Рішення

від 30.07.2024 по справі 160/11568/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 рокуСправа №160/11568/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/11568/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК ДАНАПРИС» (49083, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 35а, код ЄДРПОУ: 42956110) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

03 травня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК ДАНАПРИС» (далі позивач) до Дніпровської митниці Державної митної служби України, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110130/2023/000238/1 від 30.11.2023 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - №UA110130/2023/000915 від 30.11.2023 року.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність вищевказаних рішень відповідача. Позивач як покупець та NINGBO UNIVERSAL TOOLS CO., LTD., Китай як продавець уклали контракт від 18.07.2023 року №OKUT180723 (далі Контракт), за умовами якого позивачу поставлено партію товару (ізоляційна стрічка). Під час митного оформлення товару відповідачем прийнято спірні рішення, які є предметом оскарження та обґрунтовані неправильністю визначення позивачем митної вартості товару. Позивач вважає такі рішення відповідача протиправними, оскільки митна вартість визначена належним чином та згідно умов законодавства, а зауваження відповідача до визначеної митної вартості товару є необґрунтованими.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/11568/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом ця адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11568/24, призначено до розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19 червня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що до митної декларації позивача висунуто наступні зауваження:

1) Відповідно до п. 5.1 Контракту товар постачається за умовах, визначених додатками (специфікація, проформа-інвойс, інвойс). До митного контролю надано платіжні документи від 08.08.2023 № 35, від 11.09.2023 № 38, у графі «Деталі платежу» зазначено оплата за товар по контракту від 18.07.2023 №OKUT180723. При цьому, відсутні посилання на специфікації або рахунки-фактури, або рахункипроформи. Згідно п.2.1 Контракту ціна контракту складається із сум додатків до нього та сум рахунків-фактур. Крім того, в платіж них документах не зазначено номер рахунку, на який здійснюється платіж. Надані до митного контролю платіжні документи сформовані в електронному вигляді та не містять жодних поміток, передбачених вищезазначеним положенням. Таким чином, дані платіжні доручення не є документом, що підтверджують факт остаточної оплати товару;

2) Надані до митного контролю документи Додаток до контракту від 18.07.2023 №1, від 04.09.2023 №2, містять різні умови поставки, відповідно: FOB Ningbo, FOB Shanghai. Згідно рахунку-фактури умовами поставки є FOB Shanghai. При цьому згідно п.3.1 Контракту умовами поставки є FOB Ningbo, які можуть бути скориговані додатковими угодами, проте як зазначено вище додаткові угоди містять розбіжності в умовах поставки товару;

3) Згідно транзитного документа від 21.11.2023 № 23PL321030NU6AL9V1 вагою брутто товару є 23184,5 кг, в той час як до митного контролю заявлено загальну вагу брутто товару 6237 кг;

4) Наданий до митного контролю прайс-лист від 17.07.2023 № б/н не має періоду дії цін на товари. Таким чином, за своїм характером не відповідає поняттю «прайс-лист». Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який має термін дії зазначених цін. В той час, як зазначений асортимент товару дублює заявлений;

5) Митна декларація країни відправлення від 22.09.2023 №223120230003410735 в описі товару містить відомості щодо відсоткового співвідношення 49% та 51%, проте в заявлених даних такі відомості щодо товару відсутні;

6) До митного контрою заявлено умови поставки FOB Shanghai. Декларантом надано транспортні договори, проте, надано рахунок на оплату транспортних послуг від 23.11.2023 № 2311059 лише від однієї особи «СВ-Брок» інші документи пов`язані з особою-перевізником, що фігурує у договорі від 25.04.2023 № AUSV-250423, що містять відомості про вартість її послуг відсутні та до митного контролю не надавались;

7) Рахунок на оплату транспортних послуг № 23.11.2023 № 2311059 та містить відомості щодо вартості послуг в тому числі з морського перевезення. При цьому, згідно відомостей коносаменту від 03.10.2023 № HYSF2023090771A наявна помітка «Freight Collect», що означає збір платежів за комплекс послуг в порту призначення;

8) Товар був доставлений у м. Гданськ (Польща) згідно відміток коносаменту, проте згідно відміток CMR від 22.11.2023 №HYSF2023090771A товар відправлено із м. Гдиня (Польща), відомості щодо вартості переміщення товару між зазначеними пунктами відсутні. Таким чином, у митниці виникають сумніви щодо достовірності заявлених даних;

9) Згідно наданої заявки на перевезення від 11.09.2023 № 7765 оплата здійснюється згідно пункту 4.2.3 Договору. Протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання клієнтом рахунку експедитора. Враховуючи строки така оплата мала бути здійсненою, проте до митного контролю платіжні документи на оплату транспортних послуг не надавались.

10) Надана до митного контролю довідка щодо вартості транспортних витрат від 22.11.2023 №7765A не містить розподілу вартості згідно наданих послуг та не є бухгалтерським документом взагалі. Враховуючи наявність розбіжностей серед інших документів не може бути використана в якості підтвердження складової митної вартості товару;

11) Відомості щодо зберігання, демереджу, форм контролю які призначаються митницею, витрати для повернення порожнього контейнеру відсутні серед наданих до митного контролю документів. Вказані витрати також не відображені у рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг. У наданих документах відсутні відомості щодо складових митної вартості. Враховуючи розбіжності у відомостях щодо умов поставки, додаткові витрати, пов`язані із транспортуванням товару не відображені документально та не включені до складових митної вартості товару.

Оскільки в ході проведених консультацій сумніви відповідача усунуто не було, відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товару була визначена митницею самостійно, митну вартість визначено за резервним методом.

24 червня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач посилається на безпідставність зауважень відповідача, наполягає на правильності доводів позовної заяви.

16 липня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання додано копію митної декларації №23UA110130024708U9.

17 липня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання додано копії транзитного документу від 21.11.2023 року та договору про надання послуг з перевезень вантажів від 25.04.2023 року.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

18 липня 2023 року позивач як покупець та NINGBO UNIVERSAL TOOLS CO., LTD., Китай як продавець уклали Контракт, яким узгоджено постачання покупцю ізоляційні асортименти згідно додатків (специфікацій, проформа інвойсів, комерційних інвойсів, додаткових угод).

18 липня 2023 року NINGBO UNIVERSAL TOOLS CO., LTD., Китай виставило позивачу проформа інвойс на поставку однієї позиції чорної бавовняної ізоляційної стрічки на суму 9625,00 долари США (Додаток №1 до Контракту).

18 липня 2023 року NINGBO UNIVERSAL TOOLS CO., LTD., Китай виставило позивачу комерційний інвойс на поставку однієї позиції чорної бавовняної ізоляційної стрічки на суму 9625,00 долари США (відносно проформа-інвойсу збільшено загальну вагу при збереженні вартості) додаток №2 до Контракту.

04 вересня 2023 року NINGBO UNIVERSAL TOOLS CO., LTD., Китай виставило позивачу комерційний інвойс №NSW20230717 на поставку однієї позиції чорної бавовняної ізоляційної стрічки на суму 9625,00 долари США.

Платіжним дорученням в іноземній валюті від 08.08.2023 року №35 позивач сплатив на користь NINGBO UNIVERSAL TOOLS CO., LTD., Китай 2887,50 долари США, призначення платежу: передплата за чорну бавовняну ізоляційну стрічку згідно Контракту.

04 вересня 2023 року NINGBO UNIVERSAL TOOLS CO., LTD., Китай склало пакувальний лист на відвантаження чорної бавовняної ізоляційної стрічки згідно інвойсу №NSW20230717.

Платіжним дорученням в іноземній валюті від 11.09.2023 року №38 позивач сплатив на користь NINGBO UNIVERSAL TOOLS CO., LTD., Китай 6737,50 долари США, призначення платежу: передплата за чорну бавовняну ізоляційну стрічку згідно Контракту.

Здійснення цих платежів підтверджується також листом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» від 15.12.2023 року №Е.АВ.0.0.0.0/2-3.

03 жовтня 2023 року NINGBO UNIVERSAL TOOLS CO., LTD., Китай склало коносамент №HYSF2023090771A на вантаж чорна бавовняна ізоляційна стрічка.

02 січня 2023 року позивач як Клієнт та ТОВ «СВ БРО» як Експедитор уклали договір транспортно-експедиторського обслуговування №BTD020123 (далі Договір перевезення), яким узгодили надання транспортно-експедиторського обслуговування згідно погоджених сторонами заявок.

11 вересня 2023 року №7765 позивач та ТОВ «СВ БРО» погодили заявку на транспортно-експедиторське обслуговування згідно Договору перевезення. Загальна вартість узгоджених послуг 300929,05 грн, що включає в себе організація морського перевезення за межами України, міжнародного перевезення з м. Гдиня до м/п Чоп, перевезення з м/п Чоп до м. Дніпро, винагороду експедитора та транспортно-експедиторські послуги на території України.

Відповідно до довідки про транспортні витрати від 22.11.2023 року №7765А вартість доставки вантажу за коносаментом HYSF2023090771A за маршрутом Shanghai (Китай) - Гданськ (Польща) п/п Чоп (Україна) здійснюється автомобілем держ. номер НОМЕР_1 /АС5563XF, становить 54515,18 грн, в т.ч. перевезення вантажу з порту Гданськ (Польща) до складу в м. Гдиня (Польща). На шляху прямування вантаж не страхувався.

Листом від 08.12.2023 року №7765 ТОВ «СВ БРО» проінформував, що згідно коносаменту №HYSF2023090771A контейнер №MSKU7120111 прямував за маршрутом FOB SHANGHAI (Китай) Гданськ (Польща). Контейнер вивантажено в порту м. Гданськ 21.11.2023 року, ввезено з порту 22.11.2023 року на склад в м. Гдиня для подальшого розформування. Після розформування товар був завантажений в авто з д.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , яке відправилось до п/п Чоп (Україна). Про вищевказаний маршрут зазначено у довідці про транспортні витрати від 22.11.2023 року №7765А.

23.11.2023 року ТОВ «СВ БРОК» виставило позивачу на оплату рахунок №2311059 на загальну суму 80949,90 грн за організацію морського перевезення за межами України, міжнародного перевезення з м. Гдиня до м/п Чоп, перевезення з м/п Чоп до м. Дніпро, винагороду експедитора та транспортно-експедиторські послуги на території України.

Платіжною інструкцією від 01.12.2023 року №653 позивач сплатив на користь ТОВ «СВ БРОК» згідно рахунку №2311059 80949,90 грн.

Також в матеріалах справи містяться сертифікат походження №С237473773830015, сертифікат якості від 25.08.2023 року, експортна митна декларація, №223120230003410735, міжнародна товарно-транспортна накладна, 2 прайс-листи від 17.07.2023 року, а також висновок експерта від 14.12.2023 року №ГО-1394.

30 листопада 2023 року позивачем подано до митного оформлення подано митну декларацію №23UA110130024708U9 з поставки текстильних матеріалів.

Разом з митною декларацією позивачем відповідачу подано:

- Сертифікат якості від 25.08.2023 року;

- Пакувальний лист від 04.09.2023 року;

- Рахунок-фактура (iнвойс) від 04.09.2023 року №NSW20230717;

- Коносамент від 03.10.2023 року №HYSF2023090771A;

- Автотранспортна накладна від 22.11.2023 року №HYSF2023090771A;

- Супровідний документ T1 від 21.11.2023 року №23PL321030NU6AL9V1;

- Сертифікат про походження товару від 02.11.2023 року №C237473773830015;

- Некласифікований комерційний документ від 11.09.2023 року №7765;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 08.08.2023 року №35;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 11.09.2023 року №38;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 23.11.2023 року №2311059;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 22.11.2023 року №7765A;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 17.07.2023 року;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.07.2023 року №1;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.09.2023 року №2;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівліпродажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 18.07.2023 року №OKUT180723;

- Договір (контракт) про перевезення від 25.04.2023 року №AUSV-250423;

- Договір (контракт) про перевезення від 02.01.2023 року №BTD020123;

- Копія митної декларації країни відправлення від 22.09.2023 року №223120230003410735;

30 листопада 2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110130/2023/000238/1 щодо митної декларації №23UA110130024708U9 та скориговано митну вартість товару зі 11123,69 долари США до 30571,27 долари США та картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.11.2023 №UA110130/2023/000915.

Не погодившись з цими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов`язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.

Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Суд досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.

Щодо зауваження №1 «Відповідно до п. 5.1 Контракту товар постачається за умовах, визначених додатками (специфікація, проформа-інвойс, інвойс). До митного контролю надано платіжні документи від 08.08.2023 № 35, від 11.09.2023 № 38, у графі «Деталі платежу» зазначено оплата за товар по контракту від 18.07.2023 №OKUT180723. При цьому, відсутні посилання на специфікації або рахунки-фактури, або рахунки проформи. Згідно п.2.1 Контракту ціна контракту складається із сум додатків до нього та сум рахунків-фактур. Крім того, в платіжних документах не зазначено номер рахунку, на який здійснюється платіж. Надані до митного контролю платіжні документи сформовані в електронному вигляді та не містять жодних поміток, передбачених вищезазначеним положенням. Таким чином, дані платіжні доручення не є документом, що підтверджують факт остаточної оплати товару».

Вказані платіжні документи наявні в матеріалах справи, в них міститься підпис посадової особи та печатка банківської установи, зазначено відомості «проведено». Відповідачем не конкретизовано яка конкретно норма якого саме нормативно-правового акту вимагає відмітку, про яку зазначав відповідач.

Більш того, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.04.2018 року №804/4680/16.

Суд констатує, що визначений порядок розрахунків, а також обставини здійснення таких розрахунків не характеризують митну вартість, оскільки така підтверджується відомостями про вартість товару, а не про порядок сплати такої вартості.

Відповідно, незалежно від того чи належним чином сторони розрахувалися між собою, ця обставина не змінює визначену вартість поставки та, відповідно, фактурну митну вартість товару, яка підтверджується в першу чергу контрактом, рахунком на оплату та платіжним документом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, від 24.10.2019 року у справі № 815/7158/15.

Частина зауваження щодо порядку заповнення призначення платежу в платіжних документах також є безпідставною, оскільки обов`язку заповнювати цю графу певним чином між сторонами не встановлено. При цьому наявні обставини справи дозволяють однозначно ідентифікувати спірні платіжні документи з наявною операцією з постачання за ціною та узгодженим порядком здійснення розрахунків.

Навіть не прийнявши платіжний документ як підтвердження оплати за товар, відповідач мав обґрунтувати неможливість підтвердження митної вартості товарів згідно наданих документів. Суд підкреслює, що розрахунок між сторонами за товар перебуває в площині їх двосторонніх відносин, в той час як відповідач перевіряє митну вартість товару, основним методом визначення якої є ціна договору (зміст угоди між контрагентами).

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим

Щодо зауваження №2 «Надані до митного контролю документи Додаток до контракту від 18.07.2023 №1, від 04.09.2023 №2, містять різні умови поставки, відповідно: FOB Ningbo, FOB Shanghai. Згідно рахунку-фактури умовами поставки є FOB Shanghai. При цьому згідно п.3.1 Контракту умовами поставки є FOB Ningbo, які можуть бути скориговані додатковими угодами, проте як зазначено вище додаткові угоди містять розбіжності в умовах поставки товару».

Умови поставки «FOB» - вільно на борті судна (найменування порту відвантаження) - FOB (free on board) - умова, яка використовується при морських перевезеннях. За нею продавець зобов`язаний за власний рахунок доставити товар на борт судна, зафрахтованого покупцем, а також у зазначений термін в узгодженому порту відвантаження повідомити та передати йому документи разом з коносаментом. Покупець укладає угоду перевезення, повідомляє продавцеві назву судна, місце відвантаження, необхідну дату поставки та несе всі витрати, пов`язані з переміщенням товару, з моменту фактичного переходу товару через поручні судна в зазначеному порту відвантаження.».

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.03.2023 року у справі №1340/3525/18.

Згідно п. 3.1. Контракту портом навантаження може бути або Шанхай, або Нінгбо.

Відповідач обґрунтував це зауваження посиланням на проформу-інвойс, який має попередній характер. В цій справі в наявності комерційний інвойс, коносамент, документи транспортно-експедиційного обслуговування, які узгоджено свідчать про доставку саме з порту Шанхай.

Сам відповідач також не надав змістовних пояснень щодо значення цієї обставини для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Щодо зауваження №3 «Згідно транзитного документа від 21.11.2023 № 23PL321030NU6AL9V1 вагою брутто товару є 23184,5 кг, в той час як до митного контролю заявлено загальну вагу брутто товару 6237 кг».

За обставин цієї справи вага партії товару, що постачається, узгоджено підтверджується пакувальним листом, коносаментом.

В свою чергу із вказаного транзитного документу вбачається, що йдеться про декілька контейнерів, серед яких під №3 вказано контейнер, яким здійснено наявну операцію з постачання, про що свідчить згадування номеру пакувального листа. Ця ж обставина підтверджується і матеріалами транспортно-експедиційного обслуговування. Так, у рахунку від 23.11.2023 року №2311059 вказано, що товар згідно коносаменту (імпортована партія) переміщувалася в одному контейнері, його ж зазначено і у коносаменті.

Суд зауважує, що законодавством не вимагається окреме транспортування кожної партії товару, а специфіка господарських відносин розумним чином вимагає економії ресурсів за рахунок, наприклад, спільного перевезення товарів.

Сам відповідач також не надав змістовних пояснень щодо значення цієї обставини для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Щодо зауваження №4 «Наданий до митного контролю прайс-лист від 17.07.2023 № б/н не має періоду дії цін на товари. Таким чином, за своїм характером не відповідає поняттю «прайс-лист». Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який має термін дії зазначених цін. В той час, як зазначений асортимент товару дублює заявлений».

З цього приводу суд зазначає, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс- лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 01.03.2023 року у справі №420/18880/21, від 08.12.2022 року у справі №420/2792/19, від 23.10.2020 року у справі №810/690/17.

Сам відповідач також не надав змістовних пояснень щодо значення цього документу для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Щодо зауваження №5 «Митна декларація країни відправлення від 22.09.2023 №223120230003410735 в описі товару містить відомості щодо відсоткового співвідношення 49% та 51%, проте в заявлених даних такі відомості щодо товару відсутні».

У вказаному документі вказано: 59% нетканої бавовняної тканини та 41% клею. Водночас, сам товар визначено як чорна бавовняна ізоляційна стрічка, в тій же кількості та за тією ж ціною, що узгоджена сторонами.

При цьому митна декларація країни відправлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України не є обов`язковим документом для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 02.03.2018 року у справі №804/2997/17.

Сам відповідач також не надав змістовних пояснень щодо значення цієї обставини для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Щодо зауваження №6 «До митного контрою заявлено умови поставки FOB Shanghai. Декларантом надано транспортні договори, проте, надано рахунок на оплату транспортних послуг від 23.11.2023 № 2311059 лише від однієї особи «СВ-Брок» інші документи пов`язані з особою-перевізником, що фігурує у договорі від 25.04.2023 № AUSV-250423, що містять відомості про вартість її послуг відсутні та до митного контролю не надавались».

Слід звернути увагу на суперечність позиції митного органу, адже в зауваженні №2 відповідач зазначав про суперечність умов поставки, однак наявне зауваження свідчить про однозначне розуміння в т.ч. самим відповідачем умов поставки, які визначено сторонами.

Сам договір від 25.04.2023 року №USV-250423 укладено ТОВ «СВ БРОК» як експедитором з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як перевізником щодо перевезення останнім вантажу згідно заявки експедитора.

В цій справі позивач мав договірні відносини з експедитором ТОВ «СВ БРОК». За п. 2.2.1. Договору перевезення експедитор має право укладати договори для виконання зобов`язань за Договором перевезення. Отже, для позивача транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємодії з експедитором. В свою чергу залучення експедитором будь-яких суб`єктів (на виконання обов`язку «організувати перевезення») характеризує лише обраний експедитором спосіб виконання наявних у нього зобов`язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, який розрахунки здійснював виключно з експедитором.

Сам відповідач також не надав змістовних пояснень щодо значення цієї обставини для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Щодо зауваження №7 «Рахунок на оплату транспортних послуг № 23.11.2023 № 2311059 та містить відомості щодо вартості послуг в тому числі з морського перевезення. При цьому, згідно відомостей коносаменту від 03.10.2023 № HYSF2023090771A наявна помітка «Freight Collect», що означає збір платежів за комплекс послуг в порту призначення».

Суд зауважує, що законодавством не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодексу України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 07.07.2023 року у справі №803/718/17.

В цій справі згідно заявки від 11.09.2023 року №7765, рахунку на оплату від 23.11.2023 року №2311059 розмір транспортних витрат саме за перевезення згідно коносаменту, при цьому у вартість включено «локальні витрати».

Сам відповідач також не надав змістовних пояснень щодо значення цієї обставини для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Щодо зауваження №8 «Товар був доставлений у м. Гданськ (Польща) згідно відміток коносаменту, проте згідно відміток CMR від 22.11.2023 №HYSF2023090771A товар відправлено із м. Гдиня (Польща), відомості щодо вартості переміщення товару між зазначеними пунктами відсутні. Таким чином, у митниці виникають сумніви щодо достовірності заявлених даних».

Позивач надав довідку від 08.12.2023 року, складену ТОВ «СВ БРОК» щодо цієї обставини, однак оскільки вона до митного оформлення не надавалася та складена після винесення спірного рішення ця довідка судом до уваги не береться.

Водночас, з довідки від 22.11.2023 року №7765А, яка митному органу надавалася та була ним оцінена, вбачається, що транспортна складова митної вартості визначена «під ключ», в т.ч. включає в себе транспортування з м. Гдиня до м. Гданськ.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Щодо зауваження №9 «Згідно наданої заявки на перевезення від 11.09.2023 № 7765 оплата здійснюється згідно пункту 4.2.3 Договору. Протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання клієнтом рахунку експедитора. Враховуючи строки така оплата мала бути здійсненою, проте до митного контролю платіжні документи на оплату транспортних послуг не надавались».

Суд повторює, що незалежно від того чи належним чином сторони розрахувалися між собою, ця обставина не змінює визначену вартість поставки та, відповідно, фактурну митну вартість товару, яка підтверджується в першу чергу контрактом, рахунком на оплату та платіжним документом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, від 24.10.2019 року у справі № 815/7158/15.

Ця правова позиція є релевантною і до розрахунків з експедитором митна вартість, в т.ч. її транспортна складова, може бути підтверджена згідно узгодженого змісту правовідносин між ними.

В цій справі в наявності заявка на надання послуг та рахунок за фактом їх виконання, що належним чином підтверджує транспортну складову митної вартості.

Сам відповідач також не надав змістовних пояснень щодо значення цієї обставини для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Щодо зауваження №10 «Надана до митного контролю довідка щодо вартості транспортних витрат від 22.11.2023 №7765A не містить розподілу вартості згідно наданих послуг та не є бухгалтерським документом взагалі. Враховуючи наявність розбіжностей серед інших документів не може бути використана в якості підтвердження складової митної вартості товару».

Суд повторює, що законодавством не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодексу України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 07.07.2023 року у справі №803/718/17.

Відповідно, зауваження до змісту довідки є безпідставними, а її неприйняття неправомірним. Така довідка має бути оцінена як доказ на підтвердження викладених у ній обставин.

Більш того, в цій справі транспортна складова митної вартості підтверджується також іншими документами (заява, рахунок).

Сам відповідач також не надав змістовних пояснень щодо значення цієї обставини для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Щодо зауваження №11 «Відомості щодо зберігання, демереджу, форм контролю які призначаються митницею, витрати для повернення порожнього контейнеру відсутні серед наданих до митного контролю документів. Вказані витрати також не відображені у рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг. У наданих документах відсутні відомості щодо складових митної вартості. Враховуючи розбіжності у відомостях щодо умов поставки, додаткові витрати, пов`язані із транспортуванням товару не відображені документально та не включені до складових митної вартості товару».

Передусім суд зазначає, що в цьому зауваженні наявне посилання на інші зауваження, однак в зв`язку з висновком суду про необґрунтованість таких зауважень, наявне посилання не має доказового значення.

Щодо зазначених послуг суд зазначає, що відповідач безпідставно вважав, що відсутність відомостей про певні послуги в наявних документах є недоліком, оскільки не врахував, що такі послуги могли не надаватися.

Суд повторює, що транспортна складова митної вартості в цій справі має визначений та підтверджений вже оціненими доказами характер.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Таким чином, усі зауваження відповідача до поданої митної декларації були необґрунтованими, що свідчить про протиправність спірного рішення про коригування митної вартості.

Окремо суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.12.2022 року по справі №820/3939/16.

Суд зазначає, що наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар повинна бути доведена відповідачем, який з посиланням на існування таких недоліків прийняв рішення, що є предметом оскарження.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.01.2018 року по справі №К/9901/3440/18.

Наведені раніше положення Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 815/5791/17.

Системний аналіз наведених раніше правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.01.2023 року по справі №0440/5532/18.

Суд також зауважує, що тільки в разі доведення митним органом того, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, може бути реалізовано його повноваження щодо витребування документів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17.

В цій справі відповідачем не доведено існування недоліків у поданих позивачем документах ані на момент їх витребовування, ані на момент розгляду цієї справи судом. Відповідно, правові підстави для їх витребування були відсутні.

В свою чергу відповідачем витребувано документи, які не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №821/101/18.

При цьому відповідач діяв необґрунтовано при витребуванні зазначених ним документів за наявності документів, що були надані йому позивачем, зокрема, Контракту, Інвойсу та інших документів. При цьому відповідач не конкретизував в зв`язку з чим ним не прийнято надані документи та витребовуються додаткові.

Отже, відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення, яке є предметом оскарження, з посиланням на те, що позивачем не надано витребувані відповідачем документи, оскільки відповідачем не доведено підстави та необхідність у їх витребуванні.

Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.

В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.

Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.

При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.

Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, які є предметом оскарження.

Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.

В свою чергу картка відмови в прийнятті митної декларації є похідним актом від рішення про коригування митної вартості та обґрунтована фактом ухвалення такого рішення. Відповідно, скасування рішення про коригування митної вартості є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено загальну суму судового збору у розмірі 6056,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.04.2024 року та від 16.05.2024. Відповідно до положень ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 4844,80 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, в свою чергу сума 1211,20 є надмірно сплаченою та може бути повернута позивачу за його клопотанням у відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», оскільки при поданні позовної заяви через підсистему «Електронний Суд» згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» застосовується понижуючий коефіцієнт.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК ДАНАПРИС» (49083, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 35а, код ЄДРПОУ: 42956110) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 30.11.2023 року №UA110130/2023/000238/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.11.2023 №UA110130/2023/000915.

Стягнути з Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК ДАНАПРИС» (49083, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 35а, код ЄДРПОУ: 42956110) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 4844,80 гривень (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко