Постанова

від 24.07.2024 по справі 214/9094/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року

м. Київ

справа № 214/9094/19

провадження № 61-361св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: російська федерація, Акціонерне товариство «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», Публічне акціонерне товариство «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК»,

третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Зубакової В. П., Остапенко В. О., та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року у складі судді Тимченко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до російської федерації, Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» (далі - АТ «СБЕРБАНК») , назва якого змінилась на Акціонерне товариство «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» (далі - АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК»), Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» (далі - ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» ) про відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що наприкінці лютого - початку березня 2014 року перекинуті з російської федерації війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів. З цього моменту фактично розпочалась військова агресія російської федерації проти України, у ході якої були окуповані Автономна Республіка Крим, а також частина Донецької та Луганської областей України. Починаючи з лютого 2014 року засоби масової інформації щоденно повідомляли про загибель і поранення людей, зниклих безвісті, обстріли і вибухи, руйнування будівель і об`єктів інфраструктури, а також про захоплення і катування заручників на окупованій частині території України.

Пояснив, що він у період з 06 жовтня 2014 року по 06 вересня 2015 року брав безпосередню участь у бойових діях на сході України, що викликало у нього як громадянина України та безпосереднього учасника бойових дій душевні страждання. Так, від початку збройної агресії російської федерації проти України він постійно перебуває у пригніченому стані, у нього знизився життєвий тонус і погіршилось загальне самопочуття, що негативно позначається на його стосунках з оточуючими та призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, чим йому завдано значної моральної шкоди, яку він оцінює в 1 000 000,00 грн.

Ураховуючи викладене просив суд стягнути солідарно з російської федерації, Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» (назва якого змінилась на АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК») та ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» на свою користь 1 000 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, пов`язаної зі збройною агресією російської федерації проти України та з його безпосередньою участю у зв`язку з цим у бойових діях по захисту суверенітету України, її територіальної цілісності та недоторканості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто солідарно з російської федерації, АТ «СБЕРБАНК», назва якого змінилась на АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» на користь ОСОБА_1 1 000 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з російської федерації, АТ «СБЕРБАНК», назва якого змінилась на АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК,» в дохід держави по 3 333,33 грн, з кожного окремо, в рахунок сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що російська федерація, порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (пункти 1, 2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01 серпня 1975 року, договори, укладені між Україною та Росією, в тому числі про українсько-російський державний кордон, вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому є, відповідно до прийнятих Україною нормативних актів, державою-агресором, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у неї судового імунітету.

Оскільки, позивачем ОСОБА_1 доведено, що в результаті військових дій, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби щодо участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від збройної агресії російської федерації, йому було завдано моральної шкоди, яка полягала в тому, що він переніс сильний емоційний стрес, невгамовний душевний біль та страждання, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, стягнувши моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн солідарно з російської федерації, АТ «СБЕРБАНК», назва якого змінилась на АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», акціонером якого є ПАТ «Сбербанк Росії» з кількістю простих іменних акції 24065460500, та ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», держателем 99,7726 % акцій якого є державна корпорація «Внєшекономбанк», яка створена російською федерацією, відповідно до Федерального Закону російської федерації від 17 травня 2007 року № 82-ФЗ «Про державну корпорацію розвитку банк розвитку «Внєшекономбанк».

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» оскаржили його в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року залучено до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст оскаржених постанови та ухвали суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» задоволено частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до російської федерації, АТ «СБЕРБАНК», назва якого змінилась на АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» про стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з російської федерації на користь ОСОБА_1 1 000 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з російської федерації в дохід держави 10 000,00 грн в рахунок сплати судового збору.

Компенсовано АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» судовий збір за подання апеляційної скарги у цивільній справі № 214/9094/19 у розмірі 14 407,50 грн за рахунок держави, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Компенсовано ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» судовий збір за подання апеляційної скарги у цивільній справі № 214/9094/19 у розмірі 14 407,50 грн за рахунок держави, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачі АТ «СБЕРБАНК», назва якого змінилась на АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», та ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» є юридичними особами, зареєстрованими в Україні, та не відповідають за зобов`язаннями російської федерації, а тому на них не можна покладати обов`язок з відшкодування позивачеві моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Крім того, станом на час розгляду справи російська федерація взагалі не являється учасником АТ «СБЕРБАНК», назва якого змінилась на АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», та ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК».

При цьому доказів завдання ОСОБА_1 моральної шкоди саме діями юридичних осіб АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» та ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» суду не надано.

Отже, апеляційний суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «СБЕРБАНК», назва якого змінилась на АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», та ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» як солідарних боржників з російською федерацією про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, задоволенню не підлягають.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку, що належною особою, яка має відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, є саме держава російська федерація.

22 грудня 2023 року через канцелярію Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 були подані зауваження щодо протоколу судового засідання від 13 грудня 2023 року та заява-клопотання про поновлення строку на подання зауважень щодо протоколу судового засідання від 13 грудня 2023 року. В обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку для подання зауважень щодо протоколу судового засідання ОСОБА_1 зазначив, що ознайомився з протоколом судового засіданні лише о 17 годині 00 хвилин 20 грудня 2023 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року зауваження ОСОБА_1 щодо протоколу судового засідання від 13 грудня 2023 року залишено без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зауваження щодо протоколу судового засідання ОСОБА_1 подані після закінчення встановленого частиною першою статті 249 ЦПК України строку, зазначені причини пропуску цього строку визнані судом неповажними, тому зауваження підлягають залишенню без розгляду на підставі частини третьої статті 249 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

02 січня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року та залишити в силі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 вересня 2022 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

02 січня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що зазначена ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм цивільного процесуального права.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 12 лютого 2024 року АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу від 14 лютого 2024 року ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданими касаційними скаргами та витребувано матеріали цивільної справи.

20 лютого 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що згідно довідки командира військової частини пп НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 за вих. № 2875 від 06 вересня 2015 року, позивач ОСОБА_1 в період з 06 жовтня 2014 року по 06 вересня 2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції Донецької області - АДРЕСА_1 .

Позивач має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 23 листопада 2015 року.

Згідно копії картки виїзду швидкої медичної допомоги № 182 від 29 листопада 2023 року ОСОБА_1 поставлено діагноз артеріальна гіпертензія.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо вирішення судом його позовних вимог до російської федерації, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, в цій частині вимог постанова Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 рокуне є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії російської федерації проти України, слід враховувати те, що:

- дійсно внаслідок військової агресії російської федерації проти України особа може зазнавати (зазнала) моральної шкоди;

- законодавець в статті 23 ЦК передбачив відкритий перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру грошової компенсації (характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості);

- розмір грошової компенсації моральної шкоди завданій особі внаслідок військової агресії російської федерації проти України може відрізнятися, залежно від того, на які обставини завдання моральної шкоди посилається позивач та які обставини враховані судом при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди;

- такими обставинами може бути, зокрема: смерть близьких осіб, каліцтво особи чи близьких осіб; місце проживання особи (різняться відчуття осіб, що проживають на території проведення бойових дій чи осіб далеко від цієї території); пошкодження або знищення рухомого майна; права які порушені внаслідок військової агресії російської федерації проти України тощо.

До таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 20 червня 2024 року у справі № 216/5657/22 (провадження № 61-8556св23).

Касаційний цивільний суд вже звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення.

Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23), пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24)).

Апеляційний суд дійшов висновку, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України позивач зазнав моральних втрат і душевних страждань, які виразилися у безперервному, невгамовному душевному болю, втраті душевного спокою, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому суд апеляційної інстанції стягнув з російської федерації на користь ОСОБА_1 1 000 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Оскільки касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року подав тільки позивач ОСОБА_1 і вказана касаційна скарга не містить доводів щодо вирішення судом позовних вимог, заявлених до російської федерації, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, в цій частині вимог постанова Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 рокуне є предметом касаційного перегляду.

Разом із тим, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «СБЕРБАНК» (назва якого змінилась на АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК»), ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» про відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав.

Нормами процесуального закону визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, апеляційний суд вірно зазначив, що відповідачі АТ «СБЕРБАНК» (назва якого змінилась на АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК») та ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» є юридичними особами, зареєстрованими в Україні, та не повинні відповідати за пред`явленим позовом про відшкодування позивачеві моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, оскільки обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі (належному відповідачеві) - державі російська федерація.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано встановив, що доказів завдання ОСОБА_1 моральної шкоди саме діями юридичних осіб АТ «СБЕРБАНК» (назва якого змінилась на АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК») та ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» суду не надано.

Той факт, що значна кількість акцій банківських установ належали російській федерації та її резидентам, не дає підстав для покладання на співвідповідачів - банківські установи, зазначені у позові, цивільно-правової відповідальності за злочинні дії саме російської федерації проти України та її народу.

Крім того, 11 травня 2022 року Рада національної безпеки та оборони України ухвалила рішення «Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», яким примусово вилучено, зокрема корпоративні права: у розмірі 99,772644 відсотка майна публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», що належать Державній корпорації розвитку «ВЕБ.РФ»; у розмірі 100 відсотків майна акціонерного товариства «Міжнародний Резервний банк», що належать публічному акціонерному товариству «Сбєрбанк Росії».

Указом Президента України від 11 травня 2022 року

№ 326/2022 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 травня 2022 року "Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів".

При таких обставинах суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «СБЕРБАНК» (назва якого змінилась на АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК») та ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК».

Щодо оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року

Частинами першою-третьою статті 248 ЦПК України встановлено, що усудовому засіданні секретар судового засідання забезпечує ведення протоколу судового засідання, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У протоколі судового засідання зазначаються такі відомості:1) рік, місяць, число і місце судового засідання;2) найменування суду, який розглядає справу, прізвища та ініціали судді, секретаря судового засідання; 3) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та інших учасників справи; 4) порядковий номер вчинення процесуальної дії; 5) назва процесуальної дії;6) час вчинення процесуальної дії; 7) ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати; 8) інші відомості, визначені цим Кодексом.

Протокол судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно, але не пізніше наступного дня після судового засідання і приєднується до справи.

Відповідно до статті 249 ЦПК України учасники справи мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, протоколом судового засідання та протягом п`яти днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису.

Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису судового засідання та протоколу судового засідання, про що постановляє відповідну ухвалу.

У разі пропуску строку подання зауважень і відсутності підстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду.

Зауваження щодо технічного запису судового засідання чи протоколу судового засідання повинні бути розглянуті не пізніше п`яти днів з дня їх подання.

Встановлено, що 22 грудня 2023 року через канцелярію Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 були подані зауваження щодо протоколу судового засідання від 13 грудня 2023 року та заява-клопотання про поновлення строку на подання зауважень щодо протоколу судового засідання від 13 грудня 2023 року. В обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання зауважень щодо протоколу судового засідання ОСОБА_1 зазначив, що ознайомився з протоколом судового засіданні лише о 17 годині 00 хвилин 20 грудня 2023 року.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач був обізнаний про час та місце розгляду справи, призначеного на 13 грудня 2023 року. Відповідно до довідки про доставку електронного документу, складеної відповідальним працівником Дніпровського апеляційного суду, документ в електронному вигляді «Протокол судового засідання» від 13 грудня 2023 року по справі № 214/9094/19 (суддя Тимченко О. О.), а також прикріплені до нього файли 2244875_214-9094-19_13.01_13.12.2023.zip було надіслано одержувачу ОСОБА_1 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 13 грудня 2023 року 23:22:41.

Встановивши, що зауваження щодо протоколу судового засідання ОСОБА_1 подані після закінчення встановленого законом строку, а підстави для визнання поважними причини пропуску вказаного процесуального строку відсутні, Дніпровський апеляційний суд у складі судді Тимченко О. О. дійшов обґрунтованого висновку про те, що такі зауваження підлягають залишенню без розгляду на підставі частини третьої статті 249 ЦПК України.

Посилання заявника, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, на підписання її одноособово, а не колегіальним складом суду, є безпідставними, оскільки частиною другою статті 249 ЦПК України передбачено, що розгляд зауваження щодо технічного запису судового засідання та протоколу судового засідання здійснює головуючий, про що постановляє відповідну ухвалу.

Разом із тим, згідно абзацу другого частини першої статті 214 ЦПК України при колегіальному розгляді справи головуючим у судовому засіданні є суддя-доповідач, визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час розподілу справи.

Відповідно до протоколу від 05 червня 2023 року здійснення автоматичного розподілу (визначення складу суду) Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час розподілу справи № 214/9094/19 визначено головуючого суддю (суддя-доповідач): Тимченко О. О.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправомірності ухвали Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року не знайшли свого підтвердження.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року (в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «СБЕРБАНК», назва якого змінилась на АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» про відшкодування моральної шкоди) - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційних скарг відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СБЕРБАНК», назва якого змінилась на Акціонерне товариство «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов