Постанова

від 23.07.2024 по справі 910/2159/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/2159/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.

та представників

позивача: Анісімова О.І.,

відповідача: Горбач Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реммонтаж-Строй"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024

у справі № 910/2159/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реммонтаж-Cтрой"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 30 178 079, 44 грн,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Реммонтаж-Строй» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення заборгованості в сумі 30 178 079, 44 грн за договором підряду № 54.21-11 від 28.08.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем у грудні 2021 року будівельних робіт за підписаним сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт № 36/52.21-11 від 24.12.2021 на загальну суму 30 178 079, 44 грн. Посилаючись на належне підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт № 36/52.21-11 від 24.12.2021; довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень № 11/54.21-11 від 24.12.2021 (форма КБ-3); акта звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2021 по 29.12.2021 за договором підряду; наявність листа «Про направлення результатів перевірки» № 16894-21 від 14.12.2021 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким були перевірені надані акти та підтверджено фактичне виконання відповідних робіт і їх вартісні показники, ТОВ «Реммонтаж-Строй» просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 30 178 079, 44 грн.

У відзиві на позов відповідач проти заявлених вимог заперечував та зазначав, що в акті приймання виконаних будівельних робіт № 36/54.21-11 від 24.12.2021, на який посилається позивач, відсутній підпис інспектора технічного нагляду, без якого замовник не мав правових підстав прийняти виконані підрядником роботи. Також вказував на відсутність щотижневих графіків виконання робіт та актів з об`ємами робіт, що були виконані за тиждень, які б мали увійти до акта № 36/54.21-11 від 24.12.2021; розбіжність у датах листа КНДІСЕ «Про направлення результатів перевірки» № 16894-21 від 14.12.2021 та підписання акта № 36/54.21-11 від 24.12.2021; відсутність реєстрації позивачем податкових зобов`язань за актом № 36/54.21-11 від 24.12.2021; зауважував, що додатковою угодою № 3 від 28.12.2021 до договору підряду сторонами був зафіксований розмір фінансування за рахунок бюджетних коштів за договором на 2021 рік у сумі 240 000 000, 02 грн, а зобов`язання за договором виникають в межах затверджених бюджетних асигнувань на відповідний бюджетний період і оплата виконання робіт здійснюється в межах фактичного фінансування. Просив відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 (суддя Головіна К.І.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 30 178 089, 44 грн заборгованості.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 (колегія суддів у складі: Кропивна Л.В. - головуючий, Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Судами обох інстанцій встановлено, що 28.08.2021 між КП «Київпастранс» (замовником) та ТОВ «Реммонтаж-Строй» (підрядником) був укладений договір підряду на виконання робіт № 54.21-11, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник бере на себе зобов`язання власними і залученими силами та засобами, з використанням власних матеріальних ресурсів, на власний ризик виконати і здати в обумовлений цим договором строк роботи (надалі - роботи) за предметом закупівлі по об`єкту: «Реконструкція та будівництво трамвайної лінії від вул. Гната Юри до ЗАТ «Кисневий завод» (І черга будівництва - 4-й, 5-й, 6-й пуск.комплекси; ІІ черга будівництва - 3-й, 4-й, 5-й, 7-й, 8-й, 9-й, 10-й, 11-й пуск.комплекси), відповідно до ДСТУ Б Д 1.1-1:2013, код 4500000-7 за ДК 021:2015 «Будівельні роботи та поточний ремонт», відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, діючих норм та стандартів, у встановлений цим договором строк, згідно із затвердженим Календарним графіком виконання робіт (Додаток № 3), який є невід`ємною частиною договору, а замовник зобов`язується прийняти роботи та оплатити їх вартість (п. 1.1).

Пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 17.02.2022) встановлено, що договірна ціна (вартість) робіт за цим договором є динамічною та визначена відповідно до вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» і становить 330 805 871, 67 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 66 161 174, 33 грн. Загальна ціна договору становить 396 967 046,00 грн з ПДВ, у тому числі:

- сума проведеної оплати за рахунок бюджетних коштів по КПКВК 1917421 в 2021 році склала 200 000 000, 02 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 40 000 000,00 грн. Загальна ціна договору становить 240 000 000, 02 грн з ПДВ;

- згідно з рішенням Київської міської ради від 09.12.2021 № 3703/3744 «Про внесення змін до Програми економічного і соціального розвитку м. Києва на 2021-2023 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 24.12.2020 року № 23/23» та розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 30.12.2021 № 2775 «Про деякі питання виконання Програми економічного і соціального розвитку м. Києва на 2021-2023 роки у 2022 році» за рахунок бюджетних коштів по КПКВК 1917421 сума коштів по договору на 2022 рік складає 45 833 333, 33 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 9 166 666, 67 грн. Загальна ціна договору становить 55 000 000,00 грн.

За рахунок власних коштів підприємства загальна сума коштів по договору на 2022 рік становить 84 972 538, 32 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 16 994 507, 66 грн. Загальна ціна договору становить 101 967 045, 98 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору ціна договору складається із сумарної вартості всіх підписаних уповноваженими представниками сторін актів виконаних робіт (форма КБ-2в), та не перевищує загальну вартість зазначену в п. 3.1. цього договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що строк виконання робіт: до 31.12.2022.

Згідно з пунктом 4.1.1 договору замовник здійснює оплату прийнятих робіт за умови наявності відповідних коштів на своєму рахунку в ГУ ДКСУ в місті Києві протягом 7 календарних днів на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), за фактично виконані роботи. У разі затримки бюджетного фінансування оплата за виконані роботи здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів відповідного призначення на свій реєстраційний рахунок.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії цього договору.

У грудні 2021 року на виконання умов договору позивачем були виконані роботи за локальним кошторисом 04-01-01 на монтажні роботи з улаштування контактної підвіски трамваю, найменування об`єкта: улаштування кабельних мереж, на загальну суму 30 178 079,44 грн, що підтверджується наданими позивачем актом приймання виконаних будівельних робіт № 36/54.21-11 від 24.12.2021 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень № 11/54.21-11 від 24.12.2021 (форма КБ-3).

Посилаючись на те, що виконані позивачем роботи за актом приймання виконаних будівельних робіт № 36/54.21-11 від 24.12.2021 не були оплачені відповідачем, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходи з їх доведеності та обґрунтованості. Суд дійшов висновку, що за змістом договору сторони узгодили, що виконані підрядні роботи приймаються за актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), тобто саме вказані документи визначені як належні докази на підтвердження обставин виконання робіт за договором. Крім цього місцевий господарський суд взяв до уваги, що між позивачем, відповідачем та Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз був укладений договір № 1 від 17.11.2021 на виконання будівельно-технічного дослідження, пунктом 1.1 якого визначено, що предметом договору є виконання послуг з перевірки обсягів та вартості виконаних будівельних робіт по об`єкту: «Реконструкція та будівництво трамвайної лінії від вул. Гната Юри до ЗАТ «Кисневий завод» (І черга будівництва - 4-й, 5-й, 6-й пуск. комплекси; ІІ черга будівництва - 3-й, 4-й, 5-й, 7-й, 8-й, 9-й, 10-й, 11-й пуск. комплекси), відповідно до ДСТУ Б Д 1.1-1:2013».

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову в позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за змістом ст.ст. 837, 854, 879 ЦК України результат робіт має сплачуватися замовником після того, як відбудеться остаточне передання усіх робіт, обумовлених договором. Умови укладеного між сторонами договору підряду не передбачали можливість попередньої оплати виконаної роботи або окремих її етапів, тож за загальним правилом регулювання підряду замовник повинен оплати виконані підрядником роботи з Реконструкції та будівництва трамвайної лінії від вул. Гната Юри до ЗАТ «Кисневий завод» після остаточної здачі всього комплексу робіт за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений строк. Можливість дострокового виконання сторонами підряду зобов`язань, у тому числі можливість виконання замовником оплати окремого етапу виконаної підрядником і прийнятої замовником роботи, що демонстрували сторони протягом певного часу від дня укладення договору до моменту подання позову, не впливала на зміну основної їх домовленості - оплата після остаточної здачі всього комплексу робіт.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми ст.ст. 854, 882, 627, 628, 629, 530 ЦК України та не врахував висновки щодо застосування таких норм, викладені у постановах Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 914/883/19, від 15.10.2020 у справі № 910/5253/19, від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23, від 24.03.2020 у справі № 904/1975/19, від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19, від 20.12.2018 у справі № 924/70/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 05.12.2019 у справі № 910/5137/19, від 03.02.2020 у справі № 910/23734/17. За доводами скаржника, судом апеляційної інстанції було помилково поширене загальне право щодо оплати замовником підрядних робіт після остаточної здачі всього комплексу робіт на конкретні договірні відносини між позивачем та відповідачем, які у належній формі досягли згоди щодо оплати підрядних робіт поетапно на підставі акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), що підтверджується змістом п.4.1.1. договору № 54.21-11, а також додатками № 3 «Календарний графік виконання робіт» і № 4 «Календарний графік фінансування» до договору № 54.21-11, якими чітко встановлені етапи, строки та підстави здійснення оплати виконаних підрядних робіт.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.07.2024 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 15.07.2024.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 15.07.2024 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він вказує на помилковість доводів скаржника, та просить оскаржену постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Так скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми ст.ст. 854, 882, 627, 628, 629, 530 ЦК України та не врахував висновки щодо застосування таких норм, викладені у постановах Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 914/883/19, від 15.10.2020 у справі № 910/5253/19, від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23, від 24.03.2020 у справі № 904/1975/19, від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19, від 20.12.2018 у справі № 924/70/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 05.12.2019 у справі № 910/5137/19, від 03.02.2020 у справі № 910/23734/17.

У постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 914/883/19 зазначено, що згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч.ч. 1, 2 ст.875 ЦК України).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтями 193 ГК України та 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст.ст. 207, 640 ЦК України та уклали договір підряду, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись, що свідчить як про реалізацію сторонами свободи договору, так і недопущення порушення умов цього договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у справі № 914/883/19, реалізуючи свою свободу договору сторони вільно, самостійно, на власний розсуд, тобто за волевиявленням обох сторін, у п.5.1.2 договору погодили, що виконані підрядником роботи оплачуються замовником протягом 30-ти банківських днів після підписання акта виконання будівельних робіт типової форми № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3 (але не раніше реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Відповідач за первісним позовом у справі № 914/883/19 вказував, що судами попередніх інстанцій не було враховано доводи стосовно того, що з огляду на той факт, що договором не передбачено попередньої оплати виконаних робіт або окремих її етапів, обов`язок замовника щодо оплати виконаних підрядником робіт виникає лише з моменту їх прийняття в повному обсязі, що засвідчується Актом готовності об`єкта до експлуатації та підписанням після цього моменту актів форми КБ-2в та КБ-3, тобто підстави для здійснення оплати за частину виконаних підрядником робіт відсутні.

Водночас вказані доводи скаржника були відхилені судом касаційної інстанції, оскільки суди чітко виходили саме з умов оплати, передбачених погодженим сторонами п.5.1.2 договору.

У постанові від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23 Верховний Суд зазначив, що порядок оплати підрядних робіт визначено у ст. 854 ЦК України. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 904/1975/19, від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19, від 20.12.2018 у справі № 924/70/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 05.12.2019 у справі № 910/5137/19, від 03.02.2020 у справі № 910/23734/17, на які посилається позивач у касаційній скарзі.

Також у вказаних справах зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. За приписами ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 529, 530 ЦК України кожна сторона договору повинна виконувати свої зобов`язання за відповідним договором належним чином та у передбачені таким договором строки. У разі невиконання чи неналежного виконання стороною своїх обов`язків, передбачених відповідним договором, така сторона договору може нести певну відповідальність, зокрема, сплата пені, штрафу тощо.

Відтак, з положень ч. 1 ст. 854 ЦК України та вказаних постанов Верховного Суду вбачається, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Верховний Суд у справі № 910/2159/23 зазначає, що відповідні положення повинні застосовуватися судом з урахуванням конкретних обставин та положень конкретного договору підряду.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції у справі № 910/2159/23 виходив з того, що умови укладеного між сторонами договору підряду не передбачали можливість попередньої оплати виконаної роботи або окремих її етапів.

Не вдаючись до оцінки чи переоцінки доказів колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції формально підійшов до розгляду справи та залишив поза увагою, що реалізуючи свою свободу договору сторони вільно, самостійно, на власний розсуд, тобто за волевиявленням обох сторін, у п. 4.1.1 договору погодили, що замовник здійснює оплату прийнятих робіт за умови наявності відповідних коштів на своєму рахунку в ГУ ДКСУ в місті Києві протягом 7 календарних днів на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), за фактично виконані роботи. У разі затримки бюджетного фінансування оплата за виконані роботи здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів відповідного призначення на свій реєстраційний рахунок.

Також поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися посилання суду першої інстанції на те, що позивачем були виконані роботи за локальним кошторисом 04-01-01 на монтажні роботи з улаштування контактної підвіски трамваю, найменування об`єкта: улаштування кабельних мереж, на загальну суму 30 178 079,44 грн, що підтверджується наданими позивачем актом приймання виконаних будівельних робіт № 36/54.21-11 від 24.12.2021 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень № 11/54.21-11 від 24.12.2021 (форма КБ-3).

До того ж, судом апеляційної інстанції не звернуто уваги на положення п. 10.1 договору, відповідно до яких цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії цього договору.

Відтак, Верховний Суд вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції про застосування до спірних відносин положень ч. 1 ст. 854 ЦК України в контексті висновку, що замовник повинен оплати виконані підрядником роботи з Реконструкції та будівництва трамвайної лінії від вул. Гната Юри до ЗАТ «Кисневий завод» після остаточної здачі всього комплексу робіт.

В свою чергу, ч. 1 ст. 269 ГПК України визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому законодавець у ст. 282 ГПК України закріпив, що постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Рішення господарського суду, як акт правосуддя та кінцевий результат розгляду справи, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів ст. 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

В свою чергу, зробивши передчасний висновок про передчасність оплати робіт за відповідним актом, апеляційний господарський суд не дослідив ті обставини справи, які входять у даному випадку до предмету доказування, а саме обставини виконання договору підряду, зокрема, строк та порядок виконання робіт, умови здачі-приймання робіт, порядок та умови оплати виконаних робіт, загальна вартість виконаних робіт, настання строку їх оплати, наявність прострочення оплати таких робіт, та не надав оцінки відповідним доводам учасників справи.

Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції, однак оцінка викладених вище обставин та доводів є необхідною для правильного вирішення спору по суті.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також зважаючи на положення ч. 4 ст. 310 ГПК України колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314-317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реммонтаж-Строй" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 у справі № 910/2159/23 скасувати.

Справу № 910/2159/23 направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.