Рішення

від 26.07.2024 по справі 320/15118/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2024 року місто Київ № 320/15118/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Розуменко А.Б., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за участю:

представник позивача адвокат Андрієнко П.В.,

представник відповідача Білоус В.Р.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом:

визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 26.02.2024 №111 о/с про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (скорочення чисельності та штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу), статті 40 Кодексу законів про працю;

поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді головного спеціаліста 4-го відділу (документального забезпечення) 4-го управління (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту стратегічних розслідувань;

стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті);

стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 40000,00 грн, сплачені за правничу допомогу, надану адвокатом Адвокатського об`єднання "Дія Закону";

стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, установлено строки для подання заяв по суті та доказів, призначено відкрите судове засідання.

Підставами позову визначено: недотримання відповідачем вимог частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" щодо виконання обов`язку одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби; неврахування відповідачем переважного права позивача на залишення на роботі; запропонована посада в іншій області та з іншими функціональними обов`язками є зміною істотних умов праці; завдання позивачу моральної шкоди через незаконне звільнення.

Відповідачем подано відзив про невизнання позову. У відзиві зазначено про необґрунтованість тверджень позивачки щодо незаконності звільнення, оскільки внаслідок змін у штатах Національної поліції, реорганізовано 4-й відділ (документального забезпечення) Департаменту стратегічних розслідувань шляхом скорочення всіх посад, у тому числі і посаду, яку займала позивачка, відтак на підставі статті 87 Закону України "Про державну службу" її попереджено про скорочення посади та наступне звільнення.

Відповідач зауважив на відсутності в Департаменті вільних рівнозначних займаній позивачкою вакантних посад, а наявні вільні посади різнилися за специфікою, метою, основними посадовими обов`язками та вимогами до компетентності, що виключало можливість одночасно з попередженням про звільнення, запропонувати ОСОБА_1 відповідну посаду.

При цьому, як зазначено у відзиві, позивачці була запропонована посада спеціаліста 6-го відділу (інформаційно-аналітичного забезпечення) управління стратегічних розслідувань Чернігівської області Департаменту, від якої вона відмовилася.

Відповідач також вказав на помилковість ототожнення позивачкою пропозиції посади в іншій області, яка має інші функціональні обов`язки, з істотною зміною умов праці. Зазначив про невірний розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу допомогу.

Під час судового розгляду адміністративної справи представник позивача позов підтримала, представник відповідача позов не визнав. У судовому засіданні 01.07.2024 судом продовжено судовий розгляд справи в письмовому провадженні.

Дослідивши докази, суд установив.

Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 09.12.2019 №99 о/с ОСОБА_1 , переможецю конкурсу, призначено головним спеціалістом 4-го відділу (документального забезпечення) 4-го управління (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту.

Наказом Національної поліції України від 18.12.2023 №1177 затверджено Перелік змін у штатах Національної поліції, відповідно до якого, зокрема, у 4-му управлінні (організації роботи, моніторингу та контролю) реорганізовано 4-й відділ (документального забезпечення) шляхом скорочення усіх посад, створено 4-й відділ (організаційно-аналітичного та документального забезпечення).

ОСОБА_1 26.12.2023 вручено попередження про наступне звільнення у якому зазначено, що у зв`язку зі скороченням посади на підставі наказу Національної поліції України від 18.12.2023 №1177, відповідно до вимог статті 49-2 Кодексу Законів про працю України та статті 87 Закону України "Про державну службу" після закінчення двомісячного строку з моменту одержання цього персонального попередження вона підлягає звільненню з роботи згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

26.02.2024 ОСОБА_1 запропоновано написати заяву про призначення на вакантну посаду спеціаліста 6-го відділу (інформаційно-аналітичного забезпечення) управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області Департаменту стратегічних розслідувань. Від запропонованої посади ОСОБА_1 відмовилася, як і відмовилася від написання відповідної заяви, про що складено акт.

Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України видано наказ від 26.02.2024 №111 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста 4-го відділу (документального забезпечення) 4-го управління (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту відповідно до статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини першої (через скорочення штату працівників) статті 40 Кодексу законів про працю України. Підставою видачі зазначеного наказу стало попередження про наступне звільнення від 26.12.2023.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивачка звернулась до адміністративного суду з позовом.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Цим Законом визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Частиною першою статті 87 Закону України "Про державну службу" визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Як встановлено судом, на підставі наказу Національної поліції України від 18.12.2023 №1177, затверджено Перелік змін у штатах Національної поліції, у 4-му управлінні (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту стратегічних розслідувань реорганізовано 4-й відділ (документального забезпечення) шляхом скорочення усіх 9 посад та створено 4-й відділ (організаційно-аналітичного та документального забезпечення) із введенням 10 посад, з яких 6 головного спеціаліста.

Відтак посаду, яку обіймала позивачка, скорочено внаслідок зміни штатного розпису.

За змістом частини третьої 87 Закону України "Про державну службу" суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Відповідачем вживалися заходи для забезпечення виконання зазначеної норми про що свідчить попередження про наступне звільнення, вручене позивачці 26.12.2023. Водночас, суд звертає увагу, що відповідач у зазначеному попередженні, посилаючись на статтю 40-2 Кодексу законів про пацю України, помилково визначив двомісячний строк, по закінченню якого позивачка підлягала звільненню, замість 30 календарних днів, як це передбачено частини третьої 87 Закону України "Про державну службу".

На думку суду, наведена обставина не впливає на законність оскаржуваного наказу, оскільки відповідачем дотримано вимоги щодо попередження державного службовця про наступне звільнення у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Важливим для вирішення цього спору є з`ясування дотримання відповідачем абзацу другого частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу", яким передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Отже, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладено обов`язок щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення (наприклад, постанови Верховного Суду від 11.05.2023 справа №380/9574/21, від 12.10.2023 справа №380/10238/21, від 02.11.2023 справа №380/9055/22).

Судом установлено, що повідомляючи позивачку про наступне звільнення їй не запропоновано посади держаної служби.

Відповідач наполягав на тому, що створений в результаті реорганізації 4-й відділ (організаційно-аналітичного та документального забезпечення) містив відмінні від попереднього відділу функції, а відсутність в Департаменті рівнозначної посади державної служби або тієї, яка б відповідала професійній підготовці та професійним компетенції позивачки, виключало можливість запропонувати їй відповідну посаду під час попередження про наступне звільнення.

З метою перевірки зазначених тверджень відповідача судом проаналізовані Положення про 4-ий відділ (документального забезпечення) 4-го управління (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, затверджене наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 31.08.2023 та Положення про 4-ий відділ (організаційно-аналітичного та документального забезпечення) 4-го управління (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, затверджене наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 23.02.2024.

Так, основними завданнями 4-го відділу (документального забезпечення) Положенням від 31.08.2023 визначено: документальне забезпечення діяльності апарату Департаменту, установлення єдиного порядку документування управлінської інформації і роботи з документами із застосуванням сучасних автоматизованих систем, методична допомога і контроль за дотриманням установленого порядку роботи з документами в структурних підрозділах та структурних підрозділах Департаменту;

проведення регулярних перевірок стану діловодства в Департаменті та його структурних підрозділах;

формування зведеної номенклатури справ, формування і зберігання документів Департаменту та передача їх на державне зберігання, облік та використання архівних документів;

організація роботи з документами, що мають гриф "Для службового користування".

Положення про 4-ий відділ (організаційно-аналітичного та документального забезпечення) 4-го управління (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України доповнено завданням: аналіз моніторинг та підготовка інформаційних матеріалів. Надання практичної та методичної допомоги співробітникам Департаменту. Розробка пропозицій щодо удосконалення системи діловодства та їх впровадження.

У розділі ІІІ "Функції" підрозділу "Загальне діловодство" пункт 13 у попередній редакції Положення передбачав: аналіз, узагальнення та інформування Департаменту документального забезпечення Національної поліції про стан роботи: із запитами на інформацію та адвокатськими запитами; із депутатськими запитами, депутатськими зверненнями народних депутатів України; зі зверненнями громадян.

У новому Положенні пункт 13 містить таку функцію: аналіз, узагальнення аналітичних матеріалів, а 14 пункт викладено у такій редакції: щоквартальне інформування Департамент документального забезпечення Національної поліції України про стан роботи: із запитами на інформацію та адвокатськими запитами; із депутатськими запитами, депутатськими зверненнями народних депутатів України; зі зверненнями громадян.

Таким чином, зміст пункту 13 Положення набув нового змісту шляхом доповнення та уточнення. Зокрема, щодо аналізу та узагальненню аналітичних матеріалів та періодичності інформування Департамент про стан роботи.

Також цей розділ доповнено такими функціями: здійснення системного автоматизованого контролю за виконанням контрольних завдань визначених законами "Про статус народного депутата", "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", "Про доступ до публічної інформації", "Про звернення громадян" (пункт 15). Здійснення моніторингу стану виконавської дисципліни в Департаменті (пункт 16). Підготовка і надання структурним підрозділам Департаменту в електронному вигляді, відповідно до компетенції відділу, випереджувальної інформації про контрольні доручення, термін виконання яких минають на відповідну дату, та строки виконання (пункт 17). Підготовка аналітичних та інформаційних матеріалів для керівництва Департаменту про стан виконання контрольних завдань, відповідно до компетенції відділу, внесення пропозицій щодо притягнення до відповідальності працівників структурних підрозділів Департаменту за невиконання або неналежне виконання у встановлений термін таких завдань.

Отже, зміни і доповнення у Положення про 4-ий відділ (організаційно-аналітичного та документального забезпечення) не вплинули на основне завдання його діяльності, а саме: документальне забезпечення діяльності Департаменту та контроль за дотриманням установленого порядку роботи з документами у підрозділах Департаменту та його територіальних органах.

Такий висновок суд робить, також, з урахуванням досліджених посадових інструкцій головного спеціаліста 4-го відділу (організаційно-аналітичного та документального забезпечення), затверджених начальником Департаменту 10.01.2024 та 12.01.2024.

Зокрема, судом встановлено, що крім обов`язків пов`язаних з опрацювання вхідної та вихідної документації, як передбачалося і у попередній інструкції, новими посадовими інструкціями головних спеціалістів відділу визначено, у кожній окремо, зобов`язання здійснювати систематичний, щотижневий аналіз в системі МІА: "Документообіг" та підготовку щотижневої аналітичної інформації: про виявлені недоліки про підготовці працівниками Департаменту вихідної кореспонденції; про своєчасність виконання працівниками Департаменту доручень керівництва Національної поліції України; про своєчасність виконання працівниками Департаменту запитів на публічну інформацію, адвокатських запитів, звернень громадян, щоквартальних аналітичних матеріалів для формування звіту про кількість опрацьованих запитів на публічну інформацію, адвокатських запитів, звернень громадян; про своєчасність виконання працівниками Департаменту звернень та запитів НДУ, щоквартальних аналітичних матеріалів для формування звіту про кількість опрацьованих запитів та звернень НДУ.

Таким чином, досліджені Положення та посадові інструкції головного спеціаліста відділу, дають суду підстави для висновку, що посадові обов`язків головного спеціаліста відділу, у тому числі позивачки, не містять значних змін у частині функціональної діяльності відділу та виконання ним завдань. Вказане спростовує посилання відповідача, що саме ця підстава унеможливила запропонувати позивачці рівнозначну посаду державної служби або тієї, яка б відповідала її професійній підготовці та професійним компетенції.

Суд звертає увагу на те, що Положення про 4-ий відділ (організаційно-аналітичного та документального забезпечення) 4-го управління (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України затверджено наказом Департаменту від 23.02.2024 №48-П, тобто після попередження позивачки про наступне звільнення та визначення невідповідності її компетентності для роботи у цьому відділі. Наведена обставина свідчить про безпідставність твердження відповідача, що посади не пропонувались позивачці через відсутність в Департаменті вільних рівнозначних посад, водночас наявні вільні посади різнилися за специфікою, метою, основними посадовими обов`язками та вимогами до компетентності.

Судом установлено, що станом на 26.12.2023 (на день попередження позивачки про наступне звільнення) у Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції, крім інших, було 6 вакантних посад головного спеціаліста 4-го відділу 4-го управління Департаменту, які станом на 26.02.2024 (на день звільнення позивачки) були зайняті, що підтверджується списком вакантних посад державних службовців Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, наданим відповідачем.

З огляду на проаналізоване судом правове регулювання та встановлені обставини, суд доходить висновку про невиконання відповідачем обов`язку пропонування позивачці рівнозначних вакантних посад державної служби, які були вакантні, що є істотним порушенням процедури припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, встановленою абзацом другим частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу".

Суд погоджується з доводами відповідача, що пропозиція посади спеціаліста 6-го відділу (інформаційно-аналітичного забезпечення) управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області Департаменту стратегічних розслідувань невірно ототожнена позивачкою зі зміною істотних умов праці, відповідно до частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України, яка передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

У даному випадку відбувалася процедура, яка впливала на умови праці державного службовця, визначена статтею 87 Закону України "Про державну службу", частина третя якої надавала відповідачу право, як виняток, запропонувати державному службовцю нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

При цьому суд зауважує, що пропозиція державному службовцю нижчої посади державної служби має місце, за умови відсутності можливості запропонувати рівнозначної посади. Як було встановлено судом, у відповідача була можливість запропонувавши позивачці рівнозначну посаду у створеному внаслідок реорганізації відділі, тому сама пропозиція написати заяву про призначення на вакантну посаду спеціаліста 6-го відділу (інформаційно-аналітичного забезпечення) управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області Департаменту стратегічних розслідувань, не узгоджується з вимогами частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу".

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про порушення відповідачем, визначеної статтею 87 Закону України "Про державну службу", процедури припинення позивачкою державної служби, тому наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 26.02.2024 №111 о/с про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (скорочення чисельності та штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу), статті 40 Кодексу законів про працю підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на висновок суду про протиправність звільнення позивача 26.02.2024 з посади головного спеціаліста 4-го відділу (документального забезпечення) 4-го управління (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на підставі оскаржуваного наказу від 26.02.2024 №111 о/с, вона підлягає поновленню на посаді, з якої її було звільнено з 27.02.2024 (дня наступного за днем звільнення).

Позивачкою заявлено вимогу про стягнення з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з із середньої заробітної плати у розмірі 2870,03 грн. Такий розрахунок нею зроблено, виходячи з наступного: 15277,89+88043,24 =103321,13 грн заробітна плата, що передували звільненню, згідно з обліком робочого часу, в січні відпрацьовано 18 робочих днів, в лютому 18 днів. Отже 103321,13:36=2870,03 грн.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідач, посилаючись на положення "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.021995 №100 (Порядок №100), зазначив про невірне обчислення позивачкою середньо заробітної плати, оскільки нею здійснено розрахунок з урахуванням отриманих компенсаційних виплат при звільненні та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до абзацу четвертого Порядку №100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Представником відповідача додано до судової справи довідку від 30.05.2024 №157 про доходи ОСОБА_1 , відповідно до якої середньоденне грошове забезпечення склало 2319,80 грн., середньомісячне 51035,60 грн. Розрахунок здійснено з урахуванням: 75194,15 грн. нарахованого грошового утримання за 21 фактично відпрацьований робочий день у грудні 2023 року; 15277,89 грн. нарахованого грошового утримання за 18 фактично відпрацьованих робочих днів у січні 2024 року, разом нараховано в грудні 2023 року та у січні 2024 року 90472,04 грн.

Представник позивача не висловила заперечень щодо кількості відпрацьованих днів та нарахованої заробітної плати у відповідному періоді.

Період вимушеного прогулу з 27.02.2024 (дня наступного за днем звільнення) по 26.07.2024 (ухвалення судом рішення) складає 109 днів. З урахуванням середньоденної заробітної плати позивача 2319,80 грн. та 109 днів вимушеного прогулу, середній заробіток за час вимушеного прогулу дорівнює 252858,20 грн., який підлягає стягненню на користь позивача з відрахуванням відповідачем з цієї суми податків та обов`язкових платежів.

При цьому суд вважає помилковим розрахунок представника позивачки, оскільки до нього включені виплати, які не підлягали врахуванню.

Пунктом 3 Порядку №100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Зокрема, підпунктами "б", "е" пункту 4 Порядку №100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати.

Таким чином, аргументи відповідача про невірний розрахунок представником позивачки розміру середньої заробітної плати, а саме врахування при її розрахунку отриманих компенсаційних виплат при звільненні та допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю є слушними.

В обґрунтування зазнання моральної шкоди в позові зазначено, що неправомірними діями відповідача позивачці заподіяна моральна шкода, яка полягає у її тривалих душевних стражданнях, негативних емоціях та переживаннях з приводу ушкодження здоров`я, зокрема через відчуття тривоги, нервування, напруженості. Внаслідок нервового напруження у зв`язку з подіями, які відбулися (попередження про звільнення, відсутність пропозиції подальшої роботи) вона в період з 14 по 23.02.2024 перебувала в стані тимчасової непрацездатності. Внаслідок зазначених подій позивачка пережила моральне і фізичне страждання, її здоров`ю та моральному стану була завдана шкода.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За правилом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 справа №1340/4056/18 висловив правову позицію, за якою моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Разом з тим, необхідно надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На думку суду, лише зазначення позивачкою про обставини зазнання нею моральних страждань не є достатніми для висновку про спричинення їй моральної шкоди та наявність підстав для її відшкодування. Позовна заява не містить доводів та доказів, в чому полягали погіршення психологічного здоров`я позивачки, як і доказів того, що саме наслідок дій відповідача вона була непрацездатною у зв`язку з хворобою.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн., тому в задоволені такої вимоги судом відмовлено.

Позивачка просила стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 40000,00 грн., сплачені за правничу допомогу, надану адвокатом Адвокатського об`єднання "Дія Закону".

Частиною першою, пунктом першим частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

За правилами статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" 05.07.2012 №5076-VI.

За визначенням, що міститься у пункті 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом статті 30 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз положень статті 134 КАС України дає підстави для висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 справа №826/1216/16, у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 справа №810/3806/18, від 31.03.2020 справа №726/549/19, від 21.06.2024 справа №160/25710/21.

До матеріалів справи позивачкою надано договір про надання професійної правничої допомоги від 06.03.2024 №06/03/2024 у якому визначено вартість послуг та умови їхнього оплати, а саме: визначення правової проблематики, визначення способів захисту прав клієнта, вивчення судової практики, консультація клієнта з приводу позову, отримання завдання від клієнта 2500 грн.; збір документів, доказів (підготовка запитів) для подачі адміністративного позову, складення та подання позовної заяви 12500,00 грн.; супроводження страви у суді першої інстанції при розгляді справи за участю представників сторін, в тому числі аналіз і виконання вимог судових ухвал, аналіз і складання процесуальних документів (письмових заяв, клопотань і заперечень проти заяв і клопотань відповідача щодо процесуальних питань тощо), участь та виступ у судових засіданнях в Київському окружному адміністративному суді орієнтовно 4 судових засідань, з розрахунку 2 години на підготовку (1год) та участь (1год), за одне (кожне) засідання у справі 20000,00 грн.; складання (за потреби) та подання відповіді на відзив у справі 5000,00 грн. Разом орієнтовна вартість послуг з правничої допомоги 40000,00 грн.

При цьому позивачкою не надано доказів на підтвердження виконання зазначених у договорі послуг та підтвердження здійснення оплати витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, визначених в зазначеному договору, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 371 КАС України: негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Відтак негайному виконанню підлягає рішення суду в частині поновлення позивачки на посаді головного спеціаліста 4-го відділу (документального забезпечення) 4-го управління (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з 27.02.2024 та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць 51035,60 грн.

Оскільки позов задоволено частково, позивачку звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, сторонами не надано інших доказів понесення судових витрат, такі витрати присудженню та розподілу не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 26.02.2024 №111 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста 4-го відділу (документального забезпечення) 4-го управління (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту стратегічних розслідувань відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (скорочення чисельності та штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу), статті 40 Кодексу законів про працю України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста 4-го відділу (документального забезпечення) 4-го управління (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, з 27 лютого 2024 року.

Стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 лютого 2024 року по 26 липня 2024 року в сумі 252858,20 грн. (двісті п`ятдесят дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім гривень двадцять копійок), з якої Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України мають бути відраховані податки та обов`язкові платежі.

У задоволенні решти позову відмовити.

Виконати негайно рішення суду в частині:

поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста 4-го відділу (документального забезпечення) 4-го управління (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, з 27 лютого 2024 року;

стягнення з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27 лютого 2024 року по 26 липня 2024 року в сумі стягнення за один місяць 51035,60 грн. (п`ятдесят одна тисяча тридцять п`ять гривень шістдесят копійок), з якої Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України мають бути відраховані податки та обов`язкові платежі.

Позивач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (ідентифікаційний код 43305056, місцезнаходження: 01024, місто Київ, вулиця Академіка Богомольця, 10).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.