Ухвала

від 04.07.2024 по справі 295/10164/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/10164/24

Категорія 79

2/295/2545/24

У х в а л а

04 липня 2024 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду міста Житомира Семенцова Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський молочний завод» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року до суду надійшла указана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з ТОВ «Житомирський молочний завод» на свою користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 64372,00 грн, 100000,00 грн моральної шкоди та витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.

Позовна заява за змістом і формою повинна відповідати ст. ст.175 - 177 ЦПК України.

При вирішенні питання прийняття позовної заяви до розгляду виявлено, що позовна заява не відповідає всім визначеним до неї вимогам.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, що визначено ч. 4 ст. 177 ЦПК України.

Однак всупереч ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додані документи, які підтверджують сплату позивачем судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які б підтверджували наявність підстав звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, яка на день пред`явлення позову становить 64372,00 грн, та відповідно до змісту позовних вимог є не заробітною платою, а середнім заробітком час вимушеного прогулу.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначенастаттею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

За змістом норм чинного законодавства, середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та середній заробіток за затримку виплати розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за позовну вимогу майнового характеру, пред`явлену фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір за ставками на 01.01.2024 в сумі 1211,20 грн за вимогу майнового характеру щодо стягнення середнього заробітку на рахунок: отримувач: ГУК у Жит.обл/Богун. р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37976485, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат), номер рахунку UA738999980313131206000006831, код класифікації доходівбюджету 22030101, та надати до суду докази його сплати.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн, яка також неоплачена позивачем судовим збором у розмірі 1211,20 грн як за вимогу майного характеру.

Також у порушення п. 3 ч. 2 с. 175 ЦПК України позивачем не зазначено ціни позову, але яка має бути зазначений, так як позов підлягає грошовій оцінці.

Дані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження в справі.

За положеннями ст.185ЦПК України якщо позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України та/або не сплачено судовий збір, вона підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 175 - 177, 185 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 дотовариства зобмеженою відповідальністю«Житомирський молочнийзавод» простягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу тавідшкодування моральноїшкоди залишити без руху і надати позивачу строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати семи днів з дня отримання позивачем даної ухвали.

Копію ухвали невідкладно направити позивачу.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважаться неподаною та повернута позивачу зі всіма доданими документами. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ЦПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.М. Семенцова