Постанова

від 26.11.2024 по справі 921/238/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2024 р. Справа №921/238/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЖелік М.Б.

суддівОрищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафотогаз України б/н від 13.08.2024 (вх. №01-05/2297/24 від 13.08.2024)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.07.2024 (суддя Стадник М.С., повний текст складено 25.07.2024)

у справі №921/238/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафотогаз України, вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Тернопільміськгаз, вул. Митрополита Шептицького, буд. 20, м. Тернопіль, 46008

про: стягнення 184 701 398,13грн, з яких: 120 525 466,99 грн. основний борг за Договором купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3151-ОГРМ від 22.03.2022, 36 062 242,23 грн. пеня, 6 179 314,47 грн. 3% річних та 21 934 374,44грн. інфляційні втрати

за участі представників сторін:

від позивача: Пясецький Д.В.

від відповідача: Вийванко Н.П.

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.07.2024 у справі №921/238/24 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства Тернопільміськгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України 120 525 466,99 грн. основного боргу за Договором купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3151-ОГРМ від 22.03.2022, 14 424 896,89 грн. пені, 6 179 314,47 грн. 3% річних, 21 934 374,44 грн. інфляційних втрат та 423 920 грн. судового збору; в решті позову відмовлено; повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України з Державного бюджету України 423 920 грн. судового збору; розстрочено виконання рішення щодо стягнення 163 064 052,79 грн. на 12 місяців зі сплатою рівними частинами.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.07.2024 в частині відмови в задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 21 637 345,34 грн., розстрочення виконання рішення на 12 місяців та прийняти нове рішення в оскаржуваній частині, яким позовні вимоги ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України щодо стягнення пені в розмірі 21 637 345, 34 грн., у стягненні якої було відмовлено - задоволити; відмовити відповідачу в розстроченні виконання рішення, судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 апеляційну скаргу ТОВ ГК Нафотогаз України залишено без руху та встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме для надання суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 391 894,62 грн.

22.08.2024 апелянт подав суду клопотання про усунення недоліків скарги, до якого додано квитанцію про сплату судового збору.

Зарахування сплаченого судового збору в розмірі 391894,62 грн. до спеціального фонду державного бюджету підтверджується випискою, сформованою в Автоматизованій системі діловодства суду 19.08.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 25.09.2024, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи з Господарського суду Тернопільської області.

19.09.2024 від ПАТ Тернопільміськгаз надійшов відзив на апеляційну скаргу (№01-04/6194/24), в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 задоволено клопотання позивача (вх.№ 01-04/6225/24) та відповідача (вх. № 01-04/6225/24) про розгляд справи за участі представників в режимі відеоконференції.

25.09.2024 від відповідача надійшло клопотання (№01-04/6323/24) про відкладення розгляду справи у зв`язку із зміною представника та необхідністю додатково ознайомитися з апеляційною скаргою.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 відкладено розгляд справи на 23.10.2024 з підстав зазначених у ній.

22.10.2024 від відповідача надійшло клопотання (№01-04/7058/24) про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.

23.10.2024 ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у ній.

19.11.2024 від відповідача надійшло клопотання (№01-04/7908/24) про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання.

20.11.2024 ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у ній.

25.11.2024 представником позивача подано до суду заяву (вх.№01-04/8084/24) про заміну представника позивача.

В судове засідання 26.11.2024 позивач та відповідач участь уповноважених представників забезпечили, які навели свої доводи та міркування щодо вимог апеляційної скарги та просили врахувати їх при винесенні постанови.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи наведені представниками сторін доводи, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги слід частково задоволити, скасувавши частково оскаржене рішення, та прийняти в цій частині нове рішення, з огляду на наступне.

1.Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Україна звернулося до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Тернопільміськгаз з вимогою щодо стягнення 184 701 398,13грн, з яких: 120 525 466,99грн основний борг, 36 062 242,23грн пеня, 6 179 314,47грн. 3% річних та 21 934 374,44грн. інфляційні втрати, що обумовлені неналежним виконанням умов Договору купівлі - продажу природного газу №101/ПГ-3151-ОГРМ від 22.03.2022, підтвердженням чого є акти приймання передачі природного газу, поставленого за березень 2022 року на суму 12 923 710,79 грн. та на суму 67 040 871,71 грн. та квітень 2022 року 8 388 829,39 грн. та на суму 73 953 363,47 грн. , всього на загальну суму 162 306 775,36 грн.

Повністю задовольняючи позовні вимоги господарський суд дійшов наступних висновків:

- враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо строків оплати отриманого природного газу, позивачем заявлено до стягнення: 36 062 242,23грн пені за період з 17.05.2022 по 14.12.2022, 6 179 314,47грн 3% річних за період з 17.05.2022 по 31.12.2023 та 21 934 374,44грн інфляційні втрати за період 01.06.2022 по 31.12.2023.

- відповідач у відзиві на позов позовні вимоги в частині основного боргу у сумі 120 525 466,99грн визнав у повному обсязі.

- клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих 3% річних та інфляційних нарахувань, судом відхиляється, оскільки заявлений позивачем розмір 3% річних та інфляційних втрат відповідає розміру встановленому законом, а тому наведені відповідачем підстави для зменшення таких не можуть бути підставою для їх зменшення без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.

- вбачається наявність обставин, що дають право суду задовольнити клопотання відповідача, оскільки відповідно до Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за 2022 рік та за 2023 рік та за І квартал 2024 року у Приватного акціонерного товариства Тернопільміськгаз фінансовий результат від операційної діяльності підприємства становить: 2022 рік 474 351 тис. грн., 2033 рік 77 665 тис. грн. та 2024 рік 24 144 тис. грн. збитку.

- виходячи із матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, співмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і суми заборгованості та ступеня вини відповідача у виникненні спору, враховуючи, що заборгованість виникла через важкий фінансовий стан підприємства, враховуючи практику Верховного суду, а також те, що позивач не надав суду доказів на підтвердження понесених збитків по Договору поставки, суд вважає за можливе зменшити суму пені на 60%, та стягнути 14 424 896,89 грн пені (40% від заявленої суми), а в решті суми пені відмовляє.

- обставини справи, що ускладнюють виконання відповідачем даного рішення у справі, його матеріальний та фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, вимоги позивача, збалансованість інтересів сторін, а також зважаючи на те, що розстрочка виконання рішення сприятиме, як можливості продовження господарської діяльності відповідача та зробить реальною можливість оплати стягнених коштів на користь позивача, суд виходячи із інтересів обох сторін, прийшов до висновку про задоволення заявленого відповідачем клопотання про розстрочку виконання судового рішення на дванадцять місяців до липня 2025 року (включно) рівними частинами.

- враховуючи, що відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті, 50 відсотків судового збору, який підлягав сплаті при поданні позову, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету. Судовий збір у розмірі 423 920,00грн , що складає 50%, згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

2. Узагальнені доводи апелянта, заперечення відповідача.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що рішення господарського суду Тернопільської області від 15.07.2024 у даній справі оскаржується в частині зменшення судом стягуваного розміру пені на 60%, та відповідно відмови у її стягненні на користь позивача в сумі 21 637 345,34 грн. а також розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України не погоджуючись із оскарженим в частині рішення, вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 233 ГК України, ст. ст. 525, 526, 599, 652 ЦК України, та процесуального, зокрема, ст. ст. 236, 238, 239, 331 ГПК України без дослідження усіх обставин справи та підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог на підтвердження чого зазначає наступне:

- оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п.4.3. договору, відповідно до якого покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 45 днів після закінчення розрахункового періоду, а саме за ресурс 2022 15 травня 2022, за ресурс квітня 2022 до 15 червня 2022.

- відповідач у відзиві не заперечив розміру основної заборгованості, а отже визнав порушення ним умов договору. А відтак, і повинен був усвідомлювати, що за неналежне його виконання на нього буде покладена відповідальність передбачена п.6.1, 6.3 та 6.4. договору.

- заборгованість відповідача виникла за спожитий у 2022 році газ, оскаржене рішення винесено 15.07.2024, а отже минуло понад два роки і відповідачем вказана заборгованість не погашалася. Зазначена поведінка свідчить про умисну та свідому бездіяльність і спростовує твердження відповідача про неможливість проведення розрахунків.

- неналежне планування своєї діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки, оскільки це порушуватиме принципи розумності та справедливості.

- відповідачем до відзиву не додано доказів на підтвердження винятковості обставин, а отже підстави для зменшення пені відсутні. Окрім того, заявлений до стягнення розмір пені не є надмірно великим враховуючи процентне співвідношення виконання зобов`язання.

- щодо розстрочення виконання рішення суду зазначає, що вирішенню вказаного питання повинно передувати набрання рішенням про стягнення законної сили, натомість суд оскарженим рішенням одночасно стягнув заборгованість та розстрочив її виконання.

- підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або в установленим господарським судом способом. Відповідачем фактично не доведено належними та допустимими доказами тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду: відсутності коштів на рахунках, відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявності реальної загрози банкрутства. Нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведенні ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

- зазначає і те, що судом при наданні розстрочення виконання рішення суду не враховано принципи співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача та боржника.

Заперечуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає наступне:

- відповідач є підприємством критичної інфраструктури, від безперебійної роботи якого залежить можливість отримання природного газу населенням, лікарнями, дитячими садками, тощо. Відповідач є на 100% тарифним підприємством, всі роботи здійснюються оператором газорозподільної системи за рахунок коштів тарифної виручки.

- витратна частина по обслуговуванню газорозподільної системи у воєнний час значно зросла, що у сукупності із кризою неплатежів ставить під загрозу функціонування та надання послуг безперебійного газопостачання.

- відповідача віднесено до переліку ПЕК критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення на особливий період, а відтак є стратегічним підприємством місцевого рівня. У спірних правовідносинах інтереси позивача додатково захищені шляхом предявлення вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за весь період прострочення. Внаслідок цього, загальний розмір штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань складає майже 50% від розміру основного боргу, що створює несправедливо надмірний тягар для відповідача. Вказане у сукупності є підставою для зменшення розміру пені.

- розстрочення рішення суду не є правоперетворюючим рішенням суду, а саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, натомість природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

- розстрочення здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора з метою організації та створення умов для його виконання.

3. Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції за результатами оцінки доказів.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України та Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Тернопільміськгаз, керуючись Законом України Про ринок природного газу, Кодексом газотранспортної систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493,постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №222, іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють відносини у сфері купівлі-продажу природного газу, укладено 22.03.2022 Договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3151-ОГРМ .

Відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах та строки, що узгоджені сторонами у договорі, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені договором ( п 1.1 Договору).

Продавець передає покупцеві на умовах договору замовлений обсяг (об`єм) природного газу з 01.03.2022 по 30.04.2022 (включно) (п.2.1 Договору).

Загальний обсяг природного газу за договором складається з сум загальних обсягів на всі періоди протягом строку дії договору, а саме: - обсяг І (фіксований) обсяг нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат, погоджених Національною комісією, що здійснює регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг на березень квітень 2022, а саме 2 872,310 тис.куб.м, в тому числі по місяцях: березень 1 741,740 тис.куб.м та квітень 1 130,570 тис. куб.м; - обсяг ІІ обсяг втрат, зумовлених воєнними діями в Україні та понесених у зв`язку із запобіганням / врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, підтверджених операторами газорозподільних систем та оператором газотранспортної системи та погоджується НКРЕКП; - обсяг ІІІ обсяг понад нормованих втрат та виробничо-технологічних витрат, за виключенням обсягу ІІ ( п. 2.2 Договору);

Сторони на підставі ч. 3 ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України домовилися про можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису Комерційних актів, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документі, пов`язаних з Договором ( п. 3.11 Договору).

Покупець зобов`язаний здійснити оплату за реалізовані обсяги природного газу у періоди передачі не пізніше ніж через 45 календарних днів після закінчення періоду передачі, а саме : за ресурс березня 2022 - 15.05.2022; за ресурс квітня 2022 15.06.2022 (п. 4.3 Договору).

За порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше 30 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь рродавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 6.3 Договору).

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років (п. 8.3 Договору).

У відповідності до ст. 631 цивільного кодексу України та на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №222, зі змінами, умови договору поширюються на відносини, що фактично склалися між сторонами до його укладення, а саме з 01.03.2022 та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного виконання, а в частині передачі природного газу покупцю до 30.04.2022(9.1 Договору).

Продавець на виконання умов договору, протягом березня - квітня 2022 року поставив покупцю природний газ в кількості 5 801,13041 тис. куб. м на загальну суму 162 306 775,36грн, що підтверджується Актами приймання передачі природного газу:Акт №5941 від 31.03.2022 за період - березень 2022 року на суму 12 923 710,79грн; Акт №5959 від 31.03.2022 за період - березень 2022 року на суму 67 040 871,71грн; Акт №7519 від 30.04.2022 за період - квітень 2022 року на суму 8 388 829,39грн; Акт №7539 від 30.04.2022 за період - квітень 2022 року на суму 73 953 363,47грн, які підписані представниками сторін електронними підписами без заперечень.

На оплату отриманого природного газу позивач направив рахунки на оплату:- №13215 від 31.03.2022; - №13247 від 31.03.2022; - №15894 від 30.04.2022 та №15915 від 30.04.2022, які оплачені частково на суму 41 781 308,37 грн.

Позивачем на адресу відповідача 15.02.2024 направлена вимога №119/4.1.2-7618-2024 від 15.02.2024 про проведення оплати суми боргу - 120 525 466,99грн та нарахованих річних - 6 179 314,47 грн, інфляційних нарахувань -21 934 374,44 грн, пені -36 062 242,23 грн, яка залишена без оплати .

Відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо оплати отриманого природного газу, у зв`язку із чим у нього утворилася заборгованість на суму 120 525 466,99 грн, що стало підставою для звернення до суду про стягнення суми боргу, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги в частині основного боргу у сумі 120 525 466,99грн визнав у повному обсязі.

4. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Застосування штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання унормовано законами, зокрема ЦК та ГК.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Господарським судом встановлено, що пеня за порушення строку виконання зобов`язання встановлена п.6.3. Договору, згідно з яким за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, на письмову вимогу продавця не пізніше ніж за 30 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, скаржником було, зокрема, заявлено до стягнення з відповідача пеню за період 17.05.2022 по 14.12.2022 у розмірі 36 062 242,23 грн.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України).

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст.233 ГК України).

Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20)).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в п.7.43 постанови від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 виснував, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст.233 ГК України і ч.3 ст.551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

У зв`язку з викладеним колегія суддів зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Застосоване у ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України словосполучення суд має право та може бути зменшений за рішенням суду свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21).

За результатами розгляду справи суд першої інстанції, відмовив скаржнику у задоволенні позову в частині стягнення пені у повному обсязі та з урахуванням обставин у справі зменшив розмір пені на 60%.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками господарського суду, однак зазначає про те, що клопотання відповідача про зменшення пені таки підлягає задоволенню, зокрема з врахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, співмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і суми заборгованості та ступеня вини відповідача у виникненні спору, не надання позивачем доказів на підтвердження понесених збитків по договору поставки обґрунтованим є зменшення розміру пені на 50% від заявлених враховуючи наступне:

- скаржник не подав докази понесення ним додаткових втрат, тому нарахування пені в розмірі 36 062 242,23 грн., що становить майже 30 % основної заборгованості, і про що вказує сам скаржник у апеляційній скарзі, свідчить про те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками скаржника.

- ПАТ Тернопільгаз є підприємством критичної інфраструктури, примусове стягнення надмірно великих штрафних санкцій вплине на здійснення ним ліцензованої діяльності з розподілу природного газу;

- відповідно до Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за 2022 рік та за 2023 рік та за І квартал 2024 року у Приватного акціонерного товариства Тернопільміськгаз фінансовий результат від операційної діяльності підприємства становить: 2022 рік 474 351 тис. грн, 2033 рік 77 665 тис. грн та 2024 рік 24 144 тис. грн. збитку.

- крім стягнення пені скаржник також заявив до стягнення 3% річних, які за своєю природою є компенсацією за користування належними до сплати позивачу коштами, та інфляційні нарахування, які є відшкодуванням втрат позивача, спричинених знеціненням грошових коштів, та які визнано судом обґрунтованими, що в свою чергу забезпечує захист майнових прав та інтересів скаржника.

З огляду на зазначене, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 18 031 121,11 грн. пені з врахуванням її зменшення на 50% від заявленої суми.

Щодо розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців рівними платежами колегія суддів зазначає наступне.

Приписами статті 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 331 ГПК України суд який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до частини першої ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Водночас процесуальний закон не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (аналогічні правові висновки наведено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19, від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23, на які посилається Скаржник).

Колегія суддів зауважує, що підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі ГПК України є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють виконання, і питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.

Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Так, у справі Горнсбі проти Греції Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

З огляду на те, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (Корнілов та інші проти України, ухвала від 07.10.2003).

Отже, необхідною умовою для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення є ретельне з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін у справі. Це означає, що суд повинен дослідити та оцінити як доводи, так і заперечення кожної сторони. Зокрема, має бути врахований вплив рішення про розстрочення на права та інтереси позивача, його потенційні наслідки для виконання зобов`язання в повному обсязі та забезпечення належного рівня захисту прав сторін. Водночас суд повинен оцінити обставини, які обґрунтовують потребу відповідача у розстроченні, такі як фінансовий стан, характер зобов`язань та інші фактори, що можуть впливати на можливість своєчасного

Досліджуючи питання наявності підстав для розстрочення виконання рішення, господарським судом досліджено Звіти про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 рік та за 2023 рік та за І квартал 2024 року, з яких впачається, що у Приватного акціонерного товариства Тернопільміськгаз фінансовий результат від операційної діяльності підприємства становить: 2022 рік 474 351 тис. грн, 2033 рік 77 665 тис. грн та 2024 рік 24 144 тис. грн. збитку тим самим встановивши скрутний фінансовий стан товариства.

Разом з тим, судом враховано можливий негативний вплив виконання рішення суду (арештів рахунків, що вплине на вчасну виплату заробітної плати, звільнення працівників та банкрутство підприємства) в контексті їх мінімізації внаслідок розстрочення виконання даного рішення.

Судом також враховано, що негайне виконання судового рішення може суттєво вплинути на фінансовий стан підприємства, створюючи ризик його банкрутства, що, у свою чергу, загрожує недосягненням мети судового захисту прав позивача. Водночас, розстрочення виконання судового рішення для ПАТ Тернопільміськгаз є належним способом виконання, оскільки воно дозволяє відповідачу поступово погасити заборгованість.

Однак, на думку суду апеляційної інстанції розстрочуючи виконання рішення суду на 12 місяців рівними платежами господарським судом не взято до уваги принцип співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав та інтересів стягувача і боржника з огляду на те, що ТОВ ГК Нафтогаз України за результатами конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 9217-р визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу; сумарна прострочена заборгованість перед постачальником на кінець 2022 становила 30,6 млрд. грн., що в тому числі опосередковано свідчить про нестачу коштів для здійснення поточної діяльності.

Враховуючи зазначене, колегія суддів виснує що враховуючи збалансованість інтересів сторін, а також зважаючи на те, що розстрочка виконання рішення сприятиме, як можливості продовження господарської діяльності відповідача та зробить реальною можливість оплати стягнених коштів на користь позивача, заявлене відповідачем клопотання про розстрочку виконання судового рішення підлягає задоволенню частково, шляхом його розстрочення рівними частинами на п`ять місяців до грудня 2024 року (включно).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у цьому рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та підтверджуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають до часткового задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 15.07.2024 у справі № 921/238/24 скасуванню в оскарженій частині, з прийняттям нового рішення.

В порядку положень статті 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1 Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафотогаз України б/н від 13.08.2024 (вх. №01-05/2297/24 від 13.08.2024) задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.07.2024 у справі №921/238/24 скасувати в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства Тернопільміськгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України 14 424 896,89 грн. пені.

4. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства Тернопільміськгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України 18 031 121,11 грн. пені.

5. Розстрочити виконання рішення щодо стягнення 166 670 304,01 грн. на 5 місяців зі сплатою рівними частинами, а саме:

Серпень 2024 33 334 060,81 грн.

Вересень 2024- 33 334 060,81 грн.

Жовтень 2024 - 33 334 060,81 грн.

Листопад 2024- 33 334 060,81 грн.

Грудень 2024- 33 334 060,81 грн.

6. В решті оскаржене в частині рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.07.2024 у справі №921/238/24 залишити без змін.

7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Тернопільміськгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України 67 308,47 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

8. Господарському суду Тернопілської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 09.12.2024.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.