Рішення

від 19.07.2024 по справі 542/1607/22

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1607/22

Провадження № 2/542/137/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2024 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області

в складі: головуючої судді Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Чиж Л.О.,

позивачки за первісним позовом, відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

представника позивачаза первіснимпозовом,відповідача зазустрічним ОСОБА_1 адвоката Литвишко І.В.,

відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом адвоката Олійник Л.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув селищіНові Санжарицивільну справуза позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 ,Новосанжарської селищноїради Полтавськогорайону Полтавськоїобласті,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Новосанжарська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів: державний нотаріус Новосанжарської державної нотаріальної контори, про визнання права власності на нерухоме майно, суд

В С Т А Н О В И В :

23.11.2022 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Новосанжарська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно, в якому просили визнати право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на 1/5 частину за кожним, а за ОСОБА_3 на 19/20 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці розміром 0,46 га.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . За життя вона заповіту не залишила.

На день смерті ОСОБА_5 разом з нею проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 : чоловік померлої - ОСОБА_6 , син - ОСОБА_3 , невістка - ОСОБА_1 , онуки - ОСОБА_4 , ОСОБА_7 .

Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, а саме право на частку в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , що відносилося до типу колгоспного двору.

Після смерті ОСОБА_5 з заявою про відмову від спадкування ніхто зі спадкоємців до нотаріуса не звертався, спадщину прийняли ОСОБА_6 - чоловік померлої та ОСОБА_3 - син померлої.

Також зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 .

За життя ОСОБА_6 залишив заповіт від 30 березня 1999 року, який рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14 травня 2021 року було визнано недійсним. У зв`язку з чим спадкування після смерті ОСОБА_6 відбувається за законом в порядку черговості. Після його смерті спадщину прийняли ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - рідні сини померлого.

19 жовтня 2022 року державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори винесено постанову, якою ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з підстав відсутності правовстановлюючого документа та зазначено, що спадковий будинок відноситься до типу колгоспного двору. У зв`язку з цим вирішення питання спадкування частки у праві власності на майно померлих спадкодавців слід вирішувати у судовому порядку.

Позивачі вказують, що з довідки № 16.1-37/527 від 04.10.2022 року, виданої виконавчим комітетом Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, вони дізналися про те, що спірне домоволодіння відноситься до колгоспного двору. Отже, на даний час вони, як члени колгоспного двору, а саме, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , кожен мають право на визнання за ними права власності по 1/5 частини спірного домоволодіння.

Надалі залишаються частки померлих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , кожному з яких також належало по 1/5 частині.

На час своєї смерті ОСОБА_5 мала право на витребування своєї частки як члена колгоспного двору.

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли ОСОБА_6 - її чоловік та ОСОБА_3 , в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Таким чином ОСОБА_3 має право на отримання спадщини від ОСОБА_5 в розмірі: 1/5 частина : 2 = 1/10 частина. Померлий ОСОБА_6 мав право на спадкування після смерті дружини також на 1/10 частину.

Таким чином, після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме на 3/10 частини спірного домоволодіння (1/5 + 1/10).

Спадкоємцями першої черги за законом після померлого ОСОБА_6 є: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - у рівних частках.

Таким чином ОСОБА_3 має право спадкувати після смерті ОСОБА_6 3/20 частини спірного домоволодіння (3/10 частини :2). Так само і ОСОБА_2 має право на спадкування після смерті ОСОБА_6 також на 3/20 частини домоволодіння.

Отже, загальна частина у спірному домоволодінні на яку ОСОБА_3 має право становить: 1/5 частина (належна як члену колгоспного двору), 1/10 частина (успадкована після смерті матері ОСОБА_5 ) та 1/20 частина (успадкована після смерті батька ОСОБА_6 ), що разом складає 9/20 частини.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на 35/100 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці розміром 0,46 га.

В обґрунтування позову зазначив,що стосовно визначення часток в колгоспному дворі, то він також є членом даного колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки був зареєстрований та проживав за даною адресою, а в 1984 був прийнятий в члени колгоспу «Маяк комунізму», де і працював по 1994 рік.

Таким чином, за період існування колгоспного двору його членів було 6: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та відповідно частка кожного в спірному нерухомому майні, відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР, становила 1/6 (20/100).

Стосовно спадкування частки в колгоспному дворі після померлих голови домоволодіння ОСОБА_6 та його дружини, члена колгоспного двору ОСОБА_5 , то зазначає, що відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли спадкоємці за законом першої черги - її чоловік ОСОБА_6 та її син ОСОБА_3 , оскільки постійно проживали разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини та були зареєстровані разом із нею в спірному будинку та не подали до нотаріальної контори заяву про відмову від спадкування частини будинку.

Отже, частка колгоспного двору померлої ОСОБА_5 (20/100) була успадкована порівну її чоловіком ОСОБА_6 (10/100) та сином ОСОБА_3 (10/100).

Таким чином, померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 належало 30/100 спірного домоволодіння (20/100 як члена колгоспного двору та 10/100 успадкованих після дружини).

05 грудня 2018 року він звертався до державного нотаріуса Новосанжарської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 заяву про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_6 . Крім нього, спадкоємцем першої черги після померлого є його інший син - ОСОБА_3 , який також подав заяву про прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_6 державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори 19.11.2018 року було заведено спадкову справу №257/2018.

Частку ОСОБА_6 успадкували в рівних частках (по 15/100) його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Отже, вважає що він набув право власності на 35/100 будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з яких 20/100 як член колгоспного двору та 15/100 - як спадкоємець 1-ї черги за законом після смерті ОСОБА_6 .

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12.12.2022 року було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання на 10.01.2023 року (том 1 а.с.41-42).

Ухвалою суду від 10.04.2023 року поновлено відповідачу ОСОБА_2 строк для подання відзиву на позовну заяву, задоволено клопотання позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про поновлення процесуального строку для подання доказів, приєднано до матеріалів справи докази (том 1 а.с.135, 139-141).

Ухвалою суду від 10.04.2023 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Олійник Л.М. про витребування доказів (том 1 а.с.136, 142-143).

Ухвалою суду від 06.06.2023 року поновлено ОСОБА_2 строк для подання зустрічного позову. Прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву (том 1 а.с.215-216).

Ухвалою суду від 06.06.2023 року витребувано докази (том 1 а.с.217).

Ухвалою суду від 05.07.2023 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Новосанжарську селищну раду Полтавського району Полтавської області, поновлено позивачу за первісним позовом, відповідачу за зустрічним позовом ОСОБА_4 процесуальний строк для подання доказів у справі, приєднано до матеріалів справи письмовий доказ, задоволено клопотання про виклик свідків, витребувано докази (том 2 а.с.3-6).

16.08.2023 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 18.09.2023 року (том 2 а.с.88-89).

Ухвалою суду від 26.02.2024 року поновлено представнику відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом адвокату Олійник Л.М. та позивачу за первісним позовом, відповідачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 процесуальний строк для подання доказів, приєднано до матеріалів справи письмові докази (том 2 а.с.184-186).

В судовому засіданні позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 підтримувала заявлені вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, додатково пояснивши, що вона в 1987 році одружилась з ОСОБА_3 та зтого часу стала проживати за адресою: АДРЕСА_1 . В якому проживали батьки чоловіка: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . В 1988-1990 роках у них народились діти. Брат чоловіка ОСОБА_2 на той час вже не проживав в даному будинку. Він, починаючи з 1986 року, проживав окремо за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 допомагав ОСОБА_2 в будівництві його будинку по АДРЕСА_1 . Всі вони: вона, чоловік, його батьки працювали в колгоспі «Маяк комунізму».

Просила позов задовольнити. Зустрічну позовну заяву не визнала, просила відмовити в її задоволенні.

В судове засідання позивачі за первісним позовом (відповідачі за зустрічним позовом) ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, надавши заяви про розгляд справи без їх участі, заявлені позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити ( том 2 а.с.120, 121).

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 адвокат Литвишко І.В. підтримувала заявлені вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Додатково зазначивши, що станом на 1990 рік в будинку за адресою: АДРЕСА_1 проживали табули зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .Всі вонипрацювали вколгоспі «Маяккомунізму».А відповідач ОСОБА_2 на часприпинення існуванняколгоспного дворувже немав жодноговідношення довказаного будинку,оскільки вінпроживав табув зареєстрованимза іншоюадресою.

Просила позов задовольнити. Зустрічну позовну заяву не визнала, просила відмовити в її задоволенні.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом)в судовомузасіданні просив задовольнити його зустрічний позов в повному обсязі, пояснивши,що знародження вінпроживав разомз батькамиза адресою: АДРЕСА_1 .В 1980-1982роках вінпоходив службув армії,потім пішовпрацювати вколгосп.В 1981році вінодружився,в 1983році у ньогонародилась дочка.Потім зармії прийшовйого брат ОСОБА_3 та одружився з ОСОБА_1 , після чого він перейшов жити у флігель, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , одночасно будував будинок за цією адресою, це було в період: з 1980 по 1990 роки. В колгоспі «Маяк комунізму» він працював з 15 років, також в колгоспі працювали й його батьки, брат ОСОБА_2 та дружина брата ОСОБА_1 . Те що це домоволодіння відносилось до колгоспного двору він не знав.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 , адвокат Олійник Л.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення первісного позову, підтримувала заявлений ОСОБА_2 зустрічний позов, просила його задовольнити. Наполягала на тому, що немає належних доказів того, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належить до колгоспного двору, а також того, що ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_2 саме з 1986 року.

Підтримала обставини, що викладені у відзиві на первісний позов та у зустрічному позові, зазначивши, що обставини, викладені в позовній заяві, не відповідають дійсності, а позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, вважає, що довідка виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради не може бути належним доказом віднесення домоволодіння до типу колгоспний двір.

Позивачі не довели, що були членами колгоспного двору на момент припинення його існування, і кожен з них мав право на 1/5 частину у майні колгоспного двору. До позовної заяви не додано належних та допустимих доказів, що померлі ОСОБА_6 , його дружина ОСОБА_5 та самі позивачі працювали у колгоспі та були його членом, тому були наявні підстави для віднесення будинковолодіння до суспільної групи «колгоспний двір». Разом із тим, з 1990 року позивачі не відносились до працюючих членів колгоспу, а тому з 1990 року спірне господарство втратило статус колгоспного двору.

Крім того, вказує, що в заповіті посвідченому 30 березня 1999 року секретарем Малокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, зареєстрованому в реєстрі під №11, зазначено про належність ОСОБА_6 будинку з господарськими побудовами.

Також позивачі надали копію рішення Малокобелячківської сільської ради від 08.09.1999 року, яким було передано безоплатно у власність ОСОБА_6 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Отже, у випадку виникнення права власності на спірний будинок, як вважають позивачі, у декількох співвласників, земельна ділянка передавалась би всім співвласникам.

Щодо строку позовної давності зазначає про те, що на витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

Просила відмовити у задоволенні позовних вимог (том 1 а.с.69-78).

Позивачами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 було надано відповідь на відзив (т.1 а.с.100), у якій зазначають, що на підтвердження членства у колгоспі ОСОБА_6 свідчить копія трудової книжки колгоспника, у якій вказано, що він вступив у члени колгоспу у 1959 році. Припинено членство у колгоспі у зв`язку з реорганізацією 25.02.2000 року.

ОСОБА_5 була прийнята до членів колгоспу у 1948 році, а звільнена у 1981 році за власним бажанням.

Також членом колгоспу був ОСОБА_3 з 03.01.1983 року, а ОСОБА_1 було прийнято до колгоспу 30.03.1990 року.

Зазначають, що кожен з членів колгоспного двору був членом колгоспу, окрім ОСОБА_4 , який на момент припинення колгоспного двору був малолітнім.

З приводу строку позовної давності вважають, що вони його не пропустили, оскільки дізналися про те, що спірне домоволодіння відноситься до колгоспного двору лише з довідок сільської ради восени 2022 року. Жодного разу вказану інформацію вони не отримували і вказана обставина відповідачем не була спростована.

Крім того, позивачами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 21.06.2023 року було надано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначили, що позивач ОСОБА_2 помиляється щодо свого статусу як члена колгоспного двору у спірному домоволодінні, оскільки він вибув з домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 у 1986 році разом зі своєю дружиною та донькою. При цьому у погосподарській книзі за 1986 - 1990 роки № 2, сторінка 10, особовий рахунок НОМЕР_1 , значиться про відкриття щодо ОСОБА_2 . окремого особового рахунку за адресою: АДРЕСА_2 з 01.01.1986 року.

Таким чином зазначають, що позивач за зустрічним позовом станом на 15.04.1991 року втратив своє право на майно у колгоспному дворі спірного домоволодіння, оскільки ще до 1986 року переїхав до свого власного домогосподарства і більше чотирьох років не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства спірного домоволодіння.

В зв`язку з тим, що позивачем за зустрічним позовом не доведено обставини, що станом на 15.04.1991 року він був членом колгоспного двору спірного домоволодіння, вважають, що ОСОБА_2 має право претендувати лише на 3/20 частки домоволодіння, як на спадщину після батька (т.1 а.с. 259-261).

Представник відповідача за первісним позовом: Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (т.2 а.с.11, 91, 98, 110, 126, 135, 164, 187, 192, 201, 215). Надавши заяву про розгляд справи за відсутності їх представника (т.2 а.с.84).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів за первісним та зустрічним позовами Новосанжарської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (т.2 а.с.10, 92, 99, 112, 125, 136, 165, 188, 193, 203, 216). Надавши заяви про розгляд справи за відсутності їх представника (т.2 а.с.16, 95, 127, 128, 129, 137, 166).

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що знає учасників у справі, так як проживає в с.Малий Кобелячок з 1975 року. Є сусідом позивачів, вони дружать, спілкуються, допомгають один одному. Йому відомо, що в будинку АДРЕСА_1 проживали батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Першим з них одружився ОСОБА_2 в 1983-1984 роках, потім у нього народилась дочка. ОСОБА_3 одружився в 1987 році, в 1988 році народився син, його хрещеник ОСОБА_10 . Після того, як одружився ОСОБА_3 , ОСОБА_2 вже не проживав в цьому будинку й він жив зі своєю сім`єю окремо, починаючи орієнтовно з 1984-1985 років.

Свідок ОСОБА_11 , яка є дружиною ОСОБА_2 , в судовому засіданні показала, що з ОСОБА_2 одружилась в 1981 році. В 1983 році у них народилась дочка та вони стали проживати в будинку батьків чоловіка: АДРЕСА_1 . В 1984 році їм виділили земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 та в 1985 році вони почали там будівництво будинку, яке завершили в 1988-1989 роках й тоді переїхали. А до того часу вони жили з батьками чоловіка, вели з ними спільне господарство: обробляли город, тримали корів. Навіть й тоді, коли вони переїхали у власний будинок в 1988-1989 роках, вони продовжували вести спільне господарство з батьками чоловіка, вони тримали спільну корову, продовжували обробляти город, по черзі через тиждень.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що він допомагав ОСОБА_2 будувати будинок в по АДРЕСА_3 . На цю земельну ділянку завозили будівельний матеріал, у нього був трактор й він допомагав по будівництву, місив глину, розносив кирпичи. До цього ОСОБА_2 проживав разом з батьками, допомагав там по господарству. На вул.Молодіжну ОСОБА_2 переїхав в 1989 році, але й тоді він ще продовжував вести спільне господарство з батьками: обробляв город, тримав худобу.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що він ОСОБА_2 прийшов працювати в колгосп в тракторну бригаду, він жив з батьками, а потім почав будуватися на власній земельній ділянці. Він йому допомагав на будівництві, оскільки працював на тракторі. В 1988 році ОСОБА_2 з дружиною та дитиною ще жили в будинку з батьками. Орієнтовно в 1989 році ОСОБА_2 перейшов жити у флігель, а господарство ще продовжував тримати у батьків на протязі 2-4 років. За проханням ОСОБА_2 він привозив сіно в будинок батьків.

Заслухавши позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним ОСОБА_1 адвоката Литвишко І.В., відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом адвоката Олійник Л.М., допитавши свідків, дослідивши письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічна позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Малокобелячківською сільською радою, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 (том 1 а.с 10).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (том 1 а.с.19, 189) ОСОБА_5 є матір`ю позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме: право на частку в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_5 заповіту не залишила.

Згідно зі ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.3 ст.1268 ЦПК України спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі спадкової справи №91 (том 1 а.с.233-245), заведеної після смерті ОСОБА_5 , заяву про прийняття спадщини за законом після померлої ОСОБА_5 подав її чоловік ОСОБА_6 (том 1 а.с. 9).

Заяв від інших спадкоємців, що претендуютьна спадщину або відмовляються від неї до нотаріальної контори не надходили.

При цьому на день смерті ОСОБА_5 разом з нею проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 : чоловік померлої - ОСОБА_6 , син - ОСОБА_3 , невістка - ОСОБА_1 , онуки - ОСОБА_4 , ОСОБА_7 (том 1а.с.11).

Отже, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є: її чоловік ОСОБА_6 та її син ОСОБА_3 , позивач у справі, які прийняли спадщину відповідно до положень ст.1269 та ч.3 ст.1268 ЦК України.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим виконавчим комітетом Малокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області 06 серпня 2018 року, актовий запис № 15 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_14 (том 1 а.с.13).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (том 1 а.с.19, 189) ОСОБА_14 є батьком позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2

05 грудня 2018 року в Новосанжарській державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа № 257/2018 після померлого ОСОБА_15 (том 2 а.с. 18-83).

З матералів вказаної спадкової справи вбачається, що до Новосанжарської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом 05.12.2018 звернувся ОСОБА_16 (том 2 а.с.21), та із заявами про прийняття спадщини за заповітами від 30.03.1999 та від 28.04.2016, 19.11.2018 звернулись ОСОБА_17 (том 2 а.с. 21 зворот) та ОСОБА_18 (том 2 а.с. 22 зворот), відповідно. Заяв про відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходило.

Відповідно до довідки Малокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області № 821 від 19.11.2018, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований та проживав з сином ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , внуком ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , невісткою ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , внуком ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , правнукою ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_9 за адресою: АДРЕСА_1 (том 2 а.с. 22 зворот).

Так, за життя ОСОБА_6 склав заповіт від 30 березня 1999 року, відповідно до якого він заповів все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось та належний йому будинок в с. Малий Кобелячок Новосанжарського району Дем? ОСОБА_24 (том 2 а.с. 23 зворот).

Вказаний заповіт рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 29.07.2021, було визнано недійсним (том 2 а.с. 50-55, 56-60).

28 квітня 2016 року ОСОБА_25 склав заповіт, посвідчений секретарем Малокобелячківскої сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, зареєстрований в реєстрі за № 73, відповідно до якого він заповів приватизовану земельну ділянку, площею 3,37 га, яка знаходиться на території Малокобелячківської сільської ради, внуку ОСОБА_26 (том 2, а.с. 24).

Враховуючи наведене, спадкування після смерті ОСОБА_6 щодо спадкового майна, що не охоплюється заповітом від 28 квітня 2016 року, відбувається за законом в порядку черговості та спадкоємцями після його смерті, які прийняли спадщину є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - рідні сини померлого.

При цьому 19 жовтня 2022 року державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори Дем`яненку М.М. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на частку житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на відсутність правовстановлюючого документа на зазначений будинок, на те, що не були виділені частки у спільному майні подружжя, а також зазначено, що спадковий будинок відноситься до типу колгоспного двору (том 1 а.с. 12).

Звертаючись з позовом, позивачі посилались на те, що домоволодіння по АДРЕСА_1 відноситься до колгоспного двору, на час припинення існування якого до його складу входило 5 членів: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , та які є такими, що не втратили права на частку у його майні.

При цьому про те, що спірне домовлодіння відноситься до колгоспного двору, вони дізнались лише восени, з довідки № 16.1-37/527 від 04.10.2022 року, виданої виконавчим комітетом Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на недоведеність належності осіб до членів колгоспного двору та віднесення спірного домоволодіння до типу колгоспний двір.

Одночасно в поданій зустрічній позовінй заяві, посилався на те, що він також був членом колгоспного двору домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки був зареєстрований та проживав за даною адресою, в 1984 році він був прийнятий в члени колгоспу «Маяк комунізму», де і працював по 1994 рік та, відповідно,він має право на частку в домоволодінні, яке входило до складу майна такого колгоспного двору.

З врахуванням чого, вважає, що за період існування колгоспного двору його членів було 6: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та відповідно частка кожного в спірному нерухомому майні відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР становила 1/6.

Згідно зі ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями статей 15, 16 ЦК, статтею 4 ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Щодо віднесення спірного господарства до суспільної групи- колгоспний двір та визначення кола осіб, віднесених до членів колгоспного двору, суд зазначає таке.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане

до 15 квітня 1991 року мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Правовий режим колгоспного двору визначався положеннями ЦК УРСР.

Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

З введенням у дію з 15.04.1991 Закону України "Про власність" була ліквідована різниця правового режиму майна у «колгоспному дворі» та в «робітничому дворі», встановлено єдиний правовий режим майна, незалежно від місця проживання чи місця праці особи.

З огляду на те, що цей Закон набув чинності 15.04.1991, його дія не поширилася на майно, яке було придбане раніше. Це означає, що на таке майно і далі поширюється правовий режим майна колгоспного двору - спільна сумісна власність усіх його членів. Ця обставина і сьогодні має братися до уваги при відчуженні цього майна, а також при його спадкуванні.

Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, яка була чинною до 1991 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Згідно із частиною другою статті 120 ЦК Української РСР у редакції

1963 року, колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться у користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент.

Колгоспний двір визначався, як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 308/3775/14-ц.

Частиною першою статті 112 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь у його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору в складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 688/21/17-ц.

Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

15 квітня 1991 року набув чинності Закон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

Як вбачається із довідки виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області №16.1-37/527 від 04.10.2022 року будинковолодіння в АДРЕСА_1 , згідно погосподарської книги №2, особовий рахунок № НОМЕР_6 станом на 01.07.1990 року відносилося до типу колгоспного двору. Членами колгоспного двору станом на 01.07.1990 року були: ОСОБА_6 - голова двору, ОСОБА_5 дружина, ОСОБА_3 син, ОСОБА_1 невістка, ОСОБА_4 - внук (т.1 а.с. 10а).

Також надана копія погосподарської книги №2 Малокобелячківсьої сільської ради за 1986-1990 роки (том 1 а.с. 17,18), відповідно до даних якої головою сім`ї господарства по особовому рахунку № НОМЕР_6 був ОСОБА_6 , а членами сім`ї: ОСОБА_5 дружина, ОСОБА_3 син, ОСОБА_1 невістка, ОСОБА_4 внук.

Про наявність інших членів цього господарства у книзі не йдеться. Відомості цієї книги ніяк не спростовано та записи в погосподарській книзі не визнані недійсними і не скасовані.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Цими Вказівками передбачено, що визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі, відомостей щодо членів та майна колгоспного двору було покладено на сільські ради. Суспільна група господарства визначалась сільською радою залежно від роду занять голови господарства (сім`ї).

У постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 559/375/16-ц (провадження № 61-31049св18) Верховний Суд зазначив, що записи у погосподарських книгах визнавалися як акти органів влади (публічні акти), що підтверджують право власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Так, суд виходить з того, що житловий будинок по по АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи колгоспних дворів у зв`язку з тим, що голова двору ОСОБА_6 працював в колгоспі «Маяк Комунізму» та був членом колгоспу, що підтверджується погосподарською книгою №2, особовий рахунок № НОМЕР_6 за 1986-1990 роки (том 1а.с. 17-18), в якій є також записи про те, що голова ОСОБА_6 та члени його сім`ї: ОСОБА_5 дружина, ОСОБА_3 син, ОСОБА_1 невістка працювали в когоспі «Маяк комунізму».

Те, що вказані особи були також й членами колгоспу, підтверджується дослідженими судом доказами.

Так, відповідно до копії трудової книжки № НОМЕР_7 ОСОБА_6 вступив в члени колгоспу «Шлях до комунізму» Малокобелячківської сільської ради Новосанжраського району в 1959 році та працював в колгоспі з 1954 року по 2000 рік. А 25.02.2000 року було припинено членство в КСП «Маяк» в зв`язку з реорганізацією (том 1 а.с. 101-102).

Відповідно до копії трудової книжки № НОМЕР_8 ОСОБА_5 вступила в члени колгоспу «Шлях до комунзму» Малокобелячківської сільської ради Новосанжраського району в 1948 році та працювала в колгоспі з 1948 року по 1981 рік. 31.12.1981 року була звільнена з роботи колгоспу «Маяк комунізму» за власним бажанням (том 1 а.с. 103).

Також, згідно з даними архівної довідки №01-13/96 від 23.03.2023 року містяться дані про кількість відпрацьованих колгоспі «Шлях до комунізму» колгоспу « ІНФОРМАЦІЯ_10 », колгоспу «Маяк», КСП «Маяк» Новосанжарського району Полтавської області, людиноднів та заробітну плату на ОСОБА_6 за 1960-1962 роки та 1966-1993 роки, а також на ОСОБА_5 за 1960-1979 роки (том 1 а.с. 127).

При цьому згідно з даними, що містяться в архівній довідці №07-04-Н/36 від 17.03.2023 року, в лютому 1976 року колгосп «Шлях до комунізму» змінив назву на колгосп «Маяк комунізму», в лютому 1992 року колгосп «Маяк комунізму» був перейменований на колгосп « ОСОБА_27 ». А в грудні 1992 року колгосп « ОСОБА_27 » був реогранізований в КСП «Маяк» (том 1 а.с. 129).

ОСОБА_3 , згідно з копією трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_9 та архівного витягу із протоколу №3 загальних зборів членів колгоспу «Маяк комунізму» від 26.12.1981 року був членом колгоспу «Маяк комунізму» Малокобелячківської сільської ради Новосанжраського району з 03.01.1983 року по 25.02.2000 року, коли його членство було припинено в зв`язку з реорганізацією КСП «Маяк» (том 1 а.с. 104,125).

ОСОБА_1 згідно з копією трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_10 та архівного витягу із протоколу №3 засідання правління колгоспу «Маяк комунізму» від 30.03.1990 року, була членом колгоспу «Маяк комунізму» Малокобелячківської сільської ради Новосанжраського району з 30.03.1990 року по 25.02.2000 року, коли іі членство було припинено в зв`язку з реорганізацією КСП «Маяк» (том 1 а.с. 105-106, 123).

При цьому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на час припинення існування колгоспного двору, був неповнолітнім.

Також, виходячи з даних, що містяться в довідках виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради № 16.1-37/526 від 04.10.2022, №16.1-37/546 від 19.10.2022, №16.1-37/547 від 19.10.2022, №16.1-37/548 від 19.10.2022, а також довідки Малокобелячківської сільської ради №02-28/821 від 19.11.2018 року (том 1 а.с. 11, 14, 15, 16, том 2 а.с. 22 зворот) у господарстві за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: ОСОБА_6 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_3 з 22.07.1984 року по даний час (дата видачі довідки 19.10.2022), ОСОБА_1 з 19.03.1988 року по даний час (час видачі довідки 19.10.2022), ОСОБА_4 з моменту народження, тобто з 08.04.1988 року по даний час (дата видачі довідки 19.10.2022).

Отже, станом на 15 квітня 1991 року спірне господарство відносилося до суспільної групи колгоспних дворів, оскільки голова двору ОСОБА_6 працював у колгоспі «Маяк комунізму» і був його членом. Членами двору були також ОСОБА_5 дружина; ОСОБА_3 син; ОСОБА_1 невістка; ОСОБА_4 онук, який був неповнолітнім, вони брали участь своєю працею та коштами у господарстві двору, станом на 15 квітня 1991 року були зареєстровані і проживали в ньому. 15 квітня 1991 року з набранням чинності Закону України «Про власність» припинила існування така форма власності, як власність колгоспного двору. Тому, виходячи з рівності часток кожного члена колгоспного двору, який складався з п`яти чоловік: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , їм на праві власності належало по 1/5 частині спірного житлового будинку.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_2 про те, що він також був членом колгоспного двору домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки був зареєстрований та проживав за даною адресою, в 1984 був прийнятий в члени колгоспу «Маяк комунізму», де і працював по 1994 рік та, відповідно, мав право на частку в домоволодінні, яке входило до складу майна такого колгоспного двору, суд зазначає таке.

Так, судом встановлено, що дійсно ОСОБА_2 згідно з копією трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_11 та архівного витягу із протоколу №1 засідання правління колгоспу «Маяк комунізму» від 23.01.1984 року, був членом колгоспу «Маяк комунізму» Малокобелячківської сільської ради Новосанжраського району з 03.02.1984 року по 25.02.2000 року, коли його членство було припинено в зв`язку з реорганізацією КСП «Маяк» (том 1 а.с. 194-201, 202, 204).

Також ОСОБА_2 зазначав, що він не втратив право на частку у майні колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року, оскільки він був зареєстрований та проживав у вказаному домоволодінні, а виїхав з нього менш ніж за 3 роки до закінчення існування колгоспного двору та своєю працею брав участь у діяльності даного колгоспного двору, а саме: він вів спільне городництво, садівництво, тримав корову.

Разом з тим, виходячи з довідки виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області №16.1-37/527 від 04.10.2022 року та копії погосподарської книги №2 Малокобелячківсьої сільської ради за 1986-1990 роки, особовий рахунок № НОМЕР_6 (т.1 а.с. 10а, 17,18) відсутні записи про ОСОБА_2 як члена колгоспного двору будинковолодіння в АДРЕСА_1 , а також як члена сім`ї ОСОБА_6 .

Також відсутні дані про реєстрацію та проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , починаючи з 01.01.1986 року й в довідці виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області №115/16.1-41 від 19.05.2023 року (том 1 а.с. 206).

Так в вказаній довідці зазначено, що ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за адресою по АДРЕСА_1 до (дата не вказана) та був членом колгоспного двору з 1973 до 1980 року та з 1984 року по 31.12.1985 року. У період 1980-1982 роки служба в армії. Така інформації надана відповідно до відомостей домової книги АДРЕСА_4 , порядковий номер запису 181) та погосопдарської книги №2 за 1983-1985 роки, де зареєстровані ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_11 та дочкою ОСОБА_28 у домогосподарстві батька ОСОБА_6 (тобто за адресою: по АДРЕСА_1 ), що в свою чергу узгоджується й записами погосподарської книги №2 Малокобелячківсьої сільської ради за 1986-1990 роки по особовому рахунку № НОМЕР_6 про відсутність станом на 1986 рік записів про ОСОБА_2 як члена колгоспного двору домоволодіння по АДРЕСА_1 .

При цьому суд зазначає, що проживання чи непроживання ОСОБА_2 у спірному господарстві протягом трьох років до 15 квітня 1991 року не є визначальним для висновку про втрату ним частки у майні двору, оскільки саме участь працею і коштами у веденні загального господарства двору вказує на те, що відповідач за первісним позовом таку частку у майні не втратив.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 .

Та згідно даних, що містяться в довідці виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області №115/16.1-41 від 19.05.2023 року (том 1 а.с. 206) зазначено про наявність запису про відкриття окремого рахунку за адресою по АДРЕСА_2 датується з 01.01.1986 року (погосподарська книга за 1986-1990 роки №2 сторінка 10, особовий рахунок НОМЕР_1 ).

ОСОБА_2 в судовомузасіданні пояснив,що в1981році вінодружився,в 1983році у ньогонародилась дочка.Потім зармії прийшовйого брат ОСОБА_3 та одружився з ОСОБА_1 , після чого він перейшов жити у флігель, розташований по АДРЕСА_2 , одночасно він будував будинок за цією адресою, це було в період: з 1980 по 1990 роки. За поясненями свідка ОСОБА_11 (дружини ОСОБА_2 ) вказана земельна ділянка була їм виділена в 1984 році, на якій вони почали будівництво в 1985 році.

З наданого архівного витягу із протоколу №2 загальних зборів уповноважених колгоспників колгоспу «Маяк комунізму» від 23.12.1986 року (том а.с. 142) вбачається, що ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку в розмірі 0,43 га.

Отже, ОСОБА_2 отримав земельну ділянку, почав будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_2 та з 01.01.1986 року за цією адресою був відкритий окремий рахунок.

При цьому, за даними, що містяться в довідці виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області №53/16.1-44 від 26.06.2023 року (том 1 а.с. 260), на момент припинення колгоспних дворів станом на 15.04.1991 року, ОСОБА_2 був зареєстрований та був головою окремого колгоспного двору відповідно до записів у погосподарській книзі № НОМЕР_12 , сторінка 23, особовий рахунок № НОМЕР_13 , який знаходився по АДРЕСА_2 . Та членами вказаного колгоспного двору також є дружина ОСОБА_11 та дочка ОСОБА_28 .

Тобто, на момент припинення колгоспних дворів станом на 15.04.1991 року, відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 був головою іншого колгоспного двору.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей12,81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Двоводи відповідача про те, що він продовжував вести спільне господарство в домогосподарстві батьків: обробляти город, тримати корів, навіть й тоді, коли він переїхав у власний будинок в 1988-1989 роках, не підтверджені належними та достатніми доказами.

При цьому суд зазначає, що показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_2 продовжував вести господарство з батьками: обробляв город, тримав худобу, а також показання свідка ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_2 продовжував тримати господарство у батьків на протязі 2-4 років після того як виїхав жити окремо, а також про те, що він привозив сіно в домоволодіння батьків, такі обставини не підтверджують, оскільки вони не доводять участь ОСОБА_2 працею і коштами у веденні саме загального господарства двору. А інших доказів того, що він своєю працею та коштами брав участь у діяльності колгоспного двору, таких як наприклад, що він проводив ремонті роботи будинку, здійснив реконструкцію будинку, побудував ряд господарських будівель і споруд, які належать до спірного домоволодіння, надано не було.

Надані відповідачем копія титульного аркушу технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_2 від 15.01.1988 року, копія титульного аркушу робочого проекту газопостачання житлового будинку АДРЕСА_5 , а також копія паспорту на забудову земельної ділянки 1986 рік (том 2 а.с.143, 144, 145) вказані висновки суду не спростовують та підтверджують, ті обставини, що ОСОБА_2 отримав земельну ділянку та здійснював будівництво будинку.

Отже відповідач ОСОБА_2 , будучи головою іншого окремого колгоспного двору, розташованого за адресою: по АДРЕСА_2 , та за відсутності доказів того, що він з 1986 року брав участь своєю працею та коштами у ведені спільного господарства в домогосподарстві по АДРЕСА_1 , втратив право на частку в майні такого двору, а отже і право власності на частину спірного будинку.

Таким чином, оскільки на підставі оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що спірне домоволодіння відносилось до колгоспного двору та станом час припинення існування колгоспних дворів, до його складу входило п`ятеро членів колгоспного двору: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , тому, виходячи з рівності часток кожного члена колгоспного двору, їм на праві власності належало по 1/5 частині спірного житлового будинку.

Тобто, на даний час позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 мають право власності на 1/5 частини спірного домоволодіння кожний як члени колгоспного двору.

Щодо часток померлих членів колгоспного двору ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , у кожного з яких також було по 1/5 частині, то суд виходить з такого.

Оскільки після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли ОСОБА_6 її чоловік та син ОСОБА_3 , то їх частки в спірному майні стали по 3/10 (1/5 + 1/5:2) у кожного.

Таким чином, після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на спадкове майно в розмірі 3/10 частини спірного домоволодіння.

Оскільки після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняли син ОСОБА_3 (позивач на первісним позовом) та син ОСОБА_2 (відповідач за первісним позовом), то їх частки в спірному майні стали:

- у ОСОБА_3 - 9/20, з такого розрахунку: 1/5 (належна як члену колгоспного двору) + 1/10 (1/5:2 успадкована після смерті матері ОСОБА_5 ) + 3/20 (3/10:2 успадкована після смерті батька ОСОБА_6 );

- у ОСОБА_2 - 3/20 (3/10:2 успадкована після смерті батька ОСОБА_6 ).

Та саме в вказаних частках підлягає визнанню право власності на майно колишнього колгоспного двору за позивачами за первісним позовом: за ОСОБА_1 1/5 частини; за ОСОБА_4 1/5 частина; за ОСОБА_3 - 9/20 частин та за позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 - 3/20.

Щодо доводів відповідача про пропуск строку позовної давності суд зазначає так.

Відповідно до частини першої статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Так, позивачами зазначене, про те, що вони дізнались що спірне домоволодіння відноситься до колгоспного двору лише восени 2022 року, отримавши довідку виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради №16.1-37/527 від 04.10.2022.

Враховуючи, що позови між сторонами щодо спадкування майна після смерті ОСОБА_6 з різних підстав неодноразово перебували на судовому розгляді та про вказано обставину стало відомо лише під час судового розгляду справи №542/250/22 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки трирічний строк звернення до суду за захистом прав позивачами не пропущений.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1, 3ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи

За приписами ч. 1. ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачами був сплачений судовий збір у сумі 992,40 грн кожним.

Враховуючи, що первісний позов задоволений в повному обсязі з відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір на користь кожного з позивачів за первісним позовом по 992,40 грн.

Одночасно, за подачу зустрічного позову позивачем ОСОБА_2 був сплачений судовий збір у сумі 1073,60 грн.

При цьому, враховуючи, що зустрічний позов ОСОБА_2 задоволений частково, то з відповідачів за таким позовом на користь позивача ОСОБА_2 за зустрічним позовом слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню на 42,86 % з розрахунку: 3/20 частки (розмір задоволених позовних вимог) х 100% : 35/100 (розмір заявлених позовних вимог) = 42,86 % (відсоток задоволених позовних вимог). Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідачів в рівних частках складає 460,14 грн, тобто по 153,38 грн із кожного, з розрахунку: 1073,60 грн (сума сплаченого судового збору) х 42,86 % (відсоток задоволених позовних вимог) :100.

З наведеного слідує, що на відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 покладається більша сума судових витрат.

Згідно з ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи вищенаведені приписи ч. 10. ст. 141 ЦПК України, суд доходить висновку про зобов`язання ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 різницю суми судових витрат, які покладаються на сторін, у розмірі по 839,02 грн (992,4-153,38).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 ,Новосанжарської селищноїради Полтавськогорайону Полтавськоїобласті,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Новосанжарська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 9/20 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів: державний нотаріус Новосанжарської державної нотаріальної контори, про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/20 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 839 (вісімсот тридцять дев`ять) грн 02 (дві) коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 839 (вісімсот тридцять дев`ять) грн 02 (дві) коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 839 (вісімсот тридцять дев`ять) грн 02 (дві) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_14 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_15 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_16 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

представник позивачаза первіснимпозовом (відповідачаза зустрічним позовом) ОСОБА_1 : адвокат Литвишко Інна Василівна, адреса робочого місця адвоката: вул.Небесної Сотні, буд.13, оф.303, м.Полтава;

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_17 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): адвокат Олійник Лілія Михайлівна, адреса робочого місця адвоката: вул. Івана Мазепи, буд.22/9, Автозаводський р-н, м.Кременчук, Полтавської області;

відповідач за первісним позовом: Новосанжарська селищна рада Полтавського району Полтавської області, місцезнаходження: вул.Центральна, 23, селище Нові Санжари, Полтавського району, Полтавської області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів Новосанжарська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: площа Перемоги, 11, селище Нові Санжари, Полтавського району, Полтавської області.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О.Афанасьєва