Постанова

від 23.07.2024 по справі 521/16183/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1550/24

Справа № 521/16183/22

Головуючий у першій інстанції Бобуйок І.А.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.

суддів: Назарової М.В., Кострицький В.В.В,

за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2022 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення,

встановив:

28 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради (далі КНП «МКЛ №1» ОМР) від 29 липня 2022 року №206-ОД, яким лікарю ортопеду-травматологу ортопедо-травматологічного відділення з травматологічним пунктом Валентину Бурлаці оголошено догану за невиконання пунктів 2.21, 4.4 посадової інструкції та порушень норм чинного законодавства, а саме наказу МОЗ України від 11 серпня 2014 року №552 (далі Наказ).

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач працює на посаді завідуючого травматологічним відділенням у КНП «МКЛ №1» ОМР з 20 жовтня 2008 року.

27 липня 2022 року відбулося засідання комісії КНП «МКЛ №1» ОМР з розгляду порушення санітарно-гігієнічних норм, відповідно до протоколу якого, було вирішено рекомендувати керівництву підприємства, зокрема, накласти на позивача дисциплінарне стягнення за втручання у виконанні посадових обов`язків операційною медичною сестрою з підготовки та проведення усіх етапів стерилізації медичного інструментарію, що могло призвести до інфікування хворого та слугувало прийняттям рішення щодо скасування операції, призначеної 08 липня 2022 року.

Крім того, у зазначеному вище протоколі зазначено нібито про те, що позивач підтвердив ту обставину, що він не переконавшись у тому, що інструментарій пройшов усі етапи санітарно-епідеміологічної обробки, самостійно поклав його у пароформалінову камеру, проте позивач не погоджується із наведеною вище інформацією та відповідні факти не підтверджував, у зв`язку з чим, ним було зроблено запис «не згоден» у змісті цього протоколу.

Оскаржуваним наказом від 29 липня 2022 року №206-ОД позивачу було оголошено догану за невиконання пунктів 2.21, 4.4 посадової інструкції та порушень норм чинного законодавства, а саме Наказу.

Позивач вважає, що оскаржуваний наказ є безпідставним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Пацієнт (медична карта № 4990) був госпіталізований 04 липня 2022 року, операція цього пацієнта, а саме аргроскопія, була призначена на 08 липня 2022 року. За твердженням позивача, інструментарій для виконання цієї операції був належним чином підготовлений за 1 день до призначеної операції, а саме 07 липня 2022 року, відносно цього інструментарію було проведено усі необхідні заходи стерилізації, зокрема передстерилізаційне очищення та дезінфекцію, відповідно до наказу МОЗ України від 11 квітня 2014 року № 552, після чого медичною сестрою ОСОБА_2 було поміщено інструментарій у пароформалінову камеру. Після того, як завідувач операційним блоком ОСОБА_3 скасував заплановану операцію, інструментарій був вилучений з пароформаліпової камери у зв`язку з тим, що довге перебування інструментарію у пароформаліпової камері за інструкцією виробників може спричинити погіршення його стану (корозія електроприладів, оптики тощо), та поміщений на стойку у шафі, яка не є стерильною.

Надалі 15 липня 2022 року близько о 11:00 год. співробітниками КНП «МКЛ №1» ОМР був вилучений інструментарій із вищевказаної шафи та взято змиви на його стерильність. У зв`язку із тим, що інструментарій зберігався у нестерильному місці, результати дослідження інструментарію на стерильність виявилися негативними.

Отже, відповідачем було пов`язано два самостійні факти, між якими відсутній зв`язок, з метою здійснення негативного впливу на позивача та створення для нього негативних наслідків.

Позивач вважає, що нестерильність інструментарію станом на 15 липня 2022 року жодним чином не може бути підставою для скасування проведення операції, запланованої на 08 липня 2022 року.

Позивач звертає увагу, що у оскаржуваному ним наказі немає жодної вказівки на фактичні обставини, які слугували підставою для застосування відносно нього заходу дисциплінарного стягнення, тоді як міститься лише посилання на порушення пунктів 2.21. 4.4 посадової інструкції та порушень Наказу без зазначення конкретних обставин, за яких відповідні норми були порушені.

При обранні виду стягнення, відповідачем не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких були виявлено порушення, та попередню роботу позивача, який сумлінно та якісно виконував покладені на нього обов`язки.

Крім того, з приводу порушення трудової дисципліни, відповідач не відібрав у нього письмові пояснення, хоча він після ознайомлення із протоколом засідання комісії по розгляду факту порушення санітарно-гігієнічних норм від 27 липня 2022 року, склав пояснення щодо зазначених фактів порушення трудової дисципліни.

У зазначеному вище протоколі вказано, що позивач відмовився від написання пояснювальної записки та згадується акт про його відмову від написання пояснювальної записки, однак жодного службового розслідування порушення трудової дисципліни не проводилося.

Упереджене ставлення до нього зі сторони керівництва КНП «МКЛ №1» ОМР підтверджується наявністю спору про визнання незаконним наказу, згідно якого позивача було усунуто від займаної посади, який був предметом судового розгляду у справі №521/7043/22 в якій Малиновським районним судом м. Одеси від 06 липня 2022 року ухвалено рішення у цій справі.

Також зазначає, що ним понесено судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн, які просив стягнути з відповідача.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги та вирішити питання щодо розподілу судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу.

Окрім обставин, якими обґрунтовується позовна заява, скаржник посилається на те, що судом розглянуто справу поверхнево без з`ясування дійсних обставин справи, та залишено поза увагою аргументи, якими він мотивував підстави свого позову.

Також зазначає, що всупереч вимогам ч.4 ст. 263 ЦПК України, під час розгляду справи, суд першої інстанції залишив поза увагою висновки, викладені у постанові Верховного суду від 04 лютого 2021 року у справі №552/16183/22, на яку скаржник посилався у позові.

На вказану апеляційну скаргу Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради подало відзив у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Малиновського районного суду

м. Одеси від 24 листопада 2022 року без змін. Посилається на те, що 01 липня 2022 року на ім`я директора КНП «МКЛ №1» ОМР надійшов рапорт старшої сестри відділу інфекційного контролю ОСОБА_2 , в якому остання повідомила про те, що 01 липня 2022 року лікар ортопед-травматолог ОСОБА_1 , ігноруючи санітарно-гігієнічні норми та вимоги наказу МОЗ України від 11 серпня 2014 року № 552 «Про затвердження Державних і санітарних норм та правил «Дезінфекція, передстерилізаційне очищення і стерилізація медичних виробів в закладах охорони здоров`я», після проведення операції поклав у пароформалінову камеру для стерилізації хірургічний інструментарій без проведення попередньої дезінфекції та ПСО (передстерилізаційного очищення), тим самим піддавши інфікуванню інший стерильний інструмент, який знаходився у пароформаліновій камері. На її зауваження

про категоричну заборону без дезінфекції та ПСО проводити одразу стерилізацію інструменту лікар ОСОБА_1 відповів, що «помиє потім». Зазначений вище рапорт засвідчений підписами завідуючого оперативного блоку ОСОБА_3 та завідуючий ортопедо-травматологічного відділення ОСОБА_4 . На підставі зазначеної інформації було розпочато службове розслідування, проведено мікробіологічне дослідження стерильності виробів медичного призначення (матеріалів та інструментів), в результаті на підставі протоколу досліджень бактеріологічного відділу лікарні виявлено сапрофітні коки, що свідчить про абсолютну не стерильність хірургічного інструментарію. 22 липня 2022 року була створена комісія по розслідуванню факту порушення санітарно-гігієнічних норм. 27 липня 2022 року відбулося засідання зазначеної вище комісія, за результатами проведення його, комісія дійшла висновку про порушення лікарем ОСОБА_1 санітарно-гігієнічних норм, неправомірне втручання ним у виконання професійних обов`язків медичною сестрою ОСОБА_2 , на яку покладено обов`язок з підготовки та обробки медичного обладнання, що могло нанести шкоду життю та здоров`ю пацієнтів, у зв`язку із чим рекомендувало керівництву підприємства притягнути до дисциплінарної відповідальності лікаря ортопеда-травматолога ОСОБА_1 за втручання у виконання посадових обов`язків операційною медичною сестрою ОСОБА_2 з підготовки та проведення усіх етапів стерилізації медичного інструментарію.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Воронков В.О. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради Безуглий С.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до приписів статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

З матеріалів справи убачається, що позивач працює на посаді завідуючого травматологічним відділенням в комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради з 20 жовтня 2008 року.

У рапорті старша сестра ОСОБА_2 , повідомила завідуючого операційним блоком та завідуючого ортопедії та травматології про те, що лікар-травматолог ОСОБА_1 ігнорує санітарно-гігієнічні норми та недотримується наказів МОЗ України №552, а саме: 01 липня 2022 року хірургічний інструментарій після операції був розміщений лікарем ОСОБА_1 в пароформалінову камеру для стерилізації без проведення попередньої дезинфекції та ПСО, тим самим піддавши інфікуванню інший стерильний інструментарій, який на той час знаходився у пароформаліновій камері. На її зауваження, лікар відповів, що потім помиє. Медична сестра також зазначила, що ці порушення можуть спричинити тяжкі наслідки для хворого, а саме: зараження ВІЛ, гепатит В,С та сеспис. Просила допомогти у вирішенні цієї ситуації та вплинути на дисципліну лікаря ОСОБА_1 (а.с. 57). Примітно, що на цьому рапорті стоїть резолюція, датована 08 липня 2022 року, згідно якої доручено відповідно до діючих нормативно-правових актів вирішити питання порушення санітарно-епідемічного режиму.

08 липня 2022 року медична сестра ОСОБА_2 написала пояснювальну записку в якій повідомила, що 08 липня 2022 року після закінчення операційного втручання, інструментарій не пройшов дезінфекцію та ПСО згідно наказу МОЗ №552 від 11 серпня 2014 року, так як після етапу дезінфекції лікар ОСОБА_1 вилучив інструментарій та сховав його. В свою чергу вона, як старша медична сестра відділу інфекційного контролю негайно доповіла керівництву лікарні рапортом про виявлені порушення та поставила до відома завідуючого операційним блоком ОСОБА_3 . Після вжитих нею дій, наступні оперативні втручання цих інструментом в подальшому не проводилися (а.с. 58).

13 липня 2022 року в.о. директора ОСОБА_5 , заступник директора з економічних питань Баланіна В, завідуючий відділення ортопедії та травматології з травматологічним пунктом ОСОБА_6 склали акт про те, що лікар ортопед-травматолог відділення ортопедії та травматології з травматологічним пунктом ОСОБА_7 , відмовився від написання пояснювальної записки щодо недотримання ним санітарно-гігієнічних норм, вимог наказу МОЗ України від 11 серпня 2014 року №552 «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Дезінфекція, передстерилізаційне очищення та стерилізація медичних виробів в закладах охорони здоров`я», яке могло призвести до тяжких наслідків для хворого, а саме: зараження судин, гепатитом В,С, сепсису. Підстава написання пояснювальної записки рапорт старшої медичної сестри відділу інфекційного контролю від 01 липня 2022 року (а.с. 59).

18 липня 2022 року медична сестра ОСОБА_2 написала пояснювальну в якій повідомила, що після недотримання правил дезінфекції та ПСО виробів та медичного обладнання був схований лікарем ОСОБА_1 до сейфу, доступ до якого був тільки у нього. На вимоги керівництва відкрити сейф для того, щоб взяти змити на стерильність інструментарію, ОСОБА_1 не надав ключі, тим самим перешкоджав вчасно взяти посіви з медичних виробів та обладнання. Таким чином, було прийнято рішення керівництвом лікарні примусово відкрити сейф та відібрати змиви на стерильність. Також зазначила, що з 01 липня 2022 року інструментарій до взяття змиву не використовувався (а.с. 60).

22 липня 2022 року в.о. директора КНП «МКЛ №1» ОМР видав наказ №202-ОД про створення комісії по розгляду факту порушення санітарно-гігієнічних норм (а.с. 62).

З протоколу засідання комісії по розгляду факту порушення санітарно-гігієнічних норм, складеного 27 липня 2022 року убачається, що на порядку денному комісією КНП «МКЛ №1» ОМР вирішувалися такі питання: розслідування факту порушення санітарно-гігієнічних норм, що відбулося 01 липня 2022 року в операційному блоці; пропозиція адміністрації підприємства щодо вжиття заходів спрямованих на недопущення порушень у подальшому. Зі змісту протоколу убачається, що було заслухано голову комісії

ОСОБА_8 , яка доповіла про випадок в операційному блоці 01 липня 2022 року та оголосила зміст рапорту та пояснювальної від ОСОБА_2 , а також акту про відмову

ОСОБА_1 від написання пояснювальної. Під час засідання комісії ОСОБА_2 повідомила, що 01 липня 2022 року вона після операції почала обробляти хірургічний інструментарій, який був використаний під час операції, однак лікарем ОСОБА_1 ці інструменти було поміщено у пароформалінову камеру для стерилізації, хоча ще не була проведена попередня дезінфекція та ПСО. Ці дії лікаря ОСОБА_1 не дали їй можливості виконати свої посадові обов`язки з оброблення та підготовки інструментарію і стало підставою для написання рапорту про порушення. Завідувач операційним блоком ОСОБА_3 повідомив про те, що у зв`язку з реорганізацією діяльності підприємства та змінами істотних умов праці обробка інструментарію проводиться на базі операційного блоку, але доступ до конкретного інструменту здійснюється кожним лікарем безпосередньо. Тому, коли 01 липня 2022 року йому, на підставі рапорту ОСОБА_2 , стало відомо про те, що інструментарій не готовий, то він 08 липня 2022 року віддав розпорядження про скасування операції пацієнту, який надійшов до лікарні 04 липня 2022 року, медична картка №4990. На підставі викладеного вище, комісія одноголосно вирішила рекомендувати керівництву підприємства: притягнути до дисциплінарного стягнення лікаря ортопедо-травматолога ОСОБА_1 за втручання у виконанні посадових обов`язків операційною медичною сестрою з підготовки та проведенню усіх етапів стерилізації медичного інструментарію, що могло призвести до інфікування хворого та послужило прийняттю рішення щодо скасування операції призначеної на 08 липня 2022 року (медична картка №4990); завідуючому операційним блоком ОСОБА_3 посилити контроль за дотримання усіма співробітниками операційного блоку та лікарями, які проводять оперативні втручання в операційному блоці наказів Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року №552 «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Дезінфекція, предстерилізаційне очищення та стерилізація медичних виробів в закладах охорони здоров`я», від 05 листопада 2023 року №955 «Про затвердження нормативно-правових актів щодо захисту від зараження ВІЛ-інфекцією при виконанні професійних обов`язків», від 03 серпня 2021 року №1614 «Про організацію профілактики інфекцій та інфекційного контролю в закладах охорони здоров`я та установах/закладах надання соціальних послуг/соціального захисту населення». ОСОБА_1 з цим протоколом не погодився, про що зробив відповідний запис у цьому документі (а.с. 18-21).

27 липня 2022 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення у яких обґрунтовуючи свою незгоду з вказаним вище протоколом, посилався на те, що запланована операція на 08 липня 2022 року пацієнта (медична картка №4990) була скасовано нібито з причин нестерильного інструмента для проведення операції (артроскопії). Остання, не є ургентною операцією, а тому набір інструментів готується до операції за одну добу. Інструмент був підготовлений 07 липня 2022 року у відповідності до всіх норм, а саме проведена попередня дезінфекція та ПСО, медичною сестрою ОСОБА_9 інструмент поміщено до пароформалінову камеру. 08 липня 2022 року після скасування операції (артроскопії), інструмент було вилучено з камери (з метою запобігання корозії електричних приборів, оптики, механічних частин пароформом), таке зберігання не рекомендоване виробником. Інструмент був поміщений на полицю стійки в шкафу (нестерильна). 15 липня 2022 року близько 15:00 год. шкаф, у якому під замком знаходиться артроскопічна стійка, було відчинено та було вилучено змиви на стерильність з нестерильного інструменту (а.с. 22).

Наказом директора Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради (далі КНП «МКЛ №1» ОМР) від 29 липня 2022 року №206-ОД, лікарю ортопеду-травматологу ортопедо-травматологічного відділення з травматологічним пунктом Валентину Бурлаці оголошено догану за невиконання пунктів 2.21, 4.4 посадової інструкції та порушень норм чинного законодавства, а саме наказу МОЗ України від 11 серпня 2014 року №552. З оскаржуваним наказом позивач не погодився про що зазначив у змісті цього наказу (а.с. 23).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав встановленим причинно-наслідковий зв`язок між діями позивача, які полягали у порушенні пунктів 2.21, 4.4 посадової інструкції та порушень норм чинного законодавства, а саме: наказу МОЗ України від 11 серпня 2014 року № 552 та скасуванням операції, яка мала відбутись 08 липня 2022 року, пацієнту, який надійшов до лікарні 04 липня 2022 року, медична картка №4990, розпорядженням завідувача операційним блоком ОСОБА_3 , врахувавши, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є порушення ним трудової дисципліни, а саме невиконання пунктів 2.21, 4.4 посадової інструкції посадової інструкції та порушень норм чинного законодавства, а саме: наказу МОЗ України від 11 липня 2014 року № 552. При обранні виду стягнення уповноважений орган відповідача враховував ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, та дійшов висновку про те, що відсутні підстави для визнання незаконним та скасування оскаржуваного позивачем наказу.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Одним із видів юридичної відповідальності є дисциплінарна відповідальність. У сфері виконання найманої праці вона полягає в обов`язку працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, давати звіт перед роботодавцем за свої протиправні дії та нести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового законодавства.

Дисциплінарна відповідальність, як і будь-яка інша юридична відповідальність, має примусовий характер. Він полягає в тому, що стосовно працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, роботодавцем можуть уживатися заходи примусового впливу, примусова санкція, яка спричиняє для порушника певні негативні наслідки.

Заходи дисциплінарногостягнення,що застосовуютьсядо деякихпрацівників,які несумлінновиконують своїтрудові обов`язки,зазначено у статті 147 КЗпП України.

Згідно зістаттею 147КЗпП Україниза порушеннятрудової дисципліни допрацівника можебути застосованотільки одинз такихзаходів стягнення:1)догана;2)звільнення.Законодавством,статутами іположеннями продисципліну можутьбути передбаченідля окремихкатегорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно достатті 147-1КЗпП Українидисциплінарні стягненнязастосовуються органом,якому наданоправо прийняттяна роботу(обрання,затвердження іпризначення напосаду)даного працівника.На працівників,які несутьдисциплінарну відповідальністьза статутами,положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Дисциплінарне стягнення, відповідно до вимог статі 148 КЗпП України, застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149КЗпП Українивизначено,що дозастосування дисциплінарногостягнення власникабо уповноваженийним органповинен зажадати відпорушника трудовоїдисципліни письмовіпояснення.За кожнепорушення трудовоїдисципліни можебути застосованолише однедисциплінарне стягнення.При обраннівиду стягненнявласник абоуповноважений ниморган повиненвраховувати ступіньтяжкості вчиненогопроступку ізаподіяну нимшкоду,обставини,за якихвчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступоквизначається яквинне невиконання чиненалежне виконанняпрацівником своїхтрудових обов`язків.Складовими дисциплінарногопроступку єдії (бездіяльність)працівника;порушення абоненалежне виконанняпокладених напрацівника трудовихобов`язків;вина працівника;наявність причинногозв`язкуміж діями(бездіяльністю)і порушеннямабо неналежнимвиконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок.

Для притягненняпрацівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічний правовийвисновок міститьсяу постановахВерховного Суду від27червня 2018року усправі N664/2820/15-ц(провадженняN61-19602св18),від 20лютого 2019року усправі N757/28453/14-ц(провадженняN61-10309св18),від 18березня 2020року усправі N484/2962/17(провадженняN61-3225св18) тавід 01липня 2020року усправі N760/7225/16-ц(провадження N 61-35225св18).

Відповідно до статті 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.

При розгляді судами справ щодо накладення дисциплінарних стягнень судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для накладення стягнення, чи дотримані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховувались обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Державні санітарні норми та правила «Дезінфекція, передстерилізаційне очищення та стерилізація медичних виробів в закладах охорони здоров`я», затверджені Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року №552.

Медичні вироби, які в процесі експлуатації контактують з поверхнею рани, кров`ю, ін`єкційними препаратами, шкірою, а також слизовою оболонкою і можуть спричинити їх ушкодження, підлягають знезараженню, що включає три послідовних процеси: дезінфекцію, передстерилізаційне очищення (ПСО) та стерилізацію (пп.1 п.1 розділу I Наказу).

Усі матеріали,що надходятьдо централізованогостерилізаційного відділення (ЦСВ), обов`язково перевіряються на наявність супроводжувального списку за підписом відповідальної медичної сестри відділення закладу. У разі його відсутності завідувач або старша медична сестра ЦСВ зобов`язані повідомити старшу медичну сестру закладу. Завідувач та старша медична сестра ЦСВ відповідають за приймання медичних виробів до ЦСВ (п.п. 1,4, п.4 розділу II Наказу).

Стерилізацію медичних виробів здійснюють фізичним (паровим, повітряним) і хімічним (розчинами хімічних засобів, газовим, плазмовим) методами, використовуючи для цього відповідні стерилізаційні засоби та типи обладнання (п.п. 1 п.1 розділу III Наказу)

Стерилізація газовим методом:газовим методомстерилізують медичнівироби зрізноманітних,у томучислі термолабільнихматеріалів,використовуючи стерилізаційніагенти:оксид етилену; передстерилізацією газовимметодом медичнівироби повиннібути ретельновисушені; стерилізаціюмедичних виробівгазовим методомздійснюють устерилізаторах здотриманням інструкціїз експлуатаціїдо конкретногообладнання тавідповідно дорежимів,наведених удодатку 8до цихПравил; медичні вироби, простерилізовані газовим методом, використовують після їх витримування у вентильованому приміщенні протягом часу, рекомендованого виробником обладнання, до повної дегазації (п.5 розділу III Наказу)

При паровому, повітряному, газовому та плазмовому методах медичні вироби стерилізують в упакованому вигляді, використовуючи паперові, комбіновані і пластикові пакувальні матеріали, а також пергамент і бязь (залежно від методу стерилізації), які дозволені до використання в Україні. Пакувальні матеріали використовують одноразово (п.п. 4 п. 7 розділу III Наказу).

Ефективність стерилізації оцінюють на підставі результатів бактеріологічних досліджень, що проводяться при контролі стерильності медичних виробів, які пройшли повний цикл стерилізації. На стерильність досліджуються лише такі медичні вироби і матеріали, які пройшли повний цикл стерилізації у цьому закладі: хірургічний інструментарій з накритого стерильного столу (п.п. 1,2 п.9 розділу III Наказу).

Приймання медичних виробів для стерилізації, виконання робіт на різних етапах дезінфекції, ПСО, пакування матеріалу, стерилізації медичних виробів, а також дезінфекцію епідемічно значимих об`єктів здійснює середній медичний персонал, який має відповідну підготовку (пп.4 п. 9 розділу V Наказу).

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до наказу №202-ОД від 22 липня 2022 року підставою для створення комісії по розгляду факту порушення санітарно-гігієнічних норм, слугували, зокрема, рапорт старшої медичної сестри ОСОБА_2 від 01 липня 2022 року та її пояснювальна записка від 08 липня 2022 року, зі змісту яких убачається, що інформація, яку ОСОБА_2 повідомляла керівництву містить суперечності. Так, у рапорті, який датовано 01 липня 2022 року, ОСОБА_2 зазначила про те, що лікар ОСОБА_1 ігнорує санітарно гігієнічні норми та не дотримується наказів МОЗ України (№552), а саме 01 липня 2022 року хірургічний інструментарій після операції був розміщений лікарем в пароформалінову камеру для стерилізації без проведення попередньої дезінфекції та ПСО.

У той час як, у пояснювальній записці, датованій 08 липня 2022 року, ОСОБА_2 повідомила, що 08 липня 2022 року після закінчення операційного втручання інструментарій не пройшов належної дезінфекції та ПСО згідно Наказу МОЗ №552 від 11 серпня 2014 року, так як після етапу дезінфекції, лікар ОСОБА_1 вилучив інструментарій та сховав його. Також ОСОБА_2 зазначила, що вона негайно доповіла керівництву лікарні рапортом про наявні порушення та поставила до відома завідуючого операційним відділенням.

Колегія суддів звертає увагу, що інформація, викладена у зазначених вище документах містить суперечливий характер, що викликає сумніви у її достовірності, оскільки у першому випадку, у рапорті від 01 липня 2022 року, ОСОБА_2 повідомляє про те, що нібито лікарем порушено послідовність (порядок) стерилізації інструментарію, та замість проведення дезінфекції та передстерилізаційного очищення, було проведено одразу його стерилізацію, шляхом поміщення у пароформалінову камеру. Тоді як у доповідній записці від 08 липня 2022 року, ОСОБА_2 повідомляє зовсім інші обставини, зокрема те, що позивач нібито здійснив лише 1 етап знезараження інструментарцію, шляхом його дезінфекції, після чого сховав інструмент.

Крім того, є сумнівними твердження ОСОБА_2 у доповідній записці про те, що про обставини, які, як вона повідомила, мали місце 01 липня 2022 року, вона одразу повідомила керівництво, шляхом подання рапорту, оскільки з нього убачається, що він хоча і датований 01 липня 2022 року, проте містить резолюцію лише від 08 липня 2022 року. Отже, слід дійти висновку, що у дійсності з відповідним рапортом ОСОБА_2 до адміністрації установи звернулася лише 08 липня 2022 року, тобто в день, коли було прийнято рішення про скасування операції пацієнту (медична карта № 4990).

Колегія суддів зауважує, що між вказаними вище обставинами, минув тривалий проміжок часу, інтервалом у 7 днів, та до 08 липня 2022 року, питання щодо проведення знезараження інструментарію відповідно до вимог законодавства, адміністрацією установи не порушувалося.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що за наявності сумнівів у можливості використання певного комплекту медичних інструментів, станом на 08 липня 2022 року у розпорядженні лікарні був відсутній інший вільний інструментарій, що перешкодило провести операцію, заплановану цього дня відносно пацієнта (медична карта № 4990).

Як було зазначено вище, відповідно до п.п. 2 п.9 Розділу III Наказу на стерильність досліджуються лише такі медичні вироби і матеріали, які пройшли повний цикл стерилізації.

З матеріалів справи убачається, що лише 15 липня 2022 року адміністрацією установи було ініційоване питання про проведення перевірки стерильності зазначеного вище інструментарію, яке за твердженням керівництва лікарні, не пройшло всі три необхідні стадії знезараження інструментів.

Тому, викликає сумнів у необхідності проведення зазначеного вище дослідження, так як підстави для його проведення відсутні, оскільки цей інструментарій, за твердженням адміністрації установи, не пройшов усі три послідовні процеси знезараження.

Крім того, відсутні відомості про те, за яких умов було вилучено вказаний вище інструментарій, оскільки не міститься інформації про те, чи знаходився він у пакувальних матеріалах, як то передбачено Наказом, та за яких умов він зберігався, тому твердження позивача про те, що станом на 15 липня 2022 року цей інструмент зберігався за нестерильних умов, відповідачем не спростовано.

Наведене свідчить про наявність протирічь та суперечностей, що викликає об`єктивний сумнів у достовірності існування та перебігу обставин, які у подальшому слугували правовими підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

За таких обставин, неможливо дійти висновку про те, що за наведених вище обставин, позивач своїми діями втручався у виконання посадових обов`язків операційною медичною сестрою з підготовки проведення усіх етапів стерилізації медичного інструментарію, що могло призвести до інфікування хворого та слугувало підставою для прийняття рішення щодо скасування операції, призначеної на 08 липня 2022 року, ці обставини за допомогою достовірних доказів, усупереч ст. 12,81 ЦПК України, відповідачем не доведені, що з урахуванням характеру спору, є його процесуальним обов`язком.

Наведеного вище, суд першої інстанції не врахував, та дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача, які як зазначив суд, полягали у порушенні пунктів 2.21, 4.4 посадової інструкції та порушень норм чинного законодавства, а саме наказу МОЗ України від 11 серпня 2014 року № 552 та скасуванням операції, яка мала відбутись 08 липня 2022 року, пацієнту, який поступив до лікарні 04 липня 2022 року, медична картка №4990, оскільки до такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права передбачених ч. 5 ст. 263 ЦПК України.

Також вирішуючи справу судом не надано правову оцінку тому, саме за яких обставин було вилучено медичний інструментарій з метою проведення його дослідження на стерильність, та не враховано, що відповідачем не надано доказів щодо неможливості використання іншого комплекту інструментарію під час проведення операції щодо пацієнта (медична картка №4990), та як наслідок помилково пов`язав результати проведення дослідження зі стерильності медичного інструментарію, отримані 15 липня 2022 року з рішенням адміністрації установи про скасування проведення операції, призначеної на 08 липня 2022 року.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями п. 1,3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 , з вказаних вище підстав, тому оскаржуване рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

При цьому, колегія суддів зауважує, що надані під час апеляційного перегляду справи пояснення в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_10 допитаних апеляційним судом за клопотанням сторони відповідача, апеляційний суд не приймає, оскільки такі суперечать встановленим апеляційним судом у справі обставинам, і не узгоджуються між собою, а також обставинами і інформацією викладеними у вказаних вище рапорті, пояснювальних, та службовій записці, що містяться в матеріалах справи, і не доводять обставин, якими відповідач заперечує проти позову.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже з КНП «МКЛ №1» ОМР на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір сплачений останнім за подання позовної заяви у сумі 992,40 грн, апеляційної скарги у сумі 1488,60 грн та касаційної скарги 536,80 грн.

Крім того, у позовній заяві, скаржник порушує питання про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. В обґрунтування заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_1 надав: копію додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №135/фо від 19 квітня 2022 року.

За умовами зазначеної вище додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №135/фо від 19 квітня 2022 року, укладеної між ОСОБА_1 та адвокатом Воронковим В.О., останній зобов`язується здійснювати представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції (Малиновський районний суд м. Одеси) під час розгляду судової справи за позовом клієнта до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення (п.1 Угоди).

Сторони погодили, що вартість адвокатських послуг, передбачених договором, складає 20000 грн. Убачається, що адвокатом Воронковим В.О. виконанні наступні роботи (надані такі послуги): з`ясування обставин спірних правовідносин на підставі вивчення первинних документів, витрачений час 2 год, вартість 2500 грн; аналіз судової практики у справах про визнання незаконними та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, витрачений час 3 год, вартість 2500 грн; надання правової консультації клієнту, погодження з клієнтом правової позиції у справі, витрачений час 3 год, вартість 2500 грн, підготовка та подання до Малиновського районного суду м. Одеси позову про визнання незаконними та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, витрачений час 8 год, вартість 5000 грн; участь в судових засіданнях в інтересах клієнта у тому числі подання до суду та отримання в суді процесуальних документів в інтересах клієнта, витрачений час 10 год, вартість 10000 грн (п. 2 Угоди).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 (провадження N 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц (провадження N 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі N 922/1964/21 (провадження N 12-14гс22).

З урахуванням пункту 3 частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, апеляційний суд зважає на таке.

Відповідно до матеріалів справи у суді першої інстанції, адвокат Воронков В.О. склав позивачу позовну заяву, обсяг якої складає 5 сторінок, тому заявлений представником час у кількості 8 годин, витрачений на підготовку та подання позову, є таким, що не відповідає критерію реальності наданої послуги.

Як убачається з матеріалів справи, судом розглянуто цю справу у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, відтак включену до загального обсягу витрат на правову допомогу, таку послугу, як участь в судових засіданнях, апеляційний суд не приймає до уваги. Доказів про те, що представником подавалися до суду першої інстанції інші документи, окрім позову з додатками, матеріали справи не містять.

З`ясування обставин спірних правовідносин, аналіз судової практики, надання правової консультації та погодження з клієнтом правової позиції за своєю суттю є послугами, що дублюються, складовими одного завдання, а тому такі витрати не можуть бути стягнуті в повному обсязі.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданою послугою); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з КНП «МКЛ №1» ОМР на користь ОСОБА_1 6000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

Витрати на професійну правничу допомогу на цю суму відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, відповідності конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідності процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення.

Визнати незаконнимта скасуватинаказ Комунальногонекомерційного підприємства«Міська клінічналікарня №1»Одеської міськоїради від29липня 2022року №206-ОДпро застосуваннядисциплінарного стягненнядо ОСОБА_1 у вигляді догани.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради (ЄДРПОУ 01998986) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 992,40, апеляційної скарги у розмірі 1 488,60 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 536,80 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради (ЄДРПОУ 01998986) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 6 000 грн.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 26 липня 2024 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: М.В. Назарова

В.В. Кострицький