Рішення
від 01.08.2024 по справі 420/17158/24
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/17158/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Кралі І.С.

представниці позивача Мельник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за правилами загального позовного провадження за адміністративним позовом позивача, ТОВ «ЗАРС», до відповідача, Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, ТОВ «ЗАРС», до відповідача, Головного управління ДПС в Одеській області,у якій він просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 09.05.2024:

- № 19550/15-32-07-05 форми Р, на суму штрафних санкцій 29 462 696 грн 00 коп. (двадцять дев`ять мільйонів чотириста шістдесят дві тисячі шістсот дев`яносто шість гривень нуль копійок);

- № 19552/15-32-07-05 форми Р, на суму штрафних санкцій 8 271 693 грн 00 коп. (вісім мільйонів двісті сімдесят одна тисяча шістсот дев`яносто три гривні нуль копійок);

- № 19553/15-32-07-05 форми П, щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по періодах у розмірі 47 276 942 грн 00 коп. (сорок сім мільйонів двісті сімдесят шість тисяч дев`ятсот сорок дві гривні нуль копійок);

- № 19554/15-32-07-05 форми В4, щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 773 771 грн 00 коп. (один мільйон сімсот сімдесят три тисячі сімсот сімдесят одна гривня нуль копійок);

- № 19558/15-32-07-05 форми ПН, на суму штрафних санкцій у розмірі 64 600 грн. 00 коп. (шістдесят чотири тисячі шістсот гривень нуль копійок);

-№ 19562/15-32-07-05 форми ПС, на суму штрафних санкцій 1 020 грн 00 коп. (одна тисяча двадцять гривень нуль копійок);

- № 19563/15-32-07-05 форми ПС, на суму штрафних санкцій 8 160 грн 00 коп.;

- № 19514/15-32-24-06 форми Д, на суму штрафних санкцій 1 097 грн 80 коп. (одна тисяча дев`яносто сім гривень вісімдесят копійок);

- № 19520/15-32-24-06 форми Д, на суму штрафних санкцій 16 065 грн 37 коп. (шістнадцять тисяч шістдесят п`ять гривень тридцять сім копійок);

- № 19522/15-32 форми ПС, на суму штрафних санкцій 1 020 грн 00 коп. (одна тисяча двадцять гривень нуль копійок).

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

Позивач вважає незаконним проведення позапланової виїзної документальної перевірки у зв`язку з відсутністю законних підстав для її проведення, порушенням порядку проведення.

Так, на думку позивача, наказ Головного управління ДПС в Одеській області має подвійну підставу для проведення - з підстави неотримання витребуваних документів та з підстави початку реорганізації підприємства.

Позивач вказує на те, що оскільки відповідач до проведення перевірки не направляв жодних запитів позивачу, в нього були відсутні підстави проводити перевірку, посилаючись на ненадання пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу.

Крім того, запит на отримання документів відповідач надав з порушенням строку його надання (5 днів до закінчення перевірки) - в останній день перевірки. Позивач стверджує, що він надав всі необхідні первинні документи, а акт відповідача про ненадання документів та акт перевірки містять суперечливі дані щодо обсягу їх надання. При цьому відповідач сам порушив податкове законодавство, несклавши опис отриманих копій документів під час перевірки.

Також позивач вважає, що виділ підприємства з ТОВ ЗАРС не є підставою для проведення перевірки, оскільки він не є реорганізацією товариства та не припинив його існування, а ініціювання перевірки з цієї підстави слугувало лише приводом для проведення перевірки та пошуку можливих порушень. Так, в наказі та направленнях контролюючого органу відсутня конкретизація питань, які є предметом перевірки. При цьому перевірка питань щодо виділу не відображена в акті перевірки. Тобто така перевірка фактично не проводилася.

Отже, як наслідок, відсутність законних підстав для проведення перевірки означає, що така перевірка не може породжувати жодних законних наслідків та тягне за собою протиправність спірних рішень.

Також позивач вказував на протиправність податкових повідомлень - рішень через їх необґрунтованість. Відповідач, на думку позивача, встановив порушення податкового законодавства та прийняв спірні рішення на підставі довільного трактування ним укладеного господарського договору та припущеннях, що він не є інвестиційним, а є договором генерального підряду. Тобто відповідач вийшов за межі своїх повноважень, коли самостійно, поза межами судового порядку, встановив удаваність угоди. Саме довільне трактування інвестиційного договору як договору будівельного підряду потягнуло за собою невизнання відповідачем включення витрат по будівництву 11- ти поверхового житлового будинку, протиправне донарахування податкових зобов`язань, протиправне нарахування штрафних санкцій за нескладення та відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені податковим законодавством.

Також позивач посилався на необгрунтованість та поверхневість висновку відповідача про те, що операції з придбання та використання водіями позивача за талонами палива було додатковим благом, а також те, що паливо не було використано у межах господарської діяльності.

(б) Позиція відповідача

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що в нього були законні підстави для проведення позапланової виїзної документальної перевірки.

Зокрема, відповідач розцінює виділ підприємства з ТОВ ЗАРС реорганізацією товариства, що є законною підставою для проведення перевірки. На думку відповідача, чинні норми Податкового кодексу України не забороняють проводити перевірку після завершення терміну пред`явлення кредиторських вимог.

Також відповідач посилається на те, що фактично між позивачем та його контрагентом Інститутом проблем проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України був укладений договір будівельного підряду. Відповідно відповідач вважає, що позивач протиправно відобразив суму витрат щодо будівництва 11-ти поверхового багатоквартирного будинку, який вже був введений в експлуатацію 30.12.2020, за відсутності первинних облікових документів «Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (форма № КБ-3) щодо виконаних за завданням замовника та переданих замовнику закінчених робіт, що не дає можливість достовірно оцінювати витрати та пов`язувати витрати з конкретним об`єктом та доходом, для отримання якого вони здійснені.

В результаті цього позивач, на думку відповідача, не нарахував податкові зобов`язання, не склав не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість,використання яких у господарській діяльності не підтверджено.

Також відповідач зазначив, що перевіркою встановлено, що позивач придбав паливно-мастильні матеріали за період з 01.07.2021 по 31.12.2021 (бензин А-95, газ по чекам з автозаправних станцій) у постачальників: ТОВ"ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР", (код ЄДРПОУ 37693620), ТОВ "ЛІВАЙН ТОРГ", ТОВ ЛІВАЙН ТОРГ (код ЄДРПОУ 41449359), ТОВ "ЄГАЗ-РІТЕЙЛ" (код ЄДРПОУ 40471320), та списав всього на суму без ПДВ 373 363,84 грн., в тому числі по операціях що не є господарською діяльністю платника всього на суму без ПДВ 60988 грн. Так, надані первинні документи не дають можливості встановити мету, напрями та об`єми використаного пального, списані паливно мастильні матеріали використані не в господарській діяльності підприємства.

Крім того, відповідач посилався на те, що позивач у додатку 4ДФ Розрахунку не задекларував показники доходу за ознакою « 157», як дохід виплачений самозайнятим особам за надані послуги, а саме фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) у вересні місяці 2019 року та фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) у жовтні місяці 2023 року, а задекларовані показники доходу за ознакою « 101». Зазначене свідчить, про помилки, недостовірність інформації у Розрахунках, оскільки зазначені особи не є працівниками підприємства при цьому суми нарахованих (виплачених) доходів задекларовані у вигляді заробітної плати, а не як дохід отриманий від підприємницької діяльності.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

17.06.2024 Одеський окружний адміністративний суд ухвалив відкрити загальне позовне провадження та призначив підготовче судове засідання.

25.06.2024 суд ухвалив задовольнити клопотання представника відповідача та відклав підготовче судове засідання.

10.07.2024 суд ухвалив задовольнити клопотання представника позивача та відклав судове засідання на іншу дату.

07.07.2024 суд ухвалив закрти підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

24.07.2024 суд розглянув справу по суті та ухвалив вступну і резолютивну частину рішення.

IV. Обставини, встановлені судом

Позивач є суб`єктом господарювання, основними видами економічної діяльності, якого є будівництво житлових і нежитлових будівель та купівля і продаж власного нерухомого майна.

27.12.2006 позивач уклав з Інститутом проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАНУ інвестиційний Договір №0127120.

Суд встановив, що предметом укладеного Договору відповідно до пункту 2.1 є правове регулювання діяльності Сторін у проектуванні, будівництві та введенні в експлуатацію на земельній ділянці площею 1,3 га нової адміністративної будівлі Сторони 1 загальною площею не менше 3500 кв. м замість старих будівель, які підлягають списанню відповідно до порядку встановленого чинним законодавством, розташованих за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 29 та нової багатоповерхової житлової будівлі орієнтовною загальною площею 15000 кв. м та безкоштовного отримання Стороною 1 не менше ніж 600 кв. м загальної площі житла у порядку визначеному цим Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.2. Договору Інститут (Сторона-1) наділена "функціями замовника будівництва згідно з чинним законодавством України і має право на залучення осіб для участі у фінансуванні розробки проектно-кошторисної документації та будівництва об`єктів, а також за умовами цього Договору зобов`язаний виконати дії щодо передачі таким залученим особам належної їм частки в Об`єкті будівництва ".

Згідно з п. 1.3 Договору ТОВ "ЗАРС" (Сторона-2) отримує "право на фінансування розробки проектно-кошторисної документації та будівництва Об`єктів і бере на себе зобов`язання за рахунок власних та залучених коштів здійснити фінансування, виготовлення проектної кошторисної документації та будівництва об`єктів, в терміни та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 1.4 Об`єктом інвестування є нова адміністративна будівля Інституту загальною площею не менше 3500 кв.м із автономним опаленням всієї будівлі, постійною підкачкою води, резервною системою електроживлення, залом засідань (оснащеним технічно згідно існуючих вимог), типографІчним центром та складськими приміщеннями і окремо стоячими гаражами на 4 місця; нова будівля споруджується замість існуючих будівель та споруд на частині земельної ділянки Інституту приблизною площею 0,5 га для забезпечення діяльності Інституту відповідно до статутних цілей; загальні вимоги з функціонального призначення будівлі повинні бути узгоджені сторонами після підписання договору у вигляді додатків ".

Пунктом 1.5 договору визначено, що об`єктом будівництва є нова багатоповерхова житлова будівля орієнтовною загальною площею 15000 кв.м, що буде розташована на частині земельної ділянки Інституту приблизною площею 0,8 га на місці колишніх будівель та споруд ІПРЕЕД НАН України та яка споруджується відповідно до проектно-кошторисної документації на підставі дозвільних документів.

Обов`язок по виконанню функцій та реалізації повноважень ІПРЕЕД НАН України як замовника будівництва покладається на TOB "ЗАРС" згідно з доручення (довіреності чи іншого документа) (п. 2.2. договору). Зауважуємо, що даний обов`язок покладається щодо спорудження обох об`єктів згідно з зазначеного Договору.

Згідно з п. 3.1 договору ІПРЕЕД НАН України зобов`язаний на своє ім`я оформити право користування земельною ділянкою з дозволом на будівництво об`єктів, забезпечити доступ уповноважених (залучених) ТОВ "ЗАРС" осіб для виконання робіт (надання послуг), надати ТОВ "ЗАРС" документи, які відповідно до чинного законодавства України будуть необхідні для оформлення у власність частки ТОВ "ЗАРС" в об`єкті будівництва.

Пунктом 3.2.1 договору ТОВ "ЗАРС" зобов`язане забезпечити фінансування робіт по виготовленню проектно-кошторисної документації, будівництву об`єктів та введенню їх в експлуатацію.

Відповідно до п. 6.2.1 договору ІПРЕЕД НАН України отримає нову адміністративну будівлю "загальною площею не менше 3500 кв. м із автономним опаленням всієї будівлі, постійною підкачкою води, резервною системою електроживлення, залом засідань (оснащеним технічно згідно існуючих вимог), типографічним центром та складськими приміщеннями і окремо стоячими гаражами на 4 (чотири) місця, не менше ніж 600 кв. м загальної площі житла з виконанням оздоблювальних робіт та облаштуванням у об`єкті будівництва після введення його в експлуатацію".

Згідно з п. 6.2.2. договору ТОВ "ЗАРС" отримує у власність або для виконання своїх зобов`язань решту загальної площі житлової будівлі, передбачених затвердженою проектно-кошторисною документацією на будівництво з вбудованими гаража.

19 грудня 2017 року між ТОВ ЗАРС та Інститутом був підписаний Акт розподілу площ в Об`єкті будівництва за Договором № 01271206 від 27.12.2006 року (далі по тексту - Акт розподілу площ ).

Відповідно до пп. 1.1. п. 1, вказаного Акта розподілу площ, Сторона-1 отримує сім квартир в житловому будинок за будівельною адресою: АДРЕСА_1 загальною проектною площею 610,00 кв.м.ми та підсобними приміщеннями. Відповідно до пп. 1.2. п. 1. Акта розподілу площ, Сторона-2 отримує всі інші площі та об`єкти всіх видів в Об`єкті будівництва, які не зазначені в п. 1.1. цього Акту, в тому числі квартири, вбудовані або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражні бокси, машиномісця, об`єкти інженерної інфраструктури (будівлі, приміщення лінійні споруди (комунікації) та інші об`єкти чи обладнання в Об`єкті будівництва та/або поза його межами, що необхідні для обслуговування та експлуатації Об`єкта будівництва, які передбачені проекти о-кошторисною документацією та забезпечують технічну можливість його функціонування і використання за призначенням).

При цьому, згідно з п. 2. Акта розподілу площ, кожна із Сторін має право на власний розсуд розпоряджатися належними їй майновими правами на об`єкти, що знаходяться в Об`єкті будівництва (об`єкти які становлять частку Сторін, визначені в п. 1.1. та 1.2. цього Акту), в тому числі продати/відчужити їх третім особам в будь-який спосіб на власний розсуд без погодження з іншою стороною. Сторони мають право на володіння, користування та розпорядження майновими правами на власний розсуд без необхідності будь-якого погодження з іншою стороною, у тому числі мають право на продаж (відчуження будь-яким чином) таких майнових прав (чи їх частини) будь-яким третім особам із правом визначення на власний розсуд без погодження з іншою стороною способу відчуження та документів на підставі яких здійснюється таке відчуження.

Позивач у складі податкового кредиту за період з 01.07.2021 по 31.12.2023 відобразив ПДВ щодо будівництва 11-ти поверхового багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, бульвар Французький, 29, 29-А, який вже був введений в експлуатацію до перевіряємого періоду згідно з Сертифікатом від 30.12.2020.

Загальними зборами учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЗАРС 17.11.2023 було прийняте рішення про виділ з ТОВ ЗАРС нового ТОВ СІВ`Ю ЕСТЕЙТ. При виділі товариство позивача свою діяльність не припинило, код ЄДРПОУ залишився той самий.

В той же день відповідні відомості було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про початок процедури виділу.

Відповідач на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 03.01.2024 №10-п, із змінами внесеними наказом від 28.02.2024 № 1837-п, провів позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ЗАРС" з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2021 по 31.12.2023 року.

В направленнях на перевірку , зазначено, що вона проводиться на підставі пп.78.1.7 п.78.1. Податкового кодексу України з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2021 по 31.12.2023.

За результатами перевірки відповідач склав акт документальної позапланової виїзної перевірки від 22.04.2024 № 10622/15-32- 07-08-19 в якому встановив порушення :

1. П.п. 20.1.2., пп. 20.1.6. п. 20.1. ст. 20, пп. 44.1. ст. 44, пп. 85.2. ст. 85, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 4, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 4, 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318, п. 3, 11-18 Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 N 205, п. 2, 4 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. N 668, ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", які прийняті наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 5 липня 2013 року N 293 (діяло до 01 листопада 2021), Кошторисних норм України у будівництві «Настанови з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01 листопада 2021 року N 281, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 28 555 902 грн.

2. П.п. 20.1.2., пп. 20.1.6. п. 20.1. ст. 20, пп. 44.1. ст. 44, пп. 85.2. ст. 85, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 4, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 4, 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318, п. 3, 11-18 Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 N 205, п. 2, 4 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. N 668, ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", які прийняті наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 5 липня 2013 року N 293 (діяло до 01 листопада 2021), Кошторисних норм України у будівництві «Настанови з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01 листопада 2021 року N 281, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток станом на 31.12.2023 року в сумі (-) 47 276 942 грн.

3. П.п. 44.1. ст. 44, п.189.1. ст.189, пп. г п. 198.5. ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, ст.1, ст. 4, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 6 617 355 грн.

4. П.п. 44.1. ст. 44, п. 189.1. ст. 189, пп. г п. 198.5. ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, ст.1, ст. 4, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704, в результаті чого завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду станом на 31.12.2023 року у сумі 1773771 грн.

5. П.п. 120 1.2. ст. 120 1 розділу XIV, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1., п. 201.10. ст. 200 Податкового кодексу України, п. 11, 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 N 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за N 137/28267 Податкового кодексу України не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні у сумі обсягу на обсяг придбання у розмірі 45 160 473,33 грн

6. П.п 267.2.1., п. 267.6.5. п.267.2 ст. 267 Податкового кодексу України в результаті чого занижено транспортний податок за 2022 рік у сумі 18 747 грн.

7. ст. 51, п. 176.2 ст. 176, з урахуванням ст.521 та п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» податкові розрахунки надавалися з помилками щодо нарахованого (виплаченого) доходу фізичним особам.

8. П.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст.164, ст. 167, пп.168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 16 065,37 грн.

9. П.п. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5 п. 16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170, п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1097,80 грн.

10. П. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України ТОВ «ЗАРС» не повідомило контролюючий орган про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням.

11. П.п. 20.1.2., пп. 20.1.6. п. 20.1. ст. 20, п. 44.1 ст. 44, пп. 85.2., пп. 85.4., пп. 85.8. ст. 85 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків не надано контролюючим органам оригінали документів.

18.04.2024 позивач надав письмові заперечення на акт.

06.05.2024 позивач отримав лист від 02.05.2024, в якому відповідач повідомив про залишення висновків в акті перевірки без змін, крім питання необхідності сплати транспортного податку.

На підставі висновків акта перевірки відповідач склав спірні податкові повідомлення-рішення.

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Щодо існування законних підстав для проведення перевірки.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб, функції та правові основи діяльності визначаються виключно Податковим кодексом України (пп. 1.1. ст. 1).

Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульовано нормами статті 78 Податкового кодексу України, згідно з якими документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

« 78.1.1. отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, … якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового законодавства, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

В наказі та направленнях на перевірку позивача відсутні посилання на пп. 78.1.1. п. 78.1. Податкового кодексу України, тому письмовий запит щодо надавання пояснень та їх документальних підтверджень до початку перевірки платнику податку не вручався.

Документальна позапланова перевірка позивача здійснювалась на підставі пп. 78.1.7. п. 78.1. Податкового кодексу України у зв`язку з процедурою реорганізації юридичної особи шляхом виділу.

Відповідно до пп. 78.1.7 п.78.1. ст.78 ПК України перевірка проводиться, ячкщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;».

З аналізу статті п.п. 78.1.7. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України передбачена підстава для проведення документальної позапланової перевірки встановлює обов`язок проводити таку перевірку у певний період, а саме коли така реорганізація розпочата. Отже, буквальне тлумачення наведеної норми дає можливість дійти висновку, що податкове законодавство пов`язує право податкового органу на проведення документальної позапланової перевірки з початком процедуру реорганізації юридичної особи.

З огляду на матеріали справи, відповідно до рішення Загальних зборів учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЗАРС від 17.11.2023 року, відбувся виділ з ТОВ ЗАРС нового Товариства та в той же день відповідні відомості було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про початок процедури виділу.

Відповідно до пп. 16.1.10. п. 16.1. ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов`язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

Відповідно до пункту 7 Порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й інформаційними системами Державної фіскальної служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 18.03.2016 № 759/5/371, технічний адміністратор Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань забезпечує передачу до реєстрів Державної податкової служби України відомостей про проведені реєстраційні дії відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ", документів в електронній формі у робочий час одночасно з проведенням відповідної реєстраційної дії у Реєстрі, формуванням запиту суб`єктом державної реєстрації.

Крім того, дії (процедури), що мають бути вчиненні податковими органами при реорганізації, ліквідації юридичної особи врегульовані положеннями Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 (далі - Порядок №1588). Так, згідно з пунктом 11.5 розділу XI Порядку №1588 у зв`язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі, зокрема, одержання судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, Іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

Тобто, з 17.11.2023 року контролюючий орган був обізнаним щодо прийнятого рішення про виділ з TOB ЗАРС нового Товариства, а саме про розпочату процедуру реорганізації та можливість здійснення з цієї підстави документальної позапланової виїзної перевірки.

При цьому, вказана процедура з виділу з TOB ЗАРС нового Товариства була завершена 21.12.2023 року на підставі Протоколу № 21/12-23 Загальних зборів учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЗАРС.

Відповідна інформація була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.12.2023 року. Про що відповідно й було відомо Головному управлінню ДПС в Одеській області.

Підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не визначено закінчення перебігу строку для проведення перевірки платника податків у зв`язку з початком процедури реорганізації юридичної особи. Відтак, ця норма має тлумачитися в контексті "терміну ", з яким пов`язується відповідне право.

З огляду на викладене, суд робить висновок про відсутність законних підстав для проведення перевірки. Адже поняття розпочато не вказує на можливість чи підставу проведення такої перевірки вже після завершення відповідної процедури реорганізації юридичної особи.

Вказані доводи щодо термінів, в які може бути проведена документальна позапланова виїзна перевірка на підставі передбаченої ші. 78.1.7. н. 78.1. ст. 78 ПК України, а саме лише під час процедури реорганізації, а не після її завершення, підтверджуються подібними висновками Верховного Суду викладеними у Постанові від 14.02.2024 р. у справі № 809/621/17. Так, Верховним Судом було підтверджено відсутність повноважень у податкового органу проводити перевірку, оскільки наказ податкового органу на проведення перевірки був виданий вже після скасування рішенням юридичної особи про припинення юридичної особи, хоча статус припинення такої юридичної особи тривав три роки, а саме:

Ураховуючи наведені правові норми та встановлені обставини у даній справі стосовно того, що станом на 10.04.2017 Товариство не перебувало у стані припинення, що підтверджується інформацією, наявною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для видання оскаржуваного наказу №477 від 10.04.2017 (в редакції наказу Ns 514 від 13.04.2017) на підставі підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до пп. 98.1.1. п. 98.1. ст. 98 ПК України містить виключне трактування реорганізації для господарських товариств, а саме:

Під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: для господарських товариств - зміна організаційно-правового статусу товариства, що тягне за собою зміну коду згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань

Зі змісту пп. 98.1.4 п. 98.1 ст, 98 ПК України випливає, що під реорганізацією платника податків розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, в тому числі, виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

З оглдяу на те, що у позивача внаслідок виділу не відбулася зміна коду ЄДРПОУ, суд погоджується з аргументом позивача, що виділення, яке полягає в створенні нового товариства без припинення основного та без зміни коду, не є реорганізацією існуючого товариства.

В свою чергу невиконання відповідачем вимог законодавства щодо існування підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки тягне за собою наслідок, що така перевірка не може породжувати жодних правових наслідків.

Аналогічна позиція викладена у Постанові від 22.11.2020 року, справа №520/8836/18, у якій Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень частини другої статті 74 КАС України щодо допустимості доказів, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Щодо висновків податкового органу про встановлені порушення позивачем податкового законодавства та законності податкових повідомлень-рішень від 09.05.2024 № 19550/15-32-07-05, № 19552/15-32-07-05, № 19553/15-32-07-05.

З огляду на аргументи відповідача причиною прийняття податкових повідомлень-рішень від 09.05.2024 є невизнання відповідачем укладення між ТОВ ЗАРС та Інститутом проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАНУ саме інвестиційного Договору. На думку відповідача, даний договір має характер договору генерального підряду.

Суд встановив, що предметом укладеного договору №0127120 між ТОВ ЗАРС" та Інститутом (далі по тексту - договір) відповідно до пункту 2.1 Договору є правове регулювання діяльності Сторін у проектуванні, будівництві та введенні в експлуатацію на земельній ділянці площею 1,3 га нової адміністративної будівлі Сторони 1 загальною площею не менше 3500 кв. м замість старих будівель, які підлягають списанню відповідно до порядку встановленого чинним законодавством, розташованих за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 29 та нової багатоповерхової житлової будівлі орієнтовною загальною площею 15000 кв. м та безкоштовного отримання Стороною 1 не менше ніж 600 кв. м загальної площі житла у порядку визначеному цим Договором та чинним законодавством України.

19.12.2017 між позивачем та Інститутом був підписаний Акт розподілу площ в Об`єкті будівництва за Договором № 01271206 від 27.12.2006 року (далі по тексту - Акт розподілу площ ).

Як вже зазначав суд вище по тексту, відповідач встановив порушення позивачем податкового законодавства за результатами зробленого ним висновку про те, що вказаний договір не є інвестиційним, а є договором генерального підряду. Тобто відповідач вказує на удаваність вказаного правочину - приховання сторонами іншого правочину, договору генерального підряду, який вони вчинили насправді. Проте суд зазначає, що визнання правочину удаваним відбувається в судовому порядку цивільного судочинства. Тобто належним і допустимим доказом даного факту є рішення суду, яке прийнято в порядку цивільного судочинства. Адміністративний суд у цій справі не уповноважений оцінювати цивільний договір на предмет його удаваності, оскільки це не його повноваження, юрисдикція та вказані обставини не є предметом даного позову. Тому суд розцінює посилання відповідача на фактичне укладення позивачем та його контрагентом договору підряду недоведеним. Суд повинен оцінювати вказаний договір з точки зору відповідності його діловій меті позивача. В цьому контексті суд зазначає, що одним з основних видів діяльності позивача є будівництво об`єктів та реалізація нерухомості в таких об`єктах третім особам. З огляду на предмет та умови укладеного договору інвестування між позивачем та Інститутом, де інвестицією ТОВ ЗАРС є саме фінансування такого будівництва та реалізація проекту будівництва, а інвестицією Інституту є надання земельної ділянки для реалізації вказаного проекту, суд робить висновок, що вказані взаємовідносини відповідають діловій меті та господарській діяльності позивача.

Крім того, аналіз вказаного договору здійснювався Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/1177/23. Так за результатами розгляду цієї справи у рішенні від 13.06.2023, яке набрало законної сили, суд вказував на відсутність повноважень у відповідача на самостійне тлумачення зазначеного договору. Суд звертає увагу, що у справі №420/1177/23 відповідач посилається на те, що фактично інвестиційний договір був договором постачання.

Таким чином, суд розцінює такі дії відповідача, як трактування відповідачем вказаного договору на власний розсуд, всупереч Рішенню Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 р. у справі № 420/1177/23, що набрало законної сили, припущеннями, на підставі яких податковий орган зробив висновки та прийняв податкові повідомлення-рішення. Тому суд робить висновок про їх необґрунтованість, відповідно протиправність

Далі, перевіркою встановлено, що позивач у складі витрат відобразив 205 859 854 грн. щодо будівництва 11-ти поверхового багатоквартирного будинку, який вже був введений в експлуатацію 30.12.2020, за відсутності первинних облікових документів "Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати " щодо виконаних за завданням замовника та переданих замовнику закінчених робіт, що не дає можливість достовірно оцінювати витрати та пов`язувати витрати з конкретним об`єктом та доходом , для отримання якого вони здійснені.

Вказаний висновок є результатом невизнання відповідачем укладеного позивачем інвестиційного договору № 01271206 від 27.12.2006. з Інститутом та трактування його договором генерального підряду. Відповідно відповідач посилається на відсутність первинної документації, зокрема, актів приймання виконаних будівельних робіт. Оскільки суд зробив вище по тексту висновок щодо необґрунтованого висновку відповідача про укладення договору генерального підряду, суд відхиляє посилання відповідача на порушення позивачем податкового законодавства, через недоведеність існування у останнього обов`язку складати цю первинну документацію.

Крім того, згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Суд встановив, що облікова політика позивача затверджена з урахуванням та відповідно до вимог НП(С)БО 16, які передбачають, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 НП(С)БО 16).Так, пунктами 6, 7 НП(С)БО 16 визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до підпункту 9.4 пункту 9 НП(С)БО 16 не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

Таким чином, право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов`язань.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV (далі по тексту - Закон України N 996-XJV).

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції, виходячи з визначення Закону України №996-XIV, є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Подібна позиція викладена у Постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 13.12.2023 року по справі 816/458/18.

Відповідно до п. 4 НП(С)БО 16, об`єкт витрат - це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Таким чином, суд погоджується з аргументами позивача, що в цьому випадку, таким об`єктом витрат вважається кожна окрема квартира або ж нежитлове приміщення (майнове право), за можливості Товариства безпосередньо відносити понесені витрати до кожного такого об`єктаь у позивача немає ніяких підстав для складання актів виконаних робіт № КБ-2в та № КБ-3 з ІПРЕЕД НАН УКРАЇНИ, оскільки по даному об`єкту будівництва та відповідно до умов укладеного договору № 01271206 від 27.12.2006 позивач є інвестором та як наслідок виконує частину функцій замовника будівництва з метою отримання (створення) майнових прав на власну частку інвестицій нерухомого майна, що також відповідає принципам ділової мети закріпленої ПК України.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки про порушення позивачем заповнення форм звітності.

Так, в пункті 3.1.1.1. акту документальної позапланової виїзної перевірки №10662/15-32-07-08-19 від 22.03.2024 р., відповідач зазначив , що у звіті про фінансові результати (звіті про сукупний дохід) дохід від продажу майнових прав у розмірі 180 415 784 грн відображено у складі показників "Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ряд.2000) замість статті "Інші операційні доходи (ряд.2120) за 2021-2023, чим порушено п. 3.2, 3.3, 3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.03.2013 №433.

В свою чергу, відповідно до пунктів 3.1.,3.2., 3.3., 3.10. Наказу Міністерства фінансів України 28.03.2013 № 433 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності " :

3.1.Метою складання звіту ПРО Фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки та сукупний дохід підприємства за звітний період.

3.2.У звіті про фінансові результати наводяться доходи і витрати, які відповідають критеріям, визначеним в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

3.3.У статті "Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" відображається дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг (у т.ч. платежі від оренди об`єктів інвестиційної нерухомості) за вирахуванням наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

3.10.У статті "Інші операційні доходи" відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття, дохід від списання кредиторської заборгованості, оДо розрахунків приймається загальна сума інших операційних доходів.

Згідно з підпунктом 14.1.202. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно із пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших покійників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Одним із принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік, визначених статтею 4 Закону № 996-ХІУ є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону № 996-ХІУ визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

За приписами пункту 2.2. Положення № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Згідно із абзацом 1 пункту 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 7 НП(С)БО № 15 "Дохід" визначено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

За приписами пункту 8 НП(С)БО № 15 "Дохід" дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Звертаючись до фактів цієї справи, суд встановив, що основним видом господарської діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель, купівля та продаж власного нерухомого майна.

З аналізу норм п. 3.10. Наказу Міністерства фінансів України 28.03.2013 № 433 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності " щодо визначення "Інші операційні доходи , вбачається що реалізація (продаж) майнових прав на житлові та нежитлові приміщення не є доходом від операційної оренди активів; доходом від операційних курсових різниць; відшкодуванням раніше списаних активів; доходом від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, доходи від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття, доходом від списання кредиторської заборгованості, одержані штрафи, пені, неустойки. Також не є доходом від зміни вартості активів, які оцінюються за справедливою вартістю та доходом від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції.

Тобто реалізація (продаж) майнових прав на житлові та нежитлові приміщення є саме доходом (виручкою) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, відповідно до п. 3.3. Наказу Міністерства фінансів України 28.03.2013 № 433 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності ".

Таким чином, суд вважає помилковим висновок відповідача про порушення позивачем заповнення форм фінансової звітності позивачем.

Щодо висновку відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 6 617 355 грн .

Згідно з наданим відповідачем до акту перевірки розрахунком у додатку № 13 він містить суми що різняться з розрахунками зазначеними у тексті самого акту. Так, у додатку вказані суми, які відсутні по тексту акта (стор. 30, 32, 34-35), де за підсумком загальною сумою є 9 032 095 грн. Вказана сума не збігається сумарно з сумами, перерахованими за кожен місяць та як наслідок розбіжність складає - 2 115 421 грн. Вказані розбіжності перешкоджають суду встановити обґрунтованість розрахунку та не доводять позицію відповідача про заниження податку на додану вартість у сумі 6 617 355 грн., що відображена в ППР від 09.05.2024 № 19552/15-32-07-05 та доданому до нього розрахунку.

Крім того, суд зробив вище по тексту висновок про недоведеність відповідачем неправомірності віднесення витрат, що впливає і нерозривно пов`язано з висновком відповідача про заниження податку на прибуток у сумі 28 555 902 грн, завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у сумі (-) 47276 942 грн, завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за періоди у сумі 1773771 грн.

Таким чином, з урахуванням вказаного висновку суду, відповідно суд вважає протиправним та таким, що належить до скасування ППР від 09.05.2024 № 19552/15-32-07-05.

Щодо висновку відповідача про нездійснення позивачем реєстрації в ЄРПН податкових накладних у сумі обсягу на обсяги придбання у розмірі 45 160 471 грн., на підставі чого були винесені ППР від 09.05.2024 19552/15-32-07-05 та №19558/15-32-07-05.

В п. 3.1.2.4. (сторінки 40-42) акту документальної позапланової виїзної перевірки №10662/15-32-07-08-19 від 22.03.2024 відповідач вказує на порушення п. 198.5. ст. 198, п. 201.1., п. 200.10 ст. 200 ПКУ, п. 11,12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307, ТОВ "ЗАРС не складено та не зареєстровано або зареєстровано невчасно в ЄДРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватись не у господарській діяльності на обсяг придбання 45 160 473,33 грн без ПДВ.

Відповідно податковий орган робить висновок про заниження на податкових зобов`язань загальну суму 9 032 095 грн.

З огляду на акт перевірки висновки відповідача ґрунтуються на тому, що він вважає відсутніми у позивача правові підстави для відображення витрат щодо будинку, оскільки відсутні документи щодо отримання ним будинку або квартир від Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, а здійснення операцій після введення в експлуатацію будинку не є результатом господарської діяльності

Суд вже робив вище по тексту висновок щодо правомірності віднесення витрат. Щодо здійснення операцій після введення в експлуатацію будинку законодавство України не містить норм, які прямо забороняють здійснювати будівельні роботи після введення будинку в експлуатацію. Як зазначає позивач, після введення будинку в експлуатацію він окрім виконання будівельних та опоряджувальних робіт, а саме з оздоблення фасадів, благоустрою території, внутрішніх опоряджувальних робіт, тощо, також здійснював приймання робіт по актам виконаних робіт/наданих послуг від субпідрядників по договорам, укладеним до введення будинку в експлуатацію, в силу наявності претензійних питань по господарським відносинам з контрагентами. В тому числі, як зазначає позивач, на строки передачі робіт та оформлення документів субпідрядниками вплинуло введення воєнного стану на території України 24.02.2022 року. Зворотне відповідач не довів впродовж розгляду справи.

Крім того, суд звертає увагу, що впродовж перевірки позивач надав всі первинні документи (договори, акти виконаних робіт, видаткові накладні, ТТН, розрахункові документи, банківські виписки тощо), які підтверджують вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку. В свою чергу висновки податкового органу про те, що послуги отримані позивачем від субпідрядників, після введення будинку в експлуатацію, начебто не використовувалась у його господарській діяльності є необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України установлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

-дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 Податкового кодексу України установлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193,1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

-придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

-ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпункт 198.5 статті 198 ПК України встановлює, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Тобто вказаною нормою визначені випадки, коли платник податку, який під час придбання або виготовлення товарів/послуг включив суми ПДВ до складу податкового кредиту, зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Враховуючи вищевикладене, висновки податкового органу про те, що послуги отримані позивачем від субпідрядників, після введення будинку в експлуатацію, начебто не використовувалась у його господарській діяльності є необґрунтованими.

Як встановлено податковим органом, за період з 01.07.2021 по 31.12.2023 позивач задекларував всього податкового кредиту по ПДВ на суму 98 709 855 грн., у тому числі від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у загальній сумі 1 773 771,00 грн.

За наведених обставин, посилання податкового органу на суму ПДВ 9 032 095 грн. за період з 01.07.2021 по 31.12.2023, на яку на думу останнього, позивач мав би нарахувати податкові зобов`язання по послугах, використання яких в господарській діяльності не доведено є безпідставними, адже на сторінці 37 акту перевірки вказано, що з 01.07.2021. по 31.12.2023 ТОВ "ЗАРС" задекларовано податкового кредиту по ПДВ у сумі 98 709 855,00 грн. При цьому, зазначено, що перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.07.2021 по 31.12.2023 не встановлено його завищення або заниження.

Підсумовуючи викладене, позивач не мав обов`язку нараховувати собі податкові зобов`язання з ПДВ, оформляти та реєструвати відповідні зведені податкові накладні відповідно до підпункту г) пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПКУ.

Відповідачем протиправно здійснено трактування укладеного Договору № 01271206 від 27.12.2006 р. інакше ніж Договір інвестування, що має наслідком невизнання Головним управлінням ДПС в Одеській області витрат за таким договором на загальну суму 205 859 854 грн, що є причиною прийняття податкових повідомлень-рішень від 09.05.2024:

-№ 19550/15-32-07-05,

-№ 19552/15-32-07-05,

-№ 19553/15-32-07-05,

-№ 19554/15-32-07-05.

Відповідач посилається на те, що позивач до перевірки не надав в повному обсязі усі документи, що належать або пов`язані з результатом перевірки, про що був складений відповідний Акт № 1376/15-32-07-08 від 15.03.2024 .

Відповідно до п. 85.6. ст. 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Суд встановив, 15.03.2024 під час здійснення посадовими особами відповідача документальної позапланової виїзної перевірки в присутності представника позивача було надано запити про надання документів та складено два акти про ненадання завірених належним чином копій документів ТОВ ЗАРС зазначених у запиті від 15.03.2024 року № 2 та № З (відповідно) у встановлений строк. акти складені посадовою особою контролюючого органу 15 березня 2024 року, тобто в останній день здійснення перевірки позивача. Акти складені за ненадання документів, що запитувалися, встановлювали обов`язок для позивача надати такі документи теж в останній день перевірки. Водночас вони не містять переліку документів, які було запропоновано надати позивачу. На вказані запити позивач надав свої пояснення.

При цьому, відповідно до п. 85.4. ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Таким чином, суд погоджується з аргументами позивача, що через порушення контролюючим органом строків надання запитів у позивача не було обов`язку надавати документи контролюючому органу на запит останнього від 15.03.2024 р., тобто в останній день перевірки.

Крім того відповідач не конкретизував, не складав опис отриманих ним документів відповідно до пункту 85.7 статті 85 ПК України, що робить його позицію недоведеною.

Щодо висновків податкового органу про незабезпечення позивачем подання до контролюючого органу повідомлення про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням за формою 20-ОПП у встановлені законодавством строки суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.3.6. акту, відповідач посилається на те, що в ході документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЗАС було встановлено факт незабезпечення подання до контролюючого органу повідомлення про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням за формою 20-ОПП у встановлені законодавством строки.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України, об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна, чи відкриття об`єкта, чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Відповідно до пункту 8.4. Наказу Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 "Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів", повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (п. 22.1 ст. 22 розділу І ПК України).

При цьому, інформація про об`єкти оподаткування такі як - товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) відображається у відповідній податковій звітності платника податків (податкові декларації з податку на прибуток, з податку на додану вартість, Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску тощо), тому про такі об`єкти оподаткування не потрібно повідомляти у повідомленні за ф. № 20-ОПП.

Зазначений висновок викладений в індивідуальній податковій консультації № 2870ЯПК/99-00-21-03-02-06 від 27.01.2021 року.

Крім того, відповідач за неподання позивачем повідомлень про об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою М 20-ОПП, застосував штрафні санкції , посилаючись на п.121.1 ст.121 ПК України.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України:

Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Тобто вказана стаття встановлює відповідальність саме за незабезпечення зберігання первинних документів чи ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів, проте аж ніяк не за неподання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП.

Таким чином, невідображення про об`єкти оподаткування за формою № 20-ОПП, не є підставою для відповідальності саме згідно з санкціями п. 121.1 ст. 121 ПК України, а тому, навіть припустивши наявність в діяльності TOB ЗАРС порушень п. 63.3 ст. 63 ПК України, відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин норму п. 121.1 ст. 121 ПК України. Враховуючи вищевикладене, висновки акта перевірки в частині неподання до контролюючого органу повідомлення за формою № 20-ОПП (8 одиниць, власних об`єктів оподаткування або об`єктів пов`язаних з оподаткуванням або через які проводиться діяльність) є необґрунтованими. Відповідно податкове повідомлення-рішення від 09.05.2024 №19563/15-32-07-05 є протиправним та належить до скасування.

Щодо висновків відповідача про ненарахування, неутримання та відповідно заниження податку з доходів фізичних осіб на доходи, які були надані на користь працівників позивача у негрошовій формі, а саме у вигляді бензину А-95, газу по чекам з автозаправних станцій.

Суд вважає, що придбання пального по чеках у неробочі часи не є беззаперечним фактом його використання в особистих цілях. Відповідач не заперечував проти того факту, що пальне використано для заправок транспортних засобів Товариства, а не особистих автомобілів та для забезпечення транспортних засобів пальним на робочий тиждень, що повністю підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Впродовж проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідач надав первинні документи, які відображають інформацію стосовно господарських операції по придбанню та списанню палива (чеки з реєстраторів розрахункових операцій з автозаправних станцій, видаткові накладні, подорожні листи, накази про призначення відповідальних за безпечне водіння та обслуговування транспортних засобів, посадові інструкції на працівників), що не заперечується ревізорами Головного управління ДПС в Одеській області та відображено в акті перевірки (абз. 6-7 сторінки 27) Проте вказані документи відповідач проігнорував. З огляду на накази та подорожні листи паливо придбавалося для заправок транспорту товариства, в той же час , для отримання додаткового блага є обов`язковим збагачення самого працівника, що відповідачем встановлено не було.

Таким чином, позиція відповідача, що надання працівниками позивача чеків з автозаправних станцій на закупівлю пального (А-95, газу) є наданням їм доходу у негрошовій формі, що може вважатися додатковим благом, є недоведеною.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими та безпідставними висновки відповідача про порушення позивачем правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на суму 16 065,37 грн., та як наслідок сплати військового збору на суму 1 097,80 грн., заниження фінансового результату на суму без ПДВ 60833 грн.

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем ст. 51, п. 176,2. ст. 176 з урахування ст. 521 та п. 69.2. ст. 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, Наказу міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №14 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску " із змінами та доповненнями, податкові розрахунки надавались з помилками щодо нарахованого (виплаченого) доходу фізичним особам, а саме відображення доходів щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ознакою " НОМЕР_3 " замість ознаки "157".

Впродовж проведення позапланової податкової виїзної перевірки відповідач надав запит №1 від 07.03.2024 року про надання письмової інформації та документальне підтвердження щодо нарахування доходів працівникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ознакою "101. На зазначений запит позивач надав відповідь від 11.03.2024 вих №11/03-24/1, щодо помилковості визначення коду відображення доходів ФОП, так як ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , не є працівниками ТОВ "ЗАРС", а є підрядниками за договорами підряду. Документальне підтвердження було надано в ході перевірки.

Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 18.1. статті 18 ПК України передбачено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.Відповідно до пункту 176.2. статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів та платники єдиного внеску зобов`язані:

а)своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок:

б)подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Згідно з п. 292.9, ст. 292 ПК України доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з цією главою, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV цього Кодексу.

Підпунктом 2 пункту 297.1 статті 297 ПК України передбачено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.

Пунктом 119.2 статті 119 ПК України визначено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Відповідно до даних акту перевірки позивач своєчасно сплачував самостійно нарахований податок на доходи фізичних осіб, водночас відповідач не встановив порушення з визначення бази оподаткування, повноти нарахування, утримання та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб.

Разом з цим, відповідач не заперечує відсутність факту зменшення та збільшення податкових зобов`язань перевірки позивача з податку на доходи фізичних осіб.

Отже, відповідач не довів той факт, що у правовідносинах між позивачем та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , позивач має статус податкового агента такої фізичної особи-підприємця, та факт зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або зміну платника, що не доводить факт існування порушень.

Підсумовуючи усе вищесказане, суд робить висновок, що податкові повідомлення-рішення від 09.05.2024 року за №19550/15-32-07-05, №19552/15-32-07-05, №19553/15-32-07-05, №19554/15-32-07-05, №19558/15-32-07-05, №19562/15-32-07-05, №19563/15-32-07-05, №19514/15-32-24-06, №19520/15-32-24-06 та №19522/15-32, складені за результатами перевірки, проведеної з порушенням підстав та порядку її проведення, є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на їх безпідставність, необґрунтованість.

VI. Судові витрати

В матеріалах справи міститься платіжна інструкція про сплату судового збору №11178 від 10.06.2024.

З урахуванням висновку суду про задоволення позовних вимог, на підставі ч.1 ст.139 КАС України суд розподіляє судові витрати на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 09.05.2024:

-№ 19562/15-32-07-05 форми ПС, на суму штрафних санкцій 1 020 грн 00 коп. (одна тисяча двадцять гривень нуль копійок);

- № 19563/15-32-07-05 форми ПС, на суму штрафних санкцій 8 160 грн 00 коп.;

-№ 19514/15-32-24-06 форми Д, на суму штрафних санкцій 1 097 грн 80 коп. (одна тисяча дев`яносто сім гривень вісімдесят копійок);

- № 19522/15-32 форми ПС, на суму штрафних санкцій 1 020 грн 00 коп. (одна тисяча двадцять гривень нуль копійок).

2. Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ: 44069166, адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАРС (код ЄДРПОУ: 24533343, адреса: 65012, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 2, приміщення 1) судові витрати у розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят), 00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений та підписаний 01.08.2024.

Суддя Оксана БОЙКО


Суд	Одеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	01.08.2024
Оприлюднено	05.08.2024
Номер документу	120753242
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо

Бойко А.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 01.08.2024 по справі 420/17158/24ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —420/17158/24

Рішення
від 01.08.2024 по справі 420/17158/24
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД