Рішення

від 26.07.2024 по справі 482/1545/21

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.07.2024

Справа № 482/1545/21

Номер провадження 2/482/241/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2024 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сергієнка С.А., за участю секретаря судових засідань Шведової Я.О., прокурора ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави, в особі: Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Державної служби геології та надр України до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання повернути земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

ф якій розташоване розвідане родовище корисних копалин, а й на відповідні корисні копалини. Водночас, надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування.

Таким чином, незважаючи на те, що уповноважений державний орган (Держгеонадра) у 2016 році розпорядився належними виключно державі надрами (надав цю ділянку надр для розроблення), унаслідок передачі спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 , держава фактично втратила можливість розпоряджатися надрами, розташованим під нею.

Отже, оскаржуваний наказ ГУ ДКГ в області від 05.06.2019 № 3896/0/14- 19-СГ порушує інтереси держави у сфері забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва та у прихованій формі порушує право власності Українського народу на надра, у зв`язку з чим є незаконним та підлягає скасуванню.

Крім того, згідно інформації ГУ ДГК в області від 27.11.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 4824880400:03:000:1174 відведена у власність ОСОБА_2 за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності не переданих у власність чи користування.

Водночас, на підставі Наказу Державної служби геології та надр України від 01.04.2016 № 117 ПП «Лідія» (код юридичної особи 32023139) 11.08.2016 за № 6139 видано спеціальний дозвіл на користування надрами родовища Баловне на площі 11,19 га зі строком дії до 11.08.2034, який є діючим на даний час.

У подальшому, розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 20.02.2017 № 43-р ПП «Лідія» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами в межах території Баловненської сільської ради орієнтовною площею 5 га, а також дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно графічних матеріалів, доданих у 2017 році ПП «Лідія» до заяви про відведення у користування земельної ділянки для видобування піску з родовища Баловне, земельна ділянка запроектована до відведення ПП «Лідія» частково накладається на земельну ділянку, яка знаходиться у власності ОСОБА_2 (згідно інформації Миколаївської облдержадміністрації від 21.07.2020, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП «Лідія» на погодження до облдержадміністрації не надходив та договір оренди не укладався).

На час прийняття рішення про відведення у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки ГУ ДГК в області було достовірно обізнане про факт накладення цієї ділянки на розвідане родовище корисних копалин Баловне, оскільки листом від 28.09.2016 ГУ ДПС в області рекомендувало Миколаївській облдержадміністрації підготувати проект розпорядження «Про надання дозволу ПП «Лідія» на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язанні з користуванням надрами в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області».

Тобто, розглядаючи заяву ОСОБА_2 по суті, ГУ ДГК в області не врахувало, що надаючи вказану земельну ділянку у власність фізичній особі, порушується право власності Українського народу на надра, внаслідок чого, земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 4824880400:03:000:1174 незаконно вибула із земель державної власності.

З огляду на викладене наказ ГУ ДГК в області від 05.06.2019 № 3896/0/14-19-СГ суперечить законодавству, чим порушуються цивільні права та інтереси держави, що згідно ст.ст. 16, 21 ЦК України, ст.152 ЗК України є підставою для визнання його незаконним у судовому порядку.

На час пред`явлення вказаного позову, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 4824880400:03:000:1174 площею 2 га зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 (на підставі наказу ГУ ДГК в області від 05.06.2019 № 3896/0/14-19-СГ).

Прокурор вказував, що передача спірної земельної ділянки у приватну власність порушує інтереси держави, наказ ГУ ДГК в області від 05.06.2019 № 3896/0/14- 19-СГ суперечить законодавству про надра та підлягає скасуванню, а тому, керуючись абз. 3 ч. 3. ст: 26 вказаного Закону, право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824880400:03:000:1174 підлягає припиненню.

Крім того позов містить обґрунтування законності представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Посилаючись на вищевикладене прокурор просив:

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 05.06.2019 № 3896/0/14-19-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 4824880400:03:000:1174 для ведення особистого селянського господарства в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 (РГІОКПП 31 11722246) на земельну ділянку з кадастровим номером 4824880400:03:000:1174 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1853194448248);

зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути у власність територіальної громади в особі Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (код ЄДРОПОУ 20902743) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4824880400:03:000:1174, розташовану в межах території Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області;

стягнути з відповідачів судові витрати.

05 січня 2022 року відповідачем ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області подано відзив на позов прокурора, у якому представник відповідача просив справу розглядати без його присутності, а у задоволенні позову відмовити, посилаючись на наступне.

Розпорядженням Новоодеської РДА від 03.01.2012 року №12-р ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власності земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, на підставі чого ОСОБА_2 розробила проект землеустрою.

ОСОБА_2 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власності земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Головним управління з`ясовано, що розпорядженням Миколаївської ОДА від 20.02.2017 № 43-р ПП «Лідія» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 5.0 га відкритих земель без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області:

Державною службою геології та надр України видано ПП «Лідія» 11.08.2016 за № 6139 спеціальний дозвіл на користування надрами (ділянка № НОМЕР_2 площею 2,78 га та ділянка № НОМЕР_3 площею 8,4 га) з метою видобування пісків, придатних для силікатних пресованих виробів, частково для будівельних розчинів і дорожнього будівництва, а також для рекультивації, планування та благоустрою на території родовища Баловне Новоодеського району Миколаївської області. Також між Державною службою геології та надр України та ПП «Лідія» 11.08.2016 укладено угоду № 6139 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин, яка є невід`ємною частиною вищезазначеного спеціального дозволу.

У зв`язку із вищевикладеним ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області рішенням від 03.04.2018 № Г- 2812/0-2157/0/20-18-СГ було відмовлено у затвердженні поданої документації із землеустрою, оскільки частина зазначеної земельної ділянки перетинається із земельною ділянкою передбаченою для відведення в оренду ПП «Лідія».

Не погоджуючись із відмовою Головного управління, ОСОБА_2 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління про визнання протиправним рішення від 03.04.2018 № Г- 2812/0-2157/0/20-18-СГ та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від :11.10.2018 (справа № 1440/2180/18) позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 03.04.2018. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га в межах Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області та прийняти рішення відповідно до ст. 186-1. Земельного кодексу України.

На підставі вказаного рішення Миколаївського окружного адміністративного суду, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 05.06.2019 року № 3896/0/14-19-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 4824880400:03:000:1174) для ведення особистого селянського господарства в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Таким чином ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області було обізнане та вживало заходів в межах свої повноважень щодо відмови у передачі зазначеної земельної ділянки ОСОБА_2 .

Крім того наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 05.06.2019 року № 3896/0/14-19-СГ є актом індивідуально дії і скасуванню не підлягає.

17.05.2022 року прокурором подано відповідь на відзив ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, у якому прокурор спростовував доводи відзиву посилаючись на ті ж обставини, що викладені у позовній заяві і посилався на те, що рішенням Миколаївського окружного суду було зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 , однак відповідач не був позбавлений свої дискреційних повноважень щодо розгляду заяви ОСОБА_2 і можливості обгрунтовано відмовити у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Прокурор також спростовував доводи ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області щодо належності такого способу захисту як скасування рішення відповідача від 05.06.2019 року № 3896/0/14-19-СГ

19 січня 2022 року від Державної служби геології та надр України надійшли пояснення щодо позову прокурора.

Представник Державної служби геології та надр України вказував, що ПП "Лідія" надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 6139 від 11.08.2016 року, з метою видобування пісків. Як додаток до спеціального дозволу, укладено Угоду про умови користування надрами та складено Програму робіт.

З моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, у користувача надр виникають права та обов`язки, передбачені Кодексом України «Про надра», Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року № 615, тощо.

Наказом Державної служби геології та надр України № 523 від 28 листопада 2017 року, затверджено Річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державною службою геології та надр України на 2018 рік.

Наказом Державної служби геології та надр України № 269 від 03 серпня 2018 року, Департаменту державного геологічного контролю було доручено провести планові перевірки надрокористувачів, щодо яких буде здійснюватися державний геологічний контроль у вересні 2018 року. У зв`язку з чим, Відповідачу було направлено повідомлення про проведення планової перевірки (лист № 15223/03/14- 18 від 07.08.2018 року).

За результатами перевірки було складено Акт перевірки № 49/6139-М від 20.09.2018 року, яким було встановлено порушення законодавства у сфері надрокористування.

Даний Акт було підписано посадовою (уповноваженою) особою ПП «Лідія».

На підставі даного Акту було складено припис від 20.09.2018 року № 415- 14/01, яким надано строк до 22.10.2018 року на усунення порушень законодавства у сфері надрокористування, а саме:

1.Відсутній проект розробки родовища корисних копалин, затверджений та погоджений в установленому порядку, чим порушено вимоги ст.51 Кодексу України про надра, ст. 24 Закону України № 1127;

2.Відсутнє геолого-маркшейдерське обслуговування, чим порушено вимоги ст.53 Кодексу України про надра. НПАОН 00.0-1.01-85;

3.Не виконуються вимоги п. 1 особливих умов спеціального дозволу на користування надрами № 6139 від 11 серпня 2016 року;

4.Не виконуються вимоги п.п.5.3 Угоди про умови користування надрами № 139 від 11.08.2016 року.

5.Не виконуються вимоги п.п. 7.1 Угоди про умови користування надрами №6139 від 11.08.2016 щодо щорічного надання до Держгеонадр інформації про стан виконання Програми робіт, чим порушено ст.24 Кодексу України про надра.

6.Не виконується мета спеціального дозволу на користування надрами, в частині видобування пісків, придатних для силікатних пресованих виробів, частково будівельних розчинів і дорожнього будівництва, а також для рекультивації, планування та благоустрою.

7.Відсутній акт про передачу розвіданого родовища для промислового освоєння, чим порушено, ст. 40 Кодексу України про надра, ПКМУ № 114, ШАОН 0.0-1.01-85.

8.Суб`єкт господарської діяльності протягом двох років з початку дії дозволу поважної причини не розпочав користування надрами, чим порушено ст.24 Кодексу України про надра, ПКМУ № 615.

23.10.2018 року міжрегіональним відділом Азово-Чорноморський ДДГК Держгеонадр направлено на адресу Держгеонадр Подання № 510-14/01 на зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 6139 від 11.08.2016 року, та зазначено, що ПП «Лідія» не усунуто порушень вимог законодавства у сфері надрокористування.

Тобто, у встановлений строк, ПП «Лідія» не усунуло усі порушення, зазначені в приписі вимоги не виконав. Зазначений Припис ПП «Лідія» не оскаржувався.

У зв`язку з чим, Держгеонадрами розглянуто питання щодо зупинення дії дозволу (Наказ від 11.12.2018 р. № 490).

За результатами розгляду, Держгеонадрами прийнято рішення зупинити дію вищезазначеного дозволу та надано надрокористувачу строк 30 днів для усунення порушень, про що Відповідача було повідомлено, шляхом направлення на його юридичну адресу листа № 25886/03/14- 18 від 22.12.2018 року.

У зв`язку з вищезазначеними обставинами Державна служба геології та надр України звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ПП «ЛІДІЯ», в якому просила суд припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 6139 від 11 серпня 2016.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у задоволені адміністративного позову Державної служби геології та надр України відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі 400/3035/19 апеляційну скаргу апеляційну скаргу Держгеонадр залишено без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 - без змін.

Постановою Верховного суду від 11.11.2021 у справі № 400/3035/19 касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задоволено.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 скасовано, прийнято нове рішення яким позов Державної служби геології та надр України до Приватного підприємства "Лідія", треті особи: Новоодеська районна державна адміністрація Миколаївської області, Миколаївська обласна державна адміністрація, про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 11 серпня 2016 року № 6139 - задоволено.

Припинено право користування надрами шляхом анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами від 11 серпня 2016 року № 6139, наданого Приватному підприємству "Лідія".

На виконання Постанови Верховного суду від 11.11.2021 у справі №400/3035/19 Держгеонадрами прийнято наказ № 894 від 22.11.2021 із змінами (наказ № 971 від 17.12.2021) анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами № 6139 від 11.08.2006.

28 вересня 2023 року представником відповідача ОСОБА_2 , адвокатом Бондар Ю.О. подано додаткові пояснення у справі у яких вона просила у задоволенні позову прокурора відмовити, посилаючись на наступне.

Питання про законність прийнятого рішення Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області щодо відведення земельної ділянки у власність Відповідачеві уже перебувало на розгляді у суді і навіть пройшло стадію апеляційного оскарження.

Вимога Позивачаповернути земельнуділянку єфактично вимогоюпозбавити прававласності Відповідачабез будьякого відшкодуваннячи заміниземельної ділянки.Однією змежей здійсненняцивільних правє утримуватисявід дій,які моглиб порушитиправа іншихосіб.Не допускаютьсядії особи,що вчиняютьсяз наміромзавдати шкодиіншій особі,а такожзловживання правомв іншихформах.Серед підставприпинення прававласності наявнепримусове відчуженняземельних ділянокприватної власності,інших об`єктівнерухомого майна,що наних розміщені,з мотивівсуспільної необхідностівідповідно дозакону.Так,примусове відчуженняоб`єктівправа приватноївласності регулюєтьсяспеціальним ЗакономУкраїни «Провідчуження земельнихділянок,інших об`єктівнерухомого майна,що наних розміщені,які перебуваютьу приватнійвласності,для суспільнихпотреб чиз мотивівсуспільної необхідності»від 17.11.2009,який міститьпослідовний порядок,підстави таумови такоговідчуження.Натомість вимогаПозивача вособі Миколаївськоїокружної прокуратуриМиколаївської областіне маєнічого спільногоз принципамита межамивикористання праваприватної власності,як із законнимипідставами йогоприпинення.Що означає,що позбавленняправа власностішляхом вимоги «повернути земельнуділянку» неє належнимспособом захисту інтересів суспільства, а відтак така вимога не може бути задоволена.

Більше того,із матеріалівподаних Позивачем,зокрема відповіднодо Плануродовища Баловне,який надумку Позивачаможна вважатиправомірним,в межахтериторії Баловненськоїсільської ради,не всятериторія земельноїділянки належнійна правівласності Відповідачевіє територієюродовища,а лише0,4614га.Також,відповідно доінформації наданоїДержгеонадрами (копіюлиста додаємо),а такожПротоколу №1281засідання колегіїДержавної комісіїУкраїни позапасах кориснихкопалин від22травня 2007року (с.3Протоколу,протокол наявнийу матеріалахсправи),а такожінформації назапит наданоїГУ Держгеокадаструу Миколаївськійобласті від27.11.202№ 10-14-0.22-8230/2-20(наявнийу матеріалахсправи),можна побачити,що частиназемельної ділянки,яка згідноз Планомнаданим Позивачем,пересікається зтериторією родовища,а саме6,19га кадастровийномер 4824880400:02:008:0021також належитьна правівласності іншійфізичній особі ОСОБА_3 .

Відповідно, не можна стверджувати, що реалізацією свого права власності на земельну ділянку 2,0 га Відповідач порушує права українського народу на користування надрами, адже це жодним чином не перешкоджає і не обмежує можливість отримання дозволу третіми особами на видобування корисних копалин.

Станом на сьогодні не зрозуміло, яку саме територію та площу займає родовище, плану родовища немає, щоб можна було виділити його на місцевості. Зміна балансових запасів може відбуватись за рахунок багатьох об`єктивних чинників видобування, дорозвідка, економічні, екологічні чинники або такі чинники, які передбачити неможливо (незадокументований або несанкціонований видобуток). Окрім географічних координат визначених під час пошуково-розвідувальних робіт у 1977 році на даний час немає актуальної інформації, за якої можливо стверджувати, що земельна ділянка належить на праві власності відповідачеві пересікається з територією вказаного родовища.

Твердження прокурора про те, що надра надаються громадянам у користування лише за наявності у них спеціального дозволу чи гірничого відводу не має нічого спільного з правом власності Відповідача на земельну ділянку. Відповідач не займається діяльністю, пов`язаною з видобуванням чи розробленням надр, жодних доказів цього Позивачем не надано і його зауваження, «що вказана земельна ділянка отримана у власність не з метою ведення особистого селянського господарства, а для можливості подальшого видобування корисних копалин» є повністю безпідставним та необґрунтованим.

Прокурор у судовому засіданні позов підтримав із підстав викладених у ньому та відповіді на відзив ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

Представник ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області у судове засідання не з`явився, у відзиві просив справу розглядати за його відсутності.

Від представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Бондар Ю.О. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Від представника Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник Державної служби геології та надр України до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у судове засідання не з`явився, окрім вищевикладених пояснень, заяв та клопотань від нього не надходило.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши заяви сторін по суті справи, письмові пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази у справі в їх сукупності, приходить до висновку, що позов прокурора задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так судом встановлено, що розпорядженням Новоодеської районної державної адміністрації від 03.01.2012 №12-р надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі -ГУ ДГК в області) від 05.06.2019 № 3896/0/14-19-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 4824880400:03:000:1174) для ведення особистого селянського господарства в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

На підставі вказаного наказу державним реєстратором Баловненської сільської ради Миколаївської області Уваровим С.В. 11.06.2019 за №32021709 зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

Цим обставинам передувало наступне.

03.12.2011 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до Новоодеської РДА Миколаївської області про надання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, не переданих у власність, в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

03.01.2012 Новоодеська РДА Миколаївської області видала Розпорядження № 12-р Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства.

У березні 2018 ОСОБА_2 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власності земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Головним управління з`ясовано, що розпорядженням Миколаївської ОДА від 20.02.2017 № 43-р ПП «Лідія» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 5.0 га відкритих земель без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що повязані з користуванням надрами, в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

03.04.2018 за вих. № Г-2812/0-2157/0/20-18-СГ відповідачем надано лист позивачу, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, не переданих у власність або не наданих у користування в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області площею 2,00 га, із посиланням на те, що 20.02.2017 видано Розпорядження № 43-р Миколаївської обласної державної адміністрації, яким надано дозвіл юридичному підприємству на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства, що пов`язані з користуванням надрами. Крім того, Державною службою геології та надр України від 11.08.2016 року № 6139 юридичному підприємству було надано спеціальний дозвіл на користування надрами на земельну ділянку, яку позивач бажає отримати у власність.

Не погоджуючись із відмовою Головного управління, ОСОБА_2 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління про визнання протиправним рішення від 03.04.2018 № Г- 2812/0-2157/0/20-18-СГ та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від :11.10.2018 (справа № 1440/2180/18), яке набрало законної сили 12.02.2019року позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 03.04.2018. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га в межах Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області та прийняти рішення відповідно до ст. 186-1. Земельного кодексу України.

Визнано протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 03.04.2018. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га в межах Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області та прийняти рішення відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Вказане рішення суду мотивоване зокрема тим, що посилання ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області на те, що Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 20.02.2017 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншій юридичній особі, не приймається судом до уваги, оскільки:

1) наявність дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку, виданого іншій особі, не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідно до норм ЗК України;

2) в судовому засіданні 27.09.2018 усною ухвалою суду відповідача зобовязано надати суду докази того, що земельна ділянка, на яку позивач просить затвердити проект землеустрою для отримання її у власність, перетинається з земельною ділянкою, передбаченою для відведення в оренду ПП Лідія. Докази того, що ці земельні ділянки перетинаються, відповідачем суду не надано, оскільки координати, межі земельної ділянки позивача сформовані та земельна ділянка має кадастровий номер та її можна побачити на Публічній кадастровій карті України, а межі земельної ділянки ПП «Лідія» не визначені;

3) де буде розміщена ділянка ПП «Лідії» в натурі невідомо.

За таких обставин Миколаївський окружний адміністративний суду дійшов висновку, що відмова відповідача у затвердженні проекту землеустрою є протиправною.

На підставі вказаного рішення Миколаївського окружного адміністративного суду, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 05.06.2019 року № 3896/0/14-19-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 4824880400:03:000:1174) для ведення особистого селянського господарства в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Крім того, судом встановлено, що дійсно Державною службою геології та надр України видано ПП «Лідія» 11.08.2016 за № 6139 спеціальний дозвіл на користування надрами (ділянка № НОМЕР_2 площею 2,78 га та ділянка № НОМЕР_3 площею 8,4 га) з метою видобування пісків, придатних для силікатних пресованих виробів, частково для будівельних розчинів і дорожнього будівництва, а також для рекультивації, планування та благоустрою на території родовища Баловне Новоодеського району Миколаївської області. Також між Державною службою геології та надр України та ПП «Лідія» 11.08.2016 укладено угоду № 6139 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин, яка є невід`ємною частиною вищезазначеного спеціального дозволу.

Проте у зв`язку з виявленими численним порушеннями законодавства у сфері надрокористування з боку ПП "Лідія", а саме:

- відсутній проект розробки родовища корисних копалин, затверджений та погоджений в установленому порядку, чим порушено вимоги ст.51 Кодексу України про надра, ст. 24 Закону України № 1127;

- відсутнє геолого-маркшейдерське обслуговування, чим порушено вимоги ст.53 Кодексу України про надра. НПАОН 00.0-1.01-85;

- не виконуються вимоги п. 1 особливих умов спеціального дозволу на користування надрами № 6139 від 11 серпня 2016 року;

- не виконуються вимоги п.п.5.3 Угоди про умови користування надрами № 139 від 11.08.2016 року;

- не виконуються вимоги п.п. 7.1 Угоди про умови користування надрами №6139 від 11.08.2016 щодо щорічного надання до Держгеонадр інформації про стан виконання Програми робіт, чим порушено ст.24 Кодексу України про надра;

- не виконується мета спеціального дозволу на користування надрами, в частині видобування пісків, придатних для силікатних пресованих виробів, частково будівельних розчинів і дорожнього будівництва, а також для рекультивації, планування та благоустрою;

- відсутній акт про передачу розвіданого родовища для промислового освоєння, чим порушено, ст. 40 Кодексу України про надра, ПКМУ № 114, ШАОН 0.0-1.01-85;

- суб`єкт господарської діяльності протягом двох років з початку дії дозволу без поважної причини не розпочав користування надрами, чим порушено ст.24 Кодексу України про надра, ПКМУ № 615,

а також не виконання підприємством приписів про усунення таких порушень, Держгеонадрами прийнято рішення зупинити дію вищезазначеного дозволу та надано надрокористувачу строк 30 днів для усунення порушень, про що Відповідача було повідомлено, шляхом направлення на його юридичну адресу листа № 25886/03/14- 18 від 22.12.2018 року.

У зв`язку з подальшим не усуненням порушень законодавства у сфері надрокористування ПП "Лідія" Державна служба геології та надр України звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ПП «Лідія», в якому просила суд припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 6139 від 11 серпня 2016.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у задоволені адміністративного позову Державної служби геології та надр України відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі 400/3035/19 апеляційну скаргу апеляційну скаргу Держгеонадр залишено без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 - без змін.

Постановою Верховного суду від 11.11.2021 у справі № 400/3035/19 касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задоволено, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 скасовано, прийнято нове рішення яким позов Державної служби геології та надр України до Приватного підприємства "Лідія", треті особи: Новоодеська районна державна адміністрація Миколаївської області, Миколаївська обласна державна адміністрація, про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 11 серпня 2016 року № 6139 - задоволено.

Припинено право користування надрами шляхом анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами від 11 серпня 2016 року № 6139, наданого Приватному підприємству "Лідія".

На виконання Постанови Верховного суду від 11.11.2021 у справі №400/3035/19 Держгеонадрами прийнято наказ № 894 від 22.11.2021 із змінами (наказ № 971 від 17.12.2021) анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами № 6139 від 11.08.2006.

Норми права що застосовуються при вирішенні спору, висновки суду, щодо встановлених обставин.

Згідно до ст. 1 Кодексу України про надра, надра це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

У відповідності до ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності па земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до статті 33 ЗК України земельні ділянки,призначені дляведення особистогоселянського господарства,можуть передаватисягромадянами укористування юридичнимособам Україниі використовуватисяними дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,фермерського господарствабез зміницільового призначенняцих земельнихділянок.

Згідно з частинами другою, третьою статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вирішуючи питання про правомірність прийняття рішення ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про передачу ОСОБА_2 у власність спірної земельної ділянки, слід враховувати, що своїм рішенням ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області передавав у власність саме земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а не частину земної кори, що розташована під її поверхнею і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Також суд враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду висловлену у постанові № 39/1036/14-ц (провадження № 61-4892 св 18) від 05вересня 2018 року, згідно якої саме по собі набуття у власність земельної ділянки, яка входить у площину залягання корисних копалин загальнодержавного значення, не є порушенням права власності народу України на надра, передбаченого статтею 4 КУпН, оскільки в силу приписів статті 97 ЗК України не позбавляє народ України можливості отримувати відповідні корисні копалини.

Таким чином посилання прокурора на те, що оспорюваним рішенням ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області передаючи ОСОБА_2 спірну земельну ділянку фактично розпорядилося надрами, не знаходять свого підтвердження.

Згідно ч. 6, 7, 9 ст. 188 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивноговисновкутакої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до частини третьої статті 50 Закону України «Про землеустрій» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленомуЗемельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою;

пояснювальну записку;

копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;

розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

кадастровий план земельної ділянки;

матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

матеріали погодження проекту землеустрою.

Згідно з частиною сьомою статті 186 -1Земельного кодексу України органам, зазначеним у частинах першій-третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати, зокрема додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій».

Статтею 20 Земельного кодексу України встановлено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо:

земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу;

земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру.

Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

Із врахуванням наведеного, суд звертає увагу на те, що передбачених законом підстав для відмови у передачу у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки прокурором не надано і судом не встановлено.

Спірна земельна ділянка надана у власність ОСОБА_2 , у відповідності до ст. 19 Земельного кодексу України відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, зміна цільового призначення спірної земельної ділянки для використання її для розроблення надр власником не приймалася.

Як видно із досліджених доказів, спеціальний дозвіл на користування надрами № 6139 від 11.08.2006 виданий ПП «Лідія» було анулювано, за рішенням Верховного Суду, у результаті звернення Державної служби геології та надр України із відповідним позовом до адміністративного суду у вересні 2019 року.

При цьому як видно із вищенаведеного рішення Верховного Суду та пояснень Державної служби геології та надр України, підставою такого рішення було зокрема те, що ПП «Лідія» не виконувалася мета спеціального дозволу на користування надрами, в частині видобування пісків, ПП «Лідія» протягом двох років з початку дії дозволу без поважної причини не розпочав користування надрами, чим порушено ст.24 Кодексу України про надра, ПКМУ № 615.

Суд також враховує, що належна ОСОБА_2 земельна ділянка накладається на родовище піску «Баловне» лише на площі 0,4614 га, при загальній площі земельної ділянки з кадастровим номером 4824880400:03:000:1174 - 2 га, та загальній площі родовища піску 11,4747га.

З огляду на вищевказане, об`єми розвіданих запасів піску у родовищі та те що зазначене родовище піску офіційно не розроблялося, суд приходить до висновку, що доводи прокурора про те, що перебування спірної земельної ділянки у приватній власності громадянина перешкоджає задоволенню потреб держави та суспільства у відповідних корисних копалинах і унеможливлює надходження до бюджетів усіх рівнів відповідної плати за користування надрами, є не обґрунтованими.

Земельна ділянка належна ОСОБА_2 у частині що накладається на родовище має рослинно-ґрунтовий шар над покладами піску, як і саме родовище.

Неможливість використання земельної ділянки належної ОСОБА_2 за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, у ході судового розгляду підтвердження належними доказами не знайшла.

Крім того суд звертає увагу на те, що у разі вичерпання родовища на площі, що не накладається на земельну ділянку ОСОБА_2 , продовженні існування реальної суспільної потреби у вказаній корисній копалині, не можливості задовольнити цю потребу іншим більш пропорційним і раціональним шляхом, держава може відчужити цю земельну ділянку у порядку встановленому Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

Щодо посилань прокурора на можливість не цільового використання ОСОБА_2 земельної ділянки з метою добування корисної копалини піску, суд звертає увагу на наступне.

Як вказав Верховний Суд у постанові № 287/584/16-ц (провадження № 61-39748св18) від 18.03.2020 року у справі за позовом прокурора до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, фізичних осіб та Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов`язання її повернути - нецільове використання земельної ділянки, за умови пред`явлення позову з підстав порушення порядку її передачі у власність, не свідчить про обґрунтованість позовних вимог та не є підставою для визнання недійсними правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

У вищевказаній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що використання переданої у власність земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою наслідки, які передбачені статями 141, 143 ЗК України, що полягають у: припиненні права користування земельною ділянкою, або ж примусовому припиненні прав на землю (в цьому випадку може йтися і про право власності) (пункт «ґ» частини першої статті 141, пункт «а» частини першої статті 143 ЗК України), а не у визнанні недійсними правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Таким чином, з огляду на те, що позовні вимоги на підставі статей 141, 143 ЗК України не пред`являлись, суд відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу, передбаченого статтею 13 ЦПК України, розглядає позов в межах заявлених прокурором вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того позивач стверджує про відсутність факту нецільового використання нею земельної ділянки, а доказів не цільового використання земельної ділянки з кадастровим номером 4824880400:03:000:1 174 відповідачем ОСОБА_2 прокурор не надав.

Щодо пропорційності втручання у право власності ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівновагиміж інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу можна позбавити її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності слід дотримуватися справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також ЄСПЛ у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07 грудня 1976 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку для відсутність підстав для втручання у право власності відповідача ОСОБА_2 (відсутні передбачена законом підстава та суспільний інтерес який потребував би втручання у право відповідача, а відтак таке втручання не було б законним та пропорційним).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

У разі відмови у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача (ст. 141 ЦПК України).

За таких обставин, керуючись ст.268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави, в особі: Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Державної служби геології та надр України до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання повернути земельну ділянку відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвали суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 26.07.2024 року

Головуючий суддя: С.А.Сергієнко