Постанова

від 29.07.2024 по справі 686/23362/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/23362/22

Провадження № 22-ц/4820/1259/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю: представників учасників справи

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства по організації роботи міського пасажирського транспорту про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення із займаної посади, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2024 року (суддя Козак О.В.).

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

В листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства по організації роботи міського пасажирського транспорту про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення із займаної посади, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначив, що він працював в Комунальному підприємстві по організації роботи міського пасажирського транспорту на посаді сторожа з 08.11.2017. 25 травня 2022 року він отримав попередження, згідно якого підприємство зобов`язалось провести оптимізацію виробничого персоналу в умовах воєнного стану, а тому посада сторожа, яку позивач обіймав, підлягає скороченню, а він, в свою чергу, вивільненню.

01.08.2022 ОСОБА_1 отримав наказ № 54 про звільнення із займаної посади сторожа згідно з п. 1 ст.40 КЗпП України з 01.08.2022.

ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним, а тому змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Вказував, що відповідачем не надано жодного документу, який би підтверджував зміни в організації виробництва і праці, зокрема і скорочення чисельності або штату працівників, при цьому, останнім не проведено жодних аналізів для встановлення кваліфікації і продуктивності праці та не надано позивачеві жодних пропозицій працевлаштування.

Крім того, в попередженні, яке він отримав, крім відсутності посилання на рішення, яким визначаються порядок та строки оптимізації виробничого персоналу в умовах воєнного стану та, як наслідок, звільнення працівників, також відсутня дата його майбутнього звільнення із займаної посади.

З врахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства по організації роботи міського пасажирського транспорту від 01.08.2022 за № 54 «Про вивільнення працівників»; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді сторожа Комунального підприємства по організації роботи міського пасажирського транспорту; стягнути з Комунального підприємства по організації роботи міського пасажирського транспорту на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 23388,30 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства по організації роботи міського пасажирського транспорту про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення із займаної посади та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства по організації роботи міського пасажирського транспорту про поновлення на роботі відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що в штаті відповідача на день звільнення ОСОБА_1 перебувало три сторожа: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 . По критерію рівня кваліфікації ОСОБА_1 на відміну від інших сторожів має вищу освіту, по тривалості безперервного стажу - ОСОБА_1 працює з 08.11.2017, в той час, як ОСОБА_4 з 02.12.2019, що свідчить про відсутність в ОСОБА_4 переваг залишення на роботі порівняно із скаржником.

Звертав увагу, що на момент отримання попередження від 25.05.2022 наказу про зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників не було, а наказ № 46 «Про оптимізацію штатного розпису та чисельності персоналу» був прийнятий лише 31 травня 2022 року.

Фактично з`ясуванню підлягали обставини чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Згідно із штатних розписів наданих представником відповідача, станом на 01.06.2022 та 01.11.2022 кількість сторожів у відповідача не змінилась 3 одиниці, що свідчить про відсутність у відповідача будь-яких змін в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. В наказі № 54 від 01.08.2022 року «Про вивільнення працівників» та в трудовій книжці ОСОБА_1 не зазначено, причини звільнення останнього у відповідності до вимог п. 2.26. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 17.08.1993.

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство по організації роботи міського пасажирського транспорту просило залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В обґрунтування відзиву вказував, що позивачем не надано відповідачу, як роботодавцю інформацію чи копію документу про наявність вищої освіти та не пред`явлено таких доказів і до суду першої інстанції, а тому посилання на невідповідність висновків суду є безпідставним. Окрім цього звертало увагу на той факт, що при визначенні/відсутності у осіб, які займали посаду сторожа, переваг на залишення на роботі, передбачених ст. 42 КЗпП України, відповідач керувався наданою працівниками інформацією та визначив наявність у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 таких підстав: ОСОБА_4 є сімейним - при наявності двох утриманців, а саме матері пенсійного віку та дружини з інвалідністю, що відповідає п. 1 ч. 2 ст. 42 К3пП України; ОСОБА_3 є працівником з більш тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, порівняно з іншими особами, які займали посаду сторожа, що відповідає п. 3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, місце і час слухання справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно з протоколом засідання по розгляду питань фінансово-господарської діяльності підприємств, що належать до комунальної власності Хмельницької міської територіальної громади від 11.05.2022, серед інших питань, які перебували на розгляді комісії міської ради, вирішили: здійснити оптимізацію штатної чисельності працівників, з урахування потреб і фінансових можливостей підприємства - до 01.08.2022 (п.5 протоколу) (а.с. 26).

24 травня 2022 року на засіданні робочої групи з розгляду протокольних доручень, отриманих за підсумками засідання комісії з розгляду питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства по організації роботи міського пасажирського транспорту, було обговорено питання щодо продуктивності праці, кваліфікації, наявності переважного права залишення на роботі працівників - сторожів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , у зв`язку із скороченням посад сторожів.

Згідно з протоколом засідання вказаної робочої групи:

- ОСОБА_4 працює на підприємстві більше двох років, що є основним місцем роботи. Охарактеризував ОСОБА_4 , як відповідальну, сумлінну та ініціативну людину, яка проявляє високий професіоналізм у виконанні посадових обов`язків. Працівник також неодноразово брав участь у толоках з прибирання вулиць м. Хмельницького. Крім того, ОСОБА_4 має на утриманні матір пенсійного віку та дружину з групою інвалідності. До виходу на пенсію йому залишилось менше 10 років;

- ОСОБА_3 працює на підприємстві більше 4 років та наразі перебуває на пенсії. Охарактеризував ОСОБА_3 як вкрай відповідальну та дисципліновану людину. За період роботи ОСОБА_3 сумлінно виконував усі поставлені керівництвом завдання та є високошановним серед інших працівників підприємства. У період виробничої необхідності залучався до виконання обов`язків механіка на умовах внутрішнього сумісництва. Крім того, на утриманні ОСОБА_3 є дружина інвалід третьої групи довічно;

- ОСОБА_1 наразі є пенсіонером та працює на підприємстві більше 4 років, проте його стаж менший у порівнянні із ОСОБА_3 . За період роботи ОСОБА_1 неодноразово відмовлявся виконувати поставлені керівництвом завдання, саботуючи ефективність роботи стоянки. Серед працівників не користується повагою.

Згідно з наявною в особистих справах інформації, усі вищезазначені працівники на посаді сторожа не мають кваліфікаційного розряду. Відповідно до табелів обліку робочого часу за період з січня по квітень усі працівники мають однакову кількість відпрацьованого часу - по 720 годин. Підсумовано, що найбільший стаж роботи на час засідання у ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Заслухавши доповіді членів комісії керівник відповідача дійшов висновку, що ОСОБА_3 заслужив пріоритетне право на залишення на посаді сторожа. ОСОБА_4 має на утриманні немічну матір та до досягнення пенсійного віку йому залишилось менше 10 років. Крім того, незважаючи на менший стаж на посаді сторожа є найбільш професійною та відповідальною людиною. Підсумовуючи наведене, доручив підготувати персонально вручити ОСОБА_1 до 31.05.2022 повідомлення про скорочення посади із подальшим вивільненням з серпня 2022 року та виплатою вихідної допомоги згідно законодавства (а.с. 132-134).

25.05.2022 ОСОБА_1 під розписку попереджено, що відповідно до протоколу засідання комісії по розгляду питань фінансово-гоподарської діяльності підприємств, що належать до комунальної власності Хмельницької міської територіальної громади, підприємство зобов`язане провести оптимізацію виробничого персоналу в умовах воєнного стану, а тому посада сторожа, яку він обіймає, підлягає скороченню, а він вивільненню (а.с. 5).

Наказом Комунального підприємства по організації роботи міського пасажирського транспорту від 31.05.2022 № 46 «Про оптимізацію штатного розпису та чисельності персоналу» п.п. 8,10 визначено: зменшити штатний розпис на одну штатну одиницю сторожа з 01 червня 2022 року. Зменшити штатний розпис на одну штатну одиницю сторожа з 02 серпня 2022 року (у зв`язку із наступним вивільненням ОСОБА_1 ). Оновлений штатний розпис ввести в дію з 01.06.2022; з урахуванням п.8 цього наказу з 02.08.2022 (а.с.27).

Відповідно до штатних розписів, затверджених директором Комунального підприємства по організації роботи міського пасажирського транспорту, вбачається, що кількість штатних одиниць сторожа становила станом на: 01.04.2022 4 од.; з 01.06.2022 3 од.; з 02.08.2022 2 од. (а.с. 43-46).

Наказом Комунального підприємства по організації роботи міського пасажирського транспорту від 01.08.2022 №54 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади сторожа з 01 серпня 2022 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.4).

Згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 , він працював на Комунальному підприємстві по організації роботи міського пасажирського транспорту сторожом з 08.11.2017 (а.с.8-10).

Згідно з довідкою Комунального підприємства по організації роботи міського пасажирського транспорту від 22.07.2024 №79, станом на 25 травня 2022 року по 01 серпня 2022 року на підприємстві не було вільних (вакантних) посад, а тому підприємство не пропонувало та не могло запропонувати ОСОБА_1 іншу роботу на тому самому підприємстві при попередженні його про майбутнє вивільнення та при безпосередньому звільненні.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи упозові,суд першоїінстанції виходивз того,що звільнення позивача на підставіпункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відповідаєположенням трудовогозаконодавства.

З таким висновком суду погоджується і апеляційний суд.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статей80,104-111 ЦК України, статей62-66,79-92 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Згідно з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі №519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі №696/985/15-ц, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Положеннями частин другої, третьоїстатті 40 КЗпП Українивизначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з частиною першоюстатті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням обставин справи та норм матеріального права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки відповідачем по справі доведено правомірність дій щодо його звільнення у відповідності до вимог діючого законодавства, в той час як позивачем належними та допустимими доказами не доведено протилежного.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог позивача про поновлення його на роботі, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вказані позовні вимоги є похідними від вимог щодо поновлення позивача на роботі, які задоволенню не підлягають.

З приводу доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , що відповідачем не враховано обставини щодо наявності у нього переважного права на залишення на роботі згідно ст.42 КЗпП України серед усіх осіб, які працювали на посаді сторожа, оскільки він має вищу освіту, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним. Оскільки за кваліфікаційними вимогами, посада сторожа на Комунальному підприємстві по організації роботи міського пасажирського транспорту не вимагає наявність вищої освіти, пунктом 1.1. посадової інструкції сторожа передбачено можливість призначення на посаду сторожа особи з базовою загальноосвітньою середньою освітою, без вимог до стажу роботи (а.с. 51).

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про недослідження судом питання чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і парці чи скорочення чисельності чи штату працівників, оскільки суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників за рахунок ліквідації певних посад, оскільки вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, до особистого тлумачення норм права й обставин справи, такі доводи містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 серпня 2024 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай