Постанова

від 16.07.2024 по справі 440/2067/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 р.Справа № 440/2067/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Авто" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2024, (головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, повний текст складено 08.04.24 року) по справі № 440/2067/23

за позовом першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Авто" , ОСОБА_6

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , АТ "Піреус Банк Мкб", ПрАТ "Полтава-Авто" протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронний договір на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - Адміністративну будівлю (Житловий будинок, ОСОБА_7 ) по вул. Європейській,12 у місті Полтаві, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету міністрів України від 28.12.2001 №1768.

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Полтавської міської ради народних депутатів від 17.01.1992 «Про надання статусу пам`ятників історії та архітектури місцевого значення» надано статус пам`ятників історії і архітектури місцевого значення спорудам згідно додатку, в тому числі будівлі по вул. Європейській,12 у місті Полтаві (колишня вул. Фрунзе,12 у м. Полтаві), а розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 16.07.2021 № 529 затверджено переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Полтавської області, до яких внесено будівлю по вул. Європейській,12 у місті Полтаві.

Разом з тим, відповідачами, які є власниками квартир у відповідній будівлі, охоронні договори не укладено, звернень до Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради щодо укладення охоронного договору не надходило, чим порушено інтереси держави у сфері охорони культурної спадщини та що може призвести до псування та зміни зовнішнього вигляду пам`ятки, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби та втрати її матеріальної автентичності.

Протокольною ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 замінено відповідача у справі з АТ «Піреус банк МКБ» на ОСОБА_6 .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ПрАТ "Полтава-Авто" вчинити дії направлені на укладення з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронного договору на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - Адміністративну будівлю (Житловий будинок, ОСОБА_7 ) по АДРЕСА_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, не погодившись із судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати в цій частині та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції помилково зазначено про безпідставність позовних вимог прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з огляду на подання ними до Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради заяв про укладення охоронного договору, оскільки до таких заяв не додано жодних документів, необхідних для укладення такого договору.

Висновки суду першої інстанції про те, що складання облікової документації на об`єкт культурної спадщини не є законодавчо передбаченим обов`язком власника такого об`єкта, а належить до компетенції відповідних уповноважених органів вважає необґрунтованими, оскільки документи, які має надавати особа з метою укладення охоронного договору не є обліковою документацією у розумінні ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Також, зауважує, що судом першої інстанції не вирішені позовні вимоги, заявлені прокуратурою до ОСОБА_6 .

Крім того, просить врахувати, клопотання прокуратур до суду першої інстанції про заміну первісного відповідача ОСОБА_5 на належного ОСОБА_3 з огляду на зміну власника приміщення у будівлі, розташованій за адресою АДРЕСА_1 , безпідставно залишено судом без задоволення, що призвело до вирішення справи за участю неналежного відповідача.

ПрАТ "Полтава-Авто" (далі відповідач 1) не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати в частині вирішення позовних вимог заявлених до нього, та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги, що у договорі купівлі продажу від 31.05.2000 та в технічному паспорті на будівлю відсутні будь-які відомості, що нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 віднесено до пам`яток архітектури та, що на нього видано охоронний договір.

При цьому, зауважує, що процедура занесення спірної будівлі до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не завершена, облікова документація на об`єкт та дані про укладення охоронних договорів з попередніми власниками приміщень відсутні, отже звернення прокуратури з цим позовом є передчасним.

Крім того, вважає, що включення будівлі по АДРЕСА_1 до Переліку пам`яток культурної спадщини місцевого значення і поширення на нього об`єкта пам`ятки архітектури не узгоджується з нормами законодавства, яке регулює спірні відносини та розпорядження такою пам`яткою порушує права власника на цей об`єкт.

Позивач, відповідач 1, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (далі відповідачі 2, 3, 4, 5, 6, 7) не надали відзиви на апеляційні скарги.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 замінено первісного відповідача по справі № 440/2067/23 - ПрАТ "Полтава-Авто" на його правонаступника - ТОВ "Полтава-Авто".

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга заступника керівника Полтавської обласної прокуратури підлягає задоволенню, апеляційна скарга ТОВ "Полтава-Авто" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням 11 сесії Полтавської міської Ради народних депутатів 21 скликання від 17.01.1992 «Про надання статусу пам`ятників історії та архітектури місцевого значення» з метою збереження Історико-архітектурного надбання м. Полтави, міська Рада народних депутатів вирішила надати статус пам`ятників Історії і архітектури місцевого значення спорудам, у тому числі і будівлі за адресою м. Полтава, вул. Фрунзе (Європейська), буд.12 «Доходний дім Самойловича» (т. 1 а.с. 42 44).

Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 16 липня 2021 року № 529 "Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 15.10.2020 № 590" затверджено переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Полтавської області, до яких включено «Доходний дім Самойловича» за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе (Європейська), буд.12, як об`єкт історії та архітектури (т.1 а.с. 32- 37).

Наказом Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації від 22 листопада 2021 року №186 "Про укладення охоронних договорів", зокрема, делеговано відповідним структурним підрозділам виконавчих комітетів та рад відповідних сільських, селищних, міських об`єднаних територіальних громад повноваження укладати охоронні договори на пам`ятки та щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини з власниками або уповноваженими ними органами (особами), незалежно від форм власності на ці об`єкти, в установленому порядку відповідно до чинного законодавства (т. 1 а.с. 39).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна на теперішній час нежитлові приміщення у будівлі по АДРЕСА_1 перебувають у приватній власності, зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ТОВ «Полтава-Авто» (т. 1 а.с. 64-68).

На запит прокуратури 20.12.2021 Департамент культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради листом повідомив , що нерухомі пам`ятки культурної спадщини м. Полтави, в тому числі «Прибутковий будинок Самойловича» рішенням 11 сесії Полтавської міської ради народних депутатів 21-го скликання від 17.01.1992 внесений до Списку пам`яток історії архітектури місцевого значення. Через відсутність у власника розробленої і відповідним чином погодженої з органами охорони культурної спадщини (місцевого самоврядування та обласної державної адміністрації) документації охоронні договори не укладені (т. 1 а.с. 40- а.с. 42).

Також, листом від 18.02.2022 Департамент культури, молоді та спорту повідомив Полтавську обласну прокуратуру про направлення 17.02.2022 рекомендаційних листів власникам будинку за адресою: вул. Європейська,12, у м. Полтаві щодо необхідності виготовлення облікової документації та укладення охоронного договору (т. 1 а.с. 69 79).

Разом з цим, як стверджує прокурор, на цей час охоронні договори на вищевказаний об`єкт не укладені, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах, враховуючи правовий статус будівлі, яка перебуває у власності відповідачів, в останніх виник передбачений законом обов`язок укласти охоронний договір. Встановивши, що такий договір ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ТОВ "Полтава-Авто" не укладено й відповідної заяви до Департаменту відповідачі не подавали, суд визнав позов в цій частині обґрунтованим.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертались із письмовими заявами до Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради про укладення охоронного договору, що свідчить про вчинення ними дій спрямованих на укладення охоронного договору. Натомість, не укладення такого договору, за висновками суду першої інстанції, є наслідком бездіяльності саме Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частинами 4, 5 ст. 54 Конституції України закріплено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66 Конституції України).

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України від 08 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі Закон № 1805-III).

Згідно з абзацами 2, 3 преамбули до вищезгаданого Закону об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У абзацах 3, 22 ст. 1 Закону 1805-III надано визначення таким термінам:

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 6 Закону 1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

До повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону (п. 11 ч. 2 ст. 6 Закону 1805-III).

За приписами абзаців 1, 3 ч. 2, ч. 3 ст. 14 Закону 1805-III об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини видає власнику пам`ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки.

Наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року № 501) затверджено Порядок обліку об`єктів культурної спадщини.

Пункти 8, 9 цього Порядку визначають, що про набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта уповноважений орган у десятиденний строк з дня прийняття рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку надсилає власнику цього об`єкта або уповноваженому(ній) ним органу (особі) відповідне повідомлення рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Власник об`єкта культурної спадщини або уповноважений(а) ним орган (особа) зобов`язаний вжити заходів щодо укладення охоронного договору у місячний строк з дня отримання повідомлення уповноваженого органу.

Часиною 1 ст. 17 Закону 1805-III встановлено, що пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

За правилами ст. 23 Закону 1805-III усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Нормами пунктів 1, 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини передбачено, що охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Важливість забезпечення особливої охорони нерухомих об`єктів культурної спадщини та пріоритетності цього завдання для держави України неодноразово підкреслювались у правозастосовчій практиці Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21.

У цій постанові Великої Палати Верховного Суду (пункти 117 - 130) наводились мотиви про те, що нерухомі об`єкти культурної спадщини, на відміну від іншого нерухомого майна, мають особливу правову природу. Такі об`єкти мають певні характерні властивості, з огляду на які вони мають цінність не тільки як нерухоме майно («матеріальну» цінність), а набувають історико-культурну цінність («нематеріальну», ідеологічну цінність).

Така «нематеріальна» цінність культурної спадщини не з`являється одразу після побудови нерухомого майна. Вона формується десятиліттями та століттями, оскільки суспільство може лише успадкувати її від попередніх поколінь.

Тому руйнування нерухомого об`єкта культурної спадщини завдає шкоди не лише його власнику або володільцю (які втратять внаслідок цього нерухоме майно), а і суспільству в цілому (оскільки разом із нерухомим майном буде безповоротно втрачено його «нематеріальну» історико-культурну цінність, що формувалась протягом поколінь).

З огляду на це нерухомі об`єкти культурної спадщини потребують особливої охорони, у тому числі - з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, для яких така охорона є одним із пріоритетних напрямків діяльності.

Верховний суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 грудня 2023 року у справі № 380/13557/21 підкреслював, що культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність.

Наголошувалось, що збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їх руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є одним із пріоритетних і головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Акцентувалась увага й на тому, що Україна взяла міжнародне зобов`язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах.

Тому під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності приписами Конституції України, міжнародних договорів, ратифікованих у встановленому порядку, а також спеціального закону, а саме - Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об`єкта культурної спадщини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 аналізувалось питання правового статусу щойно виявлених об`єктів культурної спадщини - пам`яток архітектури.

Зокрема, за результатом аналізу норм статей 14 та 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини», зроблено висновок про те, що цей Закон встановлює, що щойно виявлені об`єкти культурної спадщини підлягають охороні відповідно до вимог зазначеного Закону.

Тобто в контексті заходів з охорони культурної спадщини Закон України «Про охорону культурної спадщини» прирівнює щойно виявлені об`єкти культурної спадщини до пам`яток культурної спадщини та надає їм таку саму охорону ще до внесення до відповідного переліку об`єктів культурної спадщини та реєстрації як пам`ятки.

Вказані висновки також підтримані Верховним Судом у постанові від 23.05.2024 у справі № 320/5145/23.

Відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" Кабінет Міністрів України 28.12.2001 постановою №1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768).

Відповідно до п.п.1, 2 Порядку №1768, охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 5 Порядку №1768, в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Отже, з огляду на наведене вище, укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 13.12.2018 у справі №826/4605/16.

Вказане дає підстави для висновку про те, що власники пам`яток культурної спадщини протягом 1 місяця з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування, визнання будівлі щойно виявленим об`єктом історії та архітектури мають укладати охоронний договір з органом охорони культурної спадщини, яким у даній справі є Департамент культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради.

Судом встановлено, що будівля за адресою м. Полтава, вул. Фрунзе (Європейська), буд.12 «Доходний дім Самойловича» віднесена до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Полтавської області як об`єкт історії та архітектури на підставі рішення 11 сесії Полтавської міської Ради народних депутатів 21 скликання від 17.01.1992 «Про надання статусу пам`ятників історії та архітектури місцевого значення» та розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації від 16 липня 2021 року № 529.

Отже, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ТОВ «Полтава-Авто» як власники пам`ятки культурної спадщини, протягом 1 місяця з моменту визнання будівлі " ОСОБА_7 " щойно виявленим об`єктом історії та архітектури зобов`язані були укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини, яким у даному випадку є Департамент культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ "Полтава-Авто" не звертались до Департаменту із заявами про намір укласти охоронний договір, тому дійшов висновку про зобов`язання вищевказаних осіб вчинити дії на укладення такого договору.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Полтава-Авто» про те, що на час укладення договору купівлі продажу від 31.05.2000, складення технічного паспорту, відомості про віднесення спірної будівлі до пам`ятки архітектури були відсутні колегія суддів вважає такими, що не звільняють останнього від обов`язку укласти охоронний договір в подальшому за наявності відповідних підстав.

Колегія суддів зауважує, що ч. 1 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», містить імперативні прямі приписи про те, що усі власники, зокрема й щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи), незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Тобто ці норми безальтернативно та беззастережно встановлюють обов`язок для усіх власників щойно виявлених об`єктів культурної спадщини укласти охоронний договір в порядку, встановленому законом.

Стосовно доводів ТОВ «Полтава-Авто» про те, що процедура занесення спірної будівлі до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не завершена колегія суддів зазначає, що приписи ст. 23 Закону №1805-III не містять прямої вказівки на те, що охоронний договір має складатися лише стосовно об`єкта культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України а тому обставини занесення пам`ятки "Доходний дім Самойловича" по вул. Європейській, 12 у м. Полтаві до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не має жодного юридичного значення для вирішення цієї справи.

Доводи апеляційної скарги відповідача 1 щодо безпідставного включення будівлі по вул. Європейська, 12, м. Полтава до Переліку пам`яток культурної спадщини місцевого значення і поширення на нього об`єкта пам`ятки архітектури колегія суддів відхиляє, оскільки зазначене питання не є предметом спору у справі, що розглядається.

Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час розгляду справи звернулись до Департаменту із відповідними заявами, тому останні вчинили дії по укладенню охоронних договорів, що свідчить про необґрунтованість позову в цій частині.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що надання вказаними особами заяв без документів, визначених Порядком № 1768 необхідних для укладення охоронного договору не свідчать про вчинення дій на укладення спірного договору.

В свою чергу, суд першої інстанції дійшов висновку, що власники об`єктів культурної спадщини не мають своїм обов`язком складати облікову документацію, оскільки вказане належить до компетенції уповноваженого органу.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в цій частині помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються:

1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни;

2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;

3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100);

4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності);

5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000);

6) паспорт пам`ятки.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не додали до заяв на укладення охоронного договору жодних документів, передбачених п. 6 Порядку № 1768.

Колегія суддів зауважує, що у розумінні ст. 1 Закону №1805-III обліковою документацією є документація, що формується в порядку обліку об`єктів культурної спадщини та містить дані щодо цінності об`єкта культурної спадщини, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність (предмет охорони об`єкта культурної спадщини), етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень.

Отже, з аналізу наведених приписів колегія суддів дійшла висновку, що наведені у п. 6 Порядку №1768 документи не є обліковою документацією, у розумінні ст. 1 Закону №1805-III, як помилково вважав суд першої інстанції.

Дійсно, на Департамент покладено обов`язок з виготовлення облікових документів, проте до їх складу не входять документи, які мали подати вищенаведені особи для укладення відповідного договору, визначених у п. 6 Порядку №1768.

Крім того, сторонами визнається, що із заявами про укладення охоронного договору на спірну будівлю до Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради Цебер В.М. та ОСОБА_2 звернулись лише під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Доказів звернень інших відповідачів до Департаменту щодо укладення охоронного договору за період з дати реєстрації права на вказаний об`єкт до дня звернення прокуратури до суду з цим позовом матеріали справи не містять.

При цьому станом на дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції охоронний договір, передбачений статтею 23 Закону №1805-III, на пам`ятку " ОСОБА_7 " між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради не укладено.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що стороною позивача доведено наявність у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обов`язку укладення у спірних правовідносинах охоронного договору, а судовим розглядом справи встановлено не належне виконання ними такого обов`язку, що свідчить про обґрунтованість позову в цій частині.

Натомість, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права та неповно встановив обставини справи, що призвело до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Крім того, суд першої інстанції під час розгляду справи надав оцінку позовним вимогам щодо ОСОБА_6 проте в резолютивній частині судового рішення не прийняв рішення щодо цієї особи . Отже оскільки ОСОБА_6 не вчинено дій щодо укладання охоронного договору, колегія суддів вважає, що позов прокурора в цій частині підлягає задоволенню з покладенням на неї обов`язку вчинити дії направлені на укладення з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронного договору на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення «Доходний дім Самойловича» по АДРЕСА_1 .

Щодо доводів апеляційної скарги прокуратури про розгляд судом першої інстанції справи за участі неналежного відповідача ОСОБА_5 колегія суддів зазначає, що в цій частині задоволення позову апеляційна скарга сторонами не подавалась, отже суд апеляційної інстанції відповідно ч. 1 ст. 308 КАС України не надає оцінку висновкам суду відносно відповідача ОСОБА_5 .

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заступника керівника Полтавської обласної прокуратури спростовують позицію суду в частині відмови в позові, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

В іншій частині судове рішення є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги відповідача 1 висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Авто" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 по справі № 440/2067/23 в частині відмови в задоволенні позову скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 вчинити дії направлені на укладення з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронного договору на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - Адміністративну будівлю (Житловий будинок, ОСОБА_7 ) по АДРЕСА_1 .

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 у справі № 440/2067/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді С.П. Жигилій Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 26.07.2024 року