Рішення

від 01.08.2024 по справі 904/2016/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2024м. ДніпроСправа № 904/2016/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС", м.Дніпро

про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю продуктів харчування в розмірі 12 559,34 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю продуктів харчування № 144-23 від 17.03.2023 в розмірі 12 559,34 грн., з яких:

9 392,46 грн. - пеня,

3 166,88 грн. - штраф.

Ухвалою від 13.05.2024 позовну заяву залишено без руху.

13.05.2024 через систему "Електронний суд " від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 14.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного провадження. за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

17.05.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив.

19.07.2024 від позивача на дійшла заява, в якій він зазначив, що станом на 19.07.2024 він не отримував відзиву на позов ні засобами поштового зв`язку, ні в електронний кабінет, у зв`язку з чим просить зобов`язати відповідача направити йому відзив на позов.

31.07.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява про визнання позову, в якій він визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Суд зазначає, що в порушення положень ст.. 165 ГПК України, відповідачем до відзиву на позов дійсно не надано доказів направлення його позивачу.

Крім того, до заяви про визнання позову також не надано доказів направлення її позивачу, у зв`язку з чим відзив та заява про визнання позову судом не приймаються до розгляду.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи викладене, зважаючи на перебування судді Назаренко Н.Г. з 15.07.2024 по 28.07.2024 та 31.07.2024 у відпустці, 01.08.2024 здійснено розгляд справи по суті в межах розумного строку.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про закупівлю продуктів харчування № 144-23 від 17.03.2023 в частині своєчасної поставки товару.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надавав відзив на позов та заяву про визнання позову, однак, у зв`язку з ненаданням доказів направлення їх позивачу, відзив та заява про визнання позову судом не прийняті до розгляду.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних із обставинами укладання договору, встановленням факту поставки товару, наявність прострочення поставки товару, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (далі - постачальник) укладено договір № 144-23 від 17.032023 (далі - Договір), згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Замовнику гомілку курячу заморожену (код ДК 021:2015 15110000-2) (далі - Товар) у кількості, в асортименті і за цінами згідно із специфікацією (Додаток № 1), яка додається до договору і є його невід`ємною частиною, а Замовник - зобов`язується прийняти та оплатити такі товари на умовах цього договору.

Замовник має право зменшувати обсяги закупівлі товарів, що є предметом цього Договору залежно від реального фінансування видатків, у такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього Договору шляхом підписання додаткової угоди. При відсутності фінансування Замовник має право на розірвання цього Договору в односторонньому порядку на умовах, передбачених п, 6.2. Розділу VI Договору (п. 1.2 Договору).

Кожна партія товару повинна мати супроводжувальні документи, що підтверджують його якість (експертний висновок, який видається акредитованою лабораторією НААУ та/або декларація виробника) із зазначенням строку придатності, умов збереження і температурного режиму (п. 2.2 Договору).

Ціни на товар зазначаються в специфікації (Додаток №1) з урахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат (п. 3.1 Договору).

Загальна сума Договору становить: 1051380,00 грн., у т. ч. ПДВ 175230,00 грн. (п. 3.2 Договору).

Ціна на товар може бути зменшена за взаємною згодою Сторін (п. 3.3 Договору).

Усі витрати, пов`язані з поданням забезпечення виконання договору, здійснюються за рахунок коштів Постачальника. Вимоги щодо забезпечення виконання договору не змінюють вимог щодо професійної та технічної компетентності Постачальника. Внесення забезпечення виконання договору не припиняє виконання зобов`язань Постачальника за Договором (п. 3.7 Договору).

Розрахунок за товар здійснюється лише після його фактичного отримання Замовником на підставі належним чином оформлених видаткових накладних Постачальника впродовж 30 (тридцяти) банківських днів з моменту отримання товару та відповідних документів, що є підставою для оплати. Підставою для проведення оплати вважається накладна Постачальника (п. 4.2 Договору).

Датою розрахунків за цим Договором вважають день надходження коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 4.4 Договору).

Поставка товару за цим Договором здійснюється відповідно до заявки Замовника протягом 5 (п`яти) днів з моменту її надсилання Постачальнику. Заявка здійснюється шляхом надіслання електронного листа з електронної адреси Замовника ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну адресу Постачальника ispolinplus@gmail.com. Доказом отримання заявки вважати лист-підтвердження про отримання заявки від Постачальника протягом однієї робочої доби. У разі відсутності такого листа у зазначений строк, заявка Замовника вважається прийнятою Постачальником у повному обсязі та підлягає виконанню. Доказом, що свідчить про отримання Постачальником Заявки Замовника вважати підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену - @dpsu.gov.ua (п. 5.1 Договору).

Місце поставки (передачі) товарів: Поставка товару здійснюється транспортом Постачальника. Поставка та передача товарів Замовнику здійснюється на умовах DDP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 р.) за адресою: м. Київ, вул. Світла 6 (п. 5.2 Договору).

За порушення Постачальником строків виконання зобов`язання з нього стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф з Постачальника у розмірі 7 % вказаної вартості (п. 7.2 Договору).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Дата закінчення строку дії цього договору 31.12.2023.

Закінчення строку дії не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії Договору (п. 11.3 Договору).

Позивач зазначає, що направив відповідачу заявки на постачання продовольства (а.с. 17-21), а постачальник поставив товар, що підтверджується видатковими накладними: № РН-424 від 24.03.2023 на суму 91 119,60 грн., № РН-953 від 30.05.2023 на суму 58877,28 грн., № РН-1160 від 20.06.2023 на суму 64 229,76 грн., № РН-2165 від 18.09.2023 на суму 64 038,60рн., № 2611 від 25.11.2023 на суму 150 761,52 грн., № РН-1968 від 29.08.2023 на суму 89 399,16 грн., № РН-1502 від 19.07.2023 на суму 73 150,56 грн., № 2832 від 14.11.2023 на суму 195 365,52 грн., № 3045 від 30.11.2023 на суму 232 578,00 грн.

Вказані накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками..

Позивач зазначив, що поставки товару відбувалися з порушенням термінів, визначених договором, у зв`язку з чим останній нарахував пеню в розмірі 9 392,46 грн. та штраф у розмірі 3 166, 88 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. До правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 ЦК України.

Так, згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. (ст.. 663 ЦК України)

За приписами ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як зазначалося вище, п. 5.1 договору сторонами визначено умови поставки товару, а саме: поставка товару за цим Договором здійснюється відповідно до заявки Замовника протягом 5 (п`яти) днів з моменту її надсилання Постачальнику. Заявка здійснюється шляхом надіслання електронного листа з електронної адреси Замовника ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну адресу Постачальника ispolinplus@gmail.com. Доказом отримання заявки вважати лист-підтвердження про отримання заявки від Постачальника протягом однієї робочої доби. У разі відсутності такого листа у зазначений строк, заявка Замовника вважається прийнятою Постачальником у повному обсязі та підлягає виконанню. Доказом, що свідчить про отримання Постачальником Заявки Замовника вважати підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену - @dpsu.gov.ua.

Так матеріали справи містять заявки позивача щодо поставки товару (а.с. 17-22).

Разом із тим позивачем не надано доказів надсилання відповідачу вказаних заявок.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Відповідно до частин 1, 3,4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України:

1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, суд доходить висновку, що наявні в матеріалах справи, а саме видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками докази свідчать про те, що відповідач отримував заявки на поставку товару та є більш вірогідними, ніж відсутність будь-яких доказів на спростування цих тверджень з боку відповідача.

Правомірність нарахування пені та штрафу.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що за порушення Постачальником строків виконання зобов`язання з нього стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф з Постачальника у розмірі 7% вказаної вартості.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості поставленого з порушенням строків товару, сума якої становить 9 392,46 грн. за загальний період прострочення з 26.03.2023 по 29.11.2023.

При перевірці розрахунків пені, судом встановлено, що вони здійснені невірно з огляду на таке.

Позивач надав суду наступні заявки на постачання продовольства:

№ 701/4083-23-Вих від 20.03.2023 з терміном поставки товару 24.03.2023,

№ 701/6807-23-Вих від 11.05.2023 з терміном поставки товару до 18.05.2023,

від 19.06.2023 з терміном поставки товару в червні поточного року,

№ 701/9494-23-Вих від 06.07.2023 з терміном поставки товару до 11.07.2023,

№ 701/11234-23-Вих від 21.08.2023 з терміном поставки товару в серпні поточного року,

№ 701/12587-23-Вих від 18.09.2023 з терміном поставки товару у вересні поточного року,

№ 701/13972-23-Вих від 13.10.2023 з терміном поставки товару у жовтні поточного року,

№ 701/15166-23-Вих від 06.11.2023 з терміном поставки товару в листопаді поточного року.

Зважаючи на те, що доказів направлення даних заявок відповідачу позивачем не надано, як встановлено п. 5.1. договору, оскільки в заявках від 19.06.2023, № 701/11234-23-Вих від 21.08.2023, № 701/12587-23-Вих від 18.09.2023, № 701/13972-23-Вих від 13.10.2023, № 701/15166-23-Вих від 06.11.2023, не зазначено конкретну дату, до якої потрібно поставити товар, а лише місяць, суд приходить до висновку, що останнім днем поставки товару за цими заявками має бути останній день відповідного місяця, а саме: від 19.06.2023 з терміном поставки товару в червні поточного року по 30.06.2023, № 701/11234-23-Вих від 21.08.2023 з терміном поставки товару в серпні поточного року по 31.08.2023, № 701/12587-23-Вих від 18.09.2023 з терміном поставки товару у вересні поточного року по 30.09.2023, № 701/13972-23-Вих від 13.10.2023 з терміном поставки товару у жовтні поточного року по 31.10.2023, № 701/15166-23-Вих від 06.11.2023 з терміном поставки товару в листопаді поточного року по 30.11.2023.

Крім того, за заявкою № 701/6807-23-Вих від 11.05.2023 з терміном поставки товару до 18.05.2023, позивач нараховує пеню з 17.05.2023, тоді як потрібно нараховувати з 19.05.2023.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 3 497,92 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 5 894,54 грн. слід відмовити.

Відповідно до умов п. 7.2. договору, Позивач просить стягнути з Відповідача штраф у розмірі 7% від вартості поставленого товару з простроченням більш ніж на 30 днів, який за його розрахунком становить 3 166,88 грн.

При перевірці розрахунків судом встановлено, що за заявкою № 701/12587-23-Вих від 18.09.2023 з терміном поставки товару по 30.09.2023 прострочення поставки товару не з 24.09.2024 по 24.10.2023, як визначено позивачем, а з 01.10.2023. Таким чином, прострочення поставки становить менше 30 днів, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 534,38 грн.

В частині стягнення штрафу в розмірі 1 632,50 грн. слід відмовити.

Суд звертає увагу, що згідно ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача пені в розмірі 3 497,92, штрафу в розмірі 1 534,38 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 5 894,54 грн. та штрафу в розмірі 1 632,50 грн. слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

Позов ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю продуктів харчування в розмірі 12 559,34 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (49000, м. Дніпро, вул. Артільна, буд. 2; ідентифікаційний код 33667686) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню в розмірі 3 497,92 грн., штраф у розмірі 1 534,38 грн., судовий збір у розмірі 970,61 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 01.08.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко