Рішення

від 17.07.2024 по справі 523/14659/22

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/14659/22

Провадження №2/523/759/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань Бєлік Л.В.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення сплаченої за товар грошової суми, відшкодування збитків, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Суворовського районного суду м. Одеси з позовними вимоги до ОСОБА_2 про повернення сплаченої за товар грошової суми, відшкодування збитків, стягнення моральної шкоди, звернувся адвокат Чумаченко Святослав Олександрович.

В обґрунтування позовних вимог адвокат зазначив, що 18.09.2022 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу собаки породи Чихуа-хау на прізвисько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач отримала собаку, міжнародний ветеринарний паспорт, реєстраційне посвідчення «ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ПЛЕМІННОГО ЦЕНТРУ «АБСОЛЮТ». За даним договором купівлі-продажу позивач здійснила оплату собаки у розмірі: 8894, 47 гривень. З моменту придбання собаки, остання мала хворобливий вигляд, однак продавець запевнив покупця, що такий стан собаки є природнім для неї. Разом з цим, 29.09.2022 року собаку було доставлено до клініки доктора Ушакова, де вживались реанімаційні заходи, однак, собака в той же день померла. За протоколом розтину від 29.09.2022 року встановлено вроджену паталогію.

На підставі викладеного представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача кошти сплачені за купівлю собаки у розмірі: 8894, 47 гривень, 4648 гривень витрати, понесені на ветеринарні послуги, 25000 гривень моральна шкода, а також витрати на правничу допомогу та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 січня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Також, ухвалою суду від 16.01.2023 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» та громадської організації «Всеукраїнський племінний центр» «Абсолют» відомості зазначені в резолютивній частині ухвали (а.с.51-52).

На виконання ухвали про витребування доказів, 14.02.2023 року (вх. № 3972) надійшла відповідь від АТ КБ «ПриватБанк» щодо власника рахунку (а.с.57-59).

Від Громадської Організації «Всеукраїнський племінний центр» «Абсолют» відомості на ухвалу суду надійшли 06.09.2023 року (вх. № 24940) (а.с.74-93).

На адресу суду 11.09.2023 року (вх. № 25402) надійшла заява за підписом представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бикової О.В. про виклик свідків та згідно поданої заяви адвокат додала копію протоколу розтину від 29.09.2022 року (ас.99-102).

Ухвалою суду від 11 вересня 2023 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с.105).

Чергове судове засідання у справі призначено на 17 липня 2024 року.

На адресу суду 17.07.2024 року (вх. № 23958) надійшла заява за підписом представника позивача адвоката Ніц Анатолія Сергійовича про можливість розгляду справи за відсутності сторони позивача, згідно якої представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.122).

Також, 17.07.2024 року (вх. № 23959) надійшла заява за підписом представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бикової О.В. щодо можливості розгляду справи за відсутності сторони відповідача. Згідно поданої заяви представник зазначила, що відповідач позов не визнає в повному обсязі та просить відмовити в його задоволенні. Зазначила, що позивач не довела та не надала доказів підтвердження укладення між сторонами договору купівлі-продажу тварини. Наявність паспорта на собаку не свідчить, що між сторонами було укладено та або відбулась угода з купівлі-продажу собаки, відомості з банку не є доказом того, що це кошти, як плата за купівлю. Зазначила, що висновок розтину подарованої собаки не дає можливості ідентифікувати, що цей висновок зроблено саме подарованій собаці. Зазначила, що в матеріалах справи наявні два різних висновки зроблені одніми й тим ж особами, які містять різні правові наслідки. Щеня не було чіпованим, а тому не можливо встановити, що це те саме щеня, яке подарувала відповідач. Щодо моральної шкоди, зазначила, що моральна шкода не доведена (а.с.123).

З урахуванням викладеного судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлені, представники сторін звернулись на адресу суду з заявами про можливість розгляду справи за їх відсутності, а відтак підстав для відкладення слухання справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не встановлено.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Всебічно дослідивши і проаналізувавши обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази надані на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Звертаючись до суду з даним позовом представник позивача зазначив, що на підставі усної домовленості між позивачем та відповідачем, відповідач продала, а позивач купила собаку за визначеною відповідачем ціною. Грошові кошти за придбання тварини були перераховані на рахунок відповідача. З моменту придбання собаки остання вже мала хворобливий стан, але відповідач запевнила позивача, що такий стан є природнім для такої породи та відповідає віку собаки. Після купівлі собаки, через 11 днів собака померла, за результатами розтину діагноз: вроджена патологія підшлункової залози.

З урахуванням викладено представник позивача просить позов задовольнити.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом досліджуються докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог.

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення від 18.09.2022 року (час 14:37) ОСОБА_1 здійснила перерахунок грошових коштів в розмірі: 8 894, 47 гривень на рахунок отримувача ОСОБА_2 (а.с.24).

Відповідно до виписки за договором № б/н за період з 18.09.2022 року по 31.01.2023 року відкритого на ім`я ОСОБА_2 , підтверджується факт зарахування грошових коштів у розмірі: 8850 (комісія 44, 47 грн.) гривень. Дата: 18.09.2022 року переказ з картки ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.58-59).

Судом встановлено, що згідно реєстраційного свідоцтва заводчика Племінного центру України «Абсолют» Щеняча карточка свідоцтво № 276/К видано на собаку породи Чихуа-хуа, кличка Кельвін, окрас рижий, кабель, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 . Власник заводчик ОСОБА_4 . Відповідьний кінолог ОСОБА_5 (відомості щодо клейма відсутні). На відривному талоні дані щодо собаки та власника ідентичні (а.с.17).

Судом досліджується паспорт власника собаки/кота Власник: ОСОБА_6 . Опис собаки/кота: кличка: ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , стать: кабель, порода: Чихуа хуа, окрас: рижий. Вид шерсті: гладкошерстий. Заводчик: ОСОБА_2 .

Згідно заяви від 23.09.2024 року адресованої на ім`я Керівництва Одеського Відокремленого Підрозділу Громадської Організації Всеукраїнського Племінного Центру «Абсолют» ОСОБА_2 від покупця ОСОБА_1 встановлено, що покупець звернулась з заявою якою доводить до відома, що після відсутності телефонної відповіді, остання змушена звернутися письмово. В заяві зазначено, що після покупки 18.09.2022 року пройшло 4 днів та краще щеня себе не почуває, як Ви запевняли. Також ми не розуміє з якої причини Ви приховуєте його родовід, адже наша вимогам пред`явити документи його батьків до сих пір не виконана (а.с.20).

Відповідно до протоколу розтину собаки на прізвисько ОСОБА_3 (самець, порода чихуа-хуа, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що належить ОСОБА_1 . Собака вступила до клініки з ознаками гіпотермії, гіпоглікемії, гіперінсулінемії. Тварина впала 29.09.2022 року. Розтин зроблено 29.09.2022 року о 12 год. 20 хв.

Згідно даного протоколу розтину в п.20 зазначено: печінка блідо-рожевого кольору, краї притуплені, збільшена (сильно виходить за край останнього ребра), щільна консистенція;

В п. 21 зазначено: - жовчний міхур правильної форми, заповнений зеленою жовчю;

В п. 22 зазначено: підшлункова залоза блідо-рожевого кольору, ознаки гіперплазії.

Патологічний діагноз: вроджена патологія підшлункової залози (гіперплазія), вроджений гіперінсулінізм, жирова дистрофія печінки (а.с.22-23).

Також, судом досліджується лист відповідь на ухвалу суду Громадської Організації «Всеукраїнський племінний центр» «Абсолют» від 04.09.2023 року (вх. № 24940) згідно якого зазначено, що громадська організації не є стороною конфлікту, так як ОСОБА_2 виступає, як заводчик (приватна особа). При передачі собак громадська організація «Всеукраїнський племінний центр» «Абсолют» видає цуценячу картку, що свідчить про породність даної тварини, іншою інформацією, щодо купівлі-продажу (обміну, дарування і т.п.) собак не володіє, а також інформацією про жодні усні та письмові домовленості з ОСОБА_1 щодо купівлі продажу собаки Чихуа-хуа на прізвисько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому не може надати жодних документів, що підтверджує наявність цієї угоди (а.с.74).

Вирішуючи дані спірні правовідносини, що склалися між сторонами суд виходить з наступного.

Відповідно до положення ст. 180 ЦК України - тварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 2 цієї норми Закону - правила поводження з тваринами встановлюються законом.

Відповідно до положення стаття 205 ЦК України передбачені форми правочину.

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Статтею 206ЦК Українипередбачено,що правочини,які можутьвчинятися усно. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

З огляду на досліджені документи судом встановлено, щодо між сторонами було укладе усний договір купівлі-продажу собаки, оскільки укладений правочин був повністю виконаний сторонами у момент його вчинення.

З урахуванням викладеного судом не приймаються до уваги твердження представника відповідача щодо відсутності документального підтвердження укладення договору купівлі-продажу, крім іншого, суд критично оцінює твердження представника щодо того, що щеня, яка взагалі не можна ідентифікувати, було подароване позивачу а не куплене за грошові кошти.

Судом встановлено, що саме 18.09.2022 року позивач ОСОБА_1 перерахувала грошові кошти в розмірі 8850 гривень на картковий рахунок відповідача ОСОБА_2 , дана обставина цілком підтверджує факт повного виконання умов усного правочину, як такого, що був повністю виконаний сторонами.

Стороною відповідача не доведено та не надано доказів щодо того, що вказана сума грошових коштів, яка була зарахована на рахунок відповідача не є коштами за купівлю-продаж, відповідачем не надано доказів щодо існування між сторонами будь-яких інших домовленостей або зобов`язань з яких можливо було б встановити, що зараховані кошти мають пряме відношення до виконання іншого зобов`язання а ніж купівля-продаж щеня.

З наданих суду документів, судом встановлено, що ОСОБА_2 є заводчиком (приватна особа).

З огляду на таке, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до Кодексу етики Всеукраїнської Громадської організації «Кінологічна спілка України» затвердженого Президією всеукраїнської громадської організації «Кінологічна спілка України» 16.02.2018 року передбачено зокрема: 3. Заводчик 3.1. Розведення собак із комерційною метою заборонене.

3.2. Заводчик зобов`язаний дотримуватися правил племінного розведення у системі КСУ, правил оформлення в`язок та іншої племінної документації.

3.3. Тільки функціонально і клінічно здорові собаки з типовою для породи конституцією можуть використовуватися в племінному розведенні.

3.4. Заводчик гарантує, що собака, якого він/вона збирається використовувати для племінного розведення, має стійкий темперамент і знаходиться в гарній фізичній формі.

3.5. Собак із виявленими спадковими захворюваннями у племінному розведенні використовувати заборонено.

3.6. Для збереження або, переважно, збільшення генетичного різноманіття породи необхідно уникати в`язок одних і тих же провідних особин кілька разів поспіль, а також інбридингу.

3.7. Необхідно уникати в`язок, в результаті яких може збільшитися ризик захворювань або функціональних розладів, або погіршення якості потомства.

3.8. Тільки собаки з яскравим темпераментом, з яскравим породним типом можуть використовуватися в розведенні, також, як і собаки, які не показують ознак розладів поведінки, які проявляються надмірно агресивною поведінкою або нападами страху, в ситуаціях, які можна вважати буденними для собаки.

3.9. Будь-який собака повинен бути в змозі здійснити в`язку самостійно. Штучне запліднення не повинно використовуватися для подолання фізичної нездатності собаки.

3.10. Заводчик має впевнитися, що в`язка, вагітність та народження цуценят не нашкодять здоров`ю собаки.

3.11. Заводчик має реєструвати усіх цуценят, отриманих від усіх в`язок.

3.12. Коли цуценя знаходиться на утриманні заводчика, він повинен забезпечити йому відповідні умови утримання, фізично і ментально сприятливу атмосферу, а також гарантувати ветеринарний догляд та його нормальну соціалізацію.

3.13. Заборонено надавати неправдиву інформацію про походження цуценяти, його фізичний стан, екстер`єрні якості та темперамент, а також свідомо вводити в оману майбутнього власника собаки.

3.14. Заводчик має оформити умови передачі цуценяти новому власнику документально у письмовій формі відповідно до чинного законодавства.

3.15. Заводчик має впевнитися, що новий власник цуценяти забезпечить необхідний догляд та відповідне утримання та турботу про собаку.

3.16. Заводчик має заохочувати нового власника собаки до участі у кінологічних заходах у системі КСУ.

З огляду на викладене, суд зауважує, що саме на заводчика покладається обов`язок щодо письмової форми умов передачі цуценя новому власнику, а тому, доводи представника відповідача щодо відсутності письмового договору купівлі-продажу щеня є не спроможними та такими, що не заслуговують на увагу.

Судом не приймаються доводи представника відповідача, що щеня було подароване позивачу, як такі що спростовані матеріали справи, а саме фактом перерахунку грошових коштів на рахунок відповідача.

Щодо п. 3.13 Кодексу де, зазначено - заборонено надавати неправдиву інформацію про походження цуценяти, його фізичний стан, екстер`єрні якості та темперамент, а також свідомо вводити в оману майбутнього власника собаки.

Суд зауважує, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 23.09.2022 року, остання зазначає, що не розуміє причину неповідомлення/приховування родовіду собаки.

Щодо зауваження представника відповідача щодо наявності двох різних протоколів розтину собаки, суд зазначає наступне.

Обидва протоколи розтину складені 29.09.2022 року, протокол, що міститься в матеріалах справи на аркушах справи 22-23 складений о 12 год. 20 хв. Протокол на аркушах справи 100-102 також, складено 29.09.2022 року о 12 год. 25 хв. Різниця в наданих протоколах полягає в мові якою вони складені, а саме протокол (а.с.22-23) складено українською мовою, а протокол (а.с.100-101) складено російською мовою, та часі його складання, а саме хвилини 20 х. та 25 хв.

Щодо розбіжностей, судом не встановлено розбіжностей в протоколах розтину собаки, оскільки за пунктами у вказаних протоколах останні є ідентичними з урахуванням лише мови на якій останні складені, наприклад: п. протоколу (а.с.22-23) зазначено наприклад: п. 8 м`язи без особливостей; п. 20: печінка блідо-рожевого кольору, краї притуплені, збільшені (сильно виходять за край останнього ребра), щільна консистенція: п. 21: жовчний міхур правильної форми, заповнений жовчю; тощо

Висновок: патологоанатомічний діагноз: вроджена патологія підшлункової залози (гіперплазія), вроджений гіперінсулінізм, жирова дистрофія печінки.

Смерть настала внаслідок гіпоглікемії, спричиненої патологічною гіперпродукцією інсуліну, внаслідок порушення роботи підшлункової залози та печінки.

Протокол, що міститься в справі (а.с.100-102) щодо вказаних пунктів:

п. 8: мышцы без особенностей

п. 20: печень бледно-розового цвета, края притуплены, увеличена (сильно выходит за край последнего ребра), консистенция плотная;

п. 21: желчный пузырь правильной формы, заполнен зеленоватой желчью.

Заключение: смерть наступила в результате гипогликемии, резвившейся вследствие нарушения работы печени.

З огляду на досліджені протоколи розтину собаки на прізвисько ОСОБА_3 від 29.09.2020 року складені о 20 хв. та 25 хв., судом не вбачається наявності суттєвого протиріччя щодо результатів, як зовнішнього огляду так і причино наслідкового зв`язку, що потягло за собою смерть тварини, висновки щодо того, внаслідок чого настала смерть тварини є ідентичними.

Таким чином, судом не приймаються доводи та твердження представника відповідача щодо наявності двох протоколів розтину тварини, які за своєю суттю на думку представника відповідача є різними та відповідно не доводять обставини факту смерті тварини, на які у своєму позові посилається позивач у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вбачається з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 13 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено право споживача на належну якість продукції. Продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Згідно з ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено поговором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як вбачається з п. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи : з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.

Частиною 2 ст. 678 ЦК України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

З даного приводу суд зазначає, що за вказаним у позові проміжки часу, тварина, щеня яке купила позивач, перебувало у позивача 11 днів, купівля 18.09.2022 року, смерть щеня настала 29.09.2022 року, з заявою щодо поганого самопочуття щеня позивач звернулась 23.09.2022 року.

Відповідно до положення статті 673 ЦК України якою визначено поняття якість товару, встановлено:

1. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

2. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

3. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

4. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Згідно приписів стаття 679 ЦК України зазначено: продавець відповідаєза недолікитовару,якщо покупецьдоведе,що вонивиникли допередання товарупокупцеві абоз причин,які існувалидо цьогомоменту.

Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Відповідно достатті 680ЦК Українивстановлені строки виявлення недоліків і пред`явлення вимоги у зв`язку з недоліками проданого товару, так:

1. Покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв`язку з його недоліками може бути пред`явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

Якщо встановити день передання нерухомого майна неможливо або якщо покупець володів нерухомим майном до укладення договору, зазначені строки обчислюються від дня укладення договору.

Строк для виявлення недоліків товару, що перевозився або був відправлений поштою, обчислюється від дня одержання товару в місці призначення.

3. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Якщо на комплектуючий виріб встановлено гарантійний строк меншої тривалості, ніж на основний виріб, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками комплектуючого виробу, якщо ці недоліки були виявлені протягом гарантійного строку на основний виріб.

Якщо на комплектуючий виріб встановлено гарантійний строк більшої тривалості, ніж гарантійний строк на основний виріб, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, якщо недоліки у комплектуючому виробі виявлені протягом гарантійного строку на нього, незалежно від спливу гарантійного строку на основний виріб.

4. Покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, на який встановлений строк придатності, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару.

5. Якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.

Як вже було встановлено, з заявою щодо стану здоров`я щеня та надання документів з приводу його родовіду, заявник звернулась 23.09.2022 року, тобто майже одразу після купівлі тварини, та повідомила про незадовільний стан щеня.

З урахуванням викладеного, та відповідно до встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі: 8894, 47 грн., як таких, що понесені позивачем з приводу купівлі-продажу тварини підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі: 496, 00 грн. згідно квитанції гістологія (а.с.26) та 4152, 00 гривень медичні препарати (а.с.25), суд зазначає, що дані докази судом до уваги не приймаються та відповідно суд відмовляє в задоволенні позові в цій частині.

Так, з наданих позивачем документів щодо причино наслідкового зв`язку смерті придбаного нею щеня, встановлено, що смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_4 о 12 год. Чек на придбання медичних препаратів датовано 29.09.2022 року о 17 год. 57хв.

Позивачем у позові жодним чином не обґрунтовано та не зазначено підстав щодо придбання лікарських препаратів вже після смерті тварини, не надано й листа призначення на придбання даних препаратів, не надано пояснень або будь-яких інших доказів щодо необхідності придбання препаратів після смерті тварини, розтин якої було вчинено о 12 год. 20 хв..

Щодо чеку на суму 496, 00 грн., в останньому зазначено: Лікарня Ушакова гістологія, сума 496, 00 грн. (а.с.26).

Суд відхиляє даний доказ, оскільки до позовної заяви не надано результатів проведення гістології, крім іншого, в протоколі розтину (а.с.100-102) зазначено: п. 38: гістологічне обстеження не проводилось.

З урахуванням викладеного позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат у розмірі: 4152, 00 та 496, 00 гривень задоволенню не підлягають, з підстав їх не доведення.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, яку позивач визначила у розмірі: 25000 гривень, суд зазначає наступне.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом в залежності від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно позову позивач зазначає, що за певний проміжок часу вони встигла емоційно прив`язатися до цуценяти, несподівана смерть якого стала шоком та ударом для позивача, години очікування в операційній стали справжньою мукою для позивача, а новина про смерть тварини стала останньою краплею. Після смерті цуценя, позивач декілька днів перебувала в пригінчому стані, плакала, при цьому жодного вибачення від відповідача або відшкодування шкоди вона не отримала. Внаслідок протиправних дій відповідача, позивач отримала душевні страждання. Зазначені обставини викликали страх в майбутньому заводити домашню тварину, через наявність страху щодо повторення подібної ситуації. У зв`язку з зазначеними обставинами позивач оцінює моральну шкоду в розмірі: 25000 гривень.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі N 487/6970/20 (провадження N 61-1132св22).

Оцінюючи доводи позивача та відповідно до встановлених обставини справи, суд вважає що вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі: 2000 гривень, що на думку суду буде відповідати принципу розумності та справедливості.

Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку що позивачем доведені позовні вимоги в частині укладення між сторонами усного договору купівлі-продажу тварини, факту того, що смерть тварини настала внаслідок вродженої патології, позивач довела наявність моральної шкоди внаслідок смерті домашньої тварини, яка судом оцінена в сумі: 2000 гривень, а тому позовні вимоги щодо відшкодування матеріальних збитків підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі: 10000 гривень, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з п. 3.1 Договору про надання правової допомоги № 1-0111/22 від 01.11.2022 року сторонами вартість послуг (винагорода) за цим договором становить: 10000 гривень, сплачується в момент укладення договору (а.с.33). Відповідно до квитанції (а.с.35) позивач сплати грошові кошти в розмірі: 10000 гривень визначені договором.

Згідно запроваджено принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Відповідно до ст.30Закону України"Проадвокатуру таадвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно із ч. 4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 3.10.2019р. по справі № 922/445/19, дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Враховуючи, співмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвоката на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт у суді, ціною позову та значенням справи для сторін, частковим задоволенням позову, суд вважає, що визначений адвокатом розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень на оплату послуг є таким, що відповідає принципу співрозмірності, а саме: складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, а відтак вимоги підлягають задоволенню.

В силу положення ст. 141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди задоволені частково, а саме в розмірі: 2000 гривень, від заявлених 25000 гривень, що відповідно становить 8% від заявлених вимог стягнення моральної шкоди. З урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати у розмірі: 1071, 72 гривні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 6, 12, 13, 76-81, 247, 258, 263 -265, 268, 273, 354 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 проповернення сплаченоїза товаргрошової суми,відшкодування збитків,стягнення моральноїшкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) сплачені грошові кошти за товар за договором купівлі-продажу тварини у сумі: 8850 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) маральну шкоду в розмірі: 2000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати з розглядом у справі у загальному розмірі: 11071, 72 гривні, що складаються з витрат на правничу допомогу у розмірі: 10000 грн., та сплаченого судового збору у розмірі: 1071, 72 гривні.

В решті позовних вимог залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 29.07.2024 р.

Суддя: