Постанова

від 15.10.2024 по справі 482/1545/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

15.10.24

22-ц/812/1476/24

Провадження № 22-ц/812/1476/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 жовтня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.

із секретарем судового засідання: Лівшенком О.С. ,

за участю: прокурора Волкожа С.В. , представника відповідачки ОСОБА_3 адвоката Бондар Ю.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 482/1545/21 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури на рішення, яке постановив Новоодеський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Сергієнка Сергія Анатолійовича у приміщенні цього суду 19 липня 2024 року, повний текст якого складений 26 липня 2024 року, за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави, в особі: Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Державної служби геології та надр України до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання повернути земельну ділянку,

у с т а н о в и в :

У листопаді 2021 року заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Державної служби геології та надр України (далі - Прокурор) звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області), ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що Миколаївською окружною прокуратурою виявлено порушення вимог законодавства при прийнятті ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області рішень із земельних питань. Так, розпорядженням Новоодеської районної державної адміністрації від 03 січня 2012 року №12-р надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району. Наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 05 червня 2019 року № 3896/0/14-19-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 4824880400:03:000:1174, для ведення особистого селянського господарства в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області із земель сільськогосподарського призначення державної власності. На підставі вказаного наказу державним реєстратором Баловненської сільської ради Миколаївської області Уваровим С.В. 11 червня 2019 року за №32021709 зареєстровано право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку. Згідно довідника показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01 січня 2021 року, що передбачає відповідні значення згідно з даними загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, вартість земельної ділянки з кадастровим номером 4824880400:03:000:1174 складає 54076 грн. (27 038 грн/1 га х 2 ). Прокурор вважає, що наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області щодо передачі у власність ОСОБА_3 вказаної земельної ділянки прийнятий з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню з наступних підстав. На півдні с. Баловне Миколаївського (Новоодеського) району Миколаївської області на площі 11,2 га знаходиться родовище корисних копалин державної власності - піску, яке обліковане в резервному державному фонді родовищ як родовище Баловне. Згідно із даними паспорту родовища Баловне № 4876 вказане родовище відкрите у 1975 році. У 2007 році Одеською Геологорозвідувальною дільницею ЗАТ «Укргеолмбуд» на замовлення ПП «Лідія» виконано попередню геолого-економічну оцінку родовища пісків Баловне камеральним шляхом, за результатом якої установлено, що при річному об`ємі видобування корисної копалини у обсязі 20,08 тис. куб. м строк забезпеченості запасами піску родовища Баловне становить 35 років. Гірничотехнічні та гідрогеологічні умови експлуатації родовища сприятливі для його відкритої розробки - кар`єром (п.6.02 Паспорту). Таким чином розробка зазначеного родовища корисних копалин та їх видобування можливі виключно відкритим способом внаслідок суцільного порушення первинної (природної) цілісності як ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту), так і наступних шарів земної поверхні на глибину залягання корисних копалин (згідно даних паспорту родовища № 4876 до 12,6 м). Тобто при видобуванні корисних копалин із зазначеного родовища виключається можливість використання земель, на яких воно розташоване, для сільськогосподарських потреб.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді за запитом Вознесенської місцевої прокуратури сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_4 проведено співставлення (накладення) координат поворотних точок земельної ділянки з кадастровим номером 4824880400:03:000:1174 на межі розвіданого родовища корисних копалин Баловне. За результатами цього установлено, що зазначена земельна ділянка частково (на площі 0,4614 га) входить в межі родовища Баловне. При цьому вказана земельна ділянка ОСОБА_3 за цільовим призначенням на даний час самостійно не використовується та в оренду сільськогосподарським підприємствам не передавалась, у зв`язку з чим прокурор зазначає, що є підстави вважати, що земельна ділянки отримана нею у власність не з метою ведення особистого селянського господарства, а для можливості подальшого видобування корисних копалин. Однак безоплатна передача зазначеної земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства на підставі оскаржуваного наказу унеможливлює використання цих земель для видобування корисних копалин. Тобто відповідач фактично набув право власності не тільки на земельну ділянку, на якій розташоване розвідане родовище корисних копалин, а й на відповідні корисні копалини. Водночас, надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування.

Згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 27 листопада 2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 4824880400:03:000:1174 відведена у власність ОСОБА_3 за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, не переданих у власність чи користування. Водночас, на підставі наказу Державної служби геології та надр України від 01.04.2016 № 117 ПП «Лідія» (код юридичної особи 32023139) 11 серпня 2016 року за № 6139 видано спеціальний дозвіл на користування надрами родовища Баловне на площі 11,19 га зі строком дії до 11 серпня 2034 року, який є діючим на даний час. У подальшому розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 20 лютого 2017 року № 43-р ПП «Лідія» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами в межах території Баловненської сільської ради орієнтовною площею 5 га, а також дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Згідно графічних матеріалів, доданих у 2017 року ПП «Лідія» до заяви про відведення у користування земельної ділянки для видобування піску з родовища Баловне, земельна ділянка, запроектована для відведення ПП «Лідія», частково накладається на земельну ділянку, яка знаходиться у власності ОСОБА_3 (згідно інформації Миколаївської облдержадміністрації від 21 липня 2020 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП «Лідія» на погодження до облдержадміністрації не надходив та договір оренди не укладався). На час прийняття рішення про відведення у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області було достовірно обізнане про факт накладення цієї ділянки на розвідане родовище корисних копалин Баловне, оскільки листом від 28 вересня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області рекомендувало Миколаївській облдержадміністрації підготувати проект розпорядження «Про надання дозволу ПП «Лідія» на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язанні з користуванням надрами в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області». Тобто, розглядаючи заяву ОСОБА_3 по суті, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області не врахувало, що виділенням вказаної земельної ділянки у власність фізичній особі порушується право власності українського народу на надра, внаслідок чого земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 4824880400:03:000:1174 незаконно вибула із земель державної власності. З огляду на викладене наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 05 червня 2019 року № 3896/0/14-19-СГ, на думку прокурора, суперечить законодавству, чим порушуються цивільні права та інтереси держави, що згідно із статтями 16, 21 ЦК України, статті 152 ЗК України є підставою для визнання його незаконним у судовому порядку скасуванню, а тому право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824880400:03:000:1174 підлягає припиненню.

Посилаючись на викладене прокурор просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 05 червня 2019 року № 3896/0/14-19-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 4824880400:03:000:1174 для ведення особистого селянського господарства в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824880400:03:000:1174 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1853194448248);

- зобов`язати ОСОБА_3 повернути у власність територіальній громаді в особі Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4824880400:03:000:1174, розташовану в межах території Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області;

- стягнути з відповідачів на користь Миколаївської окружної прокуратури судові витрати.

У відзиві на позовну заяву відповідач ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на наступне.

Розпорядженням Новоодеської РДА від 03 січня 2012 року №12-р ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власності земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, на підставі чого ОСОБА_3 розробила проект землеустрою.

ОСОБА_3 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власності земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Головним управлінням з`ясовано, що розпорядженням Миколаївської ОДА від 20 лютого 2017 року № 43-р ПП «Лідія» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 5.0 га відкритих земель без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Державною службою геології та надр України 11 серпня 2016 року видано ПП «Лідія» за № 6139 спеціальний дозвіл на користування надрами (ділянка № НОМЕР_1 площею 2,78 га та ділянка № НОМЕР_2 площею 8,4 га) з метою видобування пісків, придатних для силікатних пресованих виробів, частково для будівельних розчинів і дорожнього будівництва, а також для рекультивації, планування та благоустрою на території родовища Баловне Новоодеського району Миколаївської області. Також між Державною службою геології та надр України та ПП «Лідія» 11 серпня 2016 року укладено угоду № 6139 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин, яка є невід`ємною частиною вищезазначеного спеціального дозволу.

У зв`язку із вищевикладеним ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області рішенням від 03 квітня 2018 року № Г- 2812/0-2157/0/20-18-СГ було відмовлено ОСОБА_3 у затвердженні поданої документації із землеустрою, оскільки частина зазначеної земельної ділянки перетинається із земельною ділянкою, передбаченою для відведення в оренду ПП «Лідія».

Натомість рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року (справа № 1440/2180/18) визнано протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 03 квітня 2018 року, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га в межах Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області та прийняти рішення відповідно до ст. 186-1. Земельного кодексу України.

На підставі вказаного рішення суду наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 05 червня 2019 року № 3896/0/14-19-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 4824880400:03:000:1174) для ведення особистого селянського господарства в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Таким чином ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області було обізнане та вживало заходів в межах своїх повноважень щодо відмови у передачі зазначеної земельної ділянки ОСОБА_3 .

Крім того наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 05 червня 2019 року № 3896/0/14-19-СГ є актом індивідуально дії і скасуванню не підлягає.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 липня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Рішення суд умотивовував тим, що постановою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі № 400/3035/19 касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задоволено, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позов Державної служби геології та надр України до ПП «Лідія», треті особи: Новоодеська районна державна адміністрація Миколаївської області, Миколаївська обласна державна адміністрація, про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 11 серпня 2016 року № 6139 задоволено.

Припинено право користування надрами шляхом анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами від 11 серпня 2016 року № 6139, наданого ПП «Лідія».

Проаналізувавши обставини справи, положення статті 1 КУпН, статті 33, 79 та 116 ЗК України, суд виснував, що вирішуючи питання про правомірність прийняття рішення ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про передачу ОСОБА_3 у власність спірної земельної ділянки, слід враховувати, що своїм рішенням ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області передавав у власність саме земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а не частину земної кори, що розташована під її поверхнею і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Також суд спирався на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду висловлену у постанові № 39/1036/14-ц (провадження № 61-4892 св 18) від 05 вересня 2018 року, згідно якої само по собі набуття у власність земельної ділянки, яка входить у площину залягання корисних копалин загальнодержавного значення, не є порушенням права власності народу України на надра, передбаченого статтею 4 КУпН, оскільки в силу приписів статті 97 ЗК України не позбавляє народ України можливості отримувати відповідні корисні копалини, тому вважав, що посилання прокурора на те, що оспорюваним рішенням ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області передаючи ОСОБА_3 спірну земельну ділянку фактично розпорядилося надрами, не знайшли свого підтвердження.

Встановивши наведене, суд звернув увагу на те, що передбачених законом підстав для відмови у передачу у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки прокурором не надано і судом не встановлено.

Спірна земельна ділянка, що надана у власність ОСОБА_3 ,. у відповідності до статті 19 ЗК України відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, зміна цільового призначення спірної земельної ділянки для використання її для розроблення надр власником не приймалася.

Суд також врахував, що належна ОСОБА_3 земельна ділянка накладається на родовище піску «Баловне» лише на площі 0,4614 га при загальній площі земельної ділянки з кадастровим номером 4824880400:03:000:1174 - 2 га, та загальній площі родовища піску 11,4747га.

З огляду на вищевказане, об`єми розвіданих запасів піску у родовищі та те що зазначене родовище піску офіційно не розроблялося, суд вважав, що доводи прокурора про те, що перебування спірної земельної ділянки у приватній власності громадянина перешкоджає задоволенню потреб держави та суспільства у відповідних корисних копалинах і унеможливлює надходження до бюджетів усіх рівнів відповідної плати за користування надрами, є не обґрунтованими.

Щодо посилань прокурора на можливість не цільового використання ОСОБА_3 земельної ділянки з метою добування корисної копалини - піску, суд звернув увагу на те, що використання переданої у власність земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою наслідки, які передбачені статями 141, 143 ЗК України, що полягають у припиненні права користування земельною ділянкою, або ж примусовому припиненні прав на землю (в цьому випадку може йтися і про право власності) (пункт «ґ» частини першої статті 141, пункт «а» частини першої статті 143 ЗК України), а не у визнанні недійсними правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, тоді як позовні вимоги на підставі статей 141, 143 ЗК України не пред`являлись.

При оцінці пропорційності втручання у право власності ОСОБА_3 суд виходив з того, що при позбавленні особи її власності необхідно дотримуватись обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою. Таким чином особу можна позбавити її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності слід дотримуватися справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для втручання у право власності відповідачки ОСОБА_3 (відсутні передбачена законом підстава та суспільний інтерес, який потребував би втручання у право відповідача, а відтак, таке втручання не було б законним та пропорційним).

В апеляційній скарзі перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність передбачених законом підстав для відмови у передачі спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3 . У справах № 350/1045/16-ц, № 689/25/19 (постанови від 05 грудня 2018 року, від 30 серпня 2023 року) Верховний Суд теж дійшов висновку, що надання у приватну власність земельної ділянки в межах розташування родовища суперечить вимогам законодавства, оскільки надра є власністю народу України та надаються тільки у користування. Також, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що надана у власність ОСОБА_3 спірна земельна ділянка належить саме до категорії земель сільськогосподарського призначення. Беручи ж до уваги положення статті 40 Кодексу України про надра, згідно з якою, розвідані родовища корисних копалин або їх ділянки, запаси корисних копалин яких оцінено, передаються для промислового освоєння, наявність на спірній земельній ділянці розвіданого родовища корисних копалин, яке взято на державний облік, вказує на неможливість передачі її у приватну власність для ведення особистого селянського господарства через невідповідність встановленому законом цільовому призначенню та виходячи з принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням (стаття 96 ЗК України). Зазначені докази та положення законодавства спростовують висновок суду першої інстанції про належність спірної земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення на час прийняття ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області спірного розпорядження, яким вперше і визначено категорію та цільове призначення цієї земельної ділянки. Крім того, прокурор вказує, що помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для втручання у право власності ОСОБА_3 . Так, на час видання 05 червня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області у Миколаївській області наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки останнім було достеменно відомо про наявність у її межах розробленого родовища корисних копалин, а також розпочату державою процедуру передачі цього родовища для промислового освоєння. Тобто, як у ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, так і у ОСОБА_3 була наявною інформація про те, що держава як власник земельної ділянки та родовища корисних копалин зацікавлена у розробці останнього з метою розвитку промислового потенціалу та поповнення відповідного бюджету платою за правомірне користування надрами, а також про те, що майнові права щодо діяльності на родовищі належать саме ПП «Лідія», яке має як права, так і обов`язки, що випливають із вказаного спеціального дозволу. Тому дії ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області з розпорядження земельною ділянкою з родовищем піску, а саме з її безоплатної передачі у власність ОСОБА_3 для ведення нею особистого селянського господарства, а не у користування особі, яка має право користування надрами, є незаконним, нерозумними, несправедливими і недійсними як такі, що порушують право власності народу України на надра, оскільки порушують вимоги закону та унеможливлюють видобуток корисних копалин у законний спосіб. Прокурор зауважує, що поза увагою суду залишились очевидні обставини справи, які на його думку, є суттю спору, зокрема, наявні у відповідачки права приватної власності на земельну ділянку, яка накладається на розвідане родовище піску, апріорі унеможливлює та спотворює (робить його лише декларативним) право держави розпоряджатися надрами, розташованими як на поверхні спірної ділянки, так і під нею. ОСОБА_3 достеменно знала про наявність у межах спірної земельної ділянки розробленого родовища корисних копалин, наявність спеціального дозволу на розробку корисних копалин у ПП «Лідія» і незважаючи на відмову ГУ ДГК у Миколаївській області, у судовому порядку домоглась отримання у приватну власність саме цієї земельної ділянки. Безсумнівно, внаслідок нерозривного зв`язку спірної земельної ділянки та родовища корисних копалин ОСОБА_3 отримала у приватну власність не лише спірну земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, а й набула право розпорядження надрами, яке законодавством закріплено за українським народом та заборонено передавати у приватну власність, адже поза як отримала можливість втручатись у процес передачі державою права користування розробленим родовищем корисних копалин с. Баловне та отримання підприємцями такої змоги. Отже, цілком обґрунтованим є припущення про набуття нею безоплатно у власність земельної ділянки під виглядом мети ведення особистого селянського господарства, насправді з метою користування або ж розпорядження надрами на цій ділянці, що можна вважати проявом недобросовісної поведінки. Ураховуючи викладене, в цій справі інтереси суспільства у беззастережному дотриманні вимог законодавства, здійсненні контролю за використанням надр, видобутку корисних копалин, отриманні плати за це переважають над правом ОСОБА_3 на безоплатне набуття у приватну власність саме цієї земельної ділянки з розробленим родовищем корисних копалин для ведення на ній особистого селянського господарства.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, представника відповідачки ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України)..

Вимоги до судового рішення викладені у статтях 263, 264 ЦПК України.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, яка переглядається, на півдні с. Баловне Миколаївського (раніше Новоодеського) району Миколаївської області на площі 11,2 га розташоване родовище корисних копалин державної власності - піску, яке обліковане в резервному державному фонді родовищ як родовище Баловне. Згідно із даними паспорту родовища Баловне № НОМЕР_3 його було відкрито у 1975 році. У 2007 році Одеською геологорозвідувальною дільницею ЗАТ «Укргеолмбуд» на замовлення ПП «Лідія» виконано попередню геолого-економічну оцінку родовища пісків Баловне камеральним шляхом, за результатом якої установлено, що при річному об`ємі видобування корисної копалини у обсязі 20,08 тис. куб. м строк забезпеченості запасами піску родовища Баловне становить 35 років. Гірничотехнічні та гідрогеологічні умови експлуатації родовища сприятливі для його відкритої розробки - кар`єром (п.6.02 Паспорту) (том 1, а.с. 26-41).

03 грудня 2011 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до Новоодеської РДА Миколаївської області про надання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, не переданих у власність, в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Розпорядженням Новоодеської районної державної адміністрації від 03 січня 2012 року №12-р ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району (том 1, а.с. 18-19).

У березні 2018 ОСОБА_3 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власності земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Листом від 03 квітня 2018 року за вих. № Г-2812/0-2157/0/20-18-СГ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області відмовило ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, не переданих у власність або не наданих у користування в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області площею 2,00 га із посиланням на те, що 20 лютого 2017 року видано розпорядження № 43-р Миколаївської обласної державної адміністрації, яким надано дозвіл юридичній особі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року (справа № 1440/2180/18), яке набрало законної сили 12 лютого 2019 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано протиправним рішення ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 03 квітня 2018 року, зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га в межах Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області та прийняти рішення відповідно до ст. 186-1 ЗК України.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 05 червня 2019 року № 3896/0/14-19-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 4824880400:03:000:1174) для ведення особистого селянського господарства в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області із земель сільськогосподарського призначення державної власності державної власності без зміни цільового призначення (том 1, а.с. 20).

На підставі вказаного наказу державним реєстратором Баловненської сільської ради Миколаївської області Уваровим С.В. 11 червня 2019 року за №32021709 зареєстровано право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку (том 1, а.с. 21-22).

За результатами співставлення (накладення) координат поворотних точок земельної ділянки з кадастровим номером 4824880400:03:000:1174 та розвіданого родовища корисних копалин Баловне, яке проведено сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_4 , установлено, що зазначена земельна ділянка частково (на площі 0,4614 га) входить в межі родовища Баловне (том 1, а.с. 66-68).

Державна служба геології та надр України видала 11 серпня 2016 року за № 6139 ПП «Лідія» спеціальний дозвіл на користування надрами (ділянка № НОМЕР_1 площею 2,78 га та ділянка № НОМЕР_2 площею 8,4 га) з метою видобування пісків, придатних для силікатних пресованих виробів, частково для будівельних розчинів і дорожнього будівництва, а також для рекультивації, планування та благоустрою на території родовища Баловне Новоодеського району Миколаївської області. Також між Державною службою геології та надр України та ПП «Лідія» 11 серпня 2016 року укладено угоду № 6139 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин, яка є невід`ємною частиною вищезазначеного спеціального дозволу (том 1, а.с 42-43).

Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 20 лютого 2017 року № 43-р ПП «Лідія» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 5.0 га відкритих земель без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (том 1, а.с. 45-64).

Проте у зв`язку з виявленими численним порушеннями законодавства у сфері надрокористування з боку ПП «Лідія» Державна служба геології та надр України прийняла рішення зупинити дію вищезазначеного дозволу та надала надрокористувачу строк 30 днів для усунення порушень, про що було повідомлено, шляхом направлення на його юридичну адресу листа № 25886/03/14- 18 від 22 грудня 2018 року (том 1, а.с. 73-74).

У зв`язку з подальшим не усуненням порушень законодавства у сфері надрокористування ПП «Лідія» Державна служба геології та надр України звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 6139 від 11 серпня 2016 року (справа № 400/3035/19).

Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі № 400/3035/19 касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задоволено, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов Державної служби геології та надр України до Приватного підприємства «Лідія» задоволено, припинено право користування надрами шляхом анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами від 11 серпня 2016 року № 6139, наданого Приватному підприємству «Лідія».

Наказом № 894 від 22 листопада 2021 року із змінами (наказ № 971 від 17 грудня 2021 року) Держгеонадрами анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами № 6139 від 11 серпня 2006 року.

Звертаючись із позовом у справі, яка переглядається, прокурор в обґрунтування вимог про скасування оскаржуваного наказу з одночасним припиненням права ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку посилався на те, що зазначений наказ порушує права народу України на користування надрами, оскільки виданий всупереч вимог законодавства, яке обмежує передання у власність земельних ділянок розвіданих родовищ корисних копалин на цілі, не пов`язані із використанням цих корисних копалин, а тому вважав незаконним набуття відповідачкою у власність цієї земельної ділянки, зокрема і через наявність на день такого набуття спеціального дозволу на користування надрами, виданого іншому суб`єкту господарювання.

Суд першої інстанції, відмовивши у позові, виходив із недоведеності таких вимог, з чим погоджується колегія суддів із таких міркувань.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (частина перша статті 13 Конституції України).

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси (стаття 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах (частини 1 - 3 статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (стаття 1 КУпН).

Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради (частина перша статті 4 КУпН).

Користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи (частина перша статті 13 КУпН).

Надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб (стаття 14 КУпН у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Категорії земель України мають особливий правовий режим (частина 2 статті 18 ЗК України).

Серед категорій земель України за основним цільовим призначенням визначені, зокрема, землі сільськогосподарського призначення; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина 1 статті 19 ЗК України).

Надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра (частини 1 - 3 статті 18 КУпН).

Землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності (частина 1 статті 65 ЗК України).

Надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки. (частина 4 статті 66 ЗК України у редакції, яка була чинною на день набуття ОСОБА_3 права на спірну земельну ділянку).

Суд першої інстанції встановив, що 11 червня 2019 року ОСОБА_3 набула право власності на спірну земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 05 червня 2019 року № 3896/0/14-19-СГ.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1 статті 22 ЗК України в редакції на день передання відповідачці у власність спірної земельної ділянки).

Громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства (пункт «а» частини 3 статті 22 ЗК України у редакції, чинній на час виділення ОСОБА_3 спірної земельної ділянки). За змістом пункту «б» частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.

Земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок (стаття 33 ЗК України у редакції, чинній на час виділення відповідачці спірної земельної ділянки).

Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використання майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму (частина перша статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство»).

Стаття 7 вказаного Закону передбачає обов`язки членів особистого селянського господарства, зокрема, дотримуватись вимог земельного законодавства та законодавства про охорону довкілля; забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватись для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (частина четверта статті 5 вказаного Закону у редакції, чинній із 5 квітня 2015 року).

Відповідно до частин 1, 2 статті 20 ЗК України (в редакції закону на день набуття відповідачкою права власності на спірну земельну ділянку) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У відповідності до статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності па земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно з частинами 2, 3 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У справі, яка розглядається, відсутні докази віднесення спірної земельної ділянки до земель промисловості та передання її для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, тому заперечення прокурором того, що ця земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, не ґрунтується на досліджених судом доказах.

Щодо законності наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 05 червня 2019 року № 3896/0/14-19-СГ.

Частиною 3 статті 152 ЗК України одним із шляхів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки визначено визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Аналіз наведених вище положень земельного законодавства та КУпН не дає підстав для висновку, що наявність в межах площі земельної ділянки розвіданих родовищ корисних копалин обов`язково виключає передання цієї земельної ділянки у власність фізичній особі на цілі, не пов`язані із використанням цих корисних копалин.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Суд першої інстанції правильно врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові № 39/1036/14-ц (провадження № 61-4892 св 18) від 05 вересня 2018 року, про те, що набуття у власність земельної ділянки, яка входить у площину залягання корисних копалин загальнодержавного значення, не є порушенням права власності народу України на надра, передбаченого статтею 4 КУпН, оскільки в силу приписів статті 97 ЗК України не позбавляє народ України можливості отримувати відповідні корисні копалини.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області передало ОСОБА_3 у власність саме земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а не частину під земною поверхнею, яка простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння, що не призвело до порушення прав народу України на користування корисними копалинами.

Також колегія суддів бере до уваги, що площа накладання спірної земельної ділянки на площу родовища корисних копалин Баловне становить 0,4614 га, тоді як загальна площа цієї земельної ділянки - 2 га. Звертаючись із позовом, прокурор не обґрунтував наявність підстав для припинення права власності ОСОБА_3 на ту частину земельної ділянки, яка розташована за межами родовища.

Тому висновок суду про відсутність підстав для визнання незаконним оскаржуваного рішення з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку ґрунтується як на зібраних у справі доказах, так і на вимогах закону, а доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують, тому не приймаються апеляційним судом.

Зокрема, не є підставою для задоволення позову про наявність на день надання у власність спірної земельної ділянки відповідачці спеціального дозволу на користування надрами № 6139 від 11 серпня 2016 року у ПП «Лідія», оскільки, як встановив суд першої інстанції і таке не спростовано прокурором, ПП «Лідія» до реалізації наданих спеціальним дозволом повноважень не приступило, земельну ділянки в оренду з цією метою не отримало, а на день звернення із позовом - 19 листопада 2021 року постановою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі № 400/3035/19 цей дозвіл був анульований, припинено право підприємства на користування надрами. До того ж згідно розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 20 лютого 2017 року № 43-р ПП «Лідія» було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 5.0 га для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, в межах території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, тоді як площа родовища Баловне становить 11,19 га. В матеріалах справи відсутні докази (технічна документація на земельну ділянку, яка мала надаватися в оренду ПП «Лідія» тощо), які б підтверджували, що саме за рахунок земельної ділянки, на отримання якої в оренду претендувало це підприємство, було виділено спірну земельну ділянку.

Тому на час вирішення спору відсутні докази порушення прав користувача надр наданням спірної земельної ділянки у власність відповідачці через відсутність такого користувача.

Щодо аргументу апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 під виглядом ведення особистого селянського господарства, насправді, отримала спірну земельну ділянку з метою користування або ж розпорядження надрами на цій ділянці, є припущенням тоді як згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а доказів на підтвердження використання ОСОБА_3 корисних копалин на спірній земельній ділянці поза законодавчих приписів суду не надано.

Щодо доводу апеляційної скарги про те, що суд припустився порушення вимог процесуального законодавства, оскільки послався не обставини, встановлені постановою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі №400/3035/19, текст якої у справі відсутній, апеляційний суд його відхиляє, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Постанова Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі №400/3035/19 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/101036466, а тому правомірно була використана судом першої інстанції при розгляді справи.

Колегія суддів вважає не застосовними правові позиції Верховного Суду, на які посилається заявник, через невідповідність фактичних обставин справи та предмету позову, які заявлені у справі, що переглядається (оспорювання прокурором в інтересах держави законності передання у приватну власність земельної ділянки в межах розвіданого родовища корисних копалин), тоді як у зазначених в апеляційній скарзі постановах: від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23) позов заявлений з метою захисту прав держави на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти культурної спадщини - пам`ятки археології; від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 - прокурор звернувся із позовом про припинення права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення у зв`язку із її нецільовим використанням на підставі статті 143 ЗК України; від 30 серпня 2023 року у справі № 689/25/19 товариство (позивач), яке правомірно набуло право на користування надрами, а також мало право на отримання у користування земельних ділянок для потреб, пов`язаних із користування надрами, з метою захисту цього права звернулося із вимогою про припинення права власності.

За такого колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі повно встановлених обставин справи, з наданням належною правової кваліфікації спірних правовідносин відповідно до положень матеріального права, які їх регулюють, та з дотриманням вимог процесуального закону, а тому в силу статті 375 ЦПК України відсутні підстави для його скасування у відповідній частині.

З огляду на результати апеляційного перегляду та положення статті 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат, проведеного судом першої інстанції, та розподілу судових витрат, понесених в апеляційному суді, оскільки ці витрати покладаються у цій справі на прокурора.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури залишити без задоволення, рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 17 жовтня 2024 року