Ухвала

від 01.08.2024 по справі 645/43/24

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/43/24

Провадження № 2/645/673/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

01 серпня 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шевченко Г.С.,

за участю секретаря судових засідань Пастушенко К.Р.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіХаркові впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовноюзаявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Залеської Анастасії Сергіївни до Салтівського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційне управління», про звільнення майна з-під арешту,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить суд: зняти арешт з нерухомого майна із реєстраційним номером обтяження 9779323, зареєстрований 28.04.2010 Харківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 201777 від 19.04.2010, винесеної Московським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, щодо належної ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що позивач ОСОБА_1 на правіспільної сумісноївласності належитьквартира АДРЕСА_1 ,що підтверджуєтьсясвідоцтвом проправо власностіна житловід 30.04.1996№ 8-96-77691,виданим Харківськимміським центромприватизації державногожитлового фонду(копіядодається).Позивачу сталовідомо,що щодоналежного йомунерухомого майназареєстрований арешт№ 9779323на підставіпостанови проарешт майнаборжника таоголошення заборонина йоговідчуження АА№ 501777від 19.04.2010,винесеної МосковськимВДВС ХМУЮ(копіядовідки пронаявність абовідсутність інформаціїпро зареєстрованіправа наоб`єкт нерухомогомайна від01.06.2021№ 1103740,видана КП«ХМБТІ»,додається).З цьогоприводу представникомпозивача задовіреністю від14.09.2021 ОСОБА_3 було направленовідповідний запитдо Московськоговідділу державноївиконавчої службиу містіХаркові СхідногоМіжрегіонального управління(м.Харків),на якийотримано відповідьвід 21.10.2021№ 33988/19.5-78,в якомубуло повідомлено,що вказанийарешт обліковується,проте неможе бутизнятий череззнищення оригіналівматеріалів виконавчогопровадження (копіявідповіді додається).У відповідіспівробітник Московськоговідділу державноївиконавчої службиу містіХаркові СхідногоМіжрегіонального управління(м.Харків)не правильнозазначив співвласникамайна,щодо якогонакладено арешт.З метоюотримання копіїпостанови проарешт майнаборжника таоголошення заборонина йоговідчуження АА№ 501777від 19.04.2010,винесеної МосковськимВДВС ХМУЮ,позивач звернувсядо Комунальногопідприємства «Харківськеміське бюротехнічної інвентаризації»із відповіднимзапитом,та 12.11.2021отримав належнимчином завіренукопію постановиМосковського відділудержавної виконавчоїслужби Харківськогоміського управлінняюстиції проарешт майнаборжника таоголошення заборонина йоговідчуження серіяАА №501777від 19.04.2010.До позовноїзаяви такожнадається листКП «Харківськеміське бюротехнічної інвентаризації»від 23.09.2022№ 1083/0410/22щодо поясненняописки.Із зміступостанови сталовідомо,що вонабули винесенау зв`язкуіз стягненнямборгу з ОСОБА_1 на користьДП ЖЕУКонцерн «ЧЗ-ХОЛДІНГ».Проте,борг передвказаною юридичноюособою булосплачено щеу липні2010року,про щовідповідача булоповідомлено листомДП ЖЕУКонцерн «ЧЗ-ХОЛДІНГ»від 06.07.2010№ 30.Після отриманнякопії листаДП ЖЕУКонцерн «ЧЗ-ХОЛДІНГ»від 06.07.2010№ 30,представник позивачаадвокат ЗалеськаА.С.повторно звернуласьдо відповідачаіз заявоюпро зняттяарешту,до якогобули наданідокази відсутностіборгу.Вказаний листбуло отримановідповідачем 07.02.2022,що підтверджуєтьсяінформацією зофіційного сайтуУкрпошти (роздруківкадодається).Однак,відповідь навказаний листнадіслано небуло аніпозивачу,ані йогопредставнику адвокатуЗалеській А.С.Відповідно доінформації зДержавного реєструречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майно,Державного реєструіпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодооб`єкта нерухомогомайна від02.01.2024№ 360654237,отриманої назапит ОСОБА_2 ,вказаний арештне знятий.У зв`язкуіз чимз метоюусунення перешкоду здійсненніпозивачем праварозпоряджатися своїммайном навласний розсуд, ОСОБА_1 вимушений звернутисядо судуз позовноювимогою прозняття арештуз квартири АДРЕСА_1 ,накладеного постановоюМосковського ВДВСХМУЮ проарешт майнаборжника АА№ 501777від 19.04.2010. Враховуючи наведене вище, просить задовольнити позов.

Ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова Іващенка С.О. від 17.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження.

21.05.2024 зазначена цивільна справа надійшла в провадження судді Шевченко Г.С.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи без участі сторони позивача.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, були повідомлені про дату, час та місце слухання справи належним чином, причини неявки суду не відомі, відзиву, заперечень до суду подано не було.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 30.04.1996 № 8-96-77691, виданим Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду.

Постановою державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження АА № 501777 від 19.04.2010 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , а саме квартиру АДРЕСА_1 . Зі змісту вказаної постанови вбачається, що арешт накладений на підставі виконавчого листа №2-1012/09, виданого 12.02.2010 Московським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 суми боргу на користь ДП ЖЕУ Концерн «ЧЗ-Холдінг».

Як вбачається з відповіді Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління (м. Харків) від 21.10.2021, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що належить ОСОБА_6 накладено арешт нерухомого майна, про що внесений відповідний запис №9779323 від 28.04.2010. Зазначений запис внесено до Реєстру на підставі постанови про арешт майна боржника АА №501777 від 19.04.2010, що видав Московський ВДВС ХМУЮ. Дослідивши інформацію з Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що надати жодної інформації щодо виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт майна боржника №9779323 від 28.04.2010 не вбачається за можливе, оскільки в АСВП відсутня жодна інформація по зазначеному повідомленню та виконавчому провадженню, в рамках якого воно винесено. На даний час оригінали виконавчого провадження знищені та в архіві відділу не зберігаються.

Позивач посилався на те, що борг перед вказаною юридичною особою було сплачено у липні 2010 року, про що відповідача ВДВС Московського районного управління юстиції м. Харкова було повідомлено листом ДП ЖЕУ Концерн «ЧЗ-ХОЛДІНГ» від 06.07.2010 № 30.

Як зазначає позивач, наявність арешту майна порушує його права як власника на свій розсуд користуватися та розпоряджатись майном.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 ЦПК України).

Частиною другоюстатті 16 ЦК Українивстановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим, зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно із пунктом 1 частини 1статті 10 Закону України "Про виконавче провадження"заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зістаттею 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначеністаттею 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно дост. 59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положеньЗакону України "Про виконавче провадження", в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістомстатті 59 Закону України "Про виконавче провадження"до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття арешту з нього може звернутись особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові.

Згідно із частиною першоюстатті 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року N 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" роз`яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей57,58 Закону України "Про виконавче провадження"(у редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії).

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правиламирозділу VII ЦПК України.

Тобто, у разі, якщо арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбаченоЗаконом України «Про виконавче провадження».

Позивач ОСОБА_1 був боржником у виконавчому провадженні, тому він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України.

Такі висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19) та у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року по справі №712/12136/18.

Зокрема, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України.

Відтак, провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України.

Керуючись п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Провадження в справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Залеської Анастасії Сергіївни до Салтівського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційне управління», про звільнення майна з-під арешту - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її оголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть отримати за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень:http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст ухвали складений 01.08.2024 р.

Суддя Г. С. Шевченко