Рішення

від 29.07.2024 по справі 914/1262/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2024 Справа № 914/1262/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Профіцентр Квітка, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Простір сталевих рішень, м. Львів,

про стягнення 68 742, 17 грн

Суддя Манюк П.Т.

за участю секретаря Амбіцької І.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник.

від відповідача: не з`явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю Профіцентр Квітка звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Простір сталевих рішень про стягнення 68 742, 17 грн за договором поставки від 29.09.2021 № ПК-000001538.

Ухвалою суду від 20.05.2024 відкрито провадження у справі № 914/1262/24 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 17.06.2024.

Ухвалою суду від 17.06.2024 судове засідання відкладено на 29.07.2024.

У судове засідання 29.07.2024, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та в усних поясненнях.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, вимог ухвал суду щодо подання відзиву не виконав.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 29.07.2024 справу розглянуто по суті та оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю Профіцентр Квітка (надалі позивач, постачальник) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Приватного підприємства Простір сталевих рішень (надалі відповідач, покупець) про стягнення 68 742, 17 грн заборгованості за договором поставки від 29.09.2021 № ПК-000001538 (надалі договір), а саме про стягнення основної заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 29.09.2021 між сторонами був укладений договір поставки, відповідно до якого позивач 04.08.2023 поставив товар на суму 60 978, 30 грн, а відповідач зобов`язувався його оплатити в термін, що не перевищує 14 календарних днів з моменту поставки.

Оскільки відповідачем не виконано зобов`язання щодо оплати поставленого товару, позивачем 05.01.2024 була надіслана претензія на юридичну адресу відповідача, проте така претензія була проігнорована, заборгованість не сплачено.

Позивачем, окрім стягнення основної суми заборгованості, також здійснено нарахування пені на підставі пункту 8.2. договору, інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України.

Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом, де просить стягнути з відповідача на свою користь 60 978, 30 грн основного боргу, 4 488, 00 грн пені, 1 974, 49 грн 3 % річних та інфляційні втрати в розмірі 1 331, 38 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач участі представника в судових засіданнях не забезпечив, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не надав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, договорів та інших правочинів.

Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Як встановлено судом, 29.09.2021 року між ТзОВ Профіцентр Квітка та ТзОВ Простір сталевих рішень було укладено договір поставки № ПК-000001538.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах даного договору, поставити продукцію (далі - товар), визначену даним договором та додатками до нього, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах даного договору прийняти та оплатити таку продукцію.

Пунктом 2.1. встановлено, що поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця. Партією товару є товар, поставлений по одній видатковій накладній.

Також пункт 5.3. договору визначає, що у разі підписання представником покупця видаткової накладної, вважається, що товар прийнятий покупцем і у нього не має претензій щодо його асортименту, комплектності, кількості і якості, крім виявлення покупцем прихованих недоліків товару. У цьому випадку сторонами складається акт з переліком таких недоліків. Акт складений і підписаний без участі представників постачальника є недійсним, якщо сторонами не встановлено інше. Питання повернення, заміни неякісного, некомплектного товару вирішується відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 6.1. договору покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами зазначеними у видаткових накладних.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 6.4 договору, покупець здійснює 100 % оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в термін, що не перевищує 14 (чотирнадцять) календарних днів від дати поставки товару на підставі рахунків-фактур, видаткових накладних постачальника.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору, ТзОВ Профіцентр Квітка 04.08.2023 здійснило поставку товару на суму 60 978, 30 грн, що підтверджується рахунком на оплату від 04.08.2023 № ПКЗК-028255 та видатковою накладною від 04.08.2023 № ПКРК-027920 на суму 60 978, 30 грн,

Судом встановлено, що будь-яких претензій щодо кількості, якості, асортименту поставленного товару від відповідача до позивача не надходило.

З матеріалів, долучених до справи вбачається, що позивач, відповідно до видаткової накладної від 04.08.2023 № ПКРК-027920 підписаної без застережень постачальником та покупцем, передав ТзОВ Простір сталевих рішень товар на загальну вартість 60 978, 30 грн, однак покупець вартість отриманого товару, у строк встановлений договором, не сплатив.

Як встановлено судом, 05.01.2024, з метою досудового врегулювання спору, ТзОВ Профіцентр Квітка звернулось з претензією до ТзОВ Простір сталевих рішень з вимогою сплатити протягом 14 днів з моменту отримання претензії борг у розмірі 62 793, 35 грн, з яких 60 978, 30 грн сума основного боргу, 9, 36 грн пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання, 701, 67 грн 3% річних, 1 104, 02 грн інфляційні втрати. Вказана претензія була надіслана на юридичну адресу відповідача, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Претензію було вручено представнику відповідача 06.02.2024 року, що підтверджується перевіркою статусу відстеження поштового відправлення № 7902402264437, проте, відповідачем відповідь на претензію не була надана та заборгованість, що виникла за дoговором, не сплачена.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не надав.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 60 978, 30 грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо заявлених позивачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені суд зазначає наступне.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено також ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 8.2 договору, у випадку несвоєчасної або не повної оплати товару відповідно до п. 6.4 цього договору покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 0, 04 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період існування заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача 4 488, 00 грн пені, 3 % річних в розмірі 1 974, 49, 00 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 331, 38 грн. Суд, перевіривши розрахунок пені, 3 % річних, інфляційних втрат, вважає що вони розраховані вірно, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача повністю.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки представником позивача в судовому засіданні заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, та що докази вказаних витрат будуть надані суду не пізніше 5 днів з дня ухвалення судового рішення, суд встановлює позивачеві п`ятиденний строк, після проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Простір сталевих рішень (79017, м. Львів Львівської області, вул. Костя Левицького, буд. 93а, кв.8, код ЄДРПОУ 43760102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Профіцентр Квітка (79011, м. Львів Львівської області, вул. Тютюнників, буд. 25, кв. 2, код ЄДРПОУ 32327296) суму в розмірі 71 800, 17 грн, з яких:

- 60 978, 30 грн основного боргу;

- 4 488, 00 грн пені;

- 1 331, 38 грн інфляційних втрат;

- 1 974, 49 грн 3% річних;

- 3 028, 00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Встановити позивачу п`ятиденний термін, з моменту проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат на правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 01 серпня 2024 року.

СуддяМанюк П.Т.