 тис. куб.м; - обсяг ІІ обсяг втрат, зумовлених воєнними діями в Україні та понесених у зв`язку із запобіганням / врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, підтверджених операторами газорозподільних систем та оператором газотранспортної системи та погоджується НКРЕКП; - обсяг ІІІ обсяг понад нормованих втрат та виробничо-технологічних витрат, за виключенням обсягу ІІ ( п. 2.2 Договору);

- сторони на підставі ч. 3 ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України домовилися про можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису Комерційних актів, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документі, пов`язаних з Договором ( п. 3.11 Договору);

- Покупець зобов`язаний здійснити оплату за реалізовані обсяги природного газу у періоди передачі не пізніше ніж через 45 календарних днів після закінчення періоду передачі, а саме : за ресурс березня 2022 - 15.05.2022; за ресурс квітня 2022 15.06.2022 (п. 4.3 Договору);

- за порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення , Покупець, на письмову вимогу Продавця не пізніше 30 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 6.3 Договору);

- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років (п. 8.3 Договору);

- у відповідності до ст. 631 цивільного кодексу України та на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №222, зі змінами, умови Договору поширюються на відносини, що фактично склалися між Сторонами до його укладення, а саме з 01.03.2022 та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до їх повного та належного виконання, а в частині передачі природного газу Покупцю до 30.04.2022( 9.1 Договору).

Продавець на виконання умов Договору, протягом березня - квітня 2022 року поставив Покупцю природний газ в кількості 5 801,13041 тис. куб. м на загальну суму 162 306 775,36грн, що підтверджується Актами приймання передачі природного газу:Акт №5941 від 31.03.2022 за період - березень 2022 року на суму 12 923 710,79грн; Акт №5959 від 31.03.2022 за період - березень 2022 року на суму 67 040 871,71грн; Акт №7519 від 30.04.2022 за період - квітень 2022 року на суму 8 388 829,39грн; Акт №7539 від 30.04.2022 за період - квітень 2022 року на суму 73 953 363,47грн, які підписані представниками сторін електронними підписами без заперечень.

На оплату отриманого природного газу позивач направив рахунки на оплату:- №13215 від 31.03.2022; - №13247 від 31.03.2022; - №15894 від 30.04.2022 та №15915 від 30.04.2022, які оплачені частково на суму 41 781 308,37 грн.

Позивачем на адресу відповідача 15.02.2024 направлена вимога №119/4.1.2-7618-2024 від 15.02.2024 про проведення оплати суми боргу - 120 525 466,99грн та нарахованих річних - 6 179 314,47 грн, інфляційних нарахувань -21 934 374,44 грн, пені -36 062 242,23 грн, яка залишена без оплати .

Відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо оплати отриманого природного газу, у зв`язку із чим у нього утворилася заборгованість на суму 120 525 466,99грн , що стало підставою для звернення до суду про стягнення суми боргу, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Суд, на підставі ст. 86 ГПК України, оцінивши подані докази, наведені в процесі розгляду справи представниками сторін доводи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково. При цьому, суд виходив із наступного:

- укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, порядок виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі ГК України), Законом України Про ринок природного газу, Кодексом газотранспортної систем, іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють відносини у сфері купівлі-продажу природного газу;

- згідно ч.1 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами;

- відповідно до ст. 655 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст. 265 ГК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;

- покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ст. 692 ЦК України);

- відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджено та визнано відповідачем, що станом на день прийняття рішення судом сума боргу за поставлений природній газ Договором купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3151-ОГРМ від 22.03.2022 становить 120 525 466,99грн, а тому в частині основного боргу позов підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлений.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги в частині основного боргу у сумі 120 525 466,99грн визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. При цьому, до ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням відповідачем позову суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Оскільки, заява про визнання позову, яка викладена у відзиві на позовну заяву, підписана повноважним представником відповідача адвокатом Панчуком С.М., (повноваження на визнання позову встановлені в довіреності №б/н від 22.08.2023), визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

На підставі наведених норм законодавства та умов договору, враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо строків оплати отриманого природного газу, позивачем заявлено до стягнення: 36 062 242,23грн пені за період з 17.05.2022 по 14.12.2022, 6 179 314,47грн 3% річних за період з 17.05.2022 по 31.12.2023 та 21 934 374,44грн інфляційні втрати за період 01.06.2022 по 31.12.2023.

Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", перевіривши на відповідність нараховані позивачем на прострочену суму боргу 6 179 314,47грн 3% річних та 21 934 374,44грн інфляційних втрат, встановив правомірність їх нарахування, а тому такі підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені.

Клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих 3% річних та інфляційних нарахувань, судом відхиляється, оскільки заявлений позивачем розмір 3% річних та інфляційних втрат відповідає розміру встановленому законом, а тому наведені відповідачем підстави для зменшення таких не можуть бути підставою для їх зменшення без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.

Такими обставинами можуть бути встановлені сторонами в умовах договору відсотки у розмірі більшому ніж 3% передбачені ст.625 ЦК України ( правий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18).

Також правомірно нарахована позивачем заявлена до стягнення сума пені - 36 062 242,23грн .

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені на 90%, вважає за можливе задовольнити його частково. При цьому, суд виходив із наступного.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України, яка кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. У той же час Верховний Суд зауважує, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи. Зменшення розміру штрафу, пені, є правом суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 16.06.2021р. у справі №915/2222/19).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013року.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається наявність обставин, що дають право суду задовольнити клопотання відповідача, так відповідно до Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за 2022 рік та за 2023 рік та за І квартал 2024 року у Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" фінансовий результат від операційної діяльності підприємства становить: 2022 рік 474 351 тис. грн, 2033 рік 77 665 тис. грн та 2024 рік 24 144 тис. грн збитку.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020 р.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, співмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і суми заборгованості та ступеня вини відповідача у виникненні спору, враховуючи, що заборгованість виникла через важкий фінансовий стан підприємства, враховуючи практику Верховного суду, а також те, що позивач не надав суду доказів на підтвердження понесених збитків по Договору поставки, суд вважає за можливе зменшити суму пені на 60%, та стягнути 14 424 896,89грн пені (40% від заявленої суми), а в решті суми пені відмовляє.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 120 525 466,99грн основного боргу, 14 424 896,89грн пені, 6 179 314,47грн 3% річних та 21 934 374,44грн інфляційних втрат, всього 163 064 052,79 грн, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення вважає за можливе задовольнити його. При цьому, суд виходив із наступного.

Частинами 1, 3, 4.5 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Враховуючи подане клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, обставини справи, що ускладнюють виконання відповідачем даного рішення у справі, його матеріальний та фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, вимоги позивача, збалансованість інтересів сторін, а також зважаючи на те, що розстрочка виконання рішення сприятиме, як можливості продовження господарської діяльності відповідача та зробить реальною можливість оплати стягнених коштів на користь позивача, суд виходячи із інтересів обох сторін, прийшов до висновку про задоволення заявленого відповідачем клопотання про розстрочку виконання судового рішення на дванадцять місяців до липня 2025 року (включно) рівними частинами.

Частиною 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті, 50 відсотків судового збору, який підлягав сплаті при поданні позову, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Судовий збір у розмірі 423 920,00грн , що складає 50%, згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (правова позиція викладена у п. 4.3 чинної постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 191, 233, 236-238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" (вул. Митрополита Шептицького, буд. 20, м. Тернопіль, 46008, ідентифікаційний код 21155959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 40121452) 120 525 466 (сто двадцять мільйонів п`ятсот двадцять п`ять тисяч чотириста шістдесят шість) грн 99коп. основного боргу за Договором купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3151-ОГРМ від 22.03.2022, 14 424 896 (чотирнадцять мільйонів чотириста двадцять чотири тисячі вісімсот дев`яносто шість) грн 89коп. пені, 6 179 314 (шість мільйонів сто сімдесят дев`ять тисяч триста чотирнадцять) грн 47коп. 3% річних, 21 934 374 (двадцять однин мільйон дев`ятсот тридцять чотири тисячі триста сімдесят чотири) грн 44коп. інфляційних втрат та 423 920 ( чотириста двадцять три тисячі дев`ятсот двадцять) грн 00 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 40121452) з Державного бюджету України 423 920 ( чотириста двадцять три тисячі дев`ятсот двадцять) грн 00 коп. судового збору сплаченого згідно платіжної інструкції №0000005989 від 02.04.2024.

5. Розстрочити виконання рішення щодо стягнення 163 064 052 (сто шістдесят три мільйони шістдесят чотири тисячі п`ятдесят дві) грн 79коп. на 12 місяців зі сплатою рівним частинами, а саме:

-серпень 2024 13 588 671 (тринадцять мільйонів п`ятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят одна) грн 13коп.;

-вересень 2024 13 588 671 (тринадцять мільйонів п`ятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят одна) грн 06 коп;

-жовтень 2024 - 13 588 671 (тринадцять мільйонів п`ятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят одна) грн 06 коп;

-листопад 2024 13 588 671 (тринадцять мільйонів п`ятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят одна) грн 06 коп;

-грудень 2024 13 588 671 (тринадцять мільйонів п`ятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят одна) грн 06 коп;

-січень 2025 13 588 671 (тринадцять мільйонів п`ятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят одна) грн 06 коп;

-лютий 2025 13 588 671 (тринадцять мільйонів п`ятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят одна) грн 06 коп;

-березень 2025 13 588 671 (тринадцять мільйонів п`ятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят одна) грн 06 коп;

-квітень 2025 - 13 588 671 (тринадцять мільйонів п`ятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят одна) грн 06 коп;

-травень 2025 13 588 671 (тринадцять мільйонів п`ятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят одна) грн 06 коп;

-червень 2025 -13 588 671 (тринадцять мільйонів п`ятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят одна) грн 06 коп;

-липень 2025 - 13 588 671 (тринадцять мільйонів п`ятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят одна) грн 06 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 25 липня 2024 року.

Суддя М.С. Стадник