Рішення

від 26.07.2024 по справі 320/11712/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2024 року місто Київ № 320/11712/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Національне антикорупційне бюро України, про визнання протиправною та скасування постанови.

Адвокат Трушкевич Валерія Валеріївна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом визнати протиправною та скасувати постанову від 15.01.2024 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. про закінчення виконавчого провадження №73689758.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснити судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів.

У судовому засіданні 17.04.2024 судом продовжено розгляд справи в письмовому провадженні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 залучено до участі в справі відповідача Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, встановлено строк для подання відзиву та доказів.

Підставами позову визначено протиправність постанови від 15.01.2024 про закінчення виконавчого провадження №73689758, оскільки судове рішення не виконане повністю.

Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано відзив про невизнання позову, оскільки на виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2022 №640/23825/20 Національним антикорупційним бюро України видано наказ від 01.08.2022 №948-Н про поновлення з 03.08.2022 ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста Львівського територіального управління Національного бюро, яка відповідає її фаху з урахуванням здобуття позивачем вищої юридичної освіти, що свідчить про виконання судового рішення повністю.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України правом на подання заяви по суті та доказів не скористався.

Національним антикорупційним бюро України подано пояснення щодо позову, відповідно до яких оскаржувана постанова від 15.01.2024 про закінчення виконавчого провадження №73689758 прийнята державним виконавцем правомірно, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 та виданий 08.06.2022 Окружним адміністративним судом міста Києва виконавчий лист №640/23825/20, на виконання цієї постанови, не містять будь-яких згадок про дату, з якої потрібно було працевлаштувати стягувача. За твердженням представника третьої особи, судове рішення виконане в повному обсязі, позаяк на виконання згаданих постанови суду та виконавчого листа Національним антикорупційним бюро України видано наказ від 01.08.2022 №948-Н, яким ОСОБА_1 поновлено на посаду головного спеціаліста Львівського територіального управління Національного бюро з 03.08.2022, яка відповідає фаху ОСОБА_1 з урахуванням здобуття позивачем вищої юридичної освіти, що свідчить про виконання судового рішення повністю.

У судовому засіданні 17.04.2024 представник позивача та позивач позов підтримали, представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України позов не визнала, представник Національного антикорупційного бюро України проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представником Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заявлено клопотання, яке підтримано представником Національного антикорупційного бюро України, про залишення позову без розгляду через пропущення десятиденного строку звернення до суду, встановленого пунктом 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). При цьому представники відповідача та третьої особи вказали про помилковість доводів представника позивача про застосовність частини четвертої статті 122 КАС України в частині досудового врегулювання спору, оскільки подання скарги на по постанову від 15.01.2024 про закінчення виконавчого провадження №73689758 до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, не може вважатись досудовим врегулюванням спору в розумінні наведеної норми.

Представником позивача подано пояснення щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду з позовом. На думку представника, до спірних відносин повинні застосовуватись положення частини четвертої статті 122 КАС України, за якою якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

В поясненнях щодо строку звернення до суду зазначено, шо оскільки позивач є стягувачем у виконавчому провадженні, вона скористалась процедурою досудового врегулювання спору, передбаченою частиною третьою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, Закон №1404-VIII). Після отримання 14.02.2024 відмови в задоволенні скарги, представником позивача подано позов в межах десяти календарних днів.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця врегульовано статтею 287 КАС України, за пунктом 1 частини другої якої позовну заяву може бути подано до суду в десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Отже, за загальним правилом, строк звернення до суду в спорі про оскарження стягувачем постанови державного виконавця становить десять днів.

Позивачем оскаржується постанова від 15.01.2024 про закінчення виконавчого провадження №73689758. Як зазначено в позовній заяві, представник позивача 25.01.2024 звернулась до заступника директора Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зі скаргою на постанову від 15.01.2024 про закінчення виконавчого провадження №73689758.

З матеріалів судової справи вбачається, що Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом від 14.02.2024 №23803/19559-22-24/20.1, за результатами розгляду скарги від 25.01.2024 та запиту від 13.02.2024 адвоката Трушкевич В.В., повідомлено про відповідність вимогам Закону №1404-VIII постанови від 15.01.2024 про закінчення виконавчого провадження №73689758.

Представник позивача пояснила, що лист нею отримано засобами електронного зв`язку 14.02.2024, на підтвердження чого додано видрук з електронної скриньки

Згідно з поштовим описом позовну заяву здано до відповідного відділення у місті Дніпрі Укрпошта експрес 22.02.2024. Наведена обставина підтверджується трекінгом Укрпошти про надіслання 22.02.2024 рекомендованого поштового відправлення 4908735194018.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже в разі, коли особа скористалась досудовим порядком вирішення спору, якщо такий порядок передбачений законом, строк звернення до суду становить три місяці, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги.

За твердженням представника позивача, порядок досудового врегулювання спору щодо оскарження стягувачем постанови державного виконавця передбачена статтею 74 встановлено тримісячний строк звернення до суду, відповідно до якої:

рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша);

рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом (частина третя).

За змістом наведених норм, з урахуванням обставин розглядуваної справи, стягувач може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Також стягувач може оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. При цьому такий начальник наділений повноваженнями своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом, в разі коли буде встановлено, що рішення, дії державного виконавця суперечать вимогам Закону.

За висновком суду, зазначена представником позивача постанова Верховного Суду від 03.08.2023 справа №320/9598/22 є нерелевантною до спірних відносин, оскільки в цій справі скарга на постанову державного виконавця подавалась боржником. Правового висновку про те, що порядок, передбачений частиною третьою статті 74 Закону №1404-VIII Верховним Судом в цій постанові не висловлювалось.

З цих же підстав суд не враховує постанову Верховного Суду від 07.10.2020 справа №240/6005/18, яку зазначено представником Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Також суд не бере до уваги посилання представника третьої особи на правові висновки Верховного Суду щодо застосування судами строку звернення до суду, викладені в постанові від 23.04.2020 справа №813/3756/17, оскільки Верховний Суд не надавав тлумачення положенням КАС України щодо застосування досудового порядку вирішення спору, зокрема з урахуванням положень статті 74 Закону №1404-VIII.

У зазначеній представником позивача постанові Верховного Суду від 16.09.2019 справа №826/10115/17, за позовом стягувача щодо оскарження постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження, зроблено висновок, що звернення стягувача зі скаргою на постанову державного виконавця є досудовим врегулюванням спору. Водночас зі змісту вказаної постанови Верховного Суду вбачається, що такий висновок зроблено щодо іншої редакції КАС України та іншого Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV. При цьому зазначений висновок Верховного Суду зроблено на підставі аналізу частини четвертої статті 26 цього Закону, за якою постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом.

За усталеною судовою практикою досудовим урегулюванням спору визнається оскарження платником податків рішень контролюючого органу.

Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України (ПК України)передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктами 56.2-56.17 ПК України визначено підстави оскарження рішень контролюючого органу, орган уповноважений розглядати скарги, строк подання скарги та строк розгляду скарги, повноваження органу приймати відповідні рішення за наслідками розгляду скарги, наслідки адміністративного оскарження, в тому числі й щодо строків звернення до суду після закінчення цієї процедури. Крім того, абзацом третім пункту 56.18 статті 56 ПК України встановлено, що процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

На відміну від визначеної в Податковому кодексу України процедури досудового врегулювання спору, статтею 74 Закону №1404-VIII не встановлено строку подання скарги, строку її розгляду, строку звернення до суду після прийняття рішення за результатами розгляду скарги.

Надаючи тлумачення окремим положенням частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин у відповідному спорі) Верховний Суд у постанові від 25.02. 2021 справа №580/3469/19 дійшов висновку, що цими нормами встановлено досудовий порядок урегулювання спору, не зважаючи на те, що цим Законом не визначалось детального та послідовного алгоритму дій платника податків у разі незадоволення результатами досудового оскарження та, як наслідок, не визначались строки звернення до суду в такому випадку.

На відміну від наведеного прикладу, Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 справа №947/12047/23, розглядаючи питання дотримання позивачем строків звернення до суду з позовом висловив правову позицію щодо застосування пункту 3 частини першої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом, вказавши, що наведеною нормою не встановлено досудовий порядок вирішення спору.

За висновком Верховного Суду, законом передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення. При цьому, звернення позивача до вищестоящого органу зі скаргою не є визначеним досудовим порядком вирішення спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав. Оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення до вищестоящого органу, носить суб`єктивний характер, оскільки пов`язана з обраним способом порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та не має відношення до прав або можливостей звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення про накладення адміністративного стягнення (також, наприклад, 16.02.2023 справа №697/1044/22).

Надаючи тлумачення статті 24 "Дисциплінарного статуту Національної поліції України", затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, за змістом якої поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку, Верховний Суд у постанові від 05.12.2023 справа №160/11933/22 дійшов висновку, що положення частини першої статті 24 вказаного Дисциплінарного статуту не заважало зацікавленій особі звернутись безпосередньо до суду для захисту своїх прав та інтересів та не може розглядатись як альтернатива звернення до суду (також, наприклад, постанова від 27.05.2021 справа №260/1893/19).

Наведене судова практика Верховного Суду дає підстави стверджувати, що частина четверта статті 124 КАС України є застосовною не лише у випадку, коли законом передбачена можливість оскарження рішення, дій, бездіяльності до іншого компетентного органу, а необхідним є встановлення такою нормою відповідного порядку.

Проаналізувавши положення частин першої, третьої статті 74 Закону №1404-VIII суд доходить висновку, що частиною першою статті 74 Закону №1404-VIII, в контексті спірних відносин, встановлена можливість оскарження постанови державного виконавця щодо примусового виконання судового рішення до Київського окружного адміністративного суду відповідно до статті 287 КАС України. Водночас частиною третьою статті 74 Закону №1404-VIII передбачена також можливість оскарження стягувачем постанови державного виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Іншими словами, статтею 74 Закону №1404-VIII передбачена можливість оскарження стягувачем постанови державного виконавця до начальника поряд з можливістю звернутись до суду з відповідним позовом. При цьому звернення стягувача зі скаргою на постанову державного виконавця до начальника не визначена як обов`язкова передумова звернення до суду.

На думку суду, встановлена статтею 74 Закону №1404-VIII можливість подання стягувачем скарги на постанову державного виконавця до начальника, який наділений повноваженнями скасовувати оскаржувану постанову, є процедурою досудового врегулювання спору в розумінні частини четвертої статті 122 КАС України, якою встановлено особливість обрахунку строків звернення до суду в разі, коли особа скористалась досудовим порядком вирішення спору, якщо така можливість досудового порядку передбачена законом.

Відповідно до принципу юридичної визначеності, що є складовою верховенства права, він вимагає від держави дотримуватись законів, які вона запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути … передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку. Юридичні норми повинні бути чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права [людини] внаслідок ухвалення нечітких законів. Цим досягається істотно важливий юридичний захист особи супроти держави та її органів і посадових осіб (пункти 44, 46, 47 доповіді "Верховенство права", схваленої Європейською комісією "За демократію через право" (Венеційська комісія) на 86-му пленарному засіданні).

Однозначним є висновок, що статтею 74 Закону №1404-VIII передбачена можливість звернення стягувача до суду з позовом про оскарження постанови державного виконавця та можливість подання відповідної скарги до начальника, якому підпорядкований державний виконавець. За наслідками розгляду скарги начальником може бути прийняте рішення про скасування оскаржуваної постанови, аналогічне рішення уповноважений ухвалити адміністративний суд за наслідками судового розгляду справи.

На думку суду, не логічним та непослідовним буде тлумачення статті 74 Закону №1404-VIII, відповідно до якого встановлена можливість оскарження стягувачем постанови державного виконавця до начальника не є досудовим урегулюванням спору. Застосування порядку оскарження стягувачем постанови державного виконавця до начальника може призвести до вирішення спору в разі позитивного рішення, що виключає необхідність звернення до суду за вирішенням цього спору. Саме це є метою встановлення можливості та порядку досудового врегулювання спору вирішення спору без звернення до суду.

При цьому, недоліки процедури оскарження стягувачем постанови державного виконавця до начальника щодо не встановлення строків оскарження відповідної постанови, строків розгляду скарги, строків звернення до суду після розгляду скарги, не може бути підставою для висновку про незастосовність до спірних відносин частини четвертої статті 122 КАС України.

За висновком суду, саме таке застосування статті 74 Закону №1404-VIII та частини четвертої статті 122 КАС України в контексті спірних відносин буде відповідати принципу юридичної визначеності.

У спірному випадку неврахування судом звернення адвоката зі скаргою про оскарження постанови державного виконавця до начальника як використання порядку досудового врегулювання спору згідно з частиною четвертою статті 122 КАС України призведе до висновку про пропущення позивачем десятиденного строку звернення до суду і як наслідок може слугувати підставою для залишення позову без розгляду, що позбавить позивача права на судовий захист.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2021 справа №540/198/19 зазначено, що у випадках, коли досудове врегулювання спору не встановлене обов`язковою передумовою звернення до суду, вчинення особою дій із досудового вирішення спору має здійснюватися з урахуванням строку, встановленого законом для звернення до суду з адміністративним позовом. При цьому вчинення дій зі звернення до суб`єкта з вимогами про відшкодування витрат в позасудовому порядку є правом особи, яке виключно залежить від волевиявлення останньої. Надаючи оцінку питанню поважності причин пропуску строку звернення до суду, суди мають враховувати час, протягом якого позивач вчинював дії з досудового врегулювання спору.

У спірному випадку представником позивача оскаржується постанова від 15.01.2024 про закінчення виконавчого провадження №73689758, адвокат звернулась до заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зі скаргою від 25.01.2024 про оскарження зазначеної постанови. Відповідь на цю скаргу надано листом від 14.02.2024 №23803/19559-22-24/20.1, позов подано засобами поштового зв`язку 22.02.2024.

Наведені обставини свідчать, що адвокат, з урахуванням недоліків правового регулювання процедури досудового оскарження стягувачем постанови державного виконавця до начальника, якому підпорядкований такий державний виконавець, добросовісно скористалась можливістю досудового оскарження постанови. Зокрема, скаргу до заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано 25.01.2024, тобто в межах десятиденного строку встановленого статтею 287 КАС України для звернення до суду з позовом та в межах цього строку, після отримання відповіді на скаргу, подано позовну заяву.

У постанові від 11.04.2023 справа №580/4033/22 Верховний Суд, надаючи тлумачення частині четвертій статті 122 КАС України та статті 74 Закону №1404-VIII вказав, що з практики Верховного Суду (постанова від 26.03.2020 у справі №1.380.2019.002643) висновується, що досудове врегулювання спору полягає у вчиненні сукупності дій, за допомогою яких юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків (пункт 22). З огляду на викладене, оскільки норми Закону мають дефініцію "можуть", то можливість судового захисту не може бути поставлена в залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору (пункт 31).

Велика Палата Верховного Суду, надаючи тлумачення частині третій статті 74 Закону №1404-VIII зазначила, що за змістом цієї норми рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Цей начальник при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Однак можливість оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку, визначеному частиною третьою статті 74 Закону №1404-VIII, не позбавляє стягувача можливості захистити свої порушені права та інтереси шляхом звернення з відповідною скаргою до суду, що передбачено частиною першою статті 74 Закону №1404-VIII та частиною першою статті 339 Господарського процесуального кодексу України. Такий захист має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

Отже, звернення представника позивача в порядку частини третьої 74 Закону №1404-VIII зі скаргою на постанову державного виконавця до начальника, якому підпорядкований такий державний виконавець, не може бути підставою для позбавлення можливості позивача звернутись з відповідним позовом до суду згідно з частиною першою статті 74 Закону №1404-VIII та статтею 287 КАС України, з урахуванням висновку суду про добросовісність дій адвоката.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання представників Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Національного антикорупційного бюро України щодо пропущення позивачем десятиденного строку звернення до суду, встановленого пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України, тому в задоволенні цього клопотання судом відмовлено.

Дослідивши докази, суд установив.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2021 справа №640/23825/20 позов задоволено частково:

визнано протиправним і скасовано розпорядження директора Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_2 від 31.08.2020 №1251-р "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_3 " у частині припинення державної служби ОСОБА_1 з 11.09.2020;

визнано протиправною бездіяльність Національного антикорупційного бюро України щодо працевлаштування ОСОБА_1 ;

зобов`язано Національне антикорупційне бюро України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду в Національному антикорупційному бюро України, що відповідає її спеціальності, фаху і досвіду;

стягнуто з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за три місяці з дня закінчення строкового договору в розмірі 72390,93 грн. (без відрахування (утримання) податків та обов`язкових платежів);

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

стягнуто з Національного антикорупційного бюро України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати сплаченого судового збору у розмірі 1681,60 грн.;

стягнуто з Національного антикорупційного бюро України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн ;

рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 24130,31 грн (без відрахування (утримання) податків та обов`язкових платежів) допущено до негайного виконання.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 справа №640/23825/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2021 скасовано в частині пунктів 2 і 4 резолютивної його частини:

"2. Визнати протиправним і скасувати розпорядження Директора Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_2 № 1251-р від 31.08.2020 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_3 » в частині припинення державної служби ОСОБА_1 з 11.09.2020.";

"4. Зобов`язати Національне антикорупційне бюро України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду в Національному антикорупційному бюро України, що відповідає її спеціальності, фаху і досвіду.".

Прийнято в указаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково:

зобов`язано Національне антикорупційне бюро України працевлаштувати ОСОБА_1 в Національному антикорупційному бюро України або іншому державному органі, підприємстві, установі чи організації відповідно до її фаху;

у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2021 залишено без змін.

Змінено розподіл судових витрат: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 560,53 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2333,33 грн.

Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист від 08.06.2022 №640/23825/20 про примусове виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 справа №640/23825/20 щодо зобов`язання Національного антикорупційного бюро України працевлаштувати ОСОБА_1 в Національному антикорупційному бюро України або іншому державному органі, підприємстві, установі чи організації відповідно до її фаху.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022 справа №640/23825/20 (набрала законної сили 31.08.2024) заяви Національного антикорупційного бюро України та ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 задоволено: роз`яснено, що ОСОБА_1 підлягає працевлаштуванню в Національному антикорупційному бюро України або іншому державному органі, підприємстві, установі чи організації відповідно до її фаху з 11.12.2020.

Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.10.2023 справа №640/23825/20:

у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Національного антикорупційного бюро України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022 відмовлено;

касаційну скаргу Національного антикорупційного бюро України залишити без задоволення;

ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022 у справі №640/23825/20 залишено без змін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 справа №640/23825/20 заяву позивача про виправлення описки у виконавчому листі задоволено частково:

виправлено помилку у виконавчому листі №640/23825/20, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 08.06.2022, зазначивши строк пред`явлення виконавчого листа до виконання: "з 02.02.2022 до 02.02.2025";

в іншій частині заяви відмовлено.

Позивачем подано до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву від 22.12.2203 про примусове виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 справа №640/23825/20, до якої додавались, зокрема: оригінал виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2022 №640/23825/20; копія постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.10.2023 справа №640/23825/20; копія ухвали Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 справа №640/23825/20.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02.01.2024 відкрито виконавче провадження №73689758 на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2022 №640/23825/20 щодо зобов`язання Національного антикорупційного бюро України працевлаштувати ОСОБА_1 в Національному антикорупційному бюро України або іншому державному органі, підприємстві, установі чи організації відповідно до її фаху. Державним виконавцем зобов`язано боржника Національне антикорупційне бюро України виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Національним антикорупційним бюро України подано заяву від 11.01.2024 №01-015/1004 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження, прийнявши постанову про закінчення виконавчого провадження №73689758 та повернувши виконавчий лист від 08.06.2022 №640/23825/20 до суду, який видав виконавчий лист. Заява мотивована тим, що Національним антикорупційним бюро України видано наказ від 01.08.2022 №948-Н, яким на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 справа №640/23825/20 призначено ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста Львівського територіального управління Національного бюро з 03.08.2022, яка відповідає її фаху.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.01.2024 про закінчення виконавчого провадження №73689758 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 08.06.2022 №640/23825/20 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.

Не погоджуючись з постановою від 15.01.2024 про закінчення виконавчого провадження №73689758, представник позивача звернулась до суду з позовом.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Спір виник з приводу примусового виконання судового рішення, що врегульовано Законом №1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Як уже зазначалось судом, оскаржуваною постановою від 15.01.2024 закінчено виконавче провадження №73689758 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, за яким виконавче провадження підлягає закінченню в разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Зі змісту оскаржуваної постанови від 15.01.2024 у виконавчому провадженні №73689758 убачається, що державний виконавець дійшов висновку про виконання судового рішення на підставі заяви боржника Національного антикорупційного бюро України від 11.01.2024 №01-015/1004, в якій зазначено про призначення ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста Львівського територіального управління Національного бюро з 03.08.2022 на підставі наказу 01.08.2022 №948-Н.

При цьому державний виконавець керувався статтею 65 Закону №1404-VIII, відповідно до якої рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

На підставі наказу Національного антикорупційного бюро України про поновлення стягувача ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста Львівського територіального управління Національного бюро з 03.08.2022 державний виконавець дійшов висновку про виконання боржником вимоги щодо зобов`язання Національного антикорупційного бюро України працевлаштувати ОСОБА_1 в Національному антикорупційному бюро України або іншому державному органі, підприємстві, установі чи організації відповідно до її фаху, про що зазначено у виконавчому листі Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2022 №640/23825/20 про примусове виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 справа №640/23825/20.

Підставами позову визначено протиправність оскаржуваної постанови від 15.01.2024 про закінчення виконавчого провадження №73689758, оскільки позивач підлягає призначенню на посаду з 11.12.2020 з урахуванням ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022 справа №640/23825/20.

Отже для вирішення спору суду необхідно встановити виконання боржником судового рішення в повному обсязі, відповідно чи були в державного виконавця правові підстави для закінчення виконавчого провадження №73689758 з підстав фактичного виконання Національним антикорупційним бюро України постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 справа №640/23825/20 в повному обсязі.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України: суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання (частина перша); держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (частина друга); контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (частина третя).

За змістом частини першої статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з частиною восьмою статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

У розглядуваному випадку судовий контроль за виконання судового рішення адміністративним судом здійснюється в порядку статті 287 КАС України.

Судом установлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 справа №640/23825/20 (набрала законної сили 02.02.2022) зобов`язано Національне антикорупційне бюро України працевлаштувати ОСОБА_1 в Національному антикорупційному бюро України або іншому державному органі, підприємстві, установі чи організації відповідно до її фаху.

На виконання цієї постанови суду апеляційної інстанції в зазначеній частині, Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист від 08.06.2022 №640/23825/20, на підставі якого відкрито постановою від 02.01.2024 виконавче провадження №73689758.

Судом також установлено, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022, залишеною без змін постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.10.2023, роз`яснено постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 справа №640/23825/20. Згідно з роз`ясненням ОСОБА_1 підлягає працевлаштуванню в Національному антикорупційному бюро України або іншому державному органі, підприємстві, установі чи організації відповідно до її фаху з 11.12.2020.

Частиною першою статті 254 КАС України встановлено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Надаючи тлумачення наведеній нормі Велика Палата Верховного Суду, зазначила, що роз`яснення рішення суду це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду в більш ясній і зрозумілій формі. Роз`яснено може бути рішення в разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення (наприклад, ухвала від 07.11.2018 справа №800/296/17).

Зі змісту ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022 убачається, що про роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 справа №640/23825/20 у частині визначення дати, з якої підлягає працевлаштування ОСОБА_1 , звернулися боржник та стягувач.

У цій ухвалі зазначено, що оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2021 у частині, що залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022, було стягнуто з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за три місяці з дня закінчення строкового договору в розмірі 72390,93 грн., тобто за період з 11.09.2020 по 11.12.2020, то колегія апеляційного суду дійшла висновку, що обов`язок боржника з працевлаштування стягувача у межах цієї справи мав бути виконаний не пізніше 11.12.2020 (включно).

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції роз`яснив власну постанову від 02.02.2022 наступним чином: ОСОБА_1 підлягає працевлаштуванню в Національного антикорупційного бюро України або іншому державному органі, підприємстві, установі чи організації відповідно до її фаху з 11.12.2020.

За висновком суду, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 справа №640/23825/20 підлягає виконанню з урахуванням ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022, якою роз`яснено цю постанову. Іншими словами, ухвала апеляційного суду, якою роз`яснено постанову суду в частині дати, з якої стягувач має бути працевлаштована стягувач є невід`ємною частиною цієї постанови.

З огляду на такий висновок суду, в державного виконавця не було правових підстав для закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 справа №640/23825/20 згідно з виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва видано виконавчий лист від 08.06.2022 №640/23825/20, оскільки постанова апеляційного суду від 02.02.2022 з урахуванням ухвали цього суду від 31.08.2022, якою роз`яснено постанову, не виконано в повному обсязі.

Як указувалось судом, наказом Національного антикорупційного бюро України від 01.08.2022 №948-Н стягувача ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста Львівського територіального управління Національного бюро з 03.08.2022. Проте згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 справа №640/23825/20 з урахуванням ухвали від 31.08.2022 про роз`яснення цієї постанови, стягувач підлягала працевлаштування з 11.12.2020.

Необґрунтованими, на думку суду, є доводи представників Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Національного антикорупційного бюро України про те, що оскільки згідно з виконавчим листом примусовому виконанню підлягала постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 справа №640/23825/20 у частині зобов`язання Національне антикорупційне бюро України працевлаштувати ОСОБА_1 в Національному антикорупційному бюро України або іншому державному органі, підприємстві, установі чи організації відповідно до її фаху, тому наказ від 01.08.2022 №948-Н про призначення стягувача на посаду з 03.08.2022 є належним та достатнім доказом виконання постанови апеляційного суду, відповідно для закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання боржником судового рішення.

Суд повторює, що з урахуванням ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду ухвали від 31.08.2022, якою роз`яснено постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 справа №640/23825/20, належним виконанням цієї постанови є працевлаштування ОСОБА_1 у Національному антикорупційному бюро України або іншому державному органі, підприємстві, установі чи організації відповідно до її фаху з 11.12.2020

Зі змісту ухвали Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 справа №640/23825/20 убачається, що судом відмовлено в задоволені заяви представника стягувача щодо виправлення помилки у виконавчому листі Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2022 №640/23825/20 у частині доповнення резолютивної частини виконавчого листа відомостями про дату, з якої Національне антикорупційне бюро зобов`язане працевлаштувати ОСОБА_1 в Національному антикорупційному бюро України або іншому державному органі, підприємстві, установі чи організації відповідно до її фаху.

Підставою такої відмови зазначено відсутність помилок у виконавчому листі Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2022 №640/23825/20 щодо зазначення резолютивної частини постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 справа №640/23825/20, яка підлягає примусовому виконанню, оскільки в зазначеній частині виконавчий лист повністю відповідає постанові апеляційного суду, що свідчить про недопущення судом помилок у виконавчому листі в зазначеній частині.

Суд вважає, що відмова суду внести виправлення у виконавчий лист відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022 про роз`яснення судового рішення не може бути підставою для неврахування цієї ухвали під час виконання постанови цього суду від 02.02.2022 справа №640/23825/20.

У спірному випадку стягувач звернулась до державного виконавця з заявою про примусове виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 справа №640/23825/20, надавши копію постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.10.2023, якою ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022 залишено без змін. Тобто державний виконавець був обізнаний про постановлення судом апеляційної інстанції ували від 31.08.2022 справа №640/23825/20 про роз`яснення судового рішення, однак наведеного судового рішення не врахував.

Неврахування державним виконавцем ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022, якою роз`яснено постанову цього суду від 02.02.2022 справа №640/23825/20, що призвело до невиконання цієї постанови в повному обсязі, є підставою для висновку про протиправність оскаржуваної постанови від 15.01.2024 про закінчення виконавчого провадження №73689758 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, оскільки зазначена постанова суду апеляційної інстанції з урахуванням ухвали про її роз`яснення залишилась невиконаною в частині працевлаштування позивача з 11.12.2020. При цьому суд ураховує, що підставим позовну не визначено неналежне виконання боржником судового рішення в частині призначення позивача на посаду за відповідним фахом

На думку суду, державний виконавець, розглядаючи заяву стягувача про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з виконанням судового рішення, зобов`язаний був установити дату, з якої стягувач призначена на посаду. Неврахування цієї обставини державним виконавцем призвело до передчасного висновку про виконання боржником судового рішення та необґрунтованого прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №73689758. Відповідно для висновку про виконання боржником постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 справа №640/23825/20 з урахуванням ухвали цього суду від 31.08.2022, державному виконавцю необхідно переконатись чи призначена боржник на посаду за відповідним фахом з 11.12.2020

З огляду на викладене підлягають задоволенню повністю позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 15.01.2024 Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження №73689758.

Позивачем сплачено судовий збір за одну вимогу немайнового характеру на суму 1211,20 грн. (квитанція від 22.02.2024 №6200-8959-9556-6978). Оскільки позов задоволено повністю на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 15.01.2024 Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження №73689758.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові втрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Позивач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код суб`єкта владних повноважень 00015622, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13).

Відповідач Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код суб`єкта владних повноважень 00015622, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13).

Третя особа Національне антикорупційне бюро України (ідентифікаційний код 39751280, місцезнаходження: 03035, місто Київ, вулиця Дениса Монастирського, будинок 3).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.