Рішення

від 31.07.2024 по справі 140/6409/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6409/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дім кераміки ТД» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім кераміки ТД» (далі ТзОВ «Дім кераміки ТД») звернулося з адміністративним позовом до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 26.03.2024 №UA209000/2024/100164/1, від 23.04.2024 №UA209000/2024/100218/2.

В обґрунтування позову позивач вказав, що з метою митного оформлення товару декларант позивача подав до Львівської митниці митні декларації (далі - МД) від 25.03.2024 №24UA209230026603U0, від 23.04.2024 №24UA209230036365U6 в яких загальна митна вартість товару визначена за основним методом. Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001031, №UA209230/2024/001334 та рішення про коригування митної вартості товарів від 26.03.2024 №UA209000/2024/100164/1, від 23.04.2024 №UA209000/2024/100218/2, визначивши митну вартість за резервним методом. При цьому, митний орган дійшов висновку, що вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується із таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом. При цьому з повідомлення митного органу не зрозумілі причини для витребування усіх підряд документів, перелік яких зазначений в статті 53 МК України, без обґрунтування, які складові митної вартості потрібно підтвердити та в чому полягають сумніви митного органу.

Позивач вважає, що рішення прийняті всупереч положенням статей 54, 55, 64 МК України, без дотримання умов, передбачених частинами другою, третьою статті 53 Кодексу; у рішеннях не вказано джерела інформації, відсутній обґрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

28.06.2024 представником відповідача надіслано суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову обґрунтовуючи наступним.

Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/100164/2 від 26.03.2024 (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 25.03.2024 №24UA209230026603U0).

За результатами проведеного опрацювання встановлено:

- CMR від 22.03.2024 у гр. 16, 23 «Підпис та штамп перевізника» міститься відтиск штампу AF-Trans Ltd, документи що висвітлюють договірні відносини із даною фірмою при виконанні угоди відсутні, разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок про надання транспортних послуг від 22.03.2024 №22032024/7, згідно якого виконавцем по доставці товару являється ФОП ОСОБА_1 ;

- Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару;

- У гр.5 «Перелік документів вказано посилання на Delivery note 52-47051, такий документ не надано;

У гр.13 зазначено Контракт 3-2024 from 17/01/2024 також відсутній при митному оформленні;

- У Платіжному документі від 18.03.24 у гр. «Призначенні платежу» міститься посилання на Контракт 3-2024 from 17/01/2024, проте зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 26.06.2023 та з іншим номером №6/23;

- У преамбулі зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 26.06.2023 №6/23, вказано про наявність Замовлення, яке не надано;

- Банківський платіжний документ від 18.03.2024 не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216;

- Зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 26.06.23 №6/23 (п.6) вказано: строк дії контракту закінчується 31.12.2023 з можливістю пролонгації, проте жодного документу щодо пролонгації контракту не надано.

Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/100218/2 від 23.04.2024 (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 23.04.2024 №24UA209230036365U6).

За результатами проведеного опрацювання встановлено:

- CMR від 18.04.2024 б/н у гр. 16, 23 «Підпис та штамп перевізника» міститься відтиск штампу PE Yaremchuk V.M., документи, що висвітлюють договірні відносини із даною фірмою при виконанні угоди відсутні, разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок про надання транспортних послуг від 26.06.2023 №6/23/7, згідно якого виконавцем по доставці товару являється ФОП ОСОБА_1 ;

- Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару;

- У гр. 5 «Перелік документів вказано посилання на Delivery note 52-47435, такий документ не надано;

- У гр. 13 зазначено Контракт 3-2024 from 17/01/2024 також відсутній при митному оформленні;

- У преамбулі зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 26.06.2023 №6/23, вказано про наявність Замовлення, яке не надано;

- Зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 26.06.23 №6/23 (п.6) вказано: строк дії контракту закінчується 31.12.2023 з можливістю пролонгації, проте жодного документу щодо пролонгації контракту не надано;

- Відповідно до вимог п.3. зовнішньоекономічного контракту зазначено, що якість товару відповідає вимогам, що пред`являються до цього товару у країні походження. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ.

Для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД;

- У фактурі від 18.04.2024 №5300035097 міститься посилання на документ №52- 47435, який не подавався;

- У вищезазначеній фактурі є посилання на Контракт 3-2024 from 17/01/2024, проте у МД заявлений контракт від 26.06.23 №6/23.

Представник відповідача вважає, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Документів, які спростовують попередньо зазначені розбіжності не надано.

У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Крім того, представник відповідача зазначив, що сума витрат на надання правничої допомоги, яку заявляє представник позивача у позовній заяві до відшкодування, є завищеною.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Щодо клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 17.01.2024 між ТзОВ «Дім Кераміки ТД» (покупець) та компанією KEROS BULGARIA EAD (продавець, Болгарія) укладено контракт купівлі-продажу №3-2024, за умовами якого останній продає, а покупець купує керамічну плитку, на умовах EXW або FCA, у відповідності з Інкотермс МТП 2010.

Згідно з Контрактом загальна сума договору складає 500 000,00 євро.

Умови оплати 100% передоплата в розмірі вказаному в фактурі проформі, для кожного окремого замовлення, зробленого Покупцем Продавцю. Всі ці документи (фактури проформи, інвойси і т.п.) будуть зроблені в письмовому вигляді та стануть невід`ємними частинами договору. Валюта платежів Євро.

Форма платежів банківський переказ на банківський рахунок, вказаний у відповідній фактурі проформі.

Всі витрати банка Продавця за рахунок Продавця, банка Покупця і банка-кореспондента в рахунок Покупця.

25.03.2024 декларантом позивача в порядку електронного декларування подано до Львівської митниці митну декларацію №24UA209230026603U0 з описом товару:

- «Плитка глазурована чи не глазурована з коефіцієнтом поглинання води більш 0,5 мас.% але не більше 10 мас.%: Плитка COTTO GRIS 80x80 - 53,76м2. Плитка BONN ACERO 80x80 - 384м2. Плитка BONN BEIGE 80x80 320 м2. Плитка BARCELONA CLASSIC 25x25 - 96м2. Плитка BARCELONA SAND 25x25 - 81,36 м2. Торговельна марка: KEROS, Країна виробництва: BG, Виробник: KEROS CERAMICA EAD»;

- «Плитка керамічна глазурована, для стіни та підлоги без зображень, з коефіцієнтом поглинання води понад 10 мас.%: Плитка WHITE MATE 25x75 -144м2. Торговельна марка: KEROS, Країна виробництва: BG Виробник : KEROS CERAMICA EAD.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунки-фактури (Інвойс), рахунок проформа, автотранспортна накладна, платіжний документ, рахунок фактура про надання транспортних послуг, контракт купівлі-продажу, договір перевезення, декларація країни експорту.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи:

1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

9) виписку з бухгалтерської документації;

10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

11) копію митної декларації країни відправлення;

12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом на вимогу митниці надано: прайс листи, банківський платіжний документ, договір-заявка на перевезення, експортна декларація, інтернет пропозиції, рахунок за перевезення, проформу на оплату, рішення суду від 21.03.2024 про скасування попередніх рішень про коригування митної вартості.

26.03.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100164/1.

Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено наступне:

CMR від 22.03.2024 у гр. 16, 23 «Підпис та штамп перевізника» міститься відтиск штампу AF-Trans Ltd, документи що висвітлюють договірні відносини із даною фірмою при виконанні угоди відсутні, разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок про надання транспортних послуг від 22.03.2024 №22032024/7, згідно якого виконавцем по доставці товару являється ФОП ОСОБА_1 ;

Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару;

У гр.5 «Перелік документів вказано посилання на Delivery note 52-47051, такий документ не надано;

У гр.13 зазначено Контракт 3-2024 from 17/01/2024 також відсутній при митному оформленні;

У платіжному документі від 18.03.24 у гр. «Призначенні платежу» міститься посилання на Контракт 3-2024 from 17/01/2024, проте зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 26.06.2023 та з іншим номером №6/23;

У преамбулі зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 26.06.2023 №6/23, вказано про наявність Замовлення, яке не надано;

Банківський платіжний документ від 18.03.2024 не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216;

Зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 26.06.23 №6/23 (п.6) вказано: строк дії контракту закінчується 31.12.2023 з можливістю пролонгації, проте жодного документу щодо пролонгації контракту не надано;

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу митного органу, декларантом не надано жодного додаткового документу, який спростовує виявлені розбіжності. Надані декларантом документи носять довідковий характер.

Прайс-лист містить суб`єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни при здійсненні зовнішньоекономічної операції, оскільки не містить інформації щодо умов поставки, на підставі яких розрахована ціна товару. Відсутня дата формування та термін дії такого документу.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: Для товару №1, 2 МД 24UA209230023850U0 від 18.03.2024 де митна вартість - 0,6701 дол.США/кг.

23.04.2024 декларантом позивача в порядку електронного декларування подано до Львівської митниці митну декларацію №24UA209230036365U6 з описом товару:

- «Плитка глазурована чи не глазурована з коефіцієнтом поглинання води більш 0,5 мас.% але не більше 10 мас. %: Плитка BETON GRIS 60х60 - 103,68м2. Плитка COTTO BEIGE 80х80 - 407,04 м2. Плитка BONN GRIS 60х120 - 64,8 м2. Плитка AMAZONA 25x25 - 204м2. Торговельна марка: KEROS, країна виробництва: BG, виробник: KEROS CERAMICA EAD»;

- «Плитка керамічна глазурована, для стіни та підлоги без зображень, з коефіцієнтом поглинання води понад 10 мас.%: Плитка VERNAZZA BLANCO 30Ч90 - 145,8 м2. Плитка VERNAZZA NEGRO 30Ч90 - 72,9 м2. Плитка VERNAZZA REGIO 30x90 - 72,9 м2. Торговельна марка : KEROS. Країна виробництва: BG. Виробник: KEROS CERAMICA EAD».

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунки-фактури (Інвойс), рахунок проформа, автотранспортна накладна, платіжний документ, рахунок фактура про надання транспортних послуг, контракт купівлі-продажу, договір перевезення, декларація країни експорту.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи:

1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

9) виписку з бухгалтерської документації;

10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

11) копію митної декларації країни відправлення;

12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом на вимогу митниці надано: прайс листи, банківський платіжний документ, договір-заявка на перевезення, експортна декларація, рахунок за перевезення, проформу на оплату.

23.03.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100218/2.

Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено наступне:

- CMR від 18.04.2024 б/н у гр. 16, 23 «Підпис та штамп перевізника» міститься відтиск штампу РЕ Yaremchuk V.M., документи що висвітлюють договірні відносини із даною фірмою при виконанні угоди відсутні, разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок про надання транспортних послуг від 26.06.2023 №6/23/7 згідно якої виконавцем по доставці товару являється ФОП ОСОБА_1 . Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару;

- У гр. 5 «Перелік документів вказано посилання на Delivery note 52-47435, такий документ не надано;

- У гр.13 зазначено Контракт 3-2024 from 17/01/2024 також відсутній при митному оформленні;

- У преамбулі Зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 26.06.2023 №6/23, вказано про наявність Замовлення, яке не надано. Зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 26.06.2023 №6/23 (п.6) вказано: строк дії контракту закінчується 31.12.2023 з можливістю пролонгації, проте жодного документу щодо пролонгації контракту не надано;

- відповідно до вимог п.3 зовнішньоекономічного контракту зазначено, що якість товару відповідає вимогам, що пред`являються до цього товару у країні походження. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі:- копія ліцензії на виробництво товару;- копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару;- копія сертифікату на систему якості товару;- копія сертифікату продукції власного виробництва;- копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні;

- згідно графи 44 ЕМД -у фактурі від 18.04.2024 №5300035097-міститься посилання на документ №52-47435, який не подавався;

- У вищезазначеній фактурі є посилання на Контракт 3-2024 from 17/01/2024, проте у МД заявлений контракт від 26.06.23 №6/23.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу митного органу, декларантом не надано жодного додаткового документу, який спростовує виявлені розбіжності. Надані декларантом документи носять довідковий характер.

Декларантом надано: прайс, проформу, платіжний документ. Прайс-лист містить суб`єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни при здійсненні зовнішньоекономічної операції, оскільки не містить інформації щодо умов поставки, на підставі яких розрахована ціна товару.

Відсутня дата формування та термін дії такого документу. Даний документ неможливо ідентифікувати до даної поставки. Банківський платіжний документ не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216. Даний документ не встановленої форми та відомості зазначені в ньому не відповідають відомостям зазначеним у гр.44 МД. Документів, які спростовують попередньо зазначені розбіжності не надано. Інших документів згідно вимоги митного органу а також документів які спростовують виявлені розбіжності декларантом не надано.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Відповідно до п. 4 ст. 57 МКУ проведено консультацію з приводу обрання методу визначення митної вартості. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2г (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: для товару №1,2 МД 24UA209230023850U0 від 18.03.2024 де митна вартість - 0,6701 дол. США/кг.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями відповідача, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за МД від 25.03.2024 №24UA209230026603U0, від 23.04.2024 №24UA209230036365U6, за основним методом - за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ТОВ «Дім Кераміки ТД» подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); банківський платіжний документ, щодо оплати товару; документи, що підтверджують надання послуг з транспортування).

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом.

Так, зовнішньоекономічний контракт №3-2024 від 17.01.2024, укладений між ТзОВ «Дім Кераміки ТД» (покупець) та компанією KEROS BULGARIA EAD (продавець, Болгарія), містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура (інвойс) від 22.03.2024 №5300034773 визначає вартість товару 6 835,62 єро та від 18.04.2024 №5300035097 на суму 6921,84 євро.

Пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов`язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Доказом оплати є платіжні документи банку (Свіфт) від 18.03.2024 на суму 6 835,62 єро та від 16.04.2024 на суму 6921,84 євро, за яким можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, при цьому в призначенні платежу вказано, що оплата проводиться на підставі контракту №3-2024 від 17.01.2024.

Щодо розбіжностей вказаних відповідачем у рішенні від 26.03.2024 №UA209000/2024/100164/1.

До митного оформлення декларантом було подано контракт від 26.06.2023 №6/23, це попередній контракт по якому здійснювались поставки такого ж товару від того ж відправника в корись ТзОВ «Дім Кераміки ТД», в подальшому було додано контракт №3-2024 від 17.01.2024 по якому здійснювалась поставка по даній декларації, тому в платіжному документі від 18.03.2024 було вірно зазначено контракт №3-2024 від 17.01.2024. Крім того, цей контракт зазначений в рахунку проформі від 18.03.2024 №51-47865, СМR від 22.03.2024.

Стосовно розбіжностей у товарно-супровідних документах, судом встановлено наступне.

Доставка товару підтверджується міжнародно товарно-транспортною накладною від 22.03.2024 де перевізником був AF - TRANS, LTD держ. номер авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Вартість перевезення підтверджується Заявкою-Договором №180324 від 18.03.2024 на суму 68000,00 грн, а також в даній заявці зазначені ті ж номерні знаки авто які здійснювали перевезення СЕ 5047CB/ НОМЕР_2 .

ТзОВ «Дім Кераміки ТД» було укладено вказаний договір-заявку із Експедитором ФОП ОСОБА_1 , який в свою чергу уклав договір із фактичним перевізником AF - TRANS, LTD. Вартість перевезення також підтверджується рахунком на оплату №22032024/7 від 22.03.2024 на суму 68000,00 грн, вказані кошти включені до митної вартості товару.

Разом з тим, усі зазначені обставини додатково підтверджуються експортною декларацією країни відправника від 22.03.2024.

Вказані документи надавались Львівській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації від 25.03.2024 №24UA209230026603U0.

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Вказана в МД від 25.03.2024 №24UA209230026603U0 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) від 22.03.2024 №5300034773, наданому позивачем для підтвердження митної вартості товару та становить 6 835,62 євро.

Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару, щодо якого здійснено коригування митної вартості становить 6 835,62 євро.

Щодо розбіжностей вказаних відповідачем у рішенні від 23.04.2024 №UA209000/2024/100218/2

Товар, а саме плитка глазурована була поставлена позивачу на підставі контракту №3-2024 від 17.01.2024 та на підставі інвойсу №5300035097 від 18.04.2024 на суму 6 921,84 євро.

Оплата за товар підтверджується платіжним документом банку (Свіфт) від 16.04.2024 на суму 6 921,84 євро

Доставка товару підтверджується міжнародно товарно-транспортною накладною від 18.04.2024, де перевізником був PE Yaremchuk V.M., держ. номер авто НОМЕР_3 /BX4049XO.

Вартість перевезення підтверджується заявкою-договором №170424 від 17.04.2024 на суму 65000,00 грн, а також в даній заявці зазначені ті ж номерні знаки авто, які здійснювали перевезення ВХ 7865CK/ НОМЕР_4 .

ТзОВ «Дім Кераміки ТД» було укладено вказаний договір-заявку із Експедитором ФОП ОСОБА_1 , який в свою чергу уклалав договір із фактичним перевізником PE Yaremchuk V.M.

Вартість перевезення також підтверджується рахунком на оплату №180424/5 від 18.04.2024 на суму 65 000,00 грн, вказані кошти включені до митної вартості товару.

Окрім того, усі зазначені обставини додатково підтверджуються експортною декларацією країни відправника від 18.04.2024.

Що стосується того, що у преамбулі зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 26.06.2023 №6/23, вказано про наявність Замовлення, яке не надано. Зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 26.06.2023 №6/23 (п.6) вказано: строк дії контракту закінчується 31.12.2023 з можливістю пролонгації, проте жодного документу щодо пролонгації контракту не надано.

Судом встановлено, що до митного оформлення декларантом було подано контракт від 26.06.23 №6/23, а саме попередній контракт по якому здійснювались поставки такого ж товару від того ж відправника в корись ТзОВ «Дім Кераміки ТД», в подальшому було додано контракт №3-2024 від 17.01.2024 по якому здійснювалась поставка по даній декларації.

Відповідно в платіжному документі від 16.04.2024 було вірно зазначено контракт №3-2024 від 17.01.2024. Разом з тим, цей же контракт зазначено в рахунку проформі від 07.03.2024 №51-48625, в CMR від 18.04.2024.

Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару «плитка глазурована чи не неглазурована …..», визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару «плитка глазурована чи не неглазурована …..».

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що вимога митного органу про надання виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, на думку суду, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.

Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять числових розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.

Як вказано в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

При прийнятті спірного рішення відповідач використав цінову інформацію наявну в митного органу та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Однак суд зазначає, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому суд враховує, що вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан товару, умови поставки (оптова/роздрібна ціна) тощо.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 26.03.2024 №UA209000/2024/100164/1, від 23.04.2024 №UA209000/2024/100218/2 є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому такі рішення підлягають скасуванню як протиправні.

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 6 056,00 грн, що сплачений платіжними інструкціями від 14.06.2024 №621, №622.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правничої допомоги №29/05/24-1 від 29.05.2024; акта від 29.05.2024 №29/05/24-1 приймання-передачі наданих послуг згідно Договору про надання правничої допомоги №29/05/24-1 від 29.05.2024; рахунка-фактури №29/05/24-1 від 29.05.2024; платіжної інструкції від 11.06.2024 №608, позивач сплатив адвокатському об`єднанню «Преміум Сервіс» кошти в загальній сумі 10 000,00 грн на оплату правової допомоги.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги були надані наступні послуги: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення (1,5 год.) - 3000,00 грн; складання та формування позовної заяви (3,5 год.) - 7000,00 грн.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На думку суду, заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заявлене представником відповідача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

При цьому, суд зазначає, що надання правничої інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення, включається до витрат пов`язаних зі складанням адміністративного позову, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а тому дані витрати повинен понести позивач.

Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 6 056,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.03.2024 №UA209000/2024/100164/1, від 23.04.2024 №UA209000/2024/100218/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, Львівська область, місто Львів, вулиця Т.Костюшка, будинок 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дім кераміки ТД» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Конякіна, 18А, код ЄДРПОУ 37786217) судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дмитрук