Ухвала

від 26.07.2024 по справі 582/1149/20

НЕДРИГАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 4-с/582/2/24

Справа № 582/1149/20

Копія

Недригайлівський районний суд Сумської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2024 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенко Н.М., за участю секретаря Ярмоленко А.І., з участю представника скаржника ОСОБА_1 , представника міжрегіонального управління Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міснік В.М., державного виконавця Глущенка С.А., боржника ОСОБА_2 , розглядаючи у залі суду смт Недригайлів у судовому засіданні скаргу представника скаржника ОСОБА_3 , адвоката Склярова С.Л. на постанову виконуючого обов`язки заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юськової В.В. про результати перевірки законності виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В :

До Недригайлівського районного суду звернувся представник стягувача ОСОБА_3 адвокат Скляров С.Л. зі скаргою на постанову виконуючого обов`язки заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юськової В.В. про результати перевірки законності виконавчого провадження,

Скарга обґрунтована тим, що ухвалою Недригайлівського районного суду Сумської області від 26.02.2021 у справі №582/1149/20 була затверджена мирова угода, укладена між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на певних умовах.

Зокрема, п. 1 цієї угоди визначав, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору, що виник у зв`язку з визначенням місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а п. 8 цієї угоди визначав, що ОСОБА_3 приймає участь у спілкуванні та вихованні його доньки ОСОБА_4 , без обмежень з боку її матері ОСОБА_2 та інших осіб.

Після затвердження мирової угоди ОСОБА_3 виконав всі її вимоги та мав вільне спілкування з дитиною, відводив та забирав дитину з дитячого садка, балетного гуртка та приватних індивідуальних занять тенісом, відвідував з нею місця для дитячого відпочинку та розвитку, перебував з донькою по декілька днів за містом Харковом на дачі у селищі Хотімля Харківської області. Побачення відбувалися без присутності матері. Батько дитини був гарно обізнаний щодо потреб дитини, її звичок, смаків, поведінки, тому мав змогу здійснювати самостійний догляд за донькою без присутності матері.

Починаючи з жовтня 2022 року ОСОБА_2 стала відмовляти батьку у побаченнях з дитиною, влаштовувала сварки.

У зв`язку з цим ОСОБА_3 був вимушений отримати в суді виконавчий лист у справі №582/1149/20 та звернутися до Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) з заявою про примусове виконання рішення суду.

На підставі заяви ОСОБА_3 постановою державного виконавця Недригайлівського відділу ДВС у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.11.2022 року ОСОБА_5 було відкрито виконавче провадження №70206831, яке перебуває на примусовому виконанні в даному відділі.

Після відкриття виконавчого провадження ОСОБА_5 були викликані сторони з метою узгодження графіку спілкування з дитиною, оскільки в ухвалі суду про затвердження мирової угоди не був зазначений час та місце побачення.

Постановою державного виконавця від 11.11.2022 був встановлений графік спілкування з дитиною по п`ятницях, суботах, неділях з 10-00 до 20-00год. Визначений графік побачень діяв до 31.12.2022.

Постановою від 30.01.2023. державний виконавець встановив графік спілкування дитини з батьком без будь-яких обмежень, з формулюванням, яке чітко відповідало ухвалі суду про затвердження мирової угоди.

09.06.2023 у межах виконавчого провадження державним виконавцем було прийнято постанову про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною, в якій визначено час побачення (зустрічі) батька ОСОБА_3 кожного дня, тобто, понеділок, вівторок, середа, четвер, п`ятниця, субота, неділя кожного тижня з 09:30 год. Встановлено місце побачення. Окрім того, у вказаній постанові державним виконавцем визначено, що після побачення місце та спосіб спілкування зі своєю донькою ОСОБА_3 визначає на власний розсуд в межах території України без присутності матері, в тому числі за місцем його проживання.

За період примусового виконання судового рішення виконавцем було направлено повідомлення до органів поліції про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України, накладено ряд стягнень у вигляді штрафів за невиконання рішення у відповідності до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» та вжито інших заходів спрямованих на виконання судового рішення.

Виконуючим обов`язки заступника начальника міжрегіонального управління начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юськовою Віталіною Вікторівною в період з 07.06.2024 року по 21.06.2024 року з власної ініціативи було проведено перевірку законності виконавчого провадження №70206831 з примусового виконання виконавчого листа №582/1149/20 від 26.10.2022 року.

За наслідками проведеної перевірки було винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження №70206831 від 21.06.2024 року. Відповідно до даної постанови було вирішено дії старшого державного виконавця Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Глущенка Сергія Анатолійовича визнати такими, що не відповідають вимогам статті 63 та частині сьомій статті 64-1 Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження» в частині недотримання порядку виконання рішень про усунення перешкод у побаченні з дитиною, та доручити начальнику Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лісовій Юлії Григорівні провести дії, передбачені абзацами другим і третім частини третьої статті 74 Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження» щодо належної організації та примусового виконання виконавчого провадження в порядку виконання рішень про усунення перешкод у побаченні з дитиною. Про результати виконання постанови повідомити Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та сторони виконавчого провадження в термін до 15.07.2024.

Не погоджуючись із вказаною постановою, скаржник звернувся до суду, вважає її необґрунтованою та незаконною в зв`язку з тим, що в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" скарга не була виготовлена за допомогою АСВП та не була внесена до АСВП.

Крім того, скаржник вважає, що висновки заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юськової В.В. щодо необхідності виконання рішення в порядку ст. 63 Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження», яка визначає порядок виконання рішень про усунення перешкод у побаченні з дитиною, є помилковими, так само як і те, що примусове виконання виконавчого листа у відповідності ст. 64-1 Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження» є помилковим, оскільки дана норма визначає порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною.

Зазначає, що мирова угода у справі №582/1149/20 була затверджена судом для врегулювання спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який полягав у тому, що батьки не дійшли згоди щодо місця проживання дитини, її утримання та участі батька у спілкуванні з донькою та її вихованні.

П. 8 мирової угоди було викладено в наступній редакції: « ОСОБА_3 приймає участь у спілкуванні та вихованні його доньки ОСОБА_4 , без обмежень з боку її матері ОСОБА_2 та інших осіб, при цьому ОСОБА_2 надає рекомендації ОСОБА_3 з питань харчування та гігієни спільної доньки ОСОБА_4 ».

Тобто, зі змісту даного пункту вбачається, що сторони узгодили можливість спілкування батька з донькою на протязі тривалого часу, без будь яких обмежень, в тому числі і шляхом особистих регулярних зустрічей без присутності матері дитини. Саме такі побачення відбувалися в подальшому в ОСОБА_3 з донькою, в період коли мирова угода виконувалась ОСОБА_2 , тобто до літа 2022 року.

Також зазначає, що мирова угода не містить вимоги до ОСОБА_2 вчинити якусь конкретну дію чи утриматися від її вчинення, щоб усунути перешкоду для спілкування з батьком. Такої вимоги і не могло бути зазначено в мировій угоді, оскільки п. 8 угоди був спрямований саме на врегулювання систематичних зустрічей батька з донькою без будь-яких обмежень зі сторони матері дитини.

Тлумачення ж п. 8 мирової угоди, яке було здійснене заступником начальника міжрегіонального управління начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юськовою В.В. суперечить змісту мирової угоди та як наслідок призведе до порушення прав дитини, оскільки вона на тривалий час буде позбавлена можливості спілкуватись із батьком як це передбачено судовим рішенням та виконавчим документом, тобто без будь-яких обмежень в часі та тривалості.

Крім того, вважає, що трактуючи зміст виконавчого документа заступник начальника міжрегіонального управління начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юськова В.В. зазначає, що з її точки зору в даному випадку має місце саме рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною, виконання якого регламентовано ст. 63 Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження». Разом з тим, в оскаржуваній постанові не вказано, в чому полягають перешкоди і які саме дії повинна вчинити ОСОБА_2 чи від яких дій остання повинна утриматися, щоб рішення суду вважалося виконаним.

В оскаржуваній постанові надається тлумачення виконавчого документу, яке є відмінним від змісту судового рішення. Судовим рішенням визначено як саме в майбутньому будуть відбуватися зустрічі батька з донькою, оскільки батьки самостійно не змогли дійти згоди щодо вирішення даного питання.

Цим рішенням було врегульовано можливість систематичних побачень батька з донькою в майбутньому. У випадку, коли при виконанні судового рішення державному виконавцеві незрозуміле судове рішення, останній має право звернутися до суду для його роз`яснення у відповідності до ст. 271 ЦПК України.

Разом з тим, заступник начальника міжрегіонального управління начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юськова В.В. правом на звернення до суду в порядку ст. 271 ЦПК України не скористалась, а самостійно розтлумачила зміст судового рішення.

Також скаржник зазначає, що з моменту відкриття виконавчого провадження, тобто з 02.11.2022, виконавцем було вчинено ряд виконавчих дій, було винесено ряд постанов про накладення штрафів на боржника, саме виконавче провадження перевірялось керівними органами ДВС, виконавець неодноразово звертався до суду із клопотанням про обмеження виїзду боржника закордон. Ні під час перевірки керівними органами ДВС, ні під час перегляду рішень державного виконавця у судових справах не було встановлено порушення порядку виконання судового рішення державним виконавцем.

З огляду на викладене, просив суд визнати протиправною та скасувати постанову виконуючого обов`язки заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юськової В.В. від 21 червня 2024 року про результати перевірки законності виконавчого провадження №70206831.

Крім того, надав суду додаткові пояснення, та додатково до обставин, які були викладені в скарзі, зазначає, що оцінка законності відкриття виконавчого провадження неодноразово надавалася зокрема в судових справах. Так, за період після відкриття виконавчого провадження були розглянуті наступні справи: 480/999/24; 480/623/24; 480/6863/23; 480/6452/23. І хоча зазначені адміністративні справи розглядалися за позовом ОСОБА_2 (боржника за виконавчим провадженням), яка оскаржувала законність постанов державного виконавця про накладення штрафів, однак при розгляді справ жодного разу не було встановлено факту, що виконавець у неправильний спосіб здійснює виконання судового рішення.

Зауважує, що судами перевірялись обставини законності вчинення виконавчих дій, що вбачається із судових рішень. При цьому, вказані справи розглядалися не тільки в першій інстанції, а також в апеляційній та деякі з них в касаційній інстанції.

Крім того, ОСОБА_3 звертався до міністра юстиції зі скаргою на неналежне виконання рішення у справі №582/1149/20, тобто мирової угоди, яка затверджена судом. За результатами розгляду звернення на адресу ОСОБА_3 було направлено лист за підписом Заступника Міністра Олександра Банчука, за змістом якого між іншим було проведено оцінку якості виконання судового рішення, зокрема і законності прийнятих державним виконавцем рішень в рамках виконачого провадження №70206831 від 21.06.2024 року. За наслідками перевірки не було встановлено факту, що виконавець у неправильний спосіб здійснює виконання судового рішення. На підтвердження надав копії цих судових рішень та копію листа.

Ухвалою суду від 09 липня 2024 року прийнято до розгляду скаргу представника стягувача ОСОБА_3 та призначено її розгляд.

Представник міжрегіонального управління Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міснік В.М. надала суду відзив на скаргу, в якому зазначила, що постановою в.о. заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юськової В.В. від 21.06.2024 № 24/06-06/2024 в порядку, передбаченому положеннями статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закон) та Розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (далі-Інструкція), з власної ініціативи, 21.06.2024 проведено перевірку законності виконавчого провадження №70206831 примусового виконання виконавчого листа № 582/1149/20 від 26.10.2022, виданого Недригайлівським районним судом Сумської області, про затвердження мирової угоди, укладеної 26.02.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

За результатами проведеної перевірки винесено постанову, якою доручено начальнику Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лісовій Юлії Григорівні провести дії, передбачені абзацами другим і третім частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» щодо належної організації та примусового виконання виконавчого провадження в порядку виконання рішень про усунення перешкод у побаченні з дитиною.

На виконання вказаної постанови, начальником Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лісовою Ю.Г. проведено дії, передбачені абзацами другим і третім частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» щодо належної організації та примусового виконання виконавчого провадження в порядку виконання рішень про усунення перешкод у побаченні з дитиною.

Вважає вищезазначену постанову законною та обґрунтованою та просить суд залишити без задоволення скаргу представника ОСОБА_3 .

Свою позицію мотивує тим, що чинним законодавством не визначено обов`язку державного виконавця вносити постанови про витребування виконавчого провадження та постанови про результати перевірки виконавчого провадження до АСВП, так як вищезазначені постанови підлягають обліку в журналі обліку постанов про проведення перевірки виконавчого провадження та його витребування, відповідно до пункту 10 розділу XII Інструкції.

Крім цього, відсутня технічна можливість виносити таку постанову до АСВП. Разом з тим на час звернення представника стягувача зі скаргою вказану постанову внесено до АСВП у вкладку «СКАНКОПІЇ» та згідно з вимогами чинного законодавства направлено стягувачу, за адресою вказаною у виконавчому документі.

Тобто право стягувача на доступ до інформації не було порушено, що свідчить про відсутність предмета оскарження

Отже дії в.о. заступника начальника міжрегіонального управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Юськової В.В. щодо винесення постанови про перевірку виконавчого провадження від 21.06.2024 вчинено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Законом та Інструкцією.

По суті висновків, викладених у постанові про результати перевірки законності виконавчого провадження, зазначає наступне.

В ході перевірки матеріалів виконавчого провадження встановлено, що резолютивною частиною ухвали Недригайлівського районного суду Сумської областівід 26.02.2021 у справі № 582/1149/20 визначено, що однією з умов мирової угоди є надання Стягувачу права приймати участь у спілкуванні та вихованні його доньки, без обмежень з боку Боржника та інших осіб.

Окрім цього, представником Стягувача подано на примусове виконання до відділу виконавчий лист виданий на підставі цієї ухвали в частині виконання пунктів 1, 8 мирової угоди, укладеної між Стягувачем та Боржником та заяву від 01.11.2022, у якій просив прийняти виконавчий лист на примусове виконання рішення про зобов`язання Боржника не чинити перешкоди Стягувачу у спілкуванні та вихованні доньки та надання Стягувачу права приймати участь у спілкуванні та вихованні його доньки, без обмежень з боку її матері та інших осіб.

Таким чином, примусове виконання виконавчого листа передбачає дотримання умов 1,8 мирової угоди, шляхом усунення Стягувачу перешкод у праві приймати участь у спілкуванні та вихованні його доньки, без обмежень з боку Боржника та інших осіб, а отже рішення за вказаним виконавчим листом передбачає зобов`язання Боржника не вчиняти дії, які обмежують права Стягувача приймати участь у спілкуванні та вихованні його доньки, а тому повинно було виконуватися відповідно до вимог ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Натомість перевіркою встановлено, що державним виконавцем здійснюється примусове виконання виконавчого листа в порядку виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, який передбачений ст. 64-1 Закону, про що свідчать прийняті державним виконавцем рішення, а саме : виклики сторін щодо визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною, постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною та факти встановлені актами державного виконавця, згідно яких державний виконавець фактично перевіряв виконання Боржником рішення суду в порядку встановлення побачень Стягувача із дитиною. Також під час перевірки виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем прийнято ряд інших процесуальних документів та вчинено ряд інших дій на виконання цього рішення суду, що свідчить про недотримання державним виконавцем порядку виконання зазначеної категорії рішень який визначений статтею 63 Закону.

В зв`язку з тим, що державним виконавцем примусове виконання виконавчого листа здійснюється в неналежному порядку, а саме у порядку виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, який передбачений статею 64-1 Закону, відповідною посадовою особою в.о. заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юськовою В.В. за результатами проведено перевірки прийнято постанову, якою визнано дії державного виконавця ОСОБА_5 такими, що не відповідають вимогам ст. 63 та частині сьомій ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» в частині недотримання порядку виконання рішень про усунення перешкод у побаченні з дитиною та доручено начальнику Недригайлівського відділу ДВС Лісовій Ю.Г. провести передбачені ст.73 цього ж закону дії щодо його належного виконання.

Боржник ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій просила відмовити представнику ОСОБА_3 у задоволенні його вимог, оскільки вони є незаконними. Також просила винести окрему ухвалу щодо зазначених нею порушень та направити її на розгляд керівництву Недригайлівського ВДВС. Позиція боржника обґрунтована тим, що скарга зводиться до невнесення постанови про перевірку до АСВП. Посилаючись на вимоги Положення про АСВП від 08.08.2016 №2432/5 зазначає, що цим положенням не передбачено внесення до системи такого виду документа як постанова про проведення перевірки.

Крім того, копія постанови про перевірку надсилалася як державному виконавцю так і сторонам, тому державний виконавець повинен був виконати свої обов`язки, а ОСОБА_3 відповідно був обізнаний з результатами перевірки та її наслідками. Таким чином, факт не внесення постанови перевірки до АСВП не потягнув за собою порушень прав стягувача.

Також на думку боржника слід взяти до уваги, що у зв`язку з існуванням в України воєнного стану робота виконавчого провадження (АСВП) була зупинена. Наказом Міністерства юстиції України від 04.04.2022 № 1310/5 деякі питання доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру приватних виконавців України за період воєнного стану врегульовано питання підключення виконавців до АСВП в умовах воєнного стану.

Таким чином, сторони, в тому числі безпосередньо стягувач, не були позбавлені можливості отримати інформацію та копії документів по виконавчому провадженню, за яким вони є стороною. Будь-яких обмежень у ОСОБА_3 на отримання постанови про проведення перевірки, яка ним оскаржується, не було, така інформація в його скарзі відсутня.

Також зауважує, що перевірка проводилася щодо незаконної діяльності старшого державної виконавця Глущенка С.А. Незаконність діяльності цієї посадової особи підтверджується фактами систематичних скасувань його рішень посадовими особами Недригайлівського ВДВС, а також судом.

Так, 07.03.2023 начальником Недригайлівського ВДВС скасовано документ про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною 30.01.2023.

Також судами різних рівнів скасовано постанови ОСОБА_5 про накладення на неї штрафів. При цьому, з відділу ДВС стягнуто на її користь сплачений судовий збір.

Крім того, виносячи постанову від 09.06.2023, визначаючи місце та час побачення зустрічі стягувача з дитиною, грубо порушив права та інтереси не тільки її, а і її батьків, та і безпосередньо малолітньої дитини.

Визначаючи місце побачення ОСОБА_3 АДРЕСА_1 , державний виконавець порушив конституційне право її батьків на власність, недоторканість житла.

ОСОБА_3 фактично замовив на неї, на її батьків, зобов`язання, які виконати не було можливості, поставивши її сім`ю до рівня знищення, так як суми штрафів були захмарними. У подальшому, виконавець підміняє рішення суду щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю, прописуючи можливість батька зустрітись з донькою по АДРЕСА_1 , а потім на його розсуд по всій території України і кожен день на неділю, таким чином цим він визначає місце проживання доньки з батьком.

Вважає, що виконавець не виходить з принципів захисту інтересів дитини. Він не враховує різностатевість батька і дитини і не звертає увагу на інтереси дорослого чоловіка та малолітньої дитини. Всю цю діяльність ОСОБА_6 здійснював в інтересах та на замовлення стягувача ОСОБА_3 з метою доведення її до жебрацтва, зубожіння через непомірні штрафи та санкції виконавця.

Також відмічає, що виконавче провадження щодо примусового виконання мирової угоди відкрито незаконно, з її боку не було перешкод для спілкування батька з дитиною.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 скаргу підтримав з мотивів, що в ній викладені та просив її задовольнити.

Представник міжрегіонального управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міснік В.М. у судовому засіданні проти скарги заперечувала, з підстав викладених у відзиві. Вважає що оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою в межах її повноважень та відповідає вимогам чинного закону. Також зауважила, що резолютивна частина рішення не містить слів « побачення з дитиною», тому державний виконавець помилково прийшов до висновку, що це рішення має виконуватися відповідно до вимог ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, самим стягувачем в заяві про прийняття на виконання виконавчого документу заначено, що стягувач просить прийняти на виконання рішення про зобов`язання боржника не чинити перешкоди стягувачу у спілкуванні та вихованні доньки, що також свідчить про те, що рішення за вказаним виконавчим листом передбачає саме зобов`язання Боржника не вчиняти дій, які обмежують права стягувача.

Пояснила, що виконання рішення суду відповідно до ст.63 згаданого закону полягає у тому, що державний виконавець перевіряє виконання боржником рішення та у разі його невиконання накладає на боржника штраф та призначає новий строк для виконання. У разі не виконання боржником рішення суду повторно, державний виконавець, у разі якщо рішення, не може бути виконано без участі боржника, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому закрите виконавче провадження не може бути розпочати знову, крім випадків скасування постанови про закінчення. Тобто після закриття виконавчого провадження стягувач не може повторно звернутися з заявою про виконання цього ж рішення суду, але має право звернутися до суду з новим позовом.

Боржник ОСОБА_2 проти задоволення скарги заперечувала з мотивів, які викладені в її заяві, яку підтримала в судовому засіданні.

Державний виконавець Глущенко С.А. у судовому засіданні пояснив, що здійснював виконання виконавчого листа, який виданий на підставі ухвали Недригайлівського районного суду від 26.02.2024. Зі змісту виконавчого листа він з`ясував, що виконання рішення стосується встановлення порядку побачень батька дитиною, тому виконував його в порядку, який передбачений ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», який вважав правильним у цьому випадку.

Суд, заслухавши пояснення учасників розгляду, дослідивши матеріали справи прийшов до таких висновків.

Відповідно до ст.ст. 8, 9 Конституції України Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частинами першою та другою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання рішень судів в Україні регламентовано Законом України «Про виконавче провадження» (далі Закон).

Зокрема ст. 1 цього Закону визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), яке складає собою сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Статтею 10 Закону визначені заходи примусового виконання рішень, а розділ VIII цього ж Закону визначає порядок виконання рішень немайнового характеру.

Зокрема відповідно до ст. 63 , яка визначає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону(протягом 10 робочих днів, крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною), перевіряє виконання рішення боржником. 2. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При цьому, відповідно до вимог ст.ст. 39, 40, 41 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, визнання судом постанови державного виконавця незаконною чи її скасування в установленому законом порядку.

На відміну від визначеного вище порядку, виконання рішень про встановлення побачення з дитиною здійснюється іншим чином.

Так, відповідно до ст. 64-1 Закону виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Цією статтею також заначено, що рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Тобто, на відміну від порядку, встановленого ст. 63 Закону, закінчення виконавчого провадження за ст. 64-1 Закону не перешкоджає стягувачу повторно звернутися з заявою до державного виконавця про відновлення виконавчого провадження, який після його відновлення повторно здійснює заходи на виконання рішення суду.

З наведеного вище слід дійти висновку, що у чинному законодавстві щодо виконання рішень зобов`язального характеру відсутні чіткі передбачувані критерії, які допускають різне тлумачення щодо того, який спосіб виконання обрати для певного рішення.

В цій справі представник особи, дії якої оскаржуються, посилається на відсутність у резолютивній частині рішення словосполучення «побачення з дитиною», як на підставу для його виконання в порядку ст. 63 Закону. Разом з тим, резолютивна частина рішення, про яке йдеться у скарзі, не містить також вказівок на зобов`язання боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення чи вказівки на наявність перешкод та необхідності їх усунення.

Таким чином, з огляду на необхідність дотримання принципу верховенства права, державний виконавець повинен застосовувати такий спосіб тлумачення національного законодавства, який повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії», «Щокін проти України») .

Конвенція про права дитини, яка відповідно до Конституції України, ЦПК України є частиною національного законодавства у ст. 3 визначає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Стаття 9 Конвенції визначає, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст.ст. 141,153,157 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, які відповідно до ЦПК України є джерелом права, неодноразово констатував порушення Україною своїх зобов`язань, передбачених ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказуючи на наявність системних проблем з виконанням рішень судів щодо забезпечення доступу до дітей.

Судом визначено, що право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент «сімейного життя» у розумінні статті 8 Конвенції. У справах щодо здійснення одним із батьків прав на спілкування стаття 8 Конвенції передбачає батьківське право на вжиття заходів з метою возз`єднання зі своєю дитиною та обов`язок національних органів влади сприяти такому возз`єднанню настільки, наскільки інтереси дитини передбачають, що має бути зроблено все для збереження особистих стосунків, і, за необхідності, «відновлення» сім`ї; обов`язок держави полягає не у досягненні результату, а у вжитті заходів (див. рішення у справі «Ген проти України» від 10 червня 2021 року, «Кацпер Новаковський проти Польщі» від 10 січня 2017 року).

Адекватність вжитих заходів має оцінюватись оперативністю їхнього виконання, оскільки плин часу може мати непоправні наслідки для відносин між дитиною та тим із батьків, хто з нею не проживає; не можна виключати застосування санкцій у випадку неправомірної поведінки того з батьків, з яким проживають діти (див. рішення у справах «Пріцция проти Угорщини» від 11 червня 2013 року, з подальшими посиланнями; а також «Феррарі проти Румунії» від 28 квітня 2015 року).

Зокрема у справі «Вишняков проти України (Заява № 25612/12) суд констатував порушення ст. 8 Конвенції у зв`язку з невиконанням рішення про надання заявнику доступу до його дитини, визнавши бездіяльність національних органів влади, зокрема, неналежний спосіб, у який національні органи влади організовували виконання рішення про надання доступу до дитини.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена постанові від 23 листопада 2021 року № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), скарги на рішення, дії та/або бездіяльність посадової особи ВДВС, здійснені в порядку контролю за рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця щодо виконання рішення суду підлягає розгляду за юрисдикцією того суду, який ухвалив відповідне суде рішення.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року N 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" (із змінами) роз`яснено, що при розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України, Законами України: від 23 лютого 2006 року N 3477- IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», «Про виконавче провадження» іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Судом встановлено, і ці обставини не заперечуються сторонами , що на виконанні у виконанні в Недригайлівському відділі державної виконавчої служби в Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 70206831 з примусового виконання виконавчого листа № 582/1149/20 від 26.10.2022, виданого Недригайлівським районним судом Сумської області, про затвердження мирової угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на наступних умовах: 1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору, що виник у зв`язку з визначенням місця проживання малолітньої дитини; 8. ОСОБА_3 приймає участь у спілкуванні та вихованні його доньки ОСОБА_4 , без обмежень з боку її матері ОСОБА_2 та інших осіб, при цьому ОСОБА_2 надає рекомендації ОСОБА_3 з питань харчування та гігієни спільної доньки ОСОБА_4 .

З пояснень державного виконавця Глущенко С.А. та інформації, яка викладена в відзиві на скаргу представника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції встановлено , що це виконавче провадження відкрите 02.11.2022 за заявою представника стягувача. З 02.11.2022 по час проведення перевірки законності виконавчого провадження №70206831, постанова за наслідками якої оскаржується, державним виконавцем проводилися виконавчі дії, спрямовані на виконання даного рішення суду, які він здійснював в порядку, передбаченому ст.64-1 Закону, як виконання рішення про встановлення побачення з дитиною.

Суд вважає, що державний виконавець Глущенко С.А. при виконанні виконавчого листа №582/1149/20 діяв правомірно, правильно визначив суть та зміст правовідносин, які склалися між стягувачем та боржником і були відображені у мировій угоді, яка затверджена судом та дійшов до правильного висновку про виконання цього рішення суду відповідно до вимог ст. 64-1 Закону, як виконання рішення про побачення батька з дитиною.

Така позиція виконавця узгоджується з засадами виконавчого провадження, такими як верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями а також узгоджується вимогами тощо.

При цьому скасування певних рішень державного виконавця під час здійснення цього виконавчого провадження не свідчить про те, що ним був обраний неправильний порядок виконання рішення суду. Більш того, розглядаючи скарги на його дії, суди не ставили під сумнів обраний державним виконавцем порядок виконання рішення та оцінювали його дії з точки зору дотримання ст. 64-1 Закону.

Зокрема у постанові Верховного суду від 05.06.2024 у справі №480/6452/23 оцінка дій виконавця здійснюється саме через призму виконання /неналежного виконання ним своїх обов`язків відповідно до ст. 64-1 Закону.

У постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі №480/623/24 констатовано, що у вказаних правовідносинах слід застосовувати положення статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд також зауважує, що резолютивна частина ухвали суду не містить вказівки боржнику вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, чи вимоги про усунення перешкод, тому висновок про недотримання державним виконавцем Глущенком С.А. порядку виконання рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною є вимогам закону є необґрунтованим.

Посилання представника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на відсутність у резолютивній частині ухвали суду словосполучення «побачення з дитиною», як на підставу для виконання рішення суду в порядку ст. 63 Закону суд відхиляє, вважаючи це формалізмом, оскільки право батька на спілкування та виховання своєї дитини, як то заначено в резолютивній частині ухвали, безумовно включає і право на особисті відносини та прямі контакти з нею, як то передбачено нормами міжнародного та національного законодавства, які наведені вище.

Крім того, виконання мирової угоди в порядку ст. 63 Закону зумовить для стягувача необхідність повторного звернення до суду для вирішення того ж питання встановлення побачення з дитиною, що не узгоджується взятими на себе державою зобов`язаннями щодо забезпечення прав та основоположних свобод людини, зокрема права на ефективний доступ до суду.

Зміст поняття «права на ефективний доступ до суду», розкривається в рішеннях ЄСПЛ. Зокрема у рішеннях Фуклеєв проти України, Шмалько проти України, Юрій Миколайович Іванов проти України. Зокрема суд зазначає, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них

Отже, на підставі викладеного, суд вважає, що постанова виконуючого обов`язки заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юськової В.В. від 21 червня 2024 року про результати перевірки законності виконавчого провадження №70206831 є неправомірною та підлягає скасуванню.

Суд також погоджується з скаржником щодо незаконності невнесення оскаржуваної постанови в АСВП з огляду на позицію Верховного суду України, яка викладена в постанові в 15 вересня 2023 року (справа № 2-6510/11, провадження № 61-2537св23).

Суд не вбачає підстав для винесення окремої ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 83, 259, 268, 450, 451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Скаргу представника скаржника ОСОБА_3 , адвоката Склярова С.Л. на постанову виконуючого обов`язки заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юськової В.В. про результати перевірки законності виконавчого провадження задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову виконуючого обов`язки заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юськової В.В. від 21 червня 2024 року про результати перевірки законності виконавчого провадження №70206831.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення, а особами, без участі яких було проголошена ухвала протягом 15 днів з дня отримання її копії.

Повний текст ухвали складено 31 липня 2024 року.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя: Н. М. Яковенко