Рішення

від 31.07.2024 по справі 917/608/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2024 Справа № 917/608/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм», 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 18/7, код ЄДРПОУ 44378553,

до Комунального підприємства « 2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», 36003, м. Полтава, вул. Монастирська, 7а, код ЄДРПОУ 01999721,

про стягнення 502 107,04 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» до Комунального підприємства « 2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про стягнення 505 288,40 грн., з яких 454 480,02 грн. заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу № 2004/56 від 20.04.2023 р., 14 356,59 грн. пеня, 31 813,60 грн. штраф, 1 456,83 грн. 3 % річних, 3 181,36 грн. втрати від інфляції (з урахуванням заяви б/н від 17.05.2024 р. (вх. № 6890 від 17.05.2024 р.) про зміну предмету позову).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.04.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 16.05.2024р. відмовлено у прийнятті до озгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог. Ухвалою від 22.05.2024р. прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за договором про постачання електричної енергії споживачу № 2004/56 від 20.04.2023 р., чим порушив умови господарських зобов`язань, встановлені зазначеним договором та законом.

У відзиві б/н від 09.05.2024 р. (вх. № 6494 від 09.05.2024 р.) відповідач визнав позовні вимоги ТОВ «Український струм» в частині стягнення з КП « 2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» 454 480,02 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 2004/56 від 20.04.2023 р., однак, посилаючись на укладення 01.02.2024 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «РТЕ Юкрейн» договору про постачання електричної енергії, стверджував про відсутність підстав для нарахування позивачем пені, штрафу, відсотків річних та втрат від інфляції за порушення відповідачем зобов`язання за договором № 2004/56 від 20.04.2023 р.

У відповіді на відзив б/н від 13.05.2024 р. (вх. № 6639 від 13.05.2024 р.) позивач зазначає, що відповідальність у вигляді пені, штрафу, відсотків річних та втрат від інфляції за порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором № 2004/56 від 20.04.2023 р. передбачена нормами чинного законодавства, у зв`язку з чим просить позовні вимоги у даній справі задовольнити в повному обсязі.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

20.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український струм» та Комунальним підприємством « 2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 2004/56 (а.с. 22-25).

Згідно з п. 2.1 договору Постачальник (ТОВ «Український струм») продає електричну енергію «код ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 09310000-5 - електрична енергія (Електрична енергія)» Споживачу (КП « 2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради») для забезпечення потреб електроустановок Споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що Споживач протягом п`яти днів з дати одержання акту купівлі-продажу електричної енергії та прийому-передачі послуг зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту купівлі-продажу електричної енергії та прийому-передачі послуг, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі електроенергії.

Сторонами, зокрема, був підписаний акт постачання електричної енергії № УС00-000227 від 02.02.2024 р. на суму 454 480,02 грн. (а.с. 53).

Відповідно до п. 4 Комерційної пропозиції, що є додатком до договору № 2004/56 від 20.04.2023 р., оплата електричної енергії здійснюється Споживачем виключно в грошовій формі на підставі акту приймання-передачі електричної енергії та рахунку. Розрахунок за фактично спожиту електричну енергію здійснюється не пізніше 21-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії (розрахункового місяця) на підставі отриманого Споживачем рахунку на оплату/акту приймання-передачі товару.

Позивач вказує, що відповідач за отриману електричну енергію не розрахувався, з огляду на що заявив до стягнення з Комунального підприємства « 2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» 505 288,40 грн., з яких 454 480,02 грн. заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу № 2004/56 від 20.04.2023 р., 14 356,59 грн. пеня, 31 813,60 грн. штраф, 1 456,83 грн. 3 % річних, 3 181,36 грн. втрати від інфляції.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір про постачання електричної енергії споживачу № 2004/56 від 20.04.2023 р. з додатками, додаткові угоди до вказаного договору, акт постачання електричної енергії № УС00-000227 від 02.02.2024 р., рахунок на оплату № 197 від 02.02.2024 р., акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 р. по 22.02.2024 р. та ін.

Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову: статут Комунального підприємства « 2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради».

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором № 2004/56 від 20.04.2023 р. щодо поставки товару на суму 454 480,02 грн. Так, судом досліджено акт постачання електричної енергії № УС00-000227 від 02.02.2024 р. та встановлено, що він має всі необхідні реквізити, підписаний сторонами та скріплений печатками, тож приймається судом у якості належного доказу виконання позивачем умов договору № 2004/56 від 20.04.2023 р. на вищевказану суму.

Як стверджує позивач, Комунальним підприємством « 2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» не сплачено вказану заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу № 2004/56 від 20.04.2023 р.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги ТОВ «Український струм» про стягнення заборгованості у вищезазначеному розмірі.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

З огляду на викладені обставини, враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства « 2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» 454 480,02 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 2004/56 від 20.04.2023 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства «2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» пені та штрафу за порушення строків сплати вказаної заборгованості суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання

Згідно з ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Згідно зі статутом Комунального підприємства « 2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» останнє є лікувально-профілактичним багатопрофільним закладом охорони здоров`я комунальної форми власності Полтавської міської територіальної громади. Підприємство створене на базі комунального майна Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради. Засновником, власником підприємства є Полтавська міська територіальна громада в особі Полтавської міської ради.

У договорі про постачання електричної енергії споживачу № 2004/56 від 20.04.2023 р. та в матеріалах справи загалом також відсутні інші докази на підтвердження того, що хоча б одна сторона вказаного договору є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Отже, позивачем не доведено, що положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України чи інших норм законодавства, якими визначений розмір штрафних санкцій, поширюються на правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов`язання за договором № 2004/56 від 20.04.2023 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, чинне законодавство пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Частиною шостою статті 231 ГК України, визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов`язань, як одиницю вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», не встановлюють розмір пені, а лише обмежують її розмір, встановлений за згодою сторін. Так само і Правила роздрібногоринку електричної енергії, на які посилається у позові позивач, передбачають тільки можливість сплати пені (неустойки) та інших платежів згідно з законодавством та договором у разі несвоєчасної сплати передбачених догвоором (комерційною пропозицією) платежів.

Таким чином, стосовно спірних правовідносин законом розмір штрафних санкцій не встановлено, отже необхідною умовою їх нарахування та стягнення є визначення підстав сплати та розміру санкцій в договорі, укладеному між сторонами.

Якщо сторони не передбачили в умовах договору можливість сплати пені та штрафу за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали їх розмір, відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому законом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі № 908/1501/18.

За ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В п. 9.1 договору № 2004/56 від 20.04.2023 р. зазначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Оскільки у даному випадку відсутнє договірне узгодження сторонами розміру пені та штрафу за порушення строків оплати поставленого товару, а чинне законодавство не містить обов`язку щодо сплати пені та штрафу за порушення зазначених зобов`язань, вимоги позивача у даній частині є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок 3 % річних за прострочення оплати товару за договором № 2004/56 від 20.04.2023 р. в розмірі 1 456,83 грн. за період з 22.02.2024 р. по 31.03.2024 р. та інфляційних втрат в розмірі 3 181,36 грн. за березень та квітень 2024 року (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 142).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Водночас, суд зазначає, що загальна сума відсотків річних розраховується наступним чином: (сума заборгованості) х (кількість днів прострочення) x (розмір відсотків річних) / кількість днів у році.

Позивачем здійснено розрахунок відсотків річних з урахуванням кількості днів у невисокосних роках (365 днів). Однак, у 2020 році кількість днів становить 366.

З огляду на викладене, суд здійснив перерахунок розміру відсотків річних за прострочення здійснення оплати за договором про постачання електричної енергії споживачу № 2004/56 від 20.04.2023 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 1 452,85 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» в частині стягнення з Комунального підприємства « 2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» 454 480,02 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 2004/56 від 20.04.2023 р., 1 452,85 грн. 3 % річних та 3 181,36 грн. втрат від інфляції. В решті позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Відзив на позовну заяву, у якому викладено заяву про визнання позову в частині стягнення з КП « 2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» 454 480,02 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 2004/56 від 20.04.2023 р., був поданий відповідачем 09.05.2023 року, тобто до початку розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, 50 % судового збору пропорційно частині суми позову, що була визнана відповідачем (454 480,02 грн.), у розмірі 2 726,88 грн. підлягають поверненню позивачу з бюджету відповідно до статті 130 ГПК України. Витрати зі сплати інших 50 % судового збору пропорційно частині суми позову, що була визнана відповідачем, а також решти судового збору пропорційно сумі задоволених позовних вимог за виключенням частини суми позову, що була визнана відповідачем, в сумі 55,61 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства « 2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» (36003, м. Полтава, вул. Монастирська, 7а, код ЄДРПОУ 01999721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 18/7, код ЄДРПОУ 44378553) 454 480,02 грн. заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу № 2004/56 від 20.04.2023 р., 1 452,85 грн. 3 % річних, 3 181,36 грн. втрати від інфляції; 2 782,49 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Український струм» (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 18/7, код ЄДРПОУ 44378553) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2 726,88 грн., сплачений за платіжною інструкцією № 4194 від 04.04.2024 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 917/608/24.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 31.07.2024 р.

Суддя О.С. Мацко